Дискурсеми агресивності в українському щоденниковому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дискурсеми агресивності в українському щоденниковому дискурсі

кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри філології та мовної комунікації Національного технічного університету "Дніпровська політехніка"

Анотація

У статті запропоновано дослідження дискурсем агресивності на матеріалі українського щоденникового дискурсу. Джерельною базою розвідки слугують щоденникові записи українських діаристів - Олеся Гончара, Олесі Волі, Івана Чендея, Олександра Довженка, Аркадія Любченка, Василя Симоненка. У роботі закцентовано увагу на феномені мовленнєвої агресії з новітніх позицій когнітивної та комунікативної парадигм - описано й систематизовано зібрані мовні факти; виявлені й описані контекстуалізовані фрагменти щоденникових текстів, у яких локалізована мовленнєва агресія. дискурс щоденниковий агресивність

Доведено, що в контексті щоденникового дискурсу (ЩД) найвиразніше простежується вербальна агресія. Дискурсеми агресивності на лексичному рівні мають значні можливості для вербальної реалізації діаристом свого негативного сприйняття певної ситуації або особи співрозмовника. Вони формують оцінний зміст діарійного спілкування (розмови сам-на-сам) - відображають його характерологічні ознаки. Переконливою ознакою смислового поля агресії є висока семіотична щільність негативних поведінкових характеристик та емоційних оцінок. Оцінний зміст, який містять дискурсеми агресивності, дають змогу діаристу висловити своє несхвалення, несприйняття, негативізм щодо опонента або предмета суперечки.

Виділено дієслова, які репрезентують негативний афективний стан діариста із семантикою страху, злості, смутку, жаху, незадоволення, недовірливості, розпачу, зневіри та ін. Важливою формою т. зв. "комунікативного кілерства" в українському щоденниковому дискурсі є вживання негативної оцінки чийогось висловлювання, репрезентованої прямим вказуванням і на умисну брехню (неправда, брешете, не брешіть, це брехня), і на абсурдність, дурницю повідомлення (ахінея, демагогія, дезінформація, дурниця, нісенітниця). Експресивність мовленнєвої агресії підсилюють просторічні фразеологізми.

З'ясовано, що в прагматиці щоденникового дискурсу не завжди взято до уваги комунікативні інтереси реципієнтів, не зберігаються толерантні стосунки між комунікантами. Мовленнєва агресія заснована на маніпуляції свідомістю адресата інформації. У ЩД вона не завжди є суб'єктивною й упередженою.

Здійснений аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що вербальна агресія в щоденниковому дискурсі становить особливий тип мовленнєвої поведінки діариста. Внутрішня структура текстових повідомлень у цьому типі дискурсу слугує засобом передачі інтолерантної інформації, що містить широкий спектр спеціалізованих і неспеціалізованих інвектив, які засвідчують мовні одиниці вербальної агресії.

Ключові слова: вербальна агресія, інвективні одиниці, образливі слова, пейоративна лексика, щоденниковий дискурс.

Abstract

The article deals with the discourse of aggressiveness. The study is based on the material of the Ukrainian diary discourse. The research material is the diary entries of Ukrainian diarists. A complex of general scientific and special research methods is used: analysis and synthesis, observation, definition, systematization. It enables generalization and specification of the theoretical foundations of the study of the speech aggression problem in the diary discourse. The investigation focuses on the phenomenon of speech aggression from the latest positions of cognitive and communicative paradigms - the selected language facts are described and systematized; contextualized fragments of diary texts containing speech aggression are identified and described.

The article proves that verbal aggression is most evident in the context of daily discourse. Discourse semes of aggressiveness at the lexical level have significant opportunities for the diarist's verbal realization of his negative perception of a certain situation or the interlocutor's personality. They form the evaluative content of diary communication reflecting its peculiarities. A convincing feature in the semantic field of aggression is the high semiotic density of negative behavioral characteristics and emotional evaluations. The evaluative content contained in the aggressiveness discourse semes allows the diarist to express his disapproval, rejection, negativism towards the opponent or the subject of the dispute.

