"Одноримки: словник омонімів та схожословів" - мовознавчо-поетичний словник Олекси Різниківа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відокремленого структурного підрозділу «Одеський технічний фаховий коледж Одеського національного технологічного університету»

«Одноримки: словник омонімів та схожословів» - мовознавчо-поетичний словник Олекси Різниківа

Васильєва К.П., викладач української мови та літератури

Анотація

У статті розглядається праця О. Різниківа «Одноримки: словник омонімів та схожословів», яка відрізняється від інших омонімічних словників оригінальним і творчим підходом автора, поетичністю поданого матеріалу. Одноримки - віршики-мініатюри з омонімічними римами, їх у словнику 3003.

Проаналізувавши словник омонімів та схожословів, було встановлено, що у ньому використані різні види омонімів, серед яких лексичні, омофони, омографи, омоформи.

Багато віршів-одноримок створюють своєрідні діади й тріади, у яких поєднуються різни види омонімів. Трапляються у словнику «словограї» - віршики зі схожими-спів- звучними словами, у результаті поєднання яких виходили скоромовки, каламбури, дотепи, примовки, «нісенітели», побудовані на алітерації та какофонії. Наявні у словнику й омовірші або одновірші, у яких однакові склади, але поєднані інакше.

Словник омонімів та схожословів О. Різниківа можна вважати не тільки мовознавчою працею, а й збіркою оригінальних поетичних творів, адже більшість поезій побудовані на художній образності, з ритмічно організованим мовленням. Автор піклувався і про певний зміст одноримок, не зважаючи на обмеженість омонімічною римою, за змістовим наповненням і емоційним забарвленням вони досить різноманітні: повчальні, політичні, патріотичні, серйозні, гумористичні, іронічні, ліричні, мелодійні, ніжні й чуттєві.

Поетичність віршів-одноримок досягається завдяки вживанню художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, іронії), певній фоніці (алітерації, евфонії, какофонії), інтонації, ритму, образному зображенню, відповідній лексиці (вживання фразеологізмів, історизмів). Одноримність у таких віршах підсилює їх милозвучність, емоційність, виразність, створює ефект звукової цілісності.

Результати дослідження засвідчують, що словник О. Різ- никіва є унікальним у своєму роді, вартим уваги науковців, адже відкриває нові обрії як для науковців, так і для кожного українця, показує омонімію як таємниче, містичне і чарівне явище. Ця оригінальна мовознавчо-поетична праця може стати в нагоді як філологам, так і літературознавцям.

Ключові слова: омонімія, одноримки, омофони, омоформи, омографи.

Summary

Vasylieva K. «Onerhymes: a dictionary of homonyms and similar words» - the linguistic and poetic dictionary by Oleksa Riznykiv

The article examines the work by O. Riznykiv «Onerhymes: a dictionary of homonyms and homonyms», which differs from other homonym dictionaries due to the author's original and creative approach, by the poetic nature of the presented material. Onerhymes are miniature poems with homonymous rhymes. The dictionary includes 3003 examples of them.

After analyzing the dictionary of homonyms and similar words, it was established that it uses different types of homonyms, including lexical homonyms, homophones, homographs and homoforms.

Many onerhyme poems create peculiar dyads and triads in which different types of homonyms are combined. The dictionary gives «word plays» - rhymes with similar-consonant words, as a result of which combinations resulted in puns, witticisms, proverbs, «nonsenses», built on alliteration and cacophony. The dictionary also includes monograms that have the same syllables, but are combined differently.

The dictionary of homonyms and similar words by O. Riznykiv can be considered not only a linguistic work, but also a collection of original poetic rhymes, because most of them are built on artistic imagery, with rhythmically organized phrases.

The author also takes care of a certain content of the rhymes, regardless of the limitation of the homonymous rhyme, they are quite diverse in content and emotional color: instructive, political, patriotic, serious, humorous, ironic, lyrical, melodic, sweet and sensual.

The poetic nature of monogram rhymes is achieved through the use of artistic means (epithets, comparison, metaphors, irony), certain phonics (alliteration, euphony, cacophony), intonation, rhythm, imagery, appropriate lexicalunit (use of idioms, historicisms). Monotony in such poems enhances their melodiousness, emotionality, expressiveness, creates the effect of sound integrity.

