До проблеми поширення англійської лінгва франка з формуванням її нормативних ознак

Размещено на http://www.allbest.ru/

Горлівський інститут іноземних мов ДВНЗ

«Донбаський державний педагогічний університет»

До проблеми поширення англійської лінгва франка з формуванням її нормативних ознак

Макаров В.А.

магістрант

Анотація

англійська лінгва франка

Макаров В.А.

До проблеми поширення англійської лінгва франка з формуванням її нормативних ознак.

У статті проаналізовано вплив процесів інтеграції та глобалізації на формування нового формату корпоративної комунікації через глобальну мову міжнародного спілкування. Роботу присвячено дослідженню нормативних ознак, що характеризують англійську лінгва франка сьогодні. Розглянуто причини, які сприяють поширенню глобальної мови поряд з глобальними цінностями. Відзначається, що англійська лінгва франка втілює певні ознаки академічної англійської мови. Крім цього, в роботі йдеться про її відмінність від британської або американської англійської.

Ключові слова: англійська лінгва франка, глобальна мова, контактна мова, лінгвоцид, глобальні цінності.

Summary

Makarov V.А. On the problem of the spread of English lingua franca and the formation of its normative features.

It is obvious that communication via the Internet between scientists, entrepreneurs and ordinary people from different countries would be impossible without the use of a common language, which is English today. English lingua franca is the language of the modern global economy, the language of advanced science and high technology. It is a universal language of communication of the international academic and business community. One of the main reasons for the spread of English lingua franca is the so-called "language economy". Holding international conferences with multilateral translation is becoming too expensive and unjustified, compared to the alternative of using one common language.

However, such an unrestrained spread of one language can not but hide a certain threat. Linguists express a premonition as to inevitable extinction of national languages. Some scholars warn against acculturation and linguicide, as they claim that using English as a lingua franca is dangerous. The creation of a single economic space, the erasure of political borders leads to a narrowing of the scope of many national languages and their displacement from the process of interethnic communication, i.e. political and economic expansion inevitably entails cultural and linguistic expansion.

It is common knowledge any language is inseparable from culture. What about global English? If it is universal, which culture has become universal along with the language? It is quite possible that new realities will be accepted by non-English cultural communities provided they refuse from their traditional values and commit to the global ones instead.

Key words: English lingua franca, global language, contact language, linguicide, global values.

Постановка проблеми

В двадцять першому столітті таке поняття як глобалізація вже стало чимось набагато більшим ніж просто "процес". З одного боку, ринки та засоби масової інформації світу стають все більш інтегрованими: перешкоди між країнами з кожним днем стають все меншими, а інновації та результати «прогресу» в одній частині світу одразу з'являються всюди. Час і простір поступово зціплюються.

З іншого боку, межа століть, що символізує перехідний характер нинішньої епохи, пов'язана з динамічним процесом зміни індустріального суспільства інформаційним, яке іноді називають «суспільством знання».

Формула «економіка, заснована на знанні» (knowledge economy) зараз широко застосовується для наукового процесу та виробництва, в якому процеси створення і поширення знань стають ключовими [4]. Становище країн в сучасному світі визначається нині не стільки військовим і економічним потенціалом, скільки інтелектуальним, і ключ до благополуччя і процвітання держав, до зміцнення їх ролі на світовому ринку лежить в здатності ефективно обробляти інформацію та інтегрувати її в національну економіку. Крім того, розвиток інтернету фундаментально змінив потік інформації, підвищив рівень зручності передачі інформаційних ресурсів, що надало людям і організаціям революційні способи спілкуватися просто, багато, швидко і дешево.

Для ефективного обміну інформацією люди повинні не просто мати доступ до необхідних інформаційних масивів, але бути в змозі розуміти отримані дані і чітко висловлювати власні ідеї. Очевидно, що спілкування за допомогою інтернету між вченими, підприємцями і простими людьми з різних країн було б неможливо без використання єдиної мови, якою стала англійська.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В історії людства ще не було прецедентів того, що відбувається з англійською мовою зараз. Жодна інша мова - а ні французька в Середньовіччя, а ні раніше латинська мова - не мали такого швидкого поширення за всю історію людства. Сьогодні англійською говорять у Братиславі та Японії, Данії та Португалії, Китаї та Бразилії [4]. Якщо раніше англійську вчили, щоб читати англійські та американські журнали, розуміти колег з цих країн, то сьогодні її вчать, щоб спілкуватися з усім світом як наживо, так і віртуально. Для того, щоб вас зрозуміли в Норвегії та Іспанії, Греції та Італії зовсім необов'язково вчити національні мови цих країн. Досить знати англійську, причому, чесно кажучи, зовсім необов'язково блискуче.

