Варіантність в офіційному жіночому іменослові України: між нормою й аномалією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Варіантність в офіційному жіночому іменослові України: між нормою й аномалією

Макарець Юлія Сергіївна,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена соціолінгвістичному аналізу сучасного офіційного жіночого іменослову України. За даними Міністерства юстиції України, репертуар імен новонароджених дівчат у 2015-2019 рр. становив майже тисячу одиниць. Інтенсивне його розширення пов'язане з впливом глобалізаційних процесів на іменування, відновленням національних традицій, зростанням соціальної свободи у виборі імен, а часом і зі зниженням мовної культури мовців. Майже третина одиниць, які Мін «юст фіксує як окремі імена, є фонетико-орфографічними або морфологічними варіантами. Варіантні ряди офіційного імені можуть сягати п'яти - шести одиниць, що пов'язано з інтерференційними процесами, наслідуванням іншомовної (здебільшого російської) вимови та ігноруванням фонетичних і морфологічних рис української мови. Такі варіанти не лише мають юридичні наслідки, але й негативно впливають на мову: офіційний іменослов є атрибутом публічного спілкування, і якщо варіант «повного» імені фіксує інтерференційне явище, воно переходить із розмовної сфери в офіційну не як помилка, а як санкціонований мовний факт.

Ключові слова: власне ім «я, онім, антропонім, іменослов, фонетичний варіант, морфологічний варіант.

Abstract

Luliia Makarets

Variation in the official female onomasticon of Ukraine: between norm and abnormality

The article deals with sociolinguistic analysis of modern official female onomasticon of Ukraine. Its dynamics reflects processes, which are taking place in language system, and changes in society, social demographic and ethnic pattern, cultural markers and values, even the extent of legal regulation of social relations. Sociologists are interested in personal names as a means of social categorization and differentiation of individuals. Legists see them as a tool for one's legalization and as an object of legal protection. Anthropologists study them as special units of communication and interaction between generations. For linguists they are a specific typexplore them linguists - ists of means of lexical nomination. Linguistically onomasticon is a valuable source of information on the current state of language norms, level of linguistic culture of the population, and the status correlation between languages in society.

According to the date of the Ministry of Justice of Ukraine, the repertoire of newborn girls' names in 2015-2019 exceeded half a thousand units. It's due to the magnitude of globalization processes in naming, restoration of national naming traditions, rising social freedom in choosing names, and, sometimes, the decay of sense of responsibility in naming and insufficient language culture. About third part of female names appears as phonetic, orthographic and morphological variants.

Ukraine is a multinational state and representatives of other nationalities and national minorities maintain their own naming traditions. Ukrainian spelling of these names in documents often is inconsequent. Often variants arise due to the ambiguity of transliteration, Ukrainian-Russian language interference and violation of Ukrainian spelling standard. Much less it is a result of alive alternation in the Ukrainian language.

Rows of variants of the same official female name consist from two to five or six units. Among them there are normative and anomalous variants. In first case main and optional variants can be distinguished. Optional variants are not conventional in language practice but they do not violate the essential features of national language system (over time, some of them may become more popular than the main variant). Linguistically such variants are the same unit, the natural manifestation of potentialities of language system. But legally, person's name can't be spelled differently in her documents.

Keywords: proper name, onym, onomasticon, anthroponym, phonetic variant, morphological variant.

Основна частина

Особове ім'я - багаторівнева одиниця, яка виходить за межі явищ суто лінгвістичних. Ім'я людини існує на перетині історико-соціального, політико-правового, мовно-культурного й етнопсихологічного вимірів. Тож динаміка іменослову відображає як процеси, що відбуваються в мовній системі, так і зміни в суспільстві, його демографічний і етнічний малюнок, культурні маркери й ціннісні орієнтири, навіть міру й рівень правового регулювання суспільних відносин. Тому особове ім'я цікавить соціологів як засіб категоризації і диференціації індивідів у соціумі, юристів - як інструмент їх легалізації і об'єкт правового захисту, філософів - як семантичний чи суто логічний конструкт, антропологів - як особливий вияв зв'язку й взаємодії поколінь, мовознавців - як семантично й функціонально специфічний вид лексичних одиниць.

