Морфологічні діалектні особливості фольклорних текстів українців Північної Молдови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Морфологічні діалектні особливості фольклорних текстів українців Північної Молдови

Україна, Вінниця

У статті запропоновано системний аналіз понад 600 українських фольклорних текстів, записаних у 43 н.пп. 10 районів півночі Молдови. Записи взято зі збірника «Фольклор українців півночі Молдови: пісні та речитативи», упорядкованого Н. Пастух та О. Харчишин. Методом суцільної вибірки вилучено понад 2 сотні ілюстрацій 22 морфологічних діалектизмів, зокрема словозміни іменників, дієслів, прикметників, займенників та числівників, установлено повне або часткове збереження архаїчних граматичних форм, здійснено екстраполяцію окреслених мовних фактів на український діалектний простір, унаслідок чого вперше встановлено, що материнською основою аналізованого діалектного ареалу є волинсько-подільська група говорів та наддністрянський діалект південно-західного наріччя української мови. У статті подано характеристику типових морфологічних особливостей українських говірок Північної Молдови, установлено збереження багатьох архаїчних мовних фактів. Засвідчено, що більшість аналізованих морфологічних діалектних особливостей стосується не самої морфологічної системи, а фонетичного оформлення тієї чи тієї граматичної категорії.

Ключові слова: говірка, діалектне явище, морфологія, фольклорний текст, українці Молдови.

MORPHOLOGICAL DIALECT FEATURES OF FOLKLORE TEXTS OF UKRAINIANS IN THE NORTHERN MOLDOVA

Inna Horofiarnuk

Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia,

Oleksandra Trachuk

Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University,

Vinnytsia

Introduction. Today, there is no consensus among linguists that dialectal units are an organic part of the language of folklore texts, and therefore samples of folklore are a heuristically valuable source of dialectal language studies. Despite this, the number of relevant studies in Ukrainian studies has been actively growing in recent years. H. Arkushyn, P. Hrytsenko, B. Kovalenko, I. Gorofyanyuk, Y. Gromyk, Y. Hrytsevich and others have already discovered dialect features at all linguistic levels on the material of a significant corpus of folklore texts from various Ukrainian areas, critically rethought the postulate about the supra-dialectal character of the language of folklore and substantiated the undoubted heuristic potential of folklore texts as a reliable dialectographic source. Undoubtedly, the value of folklore texts for a dialectologist is determined by the lack of corrections by editors-compilers who consciously preserved local linguistic phenomena publishing folklore materials

The purpose of our research is a system analysis of the morphological dialect features of folklore texts of ukrainians in the Northern Moldova and establishment of their mother dialect base.

More than 600 Ukrainian folklore texts recorded in 43 settlements in 10 districts of the north of Moldova have formed the empirical basis of the research. The texts have been taken from the collection "Folklore of Ukrainians of Northern Moldova: Songs and Recitatives", edited by N. Pastukh and O. Kharchyshyn.

Results. In the article, the typical morphological features of the Ukrainian dialects of Northern Moldova have been described and a lot of archaic linguistic facts have been established. It is found that the majority of the morphological dialectal features of the studied dialect does not concern the morphological system itself, not the essence of grammatical categories, but the phonetic form of any grammatical category. Morphological features of the dialect are also conditioned by different directions of grammatical analogy or historical factors, which is most often manifested in specific types of conjugation of words.

Conclusion. Using the continuous sampling method, over 200 illustrations of 22 morphological dialect features have been extracted, including forms of nouns, verbs, adjectives, pronouns, and numerals; the complete or partial preservation of archaic grammatical forms have been established. The outlined linguistic facts have been extrapolated to the Ukrainian dialect space, as a result of which it has been established for the first time that the mother dialect base of the analyzed dialect area is the Volyn-Podilskyi group of dialects and the Transnistrian dialect of the South-Western dialect of the Ukrainian language.

Keywords: dialect, dialect feature, morphology, folklore text, Ukrainian the Republic of Moldova.

