Мовленнєвий імідж тренера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовленнєвий імідж тренера

Тетяна Василівна Ліштаба

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української філології та журналістики Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

МОВЛЕННЄВИЙ ІМІДЖ ТРЕНЕРА

У статті висвітлено сутність іміджу з позицій лінгвістики на основі аналітичного огляду релевантних за тематикою наукових праць. Зауважено, що мовні ресурси відіграють важливу роль у процесі формування іміджу. Наголошено, що імідж тренера багато в чому залежить від його вкладу в підготовку видатних спортсменів, команд, розвиток теорії і методики спорту, його кваліфікації та авторитету. Зазначено, що важливою особливістю іміджу в спорті є вербалізація, яка виявляється через спортивний сленг у різноманітних формах. Доведено, що масштаби вербалізації при формуванні іміджу спортсмена залежать від рівня агресивності виду спорту. Окреслено, що тренерська діяльність - це процес безперервної взаємодії тренера та спортсмена. Вони разом працюють для досягнення поставленого результату. Важливим чинником їхньої ефективної взаємодії є комунікативна майстерність тренера.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

імідж тренера лінгвістика

У науковий обіг поняття «імідж» було введено на початку 60-х років ХХ ст. Воно швидко стало вживаним у ЗМІ, почало активно використовуватися науковцями, політиками, журналістами, дипломатами, спортсменами та бізнесменами. При цьому у свідомості людини все більш закріплювалося уявлення про імідж як про сукупність зовнішніх атрибутів (одяг, манера поведінки, стиль діяльності) без уваги до внутрішніх факторів. Дослідження іміджу в лінгвістичному вимірі розпочалося відносно недавно. Розкриття мовленнєвого іміджу тренера та його складових зумовило актуальність цієї роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Імідж як об'єкт лінгвістичних досліджень привертає дедалі більшу увагу науковців, які розглядають різні аспекти його створення. Об'єктом аналізу О. В. Горіної став імідж політичного лідера [1]. І. О. Лисичкіна зосередила увагу на дослідженні лінгвокомунікативних механізмів і стратегій формування позитивного іміджу правоохоронних організацій [5].

А. А. Кісельова здійснила комплексний аналіз вербальних та невербальних складників іміджу телеведучих [3]. Н. О. Коваль висвітлила роль інтонаційних засобів у створенні ефективного іміджу політика-оратора [4]. Над проблемою формування іміджу тренера з футболу працював А. І. Малиновський [6].

Є.В. Позднишев здійснив комплексний аналіз соціально-психологічних основ формування іміджу суб'єктів спортивної діяльності [8].

Мета статті полягає в розкритті сутності іміджу тренера з позицій лінгвістики на основі аналітичного огляду релевантних за тематикою наукових праць.

Виклад основного матеріалу дослідження

На сьогодні в науковій літературі немає єдиної теоретичної концепції в розумінні іміджу, тому досі існують різні визначення цього поняття. Поділяємо думку О. В. Іванців, яка зазначає, що «імідж - це ментальне утворення з певним емоційним забарвленням, яке формується за допомогою цілеспрямованого комунікативного впливу з метою закріплення у свідомості адресата цілісної системи уявлень та оцінок, пов'язаних з об'єктом, для досягнення певних цілей. Імідж штучно створюється вербальними, візуальними та аудіовізуальними засобами в результаті діяльності іміджмейкера з метою створення бажаної реакції в масової аудиторії зацікавлених осіб» [2, с. 79].

На думку дослідниці, «цілком природно, що лінгвісти звертають особливу увагу на вербалізований імідж, у процесі формування якого відбувається трансляція необхідної інформації іміджевого характеру лінгвальними засобами, тобто переведення відібраних іміджевих характеристик ініціатора комунікації у вербальний контекст. Розглядаючи мову як процес, який здійснює постійний вплив на навколишню дійсність, можемо стверджувати, що мовні засоби є основним інструментом встановлення та підтримки зв'язків із громадськістю загалом і конструювання іміджу будь-якого об'єкта соціальної практики зокрема» [2, с. 79].

