Лексико-фразеологічні засоби вираження експресії в сучасній польській проповіді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Лексико-фразеологічні засоби вираження експресії в сучасній польській проповіді

Лукіна Л.Р., викладач кафедри слов'янських мов та зарубіжної літератури

Анотація

У статті проаналізовано лексико-фразеологічні засоби вираження експресії, що вживаються в текстах сучасних польських проповідей. Актуальність дослідження зумовлена тим, що експресивність є однією з найскладніших лінгвістичних категорій, оскільки вона пов'язана з виявом суб'єктивного початку в мові, що супроводжує пізнання об'єктивної дійсності та відображає зміст індивідуальної свідомості носіїв тієї чи іншої мови.

Визначено, що важливу роль у лінгвостилістичній системі будь-якої мови відіграє передусім емоційна лексика, тобто ті прошарки словникового складу, які так чи інакше пов'язані з людськими почуттями. У сучасній польській проповіді емотивну лексику репрезентують: синоніми, антоніми, релігійні терміни, ідеологізми, агіоніми, антропоніми, топоніми та ін. Специфічна термінологічна релігійна лексика в тексті проповіді створює урочистість, емоційність, експресивність, піднесеність. Надзвичайною емоційністю й експресивністю відзначаються синоніми та антоніми

Наголошено на тому, що експресивні якості проповідей вияскравлюються завдяки вживанню фразеологізмів, лексичні компоненти яких номінативно (до того ж часто образно) розкривають напружені психічні стани людини. Неабиякою експресивністю позначені ті фразеологізми, що передають життєві труднощі, безвихідь суб'єкта.

Однією з головних, категоріально істотних ознак фразеологізмів є наявність особливого, експресивного, цілісного фразеологічного значення, яке володіє певними специфічними особливостями, які відрізняють його від лексичного і дозволяють виділитися в самостійне поняття, що розкриває сутність фразеологічної системи. На відміну від лексичного значення, фразеологічне, як правило, пов'язане з позначеними предметами не прямо, а опосередковано, тобто значення більшої частини фразеологізмів генетично похідне. Фразеологізми створюються не для називання нових явищ, а для конкретизації та емоційно-образної оцінки предметів, явищ, подій, які вже названі у мові.

Ключові слова: проповідь, експресія, експресема, емотивна лексика, фразеологізми.

Abstract

LEXICO-PHRASEOLOGICAL MEANS OF USING EXPRESSION IN THE MODERN POLISH SERMON

The article analyzes the lexical and phraseological means of expression that are used in the texts of modern Polish sermons. The relevance of the study is due to the fact that expressiveness is one of the most complex linguistic categories, as it is associated with the manifestation of subjective origin in language, which accompanies the knowledge of objective reality and reflects the content of individual consciousness of native speakers.

It is determined that an important role in the linguistic and stylistic system of any language is played primarily by emotional vocabulary, those layers of vocabulary that are somehow related to human feelings. In modern Polish preaching, emotional vocabulary is represented by: synonyms, antonyms, religious terms, ideologies, agionyms, anthroponyms, top- onyms, and others. Specific terminological religious vocabulary in the text of the sermon creates solemnity, emotionality, expressiveness, sublimity.

It is emphasized that synonyms and antonyms are marked by extreme emotionality and expressiveness. The expressive qualities of sermons are highlighted through the use of phraseology, the lexical components of which nominatively (and often figuratively) reveal the tense mental states of man. Extremely expressive are those phraseologies that convey the difficulties of life, the hopelessness of the subject.

There is one of the main categorically significant features of phraseology it's the presence of a special, expressive, holistic phraseological meaning, which has certain specific features that distinguish it from the lexical. It stands out in an independent concept that reveals the essence of the phraseological system. Unlike lexical meaning, phraseological, as a rule, is connected with the marked objects not directly, but indirectly, the meaning of most phraseological units is genetically derived. Phraseologisms are created not to name new phenomena, but to concretize and emotionally and figuratively evaluate objects, phenomena, events that have already been named in the language.

Key words: sermon, expression, expresseme, emotional vocabulary, phraseology.

Постановка проблеми

Останні десятиліття посилену увагу лінгвістів викликає релігійна проповідь як різновид мовленнєвого жанру, насамперед, з погляду її комунікативно-прагматичної організації. Без вказівки на те, як певна мовна одиниця або категорія поводять себе у тексті, розуміння природи мови виявляється неповним, оскільки вивчати текст поза людиною, яка є його творцем і адресатом, неможливо. Саме текст відбиває образ світу, запам'ятовує динаміку думки і способи її експлікації за допомогою мовних засобів [1, с. 4].