The results of the study prove that the dictionary by O. Riznykiv is unique in its kind and it is worth paying attention to as it opens new horizons for both scientists and Ukrainian citizens, shows homonymy as a mysterious, mystical and magical phenomenon. This original linguistic and poetic work can be useful for linguists and literary scolars.

Key words: homonymy, homonyms, homophones, homoforms, homographs.

Постановка проблеми

Явище омонімії впродовж багатьох років привертає до себе увагу українських і зарубіжних мовознавців, серед яких В. Виноградов, Л. Булаховський, В. Абаєв, Р. Будагов, О. Ахманова, Є. Галкіна-Федорук, І. Олійник, Л. Новиков, А. Критенко, Г Мукан, М. Кочерган, Л. Лисиченко, Л. Малаховський, Г. Кузьменко, В. Кононенко, Л. Солдатова, А. Головня та ін. Погляди на омонімію донині залишаються суперечливими, адже це складне й унікальне явище. Так, О. Реформатський, Л. Новиков, Л. Малаховський, О. Волох, Ю. Карпенко, А. Коваль та інші вважають омонімію негативним явищем, що сповільнює й утруднює процес спілкування, стає на заваді розумінню змісту висловленого [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7]. Не розглядають омонімію як негативне явище Р Будагов, Л. Булаховський, Р. Османова, Ф. Маулер [8; 9; 10; 11]. Ф. Маулер стверджує, що омонімія сприяє компактності мовної системи, є засобом економії мовних ресурсів [11].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В українському мовознавстві кількість словників омонімів є незначною, серед них «Словник омонімів української мови» (1996) О. Демської, І. Кульчицького (зібрано понад 6 тисяч лексичних та лексико-граматичних омонімічних лексем, омографи та омофони відсутні), «Словник російсько-українських міжмовних омонімів» (1997) М. Кочергана (зіставлено характеристику семантики тих слів української та російської мов, що повністю або частково збігаються за формою, але відрізняються за змістом), «Українсько-польський словник міжмовних омонімів і паронімів» (2008) І. Кононенко, О. Співака (наведено лексичні та граматичні характеристики слів і фразеологізмів, що мають в обох мовах однакове або схоже звучання, але різне значення) [12; 13; 14].

Об'єктом нашого дослідження стала праця О. Різниківа «Одноримки: словник омонімів та схожословів», яка відрізняється від інших словників оригінальним і творчим підходом автора, поетичністю поданого матеріалу. Про його книгу писали М. Жулинський, Л. Ісаєнко, М. Черкасов та інші, але вона не ставала об'єктом спеціального дослідження і ще потребує гідного поціновування. Цим і зумовлена актуальність нашої статті. Мета статті - проаналізувати словник омонімів та схожословів, з'ясувати його значення у вивченні української мови, оцінити новаторство автора.

Виклад основного матеріалу

Про свою працю О. Різників пише, що це «словник омонімів та омонімічних форм - схожих слів, слів-близнят, слів «обоє рябоє» за вимовою та написанням, але відмінних за значенням» [15, с. 2], завданням автора було «подати українські слов'яки і атестувати їх як слова через організацію відповідного контексту» [15, с. 13]. Словом слов'як автор пропонує назвати матеріальну оболонку, ще не «оживлену» змістом.

Одноримки - віршики-мініатюри з омонімічними римами. Назву «одноримка» О. Різників вважає кращою, раціональнішою, зрозумілішою, ніж тавторима чи тавтологічна рима. І в «Словнику літературознавчих термінів» В. Лесина й О. Пулинця, і в «Літературознавчому словнику-довіднику» Р Гром'яка, Ю. Коваліва, В. Теремка тавтологічна рима - «римування одного і того самого слова, що не трактується як вада віршованого мовлення» [16, с. 409; 17, с. 655]. І. Качуров- ський у праці «Фоніка» відрізняє риму «гомонімічну» від тавтологічної: «гомонімічна рима або рима гомонімів - це рима слів, що при різному значенні і незалежно від способу їх написання - однаково вимовляються» [18, с. 104]. До тавтологічної рими відносить слова на зразок: «Іван - Йван, ударив - вдарив», а також слова одного кореня з різними частками і приростками: «повний - неповний, заїхати - приїхати», сприймає таку риму як дефект у фонічній організації вірша» [18, с. 107].

