Відтопонімні назви тюркського походження Запорізької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відтопонімні назви тюркського походження Запорізької області

Ільченко Ірина Іванівна кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, Запорізький національний університет, м. Запоріжжя,

Лугова Дар'я Володимирівна аспірантка кафедри української мови, Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

Анотація

Дослідження топонімів має велике значення у вирішенні питань, пов'язаних з історією, мовою, етногенезом народу. До наших днів дійшли не всі топоніми, які названі тюркськими народами. Деякі з них змінені, а деякі зовсім забуті. Саме тому дослідження відтопонімних назв тюркського походження Запорізької області має дуже велике значення

Основним джерелом виникнення тюркських топонімів можна вважати походження або місце попереднього проживання основоположника роду. Особливо в таких випадках, коли людина не була місцева, всіх цікавило, крім її імені, звідки вона прибула, звідки походить. Виникнення географічних назв від топонімів не завжди можна встановити з абсолютною певністю.

Географічні назви Запорізького краю відтопонімного походження поділяємо на дві групи, а саме: назви, що утворилися від відомих уже топонімів (назв населених пунктів, пагорбів, гір, земельних ділянок) та топонімічні назви, що утворилися від гідронімів (назв річок).

До первинних відносимо відтопонімні назви, що утворилися шляхом семантичного перенесення назви відомого географічного об'єкта на новий об'єкт. мова топонім назва

У ХХ ст., у період заселення цієї території переселенцями із сусідніх або віддалених регіонів, виникла значна частина відтопонімних назв. У зв'язку з таким активним періодом заселення краю переселенцями з інших регіонів, відповідно переносилися і назви.

Проаналізовано, що топонімічні протиставлення зумовлені рядом внутрішньомовних і екстралінгвальних факторів, зокрема використанням під впливом певних соціально-історичних та психолінгвальних чинників.

Визначено, що топоніми відгідронімного походження виникли внаслідок збігу фонетичних і словотвірно-морфологічних елементів гідронімів і географічних назв або ж тільки внаслідок збігу їх словотвірної основи. Виникнення гідронімно-топонімійної омонімії обумовлене дією метонімії, тобто розподіленням, розчленуванням спільної назви на два географічні об'єкти, які розташовані поруч. Варто зазначити, що назви населених пунктів історично виникали пізніше, ніж назви річок, струмків та потоків, тому наявність відгідронімних назв свідчить про їхню давність.

Ключові слова: відтопонімні назви, відгідронімні назви, онім, топонім, тюркізм.

Ilchenko Iryna Ivanivna Candidate of philological sciences, Associate Professor, Zaporizhzhia National University, Department of the Ukrainian language, Zaporizhzhia,

Luhova Daria Volodymyrivna Роstgraduate, Zaporizhzhia National University, Department of the Ukrainian language, Zaporizhzhia

TOPONYM-DERIVED NAMES OF THE TURKIC ORIGIN IN ZAPORIZHZHIA REGION

The study of toponyms is of great importance in resolving issues related to the history, language, and ethnogenesis of people. Not all toponyms named by the Turkic people have survived to this day. Some of them have been changed, and some have been completely forgotten. That is why the study of toponyms of Turkic origin in Zaporizhzhia region is essential.

The main source of Turkic toponyms can be considered the origin or place of previous residence of the family founder. Especially in such cases, when a person was not a local, everyone was interested, in addition to his/her name, where he/she came from, where he/she originated from. The origin of toponym-derived geographical names cannot always be established with absolute certainty.

We divide the toponym-derived geographical names of Zaporizhzhia region into two groups, namely: names formed from already known toponyms (names of settlements, hills, mountains, land plots) and toponymic names formed from hydronyms (names of rivers).

The primary names include toponym-derived names formed by semantic transfer of the name of a known geographical object to a new object.

In the twentieth century, during the period of settlement of this territory by immigrants from neighboring or distant regions, a significant number of toponyms emerged. In connection with such an active period of settlement of the region by immigrants from other regions, the names were transferred accordingly.

It has been analyzed that toponymic oppositions are caused by a number of intralinguistic and extralinguistic factors, in particular, the use of toponyms under the influence of certain socio-historical and psycholinguistic factors.

It is determined that toponyms of hydronymic origin arose as a result of the conjunction of phonetic and word-morphological elements of hydronyms and toponyms or only as a result of conjunction of their word- base. The emergence of hydronymic-toponymic homonymy is caused by metonymy, i.e. division, dismemberment of a common name into two geographical objects located nearby. It is worth noting that the names of settlements historically arose later than the names of rivers, streams and brooks, so the presence of hydronymic names indicates their antiquity.

Keywords: toponym-derived names, hydronymic names, onyme, toponym, Turkism.

