До походження назви Виповзів

Key words: Vypovziv, oikonym, proper name, appellative, etymology.

Походження назв багатьох населених пунктів є прозорим і зазвичай не викликає істотних сумнівів. Назви ойконімів, що мають в основі прізвище колишнього власника (першопоселенця), а також гідроніма, біля якого вони розташовані, як правило, не становлять труднощів для їх етимологізації. Складніша ситуація з відапелятивними найменуваннями. Наприклад, походження назви села Гірськ Сновського району Чернігівської області від апелятива гора ["значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень"Словник української мови: в 11 т. / ред. Білодід І.К. К.: Наукова думка, 1971. Т. 2. С. 124.] є достатньо очевидним, враховуючи перепади висот в рельєфі місцевості, що сягають 57 м. Проте для села Гориця Менського району Чернігівської області з практично рівнинною поверхнею такий підхід не дасть результату, адже втрачається мотиваційна складова. Полісемія, особливо якщо семеми одного слова позначають близькі за ознаками предмети чи явища, додає труднощів для етимологічного аналізу. Якщо мотивуюча семема виходить з ужитку на території існування утвореної від неї назви населеного пункту, це ще більш ускладнює його етимологізацію. Ойконім Виповзів належить до неоднозначних, що породило розглянуті нижче версії його походження, і потребує більш ґрунтовного етимологічного аналізу в сукупності з залученням даних інших наук.

За своєю структурою назва села Виповзів є префіксально-суфіксальним утворенням на основі кореня -повз- від старослов'янського дієслова плъзатиЕтимологічний словник української мови: У семи томах. / ред. Мельничук О.С. К.: Наукова думка, 2003. Т. 4. С. 467.. Префікс ви-, широковживаний у мові східних і західних слов'ян, означав напрям дії зсередини при дієсловах рухуБевзенко С.П. Історична морфологія української мови (Нариси із словозміни та словотвору). Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. С. 365.. Суфікс -ів (-ов) відзначається продуктивністю як при творенні прізвищ, які можуть бути не тільки російськими, але й українськими, як це доводить Ю.К. РедькоРедько Ю.К. Сучасні українські прізвища. К.: Наукова думка, 1966. С. 92.. Як топонімічний формант суфікс -ов відомий з найдавніших часів і, за словами С. Роспонда, був "найтиповішим для назв поселень, утворених від імен володільців"⁵. Але й відапелятивні утворення з цим суфіксом теж мали місце ⁶. В обох випадках вони мають яскравий посесивний характер.

Багато назв сіл Козелецького району Чернігівської області отримали назви від прізвищ своїх засновників чи власників. М.М. Александрович, зокрема, зазначає, що від роду Біликів походить назва села Білики, від Гарбузів і Гарбузенок - Гарбузин, Беремицьке завдячує своєю назвою його засновникам - Беремицьким, Сираї і Гло- мазди були відповідно засновниками сіл Сираї та Гламазди ⁷.

Рідкісне прізвище Выползов фіксується на території України, отже, є підстави розглянути як варіант відантропонімічне походження назви села. Згідно з базою даних абонентів дротових мереж телефонного зв'язку, прізвище Выползов(а) згадується одинадцять разів. З них у селі Біляївці Первомайського району Харківської області

— чотири, м. Первомайському Харківської області та у місті Чернігові - по три та у місті Марганець Дніпропетровської області один раз ⁸. Певною мірою на користь даної версії може свідчити і одна з легенд, що побутує в селі з подібною назвою - Виповзки

— розташованому у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області і згадуваному ще в середині XVIII⁹ та на рубежі XVIII - XIX ст ¹⁰. Згідно з нею, "нібито у другій половині XVII ст. тут оселився козак на ймення Виповзок. Від того і назва села пішла"¹¹.

