Морфологічна парадигматика українських гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Морфологічна парадигматика українських гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи

Катерина Кучмак (Кропивницький, Україна)

Кучмак Катерина

Морфологічна парадигматика українських гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи

Анотація

парадигматичний клас український гідронім

У статті досліджено елементарні парадигматичні класи українських гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи з урахуванням необхідних чинників тощо. Виокремлено 5 елементарних парадигматичних класів жіночого роду першої відміни українських назв водних об'єктів.

Ключові слова: морфологічна парадигматика, відмінювання, елементарний парадигматичний клас, неповна числова парадигма, схема наголосу, чергування приголосних фонем.

Kuchmak Kateryna

Morphological paradigmatic of Ukrainian feminine hydronyms first declination of firm group

Abstract

The article analyzes the inflectional paradigm of Ukrainian feminine hydronyms, which are declinated according to the pattern of the first declination of a firm group because in the process of inflection Ukrainian hydronyms show a number of case features that distinguish them from other nouns. It is identified the main factors influencing the morphological paradigm of Ukrainian hydronyms, as case paradigms of Ukrainian proper names of water bodies are described in fragments, in particular, their specificity in the context of modern linguistics. It defines relevant factors for highlighting the morphological paradigms of the studied hydronyms, such as the nominal type of declination; generic affiliation (labelling category of feminine gender); attribution to the propriative class of hydronyms, respectively - belonging to the category of nonbeings; one-type accentuation (fixed emphasis on the basis, fixed emphasis on inflection (except vocal case); the formation of incomplete paradigms (hydronyms are usually distinguished only in the singular); common endings in case forms; the alternation of hard and soft phonemes, pharyngeal and lingual with soft tooth phonemes; it analyzes case inflections of feminine hydronyms of first declination of a firm group in the singular form (-а in the nominative case, -и in the genitive case, -і in the dative case, -у in the accusative case, -ою in the instrumental case, -і in the prepositional case, -о in the vocal case). The author analyzes 5 elementary paradigmatic classes of feminine hydronyms of first declination in the modern Ukrainian literary language taking into account a number of relevant factors: morphological, accentuating, morphonological. The morphological paradigm of hydronyms for the designation offeminine offirst declination of a firm group requires a detailed study and systematic description, taking into account modern approaches, extra- and intralingual factors.

Keywords: morphological paradigmatics, declination, elementary paradigmatic class, incomplete numerical paradigm, chart of accent, alternation of consonantal phonemes.

Постановка проблеми

Вивчення іменникової словозміни було предметом зацікавленості на всіх етапах розвитку українського мовознавства. Різні лінгвістичні особливості відмінювання субстантива висвітлювали такі вітчизняні вчені, як І.І. Огієнко, Є.К. Тимченко, Л.А. Булаховський, Ю.В. Шевельов, М.А. Жовтобрюх, С.П. Самійленко, І.І. Ковалик, С.П. Бевзенко, І.К. Кучеренко, Ю.О. Карпенко, І.Г. Матвіяс, І.Р. Вихованець, М.Я. Плющ, А.П. Грищенко, А.П. Загнітко, О.К. Безпояско. Зокрема відмінювання власних назв водних об'єктів досліджували С.О. Вербич, О.П. Карпенко, В.В. Лучик, Л.Т. Масенко, І.В. Муромцев, Я.П. Редьква, О.С. Стрижак, З.Т. Франко, В.П. Шульгач та інші.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Переважно в граматиках, монографіях розглянуто словозміну апелятивів, є окремі розвідки про морфологічну парадигматику онімів, зокрема антропонімів (наприклад, монографія С.Л. Ковтюх, О.М. Кашталян «Словозмінна парадигматика українських прізвищ») (Ковтюх, Кашталян, 2012). Становлення системи словозміни ойконімів було предметом вивчення в дисертаційній праці професора С.Л. Ковтюх (Авдєєва, 1997). Граматичні особливості гідронімів, серед них окремі відмінкові форми, вивчала З.І. Франко (Франко, 1979). Укладено «Словник гідронімів України», «Словник мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина» тощо. Фундаментальною працею, у якій вивчено й упорядковано назви як протічних, так і непротічних вод, є наукова розвідка А.І. Кривульченка «Водні об'єкти Кіровоградської області» (2011). Проте в сучасному мовознавстві відсутнє комплексне дослідження відмінкових форм українських гідронімів із виокремленням релевантних критеріїв, що визначають систему словозміни цих іменників.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Актуальність дослідження зумовлена потребою системного опису морфологічних парадигм українських власних назв водних об'єктів та виокремлення низки елементарних парадигматичних класів (ЕПК) гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи.

