Фоностилістичні засоби вираження мовної експресії в жанрі сучасної польської проповіді

Фоностилістичні засоби вираження мовної експресії в жанрі сучасної польської проповіді

Лукіна Л.Р., викладач кафедри слов'янських мов

У статті проаналізовано фоностилістичні засоби вираження експресії, що вживаються в текстах сучасних польських проповідей. Актуальність дослідження зумовлена тим, що експресивність є однією з найскладніших лінгвістичних категорій, оскільки вона пов'язана з виявом суб'єктивного початку в мові, що супроводжує пізнання об'єктивної дійсності та відображає зміст індивідуальної свідомості носіїв тієї чи іншої мови.

Визначено, що в релігійному стилі, як і в публіцистичному, надзвичайно вагому роль відіграють фоностилістичні засоби, зокрема інтонація, яка при виголошенні проповіді стає реальним чинником створення експресивності через мелодику мовлення, ритміку, інтенсивність, темп, тембр. Наголошено на тому, що звукові повтори асонанс й алітерація у проповідях використовуються не лише як засоби власне звукової організації тексту, але і як інструмент логічного й експресивного виділення окремих мовних одиниць, значення яких відіграє центральну роль у формуванні комунікативної мети проповіді.

Досліджено, що в системі функцій мови емотивна функція займає досить чільне місце, бо між інтелектуальним та емоціональним планами мови існує глибока взаємодія, бо людська мова за своєю природою не може залишатися поза сферою почуттів (вона є найважливішою формою їх вираження), бо практично кожна висловлена думка супроводжується тими чи іншими емоціями індивіда, бо, нарешті, «усяка ідея містить у переробленому вигляді афективне ставлення людини до дійсності, яка репрезентується цією ідеєю».

Емотивна функція мови реалізується щоразу, коли мовець виражає своє почуття, своє ставлення до навколишньої дійсності або коли він хоче викликати почуттєву реакцію свого співрозмовника. Пропущені через мислення й психіку людини, мовні засоби емоційного вираження та емоційного впливу відразу ж актуалізуються, стають інтенсифіковано виразними. Таким чином, можна з певністю говорити, що людські емоції - це одна з важливих основ мовленнєвої експресії.

Ключові слова: проповідь, експресія, експресема, фоностилістичні засоби, інтонація, асонанс, алітерація.

Вступ

Постановка проблеми. Релігійний стиль як окремий функціональний різновид сучасної польської мови має специфічну сферу використання й мовні особливості. Разом із тим він убирає в себе елементи різних функціональних стилів, зокрема художнього й публіцистичного, що виявляється у великій кількості образних виразів, використанні в більшості жанрів експресивних засобів із метою впливу на слухача під час богослужінь, зокрема при виголошенні проповіді.

Мотиваційною основою свідомості та мовної поведінки є емоції. Джерелом людських емоцій виступає мова, яка власне іномінує емоції, виражає їх, описує, імітує, стимулює, класифікує, пропонує засоби для мовного маніпулювання та моделювання відповідних емоцій. Саме мова формує емоційну картину світу. Інтерес до проблеми експресивності пояснюється увагою до мовної особи, а точніше, до опису мови як засобу дії на мовну особу, на її поведінку і внутрішню духовну діяльність. Як наслідок, основною функцією експресивності є посилення дії на інтелектуальну, емоційну і вольову сфери особи реципієнта. Вона має здатність виражати усілякі стосунки, що пов'язують позначення дійсності з емоційним у своїй основі сприйняттям дійсності і прагненням передати це сприйняття реципієнтові, впливаючи на його діяльність з тією чи іншою метою. Експресивність змінює емоційний стан носія мови, впливаючи, таким чином, на його цілеспрямовану діяльність [1, с. 232].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Певною мірою торкалися дослідження мовної експресивності та експресії такі лінгвісти, як: О. Ахманова, А. Вежбицька, Т. Скубалянка, Р Ґжеґорчикова, С. Ґраб'яс, Г. Зґулкова, Ш. Баллі, Я. Зіма, О.Потебня, В. Русанівський, М. Пилинський, С. Єрмоленко, Л. Шевченко, В.Чабаненко, Н.Бойко, Н. Дорогович, І. Арнольд, В.Шаховський, В. Виноградов, В. Телія. О.Ахманова експресію трактує як «виразово-зображальні якості мовлення, що відрізняють його від звичайного (або стилістично нейтрального) і надають йому образності та емоційного забарвлення». Приблизно так само витлумачують цей термін і Д. Розенталь та М. Теленкова. За В. Григор'євим, експресія - це виразність, це те, що передбачає вираження нетривіального (наприклад якогось художнього змісту). З думкою В. Григор'єва перегукується таке твердження Г. Колесника: «Експресія - це те, що протиставляється стандарту, емоційно марковане, характерне...». Виходить, отже, що експресія - це виразність, або зображальність мовлення, це така якість мовлення, завдяки якій воно набуває стилістичної маркованості (емоційності, образності) і стає спроможним передати певний нетривіальний зміст. Але таке поняття потребує деяких уточнень і доповнень [2, с. 6].

