Мовні системи, вивчення мов та роль особистих наративів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II Україна

Мовні системи, вивчення мов та роль особистих наративів

Матей Рейка

м. Берегово

Анотація

У статті зроблено спробу представити складний процес засвоєння кількох мов з погляду кількамовного респондента, застосовуючи голістичний (цілісний) підхід. З 'ясовано, наскільки складним є процес формування мовних систем окремого мовця. Окреслено, якими є з погляду особи, що вивчає мови, ті головні приватні й суспільні чинники, що впливають на результативність вивчення й збереження мов або стимулюють до вивчення нових мов.

За допомогою представленого мовного питальника на конкретних прикладах представлено історію та успіхи особи, яка вивчає мови. Респондента спонукали до вивчення мови або відновлення чи збереження наявних знань найменш очікувані ситуації. Основними блоками питань для структурованого інтерв'ю були: мовна автобіографія, знання мов і використання мови, особисті враження та суб'єктивні оцінки вивчених мов.

Доведено, що той, хто навчається, швидше торуватиме шлях оволодіння мовою, якщо середовище або життєві ситуації спонукатимуть до її вивчення.

Ключові слова: збереження мови, мовний репертуар, багатомовність.

Abstract

LANGUAGE SYSTEMS, LANGUAGE LEARNING AND THE ROLE OF PERSONAL NARRATIVES

Rйka Matй

Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian College of Higher Education Ukraine, Berehove

Introduction. Multilingualism shows greater complexity than bilingualism, and nowadays we also know that a multilingual person uses different languages in different areas of life, and the level of language skills might be very different according to needs. The development of the multilingual system can also be interpreted as a process of adapting to a constantly changing environment. Maintaining two or more language systems is much more demanding than having only one system, because multilingual systems are less stable and require constant "correction" and activity. The DMMprovides an explanation for the processes taking place in multilingual systems: neither language acquisition nor language loss can be considered as isolated processes, they must be considered as part of a dynamic and constantly changing system. The conditions for the development of multilingual systems also depend on the environment. The amount of work invested in the preservation of language systems depends on the available language systems. The "maintenance " of several systems naturally requires several investments

Purpose. The study presents the multilingual repertoire of a language learner, who is the inhabitant of Zhnyatino, a village in Transcarpathia, Ukraine, which is situated on the language border.

Methods. With our interviewee, we walked through her life path, investigating her language repertoire and how it has been changing throughout the years. The main building blocks of structured interview questions were: language autobiography, knowledge of languages and language use, personal impressions and subjective evaluations of learned languages.

Results. In many cases, the place of learning a particular language is not the school desk at all. As it turned out from the interview, it happens that sometimes it is something very far from an educational institution. Our respondent was encouraged to learn a certain language or restore or preserve existing knowledge by the most mundane, and sometimes the least expected situations. So, if the environment or life situations encourage someone to learn a language (be it the environment in the family or at work, the company of friends, etc.), the learner sets out on the path of language acquisition.

Originality. The paper discusses the life path of a language learner, by also examining the language learning processes, motivations and aspirations for future learning, applying a holistic, learner-centered approach.

Conclusion. In many cases, the scene of language learning is not the classroom. Sometimes the most mundane, and sometimes the most unexpected situations encourage one to learn, relearn, or keep up and maintain a language. Anyone whose environment or life situation requires learning a language can

Keywords: language maintenance, language repertoire, multilingualism

Постановка проблеми

Мова є першочерговим та базовим засобом вираження наших думок. Процес засвоєння та вивчення мови відбувається в різних топосах, починаючи від теплого родинного гнізда, через шкільну парту і до нерідко зовсім несподіваних місць у дорослому житті. Напевно, нема на світі такої людини, яка за період свого навчання хоча б раз не чула дефініції такого, як часто здається, простого, а іноді - майже неохопного поняття. Якщо спробувати пов'язати асоціації з місцями вивчення мови, то перше, що одразу ж спадає нам на думку, це шкільна парта, а може, й цілий клас із рядами парт. Безперечно, що спочатку ми навряд чи згадали такі місця, як гуртожиток, товариство, що святкує Різдво, або ж коридор пологового відділення в лікарні. Проте у вивченні мов респондентом цього дослідження саме ці місця - з-поміж багатьох інших - відіграли надзвичайно важливу роль [12]. голістичний мовний результативність