Науковці виділяють кілька основних функцій іміджу:

- комунікативна, яка полягає в тому, що імідж виконує роль посередника між суб'єктом і об'єктом;

- номінативна, що передбачає демонстрування характерних особливостей об'єкта іміджу, підкреслення його переваг;

- естетична, яка полягає в облагороджуванні враження, яке справляється на публіку;

- адресна, що забезпечує відповідність потребам і запитам цільової аудиторії [9, с. 9].

Актуальним залишається питання дослідження впливу іміджу в спорті на кар'єру тренерів та гравців. Ця проблема визначається цілою низкою чинників. Рівень розвитку спорту є невід'ємною частиною іміджу будь- якої держави. Спорт в певній мірі створює зовнішньополітичний імідж держави. На спортивний імідж держави працюють її економіка, культура, система освіти, наука, наявність кваліфікованих кадрів. Однією з позитивних рис, які формують міжнародний імідж України, є наявність в країні значної кількості талановитих спортсменів.

Імідж має великий вплив на життєдіяльність спортсмена, тренера, команди. Імідж спортсмена допомагає йому в досягненні високих результатів, а в подальшому забезпечує можливість знайти собі гідне місце в суспільстві; є показником його спортивного характеру, волі, зібраності, чесності. Імідж тренера багато в чому залежить від його вкладу в підготовку видатних спортсменів, команд, розвиток теорії і методики спорту, його кваліфікації і авторитету. Імідж спортивної команди безпосередньо пов'язаний з її популярністю, кількістю уболівальників та фанатів.

На жаль, сьогодні, в умовах воєнного часу, державні, політичні та комерційні організації не мають можливостей приділяти значну увагу формуванню спортивного іміджу країни, витрачати при цьому значну кількість коштів і сил на створення іміджу спортивних установ та їх керівників. Та все ж необхідно зважати на те, що спортивний імідж країни має прямий вплив на майбутні спортивні успіхи спортсменів, їх рекламні контракти й соціальне становище.

Важливою особливістю іміджу в спорті є вербалізація, яка виявляється через спортивний сленг у різноманітних формах.

Історично склалося так, що представники певних, відносно замкнених субкультур, мали і мають свій сленг (жаргон, арго), який визначається як слова і вирази, що вживаються людьми певних вікових, професійних або інших соціальних груп, об'єднаних загальними інтересами. Ця мова відрізняється від загальнонародної мови специфічною лексикою або фразеологією. Вона містить багато штучних, іноді умовних, слів і виразів, відмінних від загальноприйнятих. У сленгу можуть бути наявні експресивно-забарвлені елементи мови. Це здавна було характерною ознакою мови торговців, моряків, карних злочинців, художників тощо. Не стало виключенням в цьому питанні й спортивне середовище, для якого також властиві слова і вирази, що розкривають особливості спорту й окремих його видів, симпатії та антипатії між спортсменами - представниками різних видів спорту тощо. Усе це, звичайно, не може не впливати на формування іміджу суб'єктів спортивної діяльності.

Серед сучасних соціолектів спортивний жаргон є одним із найпоширеніших, що можна пояснити масовістю й поширеністю різних видів спорту серед населення. Група науковців Харківської державної академії фізичної культури (Л. А. Карпець, Л. А. Бакуменко) провела дослідження особливостей спортивного жаргону як відображення соціальної структури мови [8].

Зіставляючи типи мовної поведінки суб'єктів спортивної діяльності за рівнем освіти, вони показують, що «спортивним жаргоном усвідомлено послуговуються переважно інформанти з незакінченою вищою освітою та середньою спеціальною освітою, що зумовлено такими чинниками:

- по-перше, оскільки до спортивних мікрогруп належить здебільшого учнівська та студентська молодь, то на спортивний жаргон вплинуло середовище їх мешкання (його відносна автономність, хоча й ситуативна), замкненість середовища - майже всі учні проживають в інтернатах, перебувають в одному навчальному закладі. Тут функціонують у сукупності носії різноманітних жаргонів від загального студентського до власне спортивного: каюта - «спальня», спецуха - «спеціальність обраного виду спорту», верблюд - «у лижному спорті нерівна горбиста траса» тощо;

- по-друге, досить часто ці респонденти, перебувають в одному середовищі, спілкуючись один із одним на змаганнях, тренуваннях» [8, с. 131].

