Предикативні прикметники у складі мовленнєвих актів як тактики реалізації стратегії солідаризації

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

Предикативні прикметники у складі мовленнєвих актів як тактики реалізації стратегії солідаризації

Дейнаківська О.В., кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри англійської філології

Анотація

Статтю присвячено вивченню функціонування предикативних прикметників у складі експресивних мовленнєвих актів компліменту, похвали та мовленнєвого акту застереження як тактик реалізації стратегії солідаризації. Аналіз здійснено на основі сучасного англомовного літературного дискурсу, з якого методом суцільної вибірки виокремлено приклади, де компонентами експресивів виступають прикметники у функції предикатива.

Стратегія солідаризації розглядається у контексті теорії ввічливості і віднесена до стратегій позитивної ввічливості поряд із контактно - встановлюючою стратегією та стратегією “збереження обличчя” адресата. Дано визначення стратегії солідаризації, засобами вираження якої виступають предикативні прикметники у складі конструкції Vcop+Adj. Метою стратегії є демонстрація згуртованості, існування єдиних цінностей і норм. Стратегія солідаризації акцентує увагу на спільності світоглядних понять, інтересів, прагнень. Метою адресанта є не лише вираження позитивної оцінки шляхом висловлення компліменту чи похвали, а й побудова атмосфери довіри, залучення адресата до групи “обраних”, групи людей, об'єднаних спільними переживаннями. Мовленнєвий акт “застереження”, який поєднує риси двох ілокутивних типів - асертиву та директиву і також виражений предикативними прикметниками, підкреслює відмінність новоствореної спільноти від інших груп, що існують в суспільстві.

Виявлено, що найчастіше дана стратегія реалізується адресантом шляхом використання мовленнєвих актів “комплімент” та “похвала”, за якими щодо частотності слідує “застереження”.

Серед предикативних прикметників, які вживаються для реалізації стратегії солідаризації, у випадку комп- лімента натрапляємо на частотні прикметники “good” та “happy” вжиті в основному та вищому ступенях порівняння. Похвала виражається за допомогою предикативних прикметників “excellent”, “intelligent”,” creative”, “charming”, “essential”. Багатоскладові прикметники, які не належать до високочастотних, підвищують вартість похвали, свідчать про особливу увагу з боку мовця, правомірність надання йому конфіденційної інформації.

Виокремлено випадки комбінаторного вживання тактик “компліменту” і “похвали” як позитивно-оцінних актів та “застереження” як негативно-оцінного акту, вираженого предикативними прикметниками “jealous” та “difficult”. Взаємодія тактик в рамках однієї стратегії посилює ймовірність успішного досягнення мовцем кінцевої мети. Похвала на адресу співрозмовника чи третьої особи, за якою слідує застереження щодо конфіденційності наданої інформації, забезпечує зближення комунікантів.

Ключові слова: комунікативна стратегія, комунікативна тактика, стратегія солідаризації, предикативні прикметники, експресивні мовленнєві акти.

Вступ

Постановка проблеми. Динамізм сучасного світу зумовлює актуальність вивчення різноманітних комунікативних стратегій та тактик, що, своєю чергою, визначає вибір мовних засобів та особливостей їх використання для підвищення ефективної комунікації в різних ситуаціях спілкування. Стратегія солідаризації реалізується за допомогою різнорівневих мовних засобів, однак у випадку стратегій, які виражаються за допомогою позитивно-оцінних мовленнєвих актів, переважають предикативні прикметники. Запропоноване дослідження є спробою проаналізувати функціонування предикативних прикметників як складових експресивних актів компліменту й похвали, що виступають тактиками стратегії солідаризації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченню як експресивних мовленнєвих актів, так і комунікативних стратегій та тактик присвячено праці багатьох українських та зарубіжних лінгвістів (І. Базарової, Н. Бігунової, О. Селіванової, Т.А. ван Дейка, О. Іссерс, Н. Трофімової, Н. Формановської). Комунікативна стратегія визначається як сукупність мовленнєвих дій, спрямованих на вирішення основного завдання мовця, а комунікативна тактика як одна або декілька мовленнєвих дій, що реалізують певну стратегію. Серед питань, які потребують докладнішого вирішення - вивчення мовних засобів вираження мовленнєвих актів компліменту та похвали як тактик стратегії солідаризації. Досить докладний перелік прикметників як позитивно-оцінювальних актів, який подає Н. Бігунова, не включає розмежування атрибутивної та предикативної функцій прикметника [1, c. 331-338].

Мета статті - вивчення функціонування предикативних прикметників у складі експресивних актів як тактик стратегії солідаризації.

Виклад основного матеріалу

Стратегія групової ідентичності відноситься до стратегій позитивної ввічливості, як зазначають, П. Браун і С. Левінсон, включають зацікавленість співрозмовників одне одним, пощук спільних тем для обговорення, уникнення суперечливих моментів [2]. Аналізована стратегія реалізується низкою тактик, що створюють ефект близькості, можливості емоційного порозуміння та інтелектуального спілкування.

Водночас дана стратегія засвідчує приналежність до певної статусної, соціальної чи вікової групи та покликана встановити контакт, а в подальшому й атмосферу довір'я та прихильності між співрозмовниками. Основою створення необхідного спілкування є обмін конфіденційною інформацією. Адресант ділиться певними відомостями, які є новими і раніше не були відомі його співрозмовникові і таким чином натякає на те, що цілком довіряє адресатові, а також залучає його певним чином до “кола обраних”, до групи тих людей, яким він беззастережно довіряє [3, c. 18].

