Деколонізація ойконімів України: у пошуку оптимальних підходів

Другий сценарій - історичний підхід у трьох варіантах:

а) Відновлення історичного ойконіма - назви, яку мало поселення протягом певного періоду в минулому. Наприклад: місто Ватутіне Черкаської області було засноване як селище Шахтинське; село Пушкіно Вилоцької ТГ Закарпатської області мало назву Вербовець; село Чкалове Запорізької області мало попередні назви Троїцьке та Костянтинівка.

б) Запровадження назви, яка у певний історичний період вживалась (офіційно або неофіційно) або вживається й донині паралельно до існуючої. Наприклад: селище При- ютівка Кіровоградської області мало, крім історичної назви Ружманка, альтернативну назву Вараждін.

в) Запровадження назви, яку мало поселення, що колись існувало на місці нинішнього або у відповідній місцевості. Наприклад: місто Первомайськ Миколаївської області було утворене шляхом об'єднання трьох окремих поселень: міста Ольвіопіль, селища Богопіль та села Голта; село Суворовка Сухоєланецької ТГ Миколаївської області засноване поблизу існуючих поселень Дикий Хутір та Булгарський Хутір.

Джерелами для пошуку історичних або паралельних назв можуть бути архівні текстові та картографічні матеріали, зокрема триверстна військова топографічна карта Російської імперії (карта Шуберта), на якій наведено топографічний стан місцевості на другу половину XIX століття, та інші старовинні карти.

Серед історичних назв поселень, які потенційно можуть бути відновлені в рамках деколонізації - сотні ойконімів тюркського, германського та єврейського походження, ліквідовані радянською владою в рамках політики русифікації символічного простору здебільшого у період після Другої світової війни. Тому деколонізація ойконімів в Україні може стати потужним символічним інструментом відновлення історичної справедливості по відношенню до кримських татар як корінного народу Криму, а також євреїв, поляків, молдован-румунів, греків, гагаузів, болгар, німців та інших народів, які мали свої національні поселення (колонії) у південних регіонах України у XIX - першій половині XX століть (Свєженцев, 2021; Пасик, 2015). Залишаються можливості для повернення історичних назв поселень і у західній частині країни, де за радянських часів з мапи було прибрано назви польського, угорського, чеського походження. Під час дослідження авторами було виявлено 208 тюркських (кримськотатарських), 21 німецький, по 4 єврейських та польських, та по 3 угорських і чеських ойконіма, які можуть бути відновлені під час деколонізація ойконімів України, продовжуючи таким чином справу відновлення символічної справедливості перед відповідними народами, розпочату на заході країни ще у 1990-х роках (Зан, 2003) та частково продовжену на півдні країни під час декомунізації після 2015 року, коли частину ймовірно тюркських ойконімів було повернуто на мапу Херсонської області (Гоманюк, 2017).

Найголовніше обмеження історичного підходу полягає в тому, що далеко не для всі населені пункти мали історичні або паралельні неофіційні назви. Крім того, цей підхід можне не спрацювати у випадку, коли історична назва є неприйнятна з ідеологічних міркувань - має зв'язок з комуністичною та/ або російською імперською ідеологією (село Новий Мир Мирівської ТГ Дніпропетровської області мало назву Хутір Петербурзький; село Чкалівка Верхньодніпровської ТГ Дніпропетровської області мало назву Сталіно), фонетично чи морфологічно немилозвучна, дублюється вже існуючими ойконімами або була проектною - тимчасовою за визначенням (місто Южноукраїнськ Миколаївської області мало назву Костянтинівка-2; селище Вакулен- чук Чуднівської ТГ Житомирської області мало назву Великі Коровинці-2), або має негативні чи неприємні конотації (село Переможне Комарнівської ТГ Львівської області мало назву Хлопи, село Первомайське Кіндрашівської ТГ Черкаської області мало назву Плюваки; село Патріотичне Новоазовської ТГ Донецької області мало назву Голодуни, місто Апостолове Дніпропетровської області мало назву Вшиве). У випадку відновлення історичної кримськотатарської, єврейської, німецької тощо топоніміки потрібно зважати також на факт майже тотальної зміни етнічного складу населення у відповідних населених пунктах, через що можна очікувати на негативне сприйняття історичних назв та громадський опір спробам їх повернення. Свідченням цього є досвід декомунізації ойконімів після прийняття декомунізаційних законів у 2015 року - у Херсонській області частині сіл, які до радянського перейменування мали ойконіми тюркського походження, дали нейтральні назви (Гоманюк, 2017). При запровадженні паралельної / неофіційної назви потрібно перевіряти наявність етимологічного зв'язку такої назви з назвами колгоспів/радгоспів. Дотепер назви ліквідованих колгоспів і радгоспів працюють як альтернативна неофіційна топоніміка в сільській місцевості, а деякі з нинішніх офіційних ойконімів мають саме таке походження: селище Велетенське Білозерської ТГ Херсонської області назване за назвою радгоспу Городній Велетень, тощо (Гоманюк, 2017).

