Семантичне поле лексеми бердо в говірках Рахівщини

У статті окреслено функціювання семантичного поля лексеми бердо в гуцульських говірках Рахівщини. Розглянуте семантичне поле є лексико-словотвірним за своєю структурою, ми проаналізували його природу й еволюцію. У дослідженні поряд з описовим застосовано функційний метод з метою з'ясування ролі сем у формуванні структури поля.

Структура семантичного поля лексеми бердо в говірках Рахівщини формувалась протягом віків, на сьогодні об'єднує два домінантні поля на основі двох ядерних сем: `знаряддя ткацтва', `назва гірського рельєфу'. У статті охарактеризовано еволюцію лексеми в процесі формування семантичного поля, визначено його центр і периферію на сучасному етапі. Найдавніше бердо мало вигляд загостреної дощечки, за допомогою якої здійснювали процес найпримітивнішого ручного ткання. Інтегральною семою для досліджуваного поля є сема `вістря'. Семантичне поле ядерної лексеми бердо поширилось на лексико-семантичні групи назв інших знарядь праці, що мали схожий вигляд, охопило назви не лише ткацьких інструментів, а і відповідних дій, осіб, характеристик, похідних від назви бердо. Периферія семантичного поля охоплює лексико-семантичну групу назв знарядь праці та зброї, що не є термінами ткацтва, але об'єднані спільною семою `вістря'. Досліджуване поле демонструє тісний зв'язок семантичної структури лексеми з її етимологією. Спостереження показали, що окрема семема в межах лексеми бердо, що є ядерною для поля назв об'єктів гірського рельєфу, притаманна діалектній системі регіону Карпат, зокрема гуцульським говіркам Рахівщини. Лексема бердо належить до найстарішого праіндоєвропейського й праслав'янського шарів лексики і функціює на території всієї Славії і за її кордонами. Саме діахронні спостереження дали можливість побачити природу семантичного поля лексеми бердо загалом, зрозуміти шляхи формування ядерних семем у її структурі.

Ключові слова: гуцульські говірки Рахівщини, карпатизм, лексико-словотвірне поле, семантичне поле, ядерна лексема.

The article outlines the functioning of the semantic field of the berdo lexeme in the dialects of hutsul Rakhiv region. The considered semantic field is lexical in its structure, we analyze its nature and evolution. As the main methods of research, methods of analysis and synthesis are applied. In the study, we used a functional method to clarify role of the sem in shaping the structure of the field. The centers of word fields and, accordingly, the very series of related words are thematically labeled. The structure of the semantic field of the berdo in the dialects of Rakhiv region was formed over the centuries, today it unites two dominant fields: «names of weaving tools», «names of mountain relief». The periphery of the semantic field covers the lexical-semantic group of names of tools and weapons, including nomen with a smilna sam 'tip'. The field under study demonstrates a close relationship of etymological factors in the formation of semantics of dominant lexemes.

Key words: Carpathianism, Hutsul dialects of Rakhiv region, lexicon- word-word field, nuclear lexema, semantic field.

Вступ

Дослідження діалектної лексики в аспекті функціювання семантичних полів сьогодні є одним з актуальних напрямів і діалектології, і лексикології та семасіології. Семантичне поле можна визначити як сукупність лексичних одиниць, об'єднаних спільністю змісту, що відбиває понятійну, предметну чи функційну подібність означуваних явищ; смисловий, змістовий комплекс окремої однозначної чи багатозначної лексеми, слова, лексико-семантичної групи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі в розвитку теорії семантичних полів актуальним є вивчення структурної організації семантичних одиниць (Межжеріна, 2002). Учені простежують основні етапи формування структурної організації мови, визначають параметри будови семантичних полів як її складових частин, що мають міжсистемний характер. Серед робіт останніх десятиліть на матеріалі української мови окресленій проблематиці присвячено статтю Т. Щебликіної, у якій досліджене лексико-семантичне поле простору (Щебликіна, 2000), працю І. Багмут (Багмут, 2007), яка аналізує лексико-семантичне поле звуконайменувань, та ін. Для сучасних лінгвістичних пошуків у царині теорії семантичного поля характерним є звернення до фундаментальних досліджень А. Уфімцевої (Уфимцева, 1962), А. Антомонова (Антомонов, 1987), Ю. Маслова (Маслов, 1987), Ч. Филлмора (Филлмор, 1988), Дж. Лакоффа (Дж. Лакофф, 1988), З. Попової (Попова, 1989), C. Денисової (Денисова, 1996), А. Бондарка (Бондарко, 1999) та ін. Усе більше уваги в сучасних працях учені приділяють розгляду семантичного поля як фрагменту мовної картини світу (Юдко, 2011; Терещенко, 2012; Липка, 2015). Такий підхід, на нашу думку, є актуальним у діалектології з огляду на необхідність вивчення та збереження для майбутніх поколінь багатств діалектної лексики. Семантичне поле діалектного слова відображає мовну картину світу і окремої діалектної системи, і української діалектної мови загалом.

