Розвиток суфіксальної словотвірної підсистеми іменників із транспозиційним значенням опредметненої дії (утворення із суфіксом -енн(я))

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток суфіксальної словотвірної підсистеми іменників із транспозиційним значенням опредметненої дії (утворення із суфіксом -енн(я))

Максимець О.М., кандидат філологічних наук, доцент кафедри математики, інформатики та академічного письма

ЗВО «Подільський державний університет»

Анотація

деривати віддієслівний іменник українська мова

Деривати із загальним словотвірним значенням опредметненої дії становлять значну групу лексики в українській мові. Систему формантів, що беруть участь у творенні зазначених іменників, складають праслов'янські, власне українські та запозичені суфіксальні морфеми. У роботі ми визначаємо лексико-словотвірні групи віддієслівних іменників, що творяться за допомогою суфікса -енн(я), простежуємо їх динаміку та визначаємо сфер функціонування.

Зазначений суфікс продукує похідні, які можна об'єднати у 7 лексико-словотвірних груп. Формування 6 з них сягає давньої руськоукраїнської та середньоукраїнської мови, причому до кінця XVII ст. окремі з них (назви станів, іменники на позначення морально-етичних відносин, взаємин) є вже досить численними, а протягом XVIII-XX ст.ст. їх склад помітно збагачується, наприклад: знесилення, засмучення; винувачення, опоганення тощо. Проте більшість із давніх за часом виникнення ЛСГ у новій українській мові залишаються кількісно обмеженими. Лише у першій половині XX ст. зростає продуктивність розгляданого дериваційного типу у творенні іменників на позначення інтелектуальної діяльності (доведення, дослідження) та ін., однак у другій половині XX ст. його продуктивність падає. У XIX ст. дещо активізується процес творення віддієслівних іменників на позначення комунікативної діяльності (виголо- шенє, тлумачення) та волевиявлення людини (смирення, нищення), але протягом XX ст. їх склад практично не поповнився. Непродуктивною залишається модель ДО + -енн(я) і для девербативів на позначення обрядів, звичаїв, традицій (благословение, хрещення). Власне на ґрунті нової української мови формується ЛСГ іменників із суфіксом -енн(я) на позначення переміщення, пересування: наближення, перевезення. Похідні такого типу фіксуються обстеженими джерелами з XVII ст. Кількісне зростання цієї ЛСГ спостерігається в кінці XIX і триває протягом XX ст.

Ключові слова: словотвір, опредметнена дія, іменник, суфікс, історія, розвиток.

Maksymets O. Development of the suffixal word formation subsystem of nouns with transpositional means of objectified action (formation with the suffix -енн(я)) Summary. Derivatives with the general word-forming meaning of the objectified action constitute a significant group of vocabulary in the Ukrainian language. The system of formants participating in the creation of the mentioned nouns consists of Proto-Slavic, actually Ukrainian and borrowed suffix morphemes. In the work, we define lexical and wordforming groups of verbal nouns formed with the suffix -енн(я), trace their dynamics and determine the spheres of functioning.

The specified suffix produces derivatives that can be combined into 7 lexical and word-forming groups. The formation of 6 of them dates back to the ancient Russian- Ukrainian and Middle Ukrainian languages, and by the end of the 17th century. some of them (names of states, nouns denoting moral and ethical relations, relationships) are already quite numerous, and during the 18th - 20th centuries. their composition is noticeably enriched, for example: знесилення, поліпшення; винувачення, опоганення etc. However, most of the long-standing lexical and word-forming group in the new Ukrainian language remain quantitatively limited. Only in the first half of the XX century. the productivity of the considered derivational type in the creation of nouns to indicate intellectual activity (вимишлення, домишлення), etc., is increasing, but in the second half of the 20th century. its performance drops. In the 19th century the process of creating verbal nouns to denote communicative activity (виголошенє, тлумачення) and the manifestation of human will (смирення, упокорення, нищення) is somewhat intensified, but during the 20th century. their composition was practically not replenished. The model ДО + -енн(я) remains unproductive for deverbatives denoting rites, customs, traditions (благословение, хрещення). Actually, on the basis of the new Ukrainian language, the lexical and wordforming groups of nouns with the suffix -енн(я) is formed to indicate movement, movement: наближення, перевезення. Derivatives of this type are recorded by surveyed sources from the 17th century. Quantitative growth of this lexical and wordforming group was observed at the end of the 19th century and continued throughout the 20th century.