Третій сценарій, який можна рекомендувати, коли не спрацьовують перші два - це винайдення принципово нової назви. У цьому випадку можливий широкий спектр варіантів її етимології, зокрема: від назви природного урочища чи типу ландшафту; від історичної чи природної пам'ятки, що знаходиться в поселенні або поруч; від особливостей традиційної господарської діяльності; від історії чи легенди про походження. Важливо, щоб новий ойконім мав етимологічний зв'язок з місцевою географічною та історико-культурною специфікою, був унікальним та не повторював шаблонні назви поселень, що десятками і сотнями тиражуються на мапі України. Унікальний характер ойконіма створює можливості для його використання у процесі конструювання чи посилення місцевої ідентичності та брендингу поселення. Можливість конвертації географічних назв у фінансовий капітал доведено світовою практикою комодифікації топонімії (Gnatiuk & Melnychuk, 2022; Voulteenaho & Basik, 2022; Rose-Redwood, Sotoudehnia, & Tretter 2019; Rose-Redwood, Vuolteenaho, Young, & Light, 2019; Light & Young, 2015; Medway & Warnaby, 2014).

Незалежно від обраної стратегії (збереження чи зміна існуючого ойконіма; принцип вибору нової назви), деколонізація топонімії має супроводжуватись відкритим та прозорим обговоренням місцевою територіальною громадою із залученням фахівців з топоніміки, істориків, географів, краєзнавців. Важливим є роз'яснення для місцевого населення - у чому проблематичність існуючого ойконіма (або, навпаки, чому він є не проблемним з точки зору етимології), які можливі варіанти вирішення проблеми, та які з них будуть найбільш ефективними. У випадках, коли перейменування не є обов'язковим відповідно до чинного законодавства, рішення про зміну або збереження існуючої назви може і повинно прийматись після ретельного аналізу можливих варіантів перейменування. Може виявитись так, що за сукупністю аргументів «за» і «проти» збереження існуючої назви буде найкращою опцією порівняно можливими варіантами коригування чи зміни ойконіма.

Висновки та пропозиції. Топоніміка - це частина та своєрідне «дзеркало» культурної та історичної спадщини, і чим більш вона буде різноманітнішою - тим багатшою. На думку авторів, державна політика по відношенню до топонімічного ландшафту повинна базуватись на засадах історичної справедливості та культурного розмаїття. Кваліфіковано проведені топонімічні зміни - це чудова нагода не лише відновити історичну справедливість стосовно народів, поневолених та репресованих російським та радянським політичними імперськими режимами, але й усунути з карти України стандартні назви, зробивши акцент на географічній та історико-культурній самобутності кожного населеного пункту. Водночас, хаотична та безсистемна ліквідація пов'язаною з Росією топонімії несе нову загрозу у вигляді ще більшого збіднення топонімічного розмаїття території України через вживання шаблонних та жодним чином не пов'язаних з історією й географією назв.