У статті «Схожослови в українські літературі», яку О. Різників назвав спробою огляду, зазначає, що «дуже і дуже мало використовують поети наші омонімів та омоформ у традиційній поезії», деякі зустрічаємо у Т. Шевченка, Б. Глібова, Лесі Українки, Я. Славутича, Д. Загули, П. Тичини, М. Драй-Хмари, Ю. Клена, В. Стуса, М. Вінграновського, І. Драча, І. Світлич- ного, І. Сокульского, І. Іова, П. Осадчука, А. Качана, Б. Крав- ціва, В. Мороза, Д. Шупти, О. Олійниківа, Н. Мовчан-Карпусь, А. Глущака, В. Дзюби, С. Конака, М. Суховецького, В. Гара- ніна, Л. Костенко, Є. Плужника, В. Сосюри, Д. Павличка та інших. О. Різників наголошує, що «схожими, співзвучними словами поети наші користуються дуже вправно, охоче». Серед майстрів слова, які писали вірші з чудовими римами, називає архієпископа Теофана Прокоповича («нині - наєдині, жертва - мертва, гладом - адом, родом - приходом, убо - сугубо, ложа - кожа»), ієромонаха Митрофана Довгалевського («прийдет - превзойдет, возможе - ізнеможе, ізбігнет - не убігнет, воїни ізбранні - іскусні во брані»), Івана Котляревського, який полюбляв гратися звуками (поденькуєш, закишкаєш, з'язикаєш, зжи- вотаєш, заземлюєш, зголодуєш; засердчить, закендюшить, занурить, зачортить) [15, с. 376-397]. омонімічний словник поетичність

У доробку поета й вченого емігранта Богдана Кравціва (1904-1975) є збірка «Тавторими (сентенції і сатири)», де вміщено 209 двовіршів з суцільним омонімічним римуванням: «Привикнув ти блудити серед бурі, / В погоду бачив тільки барви бурі»; «Вливається життя - за роком рік - / У ринь нестримних повноводних рік» [15, с. 395].

У словнику «Одноримки: словник омонімів та схожосло- вів» О. Різників подає 3003 одноримки, під час своєї роботи автор користувався академічним одинадцятитомним «Словником української мови» (1970-1980), лексичні омоніми подає з цифровими позначками з цього словника, що допомагають відрізняти вірші з лексичними омонімами від віршів з полісемантичними словами, омоформами.

На думку О. Тараненка, «омоніми - слова чи їхні окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що за умови однакового звучання (чи написання) мають абсолютно різні значення (на відміну від полісемії)» [19, с. 454]. За визначенням А. Грищенка, омоніми - це слова, що звучать і пишуться однаково, але не мають нічого спільного у властивих їм значеннях [20, с. 136-137]. І. Ющук, Н. Грипас, О. Пономарів та інші зазначають, що омоніми - слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення [21, с. 122; 22, с. 122; 23, с. 42].

За лексико-граматичними ознаками мовознавці виділяють лексичні, словотворчі, морфологічні, синтаксичні омоніми. Залежно від ступеня омонімічності лексичні омоніми поділяють на повні, що належать до однієї частини мови і однакові в усіх граматичних формах (образ1 - «зовнішній вигляд» і образ2 - «ікона»; моторний1 - «швидкий» і моторний2 - «пов'язаний із мотором»), і неповні, часткові (збіг лише в частині граматичних форм, напр.: захід1 «одна з чотирьох сторін світу», захід2 «дія для досягнення якоїсь мети», захід3 «спуск небесного світила за обрій») [24, с. 199; 20, с. 141; 22, с. 123; 21, с. 186]. Серед неповних омонімів учені виділяють омофони, омоформи й омографи. Омоформи - мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию (від шити) і шию (від шия), три (числівник) - три (дієслово наказового способу). Омофони - при однаковій вимові мають різне написання: біль - білль, греби - гриби, Мороз - мороз, за шию - зашию. Омографи - при однаковому написанні мають різну вимову, зокрема наголос: замок і замок, дорога - дорога [21, с. 186-187].