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Трактування мовних систем як своєрідної екосистеми не є новим винаходом. Модель динамічної багатомовності (Dynamic Model of Multilingualism; DMM) пояснює взаємодію мовних систем за допомогою екологічних моделей. Мультилінгвальна система вміщує дві або більше мов [9]. Кількість засвоєних мов та зусилля, спрямовані на їхнє вивчення та збереження, із часом змінюються. Мови, які входять до лінгвістичної системи мовця, можуть непередбачувано вступати у взаємодію; засвоєння мов, відмінних від першої мови (L1), призводить до активізації різних процесів (наприклад, мовна свідомість). Якісна зміна мовних систем в особи, яка вивчає мови, може розглядатися як результат формування метамовної свідомості.

DMM передбачає, що в мультилінгвальній системі одночасно проходять два процеси: залежно від зусиль, вкладених у збереження мови, можуть відбуватися мовні втрати і зміна мов, залежно від того, які «зусилля» ми докладаємо, аби підтримувати мовну систему. Брак таких «зусиль» може призвести до поділу систем: поки одна стабілізується, інша - розмивається [11].

Розвиток мультилінгвальної системи можна також трактувати і як процес пристосування до оточення, яке постійно змінюється. Підтримування двох або більше мовних систем вимагає набагато більше зусиль, ніж однієї, адже багатомовні системи є менш стабільними, потребують постійного «ремонту» й активності. DMM дає пояснення процесів, що відбуваються в мультилінгвальних системах: ні засвоєння мови, ні втрата мови не є ізольованими процесами, їх потрібно розглядати як частинки динамічної системи, що постійно змінюється. Умови формування мультилінгвальних систем залежать і від оточення людини. Кількість роботи, вкладеної в збереження мовних систем, залежить від наявних мовних систем. «Обслуговування» більшої кількості систем, звісно, вимагає більших зусиль [10]. Мовні системи окремого мовця не просто вегетують поруч одна з одною: вони постійно взаємодіють.

Коли особа, що вивчає мову, з часом відмовляється підтримувати якусь мовну систему, це призводить до розпаду такої системи. Однак розміри цього розпаду залежать від численних чинників. Тому замість того, щоб окремо аналізувати розвиток окремих систем, нам треба дослідити також сукупність систем, якими володіє конкретна особа [11].

У науковій літературі маємо небагато таких публікацій, які повністю базувалися б на враженнях і спогадах тільки одного мовця. У книзі «The Multiple Realities of Multilingualism» (укладачі Елка Тодева і Джейсон Кеноз) своїм досвідом стосовно вивчення мов та мультилінгвізму діляться дванадцять осіб. Укладачі стверджують, що в останні кілька десятиліть у сфері вивчення та використання мов є значні досягнення, однак власне мовці, тобто основні учасники процесу вивчення мови, рідко потрапляли у фокус цих досліджень [14]. Згадана книга є яскравим прикладом того, що завдяки особистим наративам ми отримуємо детальнішу картину процесу вивчення мови / мов, оскільки пізнання життєвого шляху дає змогу виявити різні аспекти такого вивчення, а також допомагає краще відстежити ті процеси та зміни, які відбуваються в мовних системах мовця.