The analysis of the actual material proves that verbal aggression in the diary discourse is a special type of speech behavior of the diarist. The internal structure of text messages in this type of discourse serves as a means of rendering intolerant information, containing a wide range of specialized and non-specialized invectives.

Key words: diary discourse, invective units, offensive words, pejorative vocabulary, verbal aggression.

Всяка позитивна емоція має свою протилежність - жорстокість...

Олесь Гончар

Вступ

Сьогодні в дискурслінгвістиці вивчення мовленнєвих явищ, які не відповідають уявленням про коректність у спілкуванні, опрацьовані недостатньо. Звісно, з огляду на теорію дискурслінгвістики, як зауважує Тетяна Космеда, "потребує опису дискурсивний простір української мови загалом у всіх її виявах, зокрема в проекції на кращі його зразки, створені вишуканими мовними особистостями" (Космеда, 2019, с. 8). До таких пріоритетних явищ, безумовно, належить дослідження дискурсем агресивності в українському щоденниковому дискурсі. Актуальність цієї розвідки вбачаємо в особливій зацікавленості мовознавців проблемою функціонування мовних одиниць з погляду взаємодії мови, людини й культури, а також особливостей репрезентації мови у свідомості окремих її носіїв, зокрема українських діаристів, недостатнім вивченням причин виникнення, механізмів мовленнєвої агресії та наслідків цього комунікативного явища в щоденниковому дискурсі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз лінгвоукраїністичних здобутків у царині дискурсології засвідчує спектр дослідницьких перспектив, однією з пріоритетних, на нашу думку, є важливість осмислення дискурсцентричної парадигми. Вона якнайповніше віддзеркалює синтез когнітивного й комунікативного підходів до вивчення мови, що актуалізує прагмалінгвістичні дослідницькі інтереси.

У сучасному мовознавстві, особливо в умовах сьогодення, актуалізувалося вивчення питання мовної агресії. Його важливо дослідити в різних типах дискурсу, насамперед ураховуючи психолінгвістичні чинники, пов'язані з процесами деструкції агресивної мовної поведінки адресанта, свідомого у виборі суб'єктнооб'єктної форми спілкування. Проблема вербальної агресії перебуває у сфері компетенції психолінгвістики. Змістове наповнення поняття "мовна агресія" досліджували Тетяна Коць, яка визначила теоретичні проблеми і функціонально-стилістичні вияви мовної агресії в інформаційному просторі, проаналізувала філософсько-оцінну парадигму засобів негативної аксіології на позначення актуальних в умовах сьогодення України ядерних понять держава, влада, війна. Дослідниця простежила динаміку вираження мовної агресії впродовж ХХ - початку ХХІ ст. Особливу увагу мовознавиця звернула на реалізацію в ЗМК сьогодення функціонально-стилістичного потенціалу мови для вираження соціально- політичного і філософського протистояння ворожих сторін у контексті поділу цінностей на свої і чужі. Проаналізовано лексику, прецедентні одиниці, метафори, епітети, що є показовими для сучасних текстів і які є виразниками лінгвософії загальнолюдської і національної суспільної (Коць, 2021, с. 97). Інша дослідниця - Світлана Богдан - аналізує основні мовностильові тенденції в сучасній тележурналістиці, зокрема в інформаційних передачах, з'ясовує способи мовного вияву агресивності (Богдан, 2004, с. 31). Олена Гуз простежує особливості вираження вербальної агресії в масмедійному дискурсі, зокрема вказує на виявлення своєрідності вираження мовних засобів вербальної агресії в друкованих засобах масової інформації. Дослідниця зауважує, що в масмедійному дискурсі спостерігаємо "помітне зростання інформації, насиченої семантикою агресії. Практично в усіх типах медіатекстів присутні негативні емоції, почуття, наміри", а також, на її думку, "вербальна агресія в ЗМІ є засобом прояву влади й мовного насилля по відношенню до читачів" (Гуз, 2010, с. 155). Мовознавиця Катерина Глуховцева дослідила мовну й соціокультурну агресію в міському просторі Луганщини. Дослідниця конкретизувала засоби формального вияву мовної агресії "у зв'язку з поширенням різноманітних технологій ведення сучасної інформаційної війни, які спрямовані на викривлення дійсності, на маніпулювання свідомістю людини, цілеспрямоване приниження її честі і гідності" (Глуховцева, 2015, с. 85). У монографічному дослідженні Ірини Смазнової "Агресія і толерантність: філософсько-правовий дискурс" здійснене системне філософсько-правове дослідження агресії й толерантності як тенденцій розвитку сучасного суспільства. Зокрема простежені особливостей змісту і значення цих феноменів, схожостей і відмінностей, способів взаємодії; представлено концептуалізацію дослідження парності категорій агресії і толерантності, що містить обґрунтування, визначення актуальності дослідження цих категорій в їх діалектичній взаємодії (Смазнова, 2019). Оксана Кузик простежила когнітивні та комунікативні особливості мовленнєвої агресії в політичному дискурсі. Цікавою, на наш погляд, є її думка щодо інвективного потенціалу антропонімів у політичному дискурсі англомовних засобів масової інформації (Кузик, 2017). Утім, дотепер у вітчизняному мовознавстві не існує завершеного системного дослідження феномена мовленнєвої агресії.