Мотиваційною основою свідомості та мовної поведінки є емоції. Джерелом людських емоцій виступає мова, яка власне і номінує емоції, виражає їх, описує, імітує, стимулює, класифікує, пропонує засоби для мовного маніпулювання та моделювання відповідних емоцій. Саме мова формує емоційну картину світу. Інтерес до проблеми експресивності пояснюється увагою до мовної особи, а точніше, до опису мови як засобу дії на мовну особу, на її поведінку і внутрішню духовну діяльність. Як наслідок, основною функцією експресивності є посилення дії на інтелектуальну, емоційну і вольову сфери особи реципієнта. Вона має здатність виражати усілякі стосунки, що пов'язують позначення дійсності з емоційним у своїй основі сприйняттям дійсності і прагненням передати це сприйняття реципієнтові, впливаючи на його діяльність з тією чи іншою метою. Експресивність змінює емоційний стан носія мови, впливаючи, таким чином, на його цілеспрямовану діяльність [2, с. 232].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання про сутність експресивності належить до центральних у сучасному мовознавстві. Нині опубліковано багато ґрунтовних розвідок про категорію експресивності з погляду семантики, психолінгвістики та лінгвостилістики.

Певною мірою торкалися дослідження мовної експресивності та експресії такі лінгвісти, як: О. Ахманова, А. Вежбицька, Т. Скубалянка, Р. Ґжеґорчикова, С. Ґраб'яс, Г. Зґулкова, Ш. Баллі, Я. Зіма, О. Потебня, В. Русанівський, М. Пилинський, С. Єрмоленко, Л. Шевченко, В.Чабаненко, Н.Бойко, Н. Дорогович, І. Арнольд, В. Шаховський, В. Виноградов, В. Телія.

О. Ахманова експресію трактує як «виразово-зображальні якості мовлення, що відрізняють його від звичайного (або стилістично нейтрального) і надають йому образності та емоційного забарвлення». Приблизно так само витлумачують цей термін і Д. Розенталь та М. Теленкова. За В. Григор'євим, експресія - це виразність, це те, що передбачає вираження нетривіального (наприклад якогось художнього змісту). З думкою В. Григор'єва перегукується таке твердження Г. Колесника: «Експресія - це те, що протиставляється стандарту, емоційно марковане, характерне...». Виходить, отже, що експресія - це виразність, або зображальність мовлення, це така якість мовлення, завдяки якій воно набуває стилістичної маркованості (емоційності, образності) і стає спроможним передати певний нетривіальний зміст. Але таке поняття потребує деяких уточнень і доповнень [3, с. 6]. фразеологічний експресія релігійний лексика

В. Чабаненко зауважує, що поняття «експресія» інколи ототожнюють із поняттям «експресивність». Але це різні речі. Якщо експресія - підсилення (інтенсифікація, збільшення) виразності, то експресивність - уже сама підсилена (інтенсифікована, збільшена) виразність, така соціально й психологічно мотивована властивість мовного знака (мовленнєвого елемента), яка деавтомати- зує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу слухача або читача [3, с. 7].

Постановка завдання

Метою статті є виявлення тих лексико-фразеологічних мовних засобів сучасних польських проповідей, які сприяють вираженню експресії в даному жанрі релігійного дискурсу.

Виклад основного матеріалу

Домінуючою стильовою характеристикою ораторських промов усіх жанрових різновидів є експресивність, що визначається діями адресанта, який прагне вплинути на емоційну, вольову та інтелектуальну сфери адресата і використовує для цього всі різноманітні засоби впливу. Прийоми і методи експресивізації тексту включають як відкритий вплив, так і широке використання непрямої мовленнєвої тактики. Емотивність та експресивність найкраще реалізується на лексичному мовному рівні [4, с. 100].

Дослідивши мовну організацію сучасних польських проповідей на лексичному мовному рівні, можемо побачити, що експресивність практично не властива релігійним термінам (zmartwychwstanie, liturgia, Eucharystia, msza, Ewangelia, apostol, prorok, kaplica, homilia, aniol, grzech, modlitwa, kosciol, chrzest, krzyz тощо) всередині терміносистеми, однак вона посилюється при вживанні їх у проповіді, під час якої пересічні парафіяни сприймають одиниці богословської терміносистеми як частково детермінологізовані й позначені конотацією піднесення: «Slowo stawia nas dzis, jak w czasie kazdej zresztq Eucharystii, przed koniecznosciq dokonania wyboru, od ktorego zalezy nasz los: zbawienie lub potqpienie» [1]; Na Eucharystiq przychodzimy spotkac Mqdrosc» [2];

«Potrzeba wowczas duchowego Lekarza, szpitala - wspolnoty Kosciola oraz skutecznych lekow na ludzkie schorzenia duchowe, sakramentow, modlitwy, postu, darow Ducha»; «Ale drugie prawo zycia duchowego podpowiada, ze czlowiek jest czqsto zawirusowany grzechem i w konsekwencji oddzielony odBoga» [3]; «Widzimy moze jasniej podczas modlitwy i liturgii, ze takie przeslanie zostawili nam nasi ojcowie» [8]; «Dla pan przypomnienie, ze kobiecy ubior do kosciola to opcja „skromnie”. Wlasciwy stroj to taki, ktory nie rozprasza uwagi na modlitwie»; «Wswietle etykiety, ktora jest w tym przypadku bezwzglqdna, elegancki mqzczyzna wybierajqc siq na Mszq sw. powinien wlozyc garnitur, do tego koszulq (najlepiej bialq), krawat oraz polbuty»; «Osobista wiara lub niewiara czlowieka wyraza siq, lub nie, w sposobie ubierania, w tym zewnqtrznym szacunku wobec niedzieli, dnia zmartwychwstania, Eucharystii, miejsc poswiqconych» [10]; «Niesamowicie brzmiq dzisiaj slowa Pisma odczytane w kosciele»; «Zaobserwujmy to: Eucharystia to wielkie indywidualne i wspolnotowe wypatrywanie sladow»; «Eucharystia daje nam tq pewnosc, radosc co tydzien, w kazdym wieku, w kazdym stanie»; «A to po prostu, my, uczestnicy liturgii Mszy sw. oddajemy siebie Jemu» [11]; «Apostolowie, doswiadczeni rybacy, wiedzieli o tym dobrze»; «Apostolowie rozniq siq od zdobywcow tego swiata. Sq pokorni i dlatego szukajq bardziej sercem» [12]; «Wkosciele nierzadko po homilii na twarzach sluchaczy mozna dostrzec znudzenie» [18]; «Dlatego chrzest jest czyms wiqcej niz tylko przebaczeniem grzechow. Chrzest jest jak umowa zawarta z Bogiem, by nauczyc siq mowic Ewangeliq i prowadzic zycie ucznia. Chrzest to skrzydla» [19]; «Slowo „krzyz” najczqsciej przywodzi w swiecie na mysl cierpienie i smierc, czyli to, co budzi nasz lqk i wielkq nawet niechqc. Buntuje siq swiat przed krzyzem»; «Bo Krzyz Chrystusa jest kluczem do Raju. Krzyz staje siq wiqc znakiem bezgranicznego zawierzenia Bogu, ktory swojego Syna nam dal do konca, aby nam przedstawic owoc Zmartwychwstania» [20].

Ми зауважили, що у текстах сучасних польських проповідей трапляються й введені до експресивних метафоричних сполук частково детермінологізовані терміни зі світських, наукових галузей (wojna informacyjna, media, kryzys ekonomiczny, DNA, „zelazna kurtyna”, hejt та інші): «A ile z wojen informacyjnych odbywa siq za pomocq mediow. Jakaz topulapka... Ilez tez slyszymy paskudnych wojenek slownych, ilez doswiadczamy klamstw z wielu anten i wielu zrodel»; «Ludzkie DNA - kod genetyczny w ktorym zapisano fizyczne wlasciwosci kazdego z nas - posiada przynajmniej poczwornq zlozonosc» [11]; «Czy zauwazyliscie, ze slowo Jezus „wypowiedziane” przez Boga do ludzkosci w Betlejem uczy nas komunikacji poprzez „zelaznq kurtynq” miqdzy zyciem i smierciq? ...Z pokorq i milosciq ludzie potrafiq siq przebic poprzez „zelaznq kurtynq” miqdzy zyciem i smierciq» [12]; «Szacunek jest warunkiem do zrozumienia, wyciqgniqcia dloni do drugiego. Hejtu, uprzedzenia dostarczajq nam dosyc obficie media. Bog kocha czlowieka, a wyzwalania hejtu nie toleruje. Takich talentow nie rozdaje» [13]; «Media zdajq siq nie popularyzowac niektorych slow.. Do takich znielubionych slow w slowniku medialnym nalezy, zdaje siq, wyrazposluszenstwo» [14].

Уже два роки світ перебуває у жахливій реальності, пов'язаній із появою і швидким поширенням нового небезпечного коронавірусу (SARS-CoV-2), що призвело до оголошення коро- навірусної пандемії. Так, із грудня 2019 року найбільш вживаною стала медична тема з ключовим поняттям «коронавірус», «коронавірусна хвороба» або COVID-19.

Смертоносна хвороба COVID-19 вплинула на всі сфери життя. За короткий час термінологічна, переважно медична лексика стала загальновживаною і охопила усі сфери життя, що не оминуло й релігії.

Аналізуючи проповіді сучасних польських проповідників, ми звернули увагу на те, що в багатьох проповідях згадується всесвітня пандемія та термінологія, яка з нею пов'язана (pandemia, wirus, Covid-19, kwarantanna, szczepionka, zaszczepic siq, zamkniqcia domowe, lockdown, rozmrazanie gospodarki, szpitale jednoimienne, izolacja spoleczna, maseczki, dozowniki plynu do dezynfekcji, wideokonferencje, praca zdalna, strefy czerwone): «Papiez Franciszek zaszczepil siq przeciw Covid-19, a Watykanska Kongregacja Nauki Wiary, podkresla, ze trzeba i nalezy siq szczepic kiedy nie ma przeciwskazan. Jest to wrqcz nakaz sumienia: uchronic siebie oraz innych przed transmisjq zabojczego wirusa» [1]; «Moi Drodzy, w czasie gehenny pandemii, zamkniqcia domowego przezywalismy niejednokrotnie i na rozne sposoby brak Eucharystii» [5]; «Rowniez, a moze przede wszystkim w naszych czasach: pandemii, widocznego kryzysu wiary wielu i skandali targajqcych to tu, to tam Kosciolem» [9]; «Moze siq wahasz, moze nie wiesz jak wybrnqc z bylejakosci wiary, czy z kryzysu pandemicznego, a gdzies juz czeka na Ciebie grupa ludziczydobryspowiednik» [14]; «Pandemiasprawia bol rodzinom, wspolnotom, calym narodom, a nawet najzasobniejszym panstwom» [17]; «Inscenizacja mariackiego Betlejem to dla nas rowniez czytelny znak nadziei, w czasach kiedy to epidemia COVID- 19 zajqla pierwsze miejsce w rankingu wszelkich wiadomosci dziennikow na calym swiecie» [18]; «Czy pandemia pozostanie z nami na zawsze? Lockdown, rozmrazanie gospodarki, szpitale jednoimienne, izolacja spoleczna, maseczki, dozowniki plynu do dezynfekcji, wideokonferencje, praca zdalna, zamkniqte restauracje, strefy czerwone» [19]; «W imiq prawdy, w czasie trwania epidemii COVID-19 nie usuwajmy Boga na margines zycia, bo to przyniesie ze sobq tragiczne skutki» [20]; «Wdobie rekordowych osiqgniqc pandemii nie nalezy bac siq maseczek, jak diabel swiqconej wody» [21].

У сучасних польських проповідях функцію експресем виконують також ідеологізми, наприклад niewolnictwo, тобто рабство, niewolnik - раб, невільник, oboz koncentracyjny - конц. табір, barak - барак, KPZR - КПРС (Комуністична партія Радянського Союзу), komunista - комуніст: «Wiemy, ze skonczylo siq to wprowadzeniem na nowo niewolnictwa z ktorego przeciez chrzescijanstwo juz wyzwalalo przez pierwsze wieki po Chrystusi» [10]; «Zywy Chrystus w sercach wzgardzonych niewolnikow staje siq Zrodlem tryskajqcym ku zyciu wiecznemu, jedynym oparciem w mqkach obozowej egzystencji»; «Ludzie w obozach koncentracyjnych szukali Boga i drogi do Niego»; «W obozie przechowywalem hostie w sienniku, w przemyslanych skrytkach pod deskami prycz»; «Wnajwiqkszym ukryciu zanosi oczekujqcym za stertq kamieni, za wqglem baraku» [12]; «Kaplan ten po smierci Leonida Brezniewa, radzieckiego I sekretarza KPZR, modlil siq za jego duszq. Dostalo siq mu od naboznych parafian, no bo jak tak mozna modlic siq za komunistq?» [16].

У сучасних проповідях інгерентна експресивність, тобто така, яка внутрішньо властива мовній одиниці, і є постійною та невід'ємною ознакою елемента мови за будь-яких умов та у будь-яких контекстах, притаманна прецедентним власним назвам-іменам апостолів, пророків, святих, тобто агіонімам (Apostol Piotr, Jan Pawel ІІ, Jan Chrzciciel, Dawid, Abraham, Sw. Antoni, Sw. Jozef, Noe, Maria Magdalena, Cyryl, Metody, Sw. Sylwester, Sw. Faustyna, Sw. Cecylia та ін.): «Czy nie tegoz zapalu misyjnego uczyl nas rowniez Karol Wojtyla - Jan Pawel II - Swiqty? On chlopak urodzony 100 lat temu w podkrakowskich Wadowicach wiedzial, ze tylko wtedy dusza ludzka zazna spokoju i szczqscia, kiedy dostqpi harmonii z planem Bozym» [8]; «Zyjqcy nadzwyczaj ubogo, Jan Chrzciciel pod natchnieniem ducha Bozego odwaznie wychodzi nad Jordan i czyni swiadectwo ostatniegoproroka»; «Od czasow chrztu w Jordanie Syna Bozego juz Bog nie sqdzi jak za dni Noego, ze wielka jest niegodziwosc ludzi na ziemi i ze usposobienie ich jest wciqz zle»; «Apostol Piotr nawetprzyrownuje chrzest do potopu w czasach Noego» [10]; «A Rodzina Swiqta, Jezus, Maryja, Jozef, sw. Szczepan, sw. Jan, sw. Sylwester, sw. Jan Pawel II, sw. Faustyna i wszyscy nasi Swiqci czuwajq nad nami»; «W ten szczegolny dzien roku, we wspomnienie swiqtego papieza Sylwestra, Bogu czynimy dziqkczynienie» [11]; «A sw. Jan w Ewangelii dodaje, ze to Jezus ma umrzec za narod, a nie tylko za narod, ale takze, by rozproszone dzieci Boze zgromadzic w jedno» [15]; «MariaMagdalena, Maria, matka Jakuba, i Salome wczesnym rankiem w pierwszy dzien tygodnia wqdrujq, aby zaopatrzyc cialo Jezusa» [17]; «Jestesmy synami i corkami wiary Abrahama. Abraham przypomina nam o glqbokosci wiary tak zydow i chrzescijan. Osobista zazylosc Abrahama z Bogiem jest tak wielka, ze przewaza nawet wartosc milosci do jedynego syna Izaaka. Abraham gotow jest go poswiqcic. Abraham stawia wszystko na jednq kartq» [18]; «Piotr, Jakub i Jan nie znajq jeszcze wyjasnienia zapowiedzi mqki i zmartwychwstania, ale wchodzq w relacje z tajemnicq Jezusa» [19]; «Jeszcze jedno: dzisiejszemu dniu patronujq dwaj swiqci patronowie Europy: Cyryl (+869) i Metody (+885). Cyryl po studiach w Konstantynopolu udal siq na gorq Olimp do klasztoru w Bitynii, gdzie przebywal juz jego brat - Metody» [20].

іменам-символам (Adam -- перший чоловік, Ewa - перша жінка, Jezus Chrystus - вищість, ідеал, істина, Judasz - один із дванадцяти апостолів, який зрадив свого учителя, ІсусаХриста): «Jezus Chrystus realizuje odwazny plan Ojca w Duchu Swiqtym» [8]; «W osobie Jezusa Chrystusa dostrzegajq Bozy ratunek dla wszystkich grzesznikow i doswiadczonych przez zycie» [9]; «Dodatkowo pamiqtamy, ze ten dwunasty, Judasz, nie doczeka juz radosci zmartwychwstania. Nie podniesie siq ze zdrady. Zasmuca Jezusa» [10].

Використання прецедентних власних імен у текстах сучасних проповідей є потужним засобом посилення експресії, коли на ім'я видатної особи (вченого, політика, історика, державного чи культурного діяча) накладаються персональні досягнення його носія й ім'я переходить у постан- тропонімічний статус: (Mikolaj Watek, Adam Sapieha, Wit Stwosz, Krzysztof Kolumb, Justin Bieber, Oskar Wild, Lady Gaga, Andrea Bocelli, Celine Dion, John Legend, Lang Lang ): «Adam Stefan Sapieha przyszedl na swiat 14 maja 1867 w Krasiczynie. Droga do kaplanstwa prowadzila przez dlugoletnie studia, zpoczqtku wcale nie teologiczne, aprawnicze. Studiowal na Uniwersytecie Jagiellonskim, potem przenioslsiq do Wiednia, gdzie kontynuowalnaukq....» [10]; «Krzysztof Kolumb, wielki odkrywca Ameryki, napisal do krola Hiszpanii, przybijajqc do brzegu wyspy Haiti taki list: Tutaj jest wiele korzeni, wielkie kopalnie zlota i innych kruszcow...» [12]; «Rzezbiarz Wit Stwosz prezentuje go w oltarzowej scenie Pojmania w charakterystycznej zoltej szacie zdrady i falszu» [13]; «Justin Bieber, lat 27, Kanadyjczyk, to chrzescijanin - protestant i gwiazda muzyki pop znana zwlaszcza mlodym. W ostatnich latach stoczyl wielkq walkq z grzechem i uzaleznieniem. Ufamy, ze zwyciqskq. Znajduje siq na etapie chrzescijanskiego dojrzewania. Jest czyms naturalnym jego spiew podczas nabozenstwa w kosciele do ktorego nalezy» [14]; «Doswiadczyl tego rowniez Oskar Wild ((1900), irlandzki pisarz, ktory sam siebie nazywal arcygrzesznikiem i cynikiem. Ku zdumieniu wszystkich, Oskar Wilde na lozu smierci przeszedl na katolicyzm» [16]; «W tych dniach wielkie gwiazdy muzyki swiatowejLady Gaga, Andrea Bocelli, Celine Dion, John Legend i pianista Lang Lang wykonaly wspolnie piosenkq The Prayer - Modlitwa. Uczynili to podczas koncertu w Internecie zorganizowanego na rzecz lekarzy walczqcych z koronawirusem. Oni wyspiewali juz swoj „psalm”. Wzruszali siebie i napelnili dusze modlitewnym bezpieczenstwem» [21]. Використанням прецедентних імен проповідник не тільки зацікавлює слухача, але й налаштовує його на діалог із собою як із своїм культурним однодумцем, людиною спільних з ним інтересів і поглядів.

Тому антропоніми та агіоніми, які характерні для сучасних польських проповідей, актуалізують широкий духовно-культурний, релігійно-історичний фон, в окремих контекстах є образами-символами, а також можуть виконувати історико-біографічну функцію.

Як і антропоніми, топоніми теж можуть виконувати роль символа, набуваючи різних емоційно-оцінних відтінків: (Kana Galilejska, Jerozolima, Betlejem, Jordan, Bronowice Male, Izrael, Ain Karem, Cora Dawida, Eden, Nazaret, Kafarnaum, Golgotа): «Kiedy Jezus przychodzi nad Jordan rozpoczyna tajemnice swiatla i nowego zycia swiata»; «Pomaga nowozencom w klopotliwej sytuacji w czasie wesela w Kanie Galilejskiej» [4]; «Dlatego tegoroczny znak Trzech Kroli, znak Trzech Mqdrcow, ktorzy przyszli do Zbawiciela w Betlejem chciejmy odczytac jako nowq zapowiedz odrodzenia swiata» [9]; «Opowiada i komentuje bliskosc Boga z ludzmi w raju Eden, Nazarecie, Betlejem, Jerozolimie i tu dzisiaj w Krakowie. Dwa slowa spajajq siq w jedno: milosc- przeznaczenie. A my stajemy oniemiali przed dobrociq Boga» [10]; «Nie ma powodu, abysmy zatrzymywali siq dluzej nad postawq mieszkancow Nazaretu»;

«Jezioro Galilejskie sfynie z kaprysnejpogody» [12]; «Chrystus wzywa apostolow do wqdrowki do Galilei jako zywa osoba» [13]; «Wsynagodze w Kafarnaum „zdumiewali siq Jego naukq”, doslownie byli „oszolomieni ”» [15]; «Idzie odwaznie przez zycie az na Golgotq, abyprzypieczqtowac ofiarq Bozego Syna» [16]; «Jeszcze jedna obserwacja na koniec: Bog przychodzi ze swiqtym swiatlem z Nazaretu i Betlejem do naszego zycia, aby nas podbudowac» [17].

Серед експресивних засобів в сучасній польській проповіді вагоме місце посідають синоніми, які передають ті чи інші поняття з найточнішими відтінками й увиразнюють всю гаму пов'язаних із ними емоційно-експресивних нюансів: «Odrzucajq bunczucznie logikq, sensownosc, trzezwosc, wiedzq o swiecie, rozum, rozwagq, przytomnosc, przenikliwosc, rozsqdek, roztropnosc» [1]; «To wielkie szczqscie, odnawialna mlodosc serca, niewinnosc, czystosc, lagodnosc, ktorq dostrzegamy nawet w najstarszych jubilatach» [5]; «Przeciez to nie euro, dolar, zlotowka sq przeklinane, ale serce, ktore przykleilo siq do pieniqdza i sprzedaje Boga i ludzi za centy i grosze» [7]; «Odwiedza wesela, nawiedza rodziny apostolow» [10]; «Przez sw. Jozefa cichego, umilowanego, czulego, poslusznego, przyjmujqcego, tworczego, pracujqcego, a pozostajqcego w cieniu, uczymy siq drogi prostej i doskonalszej prowadzqcej do szczqscia i w konsekwencji do domu Ojca niebieskiego» [12]; «Sw. Jozef to nasz bohater na szarosc, nijakosc, dezorientacjq, zamieszanie, ktore przezywa dzisiejszy czlowiek i nie wie czqsto dokqd isc» [13]; «Mamy czqsto wrazenie tu w kosciele Mariackim w Krakowie, ze wielu wchodzqcych lekcewazy sobieprawdq o swiqtosci Bozej tego miejsca i koniecznosci osobistej, personalnej, pokornej postawy na modlitwie czy podczas zwiedzania»[14]; «Jeszcze jedno zaobserwujmy: apostolowie nie sq nadludzmi, herosami» [15]; «Od tysiqcy lat mapa jest podstawowym narzqdziem orientacyjnym w rqkach podroznikow, pielgrzymow i turystow» [16]; «Bycie zdrowym oznacza wyzwolenie z choroby ciala, oczyszczenie umyslu oraz uwolnienie duszy z grzechow» [17]. Серед усіх типів мовних контрастів найпопулярнішим, найчастіше вживаним і найміц- ніше усталеним є контраст семантично корелятивних чи супротилежних одиниць, тобто антонімічний контраст. Вживання семантично контрастних лексем сприяє яскравішому вираженню думки й завжди супроводжується певними емоційно-експресивними барвами мовлення. Контраст семантично корелятивних одиниць, як експресивний засіб, широко використовується в усному побутовому й ораторському мовленні, епістолярії та художній літературі, а також і в проповіді [5, с. 24].

Традиція використання антонімів як засобу впливу на вірян під час проповіді є дуже давньою. Слова з протилежними значеннями є надзвичайно виразним стилістичним засобом, бо виконують важливі функції зіставлення або протиставлення (na dobre i na zle, zyjemy - umieramy, w zyciu - w smierci, lekkich - ciqzkich, zyjqcego - martwego, radosci - smutki, plakali - smiali siq, dobro - zlo, dobrego - zlego, ubostwo - bogactwo, realna- mistyczna, fakt - fikcja, wiara - niewiara,wielkie - male, porannego- wieczornego, niebo -pieklo,): «Na Eucharystii Jego obecnosc jest realna i mistyczna» [1]; «W tym kontekscie slyszymy pozbawionq sensu wypowiedz, ze potrzeba „odrzucenia mysli o obiektywnej prawdzie, zanik podzialu na fakt i fikcjq, kulturq i kicz”» [1]; «Osobista wiara lub niewiara czlowieka wyraza siq, lub nie, w sposobie ubierania, w tym zewnqtrznym szacunku wobec niedzieli, dnia zmartwychwstania, Eucharystii, miejsc poswiqconych» [9]; «Kazdy kosciol - te wielkie i te male budowle - mozemy porownac do lodzi rozkolysanej na wzburzonym morzu swiata» [10]; «A zaczyna siq od niepozornego zaniechania modlitwy domowej, porannego i wieczornego znaku krzyza, odejscia od czytania Pisma, opozniania w sakramentach» [11]; «Nie ma drog posrednich. Niebo lub pieklo» [15].

Також ми зауважили, що надзвичайно великий вплив на слухача мають біблійні фразеологізми. Фразеологізми глибоко узагальнюють морально-етичний, світоглядний та суспільно-професійний досвід мовців, відбивають мудрість, дотепність, кмітливість і життєвий оптимізм народу. У цьому розумінні вони є яскравими естетичними й потенціально стилістичними одиницями. Щодо естетики функціонування фразеологізму, то вона полягає головним чином у тому, що доречно вжитий і вміло акцентований сталий вислів здатний змінити багатослівну логічну побудову, образно узагальнити (зрезюмувати) сказане, пожвавити мовлення й надати йому особливої емоційно-експресивної тональності [5, с. 230]. Наприклад: «Jestesmy w koncu solq ziemi, swiatlem swiata, sercem srodowiska. Miejmy swiadomosc, jak wazni jestesmy dla Boga i tych, ktorzy nas kochajq» [10], в цьому висловлюванні фразеологізм «Sol ziemi (Сіль землі)» підсилює в слухача почуття власної значущості, тому що «сіль землі» - кращі люди свого часу; «Bo przeciez miara milosci, to milosc bez miary» [14], мається на увазі, що міра Божої любові - це любити без міри; «Bliskie jest krolestwo Boze» [16] - або ще часто вживається варіант «krolewstwo niebieske» (царство небесне), тобто Рай; «Litery

Alfa i Omega bowiem Jezus mowil: „Ja jestem Alfa i Omega, Pierwszy i Ostatni, Poczqtek i Koniec» [18], в одному із текстів Бог каже: «Я є Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець». Альфа є першою, а омега - останньою літерами грецького алфавіту, тому фразеологізм означає початок і кінець; основу, найголовніше.

Висновки

Отже, усі експресивні засоби пов'язані між собою й утворюють чітку організовану систему. Ця система складалася, шліфувалася, вдосконалювалася протягом тривалого часу, але особливо інтенсивно - на сучасному етапі розвитку мови.

У сучасній польській проповіді емотивну лексику репрезентують: синоніми, антоніми, релігійні терміни, ідеологізми, агіоніми, антропоніми, топоніми та ін.. У польських казаннях інгерентна експресивність супроводжує ім'я - символ Jezus Chrystus, власні назви-імена апостолів, пророків, святих; адгерентними експресивно забарвленими є антропоніми, що є прецедентними іменами; топоніми-біблеїзми із символічним значенням і топоніми, що позначають населені пункти.

Перспективу дослідження вбачаємо в аналізі стилістичних засобів вираження експресії в сучасній польській проповіді.

Список використаних джерел

1. Смирнова М. С. Проповідь у релігійному православному дискурсі ХХ століття: лінгвопрагматичний аспект: дис. ...канд. філ. наук: 10.02.15 - загальне мовознавство. Маріуполь, 2016. 271 с.

2. Баюн К. Й. Експресивність як мовна та мовленнєва категорія. Вісник Житомирського державного університету. Випуск 2 (80). Філологічні науки, 2015. С. 232-236.

3. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. Київ: Вища школа, 1984. 165 с.

4. Ніколаєнко О. А. Експресивність лексичних засобів мови як засіб впливу на адресата у текстах ораторського дискурсу Республіканського Риму. Studia Linguistica. Випуск 8. 2014. С. 99-104.

5. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови: монографія. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 351 с.

Джерела ілюстрованого матеріалу

1. Ks. Dariusz Ras. Do nieba.

2. Ks. Dariusz Ras. Mqdrzy.

3. Ks. Dariusz Ras. Wirusologia.

4. Ks. Dariusz Ras. Odkrywcy.

5. Ks. Dariusz Ras. Personalnie.

6. Ks. Dariusz Ras. Zwiqzani.

7. Ks. Dariusz Ras. Burze i cuda.

8. Ks. Dariusz Ras. Ekzorcysci.

9. Ks. Dariusz Ras. Odwazni 2.

10. Ks. Dariusz Ras. Oznaczeni.

11. Ks. Dariusz Ras. Sfowni.

12. Ks. Dariusz Ras. Skomunikowani.

13. Ks. Dariusz Ras. Konkretni.

14. Ks. Dariusz Ras. Postuszni.

15. Ks. Dariusz Ras. Cud.

16. Ks. Dariusz Ras. Zmiany.

17. Ks. Dariusz Ras. Jezus.

18. Ks. Dariusz Ras. Odrodzeni.

19. Ks. Dariusz Ras. Prostoduszni.

20. Ks. Dariusz Ras. Apostotowie to wqdrowcy.

21. Ks. Dariusz Ras. Bezpieczni. W czasie epidemii.

Размещено на Allbest.ru