Формулювання цілей статті

Мета статті - проаналізувати словозмінні парадигми українських гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи з урахуванням необхідних чинників. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) з'ясувати релевантні чинники, що впливають на особливості відмінкових парадигм досліджуваних іменників; 2) визначити ті чинники, які впливають на розподіл гідронімів за певними елементарними парадигматичними класами (ЕПК); 3) схарактеризувати елементарні парадигматичні класи (ЕПК) українських власних назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни твердої групи.

До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого та подвійного роду, які в називному відмінку мають закінчення -а (орфографічно -а та -я), серед них гідроніми жіночого роду: Альма, Борівка, Видринка, Глухівка, Грязива, Данилівка, Жарка, Завадівка, Івотка, Клюттвка, Мурафа, Олава, Пакулька, Радомка, Савраінка, Таранька, Удава, Хомора, Чопівка, Хотімля, Тростяниця, Студениця, Рудня, Орлиця, Кривуля, Грезля, Вишня, Буня, Мукша, Короща, Кача, Ірша, Вертеча, Бурульча, Балка, Бігуча, Бистриця тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження

Наша картотека нараховує 450 гідронімів, які відмінюються за зразком першої відміни твердої групи: Аджаїмка (ГС, 2005: 1713), Акацсітівка (ВОК, 2011: 26), Андріївка (ВОК, 2011: 26) Альма (ГС, 2005: 1713), Андрійка (ВОК, 2011: 27), Бабіївка (ВОК, 2011: 27), Байдаківка (ВОК, 2011: 27), Бакшала (ГС, 2005: 1713), Балка (ГС, 2005: 1713), Вага (ГС, 2005: 1713), Вербичка (ВОК, 2011: 41), Вікнина (ВОК, 2011: 45), Гаївка (ВОК, 2011: 49), Гривка (ГС, 2005: 1713), Данилівка (ВОК, 2011: 57), Довжеінка (ГС, 2005: 1713), Забеїра (ВОК, 2011: 65), Іллінка (ВОК, 2011: 69), Іква (ГС, 2005: 1713), Калабеїтина (ВОК, 2011: 72), Кума (ГС, 2005: 1714), Лазичівка (ВОК, 2011: 88), Лука (ГС, 2005: 1714), Мазурківка (ВОК, 2011: 95), Настасівка (ВОК, 2011: 104), Обланка (ВОК, 2011: 108), Павлівка (ВОК, 2011: 112), Раївка (ВОК, 2011: 121), Салганка (ВОК, 2011: 127), Текліївка (ВОК, 2011: 143), Унсіва (ГС, 2005: 1715), Фоса (ГС, 2005: 1715), Хомора (ГС, 2005: 1715), Цеїта (ГС, 2005: 1715), Чеіга (ГС, 2005: 1715), Шайтеїнка (ГС, 2005: 1715), Ялаїнка (ГС, 2005: 1715).

