Давньоанглійські істотоцентричні та зооцентричні образні порівняння рівності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Давньоанглійські істотоцентричні та зооцентричні

образні порівняння рівності

Оірнак М.Я.

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка

У статті на матеріалі давньоанглійських образних порівнянь, дібраних з корпусу давньоанглійської мови університету Торонто, в якому представлена принаймні одна копія усіх збережених до сьогодні рукописів, розглянуто семантичні особливості давньоанглійських істотоцентричних та зооцентричних образних порівнянь, предметом котрих виступають істоти нелюдської, часто невідомої природи або тварини. Аналіз емпіричного матеріалу здійснюється за принципом центризму і морфізму, який виказує різноманіття конфігурацій предмета і еталона порівняння: першого - як центра висловлення, другого - як доцентрово приєднаного образу метаморфози предмета. Точкою відліку в класифікації емпіричного матеріалу є тематична віднесеність предмета порівняння з урахуванням домену запозичення образу, який відповідає категорійній віднесеності еталона порівняння в об'єктивній реальності, та з переліком асоціацій, об'єктивованих у розглядуваних фігуративних утвореннях. У статті встановлено продуктивність усіх виокремлених типів аналізованих образних порівнянь, на основі чого описано маргінальні, але ідіосинкратичні фрагменти картини світу середньовічних англійців, пов'язані з потрактуванням живих істот нелюдської природи. Визначено параметри, за якими відбувається зіставлення предмета й еталона порівняння у кореляції з типом джерела запозичення образу. Доведено, що англосаксонські уявлення про живі істоти виходять далеко за межі того, що піддається поясненню: істотоцентричні образні порівняння засвідчують елемент незбагненності та таємничості в картині світу її носіїв. З'ясовано, що зооцентричні образні порівняння є жанрово зумовленими та рідко використовуються у пізнавальних контекстах, більшою мірою з'являючись в загадках та текстах дидактично-релігійного характеру. Емпіричний матеріал у вигляді дібраного субкорпусу досліджується вперше.

Ключові слова: істота, тварина, образне порівняння, фігуративність, картина світу, англосаксонське суспільство.

OLD ENGLISH CREATURECENTRIC AND ZOOCENTRIC SIMILES

The article deals with the Old English similes harvested from the University of Toronto corpus of the Old English language, which contains at least one copy of every currently surviving manuscript. It focuses on the peculiarities of the semantics of Old English creaturecentric and zoocentric similes, whose tenors are non-human creatures of usually unknown and unexplainable nature, as well as animals of different kinds. The analysis of the material is carried out according to the centric-morphic principle, which reflects the typology of tenor and vehicle configurations representing the central topic of the utterance as well as the centripetal image of its metamorphosis. The classification of the analyzed similes is based on the thematic reference of the tenor in accordance with the domain of the employed image, which coincides with its referential category, including the list of the associations verbalized in the studied similes. The productivity of all singled-out simile types is determined serving as a basis for the characterization of the peculiarities of the Anglo-Saxon idiosyncratic worldview fragments, however marginal they are, dealing with the imagery of non-human creatures. The article highlights the parameters, against which the speakers juxtaposed the tenor and the vehicle, correlating with the source of the borrowed image. It proves that Anglo-Saxon understanding of the non-human creatures goes far beyond the limits of the explainable: Creaturecentric similes basically witness the element of mystery and the unknown in its speakers' worldview. Zoocentric similes are mainly genre-determined and are hardly used in cognitive contexts being restricted to riddles and religious texts. The harvested subcorpus of the empirical material has been analyzed for the first time.

Key words: creature, animal, simile, figurative language, worldview, Anglo-Saxon society.

Постановка проблеми

Образне порівняння (далі ОП) - це універсальне явище, мовленнєва актуалізація якого свідчить про варіативність в історико-мовно-культурних контекстах навіть у межах однієї мови. Лінгвістична зацікавленість цим явищем не вщухає, при цьому пере-важна більшість досліджень, як вітчизняних, так і зарубіжних, здійснюється на матеріалах сучасного етапу розвитку мов, тоді як історичні дослідження більш ранніх етапів їх становлення зали-шаються на далекій периферії, тож дана стаття є заповненням лакуни, яка утворилася наслідок відсутності досліджень давньоанглійських образних порівнянь.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз емпіричного матеріалу у пропонованій розвідці здійснюється в площині лінгвокультурологічного аспекту, що дозволяє застосувати теорію В. фон Гумбольдта [1], О. Потебні [2] та Б. Навроцького [3], суть якої відображена в більш популяризованій, традиційно цитованій гіпотезі лінгвістичного релятивізму Сепіра-Ворфа, згідно з якою мова по-різному членує дійсність, в ній карбуються результати різного досвіду пізнання, які в своїй сукупності репрезентують мовну картину світу, тобто уявлення про дійсність. Методологійною базою розвідки слугують також праці іноземних науковців, присвячені потрактуванню ОП як фігуративному утворенню [4], як і низки вітчизняних мовознавців, які приділяють особливу увагу лінгвокультурним особливостям ОП та його комунікативним функціям [5; 6; 7; 8], що у своїй сукупності з-поміж іншого позиціонує ОП як когнітивний механізм кодування інформації. Авторська позиція є також співставною з теорією релевантності, і полягає в тому, що ОП є видом компаративного утворення, яке вимагає фігуративної інтерпретації, будучи семантично близьким з метафорою, тоді як синтаксично - з логічним порівнянням.

