"Розділ про ІДІКІ" з рукописного збірника "Абу-л-Газі. Родовід тюрків" ІР НБУВ (походження, мова і зміст)

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Розділ про ІДІКІ" з рукописного збірника "Абу-л-Газі. Родовід тюрків" ІР НБУВ (походження, мова і зміст)

Н.С. Сейтяг'яєв



Анотація

Представлена стаття є продовженням публікації результатів дослідження матеріалів із зібрання Одеського товариства історії та старожитностей (ОТІС), що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ІР НБУВ) у Києві. Як і в попередній роботі, у ній розглядається матеріал із рукописного збірника "Абу-л-Газі. Родовід тюрків" (ф. V, № 3780). Вона є першою в низці статей, присвячених опису та аналізу вторинних текстів історичного змісту з досліджуваного рукопису. Під вторинними текстами в цьому разі розуміються тексти, що створені на основі інших текстів і зберігають їхній основний зміст. Ця й наступна статті серії будуть присвячені розгляду уривків, що корелюють із розділами анонімного твору кінця XVII ст. "Дафтар-і Чингіз-наме". вторинний текст рукопис

У попередній статті були наведені докази на користь того, що розглянутий рукописний збірник складається з трьох окремих рукописів, переплетених в одну книгу. "Розділ про Ідікі" ("Fasl-i idiki") міститься на самому початку частини, яка умовно названа нами "ногайською". М.А. Усманов назвав його "Уривками з родоводу Єдигея" [Абу-л-Газі, арк. 1-1 зв.; Сейтяг'яєв 2021, 121, 131, 135]. "Розділ" являє собою легендарний родовід темника Золотої Орди, мангитського бея Едигея (1352-1419). З'ясовано, що за змістом він близький до "Розділу, що розповідає дастан про Ідігебека" ("Fasl fi beyan-i dastan-i Edige Biy") анонімного збірника кінця XVII ст. "Дафтар-і Чингіз-наме" і до джерела, з якого цей розділ був вилучений зі скороченням, - розділу "Дастан-і Ідіге-бек" зі "Збірника літописів" Кадир-Алі-бека (1602) [Усманов 1972, 82, 97, 116; Ivanich, Usmanov 2002, 88-89].

У статті розглядається "Розділ про Ідікі" ("Fasl-i idiki") з рукописного збірника "Абу-лГазі. Родовід тюрків" (ф. V, № 3780), який міститься в зібранні Одеського товариства історії та старожитностеНЯ, що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського в Києві. Вона міститься на початку частини збірника, яку умовно названо нами "ногайською" З'ясовано, що "Розділ про Ідікі" безпосередньо пов'язаниНЯ з "Розділом, що розповідає дастан проз "Дафтар-і Чингіз-наме".

Відмінність тексту родоводу з київського рукопису від відповідного йому розділу з "Дафтар-і Чингіз-наме" полягає у вилученні частини тексту перед завершальними словами "А істину знає Аллах" ("Ve Allahti a`lem"), яка не має безпосереднього стосунку до перерахування нащадків Едигея, у скороченні окремих слів і фраз у низці речень, а також у відсутності в ніНЯ трьох епізодів, характер яких свідчить про те, що вони були пропущені переписувачем. Ще однією відмінністю є різночитання окремих географічних назв та особових імен.

Варіанти молитовної формули при імені Едигея в "Розділі про Ідікі" та її джерелі показують міру сакралізації НЯого особистості в середовищі, у якому вони були створені. У київському збірнику вона була затерта і над цим місцем дописано ім'я Едіг Сари ("світловолосий", "блондин"), що свідчить про відсутність в особи, яка це зробила (ймовірно, у власника київського манускрипту Мухаммеда-ефенді б. Хота), пієтету щодо Едигея.

Головна відмінність "Розділу про Ідікі" пов'язана зі зміною в ньому чагатаНЯської в основі мови джерела на османсько-турецьку, яка здійснена за рахунок змін у фонетиці та лексиці тексту. Водночас у ньому є окремі елементи, які можуть бути пов'язані з первісним текстом або тюркськими мовами Північного Кавказу. Зважаючи на регулярну заміну в тексті чагатаНЯських елементів на османсько-турецькі, можна припустити, що це пов'язано із впливом тюркських мов Північного Кавказу. Зокрема, використання слова ki§i ("молодший"), яке відображає фонетичні особливості ногаНЯської мови (перехід /ч/ у /ш/ у корені слова), свідчить про те, що такою мовою могла бути ногайська і що автором скорочення або переписувачем, який скопіював текст до київського збірника, був ногаєць.

Точний час появи "османсько-турецької" редакції родоводу Едигея з "Дафтар-і Чингізнаме" не відомий. Її поява, судячи з усього, пов'язана з посиленням османського культур - ного впливу в Північному Причорномор'ї і на Північному Кавказі та з перетворенням османсько-турецької мови в XVII-XVIII ст. у зазначених регіонах у мову писемності та дипломатії. Потреба у створенні "османсько-турецької" редакції "Розділу" могла бути викликана необхідністю обґрунтування якихось претензій ногаНЯської еліти за нових історичних умов, що складалися на Північному Кавказі чи в Північному Причорномор'ї.

Ключові слова: "Розділ про Ідікі", київський манускрипт, "Дафтар-і Чингіз-наме", тюркські мови Північного Кавказу, "османсько-турецька" редакція, генеалогія Едигея, ногайці



"CHAPTER ON IDIKI" FROM THE MANUSCRIPT MISCELLANI TITLED "ABU-L-GHAZY. GENEALOGY OF THE TURKS" FROM THE COLLECTION of institute of manuscripts of v. I. vernadsky national library

OF UKRAINE (ORIGIN, LANGUAGE AND CONTENT)

Nariman Seityagyaev

PhD (Philology)

A.Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies, NAS of Ukraine, Kyiv

The article deals with the "Chapter on Idiki" ("Fasl-i idiki") from the manuscript miscellany titled "Abu-l-Ghazy. Genealogy of the Turks" (F. V, No. 3780) from the collection of Institute of Manuscripts of V I. Vernadsky National Library of Ukraine, in Kyiv (Fund V "Odessa Society of History and Antiquities", No. 3780). It is located at the beginning of the part of the handwritten manuscript miscellany, which we conditionally called "Nogai" part. It was found out that the "Chapter on Idiki" is directly connected with the "Chapter that tells the dastan of Idige-bek" from "Daftar-i Chingiz-name".

The difference between the text of the Edigey's genealogy in the Kyiv manuscript and the corresponding chapter from "Daftar-i Chingiz-name" lies in the exclusion of a part of the text before the final words "And Allah knows the truth" ("Ve Allahti a`lem"), which is not directly related to the list of Edigey's descendants, in the reduction of separate words and phrases in a number of sentences, as well as in the absence of three episodes in it, the nature of which suggests that they were omitted by the copyist. Another difference is the discrepancy between some names of places and people.