Словник О. Різниківа багатий на різні види омонімів, серед лексичних омонімів автор подає іменники: «А тепер на екрані побачите кадри1, / де зняте начальство, заслужені кадри2»; «Качається по хвилі дика качка1. / Хіба ж її морська злякає качка2?»; «Паровозів стрілась пара1 - і змішалась їхня пара2»; «Гадаю в нього стане такту2 / нас більше не збивати з такту1»; прикметники: «Як почався місяць лютий2, / вітер став холодний, лютий1»; «Еней був парубок моторний...» / Був човен в нього не моторний»; «В поезії багатство строфічне і тропічне2 / нагадує розмаїття фауни тропічне1»; дієслова: «Сльози нам очі усім заслали2, / коли поета в Сибір заслали1...»; «Він так хотів цих злиднів збутися1, / та не судилось мріям збутися2»; «Даремно перед ворогом пасує - / йому поразка зовсім не пасує!»; дієприкметники: «Наш змій, неправильно запущений1, / упав за хату, в сад запущений2»; «Тин залізний, із прутиків зварений1, / хата чиста, постіль біла, борщик зва- рений2»; досить оригінальними є одноримки з омонімічними прислівниками, займенниками, службовими частинами мови та вигуками:

Я К

«Наш зоопарк уже багатий, як3 сполучн.

саванни Африки. Є зебра, зубр і як1.» іменник

Учений, це почувши, крикнув: «Як4? частка

У вас є як?! Дістали його як2?» прислівник

[15, с. 373].

Є одноримки з багатьма лексичними значеннями, серед них:

С Т А Н

Ні душевний твій стан3, ні тоненький твій стан1 не пасують заводу, де твій заготовочний стан. 4 Кинь завод! Йди-но ліпше у тракторний стан2, в своє рідне село, у селянський свій стан3 [15, с. 302]. Наявні в словнику лексичні омоніми певного слова в різних формах, з різними словозмінами. Наприклад, є одноримки зі словами коса, коси, кіс, кіска, косити, косилося,кдсяться.

Окрім омонімічних слів у словнику іноді трапляються одноримки з полісемантичними словами, значення яких, на відміну від омонімічних, певним чином пов'язане з первинним, є похідним від нього: «Від захвату засяяв Гриця вид: /який чудовий із Говерли вид!»; «Спортсмен уміє веслами гребти, / а чи спроможний граблями гребти?»; «Поки я дрова колов, / цвях у чоботі колов»; «Той рахує логарифм і корінь, / інший добува женьшеня корінь»; «Ого! Нічого собі! - / сказав я сам собі»; «Гриз він науку ступінь за ступенем... / Труд увінчавсь кандидатським ступенем» тощо.

Численними в словнику є одноримки-дистихи з омоформами: «Всю перерву до дзвінка / пісня линула дзвінка»; «Надію маю. Так і дію - / вже написав четверту дію»; «Оцей великий і красивий міст / єднає центри двох чудових міст»; «Повз тин, повз хату і повз клуб/ поволі чорнющого диму повз клуб» тощо. Значно виділяються одноримки-терцети, що поєднують три омонімічних слова різних форм: «Ой дівчино моя мила! / Чи ти очі рано мила? / Чи не мала, може, мила?».

