Особливості ділової комунікації в англомовному дискурсі

Размещено на http://allbest.ru

КПІ імені Ігоря Сікорського

Особливості ділової комунікації в англомовному дискурсі

Литвин Олена Євгенівна кандидат економічних наук, доцент,

викладач кафедри англійської мови гуманітарного спрямування

Колосова Ганна Андріївна кандидат філологічних наук,

доцент кафедри англійської мови гуманітарного спрямування,

м. Київ

Анотація

Одним з елементів культури і найяскравіших людських чинників є емоції у діловому мовлені. Засоби ситуативно-емотивної семантики репрезентують нам усі національні, психологічні, соціальні, ділові та культурні сторони мовця.

Таким чином, можна говорити про емоційну ауру та емоційне сприйняття буття людини. Вона експлікується через сукупність і поєднання емотивних знаків мови/мовлення та їхню ситуативну деривацію. Вербальний світ емоцій є одним з аспектів мовної особистості. Він представлений витонченою інкрустацією психологічних взаємовідносин людей. Науковці сперечаються, чи є емоції психологічною стихією, яка змінює серцебиття, викликає заїкання, втрату концентрації уваги, чи психологічною діяльністю, що вимагає глибоких переживань.

У реальному діловому спілкуванні думки-емоції, забезпечені мовленнєвими актами, є невербалізованими і прихованими. Тому вони не мають впливу на співрозмовника, тобто невідомі йому. Вербалізуючи власні думки, мовець фільтрує їх відповідно до ділової комунікативної ситуації. Емоції є потужним важелем, який допомагає досягти нового досвіду, знань, розширити ментальний кругозір.

Розрізняють два взаємопов'язаних, але різних явища ділового спілкування - емоційність та емотивність. Емоційне ділове спілкування передбачає, що афективні прояви є просто спонтанними, незапланованими фізичними екстерналізаціями внутрішніх афективних станів. Емотивна ділова комунікація, передбачає афективні прояви, що продукуються свідомо і стратегічно використовуються в найрізноманітніших ділових ситуаціях для впливу на сприйняття та інтерпретацію іншими людьми розмовних подій. У висловлюванні можуть з'являтися різні емоційні елементи, залежно від його характеру і прагматичного аспекту. Емоційні елементи ділової мови мають тенденцію до зношування і постійно замінюються новими. Практично будь-яке ділове слово може набувати більшого або меншого ступеня емоційності. Існують ділові вирази, функція яких полягає в тому, щоб викликати емоції у читача або слухача. У таких словах емоційність переважає над інтелектуальністю. Є також ділова лексика, в якої логічне значення майже повністю витіснене. Однак ці слова виражають почуття, які пройшли через нашу свідомість і тому вони набули інтелектуального втілення. Іншими словами, емоційність у мові - це категорія нашого розуму і, отже, наші почуття виражаються не безпосередньо, а опосередковано, тобто, проходячи через наш розум. Тому природно, що деякі емотивні ділові слова стали визнаними символами емоцій; емоції не виражаються безпосередньо, а позначаються.

На сьогодні лінгвістика емоцій досліджує такі проблеми, як: типологія емотивних ознак для диференціації емоцій; вплив стилю мислення на емотивність; передача емоцій; співвідношення емоцій у різних мовах; географічна, культурна варіативність емоцій; емотивні критерії ділової мови та її ознаки; співвідношення лінгвістичних і паралінгвістичних емоцій; вплив емоцій на мовні процеси (словотвір, синтаксис тощо); емотивність тексту (емотивний тип тексту, його переклад іноземною мовою тощо); прагматика опису та вираження емоцій тощо.); емоційне забарвлення тексту (емотивний тип тексту, його переклад іноземною мовою тощо); прагматика опису та вираження емоцій тощо.

Вербальна ідентифікація емоцій завжди суб'єктивна. Одна й та сама емоція виражається по-різному різною кількістю людей. Це залежить здебільшого від невербальних факторів, таких як культура, релігія тощо.

Ключові слова: ділова комунікація, англомовний дискурс, емоційність, емотивність.

Abstract

Features of business communication in English discourse

Lytvyn Olena Yevgenivna PhD, Associate Professor, lecturer at the Department of English Language for Humanities, Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, Kyiv

Kolosova Hanna Andriivna PhD, Associate Professor at the Department of English Language for Humanities, Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, Kyiv

One of the cultural elements and the brightest human factors is emotions in the business language. Psychologists suggest emotions as the kernel of the person, his consciousness and realization. An emotional tension makes good conditions for a person's self-expression. Means of the situational-emotive semantics represent us all the national, psychological, social, and cultural sides of a speaker. Thus, we may talk about an emotional aura and emotional perception of the person's being. It is explicated through the collection and the combination of emotive signs of the business language/speech and their situational derivation.