Key words: word formation, object action, noun, suffix, history, development.

Постановка проблеми

Своєрідність дериваційної структури та особливість семантики віддієслівних іменників зумовили чималий інтерес до їх вивчення. Ці деривати є наслідком транспозиції дієслівної основи в іменникову, тобто називають дії, дають їм «імена». Відзначаються досить широкими можливостями.

За структурними ознаками такі іменники утворюють багату і складну систему лексико-словотвірних типів. Ця система формувалася протягом тривалого історичного періоду. За структурними ознаками такі іменники утворюють багату і складну систему лексико-словотвірних типів, що формувалася протягом тривалого історичного періоду. Тому поряд зі спільнослов'янськими суфіксами (-нн(я), -тт(я), -0, -б(а), -ок, -нин-а, -н-я) в українській мові наявні суфікси іншомовного походження (-аці(і), -аж, -ур(а)). Кожен словотвірний тип на позначення опредметненої дії характеризується певними семантичними особливостями. Саме цим і зумовлюється активність вжитку іменників кожного словотвірного типу та сфера їх стилістичного використання [1, с. 115]

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняному мовознавстві предметом розгляду стали походження, склад та продуктивність транспозиційних формантів, що беруть участь у творенні згаданих похідних, їх мотивувальна база тощо [2, с. 128; 3, с. 111-113; 4, с. 86-95].

Учені відзначають, що дослідження словотвірної структури віддієслівних іменників сучасної української літературної мови як мікросистеми взаємозалежних елементів, що склалася у процесі еволюції мови та формування її літературного різновиду, має значний теоретико-пізнавальний і практичний інтерес [5, с. 35].

Дериваційний аспект вивчення віддієслівних похідних дав підстави для вибудови концепції словотвірної категорії опред- метненої дії [6, с. 143-144; 7, с. 22-28] або категорії опредмет- нених значень дієслівних предикатів [8, с. 207]. В.Олексенко підкреслює, що “за своєю природою і механізмом утворення словотвірна категорія опредметнених значень дієслівних предикатів належить до словотвірних категорій особливого типу” [там само].

Мета нашої розвідки полягає в тому, щоб визначити дериваційну структуру віддієслівних іменників із суфіксом -енн(я), проаналізувати лексико-словотвірні групи зазначених дериватів, простежити їх динаміку та визначити сферу функціонування.

Виклад основного матеріалу

Продуктивність цього форманта у праслов'янській мові була досить високою, тому він вивчений краще, ніж інші суфікси. Наслідки його участі в дериваційних процесах у всіх слов'янських мовах збережені й дотепер. Виникнення суфікса сягає індоєвропейського періоду [3, с. 136]. !ще на початку XX ст. висувалася гіпотеза, що цей формант виступав у складі первинних субстантивова- них прикметників середнього роду на -ие.

Суфікс -це у праслов'янській мові, творячи абстрактні назви середнього роду, міг приєднуватися до іменників, і до прикметників, і до дієслів. Формант -це має варіанти -іце, -e(n)je. Склад їх свідчить про те, що мотивувалися вони пасивними дієприкметниками минулого часу [9, с. 217].

Активно творилися за допомогою варіантів суфікса -bje девербативні іменники. Структурна співвідносність цих дериватів з основами пасивних дієприкметників, утворюваних головним чином від основ перехідних дієслів, зумовила, у свою чергу, мотивованість девербативів на -енн(я) переважно перехідними дієсловами: жарення, крохмалення,утюження. Лише в окремих випадках девербативи з формантом -енн(я) утворюються від неперехідних дієслів, як-от: марення, рибалення, ходження тощо.

Хоча, відзначає В.Олексенко, розглядані похідні, здатні утворюватися від обох членів корелятивної видової пари (порівн. вантажити - вантаження, навантажити - навантаження), “деякі іменники на -енн(я) семантично однаково асоціюються з обома видовими формами твірного дієслова, напр., іменник закінчення є дериватом обох дієслівних форм - закінчувати і закінчити; осудження співвідноситься з формами осуджувати і осудити” [10, с. 211].