Подає О. Різників у словнику омофони («До бурі звернувшись, скажи: буре, вій! /1 зразу ж почнеться страшний буревій»; «З літ малих, відроду / вона відірвана від роду»; «Досить за носа водити! / Дай мені склянку води ти!»; «Ось вам водограй, /Грай, водо, грай!»; «Читав, вгризався в томи, / не знавши втоми»; «Ти сильний в тому, / що здужав втому»; «Спасибі за крила / Якими закрила»; «То впаде, а то полине / листя тополине»; «При всякій умові / кохаймось у мові» тощо) й омографи: «Гори стали вищати, голоси - вищати»; «Вража сила вража»; «У заводь невода завддь»; «Він смикнувся від образи: це не дбрази, це образи!»; «Урусі дпору знайшов собі опдру»; «З давніх давен, із прапори / нас надихають прапори» тощо. Багато одноримок, у яких поєднуються різни види омонімів, своєрідні діади, серед них лексичні омоніми й омоформи («Кінь був красивий в галопі, в рисі. /Була жорстокість в очах у рисі. / Печаль лежала на кожній рисі»), лексичні омоніми й омографи («Пар^ держу - їм жити в парі!» - / кричав Сергій в гарячій парі»), омоформи й омофони («Ця отка... Що мене він опіка - / мою душу, ніби жаром, опіка»). Є й тріади, серед яких омографи, омоформи, омофони («У дівчат Руа голівки русі / і чарівність є у кожнім русі»). Також наявні тріади з лексичними омонімами, омографами, омоформами:

К О С И

Грицю вже не до коси2: виплив човен з-за коси3, в нім русявих дві коси1.

Батько сердиться: «Коси!

В човна очі не коси!»

Ти що, не бачив русої коси?

На кдси Ганни очі не коси!

Бери косу і до коси коси, до тої он піщаної коси3.

Та не зламай, дивись мені, коси2!

Не надірви печінки, чи коси.

Але усе сьогодні докоси! [15, с. 166-167].

Омофони та омографи автор відділяв від лексичних омонімів та омоформ двома абзацами, назвав їх «словограями». Серед них трапляються схожі-співзвучні слова, у результаті поєднання яких виходили скоромовки, каламбури, дотепи, примовки, «нісенітели», побудовані на алітерації та какофонії: «Чи вдрон вордну переворднить?»; «Гріш за шага не гірш»; «Йдеш ддвго ти / вздовж довготи»; «Йшов загін за гоном гін»; «За корали карали, за коралі корили»; «Мала лама лдма лама»; «Прикрий цю прикру прикрість»; «Ніжна сніжність ніжно сніжить»; «Судив без суддів, сидів без суд^в.»; «Тварини травлять трупи травин, / травини травлять трупи тварин»; «О, цей тиран тиранів тиранив! / Тирана - ти ранив?» тощо.

Ще однією «цікавинкою» в словнику є омовірші або одно- вірші - «ті самі склади, але вимовлені, згруповані інакше, ніж у попередньому рядочку» [15, с. 16]: «Яка була зустріч! /Яка була з уст річ!»; «Дума йти? / Думай ти!»; «Прояснилося: / про «я» снилося»; «Полюбили Музи канти. / Полю били музиканти»; «Та чиє це життя? / Та чи є це життя?»; «За дуб іти - задубіти»; «Пдгань бити - поганьбити!»; «Та, то / тато.»; «Тягу дав. / Тяг удав».

М. Жулинський пише про неймовірний талант О. Різниківа грати звуками: «Хто може в українській словесності зрівнятися із Вами в дивовижному дарі гри словами, гри звуками, гри омонімами, омонімічними формами». Наголошує, що «за цими «одноримками» годилося б дітей у школах навчати рідної мови. Навчати грою в словосхожості. Та й для дошкільнят, передусім для дошкільнят! - фонетична гра звуками була б розкішною забавою, приємною вправою для читання» [25, с. 4].

У частині одноримок наявні фразеологізми, які надають віршам емоційності, повчальності: «Якщо мама почне наставляти, / треба вуха, доню, наставляти»; «Поки будеш язик за зубами утримувати1, / ми будем тебе доглядати, утримувати2»; «Скажіть, почому лиха фунт1? / Авжеж, не гривна і не фунт2»; Щоранку робить сотні вправ - / статура - хоч у рамку вправ!»; «Хоч нема ні краплі клею, / я сиджу і дурня клею»; «Ну ми ж вернулись в рідний край - / то ж поклади плачеві край / і мені серденька не край!»; «Козацькій силі немає спину. / Хіба що всадять ножа у спину»; «Спочатку спали за собою мости, / а потім дорогу до слави мости!»; «Я родом з такого коліна, / що море по коліна»; «Петро не умів у долоні плескати / усім, хто умів язиками плескати» та інші.

