Словосполучення та юкстапозит як репрезентанти номінатем комплексного зразка (на матеріалі російської мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара,

ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Словосполучення та юкстапозит як репрезентанти номінатем комплексного зразка (на матеріалі російської мови)

Дьячок Н.В.

доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри загального та слов'янського мовознавства

Бондарєва О.О.

аспірантка кафедри світової літератури та російського мовознавства

м. Дніпро, м. Полтава

Анотація

Дьячок Н. В., Бондарєва О. О. Словосполучення та юкстапозит як репрезентанти номінатем комплексного зразка (на матеріалі російської мови).

Статтю присвячено розгляду мовних інваріантів комплексного зразка. Метою є аналіз особливостей юкстапозитів як однієї з мовленнєвих реалізацій номінатем комплексного зразка. У дослідженні використано низку методів, які відповідають його проблематиці: метод суцільної вибірки для накопичення фактичного матеріалу; методика дистрибутивного аналізу для диференціювання понять; описовий метод для опису та узагальнення статусу досліджуваних одиниць. Юкстапозити як одиниці, у яких мовленнєво втілено номінатему з домінантою-словосполученням комплексного зразка, складають

один тип, а саме: словосполучення + словосполучення юкстапозитно-

абревіатурного зразка + еліптичний універб.

Ключові слова: номінатема комплексного зразка, юкстапозит,

словосполучення, тотожність.

Summary

Diachok N. V., Bondareva O. O. A Word Combination and a Jukstaposite as the Representants of Complex-type Nominathemes (on the Russian Language Material).

A nominative unit of any language should be considered as a certain invariant capable of containing characteristics of a word and its forms or characteristics of a word combination and its forms respectively. The purpose of the paper is to analyze features of jukstaposites as one of speech implementations of the complex-type nominathemes. The purpose has stipulated following tasks: 1) to consider motivational relations established between a word combination and its equivalent; 2) to describe criteria of identity of a nominatheme with its modifications - word combinations and jukstaposites. The research has involved a series of methods according to its topic: a method of continuous sampling to accumulate factual material; a method of distributive analysis to differentiate the concepts; a descriptive method to describe and generalize the status of the units under consideration. A nominatheme, being capable of containing characteristics of both word combination and its forms, is the basic linguistic unit under consideration. Eight structural varieties of complex-type nominathemes have been singled out; they are a part of 14 varieties of such kind. Composites of different types, as the units where nominathemes with a complex-type dominant-word combination are implemented linguistically, make up just one of structural varieties of those invariants, i.e.: word combination + jukstaposite word combination + elliptic univerb.

Key words: complex-type nominatheme, jukstaposite, word combination, identity.

Постановка проблеми

В будь-якій мові не лише слово правомірно вважати основною номінативною одиницею. Це, звичайно, заперечує думку прихильників словоцентризму та аж ніяк не суперечить реальній лінгвальній ситуації. Мовну номінативну одиницю слід розглядати як певний інваріант, у якому наявні характеристики слова та його форм або характеристики словосполучення та, відповідно, його форм. Головними критеріями визначення мовного інваріанта постають його номінативність - здатність називати той чи інший об'єкт реальної дійсності - та семантико-граматична тотожність всіх його репрезентацій, різних за формою та структурою.

Отже, інваріант - це абстрактна одиниця, яка є відволіченою від всіх своїх реалізацій, постає чимось загальним, що в тій чи іншій мірі присутнє в низці однорідних конкретних одиниць, що мають статус її варіантів чи дублетів. Вона завжди представлена в мовленні чи тексті своїми модифікаціями - дублетами, репрезентантами, варіантами.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Як ми вже зазначали у наших попередніх студіях, Н. В. Дьячок [1; 2] виокремила шість структурних типів мовних інваріантів, що комплексно зреалізовуються в усному та писемному мовленні: 1) словосполучення + абревіатура + еліптичний універб; 2) словосполучення + композит + еліптичний універб; 3) словосполучення + словосполучення юкстапозитно-абревіатурного зразка + еліптичний універб;

словосполучення + еліптичний універб + еліптема (головне слово) + композит; 5) словосполучення + еліптичний універб + еліптема (залежне слово); 6) словосполучення + композит абревіатурного зразка + абревіатура + еліптичний універб.