Проте зазначене вище прізвище є не тільки рідкісним, але і не фіксується на даний час ні в селі, назва якого досліджується, ні в жодному з близько розташованих до нього населених пунктів. Розглядаючи відантропонімічну гіпотезу, не можна не взяти до уваги ймовірність зворотного походження прізвища від назви населеного пункту. Ю.К. Редько серед українських прізвищ виділив два типи, що походять від топонімічних назв: "прикметникові з суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк- й іменникові, переважно з суфіксом -ець"¹²; серед іменникових автор виділяв також і безсуфіксні, зазначаючи, що прізвище може повністю збігатися з топонімічною назвою ¹³. У російській ономастиці виділено п'ять типів прізвищ як безсуфіксальних, так і оформлених рядом суфіксів, у тому числі й -ов, на основі топонімів ¹⁴. Такий перехід назви населеного пункту у прізвищеву назву його власника зафіксований не дуже далеко від села Виповзів й історично. Зокрема, в XVI ст. остерський боярин Семен отримав у володіння село Рожни, а його син Юрій, якому це село перейшло у спадщину від батька, вже почав називатися Рожновським ¹⁵. У XVII ст. в селі Церковище (нині село Підлісне Козелецького району Чернігівської області) згадується Евтухъ Воползов Роспонд С. Структура и стратиграфия древнерусских топонимов. // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 37. Ibid. С. 86 - 88. Александрович М.Н. Остерский уезд. Выпуск 1-й. Историческое описание. Часть І: До окончания смут в Восточной Украине (1669 г.). К., 1881. С. 37 - 38. Телефонный справочник: Вся Украина - жители. URL: http:// nomerorg.center/ allukraina/ (Дата звернення: 27.08.2019). Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х років XVIII ст.: Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів) / ред. Смолій В.А. К.: Інститут історії АН УРСР, 1990. С. 68. Описи Лівобережної України кінця XVIII - початку XIX ст. / ред. Сохань П.С. К.: Наукова думка, 1997. С. 154. Виповзки: Вікіпедія: Вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D 0%92%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B7%D0%BA%D0%B8 (Дата звернення: 27.08.2019). Редько Ю.К. Op. cit. С. 26. Ibid. С. 31. Суперанская А.В., Суслова А.В. О русских фамилиях. Спб.: Авон; Издательский Дом "Азбука-классика", 2008. С. 165-166. Александрович М.Н. Op. cit. С. 26. Переписні книги 1666 року / ред. Романовський В.О. К.: Археографічна комісія ВАН, 1933. С. 366, прізвище якого може бути помилковим написанням від Выползов, і свідчити про його походження з населеного пункту, назва якого досліджується. На користь цього можуть свідчити згадані там же Оедка Новгород та Гришка Коростишевец що, ймовірно, походили з міст відповідно Новгорода-Сіверського Чернігівської області та Корости- шева Житомирської. Згадується також і Радко Выполщенко в містечку Гоголів (нині село Броварського району Київської області) в тому ж джереліIbid. С. 326.. Його ж прізвище фіксується також у родовому відмінку однини і у формі Радка Выповзченка Ibid. С. 331.. Деякі прізвища на -енко Ю.К. Редько також відніс до похідних від назв населених пунктів, зазначаючи, щоправда, що прізвища цього типу, "утворені від назв населених пунктів, важко відмежувати від прізвищ, які самі стали основою для створення топоніма"Редько Ю.К. Op. cit. С. 28.. Проте виглядає сумнівним, що прізвище, словотвірний тип якого є найпоширенішим на території східної УкраїниIbid. С. 195. і уперше згадується тільки в другій половині XVII ст., могло стати основою для назви населеного пункту, який вперше згадується ще наприкінці XV ст. При описі Остерського замку 1552 р. згадується Панкратъ Свиповзова Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе. К. 1886. Ч. VII. Т. 1: Акты о заселении Юго-Западной России. С. 596., сама форма прізвища котрого безпосередньо вказує на походження з Виповзова. Отже, ймовірність відантропонімічного походження досліджуваної назви виглядає малоймовірною.