A verbal world of emotions is one of the aspects of a speaker. It is represented by a sophisticated inlay of people's psychological interrelation. Scholars argue whether emotions are a psychological element that changes a heart beat, cause a stutter, a loose of concentration or a psychological activity requiring deep feelings. In, a real business communication thoughts- emotions, provided with speech acts, are unverbalized and hidden. That is why, they don't have influence on the interlocutor, i. e. they are unknown to him. Verbalizing own thoughts, the speaker filters them according to a business communicative situation. Emotion is a powerful lever that helps to achieve a new experience, knowledge and to enlarge a mental outlook.

Whenever the possibility exists to use affective signals in this second sense - strategically, for purposes of emotive business communication - there are cultural and social conventions regulating how this is done. Tact, as a highly developed form of emotive business communication, is thus probably not pan-cultural, but in fact highly sensitive to cultural modifications and inhibitions. In a culture that restrains emotive displays - or, conversely, in one that encourages them - ways of being tactful are bound to be affected.

On the basis of this definition, there is a distinction between two interrelated, but different, emotional and emotive business communicative phenomena. It must be clearly understood that the logical and the emotive are built into our minds and they are present there in different degrees when we think of various phenomena of objective reality.

The ratio of the two elements is reflected in the composition of verbal chains, i.e. in expression. Different emotional elements may appear in the utterance depending on its character and pragmatic aspect. The emotional elements of the business language have a tendency to wear out and are constantly replaced by new ones. Almost any business word may acquire a greeter or a lesser degree of emotiveness.

There are business words the function of which is to arouse emotion in the reader or listener. In such words emotiveness prevails over intellectuality. There are also business words in which the logical meaning is almost entirely ousted. However, these business words express feelings which have passed through our mind and therefore they have acquired an intellectual embodiment. In other business words, emotiveness in language is a category of our minds and, consequently, our feelings are expressed not directly but indirectly, that is, by passing through our minds. It is therefore natural that some emotive business words have become the recognized symbols of emotions; the emotions are not expressed directly but referred to.

A greater or lesser volume of emotiveness may be distinguished in business words which have emotive meaning in their semantic structure. The most highly emotive words are business words charged with emotive meaning to the extent that the logical meaning can hardly be registered. These are interjections and all kinds of exclamations.

Nowadays linguistics of emotions investigates, such problems as: typology of emotive signs for differentiation of emotions; the influence of a mind style on emotiveness; communicate emotions; correlation of emotions in different languages; geographical, cultural variation of emotions; emotive criteria of the business language and its signs; correlation of linguistic and paralinguistic emotions; the influence of emotions on the language processes (wordformation, syntax etc.); emotional colour of the text (emotive type of the text, its translation into a foreign language etc.); pragmatics of description and expression of emotions, etc.

A verbal identification of emotions is always subjective. One and the same emotion is expressed in a different way by a various number of people. It depends mostly on unverbal factors, like culture, religion etc.

Keywords: business communication, English discourse, emotionless, emotiveness.

Вступ

Постановка проблеми. У реальному діловому спілкуванні думки-емоції, що забезпечуються мовленнєвими актами, є невербалізованими і прихованими. Саме тому вони не мають впливу на співрозмовника, тобто невідомі йому. Вербалізуючи власні думки, мовець фільтрує їх відповідно до ділової комунікативної ситуації. Одним з елементів культури і найяскравіших людських чинників є емоції у діловому мовлені. Психологи вважають емоції ядром людини, її свідомості та реалізації. Емоційне напруження створює сприятливі умови для самовираження людини. Засоби ситуативно-емотивної семантики репрезентують нам усі національні, психологічні, соціальні та культурні сторони мовця. Можна говорити про емоційну ауру та емоційне сприйняття буття людини. Вона експлікується через сукупність і поєднання емотивних знаків мови/мовлення та їхню ситуативну деривацію. Вербальний світ емоцій є одним з аспектів мовної особистості. Він представлений витонченою інкрустацією психологічних взаємовідносин людей. Науковці сперечаються, чи є емоції психологічною стихією, яка змінює серцебиття, викликає заїкання, втрату концентрації уваги чи психологічною діяльністю, що вимагає глибоких переживань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та прикладні аспекти комунікації в англомовному дискурсі, розуміння сутності та вплив на співрозмовника широко висвітлюються у працях провідних вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких такі відомі дослідники, як: П.Гальперин, Б.Волек, В.Шаховський, П.Екман, В.Фрізен, Р.Краут, Р.Джонстон, М.Вакола, Р.Плутчік, Х.Калерман та інші.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є аналіз особливостей емоційної та емотивної ділової комунікації в англомовному дискурсі.