Однією з основних граматичних особливостей назв водних об'єктів є наявність неповної парадигми: гідроніми зазвичай відмінюються тільки в однині. Професор В.О. Горпинич звертає увагу на те, що в «деяких синтаксичних позиціях власні назви можуть змінюватися за числами» (Горпинич, 2004: 42). Дослідниця С.Л. Ковтюх наводить приклад, коли «назви річок з другим омонімічним компонентом Велика Вись і Малої Вись ... утворюють форми множини. Зокрема, долина р. Велика Вись майже під прямим кутом перетинає верхів'я похованої палеодолини на ділянці південно-західної околиці с. Велика Виска, тоді як з похованою палеодолиною просторово корелюється локальний вододіл між верхів 'ями Малої і Великої Висей у субширотній смузі між сс. Лутківка і Мар'янівка (О. Крамар та ін.)» (Ковтюх, 2017: 684).

Словозмінна парадигма гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи в сучасній українській літературній мові характеризується такими флексіями: у називному відмінку однини --а; родовому --и; давальному --і; знахідному --у; орудному --ою; місцевому --і; кличному --о. У Старокостянтинівському районі лісових масивів значно більше: вони знаходяться переважно на правому березі Ікви поблизу сіл Новоселиця, Морозівка, Семиренки, Самчинці, Сковородки та Пилявка. Якщо уважно «читати» довкілля на Ікві, то серед ссавців вдається побачити лисицю, мишей лісову, маленьку і польову, ондатру, полівку водяну, хом'яка, білозубку малу, бурозубку, видру річкову, зайця-русака, ласку, а вночі навіть собаку єнотовидного, нічниць ставкову і водяну (В. Говорун, О. Тимощук). У Луці бідна іхтіофауна: тут водиться карась, в'юн, короп, лин, пічкур, плітка і товстолобик (В. Говорун, О. Тимощук). Канали починаються від с. Шидлівці -- на правому березі річки і безпосередньо пов'язані з Андріївкою (В. Говорун, О. Тимощук). З центру Борсуків витікає третя ліва притока, яка живить Данилівку (В. Говорун, О. Тимощук).

Акцентуація є одним із головних факторів, який впливає на словозмінну парадигматику українських власних назв водних об'єктів. На думку мовознавця В.Л. Ковтюх, «наголос у межах словозмінної парадигми має важливу функцію в комплексі з іншими чинниками, які визначають систему відмінювання іменних лексико-граматичних класів сучасної української літературної мови» (Ковтюх, 2005: 89). І. Р. Вихованець зазначає: «Диференційна граматична роль наголосу найбільшою мірою припадає на іменники першої і другої відмін. Він або функціонально заступає омонімічні флексії цих іменників, або супроводжує флексійне розрізнення словоформ» (Вихованець, 2004: 111).

Досліджуючи здебільшого апелятивну лексику, Ю. Шерех (Ю.В. Шевельов) залежно від руху наголосу при словозміні поділяє іменники І відміни на 3 групи:

іменники, що мають наголос постійно на основі;

іменники, що мають наголос постійно на закінченні;

іменники, що мають наголос в однині на основі, а в множині на закінченні (Шерех, 1951: 198).

Для гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи, що відмінюються тільки в однині, виокремлено такі акцентуаційні парадигми:

іменники, що мають наголос постійно на основі (Арабка, Білка, Бистріївка, Вільнянка, Гривка, Ддхна, Золотуха, Кодима, Лихва, Мена, Ольса);

іменники, що мають наголос постійно на закінченні, який переміщується на основу у формі кличного відмінка однини (Десна - Десно, Кума - Кумо, Коса - Кдсо).

Для відмінювання гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи характерне чергування фонем: /г/-/з7, /к/-/ц7, /х/-/с7 у Д. та М. в. однини (Аджаїмка - Аджамці, при Аджамці; Арабка - Арабці, на Арабці; Білуга - Білузі, при Білузі; Вага - Вазі, на Вазі; Веселуха - Веселусі, при Веселусі; Губиниха - Губинисі, на Губинисі).