У пропонованій статті зроблено спробу представити нерідко складний процес засвоєння кількох мов з погляду власне кількамовного мовця, із застосуванням голістичного (цілісного) підходу. Спробуємо з'ясувати, наскільки складним є процес формування мовних систем окремого мовця. Розкриємо, якими є з погляду особи, що вивчає мови, ті головні приватні й суспільні чинники, що впливають на результативність вивчення й збереження мов, або, можливо, стимулюють до вивчення нових мов.

Особисті розповіді допомагають зрозуміти, наскільки багатошаровим є той досвід, який доводиться пережити в ході засвоєння певної мови. На мовця в житті діє безліч чинників, які впливають також і на мовні знання. Отож у центрі нашого дослідження не вивчення чи використання мов, а власне особа, що вивчає мови: її особисті переживання, мотивації, історія життя.

Мета статті - представити процес вивчення мови з погляду багатомовного носія. Її завдання: 1) проаналізувати життєвий шлях респондента, висвітливши його через «лінгвістичну лупу»; 2) структурувати інтерв'ю за блоками питань: мовна автобіографія; знання мов і мововживання; особисті враження і суб'єктивні оцінки стосовно засвоєних мов.

Виклад основного матеріалу дослідження

Наша респондентка народилася 1989 року в селі Дерцен Згідно з даними Всеукраїнського перепису 2001 року, в селі Дерцен частка угорського населення становила 97,82% [15: 138]., у родині, де рідною мовою батьків була угорська. Навчалася в Дерценській ЗОШ І-ІІІ ст., згодом - у ліцеї з біолого-хімічним та фізико-математичним профілем навчання с. В. Добронь Згідно з даними Всеукраїнського перепису 2001 року, в селі Велика Добронь частка угорського населення становила 97,73% [15: 136]., де і здобула повну загальну середню освіту 11-річна середня освіта в Україні має три ступені. Перший ступінь починається при досягненні 6-річного віку (початкова школа, 1-4 класи), на ньому базується другий ступінь (5-9 класи) та третій ступінь (10-11 класи). Існують школи тільки І ступеня (початкові, 1-4 класи), навчальні заклади I--II ступеня (1-9 класи), I-III ступеня (1-11 класи), II-III ступеня (5-11 класи, гімназії), а також тільки III ступеня (10-11 класи, ліцеї). Дерценська ЗОШ є навчальним закладом I-III ступенів, тобто навчання тут організоване з 1-го по 11-й клас. Ліцей з біолого-хімічним та фізико-математичним профілем навчання с. В.Добронь є закладом III ступеня, куди учні можуть вступити після закінчення школи I-II ступенів [1],. В обох освітніх закладах мова навчання - угорська. Респондентка продовжила навчання в Берегівському медичному коледжі за спеціальністю «фармацевт» Згідно з даними Всеукраїнського перепису 2001 року, у Берегові частка угорців становила 55,87% від загальної кількості населення; у місті значною є кількість українськомовного та російськомовного населення [15: 134].. Мова навчання в коледжі - українська. Отримавши диплом фармацевта, працювала в аптеках різних населених пунктів: Дерцен, Мукачево, Горонда, Гать, Жнятино У Мукачеві більшість становлять українці, частка угорців - усього 9,64%, а українців - 77,63%. У Гаті абсолютну більшість становлять угорці - 94,2% населення. У Горонді частка угорців становить 27,5%. У жнятині частка угорців, згідно з даними перепису від 2001 року, становить 63,4%, а українців - 36,16% [15: 135].. Наразі зі своїм чоловіком та двома дітьми живуть у селі Жнятино.

Респондентка володіє угорською, українською, німецькою, англійською, російською мовами. З кожною із цих мов у неї пов'язані особливі, не схожі до інших, зв'язки та асоціації. Рідна мова респондентки угорська, тож ця мова нагадує їй тепло рідного дому. «Я бачу сни угорською, молюся угорською, нею ж читаю казки своїм дітям», - пояснює вона свої почуття стосовно цієї мови. Другою мовою жінки є українська, якою найчастіше користується в роботі. Німецьку та англійську вивчала переважно за освітніми програмами під час навчання. Натомість знання російської мови є побічним продуктом її роботи.

