Назви кінцівок та їх частин в українській мові (ХІ - перша третина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Назви кінцівок та їх частин в українській мові (ХІ-перша третина ХХ ст.)

Меркулова О.В. кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української мови

Приходько І.М. кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри германської філології

Запоріжжя, Україна



Анотація

Стаття присвячена історії становлення одного з найбільш давніх за походженням шару лексем, які використовувалися на позначенням кінцівок людини і тварини від праслов'янської доби до кінця першої третини ХХ століття (тоді українське словникарство мало передусім національномовне підґрунтя й не містило значної кількості іномовних елементів). Встановлено, що з-поміж сомонімів праслов'янської мови найбільше реконструйовано назв нижніх кінцівок та їх частин (*goleM `частина ноги від коліна до ступні', *gomolbka `гомілка', *xodidlo `ступня, стопа', *lapa `нижня частина ноги тварини', *noga `нога', p^ta `п'ята', *stopa `підошва ноги'). Дещо меншу кількість становили найменування верхніх, передніх кінцівок та їх частин (*ram§ `плече', *rQka `рука', *desьnica `права рука', *klesca `клешня', *krilo, *kridlo та ін.). Аналіз писемних джерел пізніших періодів розвитку української мови засвідчує, що основні лексеми на позначення кінцівок були успадковані з праслов'янської мови (рука, лапа, плече, десниця, нога, стопа, гомілка тощо). Обстежений матеріал свідчить про те, що в мові ХІ--XVII століть арсенал найменувань кінцівок поповнювався нечисленними новотворами (шюица `ліва рука', лівица `те саме', правица, долонь, лддви `стегна'). Найбільш активно сомонімний фонд розширився в новій українській мові, чому сприяв процес формування української медичної термінології (кінчина, кінцівка, правша `права рука', палюх, мізинок, мізільник, вказівець, зап'ясток, вертепанци `вертляві ноги', сулига `стегно', сидючка, жижка `частина литки під коліном, піджилок'). У ході розгляду структурних особливостей виявлених назв кінцівок встановлено, що основна їх кількість - це суфіксальні похідні, але з часом склад сомонімів почав поповнюватися за рахунок нечисленних конфіксальних утворень (подъшьва, передручча та ін.) та універбатів (два палци, мізиной и безЪме(н)ной > мізинок, мізільник, палецъ указательный - вказівець).

Ключові слова: сомонім, кінцівка, частини кінцівки, праслов'янська мова, давньоруськоукраїнська мова, середньоукраїнська мова, нова українська мова.



Abstract

NAMES OF LIMBS AND THEIR PARTS IN THE UKRAINIAN LANGUAGE (XI-FIRST THIRD OF XX CENTURIES)

Merkulova O. V.

Candidate of Philological Sciences,

Senior Lecturer at the Department of Ukrainian Language Zaporizhzhia National University Zaporizhzhia,

Prykhodko I. M.

Candidate of Philological Sciences,

Senior Lecturer at the Department of German Philology Bogdan Khmelnitsky Melitopol State Pedagogical University, Zaporizhzhia, Ukraine

The article is dedicated to the history of development of one of the most ancient, by origin, layer of lexemes, which were used to denote humans and animals limbs, from Proto-Slavic age up to the first third of the XXth century (it was the time when the Ukrainian dictionaries were, first of all, nationally- based and didn't have a great amount of elements from other languages). It is established that among somonyms of the Proto-Slavic age the most reconstructed are the names of the lower limbs and their parts (*golenb `the part of leg from the knee to the foot', *gomolbka `shin', *xodidlo `ащще', *lapa `lower part of the animal's leg', *noga `leg', p^ta `heel', *stopa `sole of the leg'). The less amount had the names of the upper limbs, front limbs and their parts (*ram§ `shoulder', *rQka `hand', *desbnica `right hand', *klesca `claw', *krilo, *kridlo and others.). The analysis of the written records of the later periods of the development of the Ukrainian language adjusts, that the main lexemes, denoting the limbs, were inherited from the Proto-Slavic language (hand, paw, shoulder, right hand, leg, foot, shin etc.). The material under analysis shows that the number of the names of the limbs was updated by not numerous amount of new word in the language of the XI - XVIIth centuries (шюица `left hand', лівица `the same', правица, долонь, лдцви `hips'). The most actively the stock of the somonyms was developed in the Modern Ukrainian language, which was facilitated by the process of forming of Ukrainian medical terminology (кінчина, кінцівка, правша `right hand', палюх, мізинок, мізільник, вказівець, зап'ясток, вертепанци `restless feet', сулига `hip', сидючка, жижка `the part of the частина calf under the knee, bedding'). While studying of the structural peculiarities of the names of the limbs it was stated that their main quantity is the suffix derivatives, but in the course of time the content of the somonyms was enriched with the help of non-numerous confix derivatives (подъшьва, передручча та ін.) and univerbs (два палци, мізиной и бєзімє(н)ной > мізинок, мізільник, палець указательный - вказівець).

Key words: neurolinguistics, left hemisphere of the brain, right hemisphere of the brain, speech neural network, bilingualism.



Постановка проблеми в загальному вигляді та обґрунтування її актуальності

У річищі постійного інтересу науковців до історико-лексико- логічних студій предметом постійної уваги лінгвісттів є й найменування частин тіла як один із найдавніших пластів лексики, котрий відображає знання носіїв мови як про навколишній світ, їхнє уявлення як про власний організм, так і про організм тварин.

З кінця 2000-х років у наукових розвідках, присвячених соматичній лексиці, натрапляємо на послідовне вживання терміна «сомонім» як узагальнювальної назви для позначення всієї системи соматичної лексики [див. 1, с. 3; 2, с. 14 і далі]. Однак, на нашу думку, такого широкого значення розгляданому слову надавати не варто, оскільки в класифікації О. Кочеваткіна, котру ми використовуватимемо як базову (див. наші попередні статті [3-7]), словом «сомонім» об'єднані назви, що є загальносистемними й позначають частини й ділянки тіла людини [див. 8, с. 6-7].