В. Чабаненко зауважує, що поняття «експресія» інколи ототожнюють із поняттям «експресивність». Але це різні речі. Якщо експресія - підсилення (інтенсифікація, збільшення) виразності, то експресивність - уже сама підсилена (інтенсифікована, збільшена) виразність, така соціально й психологічно мотивована властивість мовного знака (мовленнєвого елемента), яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу слухача або читача [2, с. 7]. У кінці XX ст. фонетичний виражальний потенціал став предметом дослідження багатьох лінгвістів: А. Журавльова, С.Вороніна, І. Арнольд, В. Кухаренко, В. Левицького. О. Пєшковський зазначав, що «милозвучність - умова виразності й краси тексту, один із засобів вияву почуттєво-емоційного аспекту. І хоч звуки самі по собі не пристосовані для виконання експресивної функції, цілісний звуковий склад тексту здатен впливати на емоційно-експресивне сприйняття мовців» [3, с. 88].

Мета статті - виявлення тих фоностилістичних мовних засобів сучасних польських проповідей, які сприяють вираженню експресії в даному жанрі релігійного дискурсу.

Виклад основного матеріалу

Для досягнення комунікативної мети, якнайкращого усвідомлення слухачами основних правил християнської віри в сучасних польських проповідях проповідники використовують різні засоби реалізації експресивності: фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні.

У релігійному стилі, надзвичайно важливу роль відіграють фоностилістичні засоби вираження експресії, зокрема інтонація, яка при виголошенні проповіді стає важливим чинником створення експресивності через мелодику мовлення, ритміку, інтенсивність, темп, тембр.

Звукосимволізм - це своєрідна імітація акустичного образу окремих фрагментів картини світу звуками людської мови, закріплення за конкретними звукосполуками певних явищ дійсності, і, як наслідок, - сприймання окремих звуків чи їх сполучень як мовних символів [3, с. 89].

Неабияку схильність до естетизації та експресивізації виявляють елементи фонетичного рівня. В. Чабаненко наголошує, що слово як сигнал сигналів діє на психологію людини не лише своїм змістом, граматичною формою, дериваційною структурою, а й своїм звуковим складом. До того ж сприйняття звукового комплексу слова нерідко буває суб'єктивним; воно може пробуджувати різного роду асоціації, спогади і уявлення (приємні або неприємні для людини) [4, с. 232].

На наявності в релігійному стилі ряду специфічних фоностилістичних засобів акцентують увагу О. Климентова, С. Кот, Н. Слухай, Л. Українець та ін. [5, с. 191].

