Конотативні власні назви-афектоніми в мовленні франкофонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка

Конотативні власні назви-афектоніми в мовленні франкофонів

Ірина Божко, кандидатка філологічних наук,

старша викладачка

Артем Калініченко, студент

Ілля Сахно, студент

Статтю присвячено конотативним власним назвам-афектонімам, які становлять собою власні імена людей/персонажів художньої дійсности, що вживаються у переносному значенні як синоніми до найменування адресата мовлення (рідше третьої особи). Дослідження реалізовано на матеріалі анкетування та аналізу текстів соціальних мереж. Метою дослідження є проаналізувати семантику конотативних власних назв, які вживаються в ролі афектонімів, продемонструвати їхню (не)залежність від культурних вподобань поколінь, з'ясувати мотивацію такого найменування. У ході дослідження з'ясовано, що власні назви-афектоніми незалежно від походження первинного позначуваного (реальна власна назва чи поетонім) становлять собою метафори: переважно позитивні риси первинного позначуваного переносяться на адресата мовлення. Попри те що певна частина власних назв-афектонімів лишається незмінною з плином часу (зазвичай йдеться про загальновідомі конотоніми типу Romeo, Juliette, Don Juan), це досить динамічна група назв, яка відображає інтереси та культурні запити широких верств суспільства. Утім, зберігаються загальні моделі метафоричного перенесення, семантика таких назв, які покликані відсилати до ідей сили, краси, інтелекту, влади, романтичного ореолу фіктивних чи реальних персоналій. Так, замість mon Alain Delon вживають mon petit Timothee Chalamet, замість Einstein -- mon Steve Jobs -- як в схвальному, так і в іронічному значенні. Рідше афектоніми такого роду утворюються через метонімію -- за сферою інтересів адресанта мовлення. Подекуди роль відіграє фонічна структура вживаного афектива. Через редуплікацію або вживання демінутивних суфіксів у найменуванні створюється пестливо-зменшувальний ефект. У контексті вживання власних назв-афектонімів відзначаємо наявність мовної гри, яка проявляється як у модифікації первинної власної назви, так і в обігруванні логічних зв'язків між поняттями.

Ключові слова: афектив, афектонім, власна назва, конотонім, метафора, мовна гра, соціолінгвістика.

CONNOTATIVE PROPER NAMES AS AFFECTONYMS IN THE SPEECH OF FRANCOPHONES

Iryna Bozhko PhD in Philology, senior lecturer

Artem Kalinichenko student

Illia Sakhno student

Sumy Makarenko State Pedagogical University

The article is devoted to connotative proper names-affectonyms, which are proper names of people / characters of artistic reality, used in a figurative sense as synonyms for the name of the addressee of the speech (rarely the third person). The research was implemented on the basis of questionnaires and analysis of social media texts. The purpose of the research is to analyze the semantics of connotative proper names used as affec- tonyms, to demonstrate their (in)dependence on the cultural preferences of generations, to find out the motivation of such naming. In the course of the study, it was found that proper names-affectonyms, regardless of the origin of the primary signified (a real proper name or a literary proper name), are metaphors: mostly positive features of the primary signified are transferred to the addressee of speech. Despite the fact that a certain part of proper names-affectonyms remains unchanged over time (usually we are talking about well-known connotative proper names such as Romeo, Juliette, Don Juan), this is a rather dynamic group of names that reflects the interests and cultural demands of society. However, there are general models of metaphorical transfer, the semantics of such names, which are meant to refer to the ideas of strength, beauty, intelligence, power, and the romanticism of fictitious or real personalities. So, instead of mon Alain Delon, mon petit Timothee Chalamet is used, instead of Einstein -- mon Steve Jobs -- both in an approving and ironic sense. In certain cases, affectonyms of this kind are formed through metonymy -- according to the sphere of interests of the addressee of the speech. Sometimes the phonic structure of the affective names plays a role. Through reduplication or the use of diminutive suffixes in the name, diminutive effect is created. In the context of the use of proper names-affectonyms, we note the presence of a language play, which is manifested both in the modification of the primary proper name and in playing with logical connections between concepts.