Таблиця 1. Дані стосовно знання мови респондентом (за її власним зізнанням)

Ми доручили респондентці оформити в таблицю ті ситуації, де вона найчастіше використовує відомі їй мови, а також визначити, з якого часу вона перебуває в контакті з певною мовою (коли і де почала вивчати цю мову).

За шкалою від 1 до 5 респондентці потрібно було вказати, якими мовами вона користується найбільш упевнено, а якими - менш упевнено або зовсім невпевнено. 1 - означає найнижчий рівень (зовсім не впевнена), а 5 - найвищий рівень упевненості (цілком упевнено користується мовою).

Таблиця 2. Сфери використання респонденткою відомих їй мов, тривалість вивчення мов

Таблиця 3. Наскільки впевнено користуєтеся окремими мовами

Респондентка розпочала вивчення української мови в першому класі початкової школи. З її слів, ця мова тоді ще не залишила в її свідомості помітних слідів: за винятком правил та конспектування на уроках, майже нічого більше з того періоду й не пригадується. Перші чіткі згадки про свідоме вивчення мови пов'язані з роками, проведеними в ліцеї. Для складання іспитів з біології, хімії та математики потрібно було засвоїти чимало українськомовних термінів. Як згадує респондентка, справжнє, глибоке вивчення української мови в неї почалося порівняно зі звичайною життєвою ситуацією з точністю до навпаки: у вивченні фахової мови та термінів, пов'язаних із професією, потреба з'явилася значно раніше, ніж стосовно інших тематичних пластів. Поворотний момент настав після вступу до коледжу. Бути студенткою, у якої рідна мова угорська, в українськомовній групі - навіть попри регулярне вивчення української мови протягом 9-и років у школі - у перші місяці виявилося непростим завданням.

1) МР: - Що викликало найбільші труднощі?

Респондентка: - Я не могла конспектувати. Просто не вміла розрізнити, що є важливим, тим, що треба записати. Одне слово, потім пропуск, ще два слова, знову пропуск. На перерві всі розходилися, а ми, угорські дівчата, переписували від українок. (...) Переписували з конспектів інших, потім перекладали собі зі словником, матеріал до двох основних дисциплін знайшли в інтернеті, роздрукували, щоби мати принаймні уявлення про те, що вивчаємо. Потім це перекладали українською, щоби вивчити і змогти з цього матеріалу відповідати. (...) Перший семестр був найважчим, згодом я вже почала розуміти власний конспект. Наприклад, якщо написала початок слова, то знала і як воно закінчується. Щоправда, із закінченнями теж було непросто...

Після пів року практики справжнім викликом стала робота - спочатку в Дерцені, а потім - у Мукачеві. Респондентці під час навчальної практики не довелося комунікувати українською мовою: її головним завданням було зчитування різних штрих-кодів, змішування кремів та очних крапель, розкладання товару. А першим справжнім місцем роботи стала аптека в селі Горонда, де більшість становлять українці. Про початкові труднощі респондентка згадує так:

Респондентка: - Я була єдиною угоркою, тільки головний лікар знав кілька слів по- угорськи. Спочатку я не сміла нічого говорити. Розуміла, що мені кажуть відвідувачі, та обслуговувала їх. Важко було звикати до місцевої говірки, це наче окремий світ. Ті, хто працював поруч, одного разу запитали, чому я не спілкуюся з ними. Я відповіла, що боюся сказати якусь дурницю або зробити помилку. Усі почали сміятися, мені сказали не переживати, якщо щось і скажу неправильно, вони мене виправлять.

МР: - Отже, можемо сказати, що позитивне ставлення колег було тим, що додало вам впевненості у собі?

