Мовні засоби експресивізації художнього тексту (на матеріалі роману Марії Матіос "Щоденник страченої")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Мовні засоби експресивізації художнього тексту (на матеріалі роману Марії Матіос «Щоденник страченої»)

Лукаш Наталія Миколаївна,

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української мови

Педченко Світлана Олександрівна,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови

м. Полтава

Анотація

У статті розкрито проблему експресивізації художнього тексту різнорівневими вербальними засобами. З'ясовано, зокрема, виняткову роль виражально-зображальних мовних одиниць у формуванні емотивно-аксіологічного тла роману Марії Матіос «Щоденник Страченої». Наголошено на тому, що сучасна лінгвістика пропонує чітку стратифікацію понять експресивність, експресія, експресема, експресоїд, експресив тощо. Встановлено корелятивні зв'язки досліджуваного феномену з лінгвокреативною особистістю наратора, прагматичними інтенціями мовця, актуалізованими в усвідомленому доборі конкретних вербальних одиниць. Розлого представлено систему найтиповіших репрезентантів експресивізації художнього мовлення. З-поміж них вирізнено лексичні, синтаксичні та графічні елементи. Доведено, що найпродуктивнішою в розгляданому романі є лексична експресивність, почасти експлікована номе - нами на позначення психоемоційного стану особистості. Схарактеризовано їхню лексико-граматичну природу, зокрема виявлено, що найчисленнішу групу представляють субстантиви (кохання, радість, прикрість заздрість), ад'єктиви (щасливий, збуджений, сердитий) та адвербативи (цікаво, дивно, байдуже). Особливу увагу звернено на стилістичні спроможності лексичних одиниць як будівельного матеріалу для художніх означень, метафор, оказіональних сполук. У пропонованій розвідці ідентифіковано доволі розлогий спектр синтаксичних експресивних засобів, вирізнено їхні іманентні характеристики, передусім здатність маркувати глибокі переживання персонажа, увиразнювати його психоемоційний стан, градаційно підкреслювати емоційну й інтелектуальну напругу. Передусім зауважено на так званих питальних і питально-відповідних конструкціях монологічного мовлення, еліпсованих структурах, порівняльних зворотах, парцельованих синтаксичних одиницях. Примітно, що стилістичне навантаження останніх употужнене специфічним авторським членуванням тексту - винесенням парцелята в окремий абзац. Такий засіб експресивізації знаходиться на покордонні з графічними експресемами, докладному аналізові яких приділено особливу увагу. З-поміж актуалізаторів переживань персонажа вирізнено дефісацію (побуквений чи поскладовий поділ слова), анормативне вживання великої літери, «нанизування» знаків пунктуації, мікросегментацію тексту тощо. Різновекторно схарактеризовано оприявнені в романі Марії Матіос «Щоденник страченої» засоби деавтоматизації висловлювання, що засвідчують лінгвокреативність авторки, її здатність фокусувати увагу читача на відповідних змістових фрагментах.

Ключові слова: категорія експресивності, експресивна конотація, експресивізація, вербальні засоби експресивізації, емотиви.

Abstract

Lingual means of the literary text expressiveness (on the base of the novel «Diary of an executed woman»)

Candidate of Philological Sciences,

Pedchenko Svitlana Oleksandrivna

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor,

Associate Professor at the Department of Ukrainian Language Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Poltava, Ukraine