Науковці зазначають, що на ступінь поширення спортивних жаргонних явищ впливають і соціопсихологічні аспекти мовної діяльності спортсменів:

- найбільший відсоток мовної інформації спортсмен отримує від тренера, одноклубників, старших товаришів по команді;

- тренери, намагаючись доступно донести інформацію, використовують чи самі творять влучні назви на позначення певних вправ, дій;

- більшість спортивних термінів іншомовного походження мають українські відповідники; у такому разі використання запозичень є недоречним, наприклад: «гума» - амортизація на рівному місці, «дракон» - «стиль цюань-шу» та ін.;

- інколи складні, довгі за вимовою терміни або відсутність таких спричиняються до породження нових влучніших: «банка», «барабан» - лава запасних, «бички» - кидки з відповідним захопленням руки та спини тощо;

- значний відсоток мовної інформації спортсмени отримують із ЗМІ (зокрема, спортивні передачі, газети, журнали) [8, с. 131].

У вивченні впливу вербального спілкування на формування іміджу спортсмена особливе місце займають жарти, які хоч і бувають деколи грубуватими, але дуже точно відображають особливості й різні сторони спортивного життя: сперечатися з тренером з боротьби може тільки тренер зі стрільбі; одна голова добре, а з тулубом краще; на питання «Навіщо людині голова?» спортсмен відповідає: «Я в неї їм». Усе це певною мірою впливає на створення іміджу як тренера, так і спортсмена.

Доведено, «що масштаби вербалізації при формуванні іміджу спортсмена залежать від рівня агресивності виду спорту, який у свою чергу істотно формує рівень привабливості того або іншого виду спорту в суспільства» [8, с. 133].

З метою вивчення цієї проблеми дослідниками було проведено анкетування студентів Національного університету фізичного виховання і спорту України (м. Київ), у результаті якого можна навести приклади типових виразів з лексики спортсменів, які вони використовують для характеристики своїх колег або представників інших видів спорту: «амбал», «шафа», «шафка» - спортсмени великої статури; «бронелобі», «твердолобі» - боксери і борці; «алкаші», «алконавти» - представники парусного спорту [8, с. 133].

Заслуговує на увагу наукова позиція Є. В. Позднишева, який вважає, що «сьогодні наша культура пронизана елементами жорстокості, агресії, розповсюдженням культу сили. Зростання загальноосвітнього рівня людей падає, що у свою чергу сприяє формуванню незахищеності людей від проникнення негативізму і руйнівних тенденцій у сфері культурних, суспільних цінностей. Спорт, як одна з форм прояву суспільних відносин, не залишився осторонь. Результати проведених досліджень підтверджують постійне зростання конфліктності й агресивності людства. Цей процес природно відображається і синтезується в середовищі спортсменів, у формуванні міжособистісних, міжгрупових відносин між ними» [8, с. 133]. Популярними в середовищі спортсменів стали слова, вирази, клички, ярлики щодо якості, стану і розвитку спортивної техніки і форми, як от: «дерев'яний» - спортсмен, у якого недостатньо розвинута техніка; «як об стінку горохом» - про спортсмена, що не сприймає інформацію; «тормоз» - повільний спортсмен із загальмованою реакцією; «кисіль» - спортсмен, який не може концентруватися на виконанні вправи.

Не залишилося осторонь і формування суспільної свідомості з погляду відношення до спортивного життя вболівальників. Серед них часто можна почути такі вигуки, репліки та характеристики: «Суддю на мило!», «Швидше! Вище! Сильніше!», «У здоровому тілі - здоровий дух!», «Перемагає сильніший!», «Володіючи мною, ти володієш грою!» (про футбольний м'яч), «Просто зроби це!» (Just do it - ключовий слоган фірми “Nike ”), «Гра була рівна, грали два «....».

Імідж спортсменів, як і імідж політиків, вийшов з офіційного й контрольованого комунікативного простору та живе своїм життям, що підтверджується наявністю прізвиськ у багатьох спортсменів: футболіст Роналдо - Зубастік; футболіст Андрій Шевченко - Шева; футболіст Олександр Зінченко - Зіна; баскетболіст Віталій Потапенко - Український поїзд; баскетболіст Денис Журавльов - Диня; біатлоністка Олена Підгрушна - Грушка; біатлоністка Юля Журавок - Жужа.