Додавши до наявного переліку ще вісім класів комплексного втілення в мовленні чи в тексті мовного інваріанта з домінантою-словосполученням, ми отримали загалом чотирнадцять типів модифікування номінатеми комплексного зразка: 1) словосполучення + композит абревіатурного зразка + еліптичний універб + еліптема (головне слово) + абревіатура; 2) словосполучення + композит абревіатурного зразка + еліптема (головне слово); 3) словосполучення + еліптичний універб + абревіатура + компресивний універб; 4) словосполучення + композит + еліптема (головне слово); мовний юкстапозит словосполучення

словосполучення + еліптичний універб + композит абревіатурного зразка + еліптема (головне слово); 6) словосполучення + еліптичний універб + абревіатура + еліптема (залежне слово); 7) словосполучення + словосполучення юкстапозитно-абревіатурного зразка + еліптичний універб + еліптема (головне слово); 8) словосполучення + еліптичний універб + еліптема (головне слово).

Отже, юкстапозити як одиниці, у яких зреалізовуються номінатеми досліджуваного зразка, складають лише одну групу структурних різновидів цих номінативних одиниць. Утім, і вони вимагають певного аналізу.

Метою статті постає аналіз особливостей юкстапозитів як однієї з мовленевих реалізацій номінатем комплексного зразка. Мета зумовила такі завдання: 1) прослідкувати мотиваційні відношення, що встановлюються між словосполученням та його композитним еквівалентом; 2) описати критерії тотожності номінатеми зі своїми модифікаціями - словосполученнями та юкстапозитами.

Методи та методики дослідження

Як і в наших попередніх студіях, в цьому дослідженні використано низку методів, які відповідають його прблематиці: метод суцільної вибірки для накопичення фактичного матеріалу; методика дистрибутивного аналізу для диференціювання понять; описовий метод для опису та узагальнення статусу досліджуваних одиниць.

Виклад основного матеріалу

В межах новітньої теорії номінації виокремлюють 1) структурні різновиди номінатеми з домінантою-словом представлені всіма семантично тотожними одиницями, які ототожнюються на рівні слова; 2) структурні різновиди номінатеми з домінантою- словосполученням, в свою чергу, представлені всіма семантично тотожними одиницями, які ототожнюються на рівні словосполучення, а саме:

а) ідіоматизоване словосполучення, тобто колокація, яку розглядають як «лексико-семантичний тип словосполучення, за своєю внутрішньою семантичною структурою стоїть між вільним і фразеологічним поєднанням» [9, с. 97];

б) фразеологізоване словосполучення, виникнення якого зумовило ідіоматизоване словосполучення і яке є «постійним і повторювальним вживанням вільного сполучення слів не в прямому, а в узагальненому, образнопереносному значенні» [9, с. 92];

в) поєднання зі службовим словом і аналітичні лексико-семантичні варіанти;

г) універбалізованний (вербальний) еквівалент словосполучення - слово, що виникло внаслідок вербальної модифікації словосполучення, тотожне словосполученню в лексико-граматичному аспекті, тобто демонструє тотожність лексичного, граматичного значень і синтаксичної функції.

Останній структурний різновид номінатеми, в свою чергу, представлений так:

Словесна модифікація номінатеми з домінантою-словосполученням «створюється шляхом еліпсиса, скорочення поєднання слів в слово, яке за своєю природою є його компонентом» [9, с. 135]: а) еліпсис (залежне слово); б) еліпсис (головне слово); в) еліптична універбація, наслідками якої можуть бути іменники, прикметники, дієслова, дієприкметники, дієприслівники, прислівники та вигуки.

Словесна модифікація номінатеми з домінантою-словосполученням створюється внаслідок композитної компресії словосполучення: а) абревіація; б) власне формальна компресія, за якої спостерігається просте інтерпретирування колокації як слова (те, що в традиційній лінгвістиці називають стягненням); в) компресійна універбація, за якої компресія супроводжується імітацією словотворення.

Також номінатеми з домінантою-словосполученням можуть бути представлені одночасно кількома своїми структурними різновидами, чому і кваліфікуються як номінатеми комплексного зразка. Втіленнями цих одиниць у мовленні чи тексті також стають юкстапозити. Саме тому ці особливі одиниці, на нашу думку, вимагають особливої уваги.