Two variants of the prayer formula that refers to the name of Edigey in the "Chapter on Idiki" and in its source show the degree of sacralization of his personality in the environment in which they were created. In the Kyiv manuscript, it was erased and the name Edig Sary ("fair-haired", "blond") was added over this place. This indicates a lack of reverence for Edigey in the person who did this (probably the owner of the Kyiv manuscript, Muhammad-efendi b. Khota).

The main difference of the "Chapter on Idiki" is connected with the changing in it the Chagatai-based language of the source to the Ottoman-Turkish, which was carried out due to phonetic and lexical changes in the text. At the same time, it contains certain elements that may be associated with the original text or with the Turkic languages of the North Caucasus. Taking into account the regular replacement of Chagatai elements in the text with Ottoman-Turkish ones, it can be assumed that this is due to the influence of the Turkic languages of the North Caucasus. In particular, the use of the word ki§i ("junior"), which reflects the phonetic features of the Nogai language (the transition from /ch/ to /sh/ at the root of the word), suggests that such a language could be Nogai and that the author of the abbreviation or copyist who copied the text into the Kyiv manuscript, was a Nogai.

The exact time of the appearance of the "Ottoman-Turkish" version of the genealogy of Edigey from "Daftar-i Chingiz-name" is not known. Its appearance is apparently associated with the strengthening of the Ottoman cultural influence in the Northern Black Sea region and the North Caucasus and the transformation of the Ottoman-Turkish language in the 17^th - 18^th centuries in the language of literacy and diplomacy in these regions. The need to create an "Ottoman-Turkish" version of the "Chapter" could be caused by the need to substantiate any claims of the Nogai elite in the new historical conditions that developed in the North Caucasus or in the Northern Black Sea region.

Keywords: "Chapter on Idiki", Kyiv manuscript, "Daftar-i Chingiz-name", Turkic languages of the North Caucasus, "Ottoman-Turkish" version, genealogy of Edigey, Nogais



Близькість один до одного текстів родоводу Едигея у відповідних розділах "Дафтар-і Чингіз-наме" та "Збірника літописів" створює ускладнення для з'ясування того, який із цих творів був джерелом для "Розділу про Ідику". Проте наявність в інших місцях київського рукопису текстів, які корелюють з відповідними їм розділами "Дафтар-і Чингіз-наме", та відсутність у ньому інших уривків, які можна було б пов'язати зі "Збірником літописів" Кадир-Алі-бека, свідчать на користь того, що джерелом для цього тексту з київського манускрипту був анонімний твір "Дафтар-і Чингіз-наме".

Додатковим аргументом на користь цього є факт фіксації в 1825 (1240) р. Абдар-Рахманом б. Абд-аль-Ваххабом з Астрахані розділу "Дастан-і несл-і Чингіз-хан" із "Дафтар-і Чингіз-наме" в манускрипті з бібліотеки Нью Коледжу в Единбурзі, у якому зазначений "Дастан" йде після "Тюркського родоводу" Абу-л-Газі. Ключовим є те, що в цьому рукописі, як і в київському манускрипті, а також у манускрипті з бібліотеки Університету Джона Райландса в Манчестері, "Тюркський родовід" Абул-Газі має додаток у вигляді стислої історії кримських ханів [Зайцев 2016, 103-104; Сейтяг'яєв 2021, 112; Schmidt 2011, 144-145; Walsh 1959, 179]. Це свідчить про те, що варіант "Тюркського родоводу" Абу-л-Газі з доданою до нього стислою історією кримських ханів, який був зафіксований у трьох близьких за часом створення рукописних збірниках першої половини ХІХ ст.¹, був досить поширений серед тюркських народів Північного Прикаспію та Північного Кавказу в той самий час, що й анонімний твір "Дафтар-і Чингіз-наме".

Нарешті, на користь вилучення "Розділу про Ідікі" з "Розділу, що розповідає дастан про Ідіге-бека" свідчить характер змін в одній із фраз на початку всіх трьох названих текстів: bi-`adedi zerrati 'lme§arik ve bi-`adedi en~vdri 'l-megarib (--U? j'jj' ??u JjIAaII ??? ??[Alimov 2005, 254] > Ba`de vezdretiiЈ¬l-mii§dret<sup>3</sup> ve ba `de envaruЃCl-me`arif jIjjI ?ЎЈ©–jljj ?? [Ivanich, Usmanov 2002, 88, 249] > Ba`de vezerehu envdruЈ¬l-fdrik (©–j/? j'jj' ©–j'jj ?©– [Абу-л-Газі, арк. 1]. Судячи з усього, фраза з "Дафтар-і Чингіз-наме" є спотворенням фрази зі "Збірника літописів", що могло стати результатом неправильного прочитання, а фраза з "Розділу про Ідікі" є скороченням фрази з "Дафтару" Звичайно, не можна не звернути уваги на збіг останньої фрази в "Розділі про Ідікі" Тж уривку зі "Збірника літописів" та її відмінність від фрази в "Дафтарі": Ve Allahu a`lem bi's-savdb [Абу-л-Газі, арк. 1 зв.; Alimov 2005, 255] - VAllahU a`lem [Ivanich, Usmanov 2002, 89, 250]. Однак зазначена фраза є стандартною, і це дає змогу говорити про велику ймовірність пропуску її завершальної частини переписувачем. Крім того, цей вислів, який наявний у пізнішому казанському ("барудинському") списку "Збірника" 1144 (1732) року, відсутній у його більш ранньому санкт-петербурзькому ("хальфінівському") списку 1051 (1641/42) року [Кадьір-Али-бек 1602, 7 (149) об.; Усманов 1972, 36; Alimov 2005, 25-26, 27, 255, прим. 1927]. Отже, безпосередній зв'язок "Розділу про Ідікі" з "Розділом, що розповідає дастан про Ідіге-бека" з "Дафтар-і Чингіз-наме" можна вважати встановленим.

Нижче подано порівняльну таблицю з транскрипціями тексту "Розділу про Ідікі" та відповідних цьому розділів "Збірника літописів" Кадир-Алі-бека та "Дафтар-і Чингіз-наме". Критичний текст "Збірника літописів" на основі звірки його казанського списку із санкт-петербурзьким був підготовлений Р Алімовим [Alimov 2005, IV]. Авторами транскрипції "Дафтар-і Чингіз-наме", яка виконана на основі порівняння відомих списків твору, є М. Іванич та М.А. Усманов [Ivanich, Usmanov 2002, 4-6]. Відмінності між трьома текстами вказані за допомогою виділення жирним шрифтом та курсивом. Жирним шрифтом вказано різницю між текстом з київського манускрипту та текстами, які були залучені для порівняння (наприклад: envari'l-megarib > envaru'l-me⁶arif > envaru'l-farik). Курсивом виділені частини тексту та слова, у яких можна припустити спотворення відповідних їм місць із більш раннього тексту (наприклад: bi-`adedi zerrdti^lme§drik > Ba`de vezdretu^l-mu^aret > Ba`de vezerehu).