Розглядані деривати є репрезентантами номенів тривалої незавершеної дії, наприклад: а от вандровок вас бгу в(ъ) хране- ніє вручаю (Зин 64), для разсмотренія дИлъ (ДДГ 1774 189); выгоенье “лікування” (Б-Н 88), розваженье (315), пищеннє “баловство” (Писк 87), важення (122), волоченє (Ж 119), копи- ченє (365), кормленє (367), куренє (391), сушенє (939), творенє (953), тлумленє (969), робленє (809), стереженє (918), торо- ченє (977), варення (Тимч 28), провадження (30), перевитрення “провітрювання” (31), городження (81), вороження (ЛексФр 42), гладження (51), родження (206), роблення (УміСп 225), лагоження (330), їдення (397), мічення (865), вибавлення (Гр І 144), служення (IV 153), бруднення (СУМ І 240), дрібнення (ІІ 413), жарення (509), нишпорення (V 416), палення (VI 24), парення (68), печення (347), правлення (VU 505), пряження (УШ 366) та багато інших.

Для розгляданих похідних властиве і значення результативної дії, яке формується під впливом семантики мотивувальних дієслів доконаного виду: оновлення (СМШ ІІ 29), прочтеніє (177), відродженє (Ж 102), закінчення (ЛексФр 76), постри- ження (186), укладення (242), виповнення (УміСп 142), забруднення (СУМ ІІІ 29), забур'янення (33), звільнення (482), озвучення (V 650), оселення (758), осучаснення (794), підкреслення (V! 443), усуспільнення (504), ухвалення (526) тощо.

Дослідники відзначають, що “реалізована граничність у семантиці дієслів - мотиваторів забезпечує переважання субстантивного компонента в структурі девербативів на -енн(я), унаслідок чого вони набувають додаткових предметно-результативних значень (пор.: ускладнення після грипу)” [11, с. 168-169].

Формант -енн(я) у новій українській мові взяв участь у творенні кількох лексико-словотвірних груп.

1. Назви процесів, пов'язаних із інтелектуальною діяльністю людей. У пам'ятках кінця XVn-XVm ст. зафіксовано невелику кількість розгляданих іменників: для ихъ обученія грамоти (ДДГ 1758 76), началъ ученіе отъ нижшихъ классовъ (1778 101), до поважного разьсужденія и уваги суду войсковому Енералному подаю (ДНРМ 1713 63). У другій половині ХІХ - початку XX ст. продуктивність цього ЛСТ помітно не зростає: множення (Ж 447), доходження (Тимч 38), лічення (ЛексФр 116), вивчення (Гр І 151), доводження (404), вими- шлення (Яв 89), домишлення (198). Проте вже в першій половині XX ст. кількість дериватів у межах цієї групи значно збільшується, наприклад: ділення (К І 410), доведення (422), дослідження (449), збагнення (ІІ 165), мислення (515), обчислення (ІІІ 76), осмислення (162), ототожнення (181), полічення (285), рішення (V 68), уявлення (V 269), учення (368), помноження (TV 117), поучення (275), усвідомлення (V 226), числення (435). У XX - першій половині XX ст. група утворень відповідного лексико-словотвірного типу в основному сформувалася. Обстежені джерела другої половини XX ст. реєструють лише поодинокі похідні, не фіксовані лексикографічними та іншими працями попереднього періоду: вирішення (СУМ І 472), при- мислення (VD 671).

2. Іменники на позначення переміщення, пересування. Згадані деривати фіксуються з XV[n ст.: с мнтирскихъ селъ отправленние к армийупотребленъ (ДДГ 1739 140), дабы какъ скоро о приближеній одного посланика зде получено будетъ извИстіе (1748 61) та ін. Продуктивність зазначеного лекси- ко-словотвірного типу зростає в кінці XX - початку XX ст.: висиленє (Ж 86), віддаленє (96), доходженє (202), заходженє (279), зближенє (285), їздженє (327), обходженє (556), при- ближенє (739), проскоренє (756), рушенє (845), увезенє (1001), порушення (Тимч 90), переселення (Гр ІІІ 136), виходження (Яв 103) - і зберігає свою продуктивність у другій половині XX ст.: ввезення (СУМ І 302), вивезення (361), вирушення (477), відправлення (623), входження (791), звоження (ІІІ 494), ловлення (IV 539), наближення (V 18), об'їждження (509), перевезення (W 136), переведення (136), переміщення (229), перенесення (236), переправлення (259), підвезення (402), підведення (402), припровадження (716), пришвидшення (ШІ 102), розходження (852), уповільнення (X 462), ходження (X 105) та ін.

