Принципи визначення універбації в словацькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи визначення універбації в словацькій мові

Дьячок Наталя Василівна доктор філологічних наук, доцент, професор, завідувач кафедри загального та слов'янського мовознавства, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро,

Шпітько Ірина Миколаївна кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри загального та слов'янського мовознавства, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро

Анотація

Утіленням компресійних тенденцій у мовленні та мові постають одиниці, здатні замінити первинні комплексні найменування об'єктів лінгвальної дійсності. Компресія передбачає також скорочення довготи звучання та довжини написання цих одиниць, а саме заміну аналітичних (полікомпонентних) номінантів синтетичними (однокомпонентними). Ідеться про економію часу й простору як двох площин для транслювання інформації. Ця тенденція має початок ще в праслов'янському періоді розвитку всіх слов'янських мов. З-поміж наявних процесів мовленнєвої компресії - абревіації на базі словосполучення та на базі слова, двох видів еліпсису тощо - виокремлюємо процес еліптичної універбації, який спостерігається в слов'янських мовах загалом та в словацькій мові зокрема. Мета дослідження - визначення принципів витлумачення універбації в словацькій мові як субсередовищі загальнослов'янського простору. Завдання: 1) проаналізувати наявні тенденції визначення універбації;

2) диференціювати широке й вузьке розуміння досліджуваного явища;

3) визначити засади слово- та формотворення згідно з типами вмотивованості; 4) запропонувати підходи визначення універбації, універсальні для матеріалу слов'янської мовної групи індоєвропейської сім'ї. Методи й прийоми дослідження. Для підбору фактичного матеріалу застосований прийом суцільної вибірки. Описовий метод постав доцільним для опису одиниць у межах заявленої теми. Порівняльний метод сприяв типологізуванню масиву фактичного матеріалу однієї слов'янської мови з іншими. Структурний метод принагідно використаний у межах імплементування структурних особливостей досліджуваних універбів. Висновки. Універби словацької мови постають формами номінативних одиниць з домінантою- словосполученням і водночас є потенційними комплексними формами, альтернативними синтетичним - словесним - формам номінативних одиниць. Представлені факти появи й функціонування цих одиниць свідчать про формотворення, а не про словотворення. Якщо перевести універбацію в словацькій мові в систему координат дериваційного зразка, то цей процес визначимо як внутрішнє - мовленнєве - словотворення, яке супроводжується внутрішньою вмотивованістю. Воно призводить до появи нової, але мовленнєвої, одиниці. Це спирається на поняття форми, у якій втілено мовну номінативну одиницю.

Ключові слова: універбація, універб, номінативна одиниця, вмотивованість, словотворення, деривація, формотворення.

Diachok Natalia Vasylivna Doctor of Philological Sciences, Professor of the Department of General and Slavic Linguistics, Faculty of Ukrainian and Foreign Philology and Fine Arts, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro

Shpitko Iryna Mykolaivna Candidate of Philological Sciences, Assistant Professor, Department of General and Slavic Linguistics, Faculty of Ukrainian and Foreign Philology and Fine Arts, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro універбація номінативна одиниця

PRINCIPLES OF DETERMINING UNIVERBATION IN THE SLOVAK LANGUAGE

Постановкапроблеми

Сучасні умови комунікації на слов'янському просторі потребують від носіїв тієї чи тієї мови спілкуватися за допомогою лінгвальних компресивних засобів, які є скороченими формами вербальних та / або полівербальних номінативних одиниць. Тенденція до мовленнєвої компресії наразі є універсальною, адже сьогодення ставить перед мовцями низку викликів, з-поміж яких можна виокремити 1) прагнення мов до словесного матеріалу; 2) бажання носіїв тієї чи тієї мови до передачі максимально можливої кількості інформації в конкретно означений проміжок часу;

3) прагнення до компенсаторності в мовленні та мові; 4) здатність людини запам'ятовувати певну кількість мовної інформації, яка становить відрізки від двох до чотирьох-п'яти складів тощо. Матеріал словацької мови не є винятком з універсальних загальних тенденцій, а саме - тенденції до стиснення вербальних та полівербальних мовних одиниць.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мовленнєву компресію втілюють у різні способи. Одним з найбільш розповсюджених серед них постає процес універбації. Представники сучасної славістики з різних позицій підходять до визначення цього процесу: вони витлумачують її сутність як більш широко, так і вузько. У будь-якому разі поки що немає єдиного визначення. Саме тому пошук його постає доволі актуальним сьогодні.