This article highlights the problem of the literary text expressiveness by the multileveled verbal means. Actually, the crucial value of expressive-figurative lingual units in the formation of an emotional-axiological background of the novel «Diary of an executed woman» by Mariia Matios has been thoroughly examined. An emphasis was on the fact, that up-to - date linguistics operates the clear stratification of such concepts, as expressiveness, expression, expresseme, expressoid, and expressive, etc. As a result, the whole range of correlative interrelations between the analysed linguistic phenomenon and lingual-creative personality of the narrator as well as pragmatic intentions of the speaker, actualized via the conscious selection of specific verbal units, was determined. The utmost spectrum of constituents of the system of the literary speech expressiveness' typical representatives was logically clarified; the lexical, syntactic, and graphic elements were under all-embraced research. Thus, the lexical one tends to possess the highest productivity within the novel, been particularly explicated by the nomen indicating the psycho-emotional state of the person. Special attention was paid to the stylistic capabilities of lexical units as a building material for artistic meanings, metaphors, and occasional compounds. A broad spectrum of syntactic expressive means has been identified in the given research; their immanent characteristics have also been distinguished, primarily, the ability to mark the person's deep experience. Such means of the expressiveness is closely connected to graphic expressemes, which were under all-embracing analysis. Person's inner state and feelings are to be actualised via the hyphen (letter-by-letter or syllabus-by-syllabus), abnormal usage of capital letters, punctuation marks threading, and microsegmentation of the text. All the means of utterance de-automation, revealed in the novel «Diary of an executed woman» by Mariia Matios, got their multileveled examination. They undoubtedly highlight the lingual creativity of the author, ascertaining her ability to focus reader's attention on a certain text fragments.

Key words: the category of expressiveness, expressive connotation, expressiveness, verbal means of expressiveness, emotive.

Основна частина

Постановка проблеми в загальному вигляді та обґрунтування її актуальності. До актуальних завдань сучасної лінгвістики належить дослідження змісту й сутності категорії експресивності, з'ясування ролі виражально-зображальних мовних засобів у моделюванні емотивно-аксіологічних значеннєвих планів.

Об'єктом наукового інтересу вітчизняних і закордонних дослідників неодноразово ставала виразність художнього тексту, що досягається ретельним цілеспрямованим добором елементів із багатої палітри вербальних одиниць, які не лише підсилюють логічний та емоційний зміст висловленого, передають ставлення мовця і до повідомлення, і до адресата, а й постають особливими прикметами ідіостилю автора. Широкий спектр експресивно конотованих мовних одиниць зафіксовано в романі Марії Матіос «Щоденник страченої» - творі, що є психологічною розвідкою, написаною у формі сповіді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Категорія експресивності привертала увагу багатьох українських науковців: Н. Бойко, М. Вінтоніва, С. Галаур, Н. Гуйванюк, С. Єрмоленко, А. Загнітка, Н. Іваницької, Л. Мацько, К. Серажим, Л. Ставицької, В. Чабаненка та ін. У широкому розумінні експресивність трактують як «засіб посилення виразності та зображальності мовлення, його впливу» (Вінтонів, 2018, с. 94) і протиставляють нейтральності (Українська мова, 2004, с. 461).

На сьогодні спостережено чітке розрізнення понять експресивність (інтенсифікована виразність), експресія (інтенсифікація виразності), експресема (мовно-естетичний засіб позначення виразності), експресоїд (конкретний реалізатор експресеми), експресив (узуальне чи оказіональне слово або його лексико-семантичний варіант, у якому поєднані денотативний та конотативні компоненти його значення) (Галаур, 2018, с. 21). Крім того, у науковий обіг уведено термін «експресивізація», який позначає результат «умотивованої мисленнєвої лінгвокреативної діяльності мовця, спрямованої на вираження особистих прагматичних інтенцій, що виявляється у свідомому, попередньо підготовленому усному чи писемному тексті й базується насамперед на когнітивному дисонансі (…), що виникає в результаті інноваційного вживання або створення мовних явищ» (Ідзьо, 2016, с. 36).

Формулювання мети дослідження. Мета пропонованої розвідки - окреслити парадигму вербальних засобів експресивізації тексту, зафіксованих у романі Марії Матіос «Щоденник страченої». Означена мета передбачає розв'язання таких конкретних завдань: ідентифікувати найтиповіші лексичні репрезентанти експресивно-оцінного навантаження художнього мовлення, з'ясувати їхню значеннєву та лексико-граматичну природу, описати стилістичні спроможності; стратифікувати систему синтаксичних експресивних засобів, вичленувавши в їхньому полі найуживаніші в досліджуваному тексті одиниці; проаналізувати графічні експресеми як один із виявів лінгвокреативності авторки.