Вступ

Постановка проблеми, аналіз останніх досліджень. На сьогодні серед мовознавців немає одностайності в тому, що діалектні одиниці становлять органічну частину мови текстів фольклору, а тому зразки усної народної творчості є евристично цінним джерелом студій діалектної мови. Та попри це кількість відповідних досліджень в україністиці активно зростає останніми роками. Г. Аркушин [1], П. Гриценко [5], Б. Коваленко [8], І. Гороф'янюк [3], Ю. Громик [6], Ю. Грицевич [4] та ін. на матеріалі значного корпусу фольклорних текстів різних українських ареалів, виявивши в них говіркові риси на всіх мовних рівнях,

критично переосмислили постулат про наддіалектний характер мови фольклору та обґрунтували безсумнівний евристичний потенціал фольклорних текстів як надійного діалектографічного джерела. Без сумніву, цінність фольклорних текстів для діалектолога визначається відсутністю корективи редакторів-упорядників, які під час видання фольклорних матеріалів свідомо зберегли локальні мовні явища.

І хоч Г. Аркушин аргументовано стверджує, що найменше діалектних відмінностей можна виявити саме в пісенному фольклорі [1, с. 206], ми ставимо за мету схарактеризувати особливості морфологічної системи фольклорних пісенних текстів українців півночі Молдови.

Емпіричною базою дослідження слугують понад 600 українських фольклорних текстів, записаних у 43 н.пп. 10 районів півночі Молдови. Записи взято зі збірника «Фольклор українців півночі Молдови: пісні та речитативи» (1), упорядкованого Н. Пастух та О. Харчишин, які в передмові до книги наголошують: «Усі пісенні тексти подаємо якнайближче до звучання оригіналу, без редакторських втручань» (1, с. 12). Упорядники описують також окремі фонетичні, морфологічні діалектні риси, засвідчені ними у фольклорних текстах, і висновкують про поширення на обстежених теренах покутсько- буковинської говірки, яка на північному сході позначена рисами впливу подільської говірки (1, с. 12). Такі висновки викликали сумніви в нас, що й підштовхнуло авторів до створення цієї розвідки. Предметом аналізу став саме морфологічний рівень мови, адже він характеризується відносною «консервативністю» і закритістю порівняно з іншими мовними рівнями.

Виклад основного матеріалу

1. Іменник

Спостерігаються форми іменників II, III і IV відмін в орудному відмінку однини із закінчення -ом: Йа-бо щастьом, здоровльом,сьватим Рождиством! (1, с. 92); місяцьом рясненьким (1, с. 228); третим коном на крилєчко встану (1, с. 284); корову з тилятьом (1, с. 291); польом летіла (1, с. 325); хоче зятьом бути (1, с. 365); чи з хорошим молодцьом (1, с. 398); за горобцьом-порося (1, с. 547) . Ця риса є типовою для волинських, подільських, наддністрянських та надсянських говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

Відчутні залишки двоїни від форм називного та знахідного відмінків, що виступають у сполуці з числівниками два, дві, а також (за аналогією) три, штири: Чириз два дні буде Паска (1, с. 470); Тілько ци дві дотці (1, с. 250); Три сьваті сидя (1, с. 104); Чириз ваше віно вже три дні ни їла (1, с. 307); Розкинули гори на всі штири часті (1, с. 92); Ваша хата на штири рошкі (1, с. 164). Ця риса є типовою для волинських, подільських та наддністрянських говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 92].

У родовому, давальному та місцевому відмінках однини іменники чоловічого і середнього роду мають закінчення -ови (-еви), -ові (еві): Свому соколови (1, с. 122); Кілко в цім калачови дрібочок (1, с. 181); Цареви служити (1, с. 283); Козакови сердечко зриває (1, с. 365); Виломали в богачови йа в бідної руки (1, с. 387); Най дитьові ше шос скажу (1, с. 339). Ця риса є типовою для волинських та подільських говорів південно-західного наріччя української мови [9, с. 60].

Наявні закінчення -ojy (для твердого різновиду) в орудному відмінку однини іменників жіночого роду: То врадуєтса мною й гистся в дорозі (1, с. 95); Вінчуєм цею колядкою (1, с. 95); Над шопою блищиться (1, с. 141); Ні стром, горою й привиджена (1, с. 165); Плине качур за ливодою (1, с. 173); За паньою Жельмо, за паньою, яко брат (1, с. 202); З дівчиною звінчався (1, с. 212); Будиш мині жуною (1, с. 212); Та й з щасливою доличкою (1, с. 229); Їде козак бережиною (1, с. 275). Ця риса є типовою для волинських, подільських та наддністрянських говорів південно-західного наріччя української мови [9, с. 60-105].