Прізвиська доповнюють імідж спортсмена, як би концентрують його в одному-двох словах і відображають або рівень його досягнень у спорті (Великий), або особливості його спортивного характеру (Пістолет, Танкер), або зовнішні фізичні дані (Зубастик, Низенький).

Адміністратор «Динамо» О. Чубаров розповідав, як утворилися такі прізвиська у футболістів: «Якась вчасно сказана фраза скорочувалася, перекручувалась і згодом ставала прізвиськом гравця. У багатьох гравців клички були похідними від прізвища: Мунтян - Муня, Коньков - Конек. А ось у Саші Алієва прізвисько - Капелюх. У нього зачіска була така - довге кучеряве волосся. Коли він біг, шевелюра піднімалася і набирала форми капелюха. А у його друга Мілевського, окрім відомої прізвиська ''Міля ”, є ще одна - "Крюча”. Так його прозвали партнери по команді, які не раз йому казали: ”Ну що ти крутиш, скільки можна, віддай пас”. Отак ”крюча” і причепилося» [10]. «Деякі футболісти приходили до "Динамо” вже зі сформованими прізвиськами, - продовжує О. Чубаров. - Наприклад, Діма Михайленко приїхав із Дніпропетровська Звіром, а Анатолій Дем'яненко привіз до нас з ''Дніпра” кличку Муля. Коли він був маленький, називав себе так. Це підхопили родичі, друзі, і Мулей називають його до цього дня. Його товариша Бессонова гравці крім як Бесом називали Шкілей - через його худорлявість» [10].

Наявність прізвиськ у спортсменів залежить від виду спорту. Можна помітити, що їх досить багато у футболістів, баскетболістів, тенісистів і практично немає в художній гімнастиці.

Проте до вживання прізвиськ слід відноситися обережно, щоб уникнути можливих образ. Наприклад, досвідчена біатлоністка О. Підгрушна під час ефіру в Instagram Biathlon News зазначила, що не любить, коли її прізвище скорочують до «грушка» або вигадують інші прізвиська: «Мені, як особистості, дуже неприємно читати в коментарях ”груша”, той же ”удав”, ”жужа” і всякі скорочення. Вибачте, але ви не близькі друзі або родичі, не батьки, які можуть мене якимись там слівцями називати. Ми навіть чай разом не пили. Потрібно мати повагу, я ж не називаю когось ”мудачок” або ”горбоносик”, щодо ніка в інстаграмі або фотографії. У мене є ім'я, так само і у Юлі Журавок, яка страшенно не любить, коли її називають ”жужею”» [7].

У суспільстві можна зустріти діаметрально протилежні оцінки ролі спорту і фізичної культури в житті людини: від звеличення, обожнювання спортсменів до насмішок і знущань на їх адресу. Перші твердження, природно, піднімають, підносять імідж спортсменів, останні - впливають на нього негативно. Зрозуміло, що причини негативних висловів мають свої корені у сфері культури і освіти людини. Скидати з рахунків цей факт фахівцям, що формують імідж спортсменів, не можна. Наведемо поширені негативні вислови на адресу спортсменів, спорту і фізичної культури: «сила є - розуму не треба»; «сало (горілка) - сила, спорт - могила»; «обличчя не спотворені інтелектом (характеристика спортсменів)»; «в інституті фізкультури учать тільки фізкультурі».

Рівень міжособистісного спілкування, культури спортсменів знаходиться в прямій залежності від виду спорту, від рівня агресивності спортсменів, а також від реакції глядача (уболівальника) в ході сприйняття. Найвищу агресивність, за результатами досліджень Є. В. Позднишева, мають «представники таких видів спорту як бокс (90 %), футбол (88 %), хокей (84 %); меншу - легкоатлети (59 %), тенісисти (45 %), і низьку - дельтапланеристи і шахісти (18 %)» [8, с. 137].