Метою нашої роботи є з'ясування структури семантичного поля лексеми бердо в гуцульських говірках Рахівщини. Природу назви бердо серед інших назв гірського рельєфу Карпат дослідив Ю. Карпенко (Карпенко, 1967; Карпенко, 2002). Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань: охарактеризувати еволюцію лексеми в процесі формування семантичного поля, визначити центр і периферію поля на сучасному етапі.

Методи дослідження. У роботі поруч з описовим активно послуговуємося функційним методом дослідження з метою з'ясування ролі окремих сем у формуванні структури поля.

Виклад основного змісту

Роботу виконано на матеріалі, зібраному авторкою в говірках Рахівщини, залучено картотеку до Словника українських говірок Закарпатської області М. Грицака (зберігається в Інституті української мови НАН України), а також I випуск Матеріалів до словника українських говірок Закарпатської області (Грицак, 2017). Відомо, що терміни семантичне поле та лексико-семантичне поле є синонімами. Наразі терміном «семантичне поле» визначають більшу чи меншу кількість слів, точніше - їхніх значень, пов'язаних з одним і тим самим фрагментом дійсності. Слова, значення яких входять до поля, формують тематичну групу більш або менш широкого охоплення. З позиції їх внутрішніх смислових відносин, слова, які належать до однієї тематичної групи, необхідно розглядати як своєрідну порівняно самостійну лексичну мікросистему. Погляди мовознавців на суть лексико-семантичного поля різняться, але не є кардинально протилежними. Одні вчені доводять, що семантична структура поля має такий вигляд: ядро ^ центр ^ периферія. До прикладу, ядро поля представлене спільною семою (або гіперсемою), тобто семантичним компонентом вищого ладу, що організовує навколо себе семантичне розгортання поля. Центр поля складається з одиниць, що мають інтегральне спільне з ядром значення, натомість периферія поля містить одиниці, які найбільш віддалені від ядра. Ми поділяємо погляди тих мовознавців, які ототожнюють поняття «ядро» та «центр». На нашу думку, структура лексико-семантичного поля має такий вигляд: ядро ^ ближня периферія ^ дальня периферія. За визначенням багатьох дослідників, ядро лексико-семантичного поля становлять високочастотні, функціонально-нейтральні одиниці, а до ближньої периферії належать менш частотні, однозначні, конкретні за значенням лексеми, які зазвичай майже не залежать від контексту. Дальню периферію утворюють низькочастотні, багатозначні лексеми, що мають яскраву семантику, можуть належати до інших лексико-семантичних полів, мають переважно одну функціональну сему, яка семантично залежить від контексту. Аналіз поля дає змогу показати кореляцію між домінантними та периферійними його компонентами. Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну) сему, яка об'єднує його одиниці. Така ознака називається архісемою й виражена лексемою з узагальненим значенням. Семантичне поле окремої лексеми є лексико-словотвірним, саме такий різновид семантичного поля ми розглянемо на прикладі номена бердо, що функціонує в гуцульських говірках Рахівщини. рахівщина семантичний бердо

Слово бердо належить до найдавнішого шару лексичної системи доіндоєвропейського періоду, пов'язане з формуванням термінології ткацтва періоду XV тисячоліття до н. е. Найдавніше бердо мало вигляд загостреної дощечки, за допомогою якої здійснювали процес найпримітивнішого ручного ткання. Термін був широко вживаним у часи існування фракійських племен. Домінантною семою в межах семеми бердо було значення `вістря'. Семантичне поле з ядерною лексемою бердо поширилось на лексико-семантичні групи назв інших знарядь праці, що мали схожий вигляд, охопило назви не лише ткацьких інструментів, а і відповідних дій, осіб, характеристик, похідних від назви бердо. З погляду сучасного функціонування поля семема на позначення ткацького терміна позначає складний елемент ткацького верстата у вигляді гребеня з рамою. Еволюція цього значення відбувалася протягом віків унаслідок поступового ускладнення реалії, механізації ткацької праці.