Мета статті - визначення принципів витлумачення універбації в словацькій мові як субсередовищі загальнослов'янського простору. Досягнення мети передбачає покрокове вирішення відповідних їй завдань, як-от:1) проаналізувати наявні тенденції визначення універбації; 2) диференціювати широке й вузьке розуміння досліджуваного явища; 3) визначити засади слово- та формотворення згідно з типами вмотивованості; 4) запропонувати підходи визначення універбації, універсальні для матеріалу слов'янської мовної групи індоєвропейської сім'ї.

Методи й прийоми дослідження

Для підбору фактичного матеріалу застосований прийом суцільної вибірки. Описовий метод постав доцільним для опису одиниць у межах заявленої теми. Порівняльний метод сприяв типологізуванню масиву фактичного матеріалу однієї слов'янської мови з іншими. Структурний метод принагідно використаний у межах імплементування структурних особливостей досліджуваних універбів.

Виклад основного матеріалу

Утіленням компресійних тенденцій у мовленні та мові постають утворення, здатні вповні замінити первинні комплексні найменування об'єктів лінгвальної дійсності. Отже, компресія передбачає також скорочення довготи звучання та довжини написання цих одиниць, а саме заміну аналітичних (полікомпонентних) номінантів синтетичними (однокомпонентними). Тобто йдеться про економію часу й простору як двох площин для транслювання інформації. Ця тенденція має початок ще в праслов'янському періоді розвитку всіх слов'янських мов.

З-поміж наявних сьогодні процесів мовленнєвої компресії - абревіації на базі словосполучення та на базі слова, двох видів еліпсису тощо - виокремлюємо процес еліптичної універбації, яка спостерігається в слов'янських мовах загалом та в словацькій мові зокрема. Цей процес надто активний саме останніми десятиліттями. Одиниці, які з'явилися як його результат, постають такими мовленнєвими та / або текстовими похідними, які вмотивовані вихідним словосполученням і створені за наявними моделями. Тому відтворення їх на мовленнєвому ґрунті словацької мови здійснюється чітко відповідно до певних зразків: obyvacka (obyvacia izba), kopirka / kopirovacka (popirovad stroj), mikrovlnka (mikrovlnna rura).

Зазвичай перераховують цілу низку причин появи універбів, передусім у мовленні. Розрізняють дві їх групи - внутрішньомовні (інтралінгвальні) та позамовні (екстралінгвальні). Уважають, що «універбація постає окремим випадком вияву однієї із загальних тенденцій у розвитку мови, а саме тенденції до регулярності внутрішньомовних відношень, до продукування мовного автоматизму. Крім того, ця активізація викликана також дією одного з основних законів розвитку лексики - прагненням до подолання внутрішнього протиріччя між розчленованістю форми найменування та єдністю його значення» [4, С. 70-71].

Психологічні передумови є, безперечно, екстралінгвальними. Ці обставини, які полягають у стрімкому прискоренні ритму сучасного життя, що в структурному аспекті отримує своє відбиття в процесах усунення найменувань з аналітичною формою внаслідок універбації, тобто стиснення до розміру форми слова номінативних словосполучень цілісної семантики та частого вживання в мовленні.

У контексті дослідження процесів мовленнєвої компресії надважливим є врахування екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників як таких, які завжди доповнюють одне одного. Психологічний чинник постає фактором «саморегулювання кількості морфем і складів у слові в межах, що є оптимальними для оперативної пам'яті людини. Як вже зазначалося, ємність оперативної пам'яті людини накладає обмеження як на кількість морфем у слові, тобто на його глибину, так і на кількість складів у ньому, тобто на його протяжність» [4, С. 71]. Отже, більшість слів сучасних слов'янських мов, у тому числі й словацької, містять 2-5 морфем та приблизно 2-5 складів. Тому можна дійти висновку, що саме ці параметри визначають оптимальний морфолого-фонетичний обсяг слів для оперативної пам'яті людини - носія тієї чи тієї слов'янської мови. Морфемна структура універбів вповні відповідає цьому оптимальному обсягу. Наприклад, словацькі універби panelak (panelovy dom), gumaky (gumove cizmy), ihlicka (ihlickovy podpatok), palcaky/palciaky (palcove rukavice) містять 3 морфеми та 3 склади; універби Mileticka (Mileticova ulica), dederonka/dederonka (dederonova kosela) - 4 морфеми та 4 склади тощо.