Автори панівної більшості класифікацій (огляд див. докладніше: [4]) виокремлюють загально- системні найменування частин тіла людини і тварини, до яких, безперечно, й належать назви кінцівок та їх частин. З огляду на те, що саме цей шар соматизмів є одним із найдавніших, сьогодні не бракує розвідок, у яких описується їх функці- ювання головно у фразеології. Однак історія становлення всього комплексу таких найменувань від праслов'янського періоду до кінця першої третини ХХ століття дотепер лишалася поза увагою мовознавців. Це й зумовило актуальність пропонованої розвідки

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Огляд наукових розвідок у згаданій площині мовознавчих студій свідчить про те, що панівна їх більшість охоплює фразеологічний рівень у різних дискурсах [9; 10; 11; 12; 13 та ін.], а останнім часом це й роботи зіставного плану [14; 15; 16; 17 та ін.], що дає підстави говорити про певну експансивність таких розслідів. Натомість комплексних робіт, у яких би назви кінцівок та частин були розглянуті в діахронії, сьогодні в українській лінгвістиці немає.

Метою пропонованої статті є докладний лекси- ко-семантичний та словотвірний аналіз найменувань кінцівок та їх частин в історії української мови (до кінця першої третини ХХ століття) у контексті еволюції осмислення людиною довколишнього світу та власного організму. Реалізація поставленої мети передбачає опис семантики, етимології та словотвірної структури досліджуваної групи лексики.

Виклад основного матеріалу

Із-посеред сомонімів праслов'янської доби реконструйовано найменування нижніх кінцівок та їх частин, а саме: *bodyh (ЭССЯ ІІ 155) `гомілка, стегно, берце; частина ноги від коліна до підйому; палець' від *bod-g (< *bodati) + -уіь; *br,ustbje (ІІ 33) `литка (ноги)' від *br 'ustb `литка (ноги)', суфікс збірності -bje в цьому випадку розглядаємо як надлишковий; *butb (II 103) `стегно, ляжка', очевидно, спор. з *buta (II 101) `шишка, наріст', пор. *butati, *butiti `штовхати'; *сакапъ / *секапъ (III 12) `щиколотка', очевидно, тюркське запозичення з невластивим давнім слов'янським іменникам суфіксом -апъ (Там само 12); *се1пъкъ (IV 45) `щиколотка' від *сє!пь та -ъкъ демінутив до *се1пъ - *сеІпьсь (IV 45); *gnatb (VI 164) `нога; гомілка; кістка; сідниці', не виключена спорідненість із *gnetg, *gnesti `стискати, зминати, м'яти' (найменування гомілки *gnaъ тут експресивне: нею щось давлять) (див. Там само 165); *golenb / *goleno (VI 201) `частина ноги від коліна до ступні' від *goh `нагота', `палиця, колода'; *gomolbka / *gomolbka (VII 19) `гомілка' від *gomola `конус' (VII 18) (очевидно, така мотивація зумовлена тим, що ця частина ноги має форму видовженого конуса); *xodidlo (VIII 48) `ступня, стопа' від *xoditi; *xodul'a (VIII 50) `ноги' (діал. рос.), це єдиний випадок вживання лексеми із соматичною семантикою від *xodъ `хід'; *gycalb / *gycah (VII 219) `нога' від *gycb `кочан капусти' + -el-; *lapa (XIV 26-27) `нижня частина ноги тварини; (згруб.) рука людини' від *lapati `хапати'; *noga (XXV 161) `нога', на думку укладачів «Этимологического словаря славянских языков. Праславян- ский лексический фонд», це застигла множинна форма від *nogъ `ніготь', яка початково означала `сукупність нігтів' (Там само 164); *plesna (ЕСУМ ГУ 439-440) `стопа, підошва; зап'ясток', зводиться до іє. *plat-/plet-/plet- `поширений, плоский, рівний; широкий'; *pqta (IV 651) `п'ята', пов'язане з *pqti, *рьпд; *stopa (V 426) `підошва ноги; слід ноги', *stepenb `ступінь', *stgpenb `те саме', *stgpati `ступати'.

На позначення литки в праслов'янській мові виокремлюються слова з гніздом *lyd-: *lyda/*lydb/*lydo (ЭССЯ XVII 22) `стегно, ляжка, гомілка' (пов'язане з *glyd-/*glyt-`шишка' - див. Bemeker c. 752), * lysta/* lysto/*lystb (43) `стегно; м'язи на нозі людини від коліна до п'ятки' від lydt- через дисиміляцію -dt- > -tt- > -st-, *lytbka (55) `гомілка' від *lytati `ледарювати, безцільно десь ходити' або від *lyta. Інше найменування - *jbkra, *jbkro (VIII 217-220) `литка, ікра ноги', спор. з лит. ikrai `литки', котре, у свою чергу, могло бути запозичене саме зі слов'янських мов [див. 18, с. 153] можливий також зв'язок з таким же словом у значенні `риб'яча ікра' (ЕСУМ ІІ 294).

Локативну сему мало у своїй структурі похідне *medjinozbje (ЭССЯ XVIII 50) `пах'.

Назви нижніх, задніх кінцівок та їх частин сформували свій основний арсенал іще в праслов'янській мові, який закріпився в текстах наступних століть.

