Двокомпонентні аналітичні дієслова-компаративеми без маркерів порівняння у турецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Двокомпонентні аналітичні дієслова-компаративеми без маркерів порівняння у турецькій мові

Спотар-Аяр Г. Ю., кандидат філологічних наук, асистент кафедри тюркології Навчально-наукового інституту філології

Підлипний Я. С., магістр філології

Анотація

Статтю присвячено аналізу двовербальних конструкцій, які реалізують модальність удавання у сучасній турецькій мові. Встановлено, що експліцитні засоби реалізації семантики компаративності досліджені в тюркології на достатньому рівні, натомість імпліцитні залишились поза увагою. У досліджені проаналізовано структуру та специфіку функціонування двовербальних конструкцій, які у своєму складі не мають показника порівняння, проте імпліцитно виражають значення порівняння як одного із компонентів модальності вдавання.

Такі форми означають дію, що виглядає як нереалізована, хоча насправді на момент мовлення вона вже відбулась, або виконавець якої вдає, що він її не виконував. Досліджувані дієслівні форми перебувають на периферії функціонально-семантичного поля компаративності в турецькій мові за такими ознаками: відсутність граматичного показника, частотність вживання. У ході дослідження ми виділили та проаналізували шість типів конструкції, які реалізують значення модальності вдавання, та встановили, що вони утворюються шляхом поєднання субстантивованого дієприкметника на -mij або -maz у поєднанні з частково граматикалізованим та десе- мантизованим допоміжним дієсловом durmak (стояти), gorunmek (виглядати), gelmek (приходити), vurmak (бити).

Також визначено, що конструкції мають різну частотність функціонування у сучасній турецькій мові, характерні розмовному стилю мови, деякі інваріанти форм вважаються такими, що не відповідають граматичним нормам сучасної турецької мови, але, незважаючи на це, досить часто вживаються у тому числі у публіцистичних текстах. У результаті дослідження ми встановили, що за допомогою досліджених дієслівних форм реалізується така стилістична функція порівняння, як створення переконливого образу.

Ключові слова: функціонально-семантична категорія порівняння, функціонально-семаничне поле порівняння, турецька мова, афікс, компаративність, імпліцитне порівняння.

Summary

Spotar-Ayar G., Pidlypny Ya. Two-component analytical verb-comparativemes without comparative markers in Turkish language

Two-verbal constructions which implement the modality of pretending in the modern Turkish language are analyzed in the article. It was established that the explicit means of implementing the semantics of comparison have been sufficiently researched in Turkology, while the implicit ones have been neglected. The study examines the structure and specifics of the functioning of two-verbal constructions, which do not include a comparison indicator, but implicitly express the meaning of comparison as one of the components of the modality of pretending. Such constructions show the action that appears to be unimplemented, although in fact at the time of speaking it has already taken place, or the performer of which pretends that he did not perform it.

The studied verb forms stay on the periphery of the functional- semantic field of comparison in the Turkish language according to the following characteristics: lack of grammatical indicator, frequency of use. During the research, we identified and analyzed six types of constructions which implement the meaning of the modality of pretending, and established that they are formed by combining a substantivized participle on -mij or -maz with a partially grammaticalized and desemanticized auxiliary verb durmak (to stand), gorunmek (to look ), gelmek (to come), vurmak (to strike).

It is also stated that the constructions have different functioning frequency in the modern Turkish language; are characteristic of the colloquial style of the language; some invariants of the forms are considered to be non-compliant with the grammatical norms of the modern Turkish language, but, despite this, are used quite often, including in journalistic texts. As a result of the research, we established that by means of the studied verb forms such a stylistic function of comparison as the creation of a convincing image is implemented.

Key words: functional-semantic category of comparison, functional-semantic field of comparison, Turkish language, affix, comparison, implicit comparison.