3. Найменування морально-етичних понять, взаємин між людьми. Писемні пам'ятки нової української мови кінця XW - XV[n ст. фіксують значну кількість дериватів, що належать до цього лексико-словотвірного типу, наприклад: До ногъ его упа- далъ просячи опрощенія (МатТим 1656-1771 ІІ 49), Теди мнИ пристойнИ наложить просити Вашей Превелебности виба- ченя (1655 І 128), без вшелякого примушеня (ДДГ 1708 259), не приворочаючи его вовся в мужицкое повиновеніе (1716 50), и началъ свекор мой з принуждетемъ ихъ спрашоват (1719 202), і обидъ ему и озлобленій не чинить (1752 54), ко вашему поощрению (1751 96). У кінці XVrn - на початку XX ст. кількість новотворів у межах цієї групи значно збільшується, наприклад: проучение (ЛексКотл 50), благоволеньє (СМШ І 31), отмщеніє (ІІ 42), хваленіє (ІІ 375), поважениє (К-О ІІ 488), зневаженье (Б-Н 158), знущенье (158), ображенье (254), поваженье (285), погорженье (287) “презирство”, привлащеніе (299), укривженіе (364) “образа”,ураженье (366) “образа”. Помітно зростає кількість таких утворень протягом XX ст.: вывдяченье “вдячність” (Голов 435), глумленє (Ж 144), дозволенє (193), замиреннє (256), запорученє (264), заневоленє (258), миренє (439), облас- кавленє (542), оскорбленє (578), покривдженє (686), приміренє (756), винувачення (ЛексФр 31), гноблення (52), донесення (64), зажалення (75), зганьблення (87), невдоволення (138), обвинувачення (147), поздоровлення (177), спротивлення (228), упередження (244). Високий рівень продуктивності розгляданого словотірного типу зберігається і протягом XX ст.: призначення (УміСп 553), заохочення (729), пониження (1059) “зневага”, усмирення (1053), боронення (Гр І 88), висвідчення (184), голублення (306), допевнення (422), доручення (427), засвідчення (ІІ 93), зневолення (172), знищення (174), зобачення (176), зурочення (189), опрощення (Ш 60) “прощання”, поваження (207) “повага”, поздоровлення (263), пробачення (456), посвідчення (Ш 357), розлучення (TV 49), баламучення (К І 34), ваблення (107), вибачення (130), вихвалення (203), засудження (ІІ 132), знеславлення (254), знайомлення (248), обвинувачення (ІІІ 6), опоганення (135), перепрошення (303), славлення (370), соромлення (413), спаплюження (422), стеження (498), схвалення (576), винищення (СУМ І 440) тощо.

4. Іменники на позначення комунікативної діяльності людей. Обстежені джерела нової української мови кінця XVH - XVrn ст. фіксують лише поодинокі утворення, що репрезентують розгляданий лексико-словотвірний тип, наприклад: за оголошеням тоеи шкоди (ДНРМ 1704 32), и виконать съ обявленія с его третого дня ополднЬ (ДДГ 1750 313), по устному прошенію (1766 94). У період з ХІХ ст. по XX ст. творення розгляданих похідних дещо активізується: виголошенє (Ж 72), общенє (551), обясненє (552), увідомленє (1001), возвЬщеніе “оголошення” (Тимч 41), тлумачення (УміСп 332), наущення (696) “намова”, завідомлення (771), повідомлення (967), пояснення (Гр ІІІ 398). Проте протягом XX ст. цей лексико-сло- вотвірний тип високої продуктивності не набуває: висловлення (СУМ І 489), канючення (IV 91), мимрення (709), провіщення (Vin 138), проголошення (154), роз'яснення (872), сповіщення (к 551) тощо.