З погляду лінгвістичного іменословцінне джерело інформації про актуальний стан мовної норми, рівень мовної культури населення й статусне співвідношення мов у суспільстві. Однак в україністиці соціолінгвістичний його вимір лишається малодослідженим. Важливим надбанням українських лексикографічних студій стала праця П. Чучки «Слов'янські особові імена українців: історико-етимологічний словник». У праці «Власні імена: словник-довідник», укладеній Л. Скрипник та Н. Дзятківською, поданий перелік імен, вживаних в Україні станом на кінець 80-х рр. ХХ ст. [Скрипник, Дзятківська 1996: 7-19]. У межах вивчення українського онімного слова науковців цікавили перш за все етимологія українських імен, їх варіантність у розмовному мовленні, зокрема регіональна, виражальний потенціал у художньому тексті, трансформація семантичної природи в складі фразеологічної одиниці та символізація. Ці питання потрапляли в коло наукових інтересів Л. Гумецької, І. Ковалика, В. Німчука, Ю. Редька, Р. Осташа, Л. Кравченко, М. Торчинського та ін. У західній традиції увагу дослідників привертав соціолінгвістичний, психологічний і когнітивний аспекти власного імені. Їх цікавить «ефект літер імені» [Nuttin1985] у контексті соціальної оцінки його носія, наприклад, формування суджень про привабливість індивіда чи прийнятність його поведінки [Hensley, Spencer1985], соціальна стереотипізація імен, когнітивна основа іменування, зв'язок між іменем та впізнаванням і відтворення власних імен у мовленнєвій діяльності [Valentine, Brennen, Bredart2002]. В україністиці досліджень власних імен людей у таких аспектах бракує.

Традиційно вважають, що основні функції імені - соціальна класифікація і диференціація індивідів. З погляду правового - це ще й ідентифікація їх як суб'єктів правових відносин. Тому постає питання про причини й наслідки варіантності імен, перш за все фонетико-орфографічної й морфологічної. Його з'ясування на матеріалі українського жіночого іменослову є метою пропонованої статті.

Жіночий іменослов в Україні дуже розмаїтий. Зафіксований Міністерством юстиції України у 2015-2019 рр. репертуар імен новонароджених дівчат становив понад пів тисячі одиниць. Його строкатість свідчить про масштабність глобалізаційних процесів у іменуванні й одночасно - про відновлення національних традицій, про більшу, порівняно з радянським періодом, соціальну свободу у виборі імені, а подекуди - про ослаблення почуття відповідальності батьків за ім' я своєї дитини. Близько третини імен жіночого іменослову з'явилися через фонетико-орфографічну й морфологічну варіантність, яка іноді стає проявом системних закономірностей і реалізує можливості, закладені в самій мові, але частіше є наслідком деструктивних процесів, що загрожують сутнісним рисам української мови.

За даними Міністерства юстиції України, найпоширенішими жіночими іменами в Україні в 2015-2019 рр. стали Аліса, Анастасія, Ангеліна, Анна, Валерія, Вероніка, Вікторія, Дарина (Дар'я), Діана, Єва, Єлизавета, Злата, Катерина, Кіра, Марія, Мілана, Олександра, Поліна, Соломія, Софія (тут і далі приклади наведені за: Мін'юст України 2015-2019) (наприкінці ХХ ст. лідерство утримували Алла, Валентина, Вікторія, Ганна (Анна), Інна, Оксана, Юлія, а також Галина, Віра, Катерина, Любов, Лариса, Лідія, Лілія, Марія, Надія, Яніна [Скрипник, Дзятківська 1996: 11]). Та цими іменами - улюбленцями офіційний жіночий іменослов не обмежений.

Основу українського жіночого іменослову здавна становлять імена давньогрецького, давньоримського й давньоєврейського походження (Вікторія, Ганна, Катерина, Марія, Олена, Тетяна, Соломія, Софія, Юлія). Батьки все частіше дають дітям слов'янські імена: Зоряна, Дарина, Людмила, Мілана. Досить часто звертаються до призабутих давньослов'янських імен, утворених основоскладанням: Богуслава, Велеслава, Вселада, Дзвенислава, Зореслава, Златогора, Златомира, Ладослава, Любомира, Милослава, Мирослава, Орислава, Родослава, Твердислава, Яромира, Ясновида. Зростає популярність імен, запозичених із західноєвропейських мов. У радянські часи вона була порівняно невисокою: після захоплення іншомовними іменами в 20-30-х рр., уже в 40-х їхня популярність знизилася й залишалася невисокою досить довго, що було закономірним в умовах тодішньої ідеології з її різким засудженням усього, що йде з Заходу. Серед жіночих західноєвропейських імен здебільшого траплялися Жаннай Елеонора. Від часу здобуття Україною незалежності вони стабільно набувають все більшої популярності: Аделаїда, Амелі, Вівіан, Габріелла, Кароліна, Мелані, Ніколетта, Патрисія.