Щодо тенденції економії мовленнєвих зусиль, потрібно зазначити, що проєкція (перетворення) когнітивних структур на мовний матеріал завжди супроводжується значним редукуванням мовленнєвих одиниць. Причиною цього постають мисленнєві операції, втілення яких зумовлене здатністю мислення людини залишати без матеріального відбиття ті знання про реальний світ, які належать до «фонду» загальнолюдських знань, що здатні також створювати концептосферу носіїв тієї чи тієї (в нашому випадку - словацької) мови.

Також явище універбації, як і всі інші явища, спрямовані на створення мовленнєвої компресії, засвідчує не лише вияви мовленнєвої економії, але й прагнення будь-якої слов'янської мови до «слівності», тобто до синтетизму.

Професорка А. А. Лучик пояснює появу словесних (вербальних) еквівалентів словосполучень дією двох протилежних груп тенденцій: з одного боку, це тенденції, які спонукають систему еволюціонувати, з іншого - тенденції, які стримують зміни. Науковиця вважає, що внаслідок дії цих протилежностей «у будь-якій природній мові створюється розмаїття форм, які не належать жодній з її структурних категорій. Такі елементи переважно вважають одиницями перехідних рівнів мовної системи» [10, С. 95].

Словацька дослідниця Н. Яночкова, утім, зазначає, що «загалом у слов'янській лінгвістиці не встановлена єдина термінологія понять універбація /універбізація; універбат /універбізмус /універб /універбум / універбізоване слово тощо»[9, С. 169]. Білоруський лінгвіст

А. Лукашанець відносить універбацію до словотвору, зауважуючи на тому, що цей процес непросто ідентифікувати поза контекстом. Польська дослідниця Е. Коряковцева потрактовує універбацію як продуктивний спосіб компресивного словотвору в сучасному слов'янському інтернет-дискурсі; його зреалізовано у три прийоми:

1) усіченням форми слова, 2) трансформацією словосполучення на синтетичнеоднослівненайменування,3) заміноютипових

синтаксичних конструкцій за допомогою спеціальних афіксів - терміноелементів. Лінгвістка К. Вашакова, досліджуючи відповідний матеріал польської мови, також відносить зазначений феномен до суфіксальної парадигматичної деривації та компресії [9, С. 169].

Б. Тошович, науковець з Австрії, запровадивши термін кіберуніверби, аналізував всі одиниці такого зразка в інтернет-просторі з позицій словотвірного й функційного підходів, внаслідок чого дійшов висновків:

1) згущення та конденсація є формою економії, характерною для різних жанрів Інтернету;

2) мережева конденсація значень наявна з суфіксацією та без неї;

3) універби у мережі можуть бути створені за аналогією;

4) мережеві універби можуть бути створені шляхом усічення в комплексі з абревіацією;

5) у досліджуваному інтернет-просторі наявні узуальні та оказіональні універби;

6) наявна родова приналежність кіберунівербів;

7) наявні словотвірні гнізда універбів;

8) наявні демінутивні кіберуніверби;

9) мережеві універби здатні до багатозначності;

10) універби здатні утворювати тематичні групи [9, С. 170].

Польський дослідник Є. Сєроцюк, зосередившись на визначенні

статусу універбів у діалектному словотворі, констатує, що універбізми та абревіатури не є частими одиницями в діалектах [9, С. 170].