Key words: affectonym, proper name, connotative proper name, metaphor, language play, sociolinguistics.

Вступ

Сучасне суспільство переживає швидкі трансформації, що, безумовно, віддзеркалюється у мовних звичках. До прикладу, російсько-українська війна вивела з тіні та легалізувала обсценізми, вживання яких донедавна вважалося ознакою маргіналізованих верств населення. Можливо, більш повільні зміни відбуваються в інших сферах, проте культурні тенденції, світобачення, суспільні потрясіння так чи так відображаються у манерах спілкування.

Стаття є логічним продовженням нашого дослідження, присвяченого афектонімам (Калініченко, Сахно, 2022), у ході якого ми серед іншого з'ясували, що подекуди власна назва (антропонім) із конотативним значенням вживається як афективне звертання. Утім, таких побіжних висновків також доходили J. Perlin та M. Milewska (Perlin, Milewska, 2000: 167). Частина лексикографічного дослідження M. Treps (Treps, 1997: 434--437) також присвячена афектонімам, які позначають «видатних постатей». Проте питання вживання конотативних власних назв замість реальних власних назв потребує більш пильної уваги.

Пропоноване дослідження знаходиться на межі ономастики, адже маємо справу передусім з власними назвами, та соціолінгвістики, тому що намагаємося простежити зміни в афективному найменуванні близьких людей. Метою дослідження є проаналізувати семантику конотативних власних назв, які вживаються в ролі афектонімів, продемонструвати їхню (не)залежність від культурних вподобань поколінь, з'ясувати мотивацію такого найменування.

Методи дослідження. Старт дослідженню дали передусім матеріали, зібрані методом анкетування. Однак застосовано також описовий метод, метод контекстуального аналізу. Окрім результатів опитування, матеріалом дослідження є афектоніми, зібрані в соціальних мережах Twitter та Instagram за останні 5 років, контексти вживання яких є ситуаціями дружнього або сімейного спілкування.

Результати та обговорення

Вживання конотативних власних назв як афективів у ситуаціях, коли можна було б обмежитися власним іменем адресата комунікації, є досить незвичайним проявом емоцій. Для конотативної власної назви це означає те, що у конкретному контексті вживання вона настільки десемантизується, що її прагматична функція витісняє номінативну. Проте конотативна власна назва в такому разі зберігає зв'язок з первинним референтом, тому слугує алюзією до нього.

Для адекватного розуміння суті проблеми вважаємо за необхідне визначити поняття афектонім. Цим терміном послуговуються переважно українські дослідниці, зокрема Л. Дашко (2013), С. Григораш (2013), О. Мокляк (2015) та їхні польські колеги J. Perlin, M. Milewska (2000). У, безумовно, ґрунтовній праці M. Treps Dico des mots-caresses термін mots-caresses є скоріше побутовою формулою, яка означає 'сло- ва-пестощі'. Водночас запропонований нами термін nom d'affection (Калініченко, Сахно, 2022: 7) викликає сумніви, адже попри те що він подекуди вживається у франкомовних наукових текстах саме в цьому значенні, набагато частіше ця формула у поєднанні з відповідним прикметником позначає назву певного захворювання (слово affection багатозначне): le nom d'affection palpebrale, le nom d'affection gastro-bronchique.