Поряд із тактикою інтимізації, яка реалізується шляхом вживання предикативних прикметників, а також вставних конструкцій на зразок between you and me, to be honest, as far as I know, as I've heard, to tell the truth”, дана стратегія реалізується і за допомогою тактики соціальної переваги, яка виражається за допомогою позитивного оцінювання групи, до якої зачисляють себе співрозмовники, а також тактикою негативно-оцінного обговорення третіх осіб (пліток) [4, с. 10]. Дві останні тактики реалізуються за допомогою використання предикативних прикметників.

У випадку, коли йдеться про стратегію солідаризації, адресант як правило прагне створити певне емоційне тло, де домінує дружня атмосфера та досить близькі стосунки з огляду на спільні погляди та устремління [1]. У деяких випадках функцію “залучення” до певного кола “втаємничених” виконують і негативні висловлювання, “плітки”, або ж двозначні компліменти, як цілком правомірно зазначає І. Базарова [2]. Проте, найчастіше тактикою солідаризації виступає комплімент. Так, намагаючись дізнатись, про що розмовляв із однією з викладачок її ровесник, Кейт робить йому кілька компліментів, адже, якщо судити наскільки змінилася поведінка її знайомого, ця розмова мала на нього неабиякий вплив. Саме тому, зустрівши його, вона починає розмову словами про те, що він виглядає щасливішим останнім часом, його справи йдуть на краще, а він, своєю чергою, відповідає, що вона судить про це , напевне, тому, що він не так часто сердиться на неї. прикметник солідаризація англомовний

(1) “You seem much happier these days, Tommy. Things seem to be going much better for you".

<...>

“ So what's happened? Did you find God or something?”

“God?" Tommy was lost for a second. Then he laughed and said: Oh I see. You're talking about me not ... getting so angry" [5, p. 23].

Вже сам по собі факт, що адресат розсміявся, засвідчує, що Кейт досягла своєї мети. Між співрозмовниками запанувала атмосфера довіри, взаємного бажання поділитися певною інформацією, яка не може бути призначеною кожному. Отже, наполегливість Кейт увінчується успіхом. Томі розповідає їй про свою розмову із міс Люсі, яка вже сама по собі була конфіденційною. В цій розмові викладачка сказала йому те, про що раніше не говорила нікому.

(2) “I'll tell you Kate but you mustn't spread it, all right? A couple or month back, I had this talk with Miss Lucy. And I felt much better afterwords. It's hard to explain. But she said something, and it all felt much better". “Well... the thing is, it might sound strange. It did to me atfirst. What she said was that if I didn t want to be creative, if I didn't feel like it, that was perfectly all right. Nothing wrong with it, she said [5, p. 23].

У випадку тактики інтимізації, засобами її реалізації часто виступають модальні дієслова. Як і предикативні прикметники, так і модальні дієслова виражають деонтичну модальність. У наведеному прикладі, розповідючи про те, що сказала йому викладач коледжу, Томі попереджає знайому, що вона не повинна нікому говорити про це, при цьому вжито модальне дієслово mustn't. Подальший розвиток цієї розмови, який послідував кількома днями пізніше, і в якому наголошується, що не кожна людина може бути творчою особистістю, знову ж таки вжито модальне дієслово shouldn't, за яким слідує вимога пообіцяти, що ця розмова залишиться між комунікантами і не буде розголошуватись.

Дуже часто приналежність до певної соціальної групи підкреслюється вживанням компліменту стосовно досконалого володіння іноземною мовою, особливо, коли йдеться про мову, яка не є поширеною у певному регіоні, або ж не є загальновживаною у певний період. Так, після другої світової війни, коли в центральній, південній та східній Європі мовою lingua franka все ще залишалася німецька, вільне володіння англійською викликало подив, захоплення і однозначно слугувало підставою для того, щоб зачислити цих людей до кола обраних. Знання цієї мови свідчило про їх широкий світогляд та відкритість до сприйняття нових ідей. Так, звертаючись до болгарського професора Стойчева, американський вчений, приємно вражений його досконалим володінням англійською мовою, розпитує, як і де йому вдалося так добре опанувати мову.

(3) “Your English is excellent", I said. “Where did you learn it, if you don't mind my asking?" “Oh, I do not mind", said Professor Stoichev. “I had the good fortune to study abroad when I was young, and some of my studies were conducted in London"[6, p. 639].

Подібні слова звучать з уст того ж іноземця й на адресу професора Будапештського університету:

(4) “Your English is far better than either my French or German, I'm sure", I responded promptly[6, p. 417].

Дане речення може розглядатися як “стиснутий варіант” складнопідрядного: “ He spoke French for the first time... that sounded completely fluent and native-sounding to David's ears". “Розгорнутий” варіант представляє прикметники як прикметники у функції предикатива. Одержавши підтвердження кмітливості свого одногруп- ника, Генрі звертається до нього із запевненням, що він ніколи і не сумнівався в цьому, про що й говорив усім їхнім друзям. Він називає свого одногрупника тямущим і наголошує, що завжди це знав. Таким чином адресант зараховує свого колегу до певної групи, до групи “обраних”, до тих, хто посвячений у таємницю. В наведеному прикладі прикметник “smart” звучить як похвала.