Різноманітними в одноримках є змістове наповнення та інтонація: серед віршів-одноримок є повчальні, урочисті («Якщо я тебе не кличу - / не вір чужому кличу»; «Вперед, вперед! До світлої мети! / В ім'я мети з життя сміття мети!»; «Землю ори, своє плем'я плоди -/ час надійде пожинати плоди»; «Коли говориш - не ковтай склади, / один за одним до пуття склади!»; «Крізь ходи і виходи сміло ходи, / дивуються всі хай з пружної ходи»), ліричні, мелодійні, ніжні й чуттєві («Вздовж дівочих чорних брів / у очей безодню брів»; «Ти живеш он там, через долину, / я до тебе думкою долину»; «Ой моя ти руса косо, / чом глядять на тебе косо?»; «За літами минають літа. / Сивина вже в повітрі літа»; «У тім садочку рута-м'ята/ ніким не топтана, не м'ята.»; «Синочок подався в світи. / Світи йому, сонцю, світи!»; «Ой мій гнучкий дівочий стане, / чи ж надовго тебе стане?»; «Ой бандурна моя струнко, / як натягнута ти струнко!»), сумні, навіть трагічні: «Заблукала і змерзає одненька бджолина/пропаде і меду крапля й отрута бджолина»; «П'є Петро і ночі, й дні -/ опинивсь на самім дні»; «Усе життя батьків «доїв» -/ аж поки і самих доїв»; «Ворона каркає - все кар та кар, / пророкує прихід нових бід та кар»; «Як довго й голосно луна / війни минулої луна!»; «Через тебе, моя рано, / мушу я вмирати рано»; «Те - зле, те - погане, а в сумі / душа у печалі, у горі, у сумі»), іронічні («Характером - запеклий і безжальний. / Ще добре хоч бездзьобий і безжальний»; «І навіть коли я підлогу мету, / не можу забути про світлу мету»; «Вперед, вперед! Ходім до цілі! / А чи дійдем здорові й цілі?»; «Змалечку на тебе, моя шиє, / хтось м'яке ярмо на виріст шиє»), є одно- римки на патріотичну й політичну тематику («Сьогоднішня почесна варта / подяк, похвал і премій варта»; «Блискавичне фортеці захоплення / викликало в країні велике захоплення»; «При страшній економічній кризі / всі немов би на тоненькій кризі»; «Люди, що люблять народні пісні, / ніколи не будуть нудні і пісні»; «Народе, не мовчи, повстань! / Хоч сотні вже було повстань»), є гумористичні, жартівливі одноримки («Без окулярів нитку в голку вдів - / ще, значить, може шастати до вдів»; «Діду лупу лиш очима - луп! /Бо ніколи ще не бачив луп»; «Підійшов до квітки цап / і одразу квітку - цап!»).

Героєм багатьох (86) одноримок став Гриць, більшість із них жартівливі, іронічні: «Батько Гриця добре випоров / за те, що той рукав сорочки випоров... / Гриць плаче гірко і далі поре, / а батько ременем ще Гриця поре»; «Така судилась, певне, Грицю доля: / хто б не ділив - найменша в Гриця доля»; «Поки собачина куртку його драла, / Гриць на плечі ноги і чимдуж дав драла»; «Із самої Африки Гриць тягнув і пер / цілий лантух страусових пер»; «Почесавши собі перенісся, / в Київ думкою Гриць перенісся»; «Відірвавшись від плугів і сох, /Гриць над книжкою скнів і сох» тощо.

Контекст одноримок різноманітний, згадує О. Різників у своїх віршиках богів: Діонісія, Амура, Марса, Зевса, богиню Парку, Прометея, Ноя, князів Аскольда, Діра, Кия, княгиню Ольгу, князя Мала, українських ватажків Довбуша, Залізняка, Гонту, Махна, письменників П.Тичину, Т. Шевченка, Остапа Вишню, Д. Павличка, О. Блока, О. Пушкіна, Езопа, митців Сальвадора Далі, Бетховена, Ротару, а також Канта, Гітлера. Наводить у віршиках назви річок: Сейм, Синюха, Сула, Дніпро, Амазонка, Південний Буг, Дунай, Об, Донець.