Інтенсифікована виразність властива одиницям усіх рівнів мовної структури, однак найпродуктивнішою є лексична експресивність. Експресивні лексичні одиниці покликані передавати гаму почуттєвих інтенцій суб'єкта мовлення, впливаючи при цьому на емоційну сферу адресата, спонукаючи його до активного, небайдужого сприймання. У романі «Щоденник страченої» функційно активним засобом екс - пресивізації тексту є слова, що називають психоемоційний стан: іменники любов (30 репрезентацій), страх (26), печаль (22), кохання (21), радість (18), щастя (16), самотність (13), злість (7), безсилля (7), туга (6), лють (6), байдужість (6), ревнощі (6), страждання (5), образа (4), жаль (4), насолода (4), полегкість (4), радощі (4), розпач (3), тривога (3), хвилювання (3), відчай (3), гнів (3), жах (3), спокій (3), задоволення (3), сором (2), боязнь (2), розпука (2), роздратування (2), обурення (1), смуток (1), заздрість (1), заздрощі (1), огида (1), досада (1), зворушення (1), прикметники щасливий (10), байдужий (6), несамовитий (5), спокійний (4), збуджений (2), сердитий (2), радісний (2), сумний (1), прислівники цікаво (26), дивно (20), байдуже (14), жаль (9), страшно (5), соромно (5), нецікаво (3), спокійно (3), смішно (3), ніяково (2), лячно (1), тривожно (1), бридко (1), сумно (1), самотньо (1), радісно (1), весело (1), дієслова любити (48), боятися (34), плакати (15), ненавидіти (7), тужити (5), тривожитися (2), страждати (2), співчувати (2) та ін. Емотиви слугують головно для ідентифікації почуттів та переживань персонажа, напр.: Безсилля і відчай знову оволодівали мною; Цей жаль, ця щоденна туга за тобою (…) стискає мене, як удав…; Я задихнулася від люті;… тоді мене начисто покидає жалість до старого чоловіка. Лишається прикрість від неможливості змінити плин днів; Було затишно і спокійно; Я тужила за чоловіком, який залишав у номері майже наркотичний запах «Кобри» й запах свого тіла… Примітно, що психоемоційний стан персонажа часто стає об'єктом для метафоричного переосмислення, напр.:…раптом гидкий страх накинувся на мене, як невидимий нападник.; І з мене випарувалася навіть печаль;… підступна байдужість заповзла в мене, неначе паралітичний газ; З-під приспаної пильності задзвенів перший дзвіночок тривоги; Але образа копошиться доти, поки не перейде у злість.;… моє серце уперше зайнялося пожаром заздрості.

Увиразненню названих у тексті емоцій і посиленню відповідної тональності сприяють художні означення. Епітетний ряд формують негативно або позитивно конотовані лексичні одиниці, напр.:…з роздратованою люттю шельмую себе, як найбільшу світову негідницю і симулянтку, Відколись у мені заворушилася жорстока образа;… мовчазна тривога заважає думати…; Шалене кохання грошей не додає і щастя не примножує.

З-поміж лексичних засобів, за допомогою яких оповідачка передає широкий діапазон своїх почуттів, здійснює оцінну характеристику того, що її оточує і хвилює, варто виокремити оказіоналізми. Напр.: А як називається той, хто безкорисливо відриває від себе шматок серця? Серцепошматовувач?;… при спогляданні зафіксованого чорним по білому свого довгого і гострошпилевого життя я знемагаю від страху.; Якась мутна моторош обволокла душу лепким жабуринням.; У мене появився новий залицяльник - не-вимагальник, тільки давальник по імені Л.Д.