Аналіз потенційних кейсів перейменування доводить, що прийняття закону про деколонізацію топоніміки може призвести до низки непорозумінь. Адже перейменування має гармонізуватися з історичними метанаративами, по відношенню яких ще має бути досягнута суспільна згода. Це питання колоніального/ неколоніального статусу земель сучасної України в часи Російської, Османської, Габсбурзької імперій, СРСР та інших держав, питання участі України/українців в Другій світовій війни, це модель української нації, це визначення підходів до визначання приналежності/не приналежності тих чи інших історичних постатей до національної історії.

В разі прийняття закону про зміни географічних назв процес перейменування не повинен форсуватися. Треба усвідомити, що це тривалий і багаторічний процес. До кожної назви повинен застосовуватися індивідуальний підхід, в основі якого мають лежати ґрунтовні лінгвістичні, історичні та соціологічні дослідження. Доцільним є проведення експертизи відповідними експертами чи структурними підрозділами наукових та освітніх установ національного та регіонального рівня, які на замовлення громад могли би зробити експертний висновок. Розробка етимологічних словників топонімів також є конче необхідними.

Також важливим є залучення потенційних стейкхолдерів - передусім ОМС та громади, забезпечуючи широку участь громадян через партисипаційні проєкти, етнічні громади та національно-культурні товариства, місцевих експертів - краєзнавців, архівістів, музейників, географів, активістів та активісток, урбаністів тощо. Пошук оптимального рішення має відбуватися із застосуванням широкого кола інструментів громадського суспільства - громадських слухань, інформаційних кампаній, соціологічних досліджень, реалізації проєктів, консультацій та різних інших публічних заходів. На обласному рівні можуть створюватися дорадчі та координаційні органи, які би запобігали уніфікації в нових назвах, сприяли би створенню топонімічних ансамблів, в яких назви сусідніх населених пунктів та всього регіону були би гармонізовані між собою.

Також можливим є варіанти, що для збереження топонімічного розмаїття та локальних ідентичностей, можна зберігати і «проблемну» назву пропонуючи замість перейменування заходи по переосмисленню цієї назви. Цей процес не повинен бути формалізованим. Історична, багатокультурна, збалансована, справедлива, милозвучна та естетична топонімія має стати політичним та соціально-культурним надбанням нації.

Література

1. Верховна Рада України. (2022). Постанова Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про географічні назви" щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України». Взято з https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2409-20#Text [Verkhovna Rada of Ukraine. (2022). Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine “On the adoption as a basis of the draft Law of Ukraine on amendments to the Law of Ukraine "On Geographical Names" regarding decolonization of toponymy and regulation of the use of geographic names in the Ukrainian settlements”. Retrieved from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2409-20#Text]

2. Гнатюк, О., & Мельничук, А. (2020). Просторово-часові аспекти декомунізації топоніміки міста Києва. Ідеологія і політика, 15(1), 83-114. https://doi.org/10.36169/2227- 6068.2020.01.00005. [Gnatiuk, O., Melnychuk, A. (2020). Spatial-temporal aspects of toponymy decommunization in the city of Kyiv. Ideology and Politics, 15(1), 83-114. https://doi.org/10.36169 /2227-6068.2020.01.00005.]

3. Гоманюк, М. (2017). Декомунізаційні моделі перейменування населених пунктів півдня України (на прикладі Херсонської області). Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Географічні науки, 6, 30-37. [Homanyuk, M. (2017). Decommunisation patterns of renaming settlements in the south of Ukraine (the case of Kherson region). Scientific

Bulletin of Kherson State University: Series Geographical Sciences, 6, 30-37.]