Ймовірність відантропонімічного походження назви Виповзів ставить під сумнів також і наявність цілого ряду однойменних населених пунктів на території Російської Федерації: шість у Ярославській області (у Данилівському, Переяславському, Поше- хонському, Ростовському, Тугаївському, Углицькому районах), шість у Костромській області (у Вохомському районі, у Дмитрівському сільському поселенні, Костомській, Орехівській сільських округах Галицького району, Мантуровському, Шар'їнському районах), п'ять у Вологодській області (у Бабаївському, Великоустюзькому, Кичмен- сько-Городецькому, Сокольському, Устюженському районах), п'ять у Нижегородській області (в Ардатовському, Богородському, Борському, Дальньоконстянтинівському, Шатковському районах), три у Владимирській області (у Меленківському, Петушин- ському, Юр'їв-Польському районах), три у Кировській області (у Подосинівському, Санчгурському та Унинському районах), три у Тверській області (в Андреапольському, Бологовському, Калязинському районах), два в Архангельській області (у Вілегодському та Котлаському районах), два в Іванівській області (в Ільїнському та Родниківському районах), два в Калузькій області (у Кіровському та Юхновському районах), два в Рязанській області (у Кадомському та Спаському районах), по одному в Тальменському районі Алтайського краю, Старооскольському районі Бєлгородської області, Трубчевсьому районі Брянської області, Солнцевському районі Курської області, Лодейнопольському районі Ленінградської області, Краснинському районі Липецької області, Медведівському районі республіки Марій Ел, Парфинському районі Новгородської області, Кунгурському районі Пермського краю, Плюському районі Псковської області, Волзькому районі Самарської області, В'яземському районі Смоленської області, Сурському районі Улянівської областіВыползово: Википедия: Свободная энциклопедия. URL: https://ru.wikipedia.org/wik i/%D0%92%D1%8B%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BE (Дата звернення: 27.08.2019).. Якщо до їхньої кількості додати ще закрите адміністративно-територіальне утворення Озерний, однією з назв якого є Виползово за назвою розташованого поряд з населеним пунктом аеродрому, розташоване у Тверській області Російської Федерації, та село Виповзки Переяслав- Хмельницького району Київської області України, що має з іншими назвами спільну основу, відрізняючись тільки суфіксальним оформленням, то загальна кількість сільських поселень з подібною назвою сягає п'ятдесяти п'яти. Таким чином, вірогідність відантропонімічної версії походження назви села Виповзів є не дуже високою за умови того, що кількість однойменних або подібних за назвою населених пунктів істотно переважає розповсюдження відповідного прізвища. Отже, існує необхідність розглянути й інші можливі версії походження досліджуваної назви.

Як варіант можна розглянути походження назви від апелятива выползово, що тлумачиться В. І. Далем як "передмістя, слобідка або крайні в поселенні хати"Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. Второе издание, исправленное и значительно умноженное по рукописи автора. С.-Петербург; М.: Издание книго- продавца-типографа М.О. Вольфа, 1880--1882. Т. ІІІ. С. 312., присутнього у деяких говорах російської мови з таким же значеннямСловарь русских народных говоров. Выпуск пятый: Военство - Выростковый / ред. Филин Ф.П. Ленинград: Наука, 1970. С. 330.. Він був запропонований О.П. Карпенко для тлумачення походження назви села Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області, яка також згадує і Виповзів Козелецького району Чернігівської областіКарпенко О.П. З української ойконімії Київщини: етимологічні коментарі // Записки з ономастики. 2015. Вип. 18. С. 277.. Окрім цього, існує також і місцева легенда, відповідно до якої у сиву давнину частина жителів містечка Остер переселилася на нове місце за Десну, де і утворила нове поселення. Так як відстань між Остром і новоутвореним поселенням несуттєва, то люди немовби "виповзли" з містечка. Звідси і походить назва села. Згідно зі ще однією легендою, що побутує в селі Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області, "в сиву давнину по річці Сувгиря ішов корабель, який зазнав аварії в цій місцевості і почав тонути. Пасажири, які на ньому були, врятувалися вплав і виповзли з води на берег, де й спорудили собі якісь тимчасові житла. А поселення, засноване людьми, які буквально виповзли з води, згодом почали називати Виповзки"Виповзки: Вікіпедія: Вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/% D0%92%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B7%D0%BA%D0%B8 (Дата звернення: 27.08.2019).. А.Л. Казаков висунув припущення, що назва Виповзів "пов'язана із топографією даного населеного пункту, що виходить ("виповзає") далеко в заплаву вузьким довгим мисом"Козаков А.Л. Де відбулися князівські "снеми" 1155 та 1159 рр. (історико- археологічний аспект локалізації літописної Лутави) // Любецький з'їзд князів 1097 року в історичній долі Київської Русі: Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 900-літтю з'їзду князів Київської Русі у Любечі / ред. Толочко П.П. Чернігів: Сіверянська думка, 1997. С. 103..