Відома українська мовознавиця Є. А. Карпіловська розглядає випадки поступової універбалізації в українській мові, коли зі словосполучення шляхом словотвірної компресії утворюється композит, який вмотивовує похідне (дериват) - власне суфіксальний універб. Прикладами такого розуміння слугують кореляції на зразок стінна газета - стінгазета - стіннівка. Науковиця також стежила за взаємозалежністю різних типів універбатів, наприклад, коли проміжною ланкою виявляється субстантивована одиниця: полонений воїн - полонений - полоненик [9, С. 170].Уважаємо за потрібне

прокоментувати таке співвідношення одиниць і зауважити, що остання ланка цього ланцюжка - полоненик - не може бути універбом за реального розуміння цього феномену, адже універбом постає така словеснаодиниця, яка, зберігаючизначеннявідповідного

словосполучення, функціонує паралельно з ним у схожих контекстах. До того ж, щоб переконатися, універб перед нами чи звичайний традиційний дериват, потрібно перевірити час виникнення / першого вживання такої одиниці в різних контекстах, наприклад, за допомогою матеріалів корпусів текстів. Тобто можна припустити, що наведений ланцюжок демонструє зреалізованість у мовленні та тексті однієї спільної абстрактної номінативної одиниці з домінантою- словосполученням: полонений воїн - полонений - полоненик. Усі наведені одиниці мають тотожне значення, але різні форми - сполучення слів, еліптеми та універба.

Універби сербської мови з позицій когнітивної лінгвістики досліджувала Р. Драгічевич. Мовознавиця аналізувала словосполучення, на базі яких можуть утворюватися універбати, і словосполучення, які цього не допускають, за допомогою анкетного методу, реалізованого зі студентами університету. Сербістка Р. Драгічевич також спостерігала різницю в значенні між використанням синтагми (сполучення слів) і універбата, який є продуктом цієї синтагми, щоб з'ясувати, як носії мови сприймають поняття, виражені або однією лексемою, або синтагмою. Також авторка була зацікавлена у визначенні межі між дериватом та універбатом, наявністю омонімії та полісемії універбатів [9, С. 171].

Словацькі дослідники не залишалися осторонь студій, спрямованих на вивчення зазначеного процесу. У словацькому мовознавстві термін універбізація з'явився на початку 1960-х років [8, C. 17 - 32], проте лінгвісти лише згадують універбізацію в цей період у процесі дослідження інших тем. Питання універбізації починає більш системно вивчатися в 1970-х роках, коли науковиця Е. Кучерова опублікувала серію статей про універбізацію [12, C. 3 - 14; 13, C. 23 - 34]. Тема універбізації частково була представлена в підручниках «Словацька лексикологія 2» [19, C. 67] і «Сучасна словацька літературна мова. Лексикологія» [20]. У другій половині 80-х років універбізацією займався відомий словацький лінгвіст Я. Босак, який опублікував статтю «Втрата маркованості деяких універбізованих структур» [2, C. 93 - 95] і головне дослідження «Про визначення універбізації» [1, C. 231 - 237], яке стало теоретичною основою для розділу про універбізацію в колективній монографії «Динаміка лексичної системи сучасної словацької мови» [7, C. 298 - 306].

На початку 1990-х років І. Масар досліджував універбізацію професійної термінології [16, C. 269 - 273]. 1990-ті роки, за твердженням словацьких лінгвістів, являють собою своєрідний вакуум у вивченні цього явища, який поступово закінчується після 2000 року, коли універбізація стає предметом активної уваги в університетських дослідженнях, у підручниках і монографіях [6, C. 187 - 190; 18, C. 141 - 147]. Словацька дослідниця Л. Палкова детально описала явище універбізації - універбаційний мотивант і мотиват, причини універбізації, типи цього явища тощо [21; 23, C. 281 - 356].

Проаналізувавши широкий масив теоретичних праць словакістів щодо досліджуваного явища, констатуємо, що одні науковці (Р. Кухар [14, C. 256], П. Одалош [17, C. 293]) розуміють цей феномен як тотожний суфіксації. Дослідники М. Майтан [15, C. 47 - 48],

Я. Качала [11, C. 26], А. Шкапінцова [22, C. 254] вважають універбізацією префіксальне та комбіноване префіксально-трансфлексне словотворення. У більш ранніх працях словакістів універбізація часто ототожнюється з композицією.

На думку Я. Босака [1, C. 232], універбізація має потрактовуватися як широко, так і вузько. Універбізація за широкого розуміння є загальною тенденцією, заснованою на принципі економії комунікаційного процесу, тобто це комунікативна функціональність, яка застосовується на окремих мовних рівнях і має системний характер.