Наприкінці ХХ ст. Л. Скрипник відзначила тенденцію називання дочок на честь героїнь літературних творів [Скрипник, Дзятківська 1996: 8]. Сьогодні це також трапляється: батьки дають дочкам імена типу Джульєтта й Офелія. Але відчутнішим є звернення до міфології. У 2015-2019 рр. зареєстровані імена Афіна, Афродіта, Богіня (з і замість и), Венера, Муза, Олімпія, Мавка, Фея. Іноді на вибір імені впливає музична культура: батьки називають дочок Мадонна, Ріанна, Шакіра. Подекуди іменами стають назви міст або країн - Верона, Валенсія, Персія, Україна. Продовжується традиція онімізації загальних назв. Якщо в радянський період цю групу формували імена-неологізми, утворені від апелятивів, що називали пов'язані з революційною ідеологію поняття (Воля, Свобода, Слава), то тепер ідеться, наприклад, про дворянські титули: Герцогіня, Донья, Княгіна, Принцеса (також у записах з і замість и Прінцеса та з подвоєнням Прінцесса), Властеліна, Панна. Оскільки дівчина здавна асоціювалася з «квіткою» і «ягідкою» (порівняння з якими міцно увійшли в народну культуру), то перелік жіночих імен як і раніше поповнюється за рахунок назв квітів, ягід і фруктових плодів: Маліна (з і замість и), Мальва, Орхідея, Персика. Онімізуються й інші апелятиви: Весна, Мелодія, Океана, Смарагда, Сонетта. Все більше дівчат отримують імена, утворені від чоловічих додаванням морфологічного маркера роду - флексії - а: Андрея, Антіна, Володимира, Лук «яна, Миколая, Олексія, Ореста, Павла.

Все частіше як офіційні використовують антропоніми, що традиційно функціонували й продовжують вживатися як короткі форми імен. Подібне траплялося і раніше й іноді вело до появи нового імені. Наприклад, Олеся було короткою формою від Олександра, але поступово стало самостійним ім'ям. Трапляється, що імена, які в одній мові є короткими формами, запозичуються іншими мовами як самостійні офіційні імена, як, наприклад, це сталося з іншою короткою формою імені Олександра - Саша (відомі власниці імені - Саша Картер, британська керлінгістка, Саша Ендрюс, канадська футболістка). Однак дані Мін'юсту свідчать, що сьогодні явище проникнення в офіційний український іменослов коротких форм особових імен стало масовим: Анюта, Катя, Лєна, Лєра, Марічка, Маруся, Маша, Михаля, Таня, Тася, Юля, іноді - й зменшено - пестливих форм з суфіксом - к- : Оленка, Христинка, Яринка.

Найвиразнішою рисою сучасного офіційного іменослову України є його фонетико-морфологічна варіантність. Імена й раніше мали варіанти. Л. Скрипник серед причин їх появи називає чергування звуків (чол. Антон - Антін, Єремія - Ярема, Євсей - Овсій, Єфрем - Охрім; жін. Феодосія - Теодозія, Фотинія - Хотина), скорочення початку чи кінцівки імені (чол. Ігнатій - Ігнат - Гнат, Іларіон - Ларіон; жін. Гликерія - Ликера), морфологічне освоєння запозичених імен, що зумовило появу паралельних форм із типовими для української мови кінцівками (чол. - на - о, - а, - ко, - аш (-яш), - ош: Олексій - Олекса, Лавр - Лавро, Григорій - Грицько, Зіновій - Зінько, Ілля - Ілько - Ілаш, Лука - Луцько - Лукаш, Єрофій - Ярош та ін.; жін. - на -ія, - а (-я): Євгенія - Євгена, Лукерія - Лукера, Наталія - Наталя, Парасковія - Параска) [Скрипник, Дзятківська 1996: 10]. Наприкінці ХХ ст. дослідниця відзначала, що «на здатність імен варіюватися не завжди зважають при оформленні документів, що викликає ряд небажаних явищ: у документи потрапляють повні імена у місцевій звуковій оболонці, замість повних імен фіксуються розмовно-побутові усічені варіанти, у документах тієї самої особи трапляються різні варіанти імені тощо. Це неминуче призводить до юридичних ускладнень» [Скрипник, Дзятківська 1996: 11]. Сьогодні ця тенденція наростає.

Перш за все йдеться про запис запозичених імен. Україна - мультинаціональна держава, представники інших національностей і національних меншин зберігають власні традиції іменування. Український запис цих імен у документах часто є непослідовним. Чимало варіантів виникає через неоднозначність транслітерації, українсько-російську мовну інтерференцію й порушення правописних норм. Серед основних вокалічних варіантів імен такі:

- з і (відповідно до звучання в російській мові) замість и: Августина - Августіна, Алевтина - Алевтіна, Беатрис - Беатріс, Василиса - Васіліса, Веселина - Веселіна, Дарина - Даріна, Джина - Джіна, Динара - Дінара, Жасмин - Жасмін, Зорина - Зоріна, Карина - Каріна, Ладомира - Ладоміра, Магдалина - Магдаліна, Маргарита - Маргаріта, Матильда - Матільда, Михайлина - Михайліна, Павлина - Павліна, Серафима - Серафіма, Степанида - Степаніда, Христина - Крістіна;