Серед виокремлених чотирнадцяти видів номінатем комплексного зразка інваріант, що містить юкстапозити як одне з його втілень, репрезентований лише одноразово: словосполучення + словосполучення юкстапозитно-абревіатурного зразка + еліптичний універб, наприклад, микроволновая печь - МВ-печь - микроволнушка: К наиболее опасным бытовым приборам относятся: телевизор, кондиционер, микроволновая печь, мобильный и радиотелефон (при этом практически нет разницы между дорогостоящими и самыми простыми моделями), Wi-Fi, персональный компьютер (Эмма Шкурко. Экология... мозга // «Бельские просторы», 2013; НКРЯ) - Зато в приставочных, сложных словах и составных наименованиях, характеризующихся слитным или дефисным написанием, буквенные и звуковые аббревиатуры сохраняют прописные буквы, напр. : суперЭВМ, микроГЭС, УКВ-передатчик, МВ-печь, ДНК-содержащий (В. Лопатин. О новом академическом справочнике по русскому языку // «Наука и жизнь», 2008; НКРЯ) - Продам самовывозом и самовыносом (помочь не смогу - спина) вот такие микроволнушку и холодильник...

Особливістю структури цієї номінатеми є один із складників, а саме - словосполучення юкстапозитно-абревіатурного зразка. Ми дотримуємося думки, що юкстапозитні одиниці постають не композитами, а, навпаки, словосполученнями та належать до номінатем з домінантою-словом. Адже вони мають всі характерні ознаки останніх. Тому номінатему цього зразка ми не відносимо до групи таких, що містять композит у своєму складі. Утім, не всі науковці, що досліджували юкстапозитні одиниці, дотримуються цієї думки, що викликано впливом словоцентризму, як ми й зазначали раніше.

Термин «юкстапозит» в контексті слов'янського лінгвального простору вперше використали О. О. Білецький, Н. Ф. Клименко на позначення «складного слова» (лапки наші - Н. Д., О. Б.) з декількома основами, що з'явилося внаслідок складання слів чи словоформ.

Дехто з мовознавців визначав іменники-юкстапозити як одиниці різних рівнів мови, зауважуючи, що в системі сучасної російської мови функціонують схожі за структурою одиниці, а саме: «складено-складні іменники (хлеб-соль, ракета-носитель), апозитивні словосполучення (земля-кормилица, осетин- извозчик, девица-красавица) та одиниці перехідного типу (горе-охотник)» [3]. З позицій синтаксичної деривації, розглядаючи юкстапозити як одиниці синтаксичного рівня, деякі сучасні мовознавці (О. С. Малахов, І. В. Величко) послуговуються терміном прикладка. Також зазначають, що «за розгляду аппозитивних словосполучень виникає проблема відмінності словосполучення від складного слова» [4, с. 36]. Це ж питання постає і за визначення статусу «композитів», побудованих на базі прилягання. Наприклад, В. М. Нікітевич уважає, що в юкстапозитних одиницях зекономлений лише «пропуск між словами» [6, с. 15-16]. О. М. Нелюба також дійшов висновку про те, що одиниці досліджуваного зразка «не належать до словотвірної номінації (принаймні, до словотвірних процесів)» [5].

Зважаючи на висловлені думки, констатуємо, що в сучасній славістиці наявні підходи щодо особливостей визначення юкстапозитних одиниць, на тлі яких ці одиниці розглядаються як 1) певна категорія складних слів; 2) словосполучення певного зразка; 3) втілення перехідного явища на межі лексики й синтаксису.

Лінгвісти, які порушували питання юкстапозиції як дериваційного явища, мали спільну, хоча й невиправдану думку про мовний, системний характер юкстапозитів. Утім, Л. С. Сухобрус зазначає: «обговорюючи сучасний стан тієї чи тієї мови, слід розмежувати питання власне мовні і питання мовленнєвої практики, оскільки саме мовлення є джерелом безлічі мовних змін. Це також стосується сполучень юкстапозитного зразка» [7, с. 35]. Саме вона запропонувала інший шлях дослідження цих одиниць, з чим ми не можемо не погодитися. Отже, кожен окремий юкстапозит, на думку Л. С. Сухобрус, слід кваліфікувати «як поширений повнозначною лексемою еквівалент слова, тобто як словосполучення, що функціонує в мові в результаті певної інтерпретації слова, розширюючи його лексичне значення. Загалом же кожна конкретна одиниця, яку ми досліджуємо, має назву номінатема типу «слово, поширене залежною повнозначною лексемою, що виконує роль семного конкретизатора», входить до розряду структурних різновидів номінатеми з домінантою-словом (словесною домінантою), тобто є семантично тотожною одиницею на рівні слова» [7, с. 56].