Зауважимо, що на асонанс як на засіб естетизації релігійного тексту звертав увагу Ф. Прокопович. Алітерація ще в давньогрецькій традиції поціновувалася за достоїнство. Завдяки дослідженням О. Журавльова, В. Ковальчук, В. Левицького, Л. Українець та ін. у сучасному мовознавстві усталилася думка про звуки як носії семантичних ознак. Цілком зрозуміло, що здебільшого асонанс і алітерація притаманні художньому мовленню, однак цілком чітко простежуємо їх наявність і в релігійних текстах [5, с. 193]. В. Яригіна наголошує на тому, що асонанс й алітерація в проповідях використовуються не лише як засоби власне звукової організації тексту, але і як засіб логічного й експресивного виділення окремих мовних одиниць, значення яких відіграє центральну роль у формуванні комунікативної мети проповіді [5, с. 192]. А В. Чабаненко констатує, що використання асонансів та алітерацій створюють «надсловесний зміст («понадзміст»), що ніби легко ковзає над текстом і видобувається з контексту». При алітеруванні та асонансуванні враховується той факт, що окремі звуки мови можуть імпонувати певним суб'єктивним психологічним відчуттям людини, викликати в свідомості читача (слухача) яскраві образи й естетично спрямовані асоціації [4, с. 234]. емоційний релігійний фонетичний експресія

У «Великому словнику польської мови» (WSJP) знаходимо таку дефініцію поняття асонанс (asonans) - неточна рима, в якій голосні звуки ідентичні, а приголосні різні [6, с. 1], наприклад:

Czego chcesz od nas Panie, za

Twe hojne dary? czego za dobrodziejstwa ktorym nie masz miary?

Kosciol Ciq nie ogarnie, wszqdy pelno Ciebie;

I w otchlaniach, i w morzu, na ziemi, na niebie.

Zlota tez, wiem, nie pragniesz, bo to wszytko Twoje,

Cokolwiek na tym swiecie czlowiek mieni swoje

Wdziqcznym Ciq tedy sercem Panie, wyznawamy,

Bo nadtoprzystojniejszej ofiary nie mamy... [1].

У проповіді «Burze i cuda» проповідник Даріуш Раш використав уривок з твору Яна Твардовського «Czekanie», в якому ми можемо побачити асонанс:

Popatrz na psa uwiqzanego przed sklepem

O swym panu mysli

I rwie siq do niego

Na dwoch lapach czeka

Pan dla niego podworzem Iqkq lasem domem

Oczami za nim biegnie

I tqskni ogonem

Pocaluj go w lapq

Bo uczy jak na Boga czekac [2].

У проповіді «Zmiany», де проповідник Даріуш Раш використав уривок із промови Кароля Антоневича, також можемо побачити явище асонансу:

Ong dziel Boskich korong

Ngd Anioly wywyzszong

Choc jest Paniq nieba, ziemi,

Nie ggrdzi dgry naszymi [3].

У проповіді «Dzieci» ми знаходимо уривок із Псалму 118 у якому асонанс є інструментом виділення окремих мовних одиниць:

Dziqkujcie Panu, bo jest dobry, bo Jego lgskg trwg ng wieki.

Lepiej siq uciekac do Pana, niz pokladac ufnosc w czlowieku.

Lepiej siq uciekac do Pana, niz poklgdgC ufnosc w ksiqzqtgch.

Dziqkujq Tobie, zes mnie wysluchal i stales siq moim Zbawcq [4].

Уривок із проповіді «Zaszczepieni» яскраво ілюструє мовну експресію засобами асонансу:

Witaj, opiekunie Odkupiciela, i oblubiencze Maryi Dziewicy.

Tobie Bogpowierzyl swojego Syna;

Tobie zaufala Maryja; z Tobq Chrystus stal siq czlowiekiem.

O swiqty Jozefie, okaz siq ojcem takze i nam,

I prowadz nas na drodze zycia.

Wyjednaj nam laskq, milosierdzie i odwagq, i bron nas od wszelkiego zla. Amen [5].