Якщо основа оніма закінчується на приголосні /д, т, з, с, ц, л, н, дз, р/, то в Д. та М. в. однини перед закінченням -і відбувається чергування твердої і м'якої приголосних фонем: /н/ - /н7 (Беїштина - Беїштині, на Беїштині; Вершина - Вершині, на Вершині; Вільшана - Вільшані, на Вільшані), /л/ - /л7 (Гйнкула - Гинкулі, на Гинкулі; Гуркала - Гуркалі, на Гуркалі), /д/ - /д7 (Левада - Леваді, на Леваді; Недайвода - Недаїйводі, на Недаїйводі), /з/ - /з'/ (Береза - Березі, на Березі; Борзнаї - Борзні, на Борзні), /т/ - /т7 (Меірта - Марті, на Марті; Обеста - Обесті, на Обесті), /с/ - /с7 (Ольса - Ольсі, на Ольсі; Свіса - Свісі, на Свісі).

Варто звернути увагу на те, що словозміна власних назв водних об'єктів України може залежати й від впливу діалектного мовлення. Дослідниця З.Т. Франко стверджує, що «серед іменникових гідролексем рідко спостерігається варіантність їх парадигматичних груп: твердої і м'якої. Ця варіантність виявляється тільки в плані опозиції: літературного і говіркового. Це, наприклад, у басейні Дніпра літературна форма Хухра - історичний варіант і розмовна форма Хухря (р. в бас. Ворскли)» (Франко, 1979: 37).

Професор С.Л. Ковтюх, досліджуючи систему чинників для визначення відмінкових парадигм іменників у сучасній українській літературній мові, усього виокремлює 33 критерії, серед яких визначає основні (обов'язкові) та додаткові (факультативні), до останніх зараховує ті, що значно рідше впливають на словозміну субстантивів (Ковтюх, 2019: 87).

На нашу думку, важливими для відмінювання досліджуваних онімів є такі чинники: віднесеність до іменника як частини мови, іменниковий тип відмінювання; належність до пропріативного класу гідронімів, відповідно - віднесеність до категорії неістот, жіночий рід, перша відміна, тверда група відмінювання, неповна числова парадигма, однотипність акцентних парадигм, спільність флективних рядів, чергування приголосних фонем.

Ураховуючи релевантні чинники виокремлення парадигм українських власних назв водних об'єктів першої відміни твердої групи, зокрема однаковий наголос, наявність чи відсутність альтернацій приголосних у певних відмінкових формах, визначено 5 елементарних парадигматичних класів.

ЕПК № 1 (Альма) охоплює 53 назви, що мають нерухомий наголос на основі (11,8% від загальної кількості досліджених гідронімів): Альма, Боржеіва, Вирва, Говтва, Дуба, Дамба, Іква, Кодима, Забаїра, Оно>ва та інші. Долина Вирви переважно коритоподібна, річище слабо звивисте (з інтернет-видання). У цих назвах не відбувається чергування приголосних.

ЕПК № 2 (Аджа мка) репрезентовано 337 назвами (74,8% від загальної кількості українських власних назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни твердої групи): Аджаїмка, Березівка, Вербичка, Гаїннівка, Даниїлівка, Ерделівка, Журавленка, Запрётка, Карбівка, Лелеківка тощо, у яких нерухомий наголос на основі, наявне чергування глоткової приголосної фонеми /г/ та задньоязикових /к/, /х/ із передньоязиковими м'якими свистячими /з7, /ц7, /с7 у формах Д. та М. в. однини, що є наслідком ІІ перехідного пом'якшення приголосних: Байдаківка (ВОК, 2011: 27) - Байдаківці, на, у (в), при, по Байдаківці, Винограідівка (ВОК, 2011: 44) - Виноградівці, на, у (в), при, по Винограідівці, Гнилуха (ВОК, 2011: 53) - Гнилусі, на, у (в), при, по Гнилусі, Лепетуха (ВОК, 2011: 90) - Лепетусі, на, у (в), при, по Лепетусі, Яруга (ВОК, 2011: 162) - Ярузі, на, у (в), при, по Ярузі. Наприклад: В жорстокому бою загинув Георгій Аджим, на честь якого (на думку старожилів) село і річка було назване Аджамкою (з інтернет-видання). І цей шлях мусив спрямуватися по річці Березівці, змінивши її течію на протилежну (з інтернет-видання).