Для полегшення порівняння тут і далі окремі графеми в системах транскрипції, які використовували Р. Алімов та М. Іванич, змінені з урахуванням принципів, прийнятих у цій публікації. Крім того, для полегшення порівняння розставлені окремі розділові знаки та виключені фігурні дужки, які в транскрипції М. Іванич відображають різночитання у списках "Дафтар-і Чингіз-наме". Виправлення в тексті, витягнутому з публікації цього твору, зроблені на основі факсиміле, яке в ній додано [Ivanich, Usmanov 2002, 249-250].

Як видно з таблиці, у київському рукописі текст родоводу коротший за відповідні йому розділи з "Дафтар-і Чингіз-наме" та "Збірника літописів" Кадир Алі-бека. Крім виключення частини тексту перед фразою "V'Allahu a`lem / Ve Allahu a`lem bi^,s-savab", варіанти якої наявні у всіх трьох текстах, у "Розділу про Ідіки" можна зазначити відсутність трьох епізодів у перерахуванні його нащадків:

1) "Aning ogli Sultan Velid irdi. Ol hem Sarsarda pad§ah boldi. Aning ogli Sultan Kayder, ol hem Sarsarda pad§ah boldi" [Alimov 2005, 254]. - "Aning ogli Sultan Velid irdi. Ol hem Sarsarda padi§ah boldi. Aning ogli Sultan Kayde irdi. Ol hem Sarsarda padi§ah boldi" [Ivanich, Usmanov 2002, 88, 249].

2) "Aning ogli Sultan Selim irdi. Ol hem Antakyada padi§ah boldi. Anung ogli Sultan Sadaf irdi. Ol hem Antakyada padi§ah boldi" [Alimov 2005, 254]. - "Aning ogli Sultan Selim irdi. Ol hem Antakya-da padi§ah boldi. Anung ogli Sultan Sadak irdi. Ol hem Antakya-da padi§ah boldi" [Ivanich, Usmanov 2002, 88, 249].