Постановка проблеми. Лінгвістичні дослідження ХХ століття характеризуються варіативністю підходів до аналізу різних мовних категорій, що у свою чергу у деяких випадках ускладнює процес систематизації знань про способи лінгвального моделювання категорій, інвентаризації засобів вираження та аналізу специфіки їхнього функціонування. Рішення полягає в тому, щоб визнати, що категорії є особливими для кожної мови та описати їх у межах цієї мови. [1, с. 667-668] Категорія компаративності є однією з фундаментальних й універсальних мовних категорій, проте кожна окрема мова має специфічні, властиві тільки їй, способи її лінгвального моделювання. двовербальний модальність компаративність порівняння

Сам термін «компаративність» позначає різні типи та випадки вживання порівняння, проте розуміється значно ширше, ніж термін «порівняння», адже він часто вживається в досить вузькому сенсі, зокрема, вживається по відношенню до граматично виражених ступенів порівняння прикметників і прислівників або порівняльних зворотів [2, с. 5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зарубіжні та українські мовознавці завжди виявляли інтерес до проблеми лінгвістичної природи порівняння, серед них Б.Ф. Боудл, Г Буша, П. Коллінз, Д. Гентнер, О. Джесперсен, Г Ліч, С. Ромейн. В українській тюркології категорії порівняння присвячені праці С.В. Сорокіна, який досліджує дієприслівники порівняння й посилання, дієприслівники міри й ступеня (-digi gibi, -digi kadar, - cesine, -digine gore, -digi uzere, -digi kadariyla, -digince, -digine) [3, с. 245], Гванцеладзе А.М., яка висловлює думку, що саме ступені порівняння формують ядро функціонально-семантичного поля компаративності тюркських мов [4, с. 24], Спотар-Аяр ГЮ. та Підлипний Я.С., які аналізують порівняння як вид комунікативної стратегії [5]. У турецьких лінгвістичних студіях порівняння досліджували У Озюнлю та Б. Чинар [6], праця останнього присвячена порівнянню (tesbih/benzetme) як особливому виду літературного мистецтва.

Актуальність цього дослідження обумовлена тим, що до цього часу основна увага учених тюркологів приділялась засобам реалізації порівняння, які входять до ядра ФСП, натомість деякі засоби, що перебувають на периферії поля лишились поза увагою, відтак відчувається необхідність їхньої інвентаризації, аналізу специфіки функціонування.

Предметом нашого дослідження виступають двокомпонентні дієслівні конструкції, що реалізують модальність вдавання як один із засобів імпліцитного вираження порівняння, а об'єктом - засоби реалізації категорії компаративності периферії ФСП компа- ративності у сучасній турецькій мові. У ході аналізу конструкцій ми ставимо собі за мету проаналізувати їхню будову, семантичні компоненти та встановити специфіку функціонування форм.

Виклад основного матеріалу. Традиційно вважають, що порівняння - первинне явище, яке є наслідком розподілу предметів за різними категоріями, натомість компаративність - вторинне, яке охоплює різні типи порівнянь, виступає як результат оцінки позамовної суті зі сторони суб'єкта мовлення. У сучасній турецькій мові активно функціонує ціла парадигма засобів моделювання порівняння із формально вираженими маркерами, проте поряд із ними вживаються такі, в яких формальний показник відсутній, а семантика порівняння випливає з контексту.

У пропонованій науковій розвідці ми аналізуємо предикативні словосполучення, які реалізують модальність вдавання як один із способів реалізації імпліцитної компаративності. Ми розглядаємо форми, які позначають дію, що виглядає як нереалізована, хоча насправді вона відбулась, або виконавець якої вдає, що він її не виконував. У сучасній турецькій мові такі значення реалізують двокомпонентні вербальні форми, утворені поєднанням основного дієслова з формантом негації або результативності та допоміжного дієслова durmak (стояти), gorunmek (виглядати), gelmek (приходити), vurmak (бити) [7, с. 238-239]:

Форма на -mamig gorunmek, durmak, яка вживається у значенні «вдавати, наче щось не сталось». Форма утворюється шляхом поєднання перфектного дієприкметника у заперечній формі з частково граматикалізованими дієсловами gorunmek (виглядати) та durmak (стояти, виглядати): Talat Bey, son zamanlarda siklagan dalginliklardan birine tutulmugtu yine, gumug tabagi dolduran kartvizitleri gozden gegiriyor, Guzin hakkinda sordugu suali unutmug, Bulent'in cevabini duymamig gorunuyordu [8, c. 193] - Талат-бей знову впав у глибокі роздуми, як часто з ним траплялось останнім часом: він знову переглядає візитні картки, які були в срібній тарілці, забув запитання про Гузін, яке сам і поставив, і вдавав, наче не почув відповіді Бюлента. На нашу думку, така конструкція утворилась внаслідок граматикалізації лексеми gibi (як), яка інколи вживається у цій формі, а у деяких випадках функціонує у вигляді неоформленого формального показника. Післяйменник gibi як засіб передачі компаративності зі значенням подібності здатен відтворювати реальну та ірреальну подібність. [9, с. 26] Крім того, семантика порівняння моделюється за допомогою допоміжних дієслів які у тому числі виражають значення «виглядати наче».