Виклад основного матеріалу

Антропологія зосереджує свою увагу на різних культурних відмінностях емоцій. Лінгвістика зачіпає лише деякі питання відповідно до афективності дієслів тощо. Комп'ютерна лінгвістика намагається дослідити поєднання “афективного компоненту” з синтезом мовлення, тобто модуля, який дає певну інформацію про психологічний стан людини. Наприклад, страх робить голос вищим, а пауз у мовленні менше.

Дослідження фізичних проявів емоцій протягом останніх кількох десятиліть увічнили хибне уявлення про те, що ділова комунікація почуттів між протягом останніх кількох десятиліть увічнили хибне уявлення про те, що комунікація почуттів між людьми є трохи більше, ніж дещо складнішою версією того, що відбувається між тваринами [1].

Ця точка зору була вперше висловлена Дарвіном і мало змінилася з тих пір, як була вперше сформульована. Основна ідея полягає в тому, що емоції автоматично сигналізуються видимими і чутними м'язовими діями, що виробляються автономною нервовою системою. Оскільки автономна нервова система однакова для всіх людей у всіх культурах, прихильники дарвінівської гіпотези стверджують, що прояви емоцій повинні бути відносно універсальними в різних культурах [1].

Незважаючи на свою привабливість з точки зору здорового глузду, ця точка зору була піддана різкій критиці багатьма антропологами (Arndt and Janney and Pesch, 1984), які стверджують, що хоча це може бути правдою, що люди фізіологічно обмежені у виробленні певних типів афективних проявів (наприклад, сигнали впевненості/невпевненості, симпатії/антипатії, залученості/незалученості тощо), те, як вони фактично використовують та інтерпретують їх у різних культурах, - це вже зовсім інша справа [2]. Фактичне використання людьми афективних проявів як ділових комунікативних засобів часто є стратегічним. Тобто ознаки емоцій не завжди є просто зовнішніми проявами внутрішніх станів; часто вони продукуються навмисно, щоб спроектувати певне визначення ситуації та вплинути на поведінку інших [3]. З цієї причини багато дослідників почали закликати до більш адекватного обліку емоцій і до більш диференційованого підходу до вивчення ділової комунікації емоцій в цілому. Ми можемо визначити емоцію як відносно перехідний афективний стан з частково неконтрольованими психобіологічними компонентами і частково контрольованими експресивними компонентами (Plutchik and Kallerman, 1980).

На основі цього визначення розрізняють два взаємопов'язаних, але різних ділових комунікативних явища (див. рис. 1).

Рис. 1. Емоційна та емотивна ділова комунікація

Емоційне ділове спілкування передбачає, що афективні прояви є просто спонтанними, незапланованими фізичними екстерналізаціями внутрішніх афективних станів. Емотивна ділова комунікація, передбачає афективні прояви, що продукуються свідомо і стратегічно використовуються в найрізноманітніших соціальних ситуаціях для впливу на сприйняття та інтерпретацію іншими людьми розмовних подій. Кожного разу, коли існує можливість використовувати афективні сигнали з метою емоційної ділової комунікації - існують культурні та соціальні конвенції, що регулюють, як це робиться. Таким чином, такт, як високорозвинена форма емотивної ділової комунікації, ймовірно, не є загальнокультурною, але насправді дуже чутлива до культурних модифікацій і заборон. У культурі, яка стримує емотивні прояви - або, навпаки, в культурі, яка їх заохочує, - способи бути тактовним неодмінно будуть порушені [5].

З одного боку, люди поділяють багато біологічних передумов почуттів домінування/підпорядкування, симпатії'/антипатії та причетності/непричетності. непричетності/непричетності з тваринами. Ці почуття і конфлікти, що виникають на їх основі, можуть розглядатися як універсальні в біологічному, еволюційному сенсі. Вони відіграють важливу роль у всіх міжособистісних відносинах і вимагають більш-менш постійних переговорів між партнерами. англомовний емотивний діловий дискурс

Однак, з іншого боку, вираження почуттів значно різниться між тваринами і людьми, а серед людей - між представниками різних культур. Якщо тварини обмежуються більш-менш спонтанними, інстинктивними емоційними проявами, то люди виробляють також дуже складні, конвенціоналізовані, неінстинктивні форми емоційного вираження. Взаємодіючи в різних соціальних ситуаціях, вони вчаться стратегічно використовувати емоційні сигнали для уникнення конфліктів та вчаться бути тактовними.