"Збірник літописів" Кадир-Алі-бека (1602)	"Дафтар-і Чингіз-наме" (кінець XVII ст.)	"Розділ про Ідікі" (не пізніше середини XVIII - кінця XIX ст.)
[63] ...Dastan-i Idige Biy razi9Anahu "aleyh ve "ala alihi ve eshabihi bi-`adedi zerrdtilme§drik ve bi-^adedi envari'lmegarib hususan `ale'l-imam emiru,l-mu"minin ve imamu lmuslimin Ebu Bekr-i Siddiku'ssadik el-lezi huve halifetu resulu'llah fi kulli na'ib emrin.	[f.45r] Fasl fi beyan-i dastan-i Edige Biy raiiy'Allahi "aleyhi ve "ala alihi ve ashabihi ecma`in.	[1а] Fasl-i idiki
	Ba`de vezdretU'\-mґО§aref ve baide envaru'l-me"arif hususan "ala'l-imam5 hazreti emirU'lmU'minin ve imamU'l-mUslimin6 Ebu Bekr as-Sadik as-Sadik7 ellezi hUve8 halife-i rusulu'llah sal[la'LlahU] "a[leyhi ve selle]m fi kulli9 naib-i emr.	Ba`de vezerehu envaru'l-farik hususan ke'l-imami'l-muslimin / Ebu Bekr Siddiku's-Sadik ellezi huve halifetu resul "a[leyhi's-sela]m fi kulli naib. /
Secerehw	Seceret
Evvel babasi emiru'l-mu'minin Ebu Bekr-i Siddik ra?i'ullahu `anh-ning tort ogli bar irdi. ikisiden ki^ik ulug aning ati Muhammed atlig irdi. ^am-da pad§ah irdi. Aning ogli Sultan Ka`b atlig irdi. Ol hem §am-da pad§ah boldi. Aning ogli Sultan Hurmuz irdi. Ol Misrda pad§ah boldi. Aning ogli Sultan Halid irdi. Ol Sarsarda pad§ah boldi. Aning ogli Sultan Velid irdi. Ol hem Sarsarda padВьah boldi. Aning ogli Sultan Kayder, ol hem Sarsarda pad^ah boldi. Aning ogli Sultan Mwlud irdi, ol hem Sarsarda pad§ah boldi. Aning ogli Ebu'l-gas irdi. Ol Antakyada pad§ah boldi. Aning ogli Sultan Selim irdi. Ol hem Antakyada pad^ah boldi. Aning ogli Sultan Sadaf irdi. Ol hem Antakyada pad^ah boldi. Aning ogli Sultan Ebu'l-hak irdi. Ol Mardin-de pad§ah boldi. Aning ogli Sultan [63 звор.] i Osman irdi. Ol hem Mardin-de pad^ah boldi. Aning ogli Celale9d-din irdi. Ol Kostantiniyede pad§ah boldi. Aning iki ogli bar irdi. Biri-si-ning ati Edhem, biri-ning ati Baba Tukles irdi. Baba TUkles Ka`bede pad§ah boldi.	Evvel babasi emiru'l-mu'minin Ebu Bekr as-Sadik raziya'llahi `anh-ning10 tort ogli bar irdi. ikisiden11 ki^ik12 ve birisiden ulug anung13 ati Muhammed irdi. §am §ehrinde padi^ah irdi14. Aning ogli Sultan Ke`b irdi. Ol hem §amda padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Hermez irdi. Ol Misirda padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Halid irdi. Ol Sarsarda15 padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Velid irdi. Ol hem Sarsarda16 padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Kayde11 irdi. Ol hem Sarsarda18 padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Mevlud irdi. Ol hem Sarsarda19 padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Ebulgas20 irdi. Ol Antakya-da padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Selim irdi21. Ol hem Antakya-da padi^ah boldi. Anung ogli Sultan Sadak irdi. Ol hem Antakya-da padi^ah boldi. Aning ogli Abu'l-Hakk irdi. Ol Medayinde padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Osman irdi. Ol hem Medayinde padi^ah boldi. Aning ogli Sultan Celaleddin irdi. Ol Konstant[in]iyyede padi^ah boldi. Aning iki22 ogli bar irdi. Birisi-ning ati Edhem ve birisi-ning adi Baba Tukles irdi. Baba Tukles Ka`be-de padi^ah boldi.	Evvel babasi emiru'l-mu'minin Ebi Bekr as-Sadik raziyya'llahu `anh/nin dort ogli var idi. ikisinden ki§i-si birinden buyugi / adi Muhammed idi. §am §ehrine padi^ah idi. Anin ogli / Sultan Ke`b idi. Ol dahi §amda padi^ah idi. Anin / ogli Sultan Heremzem idi. Ol Misirda padi§ah idi. / Anin ogli Sultan Halid idi. Ol Sarsaratda padi^ah / oldi. Anin ogli Sultan Mevlud idi. Ol dahi Sarsaratda / padi^ah oldi. Anin ogli Ebu'l-Kas idi. Ol Antakide / padi^ah idi. Anin ogli Ebu'l-Hakk idi. Ol Medine-de padi^ah |oldi|. / Anin ogli Sulfan Celladin idi. Ol Kostanti[niyye] de padi^ah / idi. Anin ogli iki bar idi. Birinin adi Edhem idi. Ve birinin / adi Baba Tukles idi. Ol Ke`bde padi^ah idi.
Baba Tukles-ning ogli Terme atlig irdi. Bu Terme idil Cayikda hasil boldi. Aning ogli Kara^i atlig irdi. Ol hem idil Cayik-da hasil boldi. Aning ogli islam Kiya. Ol hem idil Cayikda hasil boldi. Aning ogli Kadir Kiya. Ol hem idil Cayik-da hasil boldi. Aning ogli Kutlu Kiya. Kum kent-de peyda boldi. Aning ogli idige biy rahmetu'llahi "aleyhi ecma"in. Kutlu Kiyani Urus Han ^ehid kilipdur.	Baba Tukles-ning ogli Tirme23 atlig irdi. Bu Tirme idil Cayikda hasil boldi. Aning ogli Kazi^i24 atlig irdi. Ol hem idil Cayikda hasil boldi. Aning ogli islam Kiya. Ol [f.45v] hem idil Cayikda hasil boldi. Aning ogli Kadir Kiya. Ol hem idil Cayikda hasil boldi. Aning ogli Kutlu Kiya. Ol hem Kum Kend[d]e25 hasil boldi. Aning ogli idige26 Biy rahmetu,llahi "aleyhi21 ecma6in. Kutlu Kiyani Urus Hani $ehid kilib-dur	Baba Tuklesnin |dort ogli var idi|. / Terme Biy idi. Ol dahi Edilde Cayikda oldi. Anin ogli / KirTci idi. Ol dahi Edilde Cayikda idi. Anin ogli islam Kaya idi. // [1 об.] Ol dahi Edilde Cayikda oldi. Anin ogli Kadir Kaya idi. / Ol dahi Edilde Cayikda idi. Anin ogli Kutli Kaya idi. / Ol dahi kendi arasinda boldi. Anin ogli Edig Sari28 / […]29.
Amma Baba Tukles-ning tort ogli bar irdi. Biri Ka`bede pad§ah boldi. Ve biri Ka`bening yanida yatur ve biri Urgengde yatur biri Kinmda U9 ЊцtlUkde yatur.	Amma Baba Tukles-ning tort ogli bar irdi. Biri Ka`be-de padi§ah boldi. Ve biri Ka`be-ning ong yaninda yatur. Ve biri Urgengde yatur ve biri Kirim-da yatur U ЊцtlUkde.	Amma Baba Tuklesnin dort ogli var idi. Biri / Ke`bde padi§ah oldi. Ve biri Ke`bnin yaninda yatur. Ve biri / Urgeg Burharda yatur. Ve biri Kinm i^inde yatur. /
Bir rivayet bilen Baba Tuklesning ma6lum ug ogli bar irdi. Biri-ning ati `Abbas, Ka'bening ong yanida yatur. Biri-ning ati `Abdu'r-Rahman Hvace turur. Ol dagi Ka"bede yatur. Ve birining ati Terme turur. Ol Idil Cayik-da hasil boldi.	Baba Tukles-ning bir rivayet bilen ma"lum ug ogli bar irdi. Biri-ning ati `Abbas irdi. Ka`be[ni]ng30 ong yaninda yatur. Birining ati `Abdurrahman Hoca turur. Ol dahi Ka"be-de yatur. Ve biri-ning ati Tirme31 turur Ol hem Idil Cayikda hasil boldi.	Baba Tuklesnin bir rivayetde |ug| ogli vardi. Birisinin adi / `Abbas idi. Ke`bnin yaninda yatur. Ve birinin adi `Abdu'r-Rahman Hoca / idi. Kinmda U9 Њцtlukde yatur. Ve birinin adi Terme / Biy idi. Urgent Buharda yatur.
Peygamber salla^llahu "aleyhe ve's-sellem-ning kabrlerindin Seyyid Nakib-^a avaz beripdur. Ikin^i "Alim Murteza Seyyid, u^un^i-^/ "Aziz Keramet Baba TUkles Ata turur. Ozbik han musluman bolganda Ozek Corani Ka"be-i §erif-ke yiberipdur. Anda bu ug irni alip kelip musluman bolup-dur	Peygamber salla^llahu "aleyhi ve sellem-ning mubarek kabrlar[i]din32 Seyyid Nakibe^a avaz berib-dur. Ikin^i33 "alim Murtaza-Seyyid turur. U^un^i "aziz keramet Baba Tukles-Ata turur. Њцzbeg Han musluman[ bolgan]da Њцrek Corani Ka"be-i §erif-ge yiber//ib-dur. Anda bu ug-ni alib kelib musluman bolіФurubdur.
Ve Allahu a`lem bi9s-savab [Alimov 2005, 254-255]. '	V'Allahu a`lem34 [Ivanich, Usmanov 2002, 88-89, 249-250].	Ve Allahu a`lem bi9s-savab [Абу-л-Газі, арк. 1-1 зв.].

3) "Aning ogli Sultan [63 зв.] `Osman irdi. Ol hem Mardin-de pad§ah boldi" [Alimov 2005, 254]. - "Aning ogli Sultan `Osman irdi. Ol hem Medayinde padi§ah boldi" [Ivanich, Usmanov 2002, 88, 249].

Неважко помітити, що всі пропущені уривки починаються зі слова Anrng (Anung) і цим же словом починаються наступні речення. Крім того, перед початком пропущених уривків, як і в кінці, є слово boldi. Зважаючи на частоту, з якою повторюється поєднання слів "boldi. Anrng" на стиках речень у текстах, а також обсяг пропущених уривків (довжиною не більш ніж 1-2 рядки рукописного тексту), можна з упевненістю стверджувати, що зазначені уривки були пропущені переписувачем у процесі копіювання тексту. Чи це було зроблено переписувачем, який копіював текст безпосередньо в "ногайську" частину київської збірки, чи він копіював дефектний текст, сказати важко.