Універбізація у вузькому значенні цього терміна є лише лексичним явищем, яке зреалізоване або як «творення однослівних найменувань на базі багатослівних номінативних одиниць» [1, C. 232], які вмотивовують синтетичні одиниці, і охоплює деривацію, субстантивацію, синекдоху та композицію, або як «спрощення багатослівних назв» [там же], яке охоплює контекстне спрощення та акронімізацію.

Отже, наведені вище думки науковців-славістів демонструють принаймні два підходи до визначення універбації (універбізації, універбалізації) й універба (універбата) - широкий й вузький. За широкого розуміння універбацією вважають будь-який процес стиснення засобів відбиття тієї чи тієї абстрактної мовної номінативної одиниці. Із цієї позиції до універбації відносять всі види скорочення: абревіацію на базі словосполучення і на базі простого або складного слова (Skoda Felicia - Felda, nacionalny socializmus - nacizmus, tehotensky test - tehotest / teho-test, predmenstruacny syndrom - PMS/peemes), обидва типи еліпсису (у напрямку головного слова та в напрямку залежного, як-от: skrabka na zemiaky - skrabka, detska izba - detska, Tvrdosin dvor - Tvrdosin, Visnova voda - Visnova), еліптичну універбацію (tvarohovy kolac - tvarohovnik, nahrobny kamen - nahrobok, televizny prijmac - televizor, sampanske vino - sampus, autorske citanie - citacka, materska skola - skolka, pokladnicny blok - blocek), універбацію з композитним складником (mestska hromadna doprava - MHD-cka/ emhadecka).

За вузького розуміння універбація - це процес творення вербальних реалізацій на базі словосполучень за наявними словотвірними моделями.

У наведених визначеннях, на жаль, немає чітких критеріїв визначення досліджуваного явища:зокрема не диференційовано

системний і мовленнєвий / діалектний словотвір, у площині якого може відбуватися універбація. В обох випадках цей феномен вважають таким, що належить до царини дериватології, хоча реальний лінгвальний матеріал доводить зворотнє, тобто те, що він належить до групи формотвірних процесів. Про це свідчать принципи його визначення, які можуть бути виведені внаслідок спостережень за фактичним матеріалом, а саме: значення номінативної одиниці (номеми), тип вмотивованості, засоби формотворення (омонімійні словотворчим засобам).

Зокрема в словацькій мові теж наявний цей процес, утім, його приклади демонструють, що потрібне зовсім інше, дещо узагальнене, і водночас вужче, визначення універбації. Наприклад:

finsky jazyk - fincina:

«Finsky jazyk je podobny slovenskemu v tom, ze (takmer) kazda jeho pisana grafema zodpoveda jednej foneme» [https://sk.wikipedia.org/wiki/ F%C3%ADn%C4%8Dina] - «Fincina patri do skupiny ugrofinskych jazykov, ktore sa spolu so samodijskymi jazykmi zaclenuju. do uralskej jazykovej rodiny» [https://sk.wikipedia.org/wiki/F%C3%ADn%C4%8Dina];

slovensky jazyk - slovencina:

«Katedra slovenskeho jazyka a teorie komunikacie. Zaciatky studia slovenskeho jazyka a literatury na Filozofickej fakulte UK su bezprostredne spate so zriadenm Univerzity Komenskeho zakonom c. 375 Zb. z 27. juna 1919, resp. prvym zasadnutim profesorskeho zboru Filozofickej fakulty UK (23. septembra 1921)» [https://fphil.uniba.sk/ksjtk/] - «Slovencina patri do skupiny zapadoslovanskych jazykov (spolu s cestinou, pol'stinou, hornou a dolnou luzickou srbcinou a kasubcinou» [https://sk.wikipedia.org/wiki/ Sloven%C4%8Dina];

diagnosticke centrum - diagnost'ak:

«Pribehy chlapcov z diagnostickeho centra» - «Ked' nadobudaju na rozmeroch, predbezne opatrenie napobyt v „diagnostakti" moze vydat'prokuratorka, na zaklade rozhodnutia okresneho uradu» [https://www.sme.sk/c/170128/];

svalova horucka - svalovica:

«Svedci svalova horucka o tom, ze ste sa hybali precizne? Da sa jej predist' alebo ju aspon zmiernit' inak ako tabletkami?» [https://zdravie .pluska.sk/zdravy-zivot/ svalova-horucka-odmena-trest- lekarka-poradi-ako-ju-prekonat] - «Svalovicu sposobuje cvicenie s vysokou intenzitou, kedy vznikaju mikroskopicke trhliny vo svalovych vlaknach» [https://www.vasalekaren.sk/trapi-vas-svalovica-co-pomaha-a-ako-sa-jej- rychlo-zbavit-a270]; «Odborny termin pre svalovicu je svalova horucka alebo oneskorena svalova bolestivost» [https://www.vasalekaren.sk/trapi- vas-svalovica-co-pomaha-a-ako-sa-j ej -rychlo-zbavit-a270];

vreckovy zlodej - vreckar:

«Vreckovy zlodej potrebuje par sekund na to, aby vas okradol.» - «Stacf chvilkova nepozornost' a penazenka, kabelka, mobilny telefon sa ocitnu v rukach vreckara» [https://mytrencin.sme.sk/c/5676194/];

kratke nohavice - krat'asy:

«Panske kratke nohavice» [https://www.decathlon.sk/4876-panske-kratke- nohavice-a-sortky] - «Panske krat'asy. Bavlnene krat'asy ocenite pri sportovani, v riflovych mozete pokojne vyrazit' aj do mesta, a ak sa chystate do prirody, siahnitepopraktickych kapsacoch» [https://www.glami.sk/panske-kratasy/];

mesacny listok - mesacnik:

«Tyzdenny / mesacny listok (NAVOD). Nakup trat'ovych predplatnych a ziackych mesacnych cestovnych listkov zrealizujete teraz jednoducho prostrednictvom» [https://www.zssk.sk/cestovny-listok/] - «Mesacnik moze byt: periodicka tlac (noviny, casopis alebo ina tlac) s mesacnou periodicitou, pozri podperiodikum; hovorovo: casovy cestovny listok na hromadnu cestnu dopravu s platnostou jeden mesiac, pozri pod cestovny listok» [https://sk.wikipedia.org/wiki/Mesa%C4%8Dn%C3%ADk];

Отже, фактичний матеріал демонструє:

1) тотожність значення полівербальної й вербальної реалізацій кожної окремої номінативної одиниці;

2) внутрішню вмотивованість між вихідним словосполученням й універбом, яка зумовлює збереження лексичного значення в обох мовленнєвих реалізаціях мовної номінативної одиниці;

3) мовленнєвий простір функціонування полівербальної й універбальної форм кожної номінативної одиниці.

З упевненістю можна стверджувати, що процес універбації в словацькій мові, як і в інших слов'янських, охоплює механізми модифікування абстрактної мовної номінативної одиниці - номеми- словосполучення - певного ступеня злитості. Універбацію за такого підходу не можна ототожнювати з дериваційними процесами, оскільки модифікація передбачає творення мовленнєвих та / або текстових оприявнень (форм) відповідних мовних одиниць.

Висновки

Отже, все викладене вище свідчить про те, що універби постають формами номінативних одиниць з домінантою- словосполученням, тобто аналітичного зразка, та водночас є потенційними комплексними формами, альтернативними синтетичним - словесним - формам номінативних одиниць. Представлені факти появи й функціонування цих одиниць свідчать про формотворення, а не про словотвір. Якщо перевести універбацію в словацькій мові в систему координат дериваційного зразка, то цей процес визначимо як внутрішнє - мовленнєве - словотворення, яке супроводжується внутрішньою вмотивованістю. Воно призводить до появи нової, але мовленнєвої, одиниці. Це, безперечно, спирається на поняття форми, у якій втілено мовну номінативну одиницю.

Істотним чинником, якийсприяє підвищенню активності універбації в словацькій мові, постає прагнення до економії мовленнєвих зусиль і пришвидшення й полегшення в такий спосіб процесів комунікації. Матеріал дослідження оприявнює факт синтагматичної економії, яка, як вже було зазначено у попередніх працях [3], призводить до скорочення розгорнутої лінійної структури найменувань і заміщенню їх синтагматично коротшими і тому зручнішими для спілкування одиницями. Скорочення унівебізаційного зразка уможливлені тим, що універбації підлягають в більшості випадків доволі сталі словосполучення, які вживаються з достатньою частотністю в словацькій мові.