Матеріалом дослідження слугують щоденникові записи українських діаристів - Олеся Гончара, Олесі Волі, Івана Чендея, Олександра Довженка, Аркадія Любченка, Василя Симоненка. Завдання - аналіз дискурсем агресивності, які вживає адресант стосовно негативного ставлення до подій, явищ або осіб, про які він оповідує, з метою з'ясування сучасних тенденцій мовної практики.

Методи дослідження. Мета та завдання нашої праці зумовили застосування комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Серед загальнонаукових методів і прийомів застосовано аналіз і синтез, спостереження, визначення, систематизації, завдяки яким узагальнено й конкретизовано теоретичні засади дослідження проблеми мовленнєвої агресії в щоденниковому дискурсі. З метою висвітлення аспектів феномена мовленнєвої агресії з новітніх позицій когнітивної та комунікативної парадигм залучено описовий метод - для опису й систематизації зібраних мовних фактів; метод контекстуального аналізу - для виявлення й опису контексту аналізованих фрагментів щоденникових текстів, у яких локалізовано мовленнєву агресію.

Виклад основного змісту. Акцентування різних властивостей агресивності в логіко-філософських та лінгвістичних концепціях, постійна увага дослідників до цієї проблеми свідчать про її важливу роль у психологічній та розумовій діяльності людини. Останнім часом дослідження проблеми мовленнєвої агресії набуває все більшого значення, однак аналіз комунікативної поведінки діариста ще не отримав усебічного висвітлення, що й вказує на актуальність нашого дослідження. Мовознавці кваліфікують агресію не просто як мисленнєвий акт, аспект реального бачення, вона становить невід'ємну, конструктивну ознаку цієї реальності. Науковці по-різному витлумачують поняття "агресія" - "мовленнєва агресія", "мовна агресія", "вербальна агресія", "словесна агресія", "комунікативна агресія", а ще "мова ворожості", "словесного екстремізму", "дискурс ненависті й ворожості". Вони широковживані і у вітчизняній, і в зарубіжній науковій літературі. Ці поняття майже термінологічні. Водночас їх широке вживання в когнітивно- комунікативній діяльності людини, розмаїття функційних можливостей та виявлень агресії сприяють тому, що в сучасній науці немає єдиної загальноприйнятої концепції цього мовного явища, як немає чіткого визначення її статусу. Феномен агресії як об'єкт вивчення в сучасному щоденниковому дискурсі дотепер залишається ще не дослідженим і потребує наукового аналізу. Жодна з наявних наукових концепцій, які пояснюють природу людської агресії, не розглядає її вияви у щоденниковому дискурсі. Аналіз лінгвістичних досліджень, присвячених агресії в мовленні, дає змогу виокремити два основні підходи - лінгвопсихологічний, оскільки в таких дослідженнях психологічне розуміння агресії впливає на мовленнєву поведінку, з лінгвістикою пов'язані лише способи її вираження; та психологічний, який трактує вербальну агресію через виявлення негативних емоцій відносно будь-чого чи стосовно будь-кого. Однак з позицій комунікативної лінгвістики значеннєвим є не лише те, як сказано, але і з якою метою сказано. Якщо розглядати агресію в такому аспекті, то стає очевидним, що агресивні вкраплення в контексті щоденникового дискурсу уможливлюють простеження протиріччя між емоційно експресивною формою висловлювання і прагматичними намірами адресанта. Окрім того, у комунікативній ситуації, яка властива ЩД, мовленнєва агресія не може спиратися на бінарну психологічну модель "агресор - жертва". Саме тому, на нашу думку, хоч мовленнєва агресія і є фактом мовленнєвої комунікації, проте її необхідно розглядати не стільки в поняттях психології, стільки в поняттях і категоріях комунікативної лінгвістики. У щоденниковому дискурсі виразним постає агресивний психотип мовця, вербальна агресія, що проявляються в його мовленнєвих тактиках.