Відмінність між змістом "Розділу про Ідікі" та розглянутими уривками з поволзько-приуральських пам'яток історіографії полягає, як було зазначено вище, у вилученні частини тексту перед завершальними словами "А істину знає Аллах" ("Ve Allahu a'lem"), яка не має безпосереднього стосунку до перерахування нащадків

Едигея, а також у скороченні окремих слів та фраз у низці речень. Крім того, можна спостерігати різночитання особових імен і географічних назв. Зокрема, Сарсарату київського рукопису у "Збірнику літописів" та "Дафтар-і Чингіз-наме" відповідає Сарсар, Ан-таки - Антакія, Медині - Мардін ("Зібрник літописів") та Медаїн ("Дафтар-і Чингіз-наме"). Кириджі - Карачі ("Збірник літописів") та Казиджі ("Дафтар-і Чингіз-наме").

Місце, яке в київському збірнику затерто і над яким дописано ім'я Едіг Сари, у "Збірнику літописів" та "Дафтар-і Чингіз-наме" містить фразу "idige Biy rahmetu'llahi 'aleyh[im] ecma'in" ("Ідіге-бек, нехай буде милість Аллаха над ним[и] всіма!") [Усманов 1972, 82]). В аналізованому збірнику в не затертому до кінця первісному тексті на цьому місці можна досить упевнено прочитати фразу "raziyy-Allahu `anh" ("нехай буде задоволений ним Аллах"). У мусульман ця молитовна формула традиційно використовується поряд з іменами сподвижників пророка Мухаммеда. Її вживання щодо Едигея показує ступінь сакралізації його особистості в середовищі, у якому було створено "Розділ про Ідікі". На цій підставі можна зробити висновок, що уривок був скопійований з рукопису, який належав ногайцям, можливо, з роду самого Едиге-бія. Водночас вилучення зазначеної фрази з тексту та її заміна на пересічне прізвисько Сари (у значенні "світловолосий", "блондин") є показником відсутності в одного з власників київського манускрипту або його "ногайської" частини будь-якого пієтету щодо Едигея. Це цілком співвідноситься з особистістю представника північнокавказького духовенства із Султанівського аулу в районі П'ятигор'я черкеса Кутель-огли Мухаммеда-ефенді, у якому ми схильні бачити власника київського манускрипту Мухаммеда-ефенді б. Хота [Сейтяг'яєв 2021, 134].

М.А. Усманов, який у 1972 р. переглянув зазначений розділ у київському рукописі, у тому ж році видав книгу "Татарські джерела XVII-XVIII ст.", у якій подав розгорнутий аналіз "Збірника літописів" Кадир-Алі-бека та анонімного твору "Дафтар-і Чингіз-наме". Очевидно, що він був добре знайомий з деталями родоводу Едигея з цих творів [Усманов 1972, 35-38, 101-104]. Однак у його роботі відповідний уривок із київського рукопису не згадується. Можливо, це пов'язано з тим, що його ознайомлення з київським збірником сталося вже після того, як книга вийшла друком.

Ще одна відмінність "Розділу про Ідікі" від двох інших уривків, які були залучені для порівняння, пов'язана з мовною адаптацією тексту. М.А. Усманов охарактеризував мову "Збірника літописів" Кадир-Алі-бека як своєрідний мовний релікт золотоординської писемної культури [Усманов 1972, 66]. Мова "Дафтар-і Чингізнаме" окремо охарактеризована ним як витримана кипчацько-татарська писемна мова, причому дуже близька до розмовної мови, і джерелом її є літературна кипчацька мова часів Золотої Орди. В іншому місці своєї роботи дослідник зазначає, що різниця між двома версіями генеалогії, яка представлена в названих джерелах, незначна і полягає здебільшого в орфографії окремих слів [Усманов 1972, 116, 125]. Іншими словами, мова двох поволзько-приуральських пам'яток практично ідентична, що видно й з безпосереднього порівняння.

Р. Алімов вважає, що мова "Збірника літописів" Кадир-Алі-бека водночас відображає особливості пізньої чагатайської, кипчацької та значно меншою мірою огузької мов. Наявність у тексті елементів, властивих сучасним казахській та киргизькій мовам він пояснює можливістю походження автора із Семиріччя. А двоїстість відображення звуків /є/ - /і/ в орфографії коренів слів у тексті пов'язує з тим, що твір переважно копіювався в Поволжі [Alimov 2005, 272].

На думку М. Іванич, мова "Чингіз-наме" з лінгвістичного погляду не є єдиним цілим. Згідно з її висновками, основу мови пам'ятки становить східнотюркська літературна мова Золотої Орди з включенням лексики тюркомовних народів Поволжя та Уралу, а також меншою мірою Сибіру та Криму (караїмів)³⁵. За її словами, пам'ятка загалом містить незначну кількість арабсько-перських запозичень, але в генеалогії Едиге-бія, походження якого пов'язується з халіфом Абу Бакром, є багато арабських елементів. Зазначає вона також архаїчність орфографії пам'яток [Ivanich, Usmanov 2002,17-18].

Отже, на думку дослідників (серед яких найбільш авторитетним можна вважати філолога Р Алімова), мова названих пам'яток близька одна до одної або збігається, і їй притаманні риси пізньої чагатайської мови. Крім того, дослідники зазначають наявність у неї рис, характерних для золотоординсько-тюркської (в Р Алімова - кипчацької та частково огузької) мови, а також елементів місцевих тюркських мов.

Мова уривка з київського манускрипту відрізняється від мов двох вказаних джерел. Як і в розглянутій нами раніше "Стислій історії" ель-Хадж Курбана, вона є османсько-турецькою, у якій знайшов відображення вплив мов тюркських народів Північного Кавказу [Сейтяг'яєв 2019, 33, 45]. Технічно може йтися про адаптацію чагатайської в основі мови джерела до османсько-турецької. Вона здійснена переважно за рахунок змін у фонетиці та лексиці тексту. До найбільш характерних фонетичних змін можуть бути віднесені:

1) вилучення кореневого приголосного /г/ у дієслові irmek (заміна дієслова irdi на idi);

2) вилучення початкового /Ь/ у допоміжному дієслові boldi (його заміна на oldi);

3) заміна початкового /Ь/ на /v/ у слові bar (заміна на var: bar irdi - var idi, vardi);

4) заміна /t/ на /d/ на початку та в корені слів: tort - d№«rt; ati - adi;

5) поява "вставного" (за визначенням А.М. Щербака) /п/ перед відмінковими закінченнями: birisiden - birinden; yanida - yaninda.

Треба зауважити, що деякі із зазначених змін, як-от випадіння /г/ у дієслові irmek, вилучення початкового /Ь/ у слові boldi та поява "вставного" п, зустрічаються і в текстах чагатайською мовою, причому перше в ньому зустрічається досить часто, друге не є для нього характерним, а третє характеризується тенденцією до скорочення його використання в мові [Щербак 1962, 92-94].