У більшості українських університетів, ГІІМ не є виключенням, масово використовуються англомовні підручники. Практично припинився переклад іноземної наукової літератури на українську мову. З одного боку, автентичні підручники цінуються вище, а з іншого, підручникам вже необов'язково, або навіть не рекомендовано, містити переклад або пояснення рідною мовою, чим і зумовлюється актуальність обраної теми.

Європейською англійською говорять від Брюсселя до Братислави. Вона є першою або другою мовою більш, ніж для половини жителів Європейського Співтовариства. В якості другої або іноземної мови її вивчають 100% учнів в Данії, 95% - в Нідерландах, 91% - у Люксембурзі, 90% - у Франції, 84 % - у Німеччині, 80 % - у Бельгії, 76 % - в Греції, 72% - в Італії, 65 % - в Іспанії і 65% в Португалії [5].

Примітний приклад Японії. Державна стратегія країни в ХХІ столітті відзначає необхідність загального оволодіння англійською мовою. При цьому не стільки для забезпечення доступу до глобальних інформаційних масивів, скільки для того, щоб передати свій науково-технічний досвід. Метою пропонованої статті є аналіз впливу процесів інтеграції та глобалізації на формування нового формату корпоративної комунікації через глобальну мову міжнародного спілкування

Виклад основного матеріалу

Іноді перевага даної мови взагалі не піддається раціональному пояснення. Так, наприклад, в Швейцарії, з її чотирма офіційними мовами і 21 % іноземних жителів, англійська є свого роду мовою спілкування всередині країни. Французький Алькатель (компанія) і німецький Даймлер Крайслер (корпорація) використовують англійську мову в якості корпоративної. Президент Тайваню нещодавно запропонував надати англійській мові статус другої державної мови. Центром рішень у галузі грошової політики Європейського Союзу є Франкфурт, Німеччина. Однак рішення ці приймаються англійською мовою. У коридорах влади, неважливо Брюссель, Женева або Нью-Йорк, офіційна комунікація здійснюється англійською мовою, а потім вже дані перекладаються на інші мови. Популярність мови «туманного Альбіону» вже не викликає жодних сумнівів.

Саме цю мову вивчають в якості основної іноземної майбутні інженери і лікарі, юристи та економісти. Ця мова стала lingua franca, мовою міжнародного спілкування, в сучасному світі.

Спочатку ми пропонуємо розібратися з визначенням та історією lingua franca. Перша lingua franca була сумішшю латинської, італійської та арабської мов, поширеною в Середньовіччі серед торговців Середземномор'я. Саме латинське визначення вигадали араби, що в народі всі європейські мови називали «французька». Це був по суті вузькопрофесійний лексикон торгівлі з обмеженим набором слів та фраз: його єдиним призначенням було обслуговування комерції.

Пізніше lingua franca почала застосовуватися для збереження теологічної, наукової та дипломатичної інформації. Таким чином, вельми обмежений лексико-граматичний арсенал значно розширився за рахунок наукомісткої термінології. Необхідно відзначити, що контактні мови існували і до появи терміна lingua franca. Цю роль на різних етапах розвитку людства відігравали грецька і арабська мови. Пізніше їм на зміну прийшли латинська і французька мови. Кожна з цих мов інтегрувала інформацію, акумульовану в процесі взаємодії з різними культурами, а потім після зміни статусу даного інструменту комунікації, накопичений арсенал з поправкою на зміни в житті соціумів і науково-технічний прогрес успадковувався новою контактною мовою (lingua franca).

Згідно з етимологією даного терміна (мова франків), так може називатися будь-яка мова, що використовується за межами єдиного мовного співтовариства. Мова стає lingua franca, якщо вона використовується в якості інструмента в міжнародних торгових контактах, дипломатії та інших міжкультурних обмінах. Крім того, даний термін також використовується і щодо штучних мов, створених для контактів між народами (наприклад, есперанто), які далеко не завжди отримують широке застосування.