Література:

1. Bosak, Jan: O vymedzeni univerbizacie. In: Slovenska rec, 1987, roc. 52, c. 4, s. 231- 237.

2. Bosak, Jan: Strata priznakovosti niektorych univerbizovanych struktur. In: Slavica Pragensia. Praha: Univerzita Karlova 1987, s. 93 - 95.

3. Diachok, N. V., Kuvarova, O. K., Prystaiko, T. S., Kirkovska, I. S., & Semak, L. A. (2021). Verbal compression as the implementation of universal tendency of compensative processes in the lingual world. Linguistics and Culture Review, 5(S4), 344-357. https://doi.org/10.37028/lingcure.v5nS4.1580

4. Diachok, N. Univerbation in the Russian language: structural and semantic and onomasiological description. Artyomovsk: Gorlovsky State Pedagogical Institute Foreign Languages. 2015. 522 с.

5. Diachok, N., & Ivko, A. (2020). Univerbation as an interlingual phenomenon. Language: codification, competence, communication, (1 (2)), 72-82.

6. Dolnik, Juraj: Lexikologia. Bratislava: Univerzita Komenskeho 2003. 236 s.

7. Horecky, Jan - Buzassyova, Klara - Bosak, Jan: Dynamika slovnej zasoby sucasnej slovenciny (DSZ). Bratislava: Veda 1989. 440 s.

8. Ivanova-Salingova, Maria: Hovorovy styl sucasnej spisovnej slovenciny. In: Slovenska rec, 1963, roc. 28, c. 1, s. 17 - 32.

9. Janockova, Nicol: Univerbizacia a 18. zasadnutie Komisie pre slovansku slovotvorbu pri Medzinarodnom komitete slavistov. Univerbisation and 18th Session of Commission for Slavic Word-formation of the International Committee of Slavists. Slovenska rec, 2(82), 169-174.

10. Luchik, A. (2006). Dictionary of word equivalents of the Ukrainian language. К.: Dovira, 2006. 495 с.

11. Kacala, Jan: Semantika a tvorenie slovies typu znevyhodnif a znevyhodnief. In: Slovenska rec, 1981, roc. 46, c. 1, s. 18 - 28.

12. Kucerova, Eleonora:Univerbizacia substantivizaciou dvojslovnych

pomenovani muzskych osob. In: Slavica Slovaca, 1973, roc. 8, c. 1, s. 3 - 14.

13. Kucerova, Eleonora:Z problematiky univerbizacie substantivizaciou.

Podstatne mena so zenskym gramatickym rodom. In: Slavica Slovaca, 1974, roc. 9, c. 1, s. 23 - 34.

14. Kuchar, Rudolf: Dobropisovaf. In: Kultura slova, 1969, roc. 3, c. 7, s. 256.

15. Majtan, Milan: Z problematiky predlozkovych zemepisnych nazvov. In: Jazykovedny casopis, 1971, roc. 22, c. 1, s. 41 - 48.

16. Masar, Ivan: Jednoslovne terminy a univerbizacia v odbornej terminologii. In: Kultura slova, 1990, roc. 24, c. 8, s. 269 - 273.

17. Odalos, Pavol: Poznamky o argote odsudenych. In: Slovenska rec, 1992, roc. 57, c. 5, s. 289 - 297.

18. Olostiak, Martin - Ivanova, Martina: Kapitoly z lexikologie (Lexikalna syntagmatika a viacslovne pomenovania). Presov: FF PU v Presove 2013. 250 s.

19. Ondrus, Pavel: Slovenska lexikologia 2. Bratislava: SPN 1972. 95 s.

20. Ondrus, Pavel - Horecky, Jan - Furdik, Juraj: Sucasny slovensky spisovny jazyk. Lexikologia. Bratislava: Slovenske pedagogicke nakladatel'stvo 1980. 231 s.