4. Єрмолаєва, В., & Гончарук, Є. (2018). Скільки вулиць та міст перейменовано у рамках декомунізації? Громадське Радіо. Взято з https://hromadske.radio/podcasts/rankova- hvylya/skilky-vulyc-ta-mist-pereymenovano- u-ramkah-dekomunizaciyi [Yermolaieva, V., Honcharuk, Ye. 2018. How many streets and cities were renamed as part of decommunization?. Hromadske Radio. Retrieved from https:// hromadske.radio/podcasts/rankova-hvylya/ skilky-vulyc-ta-mist-pereymenovano-u-ramkah- dekomunizaciyi]

5. Зан, Т. (2003). Перейменування та відновлення назв населених пунктів на Закарпатті 90-х років ХХ ст. як індикатор етнокультурних процесів. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, 8, 50-54. [Zan, T. (2003). Renaming and restoration of settlement place names in Zakarpattia in 1990s as an indicator of ethno-cultural processes. Scientific Bulletin of Uzhhorod University. History Series, 8, 50-54.]

6. ЛУН Місто. (2022). ЛУН Місто створив карту дерусифікованих вулиць. Взято з https://misto.lun.ua/derusification [LUN City. (2022). LUN City created a map of de-Russified streets. Retrieved from https://misto.lun.ua/ derusification.]

7. Лучик, В. (2014). Етимологічний словник топонімів України. Київ: Академія. [Luchyk, V. (2014). Etymological Dictionary of Toponyms of Ukraine. Kyiv: Akademia.].

8. Малес, Л. (2016). Дискурс декомунізації в Києві. Соціологічні студії, 9(2), 16-21. [Males, L. (2016). Decommunization discourse in Kyiv. Sotsiolohichni Studii, 9(2), 16-21.].

9. Малес, Л., & Дейнека, А. (2020). Дискурс декоммунизации Киева в опыте переименований. Ідеологія і політика, 15(1), 115-147. https://doi.org/10.36169/2227-6068.2020.0 1.00006. [Males, L., Deineka, A. (2020). The discourse of Kyiv's decommunization in the frame of toponymic renaming. Ideology and Politics Journal, 15(1), 115-147. https://doi.org/10.361 69/2227-6068.2020.01.00006.]

10. Міністерство культури та інформаційної політики України. (2022a). Створено Експертну раду МКІП з питань деко- мунізації та дерусифікації. Взято з https:// mkip.gov.ua/news/7262.html. [Ministry of

Culture and Information Policy of Ukraine. (2022a). The Expert Council of the Ministry of Culture and Information Policy on issues of decommunization and de-Russification has been created. Retrieved from https://mkip.gov. ua/news/7262.html.]

11. Міністерство культури та інформаційної політики України. (2022b). ТОП-10 найбільш вживаних в Україні «російських» урба- нонімів, рекомендованих до перейменування Експертною радою МКІП. Взято з https://mkip. gov.ua/news/7468.html. [Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine. (2022b). TOP-10 `Russian' hodonyms in Ukraine, recommended for renaming by the Expert Council of the MCIP. Retrieved from https://mkip.gov.ua/news/7468. html.]

12. Міністерство розвитку громад та територій України. (2022). Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (2022.06.03). Взято з https://www. minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/ rozvytok-mistsevoho-samovryaduvannya/ administratyvno/kodyfikator-administratyvno- terytorialnyh-odynycz-ta-terytorij-terytorialnyh- gromad/kodyfikator-administratyvno- terytorialnyh-odynycz-ta-terytorij-terytorialnyh- gromad-2022-06-03/ [Ministry of Development of Communities and Territories of Ukraine. (2022). Codifier of administrative-territorial units and territorial communities (2022.06.03). Retrieved from https://www.minregion.gov.ua/ napryamki-diyalnosti/rozvytok-mistsevoho- samovryaduvannya/administratyvno/ kodyfikator-administratyvno-terytorialnyh- odynycz-ta-terytorij-terytorialnyh-gromad/ kodyfikator-administratyvno-terytorialnyh- odynycz-ta-terytorij-terytorialnyh- gromad-2022-06-03/]

13. Пасик, Я. (2015). Еврейские земледельческие колонии Юга Украины и Крыма. Взято с http://evkol.ucoz.com.htm. [Pasik, Ya. (2015). Jewish agricultural colonies in the South of Ukraine and Crimea. Retrieved from http:// evkol.ucoz.com.htm.]