Для перевірки зазначених версій розглянемо історичні відомості та дані археології щодо села Виповзів, що можуть допомогти обґрунтувати або спростувати ту чи іншу версію.

Перша згадка про Виповзів (у формі Выполозово) датується кінцем XV ст., коли село входить у перелік населених пунктів, що належали до маєтку Марії Трабської, дочки Митька Секири, з центром в ОстріАкты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею. СПб., 1846. Т. 1: 1340 - 1506. С. 98.. Згідно з джерелом, Виповзів разом з іншими, зазначеними в ньому населеними пунктами, входив до володінь Митька Секири, батька Марії Трабської, якій він відійшов у спадок. Її батькові він був пожалуваний київськими удільними князями Олельком та Семеном, що є аргументом на користь існування населеного пункту ще в першій половині XV ст., так як Олелько та Семен княжили у Києві у 1443 - 1454 та 1454 - 1470 роках відповідно. На це також вказує і згадка про Виповзівську землю у першій чверті XV ст. без зазначення самого населеного пунктуIbid. С. 38.. В.Л. Беренштам відносив першу згадку про Виповзів до 1392 р., не наводячи, щоправда, будь-яких доказів такому датуваннюКоваленко В.П. Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 22. Ч. І. / ред. Титова О.М. К.: НДЦ "Часи козацькі", 2013. С. 188.. Очевидно, останній мав на увазі роботу М.М. Александровича, який писав, що "(...) Вітольд видалив з Києва Володимира в 1392 р., а потім віддав Остер, Чернин, Боденьки, Виповзів, (...) князю Дмитру Сокирі"Александрович М.Н. Op. cit. С. 10., посилаючись при цьому на джерело кінця XV ст.

Неодноразово населений пункт фіксується у XVI - XVII ст. У 1552 р. Виповзів згадується при описі Остерського замку як село, належне до ньогоАрхив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе. К., 1886. Ч. VII. Т. 1: Акты о заселении Юго-Западной России. С. 597.. Згідно з люстрацією Київського воєводства 1616 р., Виповзів (" Wypelznow") належав Флоріану Олешку з ВолодимираJablonowski A. Zrodla dziejowe. Tom V: Lustracye krolewszczyzn ziem ruskich: Wolynia, Podola i Ukrainy z pierwszej polowy XVII wieku. Warszawa: Sklad Glowny w Ksi^garni Gebethnera i Wolffa, 1877. S. 99.. Під 1618 роком Виповзів згадується як село над Десною в землі Київській за Дніпром: "села Выползова (...) sela Wypolzowa" і переходить з володіння Олешка до ПодгаєцькогоРуська (Волинська) метрика: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569-1673 / ред. Боряк Г.К.: Державний комітет архівів України, 2002. С. 607.. У переписних книгах 1666 р. міститься опис подвір'їв села, де воно має форму ВыползовоПереписні книги 1666 року. Op. cit. С. 365..