21. Palkova, Lenka: Univerbizacia v slovencine. Presov, 2018

22. Skapincova, Alena: Neformal - neformali. In: Slovenska rec, 1990, roc. 55, c. 4. s. 254 - 255.

23. Viacslovne pomenovania v slovencine. Ed. M. Olostiak. Presov: FF Presovskej university v Presove 2015. 517 s.

References:

2. Bosak, Jan: Strata priznakovosti niektorych univerbizovanych struktur. In: Slavica Pragensia. Praha: Univerzita Karlova 1987, s. 93 - 95.

3. Diachok, N. V., Kuvarova, O. K., Prystaiko, T. S., Kirkovska, I. S., & Semak, L. A. (2021). Verbal compression as the implementation of universal tendency of compensative processes in the lingual world. Linguistics and Culture Review, 5(S4), 344-357. https://doi.org/10.37028/lingcure.v5nS4.1580

4. Diachok, N. Univerbation in the Russian language: structural and semantic and onomasiological description. Artyomovsk: Gorlovsky State Pedagogical Institute Foreign Languages. 2015. 522 с.

5. Diachok, N., & Ivko, A. (2020). Univerbation as an interlingual phenomenon. Language: codification, competence, communication, (1 (2)), 72-82.

6. Dolnik, Juraj: Lexikologia. Bratislava: Univerzita Komenskeho 2003. 236 s.

7. Horecky, Jan - Buzassyova, Klara - Bosak, Jan: Dynamika slovnej zasoby sucasnej slovenciny (DSZ). Bratislava: Veda 1989. 440 s.

8. Ivanova-Salingova, Maria: Hovorovy styl sucasnej spisovnej slovenciny. In: Slovenska rec, 1963, roc. 28, c. 1, s. 17 - 32.

9. Janockova, Nicol: Univerbizacia a 18. zasadnutie Komisie pre slovansku slovotvorbu pri Medzinarodnom komitete slavistov. Univerbisation and 18th Session of Commission for Slavic Word-formation of the International Committee of Slavists. Slovenska rec, 2(82), 169-174.

10. Luchik, A. (2006). Dictionary of word equivalents of the Ukrainian language. К.: Dovira, 2006. 495 с.

11. Kacala, Jan: Semantika a tvorenie slovies typu znevyhodnif a znevyhodnief. In: Slovenska rec, 1981, roc. 46, c. 1, s. 18 - 28.

12. Kucerova, Eleonora: Univerbizacia substantivizaciou dvojslovnych pomenovani muzskych osob. In: Slavica Slovaca, 1973, roc. 8, c. 1, s. 3 - 14.

13. Kucerova, Eleonora:Z problematiky univerbizacie substantivizaciou.

Podstatne mena so zenskym gramatickym rodom. In: Slavica Slovaca, 1974, roc. 9, c. 1, s. 23 - 34.

14. Kuchar, Rudolf: Dobropisovaf. In: Kultura slova, 1969, roc. 3, c. 7, s. 256.

15. Majtan, Milan:Z problematiky predlozkovych zemepisnych nazvov.

In: Jazykovedny casopis, 1971, roc. 22, c. 1, s. 41 - 48.

16. Masar, Ivan: Jednoslovne terminy a univerbizacia v odbornej terminologii. In: Kultura slova, 1990, roc. 24, c. 8, s. 269 - 273.

17. Odalos, Pavol: Poznamky o argote odsudenych. In: Slovenska rec, 1992, roc. 57, c. 5, s. 289 - 297.

18. Olostiak, Martin - Ivanova, Martina: Kapitoly z lexikologie (Lexikalna syntagmatika a viacslovne pomenovania). Presov: FF PU v Presove 2013. 250 s.

19. Ondrus, Pavel: Slovenska lexikologia 2. Bratislava: SPN 1972. 95 s.

20. Ondrus, Pavel - Horecky, Jan - Furdik, Juraj: Sucasny slovensky spisovny jazyk. Lexikologia. Bratislava: Slovenske pedagogicke nakladate^stvo 1980. 231 s.

21. Palkova, Lenka: Univerbizacia v slovencine. Presov, 2018

22. Skapincova, Alena: Neformal - neformali. In: Slovenska rec, 1990, roc. 55, c. 4. s. 254 - 255.

23. Viacslovne pomenovania v slovencine. Ed. M. Olostiak. Presov: FF Presovskej university v Presove 2015. 517 s.

Размещено на Allbest.ru