14. Свєженцев, М. (2017). Переселенський колоніалізм у СРСР: творення повоєнного Криму. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки, 194, 72-81 [Sviezhentsev, M. (2017). Settlement colonialism in USSR: Creation of post-war Crimea. Scientific Notes of Kyiv Mohyla Academy: Historical Sciences, 194, 72-81].

15. Свєженцев, М. (2021). Колонізований півострів: історія Криму в контексті теорії поселенського колоніалізму. Україна Модерна. Взято з https://uamoderna.com/ md/kolonizovanij-pivostriv-istoriya-krimu-v- konteksti-teorii-poselenskogo-kolonializmu. [Sviezhentsev, M. (2021). The colonized peninsula: the history of Crimea in the context of the theory of settler colonialism. Ukraina Moderna. Retrieved from https://uamoderna. com/md/kolonizovanij-pivostriv-istoriya-krimu- v-konteksti-teorii-poselenskogo-kolonializmu]

16. Тронько, П. (ред.). (1968). Історія міст і сіл Української РСР. Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР. [Tronko, P. (ed.). (1968). History of Cities and Villages of the Ukrainian SSR. Kyiv: Main Editorial Office of Ukrainian Soviet Encyclopedia of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR.]

17. Український інститут національної пам'яті. (2022a). МКІП та УІНП оприлюднили рекомендації щодо пам'ятних об'єктів, пов'язаних з історією та культурою Росії й СРСР. Взято з https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/mkip- ta-uinp-oprylyudnyly-rekomendaciyi-shchodo- pamyatnyh-obyektiv-povyazanyh-z-istoriyeyu- ta-kulturoyu-rosiyi-y-srsr [Ukrainian Institute of National Memory. (2022a). Ministry of Culture and Information Policy and Ukrainian Institute of National Memory have published recommendations on monuments related to the history and culture of Russia and the USSR. Retrieved from https:// uinp.gov.ua/ pres-centr/novyny/mkip-ta- uinp-oprylyudnyly-rekomendaciyi-shchodo- pamyatnyh-obyektiv-povyazanyh-z-istoriyeyu-ta- kulturoyu-rosiyi-y-srsr]

18. Український інститут національної пам'яті. (2022b). УІНП та МКІП розпочали серію круглих столів «Дерусифікація, деко- мунізація та деколонізація у публічному просторі» Взято з https://uinp.gov.ua/pres- centr/novyny/uinp-ta-mkip-rozpochaly-seriyu- kruglyh-stoliv-derusyfikaciya-dekomunizaciya- ta-dekolonizaciya-u-publichnomu-prostori1 [Ukrainian Institute of National Memory. (2022b). Ukrainian Institute of National Memory and Ministry of Culture and Information Policy started a series of round tables `De-Russification, Decommunization and Decolonization in Public

Space'. Retrieved from https://uinp.gov.ua/pres- centr/novyny/uinp-ta-mkip-rozpochaly-seriyu- kruglyh-stoliv-derusyfikaciya-dekomunizaciya- ta-dekolonizaciya-u-publichnomu-prostori1

19. Adebanwi, W. (2012). Glocal naming and shaming: Toponymic (inter)national relations on Lagos and New York's streets. African Affairs, 111(445), 640-661. https://doi.org/10.1093/ afraf/ads055.

20. Adams, L. (2008). Can we apply postcolonial theory to Central Eurasia?” Central Eurasian Studies Review, 7(1), 2-7.

21. Afanasiev, I. (2020). Renaming of streets in Ukrainian regional centers during 2010-2019: offensives and compromises. Ideology and Politics Journal, 16(2), 321-339. https://doi.org/10.361 69/2227-6068.2020.01.00024.

22. Azaryahu, M. (2011). The critical turn and beyond: The case of commemorative street naming. ACME: An International EJournal for Critical Geographies, 10(1), 28-33.