У першій половині XVIII ст. Виповзів належав Київському Богоявленському Братському монастирю, мав 33 двори, а назва села згадується у двох варіантах: Виползовка і Виползовъ?Василенко Н. Генеральное слетвие о маетностях Киевскаго полка 1729 - 31 гг. // Чтения в историческом обществе Нестора летописца. К., 1893. Кн. 7. С. 35, 62.. Наприкінці XVIII ст. у Виповзові налічувалося 52 хати. Двоє його мешканців належали до духовного стану. Село входило до складу Остерської сотні Київського полкуОписи Київського намісництва 70 - 80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / ред. Сохань П.С. К.: Наукова думка, 1989. С. 98.. На рубежі XVIII-XIX ст. згідно зі "Списком наявних у Малоросійській губернії селищ, із зазначенням, в яких вони містяться повітах і скільки в кожному душ чоловічої статі, що сплачують податки 1799-1801 років" село Виповзів належало до Козелецького повіту, і в ньому нараховувалося 200 жителів чоловічої статі, які сплачували податкиОписи Лівобережної України кінця XVIII - початку XIX ст. / ред. Сохань П.С. К.: Наукова думка, 1997. С. 133. ^Списки населенных мест Российской Империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел: XLVIII: Черниговская губерния. Санкт-Петербург, 1866. С. 140..

Станом на 1859 рік село перебувало у складі Остерського повіту Чернігівської губернії, мало православну церкву, а кількість жителів сягала 643 осіб. Разом з основним Выползовъ, наводяться й інші варіанти написання назви: Выползово, Вътовзовъ ³⁹. Така сама форма назви зафіксована і в 1885 р., коли кількість жителів сягнула 716 осібВолости и важнейшия селения европейской России: По данным обследования, произведеннаго статистическими учреждениями Министерства Внутренних Дел, по порученю Статистическаго Совета. Выпуск III: Губернии малороссийския и юго-западныя. СПб.: Центральный статистический комитет, 1885. С. 120.. За даними 1901 р., в селі нараховувалось 1124 жителі, форма назви залишається незмінною: ВыползовъСписок населенных мест Черниговской губернии, имеющих не менее 10 жителей, по данным 1901 года. Чернигов, 1902. С. 33.. Уже через чверть століття кількість жителів у населеному пункті зростає до 1716, назва - Выползов - залишається незмінноюСписок населенных мест Черниговской губернии 1924 г. Чернигов: Госполитография, 1924. С. 126.. Форма Виповзів є єдиною протягом усього ХХ ст.Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року / ред. Попівський М.Ф. К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. С. 668; Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1972 року / [упор. Шелягін Д.О. К.: Ордена трудового червоного прапора видавництво політичної літератури України, 1973. С. 538. і зберігається на сьогодні. На підставі розглянутих історичних матеріалів з історії Виповзова можна зробити висновок, що село вперше згадується у джерелах наприкінці XV ст., при тому є підстави вважати, що на початку XV ст. воно вже існувало і протягом усієї своєї подальшої історії не припиняло свого існування. Більш-менш сталою зберігається і назва, відмінності незначні і залежать переважно від мови (польська, російська, українська).

Археологічні дослідження біля Виповзова розпочалися ще у ХІХ ст., переважно розвідкові роботи велися періодично протягом усього ХХ ст., а в останні роки експедиція, що досліджує Виповзівське городище, працює щорічно. Здобутки археологів за понад століття досліджень дозволяють скласти певне уявлення про заселення цієї місцевості в різні історичні епохи.

Найраніші археологічні матеріали на виповзівському городищі представлені керамікою епохи неоліту. Добу бронзи репрезентують кераміка та поховання. Проте найповніше представлені матеріали давньоруського часу, серед яких виділяється кілька будівельних горизонтівСкороход В.М., Моця О.П., Ситий Ю.М., Жигола В.С. Роботи на виповзівському городищі // Археологічні дослідження в Україні 2013. К.: Інститут археології НАН України, 2014. С. 289..