ЕПК № 3 (Бакшала) охоплює 50 назв (11,1% від масиву гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи): Бакшала, Висла, Дохна, Марта, Обеста, Пуста, Рсіта, Сарсіта, Тїіса, які мають нерухомий наголос на основі. Характерна риса - наявність чергування твердої та м'якої кінцевої приголосної фонеми основи /н/ - /н7, /л/ - /л7, /д/ - /д7, /з/ - /з'/, /т/ - /т7, /с/ - /с7 у формах Д. і М. в. однини перед закінченням -і: Беїштина - Беїштині, на, у (в), при, по Беїштині; Вільшана - Вільшані, на, у (в), при, по Вільшані; Фантеїла - Фантеїлі, на, у (в), при, по Фанталі; Чуркала - Чуркалі, на, у (в), при, по Чуркалі; Репеда - Репеді, на, у (в), при, по Репеді; Сараїта - Сараїті, на, у (в), при, по СарОїті; Береза - Березі, на, у (в), при, по Березі; Ольса - Ольсі, на, у (в), при, по Ольсі.

ЕПК № 4 (Кума) включає 3 назви (0,7% від загальної кількості досліджених українських власних назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни твердої групи): Кума, Плотва, Ропа. Західніше цього села - річка повільно плине широкою долиною на відкритій місцевості і вже на Тернопільщині впадає в Куму (В. Говорун, О. Тимощук). У всіх формах однини нерухомий наголос на флексії, проте в Кл. в. однини він переміщується на основу.

ЕПК № 5 (Десна) нараховує 7 українських власних назв водних об'єктів (1,6% від загальної кількості досліджуваних гідронімів жіночого роду першої відміни твердої групи): Борзна, Десна, Коса, Пустовинаї, Трясовина, Шута, Уда, що мають нерухомий наголос на флексії, крім кличного відмінка, чергування твердої та м'якої кінцевих приголосних фонем основи /н/ - /н7, /т/ - /т7, /с/ - /с'/, /д/ - /д7 у формах Д. і М. в. однини перед закінченням -і: Десна - Десні, на, у (в), при, по Десні; Коса - Косі, на, у (в), при, по Косі; Пустовинаї -Пустовині, на, у (в), при, по Пустовині; Трясовина -Трясовині, на, у (в), при, по Трясовині; Шута - Шуті, на, у (в), при, по Шуті; Уда - Уді, на, у (в), при, по Уді. Наприклад: Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь - усюди, куди тільки не гляне моє душевне око... (О. Довженко). У формі кличного відмінка однини наголос переміщується на основу: Десно. На особливість наголошування в кличному відмінку однини певної частини іменників вказує О.О. Тараненко: «Давня тенденція до відтягнення в Кл. наголосу назад на основу, яка звичайно реалізується паралельно з аналогічним відтягненням наголосу у формах мн. ... рідше - окремо від форм мн.» (Тараненко, 2003: 188).

У процесі порівняльного аналізу гідронімів, уміщених у Додатку 3 «Гідрографічний словник (водойми України)» до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005) зазначено, що гідронім Борзна - має наголос на основі (ГС, 2005: 1713). Цей самий гідронім у «Словнику гідронімів України» (1979) має наголос на флексії - Борзна (СГУ, 1979: 64). У Додатку 3 «Гідрографічний словник (водойми України)» до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005) для гідроніма Неретва запропоновано наголос на флексії (ГС, 2005: 1714). В електронному виданні «Словники України» вказаний гідронім засвідчено з наголосом на основі: Неретва (СУ 3.2). На наш погляд, Додаток 3 «Гідрографічний словник (водойми України)» до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005) потребує перегляду та деяких уточнень.