"Великий тлумачний словник сучасної української мови" трактує агресію як "неспровокований збройний напад однієї держави на іншу з метою загарбання її території, ліквідації чи обмеження її незалежності" [ВТССУМ, 2004, с. 7]. Агресія, інструментом якої є не сила, а слово належить, до мовної агресії.

Мовленнєва агресія - це порушення норм культури мови.

Огляд щоденникових текстів уможливлює констатування того, що їхні продуценти доволі активно виявляють агресивність. На нашу думку, саме вивчення прагматичних настанов мовця, а також психологічних і поведінкових реакцій комунікантів дає більш повне уявлення про агресивну мовленнєву діяльність та особливості їх взаємодії в ЩД. У прагматиці щоденникового тексту не завжди враховані комунікативні інтереси реципієнтів і зберігаються толерантні засади мовних стосунків. Мовленнєва агресія заснована на маніпуляції свідомістю адресата інформації. У ЩД вона не завжди є суб'єктивною й упередженою.

Отже, слово - це загальна ланка між адресантом і адресатом у ЩД і становить мовленнєву агресією. До активної прямої агресії належать погроза, образа, звинувачення, прокляття, створення негативного образу, висловлювання, що знижують образ опонента, нагнітання деталей, які дискредитують твердження. Мовна агресія в ЩД може змінюватись за ступенем інтенсивності та формами її виявлення: від висловлення неприязні й недоброзичливості до словесних образ.

Проаналізуємо мовленнєву агресію з погляду комунікативно- дискурсивного наукового підходу. Загальновідомо, що проблема лихослів'я набуває все більшої значимості в мовній комунікації. З еколінгвістичних позицій мовленнєву агресію розглядають як форму мовленнєвої поведінки, що зазвичай негативно впливає на комунікативні стосунки між людьми, оскільки вони спрямовані завжди на мінімізацію й навіть деструкцію мовної особистості адресата, на його підкорення, маніпулювання ним в інтересах автора висловлювання.

Вербальна агресія в щоденниковому дискурсі становить психологічний тип впливу на людину та виражена в словесній формі. З одного боку, така реакція проявляється через крики, образи, приниження. Негативні емоції діариста викликані життєвими ситуаціями, у центрі яких - людина. У щоденниковому дискурсі репрезентація мовленнєвої агресії відповідає індивідуально-психологічним особливостям адресанта. Сприйняття цього мовного явища адресатом відбивається в мовленні.