На городищі присутні матеріали кінця ІХ - середини Х ст.: житлова забудова і господарські споруди, сліди перебудов, ознак садибної забудови не зафіксовані. Споруди середини Х ст. мають сліди пожежіСкороход В.М., Капустін К.М., Мироненко Л.В, Терещенко О.В. Нові дослідження на посаді виповзівського городища // Археологічні дослідження в Україні 2013. К.: Інститут археології НАН України, 2014. С. 287..

На посаді в зачистках виявлено матеріали Х - ХІІ ст., причому переважають матеріали Х ст., споруди датуються винятково Х ст., деякі зі слідами горінняСкороход В.М., Сита Л.Ф., Шумей О.М. Зачистки культурного шару на посаді виповзівського городища // Археологічні дослідження в Україні 2013. К.: Інститут археології НАН України, 2014. С. 290.. В межах Х ст. простежено три будівельні горизонтиСкороход В.М., Моця О.П., Ситий Ю.М., Жигола В.С. Op. cit. С. 289.. Знахідки, що датуються ХІІ - ХІІІ ст., фіксувалися й експедицією І.І. Ляпушкіна у 1947 рВеремейчик О.М. Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернгівщині // Сіверянський літопис. 2008. № 6. С. 42..

Оборонні споруди виповзівського городища виникають на межі ІХ - Х стМоця О.П., Скороход В.М., Ситий Ю.М. Оборонні споруди виповзівського городища // Археологические исследования в Еврорегионе "Днепр" в 2011 г.: Научный ежегодник. Чернигов: Десна Полиграф, 2012. С. 61.. Після загибелі в пожежі в Х ст. вони відновлюються в ХІІ ст. лише як легкі укріпленняIbid. С. 62.. Два горизонти забудови Х ст. загинули під час пожежі. В.М. Скороход, Д.М. Козубова, Л.В. Мироненко зазначають, що "шари пожеж на посаді повністю синхронні руйнації оборонних споруд на городищі". Це, на думку авторів, підтверджує той факт, що вони були наслідком військових сутичокСкороход В.М., Козубова Д.М., Мироненко Л.В. Дослідження житлової забудови кінця ІХ - середини Х ст. на посаді виповзівського городища // Ibid. С. 95..

Супутником крупного поселення мав би бути й могильник. В.Л. Беренштам на схемплані місцевості вказав дві групи насипів, які могли б бути залишками курганних могильників: "Чкурилові горби", розташовані на захід від мису і примикають безпосередньо до посаду городищаКоваленко В.П. Новий могильник козацької доби з с. Виповзів на Чернігівщині // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 22. Ч. І. К.: НДЦ "Часи козацькі", 2013. С. 186., та "Пимчище" - піщані бугри, що знаходяться на південь від селаIbid.. Розкопки п'яти "бугрів" з першої групи виявили рештки трьох глинобитних печей і не можуть відноситись до могильникаКоваленко В.П., Скороход В.М. Виповзів - дружинний табір у Нижньому Подесенні // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Вип. 73. Серія: Історичні науки. № 6 / ред. Дятлов В.О. Чернігів, 2009. С. 68.. Друга група скоріше за все ідентифікується з могильниками ймовірно давньоруського часу Десна І і Десна ІІ, що знаходяться за південною околицею селища ДеснаМоця А.П., Шидловский П.С. Исследования памятников археологии Нижнего Поде- сенья // Археологические исследования в Еврорегионе "Днепр" в 2011 г.: Научный ежегодник / ред. Толочко П.П. Чернигов: Десна Полиграф, 2012. С. 68..