Уподібнюючи слова за співзвучністю, О. Різників натякає на подібність людей один до одного, адже є люди з однаковими іменами, прізвищами, називає їх людьми-омонімами, і людей-близнюків також вважає омонімами [15, с. 7].

Л. Ісаєнко говорить про «мовну шляхетність» Олекси Різ- никіва, підкреслює, що словник омонімів та схожослів - «поетичний», «цікавий словник з римованою формою, легкою до запам'ятовування і навчання», «перше у вітчизняній лексикографічній практиці впорядковане зібрання словником» [26, с. 3].

Поетичність віршів-одноримок досягається завдяки вживанню художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, іронії), певній фоніці (алітерації, евфонії, какофонії), інтонації, ритму, образному зображенню, відповідній лексиці (вживання фразеологізмів, історизмів). Одноримність у таких віршах підсилює їх милозвучність, емоційність, виразність, створює ефект звукової цілісності.

Багатство і красу нашої мови О. Різників передає у вірші «Чарування чаром»: «Причаруй, чарівна чарівнице, / чарівним чаруванням чаринь. /Зачарований чарами/чар-очей чарівних, / очарований падаю /до чаруючих ніг...» [15, с. 398].

О. Різників, намагаючись з'ясувати, звідки виникла його любов до схожих слів, припускає, що, може, ще з колиски, коли мати виспівує над дитям:

Ой, котику волохатий, та оббіжи кругом хати,

Та упіймай мишку, та вкинь у колиску.

Мишка буде шкряботіть, Мишко буде реготіть [15, с. 7].

У явищі омонімії О. Різників знаходить і чарівність, і немічність, вважає ідентичні слова, з одного боку, таємничими, загадковими, містичними, а з іншого - ненормальними, адже вони дивують, пантеличать, ошелешують: «омонімія - це ненормальність, хвороба» [15, с. 9]. У японській мові можливий лише 101 склад, через це окреме слово без контексту важко зрозуміти навіть японцеві, багато слів мають по десятку значень: «Так, японське слово КА може означати: 1) плюс, 2) задовільно, 3) мало, 4) відділення, 5) заглибина, 6) комар, 7) урок, 8) запах, 9) питальна частка, 10) розділова частка (українські сполучники чи, або...)» [15, с. 12]. Схожа ситуація і в англійській мові: fire - 1) вогонь (полум'я), пожежа; 2) вогонь (збройний), стрілянина; 3) звільнити з роботи кого; 4) стріляти (зі зброї); 5) обпалити, обпалювати (кераміку); break - 1) розбити що, зламати (пошкодити); 2) розірвати (мотузку); 3) розбити, поламати що; 4) розбиися (на шматки), лопнути, лопати, зламатися (на частини); 5) порушити (правила); 6) розміняти що, розмінювати що (гроші); 7) пауза, перерва.

О. Різників зазначає, що омоніми є в кожній мові, і «чим ця мова зношеніша, чим більше людей нею говорять, особливо іномовних, тим більше через п'ять-шість-сім століть буде в ній омонімів» [15, с. 8].

«Наукові співробітники сектору педагогічних досліджень ПНЦ Академії педагогічних наук України (керівник - академік А. М. Богуш) дійшли висновку, що в такій формі, де є не тільки ритмічний звукоряд, але й змістове зіставлення різних речей, та, нерідко, і яскрава образність, він може стати в пригоді не тільки письменникам, журналістам (як того прагнув автор), але і як посібник, скарбниця дидактичного матеріалу для вчителів-словесників, передусім для вихователів дошкільних навчальних закладів» [15, с. 4]. Л. Ісаєнко, пишучи про талант поета-дослідника, відмічає: «Поет, якому слово служить творчим засобом, сам став на службу слову, використовуючи при цьому свій талант» [26, с. 3].

Висновки

Словник омонімів та схожословів О. Різниківа можна вважати не тільки мовознавчою працею, а й збіркою оригінальних поетичних творів, адже більшість поезій побудовані на художній образності, з ритмічно організованим мовленням. Автор піклувався і про певний зміст одноримок, не зважаючи на обмеженість омонімічною римою, за змістовим наповненням і емоційним забарвленням вони досить різноманітні: повчальні, політичні, патріотичні, серйозні, гумористичні, іронічні, ліричні, мелодійні, ніжні й чуттєві. Подібну працю могла створити людина з неймовірним чуттям і розумінням слова, з поетичним даром, неймовірною працьовитістю і бажанням досліджувати.