23. Azaryahu, M. (2019). King George or King David? Renaming the colonial past in Israel. Zeitgeschichte, 46(1), 15-37. https://doi. org/10.14220/zsch.2019.46.1.15.

24. Basik, S. (2020). Rethinking the

toponymic politics in Belarus in the 20 - 21 centuries: Toward the post-colonial perspective. Journal of Geography, Politics and Society, 10(3), 5-15. https://doi.org/10.26881/jpgs.2020.3.02.

25. Bigon, L., & Njoh A.J. (2015). The toponymic inscription problematic in urban sub- Saharan Africa: From colonial to postcolonial times. Journal of Asian and African Studies, 50(1), 25-40. https://doi.org/10.1177/0021909613510246.

26. Chernetsky, V., Condee, N., Ram, H., & Spivak G. Ch. (2006). Are we postcolonial? PostSoviet space. Publications of the Modern Languages Association, 121(3), 819-836.

27. Elster, J. (2003). Emotions and transitional justice. Soundings: An Interdisciplinary Journal, 86(1/2), 17-40.

28. Elster, J. (2004). Closing the Books: Transitional Justice in Historical Perspective. Cambridge: Cambridge University Press.

29. Gnatiuk, O. (2018). The renaming

of streets in post-revolutionary Ukraine: Regional strategies to construct a new national identity. Acta Universitatis Carolinae Geographica, 53(2), 119-136. https://doi. org/10.14712/23361980.2018.13.

30. Gnatiuk, O., & Melnychuk, A. (2020). Geopolitics of geographical urbanonyms: Evidence from Ukrainian cities. Acta Universitatis Carolinae Geographica, 55(2), 255-268. https:// doi.org/10.14712/23361980.2020.19.

31. Gnatiuk, O., & Melnychuk, A. (2022). Housing names to suit every taste: neoliberal place-making and toponymic commodification in Kyiv, Ukraine, Eurasian Geography and Economics. https://doi.org/ 10.1080/ 15387216.2022.21122 50.

32. Hui, D. L. H. (2019). Geopolitics of toponymic inscription in Taiwan: Toponymic hegemony, politicking and resistance. Geopolitics, 24(4), 916-943. https://doi.org/10.1080/14650 045.2017.1413644

33. Kadmon, N. (2004). Toponymy and geopolitics: The political use - and misuse - of geographical names. The Cartographic Journal, 41(2), 85-87. https://doi. org/10.1179/000870404X12897.

34. Koiodziejczyk, D., & §andru, C. (2012). Introduction: On colonialism, communism and east-central Europe - some reflections. Journal of Postcolonial Writing, 48(2), 113-116. https://doi. org/10.1080/17449855.2012.658242.

35. Kovalov, M. (2022). When Lenin becomes Lennon: Decommunization and the politics of memory in Ukraine. Europe-Asia Studies, 74(5), 709-733. https://doi.org/10.1080/09668136.20 22.2078478.

36. Kuczabski, A., & Boychuk, A. (2020). Decommunization of urban toponymy in Ukraine: Causes and consequences. Journal of Geography, Politics and Society, 10(4), 8-16. https://doi. org/10.26881/jpgs.2020.4.02.

37. Kudriavtseva, N. (2020). Reconfiguring identities within the cityscape: Ideologies of decommunization renaming in Ukraine. Ideology and PoliticsJournal, 15(1), 63-82. https://doi.org /10.36169/2227-6068.2020.01.00004.

38. Kuzio, T. (2020). Empire loyalism and nationalism in Ukraine and Ireland. Communist and Post-Communist Studies, 53(3), 89-90. https://doi.org/10.1525/cpcs.2020.53.3.88.

39. Lazarus, N. (2012). Spectres haunting: Postcommunism and postcolonialism. Journal of Postcolonial Writing, 48(2), 117-129. https://doi. org/10.1080/17449855.2012.658243.