Розглянемо функціювання семантичного поля ткацького терміна й похідних назв у досліджуваних говірках. Термін бердо `деталь ткацького верстата' є глибоко вкоріненим в ареалі Славії. Найдавніші карпатизми, до яких належить лексема бердо, прийшли в мову жителів Карпат ще в дослов'янську епоху (Карпенко, 1967). Найпримітивніше бердо, яким прибивали нитку ткання між нитками основи до тканини, згодом набуло вигляду довгого гребеня, ще пізніше - сучасного берда з двома рамками. У гуцульських говірках Рахівщини ядерною лексемою є термін бердо (берґо) `деталь ткацького верстата' (Котре бердо до сукна - тото одеж 'инка с 'а називане, а котре до полотна, тото полотн 'анка, тото дванац ':ітка. Йе калинксіве бердо, трос 'т 'ане, стел 'ане, одежане, сукн 'ане, полот 'н 'ане, чиновате. Котре з тросте, та тростове бердо, йе такі, шо лиш из дерева, одежеві, трос 'т 'аночка таксі, таксі добра. Зел 'ізне бердо - тото стел 'анка с 'а зве. У берд 'і йе трости. Дратва - тото, шо с 'а зассітуйе біґарі, шо держит трести. Бердо майе чотири оберва, між йакі запл 'ітайут трости. Цвист - шпара між^ш трестами. Рс¹; Бердо йе ус'аке, котре йак запасмисте: йе сімка, вісімка, дёуйатка, дёс 'аітка, одинац 'ітка, дванац 'ітка; май білше - чотирнац 'ітка. Рс - Рх; Йе й бзин 'анки берда (бердо, що має трости з бузини). Рс; зменш. бзиняночка (бзин 'аноч 'ка) (Мсту шче бабину бзин 'аночку, та дуже йей сокочу, бо на инчі бердам ни звикла. Рс; Сисе бердо йакес' вускё, ни дала ми тойі бисаж'инки (бердо для ткання бисаг). Рс - Бг, Вд; зменш. бердечко (бердичко, бИрдечко, бИрдичко, бИрдічко, бирдішко, бердічко) {Мету таке мален 'ке бердечко у вісім шсем. Рс - КсП); бердіня (бе^ирд 'ін 'а) `деталь ткацького верстата' (Купила м со<sup>у</sup>бі дуже файнойе бе<sup>и</sup>рд 'ін 'а. - Бг); бердечка (бёрдёчка, бёрдичка, бирдечка, біірдичка, бирдечка) `деталь ткацького верстата'. Л, Лг. Одиницями ближньої периферії поля є назви: бердарь (бёрдар') `майстер, який виготовляє берда до ткацького верстата' (Бердар' робит берда. Бг); `людина, яка продає берда для ткання' (Бердар' прин'ус берда. Квс).

Для порівняння, в орографічних назвах у межах лексеми бердарь простежуємо семему `той, хто ходить по бердах (урвищах)'(Но ти чистий бердар ', шо с 'а не бойіш л 'із<sup>с</sup>ти у таке бердо. Рс). До периферії досліджуваного поля належать також назви: бердніїк `майстер, що виготовляє берда до ткацького верстата'; бердаїрька (бер'д^р'ка), жін. до бердарь (Понеси бердо до бер'даїр'ки, та ти го полаїгодит. Рс); бердаля (бердал 'и) `дочка або жінка бердаря' (Бердал 'а, отиц ' у нийі быу бердар'. Бг); бердарити, недок., `працювати бердарем' (Дш'ат'^д годіу йем бердариу. Рс); бердареня (бердаїрін'а, бердарін'и) `робота бердаря' (У нас н 'іхто с 'а ни занимау бердаїрін 'ом. Рс; Мін 'і с'а л 'убит<sup>д</sup> бердар 'ін 'а. Бг); бердарів, прикм. до бердарь (Йа с 'а не розумійу до бердаревого майстерш^ґу. Рс); бердаїрня (бердаїр'н'и) `майстерня, де виготовляють берда' (На тіл 'кі берда, треба би ти бердарн 'і. Рс); бердарство `робота бердаря' (Дол'іс'кі л'уде дуже с'а розумійут<sup>д</sup> до бердарства. Рс); бердаїрька `топонім, місце, де колись була берд^рня' (Бердар'ка, бо там робили берда. Бг); бердарьський (бердар'с'кый, бердар'с'к'ий), прикм. до бердарь (Купила м собі таке бердо сте>чне, бердар'с'ке. Рс); бердарьчин (бердарчин), прикм. до бердарька (Ой уже с 'а постаріу бердарчин верстат, треба би новий. Рс - ВБч). Виділяємо лексико-семантичну групу назв інших знарядь праці, деталей та зброї, що не є ткацькими термінами й належать до периферії поля: берданка (бе^ирданка) `рушниця' (Дали в рукі берданку. Рз); бердеска `частина ярма' (Поламала са бердеска. Бг, Крг); бердечка (бёрдёчка, бёрдичка, бёрдЫ 'ка, бирдечка, бирдіч 'ка, бердичка, бирдечка (Бердичка - на вуз^с кладут '. Бг, Лзщ; Зламаїлас 'а бирд 'іш 'ка. Рс); бердішка (бёрдш 'ка, бирдіш'ка) `дерев'яна планка, яка тримає ярмо на дерев'яному возі'; зменш. бирдіщя (бирдіш'а); згруб. бирдіско (бёрдКко); бердечко (бирдечко, бирдичко) `т. с.', `кладка', `щабель у драбині'. До дальньої периферії семантичного поля належать семеми: берда `страва' (Пий води та йіж берди. КбП), бердалька `локшина' (Ставит'с'а на бердо і веретеном скручуйет 'с 'а. Бг - Рз).