У «Щоденнику страченої» представлено надзвичайно багатий репертуар експресивних синтаксичних побудов. З-поміж них - питальні / питально-відповідні конструкції в монологічному мовленні, використання яких дає змогу письменниці увиразнити психоемоційний стан героїні, підкреслити її бажання розібратися в собі, заглибитися у власний внутрішній світ. Нагромадженням питальних конструкцій досить часто починаються або закінчуються щоденникові записи: Чому ж я відчуваю присмак злочинності в якихось геть зовсім невинних записах внутрішньої своєї печалі? Це печать виховання? / Тавро минулого часу? / Чи просто надмір вільного часу, коли не падаєш від фізичної втоми, не маєш особливих обов'язків ні перед ким? / Чи що це? Іноді питання містять імпліцитну відповідь (А хто пожаліє мене в моїх сутінках?) чи стають риторичними (…але чому? Чому?; Що мені робити?; На що я сподіваюся?; Як ти міг???). Для оформлення діалогізованого внутрішнього монологу, що репрезентує розмову персонажа або із самим собою (своїм внутрішнім «я»), або з умовним адресатом, у романі використано питально-відповідні конструкції, напр.:… Учора був мій день народження. Я брела пізньою вечірньою вулицею міста і плакала. / Чому я плакала? / Бо ти випробовував мене навіть у день мого народження. Або: І все ж. чому між людьми можлива гармонія, хоча й нетривала. або дуже тривала, але можлива? Куди вона потім зникає? Видозмінюється? Чи що з нею відбувається? / Вона, / люба моя, / атрофується, / випаровується, /розчиняється, / щезає, / вивітрюється, / вмирає, / мовчки покидає нас. Такий прийом увиразнює моменти особливої емоційної та інтелектуальної напруги, передає стан психічного потрясіння.

Вербальним маркером глибоких переживань персонажа є незавершені, обірвані речення, у яких думка висловлена не повністю через небажання або неспроможність мовця про щось говорити:…короткочасна зустріч - ніщо,

порівняно із розривом нервів на мотуззя до того, як.; Коли б ми були наївними молодими людьми, нам ці дурниці були би прощенними, а так.; А що нечастий гість. то.

Надзвичайно потужним є функційно-стиліс - тичний потенціал парцельованих синтаксичних конструкцій. Виділення певної частини речення у відносно самостійну комунікативну одиницю дає змогу підкреслити її змістову значущість, семантичну місткість, експресивну виразність (Українська мова, 2004, с. 461). Наприклад: ця стара курва - пам'ять розкручує, неначе рулон шпалер, події тридцятирічної давності. Вертає їхню послідовність. Гальмує на дрібницях. Розкладає на кольори. Видобуває запахи і звуки. І знову пришпилює до задавненого болю, ніби бере на гак чи садовить на палю. У досліджуваному тексті досить поширеним є винесення парцелята в новий абзац, напр.:

А іноді навіть добре - просто лежати й дивитися в стелю.

Ні про що не думати.

Ні за ким не тужити.

Представлена в такий спосіб інформація претендує на більшу переконливість, тож варта особливої уваги.

Ефективним засобом увиразнення мовлення в розгляданому творі є порівняльні конструкції, основне стилістичне навантаження яких - експресивна характеристика головної героїні, експлікація її світовідчуття і ставлення до зображуваних подій. Прикметною ознакою більшості компаративних зворотів є несподівані асоціації, позбавлені прикрашування: Тобі мало, що я залишилася порожньою, як діряве відро; Ревнощі, весь вік приховувані мною, ніби заразна хвороба, виснажливі, як голод, ревнощі тримали мою волю.;… я хочу патрати себе, як недорізану курку, по живому, незагоєному; А я партизаню в своїй голові, ніби остання дурепа.; І я пішла на роботу, вифу - форившись, мов лярва. Водночас наявні й порівняння, що мають позитивне оцінне значення. Образи, використані в них, апелюють головно до світу неживої природи чи до дитячих вражень: Щоразу мені хочеться досліджувати його тіло, як далекі зорі на нічному небі;… там, у минулому, - весело, немов у дитячому калейдоскопі.