5. Назви стану людей. Обстежені джерела кінця XVH- XVrn ст. дають підставу твердити, що суфікс -енн(я) в утворенні іменників названого словотвірного типу був досить продуктивним, наприклад: Волшвенія чинилъ (МатТим 1656-1771 І 113), Въ РимЬ великое сталося збурене отъ посполства про- тивко сенаторомъ (302) «обурення», без всякого сумнЬния (ДДК 1739 140). Протягом XX ст. розглядані похідні широко фіксуються писемними пам'ятками нової української мови: полипшеніе (Б-Н 290), потлумленье (295) “запаморочення”, розъятренє (Зак 506) “озлоба”, взбуренье (Голов 397) “обурення”, взбудженє (Ж 67), вотхновенє (123), заспокоенє (272), злегченє (302), искушенє (325), мученє (460), наваждениє (465), ніженє (529), ободренє (545), улегченє (1008), задовольнення (Тимч 96). Як свідчать дані лексикографічних праць кінця XX - початку XX ст. обсяг цієї групи в зазначений період помітно збільшується, наприклад: втомлення (ЛексФр 46), пробудження (196), натхнення (Саб 31), знесилення (УміСп 316), кваплення (Гр ІІ 250), поліпшення (Ш 284) тощо. Стрімко зростає кількість дериватів згаданого словотвірного типу протягом XX ст.: бентеження (К І 55), виснаження (190), запалення (ІІ 91) “піднесення, натхнення”, запаморочення (92), затьмарення (144), збентеження (167), клякнення (345), озлоблення (Ш 107), ослаблення (160), ошелешення (197), полегшення (IV 85), послаблення (229), потьмарення (274), розбудження (V 84), стомлення (516). “Словник української мови” фіксує теж кілька утворень зазначеного типу, які в обстежених джерелах попереднього періоду не засвідчено, наприклад: затуманення (СУМ Ш 364), зацікавлення (397), марення (IV 626), маячення (660), наснаження (V 194) “душевне піднесення”, обридження (566), обудження (596) “пробудження”, одурманення (643), одухотворення (644), ожвавлення (646), окрилення (680), омолодження (694), перевтілення (V! 147), пожвавлення (771), прокинення (УШ 198), розлючення (732), розслаблення (810), умиротворення (X 439), утихомирення (511).

6. Іменники на позначення волевиявлень та вчинків людей. Обстежені джерела кінця XVH - XVnr ст. фіксуються невелику кількість іменників зазначеного типу, наприклад: Заборонене и незносніи утрапленя (МатТим І 1646 257), Примушенне волнихъ народовъ подъ послушенство (1656-1771 І 228), дерзостное замишленіе (ДНРМ 1715 81), за позволеніемь отца уставника (1719 99), по его веленію подписался (ДДГ 1725 180), контрове рсуючи за пограбленне сусЬда его мною (51). Дещо зростає кількість таких утворень протягом XX ст., наприклад: прагненье (Б-Н 296), упевненье (365), воленіе “бажання” (83), грабленє (Ж 156), донесенє (197), завіренє (235), кра- дженє (374), розграбленє (816), ствердженє (917), захоплення (ЛекФр 83), рішення (206), смирення (223), упокорення (244), нищення (Тимч 85). Протягом XX ст. цей лексико-словотвір- ний тип не набув високої продуктивності: запевнення (УміСп 247), знищення (Гр ІІ 174), нівечення (565), осягнення (Ш 74) “досягнення”, пересвідчення (136), видвигнення “визволення з полону” (Яв 79), викрадення (85), перечення (СУМ V 318), підтвердження (513).

7. Назви релігійних понять, обрядів, звичаїв, традицій

Писемні джерела нової української мови кінця XVH ст. фіксують іменники з суфіксом -енн(я) на позначення релігійних понять, звичаїв, обрядів: Воздвиженієм крестным и днесь и в суд страшный воздвигни мя от всЬх бЬд, да не паду страстный (ІвВел 94), за освящешемъ меня в чинъ священическій (ДДГ 1772 94). У XX - першій половині XX ст. кількість таких утворень була досить обмежена, наприклад: благословение (К-О І 43), хрещення (Писк 37), висьвяченє (Ж 85), осьвяченє (577), хороненє (1044), отпущення (ЛексФр 157), посвячення (184), воскресення (Гр І 257), розгрішення (IV 40). Протягом другої половини XX ст. чисельність іменників, що належать до цього лексико-словотвірного типу, практично не змінюється. Так, “Словник української мови” в 11-ти томах подає лише поодинокі деривати, не фіксовані лексикографічними джерелами попередніх періодів: правлення (СУМ VD 505), язичення (X 630).