Помітні своєрідні форми іменників, займенників орудного відмінка однини із флексією -оу, що виникла з -ojy внаслідок спершу повної редукції інтервокального /й/, а згодом переходу кінцевого /у/ в /у/ [7, с. 80; 2, с. 94]: Йа царсков корунов Їго награю (1, с. 127); Тілько я з тобов говорю (1, с. 249); Мама з роботов в руках (1, с. 252); А в долині під ялинов солдат раняний лижи (1, с. 462); Ни їдного мужа з жинов розлучила (1, с. 464); Ішов дорожков, йшов по Київу (1, с. 538). Ця риса є типовою для волинських, наддністрянських, говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223]. український говірка молдова

2. Дієслово

Спостерігається відсутність чергування приголосних [д] // [дж], [з] // [ж], [т] // [ч], [с] // [ш] у формах теперішнього і майбутнього часу дієслів: Ммиром і кадилом Їго укадю (1, с. 127); Я вкусю булку, ти думай думку (1, с. 287); Тепер до тебе ходити мусю (1, с. 351); Тибе просю, залити ж до хати (1, с. 461); І до тебе ручки зносю (1, с. 541); Бо до хати пустю миш (1, с. 182); Три дни хату ни мила й ни підмастювала (1, с. 322); А я їго впустю (1, с. 393). Ця риса є типовою для подільських та покутсько-буковинських говірок південно- західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

Наявні дієслова 3-ої особи однини та множини із флексією -ца: Піднімітца, мамонько, хоть на їдну ручку (1, с. 237); Та станьте тай подивітца, мамуню (1, с. 237); Ми лиш наробица вспіли (1, с. 243); Всьо розійдеца у прах (1, с. 268); Да чую я через люди - цураєтца мене (1, с. 435); Що здастца йродина (1, с. 435); Загадав щиглик восени жиница (1, с. 51). Ця риса є характерноюою для покутсько-буковинських та гуцульських говірок південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

Уживання дієслів у формі 3-ої особи теперішнього часу з кінцевим приголосним [т] замість [т']: Сидят три диревці (1, с. 92); Стеліт скатеркє всьо шовковиє (1, с. 96); Вушка ше далше чуют (1, с. 116); Копета білу землю й крешут (1, с. 116); Сінця сіяют (1, с. 122); Як ї здибают - шапки здоймают (1, с. 124), Шапки здоймат, рєчну й питают (1, с. 124); Кажут мині сісти (1, с. 142); В городє юдєйском Вєфлієм стоїт (1, с. 146). Ця риса є типовою для подільських та наддністрянських говірок південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

Наявні форми інфінітива на -ти, основа яких закінчується на приголосний і наголос падає на суфікс: Нарождьоне воздушком накрити (1, с. 126); Яке імня їму дати (1, с. 129); Скалля лупати (1, с. 132); Вихваляти шочас (1, с. 142); По три чай на день йа вливати (1, с. 158); Ни ляже спати біз подушкі (1, с. 163); Сльовами мастити (1, с. 194); Обоїх звінчати (1, с. 195). Ця риса є типовою для волинських, наддністрянських та подільських говірок південно-західного наріччя української мови [9, с. 60].

Депалаталізація звукополуки [ц':а] та її фонетичні варіанти -тса, -тси, -тсі:

-тса: Врадуєтса мной жито-пшеница (1, с. 93); Йа стої гори сунутса пари (1, с. 172); Бо туда хто йде, та не вертаєтса (1, с. 255); Єї серце печалитса (1, с. 379); П'є-гуляє,веселитса (1, с. 379); Мойо сирденько кроєтса надвоє (1, с. 395); Вернітса, літа мої (1, с. 418); Міні с жінкой ни возитса (1, с. 420); Ще й сміютса (1, с. 444); Лишаєтса дівка (1, с. 444);

-тси: Чи з коня вбитси (1, с. 306); Чи в Дунай втопитси (1, с. 306); Чи дудому воротитси (1, с. 306); Коромисло гнетси (1, с. 505); Сидит та й смієтси (1, с. 505);

-тсі: Мині рветсі серце (1, с. 185).

Ця риса є типовою для говорів південно-західного наріччя української мови [9, с. 60105].