Намагаючись якомога точніше окреслити предмет нашого дослідження, ми запропонували таке визначення цього поняття: Афектонім -- це пестливе найменування, яке вживається в різних ситуаціях комунікації як синонім до власного імені людини та яке може утворюватися рядом лексичних засобів (там само). Однак це визначення важко вважати вичерпним, адже поняття 'пестливости' є суб'єктивним. На сторінках словника M. Treps фігурує зокрема такий приклад вживання афектоніма Einstein: T'as bouffe du calcium! Bravo, tu mиnes bien en deuxrnme semaine, Einstein! (Treps, 1997: 435), де звертання Einstein фігурує у відверто іронічному сенсі. Також відзначаємо ще й те, що носії французької мови сприймають демінутивні власні назви за афекто- німи, оскільки вживання демінутивів від антропонімів в цілому не властиве французькій мові. Як бачимо, ключовим у пропонованому визначенні лишається те, що афектонім -- це синонім до власного імені людини.

Повертаючись до словника M. Treps, відзначаємо, що група власних назв-афектонімів малочисельна, складається переважно з конотативних власних назв, які первинно вживались на позначення реальних осіб або ж персонажів художньої дійсности: Bouboulina, Cosette, Don Juan, Dulcinee, Einstein, Gavroche, Jesus, Machiavel, Pierrot, Prince Charles, Surcouf, Tarzan, Zorro, Watson. З цього можна зробити висновок, що йдеться скоріше про класичну літературу та видатних персоналій. Спробуємо зіставити ці знахідки з сучасними, подекуди оказіональними, та все ж репрезентативними вживаннями власних назв-афектонімів.

Якщо розподілити ці назви за семантикою первинного позначува- ного, отримаємо приблизно таку класифікацію:

Афектоніми-імена персонажів художньої літератури / фольклору, які переважно походять із класичних творів: Ulysse, Penelope, Romeo, Juliette, Cyrano, Roxane, Arlequin, Rodrigue, Valmont, Solal, Cendrillon, Belle au bois dormant, Blanche neige, mon chaperon rouge. У ситуації спілкування закоханих у текстах коротких повідомлень онлайн нерідко вживаються парні найменування. Однак, якщо конотонім, вжитий стосовно адресата мовлення, можна вважати афектонімом, то конотонім, який позначає адресанта мовлення, скоріше дозволяє уточнити контекст: Pars mon Ulysse conquerir le monde, j'ai un linceul a tisser. Ta Penelope (Twitter, 2019).

Шляхом додавання несподіваних епітетів, модифікації складних поетонімів досягається комічний ефект, свого роду осучаснення класичних сюжетів у комплексі з персоналізацією, адаптацією літературного оніма до характеристик адресата мовлення: mon Ulysse des TGV 'мій Одіссей швидкісних поїздів', ma belle au bois ronflant 'моя хропуча красуня'. У такому разі скоріше йдеться про мовну гру, використання каламбурів, які ґрунтуються на паронімії.

Відзначаємо, що в інтернет-просторі наявне вживання афективів з класичної міфології (Apollon, Aphrodite, Cupidon, Ams, Zeus, Hercules, Poseidon). Водночас намагання кіностудій переосмислити скандинавську міфологію призвели до популяризації імен богів цієї міфології в повсякденному вжитку: joyeux anniversaire а ma petite saur, un des personnes les plus importantes dans ma vie, celle avec quije peux rewatch heartstopper et n'importe quelle comedie musicale а l'infini, le Kit de mon Taron, le Tom de ma Brie, le Joe de mon Bash, le Loki de mon Thor, je t'aime <3 (Twitter, 2022). У пропонованому фрагменті словосполучення le Loki de mon Thor є найімовірніше поєднанням метафори (порівняння сестри зі скандинавським божеством) та метонімії (алюзія до її інтересів). Цікаво, що поряд з вживанням імен на кшталт Odin, Thor, Loki, Valkyrie як афектонімів на позначення людей, ці власні назви (як і, до речі, багато імен історичних персоналій) вживаються як клички домашніх котів та собак. У контексті вживання імен богів у ролі афек- тонімів відзначаємо, що Jesus переважно вживається в прямому значенні. Ми зафіксували лише поодинокі вживання в іронічній фразі Chacun sa croix, mon Jesus (Twitter, 2022). У дослідженні M. Treps продемонстровано, що афектонім Jesus вживався на позначення молодих хлопців або ґеїв, проте цитовані приклади стосуються першої половини ХХ сторіччя. Відзначимо, що в тій частині нашого дослідження (Калініченко, Сахно, 2022), яка присвячена українським афектоні- мам, ми виявили, що один з респондентів подав власну назву Біллі Геррінгтон як «незвичайний» афектонім, який йому доводилося чути (ім'я відсилає до зірки специфічного жанру ґей-порно).