До лексичних змін потрібно віднести:

1) регулярну заміну сполучника hem у поєднанні ol hem, яке невластиве для османсько-турецької мови, на dahi: ol hem - ol dahi ("він також", "і він");

2) заміну слова ulug на buyuk;

3) заміну звороту з предикативною часткою чагатайської мови turur на зворот з дієсловом idi: "Biri-ning ati 'Abdu'r-Rahman Hoca (Hvace) turur - Ve birinin adi 'Abdu'r-Rahman Hoca idi; Ve biri-ning ati Tirme turur - Ve birinin adi Terme Biy idi";

4) вилучення лексем, які не вживалися в османсько-турецькій мові кінця XVII - початку ХІХ ст. або перейшли в розряд маловживаних: atlig; bir rivdyet bile - bir rivayetde; ong yanida - yaninda;

5) вживання (хоч і внаслідок помилкового прочитання) зворотного займенника kendi у виразі kendi arasinda замість топоніма Kum kent-de / Kum Kend[d]e.

Наведені приклади можуть бути ілюстрацією прийомів адаптації чагатайської в основі тексту до норм османсько-турецької мови. Водночас у тексті є елементи, що відображають вплив первісного тексту або тюркських мов Північного Кавказу на мову твору, що розглядається. Наприклад, велярний носовий звук /д/ у тексті на письмі відображається не лише за допомогою традиційної для османсько-турецької мови літери "кеф нуні" (яка в рукописних текстах зазвичай пишеться у вигляді простої літери "кеф" (?) арабської абетки), а й за допомогою поєднання букв "нун" та "кеф" (ЖЯ), як це заведено в орфографії чагатайської мови. Це може бути пов'язано також із впливом орфографії місцевих тюркських мов Північного Кавказу, наприклад кумицької [див.: Сейтяг'яєв 2019, 33, 45]. Крім того, у тексті трапляються окремі випадки використання слів з початковим /b/, який властивий не лише для чагатайської, а й для кипчацьких мов: Anm ogli iki bar idi; Ol dahi kendi arasinda boldi.

Враховуючи регулярну заміну в тексті чагатайських елементів на османськотурецькі, можна припустити, що ці окремі відступи пов'язані з впливом місцевих мов Північного Кавказу. Ключовим для розуміння цього, на наш погляд, є використання в київському збірнику слова ki§i (у значенні "молодший") замість kigik у текстах "Збірника літописів" та "Дафтар-і Чингіз-наме". У цьому разі слово kigi, відоме в чагатанськш та кипчацьких мовах (зокрема в карачаєво-балкарськш), передано у формі, яка на Північному Кавказі властива для ногайської мови (з переходом /ч/ у /ш/ в корені слова) [Баскаков 1940, 21; Карачаево-балкарско-русский словарь 1989, 350; Gronbech 1992, 105; Battal 1934, 41; Sejx Sulejman Efendi's... 1902, 128; Toparli vb. 2007, 148]. Отже, зважаючи на північнокавказьке походження київського манускрипту, ця фонетична особливість свідчить на користь того, що на збереження в тексті деяких фонетичних та лексичних особливостей, які невластиві для османсько-турецької мови, найімовірніше, вплинула ногайська мова. Крім того, ця деталь може бути вказівкою на те, що автор скорочення чи переписувач, який скопіював текст до відповідної частини київського збірника, був ногайцем.

Більш повне уявлення про зміст твору дає переклад, наведений нижче:

[1] Розділ про Ідікі

Після покладання на нього світла відзнаки, особливо як імама мусульман, Абу Бакр Найправдивіший із правдивих, який є наступником Посланника, м[ир йом]у, серед усіх його помічників.

По-перше, у його батька, ватажка вірян Абу Бакра Найправдивішого, нехай буде задоволений ним Аллах, було чотири сини. Того, який був молодший за двох і старший за одного, звали Мухаммед. Він був падишахом міста Шама. Його сином був султан Ка'б. Він теж був падишахом Шама. Його сином був султан Херемзем. Він був правителем у Місрі. Його сином був султан Халід. Він був падишахом у Сарсараті. Його сином був султан Мевлюд. Він також був падишахом у Сарсараті. Його сином був султан Абу-ль-Кас. Він був падишахом в Ан-такі. Його сином був Абуль-Хак. Він став падишахом Медини. Його сином був султан Джеляддін. Він був правителем Константинополя. У нього було двоє синів. Ім'я одного з них було Едгем. А ім'я іншого було Баба Туклес. Він був падишахом у Каабі.

У Баба Туклеса було чотири сини. Був Терме-бій. Він також був в Еділе-Джаїку. Його сином був Кириджі. Він також був в Еділе-Джаїку. Його сином був ІсламКая. / [1 зв.] Він також був в Еділе-Джаїку. Його сином був Кадир-Кая. Він також був в Еділе-Джаїку. Його сином був Кутли-Кая. Він також був серед них. Його син - Едік Сари.

У Баба Туклеса було чотири сини. Один був падишахом у Каабі. А ще один спочиває поблизу Кааби. Ще один спочиває в Ургенче-Бухарі. А ще один лежить усередині Криму.

В одному з переказів у Баба Туклеса було троє синів. Ім'я одного з них було Аббас. Він спочиває поблизу Кааби. Ім'я ще одного було Абд-ур-Рахман-Ходжа. Він спочиває в Криму, в Уч-Отлюку. Ім'я іншого було Терме-бій. Він спочиває в Ургенче-Бухарі.

А істину знає Аллах.

Резюмуючи вищесказане, можна зробити висновок, що текст "Розділу про Ідікі" є скороченим вилученням з "Розділу, що розповідає дастан про Ідіге-бека" анонімного збірника "Дафтар-і Чингіз-наме" з адаптацією її чагатайської в основі мови до османсько-турецької. У тексті з київського манускрипту є лакуни, які, найімовірніше, є результатом пропуску переписувачем трьох речень з однаковими початковими та кінцевими словами. Крім того, у ньому відсутня невелика частина наприкінці, яка не має безпосереднього сосунку до перерахування предків чи нащадків Едигея.

Вживання щодо Едигея в первісному варіанті тексту молитовної формули "raziyy-Allahu `anh" ("нехай буде задоволений ним Аллах") вказує на те, що уривок був скопійований з рукопису, який належав ногайцям, можливо, з роду Едигея. Це, а також адаптація чагатайської в основі мови розділу з "Дафтар-і Чингіз-наме" до османсько-турецької дає змогу зробити висновок, що вилучення з неї було виконано, найімовірніше, ногайцями на Північному Кавказі або в Північному Причорномор'ї. Водночас вилучення зазначеної молитовної формули з тексту та заміна її на пересічне прізвисько Сари ("світловолосий", "блондин") свідчать про те, що особа, яка внесла цю зміну, не належала до ногайців. Можливо, це був власник київського манускрипту Мухаммед-ефенді б. Хота.