Для називання ноги, окрім давнього нога (1057 СлРЯ ХІ 414, XV ССУМ II 55, кін. XVI МатТимч I 510, 1759-1775 ЛО 18, Гр II 569, 1928 СПТ 78 і далі), використовувалися й інші утворення, а саме: нога - нога, кінчина, долішня, дерев'янка (1920 РУМедГалин 80). Зрідка натрапляємо на назви, що вказували на параметричні характеристики ноги, наприклад, длинная [нога. - О.М., І. П.] - циба (1920 РУМедГалин 80). Останній із наведених іменників етимологи пояснюють спільністю з диби `ходулі, тобто «довгі ноги»' або вигуком на позначення переступання через щось - циб [ЕСУМ VI 243]. Новотвором, мабуть, ХІХ століття, є плюратив вертепанци (1857-1859 Голов МатСл 394) `вертляві ноги', очевидно, від вертеп.

Найменування кінцівки тварини лапа, лапка (Гр ІІ 344, 1928 СПТ 60) успадковане з праслов'янського періоду.

Назви стегна, успадковані з мови праслов'янської доби, також фіксуються з ХІ століття, а саме: бедро (XI СлРЯ I 89; XVI СУМ XVI - п.п^П II 34, Гр I 37); стьгно (XI Ср III 295), стегно (1073 СлРЯ ХХІХ 42, кін. XVI МатТимч II 363, 1893 Ум-Сп I 17, 1918 ІвШум I 18, 1931 СБТ 6). Вочевидь, раннім запозиченням із чеської або словацької мови (ЕСУМ ІІІ 258) був спорадично засвідчуваний іменник лждви (XVII СУМ XVI - ^^XVII XVI 197) `стегна', а з пострілом крижий чи лід- виць хорий не може через біль піднестися з сид- женя (1923 Дрималик 211). У лексикографічних працях першої чверті ХХ століття на позначення стегна фіксується й, очевидно, конфіксальний дериват сулига (1920 РУМедГалин 9) `стегно', пов'язаний, на нашу думку, із дієсловом лигнути `ударяти, ударити' (Гр ІІ 357). Досить поширеним у значенні `стегно' був, на думку етимологів (ЕСУМ ІІІ 138), запозичений у середньоукраїн- ській мові з литовської (kulse `стегно') іменник кулша (кін. XVI МатТимч I 389) `стегно', кульша (Гр II 323, 1917 РУСТПГ III 4); ляжка - джиґеля, сидючка (1920 РУМедГалин 67), джиґеля - етимологічно неясне, можливо, пов'язане з джилиґ `лопатка у вівці' (ЕСУМ ІІ 51).

Численні модифікації як фонетичного, так і структурного плану мав праслов'янський дериват голінь, що фіксується в обстежених джерелах із давньоруськоукраїнського періоду, наприклад: голінь (ХІІ СДЯ ІІ 351) `нога; голень', молиша пилата да прібьють голини ихъ и возмоуть ж (1164 ДобрЄ 235зв/506); глєзно: голінь, голінка (1627 БерЛекс 25), голенка, голонка, гол\>н(ъ) ка (XVII СУМ XVI - п.п^П VI 248) `голінь', голень, голенъ, голінь (XV СУМ XVI - ^^XVII VI 248) `голінь', голёнка, голінка (1857-1859 ГоловМатСл 484), голінка - гомілка (Гр I 300).

Успадкованим із мови дописемної доби є також засвідчуваний, за нашими даними, із ХІХ століття іменник гомилка (1840 Б-Н 102), гомілка (1893 Ум-Сп I 29, 1917 РУСПГ 4, 1918 ІвШум I 24, 1928 СПТ 24).

Для називання коліна використовувався давній іменник колоно, який увійшов до активного складу української лексики й синонімів, за нашими даними, не мав: и придє къ нємоу прокаженъ моли и на коліноу падаж (1056-1057 ОЄ 129), исхо- джтю ісоу на поуть. сє кдинъ притєкъ и падє на коліноу (1164 ДобрЄ 159зв/352); обмочивай ноги и колона об(ъ)мивай (1759-1775 ЛО 29), коліно (Гр II 269; 1928 МРУС III 59 та ін.). Частина ноги над коліном іменувалася конфіксальним субстан- тивом надколінок (1928 МРУС III 78).

На позначення литки виступали такі дав- ньослов'янські іменники: лысто, лытка (XVI СУМ XVI - п.п. XVII XVI 121), литка (XVI МатТимч I 405, 1840 Б-Н 210, 1886 Ж І 406, Гр ІІ 363) `ікра на нозі', Що Турнъ соби росчу- хавъ лытку (к. XVIII Енеїда 1842 V 59) `литка'; жижка (1840 Б-Н 138, Гр І 484) `частина литки під коліном, піджилок', інколи у словниках засвідчується тільки в множині - жижки (1886 Ж І 222) `м'язи під колінами' від гижа `ніжки в холодці' (ЕСУМ ІІ 197); рідковживаним був давній субстантив ікра (1928 СПТ 41) `литка'.

Найменування ступні та її частин трапляються в українській мові з давньоруськоукраїнського періоду. Частина з них успадкована з дописемного періоду розвитку української мови й функ- ціювала в усі періоди розвитку мови, а саме: а Ха оузлюбиста. по стопамъ его изволиста шество- вати (1118/бл.1425 ПВЛ 105зв/282), свжтъ єси городе євесе. Штож такии моужь стыи иван. Своими стопами ходилъ по тобі (Четья 1489 40), стопа ^.XVI МатТимч ІІ 306, 1886 Ж ІІ 963, Гр IV 209), ступа (XVI МатТимч ІІ 374), ступня (1898 Ум-Сп IV 85, 1918 ІвШум II 451), ступак (1928 СПТ 56); юви вжзани . и пжтами пьхаеми . ї на морозі держими ї вкаржеми (1118/1377 ПВЛ 82/214), Ты на персіх своих пресмыкаисж по земли. и стерези члвікг пяты (Четья 1489 23зв.), пятами зъ трои накивавъ (Енеїда-1798 1), п'ята (Гр III 505). Схоже, давньоруськоукраїн- ський за часом виформування іменник подъшьва не був, на думку дослідників, «безсумнівно кон- фіксальним», але разом із іншими субстантивами, утвореними за допомогою конфікса подъ-...-0, ілюстрував «перший етап трансформації прийменниково-відмінкової конструкції в складний формант під-...-0» [20, с. 120], а саме: инии же изъ подъшевь въгстоупахоуть акъг ис чрева (1230/1425 ЛГВ 258/761) `підошви, ступні (підшиті знизу якимось матеріалом)', пор. шити, шию (ЕСУМ IV 394), в(ъ) оное вмочай хустку и окладай пулси в рука(х) и на подошви (1759-1775 ЛО 22), Еней не чув аж пидошовъ, / Хватаючися за ягою (Енеїда-1798 ІІІ 30), пидошва (1840 Б-Н 279), підошва (Гр ІІІ 174, 1920 РУМедГалин 96).