Ще одним важливим фоностилістичним засобом емоційно-експресивного впливу в сучасній польській проповіді є алітерація. У «Великому словнику польської мови» (WSJP) знаходимо таке тлумачення поняття «алітерація» (aliteracja) - стилістичний прийом, який полягає у повторенні подібних за звучанням приголосних в слові або реченні, для емоційного поглиблення його змістового зв'язку[6], наприклад: «Kiedy jednak nadeszla wielka chmura i zerwal siq wicher ich strach byl wielki» [2]; «Modlimy siq, zeby wszyscy z nas, wszyscy bez wyjqtku zostali napeinieni odnowionq, nie magicznq poboznosciq»; «Duch Jezusa ma nam „wiele dopowiedzenia” i doswiadcza nas zmianami. Rowniez, a maze przede wszystkim w naszych czasach: pandemii, widocznego kryzysu wiary wielu i skandali targajqcych to tu, to tam Koscioiem. Wsiuchujmy siq w ten gios Ducha, ktorego misjq jest doprowadzenie nas do rownowagi ipeiniejszejprawdyjuz dzis - takjak i dwa tysiqce lat temu» [3]; «Wtedy gotowi jestesmy do pojscia w swiat w bezpieczenstwie. Siowo stawia nas dzis, jak w czasie kazdej zresztq Eucharystii, przed koniecznosciq dokonania wyboru, od ktorego zalezy nasz los: zbawienie lub potqpienie. Nie ma drogposrednich. Niebo lub piekio» [4]; «Jak choroby naszego ciaia wymagajq lekarza, szpitala, lekow i caiego procesu leczenia, tak tym bardziej zycie w zarazie grzechu wymaga procesu leczenia duchowego. Potrzeba wowczas duchowego Lekarza, szpitala - wspolnoty Koscioia oraz skutecznych lekow na ludzkie schorzenia duchowe, sakramentow, modlitwy, postu, darow Ducha. Nie mozna wypierac tej prawdy z zycia naszego pokolenia» [4]; «Jeden z paryskich proboszczow postanowii wykorzystac starodawne i solidne tabernakulum do przechowywania pieniqdzy. Kierujqc siq ostroznosciq, umiescii nad tabernakulum w zakrystii kartkq z napisem: Dominus est loco - w tym miejscu jest Pan. Pewnego piqknego i sionecznego poranka zastai otwarte drzwiczki i puste tabernakulum z nowq kartkq Resurrexit, non est hic -- Zmartwychwstai, nie ma Go tu. Okazalo siq, ze zlodziej znal lacinq i wierzylpo swojemu w zmartwychwstanie» [5].

Також ми зауважили, що на фонетичному рівні в сучасних польських проповідях яскраво виражене явище чергування звуків, тобто закономірна зміна звуків у коренях і афіксах під час творення нового слова або словозміни у тій самій морфемі, наприклад: «Przy mqce (від іменника mqka: k чергується з c) Pana i podczas pochowku sposrod powoianych i wybranych uczniow Jezusa obecny byi tylko jeden: Jan»; «I to im pierwszym Anioi, przy pustym grobie (від іменника grob: о чергується з о) oswiadcza, ze Zmartwychwstaiy Jezus wzywa apostoiow do Galilei»; W swiecie (від іменника swiat:ia чергується з іе, а t чергується з с) bowiem ciqgle brzmi wielkie Alleluja! I choc zasmuca nas czas smierci, chorob (від іменника choroba: о чергується з о), piaczu, grzechu - nie zyjmyjakby wszystko siq konczyio [1]; «...czas prezentacji plci (від іменника piec: е чергується з нулем звука) „jako konstruktu spoiecznego a nie kategorii biologicznej”» [1]; «Jair, starszy ludu pokornie upadi do nog (від іменника nogi: о чергується з о) przed Jezusem proszqc go o ratunek dla chorej corki...»; «I zadajemy to pytanie: dlaczego ludzie lepiej siq ubierajq do banku czy doprzychodni niz do kosciola (від іменника koscioi: о чергується з о)?»; «Wediug tradycji noszenie jarmuiki czy filakterii z fragmentami slow (від іменника siowa: о чергується з о) Tory zapewnia im diugie zycie» [2]; «Ich pomocnicy (від іменника pomocnik: к чергується з с), ksiqza (від іменника ksiqdz: q чергується q, а dz чергується з z) diakoni nie sq jakqs kastqponadimymi...»; «Potrzeba bowiem swojq siabosc, obawq i grzech pokazywac Jezusowi jak apostoiowie na lodzi (від іменника iodz: о чергується з о, а dz чергується з dz)» [2]; «Zpoziomu rozumu mowimy o kawalku (від іменника kawaiek: е чергується з нулем звука) chleba, biaiej hostii, o odrobinie wina, w ktorych po konsekracji obecny jest Chrystus Zbawiciel»; «Przenosiiem hostie za podszewkq rqkawa, wino w piaskiej buteleczce (від зменшувально-пестливої форми іменника buteleczka: к чергується з с) w bucie (від іменника but: t чергується з c)» [3]; «Wsrod misji mnichow iroszkockich porownywano takze Trojcq do koniczyny, ktora choc posiada trzy liscie (від іменника list: t чергується з c), jest jednak przeciez jedna»; «O obudzenie ducha misji, o mqdrosc w przyprowadzaniu do chrztu (від іменника chrzest: е чергується з нулем звука), do spowiedzi, do oitarza Eucharystii ludzi dobrej woli» [5].