Форма на -mamigtan gelmek, яка позначає «вдавати, наче щось не відбулось». Конструкція утворена шляхом поєднання результативного дієприкметника з показником негації: Sozunu dugundu, higbir gey soylemeden kalkti, merdiveni inerken ispiro arkasinda Rumca soylemedigi kufur birakmiyordu, onlari da duy- mamigtan geldi. [10, с. 279] - Він подумав про те, що говорив, підвівся, нічого не сказавши, і, спускаючись сходами, Іспіро лаяв його усіма грецькими лайливими словами, а той вдав, наче нічного не чув. На нашу думку, семантика порівняння в цій конструкції сформована за рахунок полісемантичності допоміжного дієслова gelmek, яке утому числі позначає «виходити з того, що», «походити з», «виникати з» [11].

Форма на -mamigliktan gelmek, яка є синонімічною до форми -mamigtan gelmek, має схожу будову, проте дієприкметник в її складі містить афікс -lik, який вживається для ще більшого абстрактного узагальнюючого значення ознаки вдавання: Yoksa o son olaydan sonra beni tanimamigliktan mi geliyorsun? [12, с. 129] - Чи після цієї останньої події ти збираєшся робити вигляд, наче мене не знаєш? Таким чином, досліджений емпіричний матеріал дозволяє нам говорити про суб'єктивність порівняння в таких конструкціях, та підтверджує те, що основною метою порівняння є вираження сприйняття, а не поняття [5, с. 96].

Форма на -mazliga vurmak, утвореня шляхом додавання дієприкметника диспозитивного аспекту (-maz) та допоміжного дієслова vurmak (бити, вбивати) із афіксом є найчастіше вживаною серед усіх словосполучень, що виражають модальність вдавання, проте відомий турецький вчений-граматист Х. Едіскун вважає цю форму разом із формою на -(ma)mazliktan gelmek такими, що порушують граматичні правила турецької мови [7, с. 238-239]. Найчастіше такий тип конструкції вживається в розмовному стилі мови або у публіцистичних текстах: Uguncu seferinde ise kendisini oradan uzaklagtirdi ve duymazliga vurdu. [13, с. 127] - На третій раз він уже вийшов з кімнати та зробив вигляд, що не почув. Слід зазначити, що допоміжне дієслово vurmak є найбільш десемантизованим серед інших допоміжних дієслів конструкції модальності вдавання.

Форма на -(ma)mazliktan gelmek означає «вдавати, що дія не відбулась». Деякі мовознавці стверджують, що вживання конструкції у вигляді gormemezlikten gelmek є помилковим через те, що у такому інваріанті поряд поєднуються два афікси, які реалізують негацію. Відтак, у лексемі gormemezlikten є афікс негації -me, у наступній позиції перебуває афікс -mez, який партиципний афікс, який теж реалізує семантику. Таким чином, на думку деяких мовознавців та редакторів, правильними є форми gormezlikten gelmek, duymazliktan gelmek [14]. Хоча слід зазначити, що форма із подвійною негацією часто вживається навіть у літературних творах, піснях тощо:

Bir gun kargilagirsak ayrildigimiz yerde.

eller gibi davranip gormemezlikten gelme.

Qevirme hig yuzunu korkma sen gozlerimden

Eller gibi davranip gormemezlikten gelme [15].

Якщо ми колись зустрінемось у тому місці, де розстались,

Не поводь себе наче незнайомець, не роби вигляд, що не побачив мене

Не відвертай обличчя, не бійся поглянути мені в очі,

Не поводь себе наче незнайомець, не роби вигляд, що не побачив мене

Форма на -(ma)mazliga gelmek реалізує модальність вдавання, що також має ознаки компаративності. Першим компонентом у такому сполученні є прикментик теперішньо- майбутнього часу в подвійній негативній формі (іноді в неподвійній), до якого додається афікс давального або висхідного відмінку та одна з форм дієслова gel- (geliyordu, geldi, gelmigti, gelerekі т.д.) [16, с. 121]: Programin adini sordu, anlamadi, tekrar ettiler, yine anlamadi, belki de anlamamazliga geldi [17]. - Запитав назву програми, йому повторили, він знову не зрозумів, можливо і вдав, що не зрозумів.