Ще більш пізні матеріали представлені похованнями XVII ст. Вперше поховання першої половини XVII ст. на виповзівському городищі було досліджено наприкінці ХІХ ст. В.Л. Беренштамом. Воно надійно датується виявленим шелягом шведського короля Густава ІІ Адольфа, який знаходився між кистями рук небіжчика. Кістки людей фіксувалися ним і в осипах валу городищаКоваленко В.П. Op. cit. С. 186.. Поховання XVII ст. досліджувалося і пізнішеСкороход В.М., Моця О.П., Ситий Ю.М., Жигола В.С. Op. cit. С. 289..

Проаналізовані дані дають змогу розглянути і певним чином узагальнити виникнення і розвиток населеного пункту, що простежується археологічно. Він виникає наприкінці ІХ ст. і бурхливо розвивається протягом наступного, про що свідчать декілька досліджених будівельних горизонтів, датованих цим часом. Населений пункт складався з укріпленого городища, посаду і подолу. Протягом Х ст. поселення не-одноразово зазнавало руйнувань під час військових сутичок.

Археологічні матеріали наступного періоду, по ХІІІ ст. включно, є незначними, сконцентрованими переважно на посаді, слідів забудови ХІ - ХІІІ ст. не виявлено, що може вказувати на периферійність цієї території щодо поселення того часу. Проте їхня наявність не дає підстав вважати, що після пожеж і руйнувань у результаті збройних конфліктів Х ст. життя на поселенні зникає, і воно припиняє своє існування. Розташування курганного могильника на південний захід від мису, зайнятого поселенням, може вказувати, зокрема, і на напрямок зростання території поселення. На цей напрямок також вказує і відсутність культурного шару на захід та північний захід від мису.

На даний час місцевість між стародавнім поселенням, що засвідчене тільки археологічно, та синхронним останньому курганним могильником зайнята сучасним селом Виповзів, яке відоме за писемними згадками ще з XV ст. Отже, між археологічною пам'яткою і першою згадкою сучасного населеного пункту є проміжок у часі лише близько століття. Якщо ж врахувати ще можливий вплив монгольської навали середини ХІІІ ст., що міг також позначитись на розмірах поселення у другій половині ХІІІ - XIV ст. (археологічні матеріали саме цього періоду поки що не виявлені), можна з високою ймовірністю припустити зв'язок археологічної пам'ятки з сучасним населеним пунктом. Етапи розвитку села тоді виглядатимуть таким чином. У ІХ ст. виникає поселення з розгалуженою структурою: укріплене городище, посад, поділ. Протягом Х ст. населений пункт бурхливо розвивається, збільшує свою територію, про що свідчать декілька виявлених будівельних горизонтів. У результаті однієї з військових сутичок більша частина поселення (городище, частина посаду, розташована на мисі) гине у вогні, і життя там на довгий час припиняється. В ХІ - ХІІІ ст. продовжує існування тільки крайня околиця населеного пункту, яка і стає центром села, згаданого в історичних джерелах століттям пізніше. Відтак село розвивається винятково в південному напрямку, поступово сягаючи сучасних його меж. Територія ж давньоруського поселення для житлової забудови більше не використовується, лише у XVII ст. там з'являється пізньосередньовічне кладовище, яке існувало нетривалий час і відсутнє вже на топографічних картах ХІХ ст.

Отже, враховуючи проаналізовані лінгвістичні, археологічні та історичні дані, найвірогіднішою постає гіпотеза виникнення досліджуваної назви населеного пункту лексико-семантичним способом словотвору від відповідного апелятива з онімізацією останнього. Російський апелятив выползово, що тлумачиться як "передмістя, слобідка або крайні в поселенні хати", влучно ілюструє особливості становлення сучасного села Виповзів.

References

1. Aleksandrovich, M. (1881). Osterskii uezd: Vypusk 1-y: Istoricheskoe opisanie: Chast I: Do okonchaniya smut v Vostochnoi Ukraine (1669 g.). Kyiv, Ukraine: (n.p.).