Сьогодні нам доведеться звузити значення терміна lingua franca, застосовуючи його лише щодо єдиної (глобальної) мови міжнародного спілкування, якою на нашому етапі розвитку цивілізації є англійська. Це мова сучасної глобальної економіки, мова передової науки і високих технологій. Це універсальна мова комунікації міжнародного академічного та бізнес співтовариства, що замінила після Другої світової війни французьку в міжнародних дипломатичних контактах [3].

Серед причин цього явища: активна колонізація територій, що пізніше стали незалежними, але обрали англійську мову як державну (США, Канада, Австралія); традиційне вивчення даної мови відкриває великі можливості місцевим елітам в колишніх колоніях Великобританії, розташованих на різних континентах (Індія, Гонконг, Філіппіни); використання цієї мови в якості офіційної міжнародними організаціями, тим більше що штаб-квартира найвпливовішої з них, ООН, знаходиться в Нью-Йорку; важлива роль англомовних країн в геополітиці. Але найголовнішою причиною наділення англійської мови статусом lingua franca є її стрімке поширення через інтернет [4].

Однак, очевидно було б неправильно говорити тільки про перелік всіх цих факторів як єдиних причин перетворення англійської мови на контактну мову. Ймовірно, однією з головних причин можна назвати «мовну економію». Проведення міжнародних конференцій з багатостороннім перекладом стає занадто дорогим і невиправданим засобом, в порівнянні з альтернативою використання однієї мови. За статистикою половина всього бюджету міжнародних організацій йде на витрати перекладу, але питання статусу мов у міжнародних організаціях завжди дуже делікатне - жодна країна не хоче, щоб статус її мови був знижений, тому використовується термін «робоча мова», якою майже скрізь сьогодні служить досліджувана нами мова [4].

Необхідність в глобальній мові найбільш гостро відчувається, перш за все, в академічних і бізнес спільнотах. Враховуючи те, що мова як найважливіший засіб комунікації в науці фіксує сертифіковане нове знання, лінгвістична доступність наукових результатів для професійної спільноти та популяризація досягнень науки, все частіше стають об'єктом пильної уваги [3]. Оскільки найбільш престижними вважаються англомовні наукові журнали, багато українських вчених прагнуть опублікувати свої статті саме в них. Бажання наших вчених мати англомовний варіант своєї роботи зрозуміло, без цього не можна розраховувати на міжнародне визнання і винагороди - гранти, премії, звання. Важливо зазначити, що подібна ситуація не унікальна. Вчені багатьох неангломовних, в тому числі розвинених країн змінили мову наукових публікацій з рідної на англійську. Наприклад, в післявоєнний період кожна друга робота в світі в галузі природничих наук публікувалася німецькою мовою, і лише менше 15% - англійською. До 1990 року це співвідношення вагомо змінилося: до цього часу тільки 10,7% нових робіт у цій галузі були німецькомовними, а 57,6% виходили англійською мовою. Сьогодні остання цифра зросла до 80% [2]. Це не дивно, оскільки науковці обчислюють цитованість свого імені лише за англомовними міжнародними журналами. Саме тому кількість робіт національною мовою вже нікого не цікавить. Тим більше що наявність публікацій в спеціальних англомовних журналах полегшує потрапляння в американський індекс наукового цитування (SCI).

У німецькій вищій школі німецькі професори і доценти усно і письмово спілкуються з німецькими студентами виключно англійською. У 2005 році кожна п'ята лекція в німецьких університетах читалася англійською мовою, а в 250 курсах додаткової освіти англійська мова є єдиною мовою спілкування. Те ж саме характерно для наукових конференцій. Навіть коли скликається симпозіум на тему «Майбутнє німецької мови», доповіді німецькою відхиляються [2].

Однак подібне практично нестримне поширення однієї мови не може не приховувати загрози, адже, як відомо, переваги і недоліки завжди нерозривно пов'язані один з одним. Лінгвісти б'ють на сполох, вважаючи, що це неминуче призведе до поступового, а в деяких випадках і вельми швидкому, вимиранню національних мов. Очевидно, дані побоювання не позбавлені підстав. Вчені бояться аккультурації та лінгвоциду, вважаючи, що використання англійської мови в якості lingua franca є небезпечним.

Інтеграційні процеси, в економіці, науці і техніці, безумовно, не можуть не торкнутися і національних мов. Ідеології вільного ринку вимагають високого рівня уніфікації для поширення глобальних цінностей і торгових марок. Більш того, нерідко місцеві еліти, які здобувають освіту в західних університетах англійською мовою, настільки вбирають західні цінності, що готові захищати глобальні економічні інтереси на шкоду власному населенню.