Висновки з дослідження і перспективи подальшого розвитку в цьому напрямку

У статті проаналізовано головні чинники визначення морфологічних парадигм назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни твердої групи: іменниковий тип відмінювання; родова віднесеність (маркованість категорією жіночого роду); належність до пропріативного класу гідронімів, відповідно - віднесеність до категорії неістот; утворення неповних словозмінних парадигм; однотипність відмінкових флексій; тотожність акцентуаційних парадигм (однаковий нерухомий наголос на основі та на флексії у відмінкових формах однини, крім вокатива в останньому випадку); морфонологічні явища, що виникають в основі лексем під час словозміни: (чергування фонем /г/-/з7, /к/-/ц7, /х/-/с7 в Д. та М. в., чергування твердої та м'якої кінцевих приголосних фонем основи /н/ - /н7, /л/ - /л7, /д/ - /д7, /з/ - /з"/, /т/ - /т7, /с/ - /с7 у формах Д. і М. в. однини перед закінченням -і).

Отже, гідроніми жіночого роду твердої групи поділяються на 5 ЕПК з урахуванням неповної парадигми, акцентуації та однотипності відмінкових закінчень у межах парадигми. Гідроніми, що належать до ЕПК № 1 (Альма), ЕПК № 2 (Аджамка), ЕПК № 3 (Бакшала), мають нерухомий наголос на основі; оніми ЕПК № 4 (Кума), ЕПК № 5 (Десна) характеризуються наголошеним закінченням, а у формі кличного відмінка однини - наголошеною основою. У словоформах Д. та М. в. однини гідроніми ЕПК № 2 (Аджамка) мають чергування глоткової приголосної фонеми /г/ та задньоязикових /к/, /х/ із передньоязиковими м'якими свистячими /з'/, /ц7, /с7. Чергування м'якої з твердою приголосних фонем характерне для ЕПК № 3 (Бакшала) та ЕПК № 5 (Десна). Словозмінна парадигматика назв водних об'єктів потребує комплексного детального вивчення з урахуванням новітніх підходів у мовознавстві.

Умовні скорочення

1. ВОК - Кривульченко А.І. Водні об'єкти Кіровоградської області. Частина І. Словник водних об'єктів. Частина ІІ. Атлас гідрографічної мережі. Класифікатор водотоків. Водосховища: монографія. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2011. 356 с.

2. ГС - Гідрографічний словник (водойми України). Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ, ІРПІНЬ: ВТФ «Перун», 2005. С. 1713-1715.

3. СГУ - Словник гідронімів України / уклад. І.М. Желєзняк та ін.; за ред. К.К. Цілуйка. Київ: Наукова думка, 1979. 781 с.

4. СУ - Словники України - інтегрована лексикографічна система, версія 3.2: словозміна, транскрипція, фразеологія, синонімія, антонімія / В.А. Широков та ін.; НАН України. Український мовно-інформаційний фонд.: Довіра, 2001-2022. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). URL: https:/Лcorp.uИf.org.ш/dюtua/(дата звернення: 09.01.2022).

Бібліографія

1. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: академічна граматика української мови. Київ: Пульсари, 2004. 400 с.

2. Горпинич В.О. Морфологія української мови. Київ: ВЦ «Академія», 2004. 336 с.

3. Авдєєва С.Л. Становлення системи словозміни ойконімів української мови : дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровськ, 1997. 253 с.

4. Ковтюх С.Л. Акцентуаційний чинник як один із основних у визначенні морфологічних парадигм сучасної української мови. Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. Випуск 59. С. 89-106.

5. Ковтюх С.Л. До проблеми вживання флексії -ей у родовому відмінку множини іменників І відміни. Наукові записки. Серія: Філологічні науки / ред. кол.: О.А. Семенюк [та ін.].

6. Кропивницький: Видавець Лисенко В.Ф., 2017. Вип. 154. С. 683-690.