Рівень агресивності у свою чергу істотно формує рівень привабливості того або іншого виду спорту в членів суспільства. Крім того, було відзначено, що «розвиток вербального компоненту залежить від інтелектуальної вимогливості до представників різних видів спорту. Так, самий високий коефіцієнт інтелекту IQ мають шахісти, і вони у свою чергу в ході соціологічного опитування свідчили про відсутність специфічного, властивого тільки їм, сленгу. Найнижчий коефіцієнт інтелекту показали боксери, що у свою чергу свідчить про специфічність цього виду спорту пов'язаного з нанесенням травм корі головного мозку, тобто з дисфункцією центральної нервової системи» [8, с. 137]. Наведені факти говорять не на користь деяких видів спорту, а навпаки можуть свідчити про формування стійкого негативного іміджу спортсменів серед населення. Зрозуміло, що негативний імідж спортсмена створюється, у першу чергу, у процесі його діяльності і залежить від його поведінки.

Наведені вище показники по відношенню до спортсменів і спорту свідчать про наявність двох критеріїв формування негативного іміджу: розумового і техніко-тактичного.

Недоліки першої групи коректуються за допомогою тренерів, фахівців в галузі PR, працівників ЗМІ. Можна, наприклад, підготувати і провести інтерв'ю зі спортсменом, під час якого він повинен показати себе культурною і всебічно розвинутою людиною. Зрозуміло, що це не вимагає великих часових і вольових витрат.

Тактико-технічні недоліки повинні усуватися безпосередньо самими спортсменами і тренерами шляхом поліпшення як особистих, так і спортивних командних показників. Це, природно, позитивно позначиться на іміджі спортсмена, команди і тренера при відповідних, не тільки фізичних, але й емоційно-вольових якостях.

Тренерська діяльність - це процес безперервної взаємодії тренера та спортсмена. Вони разом працюють для досягнення поставленого результату. Важливим чинником їхньої ефективної взаємодії є комунікативна майстерність тренера. Так, актуальною проблемою на сьогодні в професійній діяльності тренера є знання та вміння вирішувати конфліктні ситуації, що виникають не тільки в навчально-тренувальному процесі, але й інших напрямах діяльності тренера.

В останні роки набуває значущості, у зв'язку з комерціалізацією спорту та утвердженням у спорті професійно- економічних відносин, уміння тренера організовувати та проводити перемовини зі спортсменами, спонсорами і т.д. Окрім цього, ведення перемовин та організація процесу підготовки й участі спортсменів у змаганнях передбачає вміння тренера професійно володіти рідною мовою. Тобто фахово, доступно, лаконічно та стилістично правильно спілкуватися в різних ситуаціях професійного та побутового спрямування. Невід'ємною складовою в роботі тренера є вміння організовувати та проводити публічні виступи. На сьогодні в Прем'єр-лізі України з футболу та інших лігах існує вимога щодо обов'язкової участі тренера в пресконференціях різного рівня, брифінгах тощо. Усе це сприймається в сукупності позитивно чи негативно та певним чином впливає на імідж тренера.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Імідж як символічний образ певного об'єкта формується у свідомості адресата за допомогою відповідних мовних засобів задля досягнення бажаних результатів. Мета створення іміджу тренера полягає в здійсненні впливу на спортсменів для підвищення авторитету об'єкта. Імідж можна розглядати як систему оцінок і вражень, які характерні для його носія.

Перспективою є практичне вивчення особливостей мовленнєвого іміджу суб'єктів спортивної діяльності.

Список джерел

1. Горіна О. В. Когнітивно-комунікативні характеристики американського електорального дискурсу республіканців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.04. Харків, 2008. 20 с.

2. Іванців О. В. Феномен іміджу в сучасній лінгвістиці. Науковий вісник ДДПУ імені І. Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство. № 12. 2019. С. 77-80.

3. Кісельова А. А. Іміджеві домінанти ведучого в теледискурсі (на матеріалі розважальних програм) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01. Одеса, 2011. 20 с.

4. Коваль Н. О. Просодичні іміджеві характеристики політичної ораторської промови (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі британського варіанту англійської мови) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.04. Одеса, 2010. 18 с.

5. Лисичкіна І. О. Лінгвокомунікативні

механізми формування іміджу правоохоронної організації. Studia philologica. Київ, 2012. Вип. 1. С. 107-111.