Лексичні дискурсеми агресивності - пряма словесна образа або приниження іншого. У щоденниковому дискурсі пейоративні лексеми розглядаємо крізь призму семантики та прагматики, оскільки пейоративна лексика становить складну поняттєву структуру з виразним контекстуальним складником. Вони виконують насамперед емотивну та прагматичну функції. Напр.: "наш скороспілий, не без тиску обраний президент" (Гончар, 2008, 3, с. 289); "солодкоголосий Михайло" (Гончар, 2008, 3, с. 297); "дурна баба" (Любченко, 2005, с. 167) (Любченко про дружину Ніну); "напівбожевільний деспот" (Гончар, 2008, 3, с. 555) та ін. Емотивність таких епітетів активізує емоційне сприйняття, забезпечує більш глибоке розуміння змістовно-фактурної інформації. В українському щоденниковому дискурсі виразно простежуємо два типи пейоративної лексики - абсолютна, із зафіксованим у лексикографічних джерелах пейоративним значенням. Напр. "той, хто розпинав нашу Україну" (Гончар, 2008, 3, с. 244); "хто вчинив у Батурині різанину таку, що... і небо мало здригнутись" (Гончар, 2008, 3, с. 244); "кат" (Гончар, 2008, 3, с. 244) - О.Гончар про Петра І - російського царя; "Іван Лютий" (Гончар, 2008, 2, с. 9); "цар-синовбивця" (Гончар, 2008, 2, с. 9) - Олесь Гончар про Івана Грозного - першого російського царя; "кримський арештант" (Гончар, 2008, 3, с. 372) (О.Гончар про Михайла Горбачова - радянського партійного й державного діяча); "той ідіот-ракло" (Любченко, 2005) - Любченко про хлопця, схожого на робітника (Любченко 2005, с. 146); "Сволота! Русотяпи! Міщани! Людці! Сміття громадське" (Любченко, 2005, с. 167) - Любченко про своїх ідейних ворогів; і відносна (гібридна) - з негативною емоційною семою, яка генерує пейоративне значення через лінгвістичний контекст - методом накладання на семантику нейтрального слова, напр.: "убивця власних починань" (Гончар, 2008, 3, с. 338); "зрадник Переяславської угоди" (Гончар, 2008, 3, с. 244).

Імовірно, що пейоративна лексика не обмежується лише зафіксованим у словниках значенням. Пейоративи генерують у контексті щоденникового дискурсу нові, додаткові умовно-вживані смисли. До системи лексичних маркерів агресивності віднесемо оксиморон. Його особливість полягає в сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, унаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект, напр.: "вінценосний кат" (Гончар, 2008, 2, с. 318); "верховний самодур" (Гончар, 2008, 3, с. 220).

Цікаво, що в щоденниковому дискурсі Івана Чендея виокремлено окремі номенклатурні одиниці з негативною оцінкою. Діарист називає їх "Слова, що до нас прийшли з рад[янською] дійсністю". "Неологізми" - так би мовити: калим (калимщик), халтурник, шабашник, хапуга, провокатор, аферист, інтриган, хуліган, барахло, барахолка, блядь, проблядь, бешкетник, догідник, рвач, шкурник, підшдіти...тяганина, витверезник, обмірювання, обважування, обраховування, сексот, донощик, хабар, хабарник, взятка, агент, підлабузник, чинодрала, бюрократ, казнокрад, номенклатура, ліміт, кляузник, кляуза, блат, заморозити, резолюція, відстрочка, недостача, лишки і т.д., і т. п. (Чендей, 2021, 1, с. 567). Такі згрубілі й певною мірою лайливі форми просторічної лексики відносимо до вульгаризмів. Іван Чендей тільки в одному щоденниковому записі-повідомленні дає нам 24 просторічних лексеми добірної лайки, які негативно характеризують особу. Уживаність такої лексики в щоденниковому дискурсі не обмежується формами спілкування або прийнятими в певних соціальних чи професійних групах людей. Емоційний же ефект від уведення таких слів до літературно нормованих текстів пов'язаний переважно з тим різким контрастом, який вони створюють, відступаючи від норми. У щоденниковому дискурсі такі просторічні форми здебільшого вживані з метою мовленнєвої характеристики осіб, з якими діаристові доводилося спілкуватися і які в процесі комунікації викликали в нього негативні емоції, або ж для створення колориту невимушеності, живої розмовності.