Створення єдиного економічного простору, світовий поділ праці, стирання політичних кордонів веде до звуження зони застосування багатьох національних мов та їх витіснення з процесу міжнаціонального спілкування, тобто політична та економічна експансія неминуче тягне за собою культурну і мовну експансію. Причому природно мова науки, економіки і політики набуває в суспільстві більш високого статусу, а власна національна мова використовується лише для побутового вживання і поступово вмирає [1].

Інші фахівці не бачать раціонального зерна в боротьбі проти зміцнення англійської мови, вважаючи, що слід спокійно осмислити перспективи розвитку мовного середовища, мінімізувати її витрати і максимізувати відповідні плюси. При цьому наголошується, що англійська просто виконує функцію засобу міжнародної комунікації в глобальному світі. Люди використовують дану lingua franca для здійснення бізнес контактів, а потім природно повертаються до своїх національних мов. Той факт, що дві третини дітей сьогодні живе в умовах двомовності і навіть багатомовності досить вагоме підтвердження того, що мова міжнародної комунікації не призводить до відмови від національних мов і культур [1].

Тим не менш, в цих умовах виникають побоювання, що носії англійської мови, а разом з ними і країни, де вони живуть, опиняться в більш сприятливому становищі, ніж ті, для кого англійська не є рідною і не тільки в лінгвокультурному аспекті, але і в фінансовому. Про це не прийнято говорити, але слід враховувати, що сьогодні викладання та популяризація англійської мови є багатомільярдним бізнесом, що робить вельми значущий внесок у скарбничку національних бюджетів Великобританії і США.

Ризик того, що люди, для яких єдина мова міжнародного спілкування є рідною, автоматично будуть в більш сприятливій позиції, ніж ті, хто опанував її в якості іноземної мови, дійсно великий. Однак, примітним є той факт, що на території Великобританії все більш популярними стають компанії, які отеціалізуються на навчанні носіїв мови лінгвістичним особливостям комунікації з іноземними партнерами з метою підвищення ефективності бізнес контакту.

Слід взяти до уваги і те, що англійська зараз так розгалужена, що її вже не можна віднести до якої-небудь держави або групи держав. Після того, як англійська стала дійсно глобальною мовою, питання її належності до тієї чи іншої держави викликає вже великі сумніви. Тепер вже ніхто не володіє англійською мовою, точніше будь-хто, хто вивчив її, володіє нею [4]. Lingua franca відмінна від власне англійської мови, так як вона більш не є вотчиною британської або американської англійської, а розвивається сама по собі. Сьогодні все більш широкого розповсюдження набувають терміни «офшорна», «контактна» або «глобальна англійська» для позначення міжнародної мови, яка використовується для усного та письмового спілкування тими, для кого вона є іноземною.

У недавньому дослідженні, що проводилося серед осіб, що використовували англійську в якості іноземної для міжнародного спілкування в міжнародних організаціях, 97,5% відзначили велику перевагу використання однієї мови для спілкування з представниками різних країн. При цьому 60% зізналися, що їм простіше розуміти тих, для кого англійська не є рідною [4], і це не дивно. Адже в більшості випадків вони вивчали англійську мову за такими автентичними курсами, як Headway, Inside Out, Market Leader тощо, орієнтованими на академічний стиль [5].

Тим часом, розмовна мова і академічний варіант в англійській мові вельми різні лексично, що не дивно і схоже з ситуацією в інших мовах. Важливим є те, що в англійській мові вони будуються на різних джерелах запозичення.

Неформальна розмовно-побутова мова в основі своїй належить до стародавньої мови Germanic, тоді як головними джерелами запозичення для академічної мови послужили пізніші зразки з французької та латинської мов. Більше того, аналіз масивів лексики свідчить про досить значну частку слів, які прийшли до англійської із попередніх контактних мов. Інший значний сегмент лексики формується за рахунок нових одиниць для позначення нових явищ. Саме цей сегмент дуже рухливий: швидкому впровадженню нерідко супроводжує настільки ж раптове зникнення.

Крім того, неформальна усна мова має високу концентрацію дієслів, при цьому її інформаційна насиченість низька. Академічний стиль навпаки прагне до максимального скорочення кількості дієслів. Типовою рисою академічного в англійській мові слід вважати активну номіналізацію, яка допомагає вирішити проблему інформаційної щільності. Крім того, іменники можуть використовуватися в поєднанні з прикметниками, що дозволяє описувати процеси.