Виразний експресивний потенціал має ампліфікація. Сутність цієї стилістичної фігури полягає в нагромадженні синонімів, однорідних членів речення, однотипних висловів. Наприклад:…І тільки тоді я зрозуміла, що мені кришка, гаплик, кранти, theend, фініш, ґата, фертик і фініта одночасно; Блаженна. / Як собака, що має сказ, - скажена. / Шалена. / Несамовита. / Не сповна розуму. / Непідсудна. /Божевільна. /Не…. /Це все про мене; Є задані параметри обов'язкових ритуалів тихого нібито щастя: прання, миття, готування, лікування, сварка, маскування синців, примирення, нестачі, періодичні любощі.

Доволі ефективним є використання в роз - гляданому творі засобів експресивної графіки. Своєрідним актуалізатором переживань персонажа є дефісація - атипове використання дефісу, побуквене чи поскладове розбиття слова на частини. Цей прийом передає сильне збудження персонажа, протяжність його мовлення: Мені ні про що писати. Так жити не-ці - ка-во-о-о-о!; О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о!!!!!!! Оце й уся моя теперішня мова!; На словах поспівчуває - але не приїде (…) /НЕ П-Р-И-Ї-Д-Е!!!; Дурдо-о-ом! - схопився за голову прокурор. Виразним графіко-орфографічним прийомом є анормативне вживання великої літери, що підпорядковується принципам семантичного переосмислення, підкреслює центральну позицію певної назви в загальній системі художнього твору, виділяє емоційно та експресивно наголошений елемент. Йдеться, зокрема, про написання з великої літери займенників на позначення чоловіка, який був епіцентром жіночих роздумів, почуттів, переживань, напр.: Цікаво, що робить зараз Він?; Навіщо я так мордую і себе, і Його?; Навіть якщо Ти, мій любий, скажеш, що треба кинутися сторч головою й без парашута з верхніх шарів атмосфери - я виконаю Твоє бажання. Натомість для називання інших чоловіків, стосунки з якими героїня сприймає як авантюру, використано інший стилістично маркований засіб - ініціали: Із С.Д. я вдалася до авантюри; Зателефонував О.О. Каже, скучив; У мене появився новий залицяльник - не-вимагальник, тільки давальник по імені Л.Д.

Високий ступінь загальної експресивності тексту засвідчує і нагромадження пунктуаційних знаків. Зокрема, використання крапок сигналізує про незавершеність, обірваність думки, позначає емоційні паузи, передає невпевненість, хвилювання, збентеженість, розгубленість, тривогу: Дивно, та я, як титулований кат, не відпускаю палець із тих місць, звідки проступає біль, неначе з-під бинтів запекла кров… /…я не знаходжу радісних сторінок… /…не знаходжу живого життя, а лише його розірвані шматки… /…але я не можу спинитися гортаю… /…вперед… /…назад… /…знову назад… /…вперед… /…без розбору… /… і чомусь звідусюди пахне кров'ю… Нанизування знаків оклику, знаків питання вказує на емоційність висловлення:… Я не зістарюся ніколи!!! / Ніколи! Ніколи!!!; Я не стану такою мавпою, бо мене завжди будуть любити й завжди буду любити я!!!; Що я маю робити без нього????; І цей Новий рік (…) я зустріла з невідкупоре - ним шампанським. / Скільки за моє життя було їх таких, самотніх???? / А скільки ще попереду???; І це - не кінець світу?!! Тире між однорідними членами речення як пунктуаційна альтернатива кодифікованому письму увиразнює динамічність мовлення, оприявнює процес пошуку найдоречнішого слова: Усю цю муть під назвою щоденник життя розумна людина могла би помістити в п'ятеро - десятеро слів: народилася - любила - страждала - народжувала - втрачала - мучила - вмерла; Ці чортові забобони - заборони - перестороги - коліно - преклонство - страх, невідомо перед чим… Вони мені отруїли життя.

Досить продуктивним графічним експресивним засобом, який спостережено в більшості щоденникових нотаток, є мікросегментація тексту - поділ на абзаци, які можуть складатися з одного речення чи його частини. Таке впорядкування тексту забезпечує відеовербальність художнього повідомлення. Наприклад:

Я б хотіла колись прочитати

спокійну,

розумну,

не-надривну,

не-істеричну

книжку про печаль.

Про найбільшу печаль у світі.