На нашу думку, логічне і емоційне вбудовані в нашу свідомість і вони присутні там в різному ступені, коли ми думаємо про різні явища об'єктивної дійсності. Співвідношення цих двох елементів відбивається на побудові ділових словесних ланцюжків, тобто на експресії. У висловлюванні можуть з'являтися різні емоційні елементи залежно від його характеру і прагматичного аспекту. Емоційні ділові елементи мови мають тенденцію до зношування і постійно замінюються новими. Практично будь-яке слово може набувати більшого або меншого ступеня ділової емоційності. Є ділова лексика, функція якої полягає в тому, щоб викликати емоції у читача або слухача. У таких словах емоційність переважає над інтелектуальністю. Є також слова, в яких логічне значення майже повністю витіснене. Однак ці ділові вирази виражають почуття, які пройшли через нашу свідомість і тому вони набули інтелектуального втілення. Іншими словами, емоційність у мові є категорією нашого розуму і, отже, наші почуття виражаються не безпосередньо, а опосередковано, тобто, проходячи через наш розум. Тому природно, що деякі емотивні ділові слова стали визнаними символами емоцій.

На думку П.Я. Гальперина, слід розрізняти елементи мови, які мають емотивне значення у своїй семантичній структурі, і ті, які набувають цього значення в контексті під впливом стилістичного, службового або якогось іншого більш виразного засобу у висловлюванні. У дідових словах, що мають у своїй семантичній структурі емотивне значення, можна виділити більший або менший обсяг емотивності. Найвищою мірою емотивними є ділові слова, заряджені емотивним значенням до такої міри, що логічне значення майже не піддається реєстрації, це всілякі вигуки.

На думку Б. Волека. емотивний знак або емотивна частина знака має символічне значення картини світу, за винятком деяких паралінгвістичних явищ, різні типи знаків. Першу групу складають лексеми, які містять дефінітивний компонент значення. Наприклад: стіл, планшет, ноутбук, долар, зелений та ін.) Денотатами цих слів є або предмети, або абстрактні якості тощо. Другу групу складають експліцитно-оцінні ознаки. Здебільшого це прикметники з яскраво вираженим емоційним забарвленням. Наприклад, діловий, розумний, чудовий, інтелектуальний тощо).

До третьої групи належать ознаки з емотивним діловим забарвленням, які позначають почуття та асоціації. (Наприклад: діловий партнер, бізнесмен, друг тощо). Четверту групу складають слова, що викликають певні емоції: ненависть, здивування, заздрість тощо, денотатом цих слів є емоція. П'ята група - лексеми, які включають тільки емотивне значення. До цього типу відносяться переважно вигуки. Наприклад, “wow”, “ouch”. Ці вирази є прямими без будь-якого визначення.

Шоста група - лексеми, які є предметами та емоціями одночасно. Наприклад, ділова зустріч - денотат, онлайн ділова зустріч; ділова зустріч у Zoom, Meet, Teams тощо. Емотивне значення цієї групи є більш складним, тобто має компонент і означення. Вони визначають денотат і виражають основне значення об'єкта.

Емоції тісно пов'язані зі знаннями. Емоції людей змінюються, коли змінюються їхні знання і думки. Це залежить від віку, статі та часу, в якому вони живуть. Якщо порівняти XIX і XXI століття, то перше сповнене сентиментальності і чуттєвості, а друге - більш прагматичне і жорстоке. Говорячи про емоційні норми різних культур, Едмондсон підкреслював більше умови та обставини їх продукування, ніж їх значення взагалі. На думку В. Шаховського, існує дві семіотичні системи емоцій: мова тіла і мова вербальна. Вони розрізняють емоції, психологічну зовнішність (сміх, сльози тощо) та їх вербалізацію (назва, вираз, опис).

Якщо порівняти емотивну ділову лексику всіх мов, то можна помітити, що негативно забарвлених слів більше, ніж позитивно забарвлених. Позитивні емоції виражаються монотонно, а негативні - більш конкретно, виразно і різноманітно. Це означає, що досліджуються вербалізуючі, експресивні та комунікативні емоції.