Образи сучасної популярної культури в цілому -- кіно та художньої літератури -- знайшли відображення в пестливих звертаннях: ma petite Hermione, mon bebe Yoda, mon petit John Snow, Daenerys, Daphne Blake, ma Sailor Moon, ma Asuna, mon Itachi kalashe, Pika (Pikachu), Yuno Gasai тощо. Подекуди вживання розширеного імені персонажа (прийом акумуляції) слугує творенню комічного ефекту: Ma mrne aka Daenerys du Typhon, Reine des Andals, de Rhoynar et des Premiers Hommes, Suzeraine des Sept Couronnes et Protectrice du Royaume, Khaleesi de la Grande Mer herbeuse, l'lmbmlee, Briseuse de chaоnes et Mrne des dragons retourne les crepes AVEC LES DOIGTS (Twitter, 2022). Такого ефекту також досягають на контрасті -- шляхом поєднання імен грізної персонажки (Daenerys) та фотографії немовляти, на позначення якого вжите це ім'я.

Популяризація пласту кінофільмів студій Marvel та DC спричинила поширення афектонімів на кшталт mon Superman, mon Hulk, mon Ironman тощо: La plus belle chose qu'on m'ai dit aujourd'hui: «Je serais ton Iron man et tu seras mon Capitaine America» (Twitter, 2019); Les filles arritez de nous appeler «bb, mon petit caur, mon boutchou ou autres» on veut des noms virils comme «mon Hulk, mon Thor, mon Black Panther, mon superman» (Twitter, 2021).

Значно менше репрезентований французький класичний кінематограф. За винятком афектоніма Pierrot le fou у вибірці немає імен, які слугували б алюзіями до французької кінокласики. Утім, це логічно, зважаючи на серйозний характер фільмів та втрату інтересу молоді до цього аспекту французької культури.

Якщо йдеться про імена реальних персоналій, то виокремлюємо декілька груп. По-перше, це історичні особи, які здобули славу романтичних коханців (Abelard), секс-символів (Cleopetre, Casanova) або просто завойовників, правителів (Charlemagne, mon vaillant Jules Cesar), що загалом вписується в стереотипний образ успішного чоловіка. Засвідчуємо приклади парного вживання історичних імен-афектонімів, проте другим елементом пари також може виступати певна історична подія чи період. Наведемо як приклад такий діалог у соціальній мережі Twitter: Femme: Tu seras mon Che et je serai ta Cuba ^ Homme: sois ma Republique batave plutot, et je serai ton Premier Empire ^ F.: Que dis-je! Sois mon De Gaulle et je serai ta Cinquiume Republique! ^ H.: Pardi! Sois mon Robespierre^je serai ton Comite du SalutPublic ^ F.: Diantre!Sois mon Victor Huso et je serai tes Contemplations ^ H.: Bigre! Sois mon Astree je serai ton Honore d'Urfe ^ F.: Parbleu! Sois mon Verlaine et je serai ton Rimbaud ^ H.: Sacrebleu! Sois mon Senuque je serai ton Asrippine ^ F.: Sapristi!Sois mon Bucephale et je serai ton Alexandre ^ H.: Pardieu! Sois ma Faustine je serai ton Marc-Aurule ^ F.: Morbleu! Sois mon Nietzsche et je serai ta Genealogie de la Morale ^ H.: Treve de forfanteries! Sois mon Sartre et je serai ta Critique de la raison dialectique ^ F.: Foutredieu! Sois mon Amant et je serai ta Marguerite Duras ^ H.: Quolibet! Sois mon Chauvin et je serai ton Anne (Twitter, 2019). Ця інтелектуальна дискусія є скоріше проявом мовної гри, за якою стать комунікантів не завжди збігається з уявними ролями. Так, чоловік каже: «Будь моїм Сенекою, а я буду твоєю Аґриппіною!» Важко уявити цитовані приклади як повсякденно вживані афективи, проте у них немає банальности, як у традиційному Sois mon Romeo et je serai ta Juliette.