Колишня форма зворотного займенника *sз рефлексувала в постфікс це або частку се. Як і в давньоукраїнській мові, архаїчний займенник може вживатися у препозиції як частка та в постпозиції як постфікс: Десь їден ся остався (1, с. 213); Бо ме ся сподобав (1, с. 291); Як же ти ся маєш (1, с. 301); Ни підуть ся пасти (1, с. 301); З кукол мами ся спитала (1, с. 413); Шо б ся ни курила (1, с. 440); Хтів ся придивити (1, с. 487); Зажурилиса й гори-долини (1, с. 117); Закурівса дим (1, с. 192); На роботу дивлюса (1, с. 242); Туда то не виртаєса (1, с. 245); Встань та подивиса (1, с. 247); Кілько родинкі зійшлоса (1, с. 247). Постфікс -ся (-са) засвідчено як у препозиції (39 слововжитків), так і в постпозиції (49 слововжитків), отож ця діалектна риса не може бути релевантною для встановлення говіркової основи аналізованих фольклорних текстів.

Наявні форми майбутнього часу недоконаного виду типу: Дечого буду казати (1, с. 243); Буде са причувати (1, с. 252); Де буду віглядати (1, с. 255); Чим ми будем си вкривать (1, с. 287); Чим будем вмивать (1, с. 287); Що будим стилити (1, с. 288); Чириз год будеш мати послугу (1, с. 292); Діти буду гудувати (1, с. 301). Ця риса є типовою для подільських, наддністрянських, покутсько-буковинських, бойківських та закарпатських говірок південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

Наявність залишків архаїчних форм умовного способу дієслів типу: Дав бим цицу торбу грошей (1, с. 316); Я бим тибе,лидащого,за харч ни хотіла (1, с. 387); Пішла бим я (1, с. 530). Ця риса є типовою для волинського говору південно-західного наріччя української мови [2, с. 60-105].

Для дієслів ІІ дієвідміни у формі 3-ї особи однини теперішнього і майбутнього часів характерне вживання закінчення -е за аналогією до І дієвідміни: Дитину веносе (1, с. 291); До бідної шовечира ходе (1, с. 387); Несе фустку (1, с. 513). Ця риса є типовою для подільських та покутсько-буковинських говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

3. Прикметник

Спостерігаються нестягнені форми прикметників у жіночому і середньому родах: Було синиє море (1, с. 92); Двори заметіть всьо бурковиє (1, с. 96); Спороділа Прісватая Дєва (1, с. 127); Звєда над вєртєпом ясная горіт (1, с. 146); Бєлоснєжная мука (1, с. 180); Возьми грешную душу (1, с. 265); сурую землю (1, с. 265); Друзья и родниє прощайтє (1, с. 267); В ету дальокую путь (1, с. 268). Ця риса є типовою для волинських та наддністрянських говірок південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

Як у твердій, так і в м'якій групах прикметників чоловічого роду в називному та знахідному відмінках однини виступає флексія -ий: Є в той Гані вишний сад (1, с. 189); Як кажний раз я до тебе шониділі ходила (1, с. 249); Радосний час (1, с. 267); Рідний мій вотец (1, с. 274); Мізильний палац (1, с. 278); Нахай вийму чорний (1, с. 279); Льон зилений жати (1, с. 320); Дарив в руку срібний перстінь (1, с. 367); Попри її красний гріб (1, с. 397). Ця риса є типовою для подільських, волинських та надсянських говірок південно-західного наріччя української мови [2, с. 107-116].

Трапляються аналітичні форми вищого ступеня порівняння прикметників, які твориться шляхом додавання частки май до форми прикметника із суфіксом вищого ступеня або ж до початкової форми: Шо май тяжче - сама підойсала (1, с. 243); Ше май файна молодицою (1, с. 373); Тручай мене, де май з вищого мосту (1, с. 419). Ця риса є типовою для гуцульських та закарпатських говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 208223].

4. Займенник

Наявні нестягнені форми займенників: Ни такая циганска дитина (1, с. 313); Ото тую, на горбочку (1, с. 347). Ця риса є типовою для волинського говору південно-західного наріччя української мови [9, с. 60].