Респондентка: - Траплялося й таке, що місцеві жителі казали мені: «Ой, звідки у Вас такий акцент?». Я відповідала, що угорка, народилася в Дерцені, на що деякі реагували незадоволено. Проте були й позитивні емоції: незважаючи на те, що минуло вже кілька років, люди мене пізнають і згадують як аптекарку-угорку з Дерцена... А це багато важить.

Як людині з рідною угорською мовою, респондентці довелося протистояти викликам не тільки в школі та коледжі, де вивчалася літературна мова, але й у щоденному житті, де панувала розмовна мова та діалектне оточення:

МР: - Ви згадували, що українські говірки, які використовуються в нашій місцевості, приховували в собі багато дивного. Чи могли б Ви навести якісь приклади?

Респондентка: - Зазвичай, незнайомими були слова. Звісно, я розуміла суть, але окремі слова викликали здивування. Там теж траплялися діалектизми. Наприклад, якщо хтось казав мені «на, позирай» або «поникай» [подивись], я спочатку дуже дивувалася, змушена була перепитувати, що саме від мене хочуть. Спочатку я думала, що це літературне слово, просто мені невідоме. Не завжди використовували такі слова, які б я розуміла. Наприклад, коли хотіли запитати, чи досить, тоді казали не «вистачить», а «устане». З часом я вже навчилася пов 'язувати такі слова. Моя старша дитина в дитсадку ходила до української групи, часто траплялося, що пізніше подібні слова я чула вдома від неї. (...) Місцеві використовували й багато угорських слів. Мені здається, що вони вже не можуть навіть розрізнити, яке слово є українським, а яке - угорським [сміється]. Для людей з «руської околиці» характерно, що й вони користуються угорськими словами, навіть не помічають цього, як один мужчина, що хотів одного разу купити «гумійовий бинт» [еластичний бинт - угор. gumifasli]. (...) Була ще й така анекдотична ситуація: один дядько зайшов до аптеки і почав щось пояснювати, але я його повністю не зрозуміла. Наче про те, що хтось сів на велосипед, але бідний думав, що я угорка, тому нічого не розумію. Коли він дійшов до слів Місцеві називають «руською околицею» вулиці, де переважно проживають українці. Натомість в «угорській околиці» мешкають переважно угорці. «він пішов на біціклі» [він поїхав велосипедом], то подивився на мене й запитав: «знаєте, шо то біціклі?» [знаєте, що то велосипед?]. Такі смішні речі запам'ятовуються надовго...

Після одруження респондентка зі своїм чоловіком оселилися в селі Жнятино Мукачівського району. Населення Жнятина змішане, тому новий населений пункт мав великий уплив на процес засвоєння нею української мови.

Респондентка: - Цікаво було, коли вперше довелося чути, як фельдшерка говорить із моєю свекрухою. Свекруха зверталася до неї по-угорськи, а та відповідала українською. Така собі розмова пів на пів, але якось обоє легко розуміли одна одну (...). Дід мав багатьох знайомих з «руської околиці», вони протягом певного періоду часто заходили до нас у двір. Іноді приходили вітати нас із нашим Різдвом, а бувало, що ми йшли вітати їх із їхнім.

Після народження першої дитини наша респондентка працевлаштувалася в селі Гать. Як вона згадує, у цьому селі, де більшість становлять угорці, українську їй майже не доводилося використовувати. За її словами, наріжним каменем її стосунків з українською мовою стало народження другої дитини. Під час перебування в Мукачівській лікарні практичне використання української мови стало життєвою потребою, як вона сама зазначає, «це вже не могло бути питанням сором'язливості» У закладах та установах Мукачева (а отже, й у лікарні) переважно необхідне знання й використання державної мови..

Через півтора року респондентка отримала пропозицію роботи від власника аптеки в Жнятині. Відтоді вона щодня користується як угорською, так і українською мовами, паралельно почала вивчати російську. Її колегиня - росіянка, яка за роки засвоїла багато угорських слів, але дуже рідко спілкується цією мовою. Оскільки наша респондентка вільно говорить українською, труднощі комунікації колеги долають здебільшого саме завдяки використанню цієї мови.