Словник О. Різниківа є унікальним у своєму роді, вартий уваги науковців, вчителів-словесників, потребує подальшого ґрунтовного дослідження.

Література

1. Реформатский А. А. Введение в языковедение / под ред. В. А. Виноградова. М. : Аспект Пресс, 1998. 536 с.

2. Новиков Л. А. Семантика русского язика. М. : Высшая школа, 1983. 272 с.

3. Малаховский Л. В. Теория лексической и грамматической омонимии. Л. : Наука, Ленинград. отделение, 1990. 238 с.

4. Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. К. : Вища шк., 1986. С. 144-148.

5. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. К.: Академія, 2009. 336 с.

6. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. К., 1987. С. 31-37.

7. Доленко М. П., Дацюк І. І., Кващук А. Г., Поповський В. Д. Сучасна українська мов. К., 1974. 366 с.

8. Будагов Р А. О так называемом «промежуточном звене» в смысловом развитии слов. Сб. статей по языкознанию. Проф. МГУ В. В. Виноградову. М., 1958. С. 73-85.

9. Булаховский Л.А. Об омонимии в славянских язика. Вибрані праці: в 5 т. / Л. А. Булаховський. К., 1978. Т. ІІІ. С. 320-329.

10. Османова Р. А. О явлении омонимии в лезгинском литературном языке. Ученые записки Азербайджанского государственного университета. Баку : Серия общественных наук, 1962. С. 57-64.

11. Маулер Ф. И. Грамматическая омонимия в современном английском языке / отв. ред. Т. А. Гуриев. Ростов-на-Дону, 1983. 136 с.

12. Демська О. М., Кульчицький І. М. Словник омонімів української мови. Львів : Фенікс, 1996. 223 с.

13. Кочерган М. Словарь русско-украинских межъязыковых омонимов. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. К. : Академія, 1997. 400 с.

14. Кононенко І., Співак О. Українсько-польський словник міжмовних омонімів і паронімів. К.: Вища школа, 2008. 343 с.

15. Різниченко О. Одноримки : словник омонімів та схожословів. Одеса: Друк, 2001. 408 с.

16. Словник літературознавчих термінів / В. М. Лесин, О. С. Пули- нець. 3-тє вид. перероб. і доп. К.: Радянська школа. 1971. 485 с.

17. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. 2-ге вид. Київ : Академія, 2007. 752 с.

18. Качуровський І. Фоніка. Мюнхен : Український вільний університет, 1984. 208 с.

19. Тараненко О. О. Омоніми. Українська мова: енциклопедія / редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О.О. Тараненко (співголова), М.П. Зяблюк та ін. 3-тє вид., випр. і доп. К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2007. С. 454-455.

20. Грищенко А. П. Омонімія. Сучасна українська літературна мова : підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка. 3-тє вид., допов. К. : Виша шк., 2002. С. 136-142.

21. Юшук І. П. Українська мова. К. : Либідь, 2005. 640 с.

22. Грипас Н. Я. Омоніми. Сучасна українська літературна мова : підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін. ; за ред. М. Я. Плющ. 7-ме вид., стер. К. : Вища шк., 2009. С. 122-124.

23. Пономарів О. Д. Омоніми. Сучасна українська мова: підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. ; за ред. О. Д. Пономарева. 2-ге вид., перероб. К. : Либідь, 2001. С. 42-46.

24. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. К. : Академія, 2004. 368 с.

25. Жулинський М. Дорогий друже Олексо! Лист академіка Миколи Жулинського до дисидента Олекси Різникова. Літературна Україна. 2020. 1 лют. (№ 3/4). С. 4.

26. Ісаєнко Л. “Схожослови” Олекси Різниченка. Веч. Одесса. 2003. 23 янв. (192 сходинки; № 42). С. 3.

Размещено на Allbest.ru