Вказівні займенники можуть функціонувати в редуплікованих формах, що постали ще на східнослов'янському ґрунті [7, с. 87]: то'та, то'то ( < тътъ): Бо тотая, на горбочку (1, с. 347); Я в крусявім віноньку, таку як сеся (1, с. 204); Невдалася тота кваша (1, с. 188); Коли жито тото зійде (1, с. 453). Ця риса є типовою для закарпатського говору південно-західного наріччя української мови [2, с. 208-223].

Простежуються видозмінені форми особових займенників 1-ої та 2-ої особи однини.

У формі давального відмінка займенники мені, тобі, собі мають такі варіанти: Міні с жінкой ни возитса (1, с. 420); Було мнє лєт шиснацать (1, с. 479); Тубі туфлийки купим (1, с. 203); Сидить субі конець стола (1, с. 109).

У знахідному відмінку ці займенники виступають у таких формах, що збігаються з родовим відмінком: На кого ви мине лишимисте (1, с. 240); Вивів мене босую (1, с. 368); Тиберобота чикає (1, с. 242).

В оформленні орудного відмінка однини спостерігаються форми: То врадуєтса мною й гистся в дорозі (1, с. 95); Тілько я з тобов говорю (1, с. 249); Не забрала я всьо добре з собою (1, с. 229). Ці риси є типовими для подільських, наддністрянських, надсянських, покутсько-буковинських говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 119-126].

Займенник він виступає у різних варіантах: Єк вона єго вродила (1, с. 131); Забраласа до него (1, с. 255); Шо я єму тато (1, с. 291); Она їму ни дала (1, с. 368); Хтіли йго стаїти (1, с. 126); Миром і кадилом Їго укадю (1, с. 127); Я йму «здраствуй» (1, с. 370); На нім шуба шубальова (1, с. 109). Це є типовим явищем для наддністрянських, покутсько- буковинських, гуцульських та закарпатських говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 119-126].

5. Числівник

Спостерігаються специфічні форми числівників: Була в батичка їдна дочичка (1, с. 121); А другиє сьвато (1, с. 108); А третиє сьвато (1, с. 108); На всі штири часті (1, с. 92); Штирнаціть гулзів (1, с. 192); З двенацітом до слюбу я стаю (1, с. 479); Вчора було див'ятеро, а сьогодні двійцятеро (1, с. 481); Двайці штири рази (1, с. 482); Двайцєть штири рази (1, с. 482); Дваціть шість год без мужа жила (1, с. 253); Лєт дваціть п'ять (1, с. 298); Задавіла двєсті мух (1, с. 556); Було мнє лєт шиснацать (1, с. 479). Ця риса є типовою для волинських, подільських, наддністрянських, нядсянських, покутсько-буковинських, гуцульських та закарпатських говорів південно-західного наріччя української мови [2, с. 116-119].

Висновки та перспективи дослідження

Отже, під час аналізу пісенних текстів збірки «Фольклор українців Північної Молдови» було виявлено 22 діалектні риси на морфологічному рівні, що дає змогу визначити їхню діалектну основу - волинсько-подільська група говорів та наддністрянський діалект південно-західного наріччя української мови. Саме говори цього наріччя характеризуються морфологічними рисами, виявленими в аналізованих піснях, у такому співвідношенні: подільські - 12 явищ, волинські - 11 наддністрянські - 11, покутсько-буковинські - 7, закарпатські - 5, гуцульські - 4, надсянські - 4 діалектних морфологічних явища. Ми переконані, що залучення фактів фонетичного, лексичного рівнів мови удокладнить і поглибить зроблені нами висновки, що й окреслює перспективи подальших діалектологічних досліджень фольклорних текстів українців Молдови.

Мал. 1

Література

1. Аркушин Г. Мова фольклору і говіркове мовлення. Народна творчість українців у просторі і часі: Матеріали міжнародної наукової конференції в рамках VI Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня» / За ред. проф. Г. Аркушина. Луцьк: Мистецька агенція «Терен», 2010. С.206-214.

2. Бевзенко С. П. Українська діалектологія: підручник. Київ: Вища школа, 1980. 248 с.

3. Гороф'янюк І. Зі спостережень над фольклорними текстами як джерелом вивчення діалектного мовлення подолян. Волинь філологічна: текст і контекст: зб. наук. праць. Луцьк, 2013, № 15: Лінгвостилістика ХХІ століття: стан і перспективи розвитку. С. 66-74.