Дослідження використання пейоративних одиниць

у щоденниковому дискурсі дає змогу констатувати, що негативно-оцінні засоби спрямовані на досягнення ілокутивного ефекту, сприяють висловленню обурення, погрози, розчарування, незадоволення, іронії, глуму, сарказму, гніву. Залежно від мети адресанта, його особистих характеристик, соціальних статусів, мовленнєвої ситуації діапазон відтінків пейоративного значення є широким.

Вербальна агресія прямо пов'язана з інвективною лексикою, яка широко представлена в українському щоденниковому дискурсі:

1. Слова й вирази, що позначають антисуспільну, соціально засуджувану діяльність. Напр.: Наш час виплодив того неробу і ледаря, хитруна і крутія, що з обіжраною мордою і пропитими очима здатний стовбичити цілими годинами на вулиці перед чайною в ім 'я того, щоб наповнитися, коли не ще одним кухлем пива, чаркою горілки, то бодай якоюсь побрехенькою. Цей тип не оре, не сіє, не косить, і не збирає, зате в селі мається краще за тих, котрі орють, косять, сіють... Бо цей живе за рахунок останніх... Він часто є то бригадиром, то ланковим, сяким-таким функціонером, що дає йому можливість триматися "при ділі" і за рахунок цього "діла" благоденствувати. Цей не гребує ані готівкою, ані натурою, просто бере там, де взяти можна, бере те, що береться... (Чендей, 2021, 1, с. 564). Тут діарист уміло маніпулює прагматикою дискурсивних слів і виразів, обираючи для свого дискурсу відповідні ключові слова й вирази, що послідовно відтворюються у відповідному повідомленні для створення його неповторної прагматики в межах щоденникового дискурсивного простору. Особливу увагу діарист акцентує на займеннику цей, поєднуючи його з іменником тип, що містить негативне забарвлення. Бодай підсилює побажальну модальність. Основним граматичним виразником заперечення слугує частка не, що формує цілісне емоційне тло висловлювання. Мовець сигналізує про свій особливий емоційний стан: Цей тип не оре, не сіє, не косить, і не збирає... (Впадає в око, що заперечення такого типу супроводжує негативні емоції діариста). Політикан і тут залишається політиканом (Чендей, 2021, 1, с. 624).

2. Слова з чітко вираженим негативним забарвленням, напр.:

про Брежнєва Леоніда Ілліча "шепелявий дворушник" (Гончар, 2008, 3, с. 248); "почвара, монстр, ненависник національних культур"" (Гончар, 2008, 3, с.399); "кат нашої культури, мучитель"" (Гончар, 2008, 3, с. 478); "маразматик"" (Гончар, 2008, 3, с.478); про Ватченка О.Ф.:

{{дніпропетровський юшкоїд (200 кг живої ваги)" (Гончар, 2008, 2, с.23); "батькопродавець" (Гончар, 2008, 2, с. 23); "дніпропетровський обжера" (Гончар, 2008, 2, с. 34); "дніпропетровський унтер" (Гончар, 2008, 2, с. 37); "дніпропетровське мао" (Гончар, 2008, 3, с. 16);

"дніпропетровський вовкодав" (Гончар, 2008, 3, с. 256);

"дніпропетровський юшкоїд" (Гончар, 2008, 3, с. 176); "держиморда" (Гончар, 2008, 3, с.541); (Чендей, 2021, 1, с. 624) тощо.

3. Дієслова із "засуджувальною" семантикою або навіть з прямою негативною оцінкою, напр.: Брудними лапищами Богуцький тикає і ялозить по поетових ранах, котрих зазнав лірик од людей і котрі не могли не боліти (Чендей, 2021, 1, с. 624); Приклад Мусія Богуцького - приклад дикого блюзнірства і дикості, що лежить мертвотністю, смердить за сотні кілометрів і ганьбить духовне слово взагалі (Чендей, 2021, 1, с. 625); Письменника можна дубасити по мордасам, по тім'ю, по чості, котра ним виконана і у світ випущена... (Чендей, 2021, 1, с. 583); Тою книгою ти обісрав нас і себе! - так сказав Іваницький в розмові зі мною, коли бесіда зачепила "Березневий сніг". (Чендей, 2021, 1, с. 580).