Назви верхніх кінцівок та їх частин репрезентовані меншою кількістю лексем, наприклад: *pletje / *plet'e (ЕСУМ IV 441-442) `плече', споріднене з ірл. leithe (< *pletja); *ramo, *ramq (ЕсУм V 22) `плече', спор. з і.-є. *ars-mo `рука, суглоб'; *rgka (V 137) `рука', спор. з лит. ranka; *bhrkh (ЭССЯ Ш 128) `плече, плечовий пояс; велике, махове перо на крилах і на хвості', можливо, пов'язане з *bbrkati `літати' (125-126); *desbnica (ЭССЯ IV 218) `права рука' (< *desbnb `правий'); *kapbtb (ІХ 150-151) `кисть руки' від дієслівної основи *kap- `хапати'; *Ыё§са (X 20) `клешня', можливо, від *k^skati `хлопати'; *Мё§ёта (X 22) `клешня', -ina, вочевидь, надлишковий у *Ыё§са, хоча від початку міг виконувати пейоративну функцію - `велика клешня'; *k^sCbna (X 23) `клешня' від *Ыёёса `клешня' (X 20) + -ьпа; *klqka / *klgkh (X 31) `скалічена рука або нога', вочевидь, від дієслова *klqkati (32), *klqoati (32) `припадати на коліна; шкандибати'; *kykutb, kykoth, kykbtb (ЭССЯ XIII 260-261) `культя' від *kyka `те саме'; *^ica (XV 27) `ліва рука' (< *^vbjb `лівий').

Для називання крила давні слов'яни послуговувалися лексемами гнізда *kri(d)l-, а саме: *krilo, *kridlo (ЭССЯ XII 152) від *skriti `кружляти', початковий s- міг втратитися в ранній праслов'янський період (153), збірний *kridlbje (154) та демінутив *kridlbce (Там само).

Група лексем із більш конкретизованою семантикою репрезентована передусім праслов'янськими утвореннями, а саме: рука (1057 СлРЯ ХХІІ 238, кін. XIV МатТимч II 299, 1759-1775 ЛО 18, 1896 Ум-Сп III 278, 1918 ІвШум II 409, 1928 СПТ 121); рученька, кінчина горішня; (1920 РУМедГалин 114). У ділових текстах середньоу- країнського періоду розгляданий сомонім уже міг уживатися і як мовне кліше, наприклад: У того листу подписи рукъ тыми словы: Андрей Рома- ненъко, полъковьникъ переяславский, рука власная (1649 РоманХмельн 180). лексема кінцівка назва

Із дописемної доби давні слов'яни розрізняли праву та ліву руки, про що свідчить і успадковане праслов'янське похідне десниця, і, очевидно, більш пізнє утворення шуйця, а саме: неразжмтю- щемь дісниці и шюиці (1037-1050 ІлСл 89) `права рука' та `ліва рука', тебе же творящю млтыню да не чюєть шюица твоа тже творить десница твоа (1164 ДобрЄ 187/407). Згодом паралельно починають уживатися субстан- тиви десниця і правиця, а саме: Деснаж, десница. Правица, ргка праваа (1627 БерЛекс 30); правиця (кін. XVIII МатТимч II 206), р. правая - правиця, правша (1920 РУМедГалин 114). Стосовно слова шюица, то дослідники стверджують, що «слов'янське sul- могло вийти тільки з індоєвропейської дифтонгічної форми *kseul- [див. докладніше 19, 1968, с. 212-213], а перехід кореневого -l- > -j- вважаємо наслідком переміщення артикуляції наперед. З ХІІІ століття пам'ятки засвідчують також давній дериват львица (1296 СДЯ IV 452, XI/XVI СлРЯ VIII 185) `ліва рука',р. левая - лівиця (1920 РУМедГалин 114). У пізньосередньоукра- їнській мові на позначення руки виступали інші лексеми, наприклад, горсть (поч. XVIII МатТимч I 184) `рука'. Уже в текстах XVII століття спостерігаємо явище універбації як один з етапів творення прислівника на базі сомоніма, наприклад: А до тыхъ, которые на лівици, Гидите & мене проклжтїи в шгонь ві,чньш (1607 ЛОспОумыслъ 28) `ліворуч'.

На початку XX століття у словниках з'являється праслов'янське найменування руки з огляду на її фізичний стан, наприклад: р. недоразвитая - кикіть (1920 РУМедГалин 114).

На позначення пальця з XII століття виступали праслов'янські іменники перст і палець, а саме: пьрстъ (к. XII СДЯ IX 384), яко персть єсмь члвкъ (Четья 1489 374зв); пальць (1284 СДЯ VI 346), видел г голове шест ран рубаных, а на руках, на палцох //ручных десжтран рубаных (1561 ЛЗК 55зв-56 225), жебы кто концемъ пальца закро- пивъ насъ (1607 ЛОспОумыслъ 28), зрана натщо слиною палецъ посмаровавши, бери т'Ьмъ па(лъ) цемъ попелъ (1759-1775 ЛО 60), палець (1886 Ж 597), палюшок (598) `пальчик'.