Постановка завдання. Метою даної розвідки є з'ясувати семантичні особливості давньоанглій- ських ОП, предметом яких виступають істоти або тварини, об'єктивуючи узагальнення культурологічного характеру, пов'язані з картиною світу середньовічних англосаксів.

Виклад основного матеріалу

давньоанглійський істотоцентричний зооцентричний

Оскільки предмет і еталон порівняння мають однакову смислову значущість і є двома основними елементами ОП, таксономізація давньоанглійських ОП за семантичними ознаками може базуватися на двох принципах: принципі центризму, об'єктивованому предметом порівняння, і принципі морфізму, об'єктивованому еталоном. Підставою для виокремлення принципу центризму є той факт, що при створенні ОП мовець актуалізує поняття, представлене предметом ОП, апелюючи до образу еталона, а не навпаки: метою є уточнення поняття, зосередження реципієнта на предметі порівняння, затримка його уваги на фрагменті розповіді, довкола якого створюється додатковий смисл шляхом апелювання до еталона; тобто в центрі розповіді знаходиться предмет порівняння, в той час як залучення еталона, який знаходиться поза сюжетною лінією висловлення, носить доцентровий характер.

Об'єктом даного дослідження виступають давньоанглійські ОП, чиїм предметом порівняння, який і є центром висловлення, перебувають істоти або тварини, тому аналізований емпіричний матеріал представлено двома групами: істотоцентричні ОП та зооцентричні ОП.

1. Істотоцентричні синтаксичні образні порівняння рівності

Предметами істотоцентричних ОП виступають істоти загалом, безвідносно до біологічного виду; монстри, чия біологічна сутність є невідомою або міфічні створіння. Вони можуть бути як однорідними (напр. фантастичний птах фенікс), так і неоднорідними, тобто поєднувати частини тіла різноманітних істот, наприклад:

(1) ...syndon geweaxene swa frihterasfram danheafdeod donenafelan, & seo derdal bvd mannes gelic. `...вони виросли, як віщуни / правдомовці від голови до пупка, а інша частина в них, як людське тіло.'

Такими в Чудах сходу XI століття змальовуються донестри, які населяють острів у Червоному морі, і є канібалами та поліглотами: вони говорять мовою прибульців, все про них знають, входять в довіру, а потім з'їдають і плачуть над їхніми головами. І хоча точної конкретизації тваринної частини тіла в тексті немає, ілюстрація до рукопису та протиставлення, яке вводить антропоморфне ОП, свідчить про те, що лише нижня частина тіла була подібна до людської.

Істотоцентричні ОП видається недоцільним категоризувати за типом сигніфіката предмета порівняння, оскільки останні мають визначений вид лише в деяких контекстах (напр. фенікс). В більшості інших випадків - це створіння незрозумілої природи, які не піддаються типологізації. Водночас відповідно до сфери залучення еталонів, вони поділяються на зооморфні (а), екомор- фні (б), артефактоморфні (в), теоморфні (г) та антропоморфні (1).

а) Предметами істотоцентричних зооморфних ОП виступають фенікс і різноманітні монстри, наприклад:

(2) Pa hit was seo fifte tidpare nihte, pa mynton we us gerestan, ac pa cwoman par hwite leon in fearra gelicnisse swa micle & hie ealle swide grymetende ferdon. `Коли була п'ята година ночі, ми сподівалися трохи відпочити, але з'явилися білі леви, схожі на биків, і всі вони почали наближатися, ревучи.'

Даний приклад дібрано з Листів Олександра Аристотелю кінця VII століття. Інші істоти, зображені за допомогою таких ОП, завжди уподібнюються до еталона за параметром зовнішнього вигляду і засвідчують існування монстрів, схожих на ведмедів; індійських великих мишей, подібних до лисиць; велетенських мурах (розміру собак), чиї ноги схожі на ноги коників-стрибунців; наявні також сюжети, в яких фенікс уподібнюється до орлятка, орла або павича.

Таблиця 1

Продуктивність давньоанглійських синтаксичних істотоцентричних образних порівнянь рівності за принципом морфізму