40. Light, D., & Young, C. (2015). Toponymy as commodity: Exploring the economic dimensions of urban place names. International Journal of Urban and Regional Research, 39, 435-450. https://doi.org/10.1111/1468-2427.12153

41. Listewnik, M. (2021). A fo bont, bid ben: Colonial and postcolonial ideologies in debates on renaming the Second Severn Crossing. Linguistics Vanguard, 7(5). https://doi.org/10.1515/ lingvan-2020-0102.

42. Medway, D., & Warnaby, G. (2014). What's in a name? Place branding and toponymic commodification. Environment and Planning A: Economy and Space, 46, 153-167. https://doi. org/10.1068/a45571.

43. Moore, D. Ch. (2001). Is the post- in postcolonial the post- in post-Soviet? Toward a global post-colonial critique. Publications of the Modern Language Association, 116(1), 111-128. https:// doi.org/10.1632/pmla.2001.116.1.111.

44. Nash, C. (1999). Irish place names: Postcolonial locations.” Transactions of the Institute of British Geographers, 24(4), 457-480.

45. Pettai, E., & Pettai, V. (2015). Transitional and Retrospective Justice in the Baltic States. Cambridge: Cambridge University Press.

46. Rose-Redwood, R., Alderman, D., & Azaryahu, M. (2017). Contemporary issues and future horizons of critical urban toponymy. In R. Rose-Redwood, D. Alderman, M. Azaryahu (eds.), The Political Life of Urban Streetscapes: Naming, Politics, and Place (pp. 309-319). Abingdon, U.K.: Routledge.

47. Rose-Redwood, R., Sotoudehnia, M., & Tretter, E. (2019). Turn your brand into a destination: Toponymic commodification and the branding of place in Dubai and Winnipeg. Urban Geography, 40, 1-24. https://doi. org/10.1080/02723638. 2018.1511191.

48. Rose-Redwood, R., Vuolteenaho, J., Young, C., & Light, D. (2019). Naming rights, place branding, and the tumultuous cultural landscapes of neoliberal urbanism. Urban Geography, 40, 747-761. DOI: https://doi.org/1 0.1080/02723638.2019.1621125.

49. Rozycki, B. (2017). Renaming urban toponymy as a mean of redefining local identity: The case of street decommunization in Poland. Open Political Science, 1, 20-31. https://doi. org/10.1515/openps-2017-0004.

50. Swart, M. (2008). Name changes as symbolic reparation after transition: The examples of Germany and South Africa. German Law Journal, 9(2), 105-120. https://doi.org/10.1017/ S2071832200006337.

51. Tucker, B., & Rose-Redwood, R. (2015). De-colonizing the map? Toponymic politics and the rescaling of the Salish Sea. The Canadian Geographer/Le Gdographe Canadien, 59(2), 194-206. https://doi.org/10.1111/cag.12140.

52. Velychenko, S. (2002). The issue of Russian colonialism in Ukrainian thought. Dependency, identity and development. Ab Imperio, 1, 328-367. https://doi.org/10.1353/ imp.2002.0070.

53. Vuolteenaho, J., & Basik, S. (2022). Onomaturgies of toponymic commodification in Minsk, Belarus. In S. Basik (ed.), Encountering Toponymic Geopolitics: Place Names as a Political Instrument in the Post-Soviet States. (pp. 153-173). Abingdon, U.K.: Routledge.

54. Wanjiru, M. W., & Matsubara, K. (2017). Street toponymy and the decolonisation of the urban landscape in post-colonial Nairobi. Journal of Cultural Geography, 34(1), 1-23. https://doi. org/10.1080/08873631.2016.1203518.

55. Wolfe, P. (1999). Settler Colonialism and the Transformation of Anthropology: The Politics and Poetics of an Ethnographic Event. Writing Past Colonialism Series. London, New York: Cassell.

56. Yeh, Y. T. (2013). `Erased place names' and nation-building: A case study of Singaporean toponyms. Asia-Pacific Research Forum, 59, 119-155.

Размещено на Allbest.ru