Респондентка: - Часто трапляється, що я говорю по-угорськи, а вона - по- російськи, але ми розуміємо одна одну. Якщо вона щось не розуміє, я пробую пояснити українською. Іноді я залишаю їй повідомлення, перед тим, які піти з роботи, їх пишу переважно по-українськи. Мені здається, що якщо російськомовна особа без проблем розуміє українську мову угорськомовної особи, тоді вже можливе все.

Респондентка ще під час навчання в школі почала вивчати німецьку мову. Однак пам'ять зберегла з того часу небагато. Але зараз респондентка відвідує курси німецької, вивчає мову через мобільні додатки та інтернет. Вона вважає, що їй може знадобитися ще одна іноземна мова, адже ніколи не знаєш, які несподіванки чекають у житті. Респондентка дуже полюбила німецьку, сміливості їй додали початкові успіхи, віднаходження певного виразу, який їй зрозумілий і який вона вміє використовувати. На питання, чому ж вона вирішила ходити на мовні курси, жінка відповіла:

Респондентка: - Моя подруга [ім'я] хотіла піти на такі курси, але там потрібна була ще одна людина, щоб відкрити групу. Вона подзвонила і запитала, чи пішла б я з нею. Спочатку мені не дуже хотілося, але зрештою вона мене вмовила. Курси я так і не закінчила, але вдома з того часу продовжую вивчати німецьку, коли маю час.

Наша респондентка почала вивчати англійську ще в ліцеї. Вона відчуває, що ця мова ніколи не була близькою її серцю і це була одна з причин, чому в дорослому віці вона закинула вивчення цієї мови. Але сьогодні зв'язок із цією мовою змінив свій напрям: респондентка почала вивчати англійську разом зі своїми дітьми.

Респондентка: - Мої знання англійської переважно вичерпуються дитячими пісеньками та віршиками. Не виключено, що через кілька років мої власні діти будуть вчити мене англійської.

Наприкінці інтерв'ю респондентка мала виконати творче завдання [4]. Їй треба було графічно зобразити себе, а на малюнку розмістити мови, якими вона володіє.

Завдяки зображенню можемо чіткіше уявити, які ж функції виконує певна мова в житті мовця, яку роль тій чи тій мові він надає. Кожний вибір потрібно було вмотивувати.

Респондентка спочатку знайшла на малюнку місце для угорської мови. Після створення текстових підказок (прапорців) вона довго думала і, зрештою, поєднала їх із малюнком у двох напрямах. Відзначила, що угорська мова відіграє таку багатогранну роль у її житті, що не можна вмістити її тільки в одне місце / поняття. Тому респондентка вирішила намалювати стрілки і до серця, і до голови: більшість почуттів, думок, мрій, снів пов'язані саме з цією мовою. Українська мова також отримала місце біля голови: бажаючи і не бажаючи, у житті вона постійно контактує із цією мовою: це її першочерговий робочий інструмент, цією мовою вона комунікує з керівництвом, колегами, учителями своїх дітей, частиною свого оточення, це офіційна мова держави, у якій вона народилася й живе. Російська мова розташована біля рук, оскільки переважно потрібна для роботи настільки, що через це вона почала вивчати мову. Англійська та німецька мови розташовані поряд: респондент забажала розташувати їх перед собою. Це ті мови, які вона має намір краще пізнати / вивчити в майбутньому, тому важливо постійно тримати їх у полі зору.