Деривати з суфіксом -енн(я) не мають чітко виявленої стилістичної орієнтації. Так, утворення, що є назвами інтелектуальної діяльності людей та іменники на позначення переміщення, пересування обслуговують майже всі стилі української мови, наприклад: Серце леденіло від усвідомлення того, що лишилася сама-самісінька, як відламана гілка на шляху (Малик І 136); Перебравши спосіб мислення іспанців, він заповзявся стати таким, як вони, ба навіть заломити їхніх героїв (КЮ 1992 липень 22); Руїни я побачив тільки в Кельні, куди мене послано збирати радянських громадян для відправлення на батьківщину (ТисМик 121); Українське Дунайське пароплавство відновило транзитне лінійне перевезення зерна та інших вантажів із Центральної Європи (Україна 2005 №6-7 32) та ін.

Деривати, що є назвами стану людей, найменування морально-етичних стосунків, відносин між людьми, а також іменники на позначення комунікативної діяльності людей функціонують як у розмовному мовленні, так і в мові творів художньої літератури, рідше - у науковому стилі та публіцистиці, наприклад: Михайло з полегшенням всміхається, водночас відповідаючи на цю зливу запитань (Роздобудько 88); Приблизно опівночі Чвак К.М. стало погано, після чого вона впала і померла, ймовірно, від удушення (Любка, 124); Заняття на об'ємному матеріалі і з більшим, ніж звичайно, напруженням, завдяки використанню різних способів структурування навчальної інформації, сприяють інтенсифікації процесу навчання... (УМЛШ 1991 6 30); Коли маєте свідків, то скарже його до суду за видурення, розумієте (Франко, 192); З огляду на те, що їхня знать переважно полонізувалася й не мала ніяких політичних інституцій, ці українці були безпорадними перед жорстоким соціально-економічним і релігійним гнобленням (ІстУкр 173), І це не виступ - це откровення (Роздобудько 94); Тунель важливіший за моє життя й зажерливі прагнення цієї зграї бандитів і вбивць ... (Любка 254), Мирне, далеке від так званих революцій, проголошення незалежності України відкрило перед нею цивілізаційний вибір (Загр 142); Деякі з цих останніх острівців, згідно з повідомленням Поло, заселені голими людьми (КЮ 1992 липень 16) та ін.

Чимало таких утворень, що зустрічаються художній літературі сьогодні є досить рідкісними, або мають суто розмовний характер, наприклад: Колишній страх перед сим чоловіком змінився на обридження і глибоку антипатію (Франко 11); Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи, тим більше, що орочення судді не було ніяким вироком... (Франко 201).

Висновки з дослідження і перспективи подальших пошуків у цьому науковому напрямку

Таким чином, суфікс -енн(я) продукує похідні, які можна об'єднати у 7 лексико-сло- вотвірних груп. Формування 6 з них сягає давньої руськоукра- їнської та середньоукраїнської мови, причому до кінця XVII ст. окремі з них (назви станів, іменники на позначення морально-етичних відносин, взаємин) є вже досить численними, а протягом XVIII-XX ст.ст. їх склад помітно збагачується, наприклад: знесилення, засмучення; винувачення, опоганення тощо. Проте більшість із давніх за часом виникнення ЛСГ у новій українській мові залишаються кількісно обмеженими. Лише у першій половині XX ст. зростає продуктивність розгляданого дериваційного типу у творенні іменників на позначення інтелектуальної діяльності (вивчення, вимишлення) та ін., однак у другій половині XX ст. його продуктивність падає. У XIX ст. дещо активізується процес творення віддієслівних іменників на позначення комунікативної діяльності (виголошенє, тлумачення) та волевиявлення людини (смирення, перечення), але протягом XX ст. їх склад практично не поповнився. Непродуктивною залишається модель ДО + -енн(я) і для девербативів на позначення обрядів, звичаїв, традицій (хороненє, воскресення, отпущення). Власне на ґрунті нової української мови формується ЛСГ іменників із суфіксом -енн(я) на позначення переміщення, пересування: доходженє, переселення. Похідні такого типу фіксуються обстеженими джерелами з XVII ст. Кількісне зростання цієї ЛСГ спостерігається в кінці XIX і триває протягом XX ст.

Список скорочень джерел