Згодом перше з розгляданих утворень архаїзувалося, натомість арсенал лексем для називання пальця з огляду на його розташування розширився в бік суфіксальних найменувань. Суфіксація могла бути «чистою», як, наприклад, у слові палецъ большой - палюх (1920 РУМедГалин 89), а інколи, вочевидь, виступала складником універбаційних процесів. Приміром, давні сполуки могли стискатися до однослівної форми, пор.: об(ъ)вяжи в лівой руки два палци, мізиной и безіме(н)ной (1759-1775 ЛО 24) > мізинок, мізільник (1920 РУМедГалин 89), [палецъ] указательный - вказівець (1920 РУМедГалин 89); сильцевая мякоть - пучка (1920 РУМедГалин 89). !нколи для конкретизації біля слова палець могли використовуватися прикметники, наприклад, палецъ средний - середній; безымянный - п. підмізинний (Там само).

Для називання долоні використовувався відомий із дописемного періоду субстантив долонь (XVI СУМ XVI - п.п^П VIII 112) `долоня', долонж (XVII СУМ XVI - п.п^П VIII 112) `долоня', часо(мъ) долоні у рукъ и стопи роспали- ваю(т)ся (1759-1775 ЛО 64), долоня (1894 Ум-Сп 65, Гр I 417, 1918 ЬШум I 179). Можливо, церковнослов'янським впливом була зумовлена поява варіантів із метатезою, пор.: лада, ладка (1840 Б-Н 204) `долоня; маленька долоня' від ладонь.

Частину руки, яка з'єднує передпліччя з долонею, тобто зап'ястя, називали кількома іменниками, а саме: успадкований із дописемного періоду іменник плесно - зап'ясток (1893 Ум-Сп I 260); кисть (1894 Ум-Сп II 15, 1918 ЬШум I 158); зап'ясток (1893 Ум-Сп I 260, 1928 МРУС III 50, 1928 СПТ 186); зап'ясно, зап'ясток, передручча (1920 РУМедГалин 48).

На позначення частин зап'ястя використовувалися зафіксовані в джерелах ХХ століття десубстантиви, утворені, окрім морфологічних способів, також семантичним, наприклад: п'ясно, п'ясток, середручча, ossa metacarpia - п'ястки, os multangulum - многокутець, os lunatum - місячно, os triquatrum - трикутник; os psiiforme - горо- шко, os hamatum - гачок, os capitatum - головчак (1920 РУМедГалин 108).

Праслов'янський дериват лікоть не змінив своєї семантики упродовж століть, пор.: локотъ, локот, лукоть (XV СУМ XVI - п.п. XVII XVI 98), локоть (сер. XVI МатТимч I 408), лікоть (1928 СПТ 62).

Верхні або передні кінцівки та їх частини позначають нечисленні, здебільшого успадковані з праслов'янської мови іменники, наприклад: клешня (1840 Б-Н 185, 1886 Ж І 348, 1928 СПТ 51); и опишень отъ крылоу акы птицж (Изб 1076 78зв-79/306-307), ala, крыло, паха (1642 Слав 76), крило (1886 Ж І 380, 1928 СПТ 58), крильце (1928 СПТ 58), надкрила (1928 СПТ 72).

Досить пізно, з початку ХХ століття, лексикографічні джерела засвідчують нечисленні узагальнені назви кінцівок, а саме: кінчина (1920 РУМедГалин 114) та кінцівка (61, 1928 СпТ 54). Нерідко похідне кінчина поширювалося уточню- вальними прикметниками, а саме: к. верхняя - кінчина горішня, к. нижняя - кінчина долішня (1920 РУМедГалин 61), Кінчини горішні і долішні (1923 Дрималик 123).



Висновки

З-поміж сомонімів праслов'янської мови найбільше реконструйовано назв нижніх кінцівок та їх частин (*golenb `частина ноги від коліна до ступні', *gomolbka `гомілка', *xodidlo `ступня, стопа', *lapa `нижня частина ноги тварини', *noga `нога', pqta `п'ята', *stopa `підошва ноги'/ Дещо меншу кількість становили найменування верхніх, передніх кінцівок та їх частин (*ramq `плече', *rgka `рука', *desbnica `права рука', *klesca `клешня', *krilo, *kridlo та ін.). Аналіз писемних джерел пізніших періодів розвитку української мови засвідчує, що основні лексеми на позначення кінцівок були успадковані з праслов'янської мови (рука, лапа, плече, десниця, нога, стопа, гомілка тощо). У мові ХІ-XVII століть арсенал найменувань кінцівок поповнювався нечисленними новотворами (шюица `ліва рука', львица `те саме', правица, долонь, лждви `стегна'). Найбільш активно сомонімний фонд розширився в новій українській мові, чому сприяв процес формування української медичної термінології (кінчина, кінцівка, правша `права рука', палюх, мізинок, мізільник, вказівець, зап'ясток, верте- панци `вертляві ноги', сулига `стегно', сидючка, жижка `частина литки під коліном, піджилок'). Досить пізно в проаналізованих джерелах фіксуються узагальнені сомонімні назви - кінчина та кінцівка. За структурою основна кількість найменувань кінцівок та їх частин - це суфіксальні похідні, але з часом їх склад почав поповнюватися за рахунок нечисленних конфіксальних дериватів (подъшьва, передручча та ін.) та універбатів (мізинок, мізільник, вказівець).



Умовні скорочення використаних джерел

1. БерЛекс Лексикон словенороський Памви Беринди / підгот. тексту і вступ. стаття В. В. Німчука ; надрук. з вид. 1627 р. фотомех. способом. Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. 272 с.