Висновки та перспективи дослідження

Мови мають різний статус: є такі, які ми використовуємо переважно в приватному житті, а інші - у публічному просторі, на роботі чи в школі [8]. Багатомовність не є винятковим явищем, навпаки - вона трапляється частіше, ніж багато хто думає [5]. Якщо розглянути життєвий шлях тільки одної особи, уже навіть це засвідчить, що полілінгвізм - це не тільки так звана форма існування. У житті мовець, що розмовляє кількома мовами, може потрапити в найрізноманітніші ситуації, коли доведеться обстоювати себе, ухвалювати рішення. За спостереженням Б. Спольські [13], у багатомовних ситуаціях на вибір мови впливають три головні умови:

знання мов мовцем (це в певних випадках може стати на перешкоді можливості вибору);

бажання мовця обрати свою «сильнішу» мову;

намір, аби завдяки вибору мовець відчув ту перевагу, яку він може досягти шляхом підлаштування до мовних потреб слухача / слухачів.

У випадках, згаданих респонденткою, двічі трапляються приклади умов, названих Б. Спольські [13] (див. 4-й та 5-й уривок інтерв'ю). У 4-му уривку мовці не обрали в ході розмови спільну мову через свої мовні знання: обоє продовжили спілкуватися своїми рідними мовами, але оскільки обоє мали пасивні знання іншої мови, тому взаємне розуміння не викликало проблем. Л. Біланюк [3] звертає увагу, що в Україні навіть у ЗМІ часто бачимо ситуацію, коли два учасники діалогу використовують як засіб комунікації свою мову (дослідниця наводить приклад української / російської мов). Наведений вище випадок свідчить, що таке явище відбувається і в угорсько-українській реляції. У 5-му уривку мовці спільно вирішили в ролі lingua franca обрати мовою комунікації українську.

П. Гердіна і У. Джеснер [9] відзначають, що аналізуючи зміни, які відбуваються в мовному репертуарі окремої особи (зокрема, процесів збереження мови і втрати мови), важливо пам'ятати, що час, використаний або такий, що може бути використаний на вивчення мови та збереження наявних систем, є скінченним. Відповідно те, якою мірою

залишається мова частиною системи, залежить і від того, скільки часу мовець виділяє на комунікацію цією мовою, наскільки така мова є частиною його щоденного життя.

Періодична зміна мовного репертуару нашої респондентки та її бачення свого знання мов є яскравим прикладом сказаного вище. Тут чітко простежується, що час, затрачений на використання мови, прямо пропорційний обсягу знань мови (при цьому не можна залишати поза увагою суб'єктивний характер власних зізнань). Якщо подивитися таблицю № 2, то побачимо, що чим більша кількість сфер використання мови, тим стабільніше місце вона посідає в мовних системах індивіда. У даних третьої таблиці ми також виходимо з власних визначень респондентки. Однак тут теж можна зробити висновок, що тими мовами, які частіше використовує в щоденному житті (угорська, українська), респондентка спілкується більш упевнено.

Коли члени спільноти навішують «ярлики» на тих мовців, знання мови яких «недосконале», такі особи можуть утратити впевненість щодо подальшого практичного використання мови [2]. Під час інтерв'ю (дивись 2-й уривок) чітко простежувалося, наскільки важливі позитивні підтвердження та досвід. Стосовно української мови респондентка неодноразово згадувала, наскільки несміливо вона відчувала себе доти, поки оточення не підбадьорювало та не підтримувало її. Для подолання внутрішніх перепон важливими є сприймання та підтримка оточення.

Здебільшого місцем вивчення тієї чи тієї мови є зовсім не шкільна парта. Як виявилося з інтерв'ю, трапляється, що інколи це щось дуже далеке від освітнього закладу. Нашу респондентку стимулювали до вивчення певної мови або відновлення чи збереження наявних знань найбільш буденні, а іноді найменш очікувані ситуації. Отже, якщо оточення чи життєві ситуації спонукають когось до вивчення мови Детальніше про це читайте у праці Csernicsko, Csernicsko - Mвtй [6], [7]. [6] (хай це буде оточення в родині чи на роботі, товариство друзів тощо), той, бажаючи / не бажаючи, стає на шлях вивчення мови.