Точний час появи "османсько-турецької" редакції родоводу Едигея з "Дафтар-і Чингіз-наме" встановити складно. Очевидно, що це сталося після створення "Дафтар-і Чингіз-наме" та до переплетення "ногайської" частини київського манускрипту в загальний том разом із двома іншими рукописами, тобто між останньою чвертю XVII ст. та початком XIX ст.

Османсько-турецька мова "Розділу про Ідікі", у якій під впливом мов тюркських народів Північного Кавказу, найімовірніше ногайської, збереглися окремі фонетичні та лексичні особливості, властиві водночас для чагатайської та кипчацьких мов, дає змогу розглядати її як редакцію (ізвод) "Розділу, що розповідає дастан про Ідігебека" з анонімного збірника "Дафтар-і Чингіз-наме". Відсутність інших відомих списків "Розділу про Ідікі" османсько-турецькою мовою робить його рукописну копію у складі київського манускрипту унікальною.

Поки що важко сказати щось певне про мету створення редакції. Очевидно, що однією з причин її появи було посилення османського культурного впливу в Північному Причорномор'ї та на Північному Кавказі, що зумовило перетворення османсько-турецької мови в XYTI-XVIII ст. у зазначених регіонах у мову писемності та дипломатії. Не виключено, що потреба у створенні "османсько-турецької" редакції "Розділу" була викликана необхідністю обґрунтування якихось претензій на привілеї або на владу в нових історичних умовах, що складалися на Північному Кавказі або в Північному Причорномор'ї. Зокрема, це могло бути пов'язане з проблемою інтеграції ногайської верхівки в середовище північнокавказької феодальної знаті. З цього погляду може бути невипадковим включення в один рукописний збірник, який належав представнику черкеського чи кабардинського духовенства, одночасно генеалогії черкеських князів ("Стислої історії" ель-Хадж Курбана) та родоводу Едигея, від якого виводили свій рід ногайські беї та мурзи.



Примітки

1 На основі точно зазначених дат всі три названі рукописи можуть бути датовані 20-ми роками ХІХ ст. [див.: Зайцев 2016, 103-104; СеНЯтяг'яєв 2021, 112].

2 Текст відновлено на основі транскрипції.

3 В оригіналі: ?? *j'jj ? (ba`de verareti'l-me^aret) [Ivanich, Usmanov 2002, 88, 249].

4 Див. прим. 3.

5 `ali'l imam (тут і далі у виносках вказані слова та окремі фрази з транскрипції "Дафтар-і Чингіз-наме", прочитання яких вважається помилковим; усі виправлення виконані на основі факсиміле [Ivanich, Usmanov 2002, 204-324]).

6 anami'l-mtislimin.

7 as-Sadaq.

8 ez-zihtivv.

10 'aleyhi-ning.

11 Ekisiden.

12 ktigtik. aning.

14 Тут і далі: erdi.

15 Misirda.

16 Misirda.

17 Kayda.

18 Misirda.

19 Misirda.

20 Abulgas.

21 Це слово відсутнє.

22 eki (? [Ivanics, Usmanov 2002, 249]).

23 Terme (°ЛЃV[Ivanics, Usmanov 2002, 249]).

24 ?? [Ivanics, Usmanov 2002, 249].

25 ^ ? [Ivanics, Usmanov 2002, 250].

26 Edige ((?^I) [Ivanics, Usmanov 2002, 250]).

27 `aleyhim.

28. Ім'я Едіг Сари написано поверх одного або двох затертих слів.

29 Це місце в тексті затерто, проте можна розібрати фразу: "raziyy-Allahu `anh" (молитва зі значенням "нехай буде задоволений ним Аллах!").

30 K?`be-ning.

31 Terme.

32 kabrlar[i]din.

33 Ek--i.

34 Розділ з "Дафтар-і Чингіз-наме", як і "Дастан" зі "Збірника літописів" Кадир-Алі-бека, має продовження. Водночас у "Збірнику літописів", який є джерелом для розділу з "Дафтар-і Чингіз-наме", продовження значно більше за обсягом.

35 У неї: "караїмська, якою розмовляють у Криму" ("in der Krim gesprochenen Karaim") [Ivanich, Usmanov 2002, 17]. Судячи з усього, М. Іванич у цьому випадку має на увазі все ж тракайський або галицький діалект караїмської мови. В іншому випадку мова НЯде про середній діалект кримськотатарської мови або про її літературну форму, на що вказують висновки авторитетних тюркологів і знавців караїмської та кримськотатарської мов Е.В. Севортяна та К.М. Мусаєва [Мусаев 1964, 33, 36-37]. М.О. Баскаков також зазначав, що кримський діалект караїмської мови характеризується своєю близькістю до кримськотатарської мови [Баскаков 1969, 276].



Література

1. Абу-л-Газі. Родовід тюрків // Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ). Ф. V Одеське товариство історії та старожитностеНЯ, од. зб. 3780.

2. Баскаков Н.А. Ногайский язьік и его диалектьі. Грамматика, тексти и словарь. Москва - Ленинград, 1940.

3. Баскаков Н.А. Введение в изучение тюркских язьїков. Москва, 1969.

4. Зайцев И.В. Новая рукопись Шорьі Ногмова: Шора Ногмов, шотландские миссионерьі, Юлиус Клапрот и тюркские рукописи // Transcaucasia. 2015-2016. Вьіп. 3. 2016.

5. Кадьір-Али-бек. Джами' ат-таварих (Сборник летописей). 1602 / Oriental Manuscripts (/handle/1170/9229). URL: http://hdl.handle.net/11701/15394 (дата звернення: 10.01.2022).

6. Карачаево-балкарско-русский словарь / Гочияева С.А., Суюнчев Х.И. (сост.). Москва, 1989.

7. Мусаев К.М. Грамматика караимского язьїка. Фонетика и морфология. Москва, 1964.

8. Сейтяг'яєв Н.С. "Стисла історія" ель-Хадж Курбана як ймовірне джерело перекладених черкеських генеалогій другої половини XVIII-XIX ст. // Східний світ, 2019, № 2. DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2019.02.025

9. Сейтяг'яєв Н.С. До питання атрибуції рукописного збірника "Абу-л-Газі. Родовід тюрків" із зібрання ІР НБУВ // Східний світ, 2021, № 2. DOI: https://doi.org/10.15407/ orientw2021.02.103

10. Сьчев Н.В. Книга династий. Москва, 2008.

11. УсмановМ. А. Татарские исторические источники XVII-XVIII вв. Казань, 1972.