У цілому ж, афектоніми підкреслюють фізичну досконалість шляхом порівняння з вродливими акторами (mon petit timothee chalamet, mon Alain Delon, ma Monica Belucci), футболістами (Zidane); інтелект через порівняння з успішними керівниками інженерних проєктів, винахідниками, науквоцями (mon Elon Musk, mon Steve Jobs, ma Marie Curie). До речі, комбінація mon Alain Delon навдивовижу широко вживається з парними іменами (за моделлю mon Romeo -- ma Juliette): Il sera mon Alain Delon, je serai sa Mireille Darc (Twitter, 2018); j'serai ta Romy Schneider, tu serais mon Alain Delon (Twitter, 2021); je veux etre la dalida de qql, qui veut etre mon Alain Delon (Twitter, 2021). Подібне спостерігаємо із Marie Curie: ma marie curie a trouve sonpierre (Twitter, 2021). На противагу підкресленню благородних рис знаходимо також зменшувальні афектоніми, зокрема ім'я кіноперсонажа Mini Moi, вжите в ролі афектоніма.

Спостерігаючи за конотативними антропонімами, які вживаються як афективи, робимо висновок, що більшість афектонімів такого типу є метафорами: на близьку людину або ж загалом адресата мовлення переносяться загалом позитивні риси іншої відомої людини / персонажа. З раніше проведеного нами опитування можемо виділити окремий випадок, коли дружина стверджувала, що називає чоловіка

Amedeo, тому що він цікавиться творчістю Модільяні, тож ідеться скоріше про метонімію. Іще одне найменування-афектив, виокремлене з опитування -- Stroumpfette -- слід пов'язувати не лише з позитивними рисами героїні анімаційного фільму, а й з фонічною / морфемною структурою лексеми: зменшувальний суфікс -ette асоціюється з чимось невеликим, стереотипно жіночним. До цієї ж категорії належить Pierrot (le fou). Власне фонічна структура власної назви впливає на вибір афективного звертання. Зокрема редуплікація в Bouboulina надає афектоніму фамільярности. Ймовірно, вибір цієї власної назви як афектоніма був зумовлений більше його фонічною структурою, ніж первинним значенням, персоналією, до якої він відсилає.

Впадає в око домінування афектонімів на позначення чоловіків, що відображає загальний андроцентризм суспільства, який проявляється в мові та схильності мозку мислити «по-чоловічому» (Gygax та ін., 2021: 153). Крім того, загальна тенденція жінок вживати більше афективів, зокрема і в подружньому житті, наперед визначає домінування «чоловічих» афектонімів. Так, за результатами нашої розвідки (Калініченко, Сахно, 2022: 49--50) 68 % жінок дали однозначне «так» на запитання чи вживаєте ви афектоніми щодо свого партнера / чоловіка, тоді як у чоловіків це лише 41 % опитаних.

Найчастіше афектоніми адресуються від жінки до чоловіка або до іншої жінки, від чоловіка до жінки. Утім, їхнє вживання в іронічній чи саркастичній тональності не розрізняє статі. Окремий випадок -- вживання афектонімів матерями / батьками до дітей (mon Minimoy).