На перший погляд може здатися, що знак питання в одному з підрозділів нашої статті є недоречним. Однак його наявність дуже навіть умотивована. Нема двох однакових історій, як і нема двох ідентичних людей. Кожен проходить свій шлях доти, поки не дістанеться стану багатомовності, але при цьому можуть бути такі переживання чи ситуації, які є спільними для різних людей. Дитсадок, шкільна парта, сімейне гніздо: усі ми проходимо через ці етапи, у певних точках наші життєві дороги перетинаються. Але те, що відбувається на цих етапах, - у кожного індивідуальне. Так з окремого життєвого шляху твориться небуденна-буденна історія.

Література

1. Beregszвszi A. Uj tйmвk, vвltozo szemlйlet: Az anyanyelvi nevelйs ыj irвnya a kвrpвtaljai magyar kфzйpiskolвkban. Anyanyelv-pedagфgia VII, 2014.

2. Bilaniuk L. Contested Tongues: Language Politics and Cultural Correction in Ukraine. Ithaca, NY and London : Cornell University Press, 2005.

3. Bilaniuk, L. Language in the balance: the politics of non-accommodation on bilingual Ukrainian- Russian television shows. International Journal of the Sociology of Language 210, 2010. рр. 105-133.

4. Busch B. The Linguistic Repertoire Revisited. [Переглянуто лінгвістичний репертуар] Applied Linguistics 33 (5), 2012. рр. 203-523.

5. Cenoz J., Genesee, F. Beyond Bilingualism Multilingualism and Multilingual Education. Multilingual Matters LTD. 1998.

6. Csernicsko I. Nyelv, oktatвs йs nyelvhasznвlat фsszefьggйseirфl egy empirikus kutatвs adatainak tьkrйben. Kцzoktatдs XXII (2-3), 2017. рр. 6-10.

7. Csemicsko I., Mвtй R. Bilingualism in Ukraine: Value or a Challenge? Sustainable Multilingualism 10, 2017. рр. 14-35.

8. Fishman J. Readings in the Sociology of Language. Walter de Gruyter GmbH & Co., 1968.

9. Herdina P., Jessner U. (eds.) A Dynamic Model of Multilinguaism. Perspectives of Change in Psycholinguistics. Clevedon : Multilingual Matters, 2002.

10. Jessner U. Linguistic Awareness in Multilinguals. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2006.

11. Jessner U. A DST Model of Multilingualism and the Role of Metalinguistic Awareness. The Modern Language Journal 92(2), 2008. рр. 270-283.

12. Mвtй R. ,Jgy zajlik az йlet a nyelvhatвron”: egy tцbbnyelvь kвrpвtaljai telepьlйs bemutatвsa // Csernicsko Istvвn йs Mвrku Anita szerk.: A nyelvйszet mьhelyeibцl. Tanulmвnyok a Hodinka Antal Nyelvйszeti Kutatokцzpont kutatвsaibol V. Ungvвr : Autdor-Shark, 2019.

13. Spolsky B. Language Policy. Cambridge : Cambridge University Press. 2004.

14. Todeva E., Cenoz J. (eds.) The Multiple Realities of Multilingualism. DeGruyter, 2009.

15. Toth M., Csernicsko I. Tudomвnyos-gyakorlati kommentвr. Ukrajnвnak az вllami nyelvpolitika alapjairol szolo Tфrvйnyйhez. Ungvвr; Budapest : Intermix Kiado, 2014.

16. Рейка Матей, аспірантка, асистент кафедри філології, науковий співробітник Науково - дослідного центру імені Антонія Годинки Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II (Україна).

17. Rйka Matй, PhD candidate, assistant lecturer at the Department of Philology, researcher of the Antal Hodinka Linguistic Research Center at the Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian College of Higher Education (Ukraine).

Размещено на Allbest.ru