12. Щербак А.М. Грамматика староузбекского язьїка. Москва - Ленинград, 1962.

13. Alimov R. Kadir Ali Bek ve Camiu^,t-Tevarih^,i Uzerine Dil incelemesi (imla - Fonetik - Morfoloji - Kar^ila^tirmali Metin - Dizin - Sozluk). Doktora Tezi / T. C. Istanbul Universitesi, Sosyal Bilimler Enstitusti. Ttirk Dili ve Edebiyati Anabilim Dali. Istanbul, 2005.

14. BattalA. ibnu-Muhenna Lugati (Istanbul nUshasinin TUrk9e bolU^UnUn endeksidir). Istanbul, 1934.

15. Gronbech K. Kuman Leh^esi Sozlugu. Codex Cumanicus'un Turk^e Sozluk Dizini /Qe\. K. Ayta9. Ankara, 1992. ј­

16. Ivanics M., Usmanov M. A. Das Buch der Dschingis-Legende (Daftar-i Cingiz-nama). I. (Vorwort, Einfuhrung, Transkription, Worterbuch, Faksimiles). Szeged, 2002.

17. Schmidt Jan. A Catalogue of the Turkish Manuscripts in the John Rylands University Library at Manchester. Leiden - Boston, 2011.

18. Sejx Sulejman Efendi's Cagataj-Osmanisches Worterbuch. VerkUrzie und mit deutscher Ubersetzung versehene Ausgabe / Bearbeitet von I. Kunos. Budapest, 1902.

19. Toparli R., VuralH., Karaatli R. Kip^ak Turk^esi Sozlugu. 2. Baski. Ankara, 2007.

20. Walsh J. R. The Turkish Manuscripts in New College, Edinburgh // Oriens. Vol. 12, No. 1/2. 1959. DOI: https://doi.org/10.2307/1580193

21. REFERENCES

22. Abu-l-Hazy, "Rodovid tyurkiv", in Instytut rukopysuNational'noyi ЬіЬИоІеку Ukrayiny imeni V. I. Vernads'koho [Institute of Manuscripts of V I. Vernadskyi National Library of Ukraine], Fund V, "Odes'ke tovarystvo istoriyi ta starozhytnostey", File 3780. (In Ottoman Turkish, Azerbaicani, Chagatai, Nogai and Kumyk).

23. Baskakov N. A. (1940), Nogayskiy yazyk i ego dialekty. Grammatika, teksty i slovar ', Izdatel'stvo Akademii nauk SSSR, Moscow and Leningrad. (In Russian).

24. Baskakov N. A. (1969), Vvedeniye v izucheniye tyurkskikh yazykov, Vysshaya shkola, Moscow. (In Russian).

25. Zaytsev I. V. (2016), "Novaya rukopis' Shory Nogmova: Shora Nogmov, shotlandskiye missionery, Yulius Klaprot i tyurkskiye rukopisi", Transcaucasia. 2015-2016, Issue 3, pp. 102-112. (In Russian).

26. Qadir `Ali biy (1602), "Jami' al-tawarlkh", Oriental Manuscripts (/handle/1170/9229), available at: http://hdl.handle.net/11701/15394 (accessed December 10, 2021). (In Chagatai Turkic).

27. Karachayevo-balkarsko-russkiy slovar ' (1989), Compl. by Gochiyayeva S. A. and Suyunchev Kh. I., Russkiy yazyk, Moscow. (In Karachay-Balkar and Russian).

28. Musayev K. M. (1964), Grammatika karaimskogo yazyka. Fonetika i morfologiya, Nauka, Moscow. (In Russian).

29. Seityagyaev N. (2019), " `Stysla istoriya' el'-Khadzh Kurbana yak ymovirne dzherelo perekladenykh cherkes'kykh henealohiy druhoyi polovyny XVIII-XIX st.", Shidnij svit, No. 2, pp. 25-54. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/orientw2019.02.025

30. Seityagyaev N. (2021), "Do pytannya atrybutsiyi rukopysnoho zbirnyka `Abu-l-Hazi. Rodovid tyurkiv' iz zibrannya IR NBUV", Shidnij svit, No. 2, pp. 103-144. (In Ukrainian). DOI: https:// doi.org/10.15407/orientw2021.02.103

31. Sychev N. V. (2008), Kniga dinastiy, AST: Vostok-Zapad, Moscow. (In Russian).

32. Usmanov M. A. (1972), Tatarskiye istoricheskiye istochnikiXVII-XVIH vv., Izdatel'stvo KGU, Kazan. (In Russian).

33. Shcherbak A. M. (1962), Grammatika starouzbekskogo yazyka, Izdatel'stvo Akademii nauk SSSR, Moscow and Leningrad. (In Russian).

34. Alimov R. (2005), Kadir Ali Bek ve Camiii 't-Tevarih'i Ozerine Dil incelemesi (imla - Fonetik - Morfoloji - Kar§ila§tirmali Metin - Dizin - SЊцztak), Doktora Tezi, T. C. Istanbul Universitesi. Sosyal Bilimler EnstitUsU, TUrk Dili ve Edebiyati Anabilim Dali, Istanbul. (In Turkish).

35. Battal A. (1934), ibnU-MUhennd LUgati, (Istanbul nUshasinin TUrk9e bolU^UnUn endeksidir), Devlet Matbaasi, Istanbul. (In Turkish).

36. Gronbech K. (1992), Kuman Lehgesi SЊцzlђШ§ft. Codex Cumanicus'un Turkge SOztak Dizini, Transl. by K. Ayta9, KUltUr Bakanli^i Yayinlari, Ankara. (In Turkish).

37. Ivanics M. and Usmanov M. A. (2002), Das Buch der Dschingis-Legende (DЋџftЋџr-i OingiznamЋџ), I, (Vorwort, EinfUhrung, Transkription, Worterbuch, Faksimiles), Dept. of Altaic Studies, University of Szeged, Szeged.

38. Schmidt Jan (2011), A Catalogue of the Turkish Manuscripts in the John Rylands University Library at Manchester, Brill, Leiden and Boston.

39. Ј¬Sulejman Efendi s Cagataj-Osmanisches WЊцrterbuch. VerkђШrzie und mit deutscher Uber-setzung versehene Ausgabe (1902), Bearbeitet von I. Kunos, Budapest.

40. Toparli R., Vural H. and Karaatli R. (2007), Kipgak Turkgesi SЊцztagЋ„, 2. Baski, Ttirk Dil Kurumu, Ankara. (In Turkish).

41. Walsh J. R. (1959), "The Turkish Manuscripts in New College, Edinburgh", Oriens, Vol. 12, No. 1/2, pp. 171-189. DOI: https://doi.org/10.2307/1580193

Размещено на Allbest.ru

...