Дослідження, проведене в Стенфордському університеті, показує, що більшість людей хочуть “відчувати більше позитиву, ніж негативу у діловому спілкуванні”. Проте емоції, які викликають позитивний досвід, змінюються в різних культурах.

Наприклад, позитивні емоції, яким “американці європейського походження зазвичай віддають перевагу, - це хвилювання і піднесення”, в той час як китайське населення “більше віддає перевагу спокою і розслабленню”. Ця різниця спостерігається у діловому спілкуванні та проведені переговорів, які використовують позитивні емоції для створення повідомлень з максимальним ефектом [6]. На сьогоднішній день лінгвістика емоцій досліджує такі проблеми, як: типологія емотивних ознак для диференціації емоцій; вплив стилю мислення на емотивність; ділова комунікація емоцій; співвідношення емоцій у різних мовах; географічна, культурна, ділова варіативність емоцій; емотивні критерії ділової мови та її знаки; співвідношення лінгвістичних і паралінгвістичних емоцій; вплив емоцій на мовні процеси (словотвір, синтаксис тощо); емоційне забарвлення ділового тексту (емотивний тип тексту, його переклад іноземною мовою тощо); прагматика опису та вираження емоцій тощо.

Висновки

Вербальна ідентифікація емоцій завжди суб'єктивна. Одна й та сама емоція виражається по-різному різною кількістю людей. Це залежить здебільшого від невербальних факторів, таких як: культура, релігія тощо. З точки зору структури, діловий англомовний дискурс являє собою обмін репліками, що включають, поряд зі спонтанною промовою, шаблонні фрази, дискурсивні формули, прецедентні тексти, комунікативні стереотипи тощо.

Діловий англомовний дискурс вирізняється своєю відносною стійкістю, що пояснюється його специфічною функціональною спрямованістю: міжнародні договори, державні акти, юридичні закони, постанови, статути, інструкції, службове листування, ділові папери тощо. Діловий англомовний дискурс у цілому характеризується низкою загальних рис. До них, зокрема, належать: стислість, компактність викладу, економне використання мовних засобів; стандартне розташування матеріалу; широке використання термінології, наявність особливого шару емоційної та емотивної лексики.

Література

1. Ekman, P. and Friesen, W.V. (1969) The Repertoire or Nonverbal Behavior: Categories, Origins, Usage and Coding. Semiotica, 1, 49-98. https://doi.org/10.1515/ semi.1969.1.1.49

2. Horst Arndt and Richard W. Janney (1985) Improving emotive communication: verbal, prosodic and kinesic conflictavoidance techniques. PER LINGUAM VOL. 1 NO. 1, 21-33.

3. Robert E. Kraut and Robert E. Johnston (1979) Social and Emotional Messages of Smiling: Journal of Personality and Social Psychology, Vol. 37, No. 9, 1539-1553.

4. Plutchik R. and Kellerman H. (1980) Emotion: Theory, Research and Experience. Volume 1. Theories of Emotion. Edited by R. Plutchik and H. Kellerman. Pp. 399; Academic Press: London. Published online by Cambridge University Press: 09 July 2009.

5. Vakola, M., Tsaousis, I., & Nikolaou, I. (2004). The Effects of Emotional Intelligence and personality variables on attitudes toward organizational change. Journal of Managerial Psychology, 19 (2), 88-110.

6. The Difference Between Feelings and Emotions. URL: https://counseling.online.wfu.edu/ blog/difference-feelings-emotions/

References

2. Horst Arndt and Richard W. Janney (1985) Improving emotive communication: verbal, prosodic and kinesic conflictavoidance techniques. PER LINGUAM VOL. 1 NO. 1, 21-33.

3. Robert E. Kraut and Robert E. Johnston (1979) Social and Emotional Messages of Smiling: Journal of Personality and Social Psychology, Vol. 37, No. 9, 1539-1553.

4. Plutchik R. and Kellerman H. (1980) Emotion: Theory, Research and Experience. Volume 1. Theories of Emotion. Edited by R. Plutchik and H. Kellerman. Pp. 399; Academic Press: London. Published online by Cambridge University Press: 09 July 2009.

5. Vakola, M., Tsaousis, I., & Nikolaou, I. (2004). The Effects of Emotional Intelligence and personality variables on attitudes toward organizational change. Journal of Managerial Psychology, 19 (2), 88-110.

6. The Difference Between Feelings and Emotions. URL: https://counseling.online.wfu.edu/ blog/difference-feelings-emotions/

Размещено на Allbest.ru