Вважають, що істотним чинником, що сприяє зростанню активності процесів юкстапозиції, є прагнення до економії засобів відбиття й полегшення в такий спосіб процесу принаймні писемного спілкування, або передачі більшої кількості інформації в одиницю часу. Утім, «в нашому випадку маємо синтагматичну псевдоекономію, яка уможливлює скорочення розгорнутої лінійної структури найменувань і заміщення їх зручнішими в процесі спілкування позначеннями» [7, с. 57].

Аналіз історичних матеріалів і теоретичних досліджень показав, що поєднання з додатком, що в сучасній лінгвістиці визначають як юкстапозити, трапляються вкрай рідко, і їх кваліфікують як словосполучення, а не як складні (або складені) слова. Це є підставою для розвитку нашої гіпотези про явище псевдоекономії мовних зусиль, зумовлене прагненням мови до «словності», а також про явище псевдокомпозиції, що спостерігається зараз у східнослов'янських мовах.

Висновки

Отже, доцільно вважати, що між словосполученням та його вербальним еквівалентом зреалізовано словотвірні, але не зовнішні - дериваційні, а внутрішні - міжглосові - мотивувальні відношення.

Тому й було необхідним запропонувати єдиний термінологічний еквівалент зазначеному процесу і тим одиницям, які внаслідок цього процесу з'явилися. Одиниці, що мають семантичну тотожність у всіх різновидах, що підкріплено формальною вмотивованістю, тобто виводимістю однієї одиниці з іншої на рівні форми, і вважатимуться нами структурними різновидами номінатеми. Критерії її тотожності можна представити так: 1) номінатема як одиниця мови здатна містити безліч диференційних ознак, що не порушує уявлення про її єдність; 2) номінатема реально функціонує в мові в одній або декількох зі своїх модифікацій (дублетів), тому модифікування номінатеми - це форма її існування; 3) тотожність номінатеми передбачає дублетне модифікування, яке полягає в повній семантичній ідентичності дублетів; за дублетного модифікування ці дублети завжди збігаються як в плані лексичної, так і в плані граматичної семантики; 4) семантико-граматична цільнооформленність номінатеми, тобто сукупність текстово-мовленнєвих реалізацій конкретної номінатеми, потенційно їй властивих. Ми виокремили вісім структурних різновидів номінатем комплексного зразка, разом з якими загалом наявні чотирнадцять таких різновидів.

Юкстапозити як одиниці, у яких мовленнєво втілено номінатему з домінантою-словосполученням комплексного зразка, складають лише один тип структурних різновидів цих інваріантів, а саме: словосполучення + словосполучення юкстапозитно-абревіатурного зразка + еліптичний універб.

Модифікаціями досліджуваних номінатем, окрім композитів, юкстапозитів, універбів, абревіатур та словосполучень, постають також еліптеми. Остання з цих модифікацій теж вимагає аналізу, що й постане матеріалом наших подальших розвідок у перспективі.

Література

1. Дьячок Н. В. Принципы определения номинатемы комплексного типа. Мова. 2017. № 28. Одесса. С. 93-98.

2. Дьячок Н. В., Ивко А. С. Материалы к словарю универбов современного русского языка. Издание дополненное. Слов'янськ: Вид-во Б. І. Маторіна, 2020. 491 с.

3. Кочеткова Т. И. Проблема словосложения в современной русистике. Вестник Оренбургского государственного педагогического университета. Гуманитарные науки. № 1 (43). Оренбург: Издательство ОГПУ, 2006. 204 с.

4. Молошная Т. Н. Субстантивные словосочетания в славянских языках. Москва: Наука, 1975. 240 с.

5. Нелюба А. М. Осново- і словоскладання в контексті словотвірної номінації [Електронний ресурс]. URL:

6. Никитевич В. М. Основы номинативной деривации. Минск: Вышэйшая школа, 1985. 158 с.

7. Сухобрус Л. С. Сполучення юкстапозитного типу в російській мові: принципи опису: автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.02 - російська мова. Дніпро, 2017. 19 с.

8. Сухобрус Л. С. Сочетания юкстапозитного типа в русском языке: принципы описания: дисс. .канд. филол. наук: 10.02.02 - русский язык. Днепр: ДНУ имени Олеся Гончара, 2017. 218 с.

9. Теркулов В. И. Композиты русского языка в ономасиологическом аспекте: дисс. .доктора филол. наук: 10.02.02 - русский язык. Горловка, 2008. 472 с.

Размещено на Allbest.ru