2. Б-Н Білецький-Носенко П. Словник української мови / підгот. до вид. В. В. Німчук. Київ : Наукова думка, 1966. 423 с.

3. ГоловМатСл Головацкій Я. Ф. Матеріали для словаря малорусского наркчія. Дзендзелівський Й. О., Ганудель 3., Головацький Я .Ф. Словник української мови. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Т. 10. Пряшів, 1982. С. 311-612.

4. Гр Словарь української мови / зібр. ред. журн. «Киевская старина». Упорядкував, з дод. власн. матеріалу, Б. Грінченко. Київ, 1907-1909. Т. 1-4.

5. ДобрЄ Добрилове Євангеліє 1164 року / відп. ред. В. В. Німчук, упор. Ю. В. Осінчук. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012. 804 с.

6. Енеїда-1798 Енеида на малоросійскій языкъ перелицїованная И. Котляревскимъ. Санктпетербургъ, 1798. Ч. І-ІІІ.

7. Енеїда-1842 Виргиліева Энеида, на малоросійській языкъ переложенная И. Котляревскимъ. Харковъ, 1842. Ч. І-VI.

8. ЕСУМ Етимологічний словник української мови / за ред. О. С. Мельничука : у 7 т. Київ : Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.

9. Ж Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словник. Львів : Друкарня товариства ім. Т Шевченка, 1886. Т 1-2. 1117 с.

10. Изб 1076 Изборник 1076 года / изд. подгот. Голышенко В. С., Дубровина В. Ф. и др. Москва : Изд-во «Наука», 1965. 1089 с.

11. ІвШум Іваницький С., Шумлянський Ф. Російсько-український словник. Київ : ТОВ «Видавництво “Обереги”»,1918. 524 с.

12. ІлСл Слово о законі и благодати Илариона. Молдован А. М. «Слово о законе и благодати» Илариона. Київ : Наукова думка, 1984. С. 78-96.

13. ЛГВ Галицько-Волинський літопис. Полное собрание русских летописей. Ипатьевская летопись.

14. Москва : Изд-во восточной литературы, 1962. Т ІІ. С. 715-938.

15. ЛЗК Луцька замкова книга 1560-1561 рр. / підгот. до вид. В. М. Мойсієнко та В. В. Поліщук. Луцьк, 2013. 736 с.

16. ЛО Лікарства юписа(нь)ніє, которимы бє(з) мє(ди)ка в дому всжкь поратоватисж. моглєть. Лікарські та господарські порадникиXVIIIст. / підгот до вид. В. А. Передрієнко. Київ : Наукова думка, 1984. С. 17-91.

17. ЛОспУмысл Лікарство на оспалый оумыслъ чоловічїй : у 3 т. / підгот. до вид. В. М. Мойсієнко, Н. П. Боднар та ін. Житомир, 2017. Т 2. 360 с.

18. МатТимч Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови ХУ-ХУІІІ ст. / підгот. до вид. В. В. Німчук та Г. І. Лиса : у 2-х книгах. Київ-Нью-Йорк : Преса України. Кн. 1-2. МРУС Кисільов В. Ф. Медичний українсько-російський словник. Київ : НАН України, 2008. Вип. III. 172 с. ПВЛ Повесть временных лет. Полное собрание русских летописей, Издаваемое Постоянною Историко-Археографической Комиссиею Академии Наук СССР. Томъ первый. Лаврентьевская летопись. Вып. 1. Издание второе. Ленинград : Издательство Академии Наук СССР, 1926. РоманХмельн Лист полковника Андрія Романенка та сотника чигиринського Тимоша (Хмельниченка) до панотця с. Симонова. Шахматов Ол., Кримський Аг. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини ХІ-ХІІІ в.в. Київ : Видавниче тов-во «Друкар», 1922.С. 180.

19. РУМедГалин Російсько-український медичний словник : матеріали до української медичної термінології / ред. комісія: проф. О. В. Корчак-Чепурківський (голова) та ін. ; упоряд. д-р мед. М. А. Галин; Київський губерніальний відділ охорони народного здоров'я, Підрозділ медичної та санітарної просвіти. Київ, 1920. 144 с.

20. РУСТПГ Дубняк К. Російсько-український словничок термінів природознавства і географії. Кобеляк,1917. 40 с.

21. СБТ Паночіні С. Словник біологічної термінології. Матеріяли украінськоі термінології та номенклатури. Т IV. Харків : Радянська школа, 1931. 89 с.

22. СДЯ Словарь древнерусского языка (ХІ-XIV вв.) / гл. ред. Р. И. Аванесов. Москва : Русский язык, 1988-2008. Т 1-7.

23. Слав Славинецький Є., Корецький-Сатановський А. Лексікон словено-латинскій. Лексикон словено-ла- тинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / підгот. до вид. Німчук В. В. Київ : Наукова думка, 1973. С. 423-540.

24. СлРЯ Словарь русского языка ХІ-XVII вв. Москва : Наука, 1975-2011. Вып. 1-29.

25. СПТ Полонський Х. Словник природничої термінології. (Проєкт). Київ : Держ. вид-во України, 1928. 262 с.

26. Ср Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. Санкт-Петербург, 1843-1912. Т.1-3.

27. ССУМ Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. : у 2-х т. Київ : Наукова думка, 1977-1978.

28. СУМ ХVІ-п.п.ХVП Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. Львів, 1994-2006. Вип.1-17.

29. Ум-Сп Словарь російсько-український / уклад. М. Уманець і А. Спілка. Львів : НАН України, 1893-1898. Т. I-IV.

30. Четья 1498 Четья мінея 1489 року. Зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ф. 301. ЦАМ КДА. № 415 л.)

31. ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков: праславянский лексический фонд / под ред. О. Н. Тру- бачева. Вып.1-40. Москва : Наука, 1974-2012.