Висновки

Отже, фонетичні засоби відіграють важливу роль у створенні емоційності й експресивності сучасних польських казань. Експревивність у сучасних польських проповідях забезпечується: мовноструктурними засобами - семантикою, звуковим складом слова, наголосом, інтонацією, афіксами, частками, порядком слів; різноманітними способами і прийомами стилістичної обробки мовних елементів - алітерацією, асонансом, чергуванням, трансформацією усталеної форми.

Перспективу дослідження вбачаємо в аналізі стилістичних засобів вираження експресії в сучасній польській проповіді.

Література

1. Баюн К.Й. Експресивність як мовна та мовленнєва категорія. Вісник Житомирського державного університету. Випуск 2 (80). Філологічні науки, 2015. С. 232-236.

2. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. Київ: Вища школа, 1984. 165 с.

3. Рябко Т. Л. Фонетичні засоби вираження емоційно-оцінної конотації. Ніжинська філологічна школа: минуле, сьогодення, майбутнє. Ніжин: Видавництво НДУ імені М. Гоголя, 2004. C. 87-93.

4. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови: монографія. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 351 с.

5. Яригіна В.В. Фоностилістичні засоби вияву експресії в українських проповідях. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. Випуск 39, 2012. С. 191-197.

6. Wielki slownik j?zyka polskiego. URL: https://wsjp.pl (дата звернення: 2.02.2023).

Джерела ілюстрованого матеріалу:

7. Ks. Dariusz Ras. Mqdrzy. URL: https://mariacki.com/madrzy/ (дата звернення: 4.02.2023).

8. Ks. Dariusz Ras. Burze i cuda. URL: https://mariacki.com/burze-i- -cuda/ (дата звернення: 4.02.2023).

9. Ks. Dariusz Ras. Zmiany. URL: https://mariacki.com/zmiany/ (дата звернення: 4.02.2023).

10. Ks. Dariusz Ras. Dzieci. URL: https://mariacki.com/dzieci/ (дата звернення: 4.02.2023).

11. Ks. Dariusz Ras.Zaszczepieni. URL: https://mariacki.com/zaszcze- pieni/ (дата звернення: 4.02.2023).

Summary

Phonostylistic means of language expression in the genre of modern Polish sermon

Lukina L.

The article analyzes the phonostylistic means of expression used in the texts of modern Polish sermons. The relevance of the research is due to the fact that expressiveness is one of the most complex linguistic categories, as it is related to the manifestation of the subjective beginning in the language, which accompanies the knowledge of objective reality and reflects the content of the individual consciousness of speakers of a particular language.

Key words: sermon, expression, expresseme, phonostylistic means, intonation, assonance, alliteration.

Размещено на Allbest.ru