4. Грицевич Ю. В. Діалектний компонент у фольклорних текстах із Західного Полісся: автореф. дис. на здобуття .... кандидата філол. наук: спец. 10.02.01 -- українська мова. Луцьк, 2018. 22 с.

5. Гриценко П. Про один тип джерел сучасних діалектологічних студій. Діалекти в синхронії та діахронії: загальнослов'янський контекст: тези доповідей міжнародної конференції (Київ, 31 березня - 2 квітня 2014 р.) / За ред. П. Ю. Гриценка; Інститут української мови НАН України. Київ: КММ, 2014. С. 145-154.

6. Громик Ю. В. Фольклорні матеріали з Берестейщини як діалектографічний матеріал. Справа: беларуска-украінскі альманах Таварыства украінскай літаратурьі пры Саюзе беларускіх пісьменнікау. Мінск, 2015. № 1. С. 162-169.

7. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. Київ, 1966.

8. Коваленко Б. О. Фольклорні записи як джерело діалектологічних досліджень. Волинь - Житомирщина: зб. наук. праць. Житомир, 2013. № 24. С. 32-40.

9. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори: монографія. Київ: Наукова думка, 1990. 161 с.

Джерела

10. Фольклор українців Півночі Молдови: пісні та речитативи. Записали, упорядкували Надія Пастух та Ольга Харчишин. Нотні транскрипції Анни Черноус, Христини Попович. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2020. 800 с.

References

1. Arkushyn H. Mova folkloru i hovirkove movlennia. Narodna tvorchist ukraintsiv u prostori i chasi: Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii v ramkakh VI Mizhnarodnoho festyvaliu ukrainskoho folkloru «Berehynia» / Za red. prof. H. Arkushyna. Lutsk: Mystetska ahentsiia «Teren», 2010. S. 206-214.

2. Bevzenko S. P. Ukrainska dialektolohiia: pidruchnyk. Kyiv: Vyshcha shkola, 1980. 248 s.

3. Horofyanyuk I. Zi sposterezhen nad folklornymy tekstamy yak dzherelom vyvchennia dialektnoho movlennia podolian. Volyn filolohichna: tekst i kontekst: zb. nauk. prats. Lutsk, 2013, № 15: Linhvostylistyka KhKhIstolittia: stan i perspektyvy rozvytku. S. 66-74.

4. Hrytsevych Yu. V. Dialektnyi komponent u folklornykh tekstakh iz Zakhidnoho Polissia: avtoref. dys. na zdobuttia .... kandydata filol. nauk: spets. 10.02.01 - ukrainska mova. Lutsk, 2018. 22 s.

5. Hrytsenko P. Pro odyn typ dzherel suchasnykh dialektolohichnykh studii. Dialekty v synkhronii ta diakhronii: zahalnoslovianskyi kontekst: tezy dopovidei mizhnarodnoi konferentsii (Kyiv, 31 bereznia - 2 kvitnia 2014 r.) / Za red. P. Yu. Hrytsenka; Instytut ukrainskoi movy NAN Ukrainy. Kyiv: KMM, 2014. S. 145-154.

6. Hromyk Yu. V. Folklorni materialy z Beresteishchyny yak dialektohrafichnyi material. Sprava: belaruska-ukrainski almanakh Tavarystva ukrainskai litaratury pry Saiuze belaruskikh pismennikay. Minsk, 2015. № 1. S. 162-169.

7. Zhylko F. T. Narysy z dialektolohii ukrainskoi movy. Kyiv, 1966.

8. Kovalenko B. O. Folklorni zapysy yak dzherelo dialektolohichnykh doslidzhen. Volyn - Zhytomyrshchyna: zb. nauk. prats. Zhytomyr, 2013. № 24. S. 32-40.

9. Matviias I.H. Ukrainska mova i yii hovory: monohrafiia. Kyiv: Naukova dumka, 1990. 161 c.

Sources

10. Folklor ukraintsiv Pivnochi Moldovy: pisni ta rechytatyvy. Zapysaly, uporiadkuvaly Nadiia Pastukh ta Olha Kharchyshyn. Notni transkryptsii Anny Chernous, Khrystyny Popovych. Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy, 2020. 800 s.

Размещено на Allbest.ru