32. Berneker Bemeker E. Slavisches etymologisches Worterbuch / 1: A - L. Heidelberg : Winter, 1908-1913. 760 S.



Література

1. Рябчикова З. С. Соматическая лексика хантыйского языка : автореф. дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.02. Санкт-Петербург, 2008. 24 с.

2. Персидская А. С. Соматическая лексика селькупского языка: структурно-семантический и линегво- культурологический анализ : дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.02. Томск, 2018. 243 с.

3. Приходько І. М. Найменування на позначення скелета й кісток в українській мові ХІ - першої половини ХХ століття. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2020. №1. С.206-217.

4. Приходько І. М. Соматична лексика: межі поняття та спроба класифікації. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2016. №1. С. 203-212.

5. Приходько І. М. Сенсонімічні назви в українській мові. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Філологія. 2019. № 40. Т 1. С. 88-91.

6. Приходько І. Спланхнонімічна лексика української мови ХІ - першої половини ХХ століть. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич : Видавничий дім «Гельветика», 2020. Вип. 34. Том 4. С. 115-123.

7. Меркулова О. В., Приходько І. М. Найменування голови та її частин в українській мові (ХІ - перша третина ХХ ст.). Львівський філологічний часопис. 2022. Вип.12. С. 110-119.

8. Кочеваткин А. М. Соматическая лексика эрзянского языка : Учебное пособие. Саранск : Типография «Красный октябрь», 2001. 208 с.

9. Гримич М. Деякі аспекти антропології тілесності в українській фольклорній традиції (до питання про роздільне існування частин тіла). Тіло в текстах культур. Київ, 2003. С. 44-49.

10. Андрейченко О. І. Фразеологізми з соматичним компонентом у текстах політичних дискусій. Культура народов Причерноморья. 2004. № 53. С. 7-11.

11. Барвіна Н. О. Семантико-культурологічні особливості соматичної фразеології. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. Запоріжжя, 2012. № 1. С. 44-48.

12. Грозян Н. Ф. Українські фразеологізми з компонентами-соматизмамирука, нога, око у прозі Михайла Коцюбинського. Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. 2012. Том 25(64). №4, ч. 2. С. 403-407.

13. Степанов Є М. Українські запозичення в лексиці та фразеології російського мовлення Одеси. Одеський лінгвістичний вісник. Одеса : НУ ОЮА, 2015. Вип. 6. Т. 1. С. 99-104.

14. Хмара В. В. Зіставний аналіз фразеологічних одиниць із компонентом «плече» в східнослов'янських та західногерманських мовах. Одеський лінгвістичний вісник. 2014. Вип. 4. С. 287-290.

15. Хмара В. В. Соматичні фразеологічні одиниці з компонентом нога в східнослов'янських та західно- германських мовах: зіставний аспект. StudiaLinguistica. 2016. №9. С. 464-473.

16. Мойсеєнко Л. Соматизми в українській, німецькій та польській мовах із компонентом найменування «частина тіла людини». Київські полоністичні студії. Київ : КНУ ім. Тараса Шевченка, 2015. Т. 26. С. 410-415.

17. Чаєнкова О. К. Соматичні фразеологізми з компонентом «рука» (на матеріалі української, турецької та англійської мов).Мова. 2021. № 35. С. 202-208.

18. Потебня А. Этимологическш заметки. Русскій филологическій вестник. Варшава, 1881. Т. VI. С. 143-155. URL : https://www.prlib.ru/item/678427

19. Мельничук А. С. Корень *kes- и его разновидности в лексике славянских и других индоевропейских языков. Этимология. 1966. Москва : Изд-во «Наука», 1968. С. 194-240.

20. Стовбур Л. М. Еволюція конфіксальної деривації іменника (форманти з матеріально не вираженим другим компонентом) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Запоріжжя, 2004. 215 с.

References

1. Ryabchikova Z. S. (2008). Somaticheskaya leksika khantyyskogo yazyka [Somatic vocabulary of the Khanty language] : avtoref. diss. ... kand. filol. nauk : 10.02.02. Sankt-Peterburg. 24 p. [In Russian]

2. Persidskaya A. S. (2018) Somaticheskaya leksika sel'kupskogo yazyka: strukturno-semanticheskiy i linegvokul'turologicheskiy analiz [Somatic vocabulary of the Selkup language: structural-semantic and linguoculturological analysis] : diss. ... kand. filol. nauk : 10.02.02. Tomsk. 243 p. [In Russian]

3. Prykhodko I.M. (2016) Somatychna leksyka: mezhi poniattia ta sproba klasyfikatsii [Somatic vocabulary: the limits of the concept and an attempt of classification]. VisnykZaporizkoho natsionalnoho universytetu. Filolohichni nauky. [Bulletin of Zaporizhia National University. Philological sciences]. №1. P. 203-212. [In Ukrainian]

4. Pryhodko I. M. (2020) Naymenuvannya na poznachennya skeleta y kistok v ukrayinskiy movi XI - pershoyi polovyny XX stolittya [Names to denote the skeleton and bones in the Ukrainian language of the 11th - first half of the 20th century]. Visnyk Zaporizkogo natsionalnogo universytetu. Filologichni nauky [Bulletin of Zaporizhia National University. Philological sciences]. №1. P. 206-217. [In Ukrainian]

5. Pryhodko I. M. (2019) Sensonimichni nazvy v ukrayinskiy movi [Sensonymic names in the Ukrainian language]. Naukoviy visnyk Mizhnarodnogo gumanitarnogo universytetu. Filologiya [Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Philology]. № 40. T 1. P. 88-91. [In Ukrainian]