конотативний власна назва афектонім

Висновки

Отже, власні назви-афектоніми незалежно від походження первинного позначуваного (реальна власна назва чи літературно-художній онім) становлять собою метафори: переважно позитивні риси первинного позначуваного переносяться на адресата мовлення. Попри те що певна частина власних назв-афектонімів лишається незмінною з плином часу (зазвичай йдеться про загальновідомі конотоніми Romeo, Juliette, Don Juan), це досить динамічна група назв, яка відображає інтереси та культурні запити широких верств суспільства. Утім, зберігаються загальні моделі метафоричного перенесення, семантика таких назв. Так, замість mon Alain Delon можна почути mon petit Timothee Chalamet, замість Einstein -- mon Steve Jobs -- як в схвальному, так і в іронічному значенні. Рідше афектоніми такого роду утворюються через метонімію -- за сферою інтересів адресанта мовлення.

Не останню роль у виборі афективних звертань відіграє фонічна структура власної назви. Через редуплікацію або вживання демінутивних суфіксів у найменуванні створюється пестливо-зменшувальний ефект. У контексті вживання власних назв-афектонімів відзначаємо наявність мовної гри, яка проявляється як у модифікації первинної власної назви, так і в обігруванні логічних зв'язків між поняттями.

Андроцентричність суспільства та загалом ширше вживання афектонімів жінками (зокрема в сімейному житті, романтичних стосунках) визначили домінування у вибірці афектонімів на позначення чоловіків.

Перспективи подальших досліджень включають вивчення власних назв-афектонімів на ширшому матеріалі; з'ясування зв'язку між стійкістю конотативних значень власної назви та її поширенням як афек- тива (імовірно, вони знаходяться в прямо пропорційній залежності); дослідження інших груп французьких та українських афектонімів.

Список літератури

Григораш С. М. Лексика інтимної сфери життя людини (номінації осіб): структурно-семантичні особливості // Вісник Житомирського державного університету. Філологічні науки. 2013. 6 (72). С. 261- 265.

Дашко Л. Афектонім в англійській мові: лексико-семантичний аналіз // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: філологічні науки (мовознавство). 2013. 115. С. 250- 252

Калініченко А., Сахно І. Афектоніми в українській і французькій мовах: актуальний стан уживання. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка. 2022. 53 с. Мокляк О. І. Лінгвопрагматичні характеристики українських афектонімів: дис.... канд. філол. н.: 10.02.01. Полтава, 2015. 283 с.

Gygax P, Zufferey S., Gabriel U. Le cerveau pense-t-il au masculin ? Paris: Le Robert, 2021. 171 p.

Perlin J., Milewska M. Afektonimy w polskim, francuskim, hiszpanskim i niderlandzkim. Analiza morfologiczna i semantyczna. J^zyk a kultura. 2000. 14. S. 165- 173.

Treps M. Le Dico des mots-caresses. Paris: Seuil, 1997. 504 p.

References

Dashko, L. (2013). Afektonim v anhliiskii movi: leksyko-semantychnyi analiz In Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka. Seriia: filolohichni nauky (movoznavstvo), 115. 250- 252.

Gygax, P, Zufferey, S., Gabriel, U. (2021). Le cerveau pense-t-il au masculin ? Paris: Le Robert.

Hryhorash, S. M. (2013). Leksyka intymnoi sfery zhyttia liudyny (nominatsii osib): strukturno-semantychni osoblyvosti In Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu. Filolohichni nauky, 6 (72). 261- 265.

Kalinichenko, A., Sakhno, I. (2022). Afektonimy v ukrainskii i frantsuzkii movakh: aktualnyi stan uzhyvannia. Sumy: SumDPU im. A. S. Makarenka.

Mokliak, O. I. (2015). Linhvoprahmatychni kharakterystyky ukrainskykh afek- tonimiv: dys.... kand. filol. n.: 10.02.01. Poltava.

Perlin, J., Milewska, M. (2000). Afektonimy w polskim, francuskim, hiszpanskim i niderlandzkim. In Analiza morfologiczna i semantyczna. J^zyk a kultura, 14. 165173.

Treps, M. (1997). Le Dico des mots-caresses. Paris: Seuil.

Размещено на Allbest.ru