У слов'янському світі розглянуте поле корелює із семантичним полем назв гірського рельєфу. У досліджуваних говірках бердом називають `скелю', `гостроверху вершину'. У говірках Рахівщини ця семема є домінантною. На перший погляд, ткацьке бердо й назва скелі - це омоніми, але вивчення етимології дає переконливі підстави для з'ясування спільності їх семантичних коренів. Спільною ядерною семою для обох семем є сема `вістря'. Нині доведено метафоричне походження назви гірського рельєфу, що розвинулася з назви ткацького знаряддя. Отже, можна говорити про формування єдиного надзвичайно давнього семантичного поля, природа якого може бути розкрита саме в епіцентрі стародавньої Славії, у межах функціонування найдавніших карпатизмів, зокрема в ареалі гуцульських говірок Рахівщини. Орографічний термін бердо тісно пов'язаний з підвищеним рельєфом і виражає значення: `прірва, урвище'; `стрімкий схил гори' [ГГК, 1997, с. 23].

У гуцульських говірках Рахівщини функціюють значення: `скеля', `обрив', `горб', `кам'яниста земля', `твердий ґрунт', `яма між брилами каміння в ріці'. Для порівняння, на Бойківщині лексема має значення `стрімка гора, провалля', `гірський зсув' [Онишкевич, 1984, с. 17]. Як бачимо, значення лексеми бердо коливається в межах протиставлення «висота - заглибина». Апелятив уживають і в ширшому розумінні, він може називати ще й тип ґрунту. Лексема широко представлена в ареалі Славії: болг. бърдо `невисоке, продовгувате, голе підвищення на рівному місці, пагорб'; чес. brdo `пагорб'; слц. brdo `пагорб кам'янистого утворення' [ЕСУМ, 1982, с. 97]. Семантика розвинулася як метафоричне перенесення назви деталі знаряддя виробництва на форму географічного об'єкта. Народна географічна термінологія Гуцульщини та Бойківщини виявляє певну єдність у значеннях. Це спричинено насамперед аналогічним фізико-географічним розташуванням обох територій, а також тим, що ці два діалекти належать до карпатської групи говорів. Простежуємо, однак, і семантичні зміщення в межах однієї лексеми, що випливає з існування синонімічних рядів у народній географічній термінології.

На території Рахівщини зафіксовано функціювання чималої кількості словотвірних гнізд від давніх коренів на позначення гірської місцевості, серед яких назви: верх, гора, ґрунь, гола, берег, гергели, бескиди, горб, діл, кичера та ін. У межах зазначеного ряду ще М. Толстой висловлював думку про зв'язок тієї самої лексеми з семемами протилежного плану на осі «висота - заглибина» в різних слов'янських діалектах (Толстой, 1969, с. 98). Назва бердо в говірках Рахівщини демонструє функціонування протилежних за значеннями семем: `скеля' - `урвище'. У досліджуваному ареалі орографічний термін бердо активно виражає значення `скеля' (Приходити велике бердо, таке, шо лиш<sup>ж</sup> до неба вид<sup>т</sup>ко. Бг); `урвище' (Там бердо погане. Бг; У берд 'і піднимали на рубан 'а. Рс; Зайшлії в бердо (кози). Бг).