6. Pryhodko I. (2020) Splanhnonimichna leksyka ukrayinskoyi movy XI - pershoyi polovyny XX stolit [Splanchnonymic vocabulary in the Ukrainian language of the 11th - first half of the 20th centuries]. Aktualni pytannya gumanitarnyh nauk: mizhvuzivskyy zbirnyk naukovyh prats molodyh vchenyh Drogobitskogo derzhavnogo pedagogichnogo universytetu imeni Ivana Franka [Current issues of the humanities: interuniversity collection of scientific works of young scientists of Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University]. Drogobych : Vidavnichiy dym «Gelvetika». Vyp. 34. Tom 4. P. 115-123. [In Ukrainian]

7. Merkulova O. V., Pryhodko I. M. (2022) Naymenuvannya golovy ta yiyi chastyn v ukrayinskiy movi (XI - persha tretyna XX st.) [Names of the head and its parts in the Ukrainian language (XI-first third of XX centuries)]. Lvivskiy filologichnyy chasopys [Lviv Philological Journal]. Vyp.12. P.110-119. [In Ukrainian]

8. Kochevatkin A. M. (2001) Somaticheskaja leksika erzianskogo yazyka [Somatic vocabulary of the Erzya language]: Textbook. Saransk: Red October Printing House. 208 p. [In Russian]

9. Hrymych M. (2003) Deiaki aspekty antropolohii tilesnosti v ukrainskii folklornii tradytsii (do pytannia pro rozdilne isnuvannia chastyn tila) [Some aspects of the anthropology of corporeality in the Ukrainian

10. folklore tradition (to the question of the separate existence of body parts)]. Tilo v tekstakh kultur [The body in the texts of cultures.]. Kyiv, 2003. P. 44-49. [In Ukrainian]

11. Andreichenko O. I. (2004). Frazeolohizmy z somatychnym komponentom u tekstakh politychnykh dyskusii. [Phraseologism with a somatic component in the texts of political discussions]. Kultura narodov Prichernomoriya [Culture of the peoples of the Black Sea region]. № 53. P. 7-11. [In Ukrainian]

12. Barvina N. O. (2012) Semantyko-kulturolohichni osoblyvosti somatychnoi frazeolohii [Semantic and cultural peculiarities of somatic phraseology]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. Filolohichni nauky [Bulletin ofZaporizhia National University. Philological sciences]. Zaporizhzhia. № 1. P. 44-48. [In Ukrainian]

13. Hrozian N. F. (2012) Ukrainski frazeolohizmy z komponentamy-somatyzmamy ruka, noha, oko u prozi Mykhaila Kotsiubynskoho [Ukrainian phraseological units with components-somatisms hand, foot, eye in the prose of Mykhailo Kotsiubynskyi]. Uchenyye zapiski Krymskoho federalnogo universyteta imeni V. V. Vernadskogo. Filologicheskie nauki [Scientific notes of the Crimean Federal University named after V. I. Vernadsky. Philological Sciences.]. Tom 25(64). №4, ch. 2. P. 403-407. [In Ukrainian]

14. Stepanov Ye. M. (2015) Ukrainski zapozychennia v leksytsi ta frazeolohii rosiiskoho movlennia Odesy [Ukrainian borrowings in the vocabulary and phraseology of Russian speech in Odessa]. Odeskyi linhvistychnyi visnyk [Odesa Linguistic Bulletin]. Odesa : NU OIuA. Vyp. 6. T. 1. P. 99-104. [In Ukrainian]

15. Khmara V. V. (2014) Zistavnyi analiz frazeolohichnykh odynyts iz komponentom «pleche» v skhidnoslovianskykh ta zakhidnohermanskykh movakh [Comparative analysis of phraseological units with the component «shoulder» in East Slavic and West Germanic languages]. Odeskyi linhvistychnyi visnyk [Odesa Linguistic Bulletin].Vyp. 4. P. 287-290. [In Ukrainian]

16. Khmara V. V. (2016) Somatychni frazeolohichni odynytsi z komponentom noha v skhidnoslovianskykh ta zakhidnohermanskykh movakh: zistavnyi aspekt [Somatic phraseological units with the component «leg» in East Slavic and West Germanic languages: a comparative aspect]. Studia Linguistica. №9. P. 464-473. [In Ukrainian]

17. Moiseienko L. (2015) Somatyzmy v ukrainskii, nimetskii ta polskii movakh iz komponentom naimenuvannia «chastyna tila liudyny» [Somatisms in Ukrainian, German and Polish languages with the noun component «part of the human body»]. Kyivski polonistychni studii [Kyiv polonistic studios]. Kyiv : KNU im. Tarasa Shevchenka. T. 26. P. 410-415. [In Ukrainian]

18. Chaienkova O. K. (2021) Somatychni frazeolohizmy z komponentom «ruka» (na materiali ukrainskoi, turetskoi ta anhliiskoi mov) [Somatic phraseology with the «hand» component (based on Ukrainian, Turkish, and English materials)]. Mova [Language]. № 35. P. 202-208. [In Ukrainian]

19. Potebnya A. (1881) Etimologicheskiya zametki [Etymological notes]. Russkiy filologicheskiy vestnik [Russian Philological Bulletin]. Varshava. Vol. VI. P. 143-155. URL : https://www.prlib.ru/item/678427 [In Russian]

20. Melnichuk A. S. (1968) Koren *kes- i ego raznovidnosti v leksike slavyanskih i drugih indoevropeyskih yazyikov [The root *kes- and its varieties in the vocabulary of Slavic and other Indo-European languages]. Etimologiya. 1966 [Etymology. 1966]. Moskva : Izd-vo «Nauka». P. 194-240. [In Russian]

21. Stovbur L. M. (2004) Evoliutsiia konfiksalnoi deryvatsii imennyka (formanty z materialno ne vyrazhenym druhym komponentom) [Evolution of the confixal noun derivation (formants with a materially unexpressed second component)]: dys. ... kand. filol. nauk : 10.02.01. Zaporizhzhia. 215 p. [In Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...