4. Евфемізми різко негативного характеру, напр.: Мусій Богуцький. Отака собі ганебно обіжрана пика колом дивиться з довідника "Письменники Радянської України" видання 1966 року (Чендей, 2021, 1, с. 623); Товстошкурі примітиви завжди легко записувалися в судді і завжди легко порпалися і бабрали в чужих болячих ранах (Чендей, 2021, 1, с. 624); ..ви, пане, на літературі розумієтеся не ліпше, як глуха на танцях (Чендей, 2021, 1, с. 580); ... а Турсенкові викинув ніби коту під хвіст три червонці, аби той не настрочив рапорта-доносу в контору провідницького резерву. Але ж бригадир Турсенко - гнида несусвітня! (Воля, 2011, с.502). Експресивність мовленнєвої агресії підсилюється за рахунок вживання просторічних фразеологізмів, напр.: Знаю: не їла душа часнику - смердіти не буде (Гончар, 2008, 2, с.7), Лунають голоси обурення - а цап і далі стереже капусту (Гончар, 2008, 2, с.339); Сидить тепер - ні в сих ні в тих - неподалік мене, в цім же ряду, блідий, засмоктаний, знищений... Випав з воза і, видно, - назавше... Таке життя! (Гончар, 2008, 2, с. 254), Перед Новим роком ще ложку дьогтю тобі... (Гончар, 2008, 2, с. 289), Що з хворого вільмеш... (Воля, 2011, с.442).

5. Негативна оцінка суспільного явища, історичних подій, наприклад, війни: "на жахлива річ... нічого не доводить" (Гончар, 2008, 1, с. 116); "це нудотний сморід газів од вибухлих мін, і без кінця хочеться спати" (Гончар, 2008, 2, с. 34); "виплід людських пристрастей і розуму (якщо можна назвати розумом те, що сталося)" (Гончар, 2008, 2, с. 167).

Негативна оцінка в ЩД може бути виражена за допомогою інтертекстуальних одиниць. Через звернення до текстів з низьким культурним статусом (реклама, анекдот, шлягер, тощо) досягається подвійний ефект впливу: негативну оцінку дають, по-перше, на рівні змісту, по-друге, через низький статус тексту, напр.: Не повезло тим, що бригадирша, "Рекса", до печінок допікає. Характер у неї справді рексячий: по вагону гасає, мов собака скажена... (Воля, 2011, с. 642): Від опричини Івана Грозного, цього напівбожевільного деспота до кривавої розправи над чеченським Грозним - такий шлях цієї імперії. Шлях суцільних злодіянь і найтяжчих злочинів перед народами. Агонізує... Але як оскаженіло вона знов і знов намагається у своїх конвульсіях, справді, мов конаючий удав, задушити молоді, не зміцнілі ще суверенітети республік... (Гончар, 2008, 3, 555).

Однією формою так званого "комунікативного кілерства" в ЩД є вживання негативної оцінки чийогось висловлювання. Її репрезентують прямим вказуванням і на умисну брехню (неправда, брешете, не брешіть, це брехня), і на абсурдність, дурницю повідомлення (ахінея, демагогія, дезінформація, дурниця, нісенітниця).

Мовленнєва агресія в ЩД є одним із засобів негативного впливу на реципієнта. Вона сприяє формуванню особливої суб'єктивної думки про певні події, суспільні явища, людей. Мета вираження агресії різна, насамперед бажання продуцента інформації продемонструвати своє негативне ставлення.

Особливістю мовленнєвої агресії з погляду мовленнєвого впливу є установка адресанта-продуцента на правильності своєї позиції, на беззастережному її прийнятті. В основу мовленнєвої агресії покладено однонаправлений емоційний негативний вплив на адресата-реципієнта. Водночас відбір мовних і мовленнєвих засобів, а також засоби такого впливу зумовлені характером і умовами щоденникового дискурсу. З погляду діалогічного взаємовпливу, мовленнєва агресія - це установка адресанта на антидіалог у широкому розумінні. Цьому типу мовленнєвої поведінки властива подвійна інтенція.