Розглянемо похідні лексеми, що належать до центру досліджуваного поля: бердя (берда, бирд 'а, берд 'и), зб. до бердо (Там страшн 'і ритвини, рипи, такі берда - тото бескід 'а. Рс - Дбр; Таке там страшне берд 'а. Рс); бердівля (бирдйвл 'а, бердіул 'а, бердівл 'и, бирдул'а), сер., зб. до бердо (Там нима ріуного пол'а, лиш^с саме бердіул 'а. Рс); зменш. бердівлячко (бердівл 'ичко, бирдйвл 'ачко, бирдул 'ачко) (Йой, богдай було сисе бердіул 'ачко було, крім мене, йак т'аж^шко по нім с'а дерти. Рс); бердічко `невеликий обрив' (А н'ин'о втік отуй у бердічко. Рс; Де йаке майнушче берд 'ічко та вїішукайу, де бурсуш сид 'а, де зимуйут. КсП); а також одиниці ближньої периферії поля: бердівка (бердіука) `скеляста полонина' (Бердовата полонина - бердіука. Рс); зменш.-пестл. бердівочка (бирдйвочка, бирдувочка) (Полонинко-городовинко, крута берд'івочко. Коли відеш у полонину, мойа біл 'авочко? Рс); бердоватий (бердоватый), прикм. до бердо (Таке поле бердовате; Котра дуже каміниста полонина, то бердовата. Рс); бердовато, присл. `про скелясту місцевість' (Так у ті сегел 'бі бердовато; Уно бердовато, сіле земн'а добра, чорна. Рс); `про дуже крутий схил гори' (Дуже бердовато. Бг); бердовш (бердовььй), прикм. до бердо (Кажут ', шо у бердах жийут^д бердові л 'уїде. Рс - Кст). На периферії розглянутого поля простежуємо також назви: бердеішка `коза, що лазить по бердах' (Дес ' там у берд'і вид'іли с'іру бердаїшку. Рс); бердун, міф. `дух урвищ, скель' (Ни йди у бердо, бо т 'а бердун воз'ме. Рс); бердунка, міф., жін. до бердун (Бердунка берда валша та ліса ломша. Рс); бердяк (бирд'аїк, берд'ик) `ліс у берді' (Котрий л'іс у берд 'і - берд 'сік. Рс - Дл); бердянка (бирд 'аінка, берд 'инка) `хата в берді' (Дауно л 'уїде жши у земл 'антх та у берд 'антх. Рс). Прикладом одиниці дальньої периферії розглянутого семантичного поля є назви: бердулян (бердул'ин), бот. Рододендрон, Rhododendron myrtifolium L.; зменш. бердулянец (бердул'ин^ц). Рс; бердулянсівий (бердул'ансівьй, бердул 'иновий), прикм. до бердулян; (Наплели собі д 'іуки бердул 'анові вінки. Рс).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, структура семантичного поля лексеми бердо формувалась протягом віків і на сьогодні об'єднує два семантичні поля на основі ядерних сем: `знаряддя ткацтва', `назва гірського рельєфу'. Периферія семантичного поля ткацьких термінів охоплює лексико-семантичну групу назв знарядь праці, деталей виробництва та зброї. Ядро поля, як і його периферія, об'єднує номени зі спільною семою `вістря'. Досліджуване поле демонструє тісний зв'язок етимологічних чинників у формуванні семантики домінантних лексем. Саме етимологічні спостереження дали можливість побачити природу семантичного поля загалом, зрозуміти шляхи формування ядерних семем у його структурі. Спостереження показали, що окрема семема в межах лексеми, що є ядерною для поля «назв гірського рельєфу», притаманна діалектній системі регіону Карпат, у центрі якого перебувають, зокрема й говірки Рахівщини.

Лексема належить до найстарішого праіндоєвропейського та праслов'янського шарів лексики і функціює на території всієї Славії та за її кордонами.

Перспективою дослідження може бути опис зазначених семантичних полів як компонентів ширшого поля найдавніших карпатизмів, зокрема на позначення назв гірського рельєфу в ареалі Славії.

Список скорочень назв населених пунктів Рахівського району Закарпатської області

Богдан - Бг; Великий Бичків - ВБч; Водиця - Вд; Ділове - Дл; Кобилецька Поляна - КбП; Косівська Поляна - КсП; Костилівка - Кст; Круглий - Крг; Лазещина - Лзщ; Луг - Л; Луги - Лг; Рахів - Рх; Розтоки - Рз; Росішка - Рс.

Література та джерела