7. Ковтюх С.Л. Система чинників для визначення словозмінних парадигм іменників у сучасній українській літературній мові. Граматичний простір сучасної лінгвоукраїністики: науковий збірник Катерині Григорівні Городенській / Інститут української мови НАН України; упрорядн.: Н.Г. Горголюк, Л.М. Колібаба, В.М. Фурса. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. С. 85-99. (Серія «Глибини рідної мови...»).

8. Ковтюх С.Л., Кашталян О.М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ: монографія. Кіровоград: ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. 258 с.

9. Тараненко О.О. Словозміна української мови. Nyhegyhaza, 2003. 199 с.

10. Франко З.Т. Граматична будова українських гідронімів: монографія. Київ: Наукова думка, 1979. 184 с.

11. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен: Молоде життя, 1951. 402 с.

References

1. Vykhovanets, I.R. (2004) Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy: akademichna hramatyka ukrainskoi movy. [Theoretical morphology of the Ukrainian language: academic grammar of the Ukrainian language]. Куту: Pulsary, 400 p.

2. Horpynych, V.O. (2004). Morfolohiia ukrainskoi movy. [Morphology of Ukrainian language]. ^iv: VTs «Akademiia», 336 p.

3. Avdieieva, S.L. (1997). Stanovlennia systemy slovozminy oikonimiv ukrainskoi movy: dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01. [Formation of the system of inflectional of oikonyms in the Ukrainian language]. Dnipropetrovsk, 253 p.

4. Kovtiukh, S.L. (2005). Aktsentuatsiinyi chynnyk yak odyn iz osnovnykh u vyznachenni morfolohichnykh paradyhm suchasnoi ukrainskoi movy. [Accentuation factor as one of the main in determining the morphological paradigms of the modern Ukrainian language]. Naukovi zapysky. Seriia: Filolohichni nauky (movoznavstvo). Kirovohrad: RVTs KDPU im. V. Vynnychenka. Vypusk 59, pp. 89106.

5. Kovtiukh, S.L. (2017). Do problemy vzhyvannia fleksii -ei u rodovomu vidminku mnozhyny imennykiv I vidminy. [The problem of using the inflection - ей in the genitive case of the plural form of nouns of I declination]. Naukovi zapysky. Seriia: Filolohichni nauky / red. kol.: O.A. Semeniuk [ta in.]. Kropyvnytskyi: Vydavets Lysenko V.F. Vyp. 154, pp. 683-690.

6. Kovtiukh, S.L. (2019). Systema chynnykiv dlia vyznachennia slovozminnykh paradyhm imennykiv u suchasnii ukrainskii literaturnii movi. [System of factors for determining inflectional paradigms of nouns in modern Ukrainian literary language]. Hramatychnyi prostir suchasnoi linhvoukrainistyky: naukovyi zbirnyk Kateryni Hryhorivni Horodenskii / Instytut ukrainskoi movy NAN Ukrainy; uproriadn.: N.H. Horholiuk, L.M. Kolibaba, V.M. Fursa. Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, pp. 85-99. (Seriia «Hlybyny ridnoi movy.»).

7. Kovtiukh, S.L., Kashtalian, O.M. (2012). Slovozminna paradyhmatyka ukrainskykh prizvyshch: monohrafiia. [Inflectional paradigm of Ukrainian surnames]. Kirovohrad: POLIMED-Servis, 258 p.

8. Taranenko, O.O. (2003). Slovozmina ukrainskoi movy. [Inflectional of Ukrainian language]. Nyhegyhaza, 199 p.

9. Franko, Z.T. (1979). Hramatychna budova ukrainskykh hidronimiv: monohrafiia. [Grammatical structure of Ukrainian hydronyms]. Kyiv: Naukova dumka, 184 p.

10. Sherekh, Yu. (1951). Narys suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy. [Essay of the modern Ukrainian literary language]. Miunkhen: Molode zhyttia, 402 p.

Размещено на Allbest.ru