У запропонованому дослідженні створено цілісну концепцію мовленнєвої агресії як особливого типу мовленнєвої поведінки, в основі якої - психологічна деформація адресантом комунікативного простору адресата щоденникового дискурсу

Отже, аналіз фактичного матеріалу показує, що вербальна агресія в щоденниковому дискурсі становить особливий тип мовленнєвої поведінки діариста. Внутрішня структура текстових повідомлень у цьому типі дискурсу слугує засобом передачі інтолерантної інформації, що містить широкий спектр спеціалізованих і неспеціалізованих інвектив, які засвідчують мовні одиниці вербальної агресії.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Подальше дослідження буде присвячене аналізу засобів вербальної агресії на матеріалі сучасного медійного дискурсу.

Література та джерела

1. Богдан, С.К. (2004) Мовна поведінка українських тележурналістів: агресія чи толерантність. Наукові записки НаУКМА: Філологічні науки. Т. 34. С. 31 - 38.

2. Воля, Олесь (2011). Щоденник. Сорок років. 1969 - 2009. Київ: Аконіт. 1208 с.

3. Глуховцева, К.Д. (2015) Вас переїхати чи ви мене пропустите (мовна і соціокультурна агресія в міському просторі Луганщини). Культура слова. №83. С. 85 - 89.

4. Гончар, О.Т. (2008). Щоденники: у 3 т.: Т.1 (1943 - 1967) / (упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В.Д. Гончар; худож. оформ. М.С. Пшінки. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Веселка. 455 с.: іл.

5. Гончар, О.Т. (2008). Щоденники: у 3 т.: Т.2 (1968 - 1983) / (упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В.Д. Гончар; худож. оформ. М.С. Пшінки. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Веселка, 2008. 607 с.: іл. Гончар, О.Т. (2008). Щоденники: у 3 т.: Т.3 (1984 - 1995) / упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В.Д. Гончар; худож. оформ. М.С. Пшінки. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Веселка, 2008. 646 с.: іл. Гуз, О.П. (2010). Особливості вираження вербальної агресії у масмедійному дискурсі. Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Сер. "Філологічна". 13. С. 154 - 159.

6. Довженко, Олександр (2003). Вибрані твори / упоряд. текстів та передм.

7. І. Л. Михайлина. Харків: Веста: Вид-во "Ранок". 320 с.

8. Космеда, Т.А., Олексенко, О.А., Павлова, І.А. (2019). Семантика й прагматика дискурсивного слова та його потенціал для діагностики психотипу мовної особистості: аспектуальний опис: монографія. Харків. 308 с.

9. Коць, Т.А. (2021). Мовна агресія в інформаційному просторі: між стильовою нормою і деструкцією. Українська мова. № 3. С. 97 - 107 Кузик, О. (2017). Інвективний потенціал антропонімів у політичному дискурсі англомовних засобів масової інформації. Південний архів. Філологічні науки: зб. наук. пр. Херсон. 2017. Вип. LXVII. C. 212 - 218.

10. Любченко, А.П. (2005). Вертеп (повість). Оповідання. Щоденник / упоряд., авт. післямов. В.А. Любченко; авт. передм., комент., приміт. І .Л. Михайлин. Харків: Основа. 464 с.

11. Смазнова, І.С. (2019), Агресія і толерантність: філософсько-правовий дискурс: монографія. Одеса: Фенікс. 378 с.

12. Щоденники Івана Чендея (2021): Книга І / упоряд. Марія Чендей-Трешак. Ужгород: РІК-У. 640 с.

13. Щоденники Івана Чендея (2021): Книга ІІ / упоряд. Марія Чендей-Трешак. Ужгород: РІК-У. 688 с.

Размещено на Allbest.ru