6. Малиновський А. І. Особистісні

детермінанти формування іміджу тренера з футболу як фактор професійного вдосконалення : дис. ... канд. наук з фізичного виховання та спорту : 24.00.01. Київ, 2020. 225 с.

7. Підгрушна про прізвиська. URL : https://sport.ua/uk/news/485993-pidgrushnaya-o- prozvishchah-nepriyatno-chitat-kommentarii-grusha-ili- zhuzha

8. Позднишев Є. В. Соціально-психологічні основи формування іміджу суб'єктів спортивної діяльності : дис. ... докт. психол. наук : 19.00.05. Київ, 2019. 534 с.

9. Пономарева О. А. Вербализация

политического имиджа в российских и американских средствах массовой информации : автореф. дисс. на соиск. науч. степени канд. филол. наук : 10.02.19. Волгоград, 2008. 23 с.

10. Яке прізвисько було у фізкультурника. URL : https://nanbaby.ru/uk/kakoe-prozvishche-bylo-u- frzkulturnika-magomed-zhirkoev-i-drugie-zabavnye/

REFERENCES

1. Horina, O. V. (2008). Kohnityvno- komunikatyvni kharakterystyky amerykans'koho elektoral'noho dyskursu respublikantsiv [Cognitive- communicative characteristics of the American electoral discourse of republicans] : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. Nauk. Kharkiv. 20 s.

2. Ivantsiv, O. V. (2019). Fenomen imidzhu v suchasniy linhvistytsi [The phenomenon of image in modern linguistics]. Naukovyy visnyk DDPU imeni I. Franka. Seriya «Filolohichni nauky». Movoznavstvo. № 12. S. 77-80.

3. Kisel'ova, A. A. (2011). Imidzhevi dominanty veduchoho v teledyskursi (na materiali rozvazhal'nykh prohram) [Image dominants of the host in telediscourse (on the material of entertainment programs)] : avtoref.

dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. nauk. Odesa. 20 s.

4. Koval', N. O. (2010). Prosodychni imidzhevi kharakterystyky politychnoyi orators'koyi promovy (eksperymental'no-fonetychne doslidzhennya na materiali brytans'koho variantu anhliys'koyi movy) [Prosodic image characteristics of a political oratorical speech (experimental-phonetic research on the material of the British version of the English language)] : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. nauk. Odesa. 18 s.

5. Lysychkina, I. O. (2012). Linhvokomunikatyvni mekhanizmy formuvannya imidzhu pravookhoronnoyi orhanizatsiyi [Linguistic and communicative mechanisms of image formation of a law enforcement organization]. Studia philologica. Kyyiv. Vyp. 1. S. 107-111.

6. Malynovs'kyy, A. I. (2020). Osobystisni determinanty formuvannya imidzhu trenera z futbolu yak faktor profesiynoho vdoskonalennya [Personal determinants of the formation of the image of a football coach as a factor of professional improvement] : dys. ... kand. nauk z fizychnoho vykhovannya ta sportu. Kyyiv. 225 s.

7. Pidhrushna pro prizvys'ka [Pidgrushna about nicknames] URL : https://sport.ua/uk/news/485993-pidgrushnaya-o-prozvishchah-nepriyatno-chitat- kommentarii-grusha-ili-zhuzha

8. Pozdnyshev, YE. V. (2019). Sotsial'no- psykholohichni osnovy formuvannya imidzhu sub'yektiv sportyvnoyi diyal'nosti [Socio-psychological foundations of image formation of subjects of sports activity] : dys. ... dokt. psykhol. nauk. Kyyiv. 534 s.

9. Ponomareva, O. A. (2008). Verbalizatsiya politicheskogo imidzha v rossiyskikh i amerikanskikh sredstvakh massovoy informatsii [Verbalization of the political image in the Russian and American mass media] : avtoref. diss. na soisk. nauch. stepeni kand. filol. nauk. Volgograd. 23 s.Yake prizvys'ko bulo u fizkul'turnyka [What was the nickname of the athlete]. URL : https://nanbaby.ru/uk/kakoe-prozvishche-bylo-u- fizkulturnika-magomed-zhirkoev-i-drugie-zabavnye/

Размещено на Allbest.ru