Причому номіналізація передбачає використання багатоскладових іменників, головним чином романського походження, на відміну від використовуваних в неофіційній мові дієслів з давньо-німецької мови. Яким би парадоксальним це не здавалося, але міжнародна аудиторія значно швидше вас зрозуміє, якщо ви будете її інформувати (present information), а не розповідати їй (tell) [6].

Іншою зоною небезпеки може стати використання такого відмітного англійського явища, як фразові дієслова, вільне «жонглювання» якими є ознакою впевненого володіння даною мовою. Ці поєднання складаються з односкладових дієслів (put, get, take, set тощо) і прийменника або прислівника в постпозиції. Саме вони представляють величезну складність для тих, кому англійська потрібна для міжнародного спілкування. На думку дослідників, проблеми з цими поєднаннями виникають через часту плутанину, так як використання фразових дієслів в різних констекстах може докорінно змінювати значення фрази в цілому [6].

Отже, при використанні англійської мови в якості lingua franca розумніше відмовитися від розмовного і природного для автентичної аудиторії put off в користь офіційного і академічного postpone або delay (який став настільки популярним через використання на табло аеропортів). Також, доведеться відмовитися і від ідіоматичних оборотів, так як вони можуть не тільки залишитися незрозумілими, але і стати причиною незручності через відмінності тлумачення.

І нарешті, вельми поширена рекомендація - вибирати найбільш просту лексику для комунікації. Проте, це не слід розуміти як максимально спрощений варіант мови. Як вже говорилося, мова йде про використання тієї мови, яка найбільш прийнятна для конкретної ситуації спілкування і не викликає негативного враження або відторгнення.

Висновки

При спілкуванні lingua franca ми маємо справу з тими, хто взяв на себе завдання вивчити іноземну мову, що вже саме по собі є прагненням до підвищення освітнього рівня. В наше інформаційне століття саме освіта і знання, трансльовані через мову, викликають довіру слухачів.

Підводячи підсумки вищесказаного, слід зазначити, що хоча всяке зауваження щодо поширення lingua franca зустрічається з однаковим невдоволенням вивчаючих і носіїв як англійської, так і інших мов, це не тенденція, а загальновизнана реалія, з якою доводиться рахуватися, навіть якщо це не зовсім відповідає нашим колишнім поглядам. Більш того, з цим потрібно не просто рахуватися, з цим потрібно навчитися співіснувати.

Однак нова ситуація в міжнародній комунікації ставить і нові питання, такі як визначення нової культурної складової для контактної мови. Завжди вважалося, що осягнення культури та історії країни мови, що вивчається, допомагає виявити подібності та відмінності етнічних стереотипів у масовій мовній свідомості етносів, що веде до кращого взаєморозуміння і сприяє скороченню числа невдач у міжкультурній комунікації. Однак знаннями якої культури необхідно оперувати комуніканту, спілкуючись англійською з італійцями і японцями, шведами та арабами?

Глобальна або контактна англійська значно відрізняється від британського варіанту і не є офіційною мовою жодної європейської країни. Однак, відомо, що будь-яка мова нерозривно пов'язана з культурою.

Перспективи подальших розвідок полягають о пошуку відповідей на такі запитання: Чи можемо ми сказати те ж саме про глобальну англійську мову? До якої культури вона прив'язана? Всесвітньої'? Якщо так, то чия культура стала всесвітньою разом з мовою? Можна з упевненістю сказати, що лише відмова від традиційних концепцій в цій області забезпечить більш спокійне прийняття нової реальності іншими (неангломовними) лінгвокультурними спільнотами.

Література

1. Пожидаєва Н.П. Лексичні та граматичні особливості англійської як міжнародної допоміжної мови: дис. ... канд. філол. наук. Херсон., 2011. 222 с.

2. Радкевич М.А. Пополнение словарного запаса немецкого языка английскими заимствованиями. Материалы IV Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых учених, 2013. С. 202-204.

3. Хоменко О.В. Роль англійської мови в умовах глобалізації. Вища школа, № 61, Слов'янськ, 2013.

4. Crystal D. English as a Global Language. 2nd edition. - Cambridge: CUP, 2003.

5. McKay, S. Teaching English as an international language. Oxford, England: Oxford University Press, 2002.

6. Seidlhofer, B. Research perspectives on teaching English as a lingua franca. Annual Review of Applied Linguistics, 2004.

Размещено на Allbest.ru