Розглянуті нами конструкції реалізують цікавий семантичний комплекс. Формант, який реалізує значення негації, перебуває в основному дієслові, натомість допоміжне дієслово є частково граматикалізованим майже повністю десемантизо- ваним. Специфікою таких конструкцій є те, що крім прихованого порівняння вони реалізують імпліцитну негацію щодо всього повідомлюваного. Незважаючи на те, що ані негація, а ні порівняння безпосередньо не змодельовані лінгвістичними засобами, сама конструкція означає дію, яка точно відбулась, при цьому вдається, наче вона не здійснилась: soylediklerimi duymazlga vurdun - ти зробив вигляд, наче не почув мене (але почув).

Висновки

Таким чином, категорія порівняння в турецькій мові має широкий спектр засобів лінгвального моделювання, які характеризують об'єкти та їх якості. На нашу думку, за допомогою проаналізованих мовних засобів реалізується імп- ліцитне порівняння, яке реалізується за рахунок граматичних форм перших компонентів та семантичних компонентів частково граматикалізованих та неповністю десемантизованих допоміжних дієслів. На нашу думку, очевидним є ознаки процесу граматикалізації в конструкціях (фіксація компонентів по відношенню одне до одного), початок формування єдиної аналітичної конструкції та семантична нерозривність компонентів. У ході дослідження встановлено, що конструкції мають різну частотність функціонування у сучасній турецькій мові, характерні розмовному стилю мови, деякі інваріанти форм вважаються такими, що не відповідають граматичним нормам сучасної турецької мови, але, незважаючи на це, досить часто вживаються у тому числі у публіцистичних текстах. Опрацьований матеріал дозволяє нам говорити про те, що за допомогою цих двокомпонентних аналітичних дієслівних форм реалізується стилістична функція порівняння «створення переконливого образу».

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у здійснені компаративного аналізу засобів реалізації модальності удавання в різних тюркських мовах, що на нашу думку дозволить зробити висновок про процес граматикалізації допоміжних дієслів конструкції та утворення єдиної спільної семантики конструкції.

Література

1. Haspelmath M. Comparative concepts and descriptive categories in crosslinguistic studies / Martin Haspelmath. Language, 2010, v. 86, 663-687 р.

2. Бондарко А. В. Теория функциональной грамматики. Качественность. Количественность. СП. : Наука, 1996. 245 с.

3. Сорокін С. В. Турецька й українська мови в системі координат «Вид - Час - Модальність» : монографія. Київ : Видавничий центр КНЛУ 2009. 323 с.

4. Гванцеладзе А. М. Теоретичні засади дослідження функціонально-семантичного поля компаративності в турецькій мові. Закарпатські філологічні студії. Випуск 11. Т. 2. Ужгород, 2019. С. 19-26.

5. Спотар-Аяр Г. Ю., Підлипний Я. С. Порівняння як вид комунікативної стратегії в публіцистичних текстах.

6. Qinar B. Tesbih (benzetme) sanatina dilbilmsel bir yaklajim. Modern Turkluk ara§tirmalari dergisi. Cilt 5, Sayi I, 2008. S. 12-142

7. Ediskun H. Temel dilbilgisi. Remzi Kitabevi, 1985. 407 s.

8. Erol S. Dineyri papazi. Kubbealti Publishing, 2001. 333 s.

9. Гванцеладзе А. М. Теоретичні засади дослідження функціонально-семантичного поля компаративності в турецькій мові. Закарпатські філологічні студії. Випуск 11. Т. 2. Ужгород, 2019. С. 19-26.

10. 10 Ulunay R. C. Sayili firtinalar Akbaba-Aydabir Yayinevi, 1955. 384 s.

11. Turk Dil Kurumu Solukleri. Guncel Turkije Sozluk.

12. Banurky. Cinayet<;i Kiz, Banurky. 2022. 253 s.

13. Attar F. al-D. Evliya tezkireleri Kabalci Yayinevi, 2007. 783 s.

14. Yanlij kullanimlarimiz. (yazan Aykut Karaguzel)

15. Turk Muzigi §arkilar Notalar Turk Sanat Muzigi Turk Halk Muzigi.

16. Михайлов М. С. Исследования по грамматике турецкого языка: Перифрастические формы турецкого глагола / М. С. Михайлов. М : Наука, 1965. 131 с.

Размещено на Allbest.ru