Про еверести печалі.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, вербальні засоби експресивізації художнього мовлення сприяють увиразненню авторського задуму, деавтоматизації висловлювання та фокусуванню уваги читача на комунікативно важливих змістових фрагментах. Функційний потенціал досліджуваних одиниць у текстах публіцистичного, розмовного, епістолярного стилів стане предметом подальших наукових пошуків.

Література

матіос виражальний зображальний наратор

1. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти. Ніжин: Видавництво «Аспект-Поліграф», 2005. 552 с.

2. Вінтонів М.О., Вінтонів Т.М., Мала Ю.В. Синтаксичні засоби експресивізації в українському політичному дискурсі. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2018. 336 с.

3. Галаур С. Диференційні параметри експресем та регулятем у художньому тексті. Мова: класичне - модерне - постмодерне. 2018. Вип. 4. С. 20-32. URL: http://reposit.nupp.edu.ua/handle/PoltNTU/9044

4. Гуйванюк Н.В. Експресивний синтаксис. Слово - Речення - Текст: вибр. праці. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. С. 409-478.

5. Ідзьо М.В. Мовні засоби експресивізації в текстах сучасних польських ЗМІ: дис…. канд. філол. наук. Київ: Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, 2016. 222 с.

6. Матіос М. Щоденник страченої. URL: https://readli.net/shhodennik-strachenoyi/

7. Українська мова: енциклопедія / редкол.: В.М. Русанівський та ін. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. 820 с.

8. Чабаненко В. Стилістика експресивних засобів української мови. Запоріжжя: Вид-во ЗДУ, 2002. 351 с.

References

1. Boiko, N.I. (2005). Ukrainska ekspresyvna leksyka: semantychnyi, leksykohrafichnyi i funktsionalnyi aspekty [Ukrainian expressive vocabulary: semantic, lexicographic and functional aspects]. Nizhyn: Aspekt-Polihraf. 552 p. [in Ukrainian].

2. Vintoniv, M.O., Vintoniv, T.M., Mala, Yu. V (2018). Syntaksychni zasoby ekspresyvizatsii v ukrainskomu poli - tychnomu dyskursi. [Syntactic means of expressiveness in the Ukrainian political discourse]. Vinnytsia: TOV «TVORY». 336 p. [in Ukrainian].

3. Halaur, S. (2018). Dyferentsiini parametry ekspresem ta reguliatem u khudozhnomu teksti [Differential parameters of expressemes and regulatemes in the artistic text]. Mova: klasychne - moderne - postmoderne. [Language: classic - modern - postmodern]. Issue 4. P. 20-32. URL: http://reposit.nupp.edu.ua/handle/PoltNTU/9044 [in Ukrainian].

4. Huivaniuk, N. V (2009). Ekspresyvnyi syntaksys (Expressive syntax). Slovo - Rechennia - Text: vybrani pratsi. [Word - Sentence - Text: selected works]. Chernivtsi: Chernivetskyi nats. un-t. P. 409-478. [in Ukrainian].

5. Idzo, M.V. (2016). MovnizasobyekspresyvizatsiivtekstakhsuchasnykhpolskykhZMI: dys…. kand. filol. Nauk. [Lingual means of expressiveness in the texts of modern Polish mass-media: PhD (Philology) dissertation]. Kyiv: In-t movoznavstva im. O.O. Potebni. 222 p. [in Ukrainian].

6. Matios, M. Shchodennyk strachenoi. [Diary of an executed woman]. URL: https://readli.net/shhodennik-strache - noyi/ [in Ukrainian].

7. Rusanivskyi, V.M. et al. (Eds.) (2004). Ukrainska mova: Entsyklopediia. [Ukrainian language: Encyclopedia]. Kyiv: Vyd-vo «Ukrainska entsyklopediia» im. M.P. Bazhana. 820 p. [in Ukrainian].

8. Chabanenko, V (2002). Stylistykaekspresyvnykhzasobivukrainskoimovy. [Stylistics of the expressive means of the Ukrainian language]. Zaporizhzhia: Vyd-vo ZDU. 351 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru