Німецькі запозичення в українській архітектурній термінології

Размещено на http://allbest.ru

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Центр підготовки спеціалістів для зарубіжних країн

Німецькі запозичення в українській архітектурній термінології

In the article describes and explores of German lexical borrowing on the Ukrainian architectural terminology.

The choice of the topic of our study is stipulated by practical needs of the society, since the architectural terminology functioning at the current stage is a completely formed microsystem, requiring further development of regularization, standardization and unification of the terminology items. The object of the study is focused on lexicons, translation dictionaries, uniform and terminology dictionaries. Analysis of the investigated material is performed mainly by descriptive method, conducted by means of classification, linguistic observation of terms functioning in lexicographical and terminographical sources. The chronology of spreading of German lexical borrowing on the territory of Ukraine was traced. It is emphasized that the influence of the German language on the Ukrainian language has continued and increased throughout the period of its formation and development. These are one-root units with the same form of content, but having some distinctions in the form of expression. Reasons for terms-variants appearing in analyzed terminology are defined. The collected and processed material can be involved in the process of compilation of lexicographical sources, specifically terminological, further regularization of modern Ukrainian architectural terminology, thus contributing to strengthening the status of architectural terminology in social life and to providing appropriate level of communication in particular scientific professional sphere.

Key words: German lexical borrowing, Ukrainian architectural terminology, interlingual contacts, architectural term, history of language, lexical-semantical differentiation.

Вступ

Постановка проблеми. У сучасному вітчизняному термінознавстві проблема лексичних запозичень посідає одне з центральних місць. Актуальність цієї проблеми пояснюється соціальною значущістю термінологічних лексичних одиниць, які репрезентують концептуальні знання у спеціальних сферах спілкування та фіксують поступальний розвиток наукових знань.

У складі української архітектурної термінології домінують терміни власномовного походження, оскільки «архітектурна терміносистема протягом усього періоду становлення і розвитку творилася на основі загальнонаціональної мови» [6, с. 281].

Однак значна кількість термінів у досліджуваній терміносистемі є лексичними запозиченнями, серед яких домінують термінологічні одиниці грецького та латинського походження. Проте, слід відзначити істотний вплив німецько-українських мовних контактів на формування та становлення української архітектурної термінології.

На думку В.Акуленка, «значною мірою німецькому впливові українська мова завдячує тим особливим місцем, яке вона сьогодні займає в європейсько-американському мовному і культурному ареалі, де вона поєднує риси східноєвропейські з відчутними характеристиками мови центральноєвропейської» [1, с. 18]. На разі особливої уваги потребує опис та функціонування німецьких лексичних запозичень, зафіксованих у лексико-семантичній системі української архітектурної термінології.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Питання впливу німецьких лексичних запозичень на українську мову завжди привертало увагу вітчизняних мовознавців. Учений І.Шаровольський досліджував фонетичні та морфологічні особливості германізмів в українській мові [16]; Д. Шелудько, аналізуючи німецькі запозичення, наголошував на посередництві польської мови [17]. О. Горбач [5], Ю. Бестерс-Дільґер [18], О. Пророченко [13] свої наукові розвідки присвятили етимології, періодизації поширення германо-німецьких запозичень в українській мові, їхній звуковій, морфологічній та семантичній структурі. Наукова праця М. Рогаля присвячена дослідженню лексичних запозичень з німецької мови в українських літописах XVII - першої половини XVIII ст. [14].

Питанню методології вивчення німецьких запозичень в українській мові присвячено працю В. Акуленка [1]. Т. Пиц об'єктом мовного аналізу обрав німецькі запозичення в українській літературній мові та її діалектах за період з кінця XVIII до початку XXI ст. в українських та закордонних публікаціях у статті «До історії дослідження німецьких запозичених слів в українській мові». На думку дослідника, « ... вивчення німецьких лексичних запозичених елементів в українській мові має свою історію здобутків і досягнень. ... Щоразу розширюється область їхнього аналізу: від пам'яток української мови попередніх віків до сучасної літературної мови (твори літератури, публіцистика, різні галузі науки і техніки), регіональних і соціальних діалектів» [12, с. 96 ].

Мовознавці О. Лисенко [10], Л. Боярова [4] досліджували адаптування німецькомовних термінів до фонетичних, морфологічних, словотвірних та лексико-семантичних систем української мови; окрім того, Л. Боярова здійснила порівняльний аналіз семантики спеціальних мовних одиниць у тлумачних словниках української та німецької мов [4]; у статті «Deutsche Lehnworter in der modernen ukrainischen Literatursprache» проаналізувала німецькі запозичення у діахронії та синхронії відповідно до періодизації українсько-німецьких мовних контактів [19]. Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць у царині німецькомовних контактів, найменш дослідженими лишаються запозичення із німецької мови в українській термінології, зокрема архітектурній.

Постановка завдання. Метою наукової розвідки є дослідження української архітектурної термінології німецького походження; визначення ролі німецької мови у формуванні та розвитку української архітектурної терміносистеми. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання завдань: 1) дослідити лексико-семантичну систему німецьких запозичень, зафіксованих в архітектурних лексикографічних джерелах; 2) з'ясувати історичні причини появи німецьких лексичних компонентів в українській архітектурній термінології; 3) розглянути лексико-синтагматичний аспект німецькомовних запозичень.

Матеріалом дослідження послужили термінологічні одиниці на позначення архітектурних елементів, будівель та споруд різного призначення, фрагментів міської забудови, конструктивних прийомів, декоративних елементів, назв будівельних матеріалів, які зафіксовані у загальних і галузевих лексикографічних джерелах.

Мета та завдання наукової праці зумовили вибір методів дослідження: описовий метод, що уможливлює вибір лексем, їх класифікацію та систематизацію; зіставний метод, спрямований на вияв спільних та специфічних рис української та німецької мов; системно-функціональний метод; метод аналізу лексикографічних джерел.

Виклад основного матеріалу дослідження

Українська архітектурна термінологія має тривалу історію формування та розвитку, впродовж якої зазнавала впливу інших мов. Переважну кількість серед запозичених українських архітектурних термінів становлять грецизми (астрагал, баптистерій, гейсон, емпорій та ін.) та латинізми (бестіарій, біфорій, гемінус тощо). Проте до сучасного архітектурного термінофонду входять також лексеми з інших мов: французької - бастіон, бенуар, бювет, бюст, курдонер, цитадель тощо; англійської - бокс, вокзал та ін.; голландської - бон, ванта, кіпор тощо; іспанської - асулехос, клаустро та ін.; арабської - гарем, диван, кісва тощо; тюркського походження - барабан, гур- хана, кіш та ін. лексичний запозичення архітектурний німецький

Терміносистема архітектурної сфери поповнювалася також термінами німецького походження. На думку В. Акуленка, «.у даному випадку існує необхідність розглядати кожну з контактуючих мов у її реальному розвиткові у часі на певній території на тлі історії народів, іншомовного оточення, становлення ареалу в цілому» [1, с. 14 ]. Німецькі запозичення зафіксовано ще у мові східних слов'ян, куди потрапили із давньоверхньонімецької та готської мов. З другої половини ХІІІ ст. Україна переживала страшні часи руїни та знищення, коли разом із татарськими і північно-князівськими московськими набігами послаблювалися суспільно-політичні сили, спинялися прояви культурного життя, а матеріальні засоби нищилися. Разом з тим період існування Галицько-Волинського князівства протягом ХІІІ - XIV ст. позначився інтенсивним розвитком політичних, торгівельних та культурних зв'язків з німецькими землями.

З другої половини XIV ст. внаслідок хвилі німецької колонізації Буковини та Галичини в Україні з'являється архітектура у готичному стилі. Стиль «готика», що панував у Західній та Центральній Європі в ХІІІ - XV ст. з гостроарочними формами склепінь перекриттів, отворів та особливими конструктивними засобами, надавав будовам більшої легкості. Орієнтація на готичний Захід прийняла особливе забарвлення, оскільки в добу готики в Україні працювало багато німецьких майстрів. «Другою помітною хвилею німецького лексичного впливу стало довголітнє перебування Галичини (з 1772 до 1918 рр.), Північної Буковини (з 1774 до 1998 рр.) і Закарпаття (частково вже з 1526 до 1918 рр.) під владою Австрії» [9, с. 19 ]. Під впливом цих факторів українська мова поповнилася значною кількістю німецьких слів, що засвоювалися переважно безпосередньо усним шляхом або через посередництво інших мов.

Німецькі запозичення представлені в українській архітектурній термінології у десяти лексико-тематичних групах:

1) частини, елементи споруд та будівель: анкер «конструктивна металева або дерев'яна деталь», балка «несучий прямолінійний суцільний стрижень», бантина «горизонтальний стрижень у кроквах», больверк «дерев'яна підпірна стінка з крутою поверхнею», брандмауер «протипожежна глуха стіна, яка розділяє приміщення або будівлі», бруствер «вертикальна загорода бойового муру в оборонних спорудах», валганг «широкий хід на валові за бруствером», вальма «трикутний схил наметового або чотирисхилого даху», вімперг «гострокінцевий трикутний фронтон над аркою», галтель «планка, штукатурний перехід від стіни до стелі», гзимс «карниз під звисом покрівлі», данскер «частина оборонної башти замку», дах «верхня частина будинку», карниз «верхня частина стіни, антаблементу», кронштейн «прикріплена до стіни підпора з великим виносом», ригель «несуча балка, брус», фланк «короткий бік фортечної огорожі», шпиль «гострокінцеве завершення споруди» тощо [2; 15];

2) споруди та будівлі, їх комплекси: біржа «споруда для здійснення комерційних угод», блок «компактна група споруд у містобудівному утворенні», верк «окреме укріплення фортеці», воншпейхерхауз, вонштальхауз «сільський будинок», горнверк «допоміжна оборонна будівля», градирня «баштова споруда для охолодження води», гросраумхауз «житловий будинок з єдиним нерозчленованим простором», екзерциргауз «споруда для навчання солдат та верхової їзди», еренхоф «великий двір перед палацом», карнер «погребальна капела середньовічного часу», кірха «лютеранська храмова споруда», клостер «оточений фортечною стіною з баштами монастирський комплекс», кронверк «зовнішня оборонна споруда, що складається з одного бастіону і двох напівбастіонів», кроншпиць «сторожова вежа невеликих розмірів», рейтор «мала башта в готичній архітектурі», форт «оборонна споруда, фортеця», шпейхер «велика складська споруда» тощо [15].

3) типи приміщень: бальгауз «приміщення для гри в більярд», блок «приміщення з певними функціональними відмінностями», емпора «галерея на пілонах або колонах над бічною навою», еркер «частина споруди, що виступає за межі основного обсягу», зал «парадне приміщення для урочистих прийомів», ремтер «трапезна католицького монастиря», штубе «прямокутна велика кімната в сільському будинку» тощо [2; 11; 15];

4) назви будівельних матеріалів та виробів: бетоніт «штучний камінь, пористий бетон», блок «штучний або природний будівельний камінь чіткої форми», глазур «склоподібне покриття керамічних виробів», гольц-цемент «будівельний матеріал із суміші цементу із стружками або тирсою», кахель «облицювальна керамічна плитка», клінкер «дуже міцна, добре обпалена цегла», кросен «глинокам'яна маса», шифер «пресовані тонкі плити з азбесту і цементу», шпон «тонкий лист дерева для фанерування та інкрустації», штук «суміш вапна, мармуру або гіпсу і піску» тощо [11; 15];

5) елементи живопису та орнаментальні композиції: ампель «підвісна ваза в інтер'єрі», астверк «декоративний мотив із зображенням колючих гілок», бандельверк «орнаментальний мотив у вигляді переплетених стрічок», бешлагверк «орнаментальний мотив Північного Ренесансу в Німеччині», кройсфуга «хрестоподібна конструкція», лаубверк «декоративний мотив, наповнений пагонами та листами дуба, винограду, плюща», масверк «розвинений каркасний орнамент із переплетенням прямих і дугоподібних ліній», муфта «масивний декоративний елемент призматичної або циліндричної форми», ормушль «форма орнаменту у вигляді S-подібного завитка», ранкенверк «орнаментальна композиція, що відтворює мотиви переплетених гілок», фальтверк «декоративний мотив у готичній архітектурі», флехверк «орнаментальний мотив у середньовічному мистецтві», шнеркелі «прикраси металевих огорож, ґрат», штабверк «орнаментальний мотив в готичній архітектурі», штоф «декоративна тканина для опорядження приміщення» тощо [15];

6) технологічні процеси, прийоми, композиційні засоби: бергштрихи «коротенькі риски на топографічних картах», блокування «поєднання кількох будівель різного функціонального призначення в єдину компактну споруду», лесування «технічний засіб олійного живопису» тощо [11; 15];

7) елементи, форми садово-паркової архітектури: альпінарій «частина саду, квітника у вигляді кам'янистої гірки», рабатка «квітник незначної ширини» тощо [15];

8) елементи композиційної побудови: абрис «креслення, план, малюнок в лініях», масштаб «особливості композиційної побудови, пов'язані із співвідношенням розмірів споруди та її окремих частин», матриця «частина форми з негативним рельєфом», форпроект «виважений ескіз з обґрунтуваннями і аргументами задуму спорудження», шаблон «інструмент для формування архітектурного елемента» тощо [11; 15];

9) агентивні назви: майстер «фахівець, людина, яка досягла професіоналізму», маляр «спеціаліст, який займається фарбуванням споруд» тощо [11];

10) мистецькі напрями, стилі, течії: бідермеєр «художня течія в австрійському та німецькому мистецтві» тощо [2].

Слід зазначити, що у складі другої лексико-тематичної групи «Споруди та будівлі, їх комплекси» значну кількість архітектурних термінів, запозичених з німецької мови, становлять номінації фортифікаційних споруд, їх частин, деталей: кронверк, валганг, бруствер, данскер, фланк, форбург, екзерциргауз, бірет, блокгауз, верк, гор- нверк тощо.

Термінам німецького походження притаманні гіперо-гіпонімічні зв'язки. Саме у вираженні таких відношень насамперед виявляється системний характер архітектурної термінології. Наприклад, архітектурний термін дах означає верхню частину будинку, яка складається з огороджувальної покрівлі і несучої частини у вигляді крокв, балок, ферм тощо. Гіперонім дах залежно від конструкції і матеріалів охоплює гіпоніми: утеплений дах, холодний дах, горищній дах, безгорищній дах; залежно від форми охоплює 32 гіпоніми: баньоподібний дах, вальмовий дах, чотирисхилий дах, вальмовий дах з козирком, двосхилий дах, зімкнений дах, дах із заломом, італійський дах, конічний дах, мансардний дах з фронтоном, наметовий чотирисхилий дах, пірамідальний дах, ромбоподібний дах, склепінчастий дах, сферичний дах, увігнутий дах тощо.

Термін німецького походження балка став основою для творення 113 двокомпонентних терміносполучень та 36 трикомпонентних, серед яких найчастіше зустрічаються моделі «прикметник + іменник»: анкерна балка, армована балка, армоцегляна балка, допоміжна балка, цвяхова балка, двосхила балка тощо; «прикметник + прикметник + іменник»: клепана металева балка, консольна защемлена балка, монолітна залізобетонна балка; «іменник + прикметник + іменник»: балка великого прогону, балка дверної перемички, балка параболічного окреслення тощо. Окрім того, архітектурні терміносполучення, утворені на основі німецьких запозичень, вступають у лексико-семантичні парадигматичні відношення антонімії: балка основна - балка допоміжна; синонімії: балка допоміжна - балка другорядна тощо.

Серед досліджуваних лексичних одиниць увагу привертають варіанти німецьких лексичних запозичень. На думку Л. Боярової, терміни-варіанти - це «спільнокореневі мовні одиниці з однаковим планом змісту, що мають певні відмінності у плані вираження» [3; с. 46]. Найчисленнішими є фонетичні та словотвірні варіанти: бальгауз - балгауз (нім. Ballenhaus); бантина - бан- тиця «горизонтальний стрижень у кроквах» (нім. Bandrute); бруствер - борствер «вертикальна загорода бойового муру в оборонних спорудах» (нім. Brustwehr); галтель - галтирь «планка, штукатурний перехід від стіни до стелі» (нім. Hohlkehl); гзимс - гзімс - ґзимс «кілька обломів, з'єднаних в одну форму; карниз»; кахель - кахля «облицювальна керамічна плитка» (нім. Kachel); кірха - кірка «лютеранська храмова споруда» (нім. Kirche); штук - стук «суміш вапна, мармуру або гіпсу і піску» (нім. Stucke); ормушль - орму- шель «форма орнаменту у вигляді S-подібного завитка» (нім. Ohrmuschel); бідермеєр - бідермаєр «художня течія в австрійському та німецькому мистецтві» (нім. Biedermeier) тощо.

Варіантність лексем німецького походження в українській архітектурній термінології з'явилася внаслідок різних шляхів запозичення: безпосередньо з мови-продуцента або через посередництво інших мов, зокрема польської.

За посередництвом польської мови в українську архітектурну термінологію проникло чимало німецькомовних слів: балка «брус, колода» - запозичено (частково через польське посередництво п. belka «брус, перекладина) з німецької мови; свн. Balke (двн. Balko, нвн. Balken) «балка» походить від західно-германського balkan [7; с. 128]; банта «перекладина, яка скріплює крокви в даху» - п. banta; через польську мову запозичено з німецької; п. Band «зв'язок» є похідним від дієслова binden «в'язати»; пор. нім. Bandrute «бантина» (з Band і Rute «прут»); брук «мостова, бруківка» через польську мову запозичено з середньонижньонімецької - п. bruk- снн. Brugge «міст» споріднене з гол. Brug [7; с. 266]; буда «курінь, будка» - запозичено із середньоверхньонімецької мови очевидно через польську; п. buda (з XVI ст.); свн. Buode «курінь, хата» (нвн. Bude)» [7; с. 277]; гута «скляний завод, хата, курінь» - запозичення з польської мови; п. huta «скляний або металургійний завод», походить від двн. hutte, hutta (свн. Hutte) «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод; нвн. Hutte [7; с. 628]; дах «ст. дахъ (з XVI ст.); п. dach - через польську мову запозичено з німецької; свн. Dach (нвн. Dach)» [8; с. 15] тощо. Значно менше німецької лексики запозичено в українській архітектурній термінології за посередництвом інших європейських мов, наприклад, чеської: ґрунт «верхній шар землі» - через старочеське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. Grunt «дно, земля, фундамент» [7; с. 606] тощо.

В українській архітектурній термінології фіксуються слова, які запозичено німецькою мовою з інших мов, зокрема латинської, грецької, французької тощо: камін - нове запозичення з німецької мови; нвн. Kamin «вогнище, комин; глибока ущелина»; як і іт. Camino «камін, вогнище», походить з латинського Caminus «вогнище, піч, щілина вулкану» [8; с. 358]; капітель «горішня частина колони, пілястра або стовпа» - запозичено з латинської мови, можливо, за посередництвом німецької (нім. Kapitell) або італійської (іт. Capitello) [8; с. 373] тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, дослідження німецьких запозичень в українській архітектурній термінології дозволило сформулювати висновки, що українська архітектурна термінологія протягом століть збагачувалася лексемами німецького походження. Зафіксовані в лексикографічних джерелах архітектурні терміни німецького походження є наслідком тривалих суспільно-історичних, політичних, культурних зв'язків та мовних контактів. Усі розглянуті німецькі запозичення адаптувалися до фонетичної, граматичної та лексико-семантичної систем української мови. Це підтверджується регулярністю вживання більшості термінів німецького походження, активною участю у процесах формотворення та словотворення, збагачення українських мовних конструкцій. Подальшою перспективою роботи вважаємо необхідність дослідити польські запозичення в терміносистемі архітектури.

Умовні скорочення

п. - польське

свн. - середньоверхньонімецьке снн. - середньонижньонімецьке

Список використаних джерел

1. Акуленко В.В. Німецький вплив на розвиток української мови: проблеми методології. Мовознавство. 1997. С. 12 - 19.

2. Безродний П.П. Архітектурні терміни: короткий російсько-український тлумачний словник. К., 2008. 264с.

3. Боярова Л.Г. Динамічна теорія норми в сучасній термінології. Українська термінологія і сучасність: зб. наук. пр. К., 2007. ВипУІІ. С. 43 - 49.

4. Боярова Л.Г. Німецькі запозичення в українській термінології. Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Х., 2020. Вип. 52. С. 51 - 63.

5. Горбач О. Німецькі позичені слова в українській мові : Текст доповіді. Окремий відбиток. К., 1995. 24 с.

6. Думанська Л.Б. Французькі запозичення в українській архітектурній термінології. Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2006. № 559. С. 281 - 284.

7. Етимологічний словник української мови: за ред. О. Мельничука. К., 1982. Т. 1.630 с.

8. Етимологічний словник української мови: за ред. О. Мельничука. К., 1985. Т. 2. 569 с.

9. Кочерган М.П. Німецькі запозичення в південно-західних говорах української мови. Мовознавство. 1997. С. 19 - 23.

10. Лисенко О.А. Освоєння німецькомовних запозичень в українській науково-технічній термінології. Дис. ... канд. філол. наук. Х., 1999. 170с.

11. Словник іншомовних слів: за ред. О. Мельничука. К., 1985. 776 с.

12. Пиц Т. До історії дослідження німецьких запозичених слів в українській мові. Українська мова. 2013. № 2. С. 84 - 99.

13. Пророченко О.П. Німецькі лексичні запозичення в лексико-семантичній системі української мови. Питання романо-германської філології та методики викладання іноземних мов, 1975. Вип.2 С. 81 - 85.

14. Рогаль М.С. Лексичні запозичення в українських літописах кінця XVII - першої половини XVIII ст. Дис. ... канд. філол. наук. К., 1968. 266с.

15. Тимофієнко В. I. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни і поняття (словник). К., 2002. 472 с.

16. Шаровольський I. Німецькі позичені слова в українській мові. Зап. Київ. ін-ту нар. освіти. К., 1926 - 1927. Т. 1. С. 61 - 79. Т. 2. С. 27 - 44.

17. Шелудько Д. Німецькі елементи в українській мові. Зб. Комісії для дослідження історії укр. мови, I. К., 1931. С.1 - 60.

18. Besters-Dilger J. Deutsch-galizische lexikalische Sprachbeziehungen (mit besonderer Berncksichtigung der Austriazismen). Ethnoslavica: Festschrift fQr Gerhard Neweklowsky zum 65. Geburtstag. Wien 2006. S. 29-42.

19. Boyarova L. Deutsche Lehnworter in der modernen ukrainischen Literatursprache. Galizien und die Galiziendeutschen (1914 - 1940): Interpretationen und Quellen im Kontext. 2018. P. 125 - 138.

Размещено на Allbest.ru