Постановка проблеми. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених проблемам запозичень, тюркізми в ономастиці вивчені частково. У мовознавстві ще не була детально висвітлена специфіка відтопонімних назв тюркського походження в топоніміці Запорізького краю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що з-поміж усіх груп запозичених слів української мови найбільш активно досліджувалися тюркізми. Так, у історію вивчення тюркських мовних контактів вписали славні сторінки Ф. Міклошич, Ф. Корш, М.О. Баскаков. Чільне місце серед цих досліджень займає видатна праця академіка А.Ю. Кримського "Тюрки, їх мови та література", особливо - її останній розділ, присвячений впливу тюркських мов на слов'янські [4, с. 104 ].

Лексиці тюркського походження в українській мові присвятили свої студії: Г.І. Халимоненко "Тюркська лексична скиба українського словника", який дослідив тюркізми в лексиці рибальства й вівчарства, тюркську військову лексику, а також тюркські антропоніми в українських літописах Х-ХІІІ ст.; М.С. Рогаль "Тюркські лексичні запозичення в українських літописах кінця XVII - початку XVIII ст.", яка простудіювала тюркські лексичні запозичення в українських літописах кінця XVII - початку XVIII ст.; Д.Г. Гринчишин "Тюркські лексичні запозичення у пам'ятках української мови XIV-XVII ст.", який займався вивченням лексики тюркського походження в пам'ятках української мови XIV-XVII ст.

Також тюркізми в українській мові стали предметом наукового зацікавлення Р.А. Юналаєвої "Про тюркізми - назви одягу у східнослов'янських мовах". Етимологію окремих тюркських лексичних елементів дослідив Є.С. Отін "До етимології слова товариш". Про тюркський пласт лексики в північноукраїнських пам'ятках XVI-XVII ст. згадала у своїй дисертації В.М. Титаренко "Лексика іншомовного походження в північноукраїнських пам'ятках XVI-XVII ст."

Дослідженню гідронімів тюркського походження присвятила свою роботу Л.Т. Масенко "Тюрксько-українські взаємозв'язки і паралелі. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках"; відображення українсько-тюркських мовних контактів в українській топонімії висвітленні В.В. Лободою "Тюркський елемент у північнопричорноморській топонімії".

В.Д. Познанська розглядала тюркські запозичення у прізвищах південно-східної України "Відображення українсько-тюркських міжмовних контактів у прізвищах південно-східної України. В.В. Лучик досліджував "Тюркізми козацької доби в топонімії України".

Окремі запозичення тюркського походження, пов'язані з топонімікою, і процес освоєння тюркізмів українською мовою дослідила І. О. Федоровська "Тюркские лексические элементы в говорах Правобережного Полесья", опрацювала тюркські лексичні елементи в говорах Правобережного Полісся. О.М. Гаркавець приділив увагу питанню українсько-тюркської мовної взаємодії "Тюркские языки на Украине: Развитие структуры".

Наступні праці, в яких приділялася увага дослідженню функціонуванню власних назв, почали з'являтися у Запоріжжі в другій половині ХХ ст. На той час головну увагу приділяли двом ономастичним підрозділам - топоніміці й антропоніміці. Топоніміка відігравала велику роль у розв'язанні багатьох завдань порівняльно- історичного, описового й загального мовознавства. Велике зацікавлення дослідників викликають гідроніми України, походження яких, інколи навіть сягає часів первісної доби: О.Ю. Карпенко "Матеріали до "Словника гідронімів України (непротічні води): Дніпропетровська область, Запорізька область, Кіровоградська область", О.В. Крестьянов "Гідроніми Нікопольщини - історична пам'ятка нашого краю запорізької доби", С.О. Вербич "Гідронімія як джерело вивчення історії мови", О.С. Стрижак "Назви річок Запоріжжя і Херсонщини".

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених проблемам запозичень, тюркізми в ономастиці вивчені частково. У мовознавстві ще не була детально висвітлена специфіка утворення парадигм відтопонімних назв тюркського походження Запорізького краю.

Мета статті - дослідження особливостей творення парадигм відтопонімних назв тюркського походження Запорізької області.

Виклад основного матеріалу. Дослідження топонімів має велике значення у вирішенні питань, пов'язаних з історією, мовою, етногенезом народу. До наших днів дійшли не всі топоніми, які названі тюркськими народами. Деякі з них змінені, а деякі зовсім забуті. Саме тому дослідження топонімів (топонімічних парадигм) тюркського походження Запорізької області має дуже велике значення

Основне джерело виникнення тюркських топонімів - це походження або місце попереднього проживання основоположника роду. Особливо в таких випадках, коли людина не була місцева, всіх цікавило, крім її імені, звідки вона прибула, звідки походить. Виникнення географічних назв від топонімів не завжди можна встановити з абсолютною певністю.

Географічні назви Запорізького краю відтопонімного походження поділяємо на дві групи:

1. Назви, що утворилися від відомих уже топонімів (назв населених пунктів, пагорбів, гір, земельних ділянок);

2. Назви, що утворилися від гідронімів (назв річок).

Відтопонімні назви, які не змінюють своєї форми і структури, шліхом трансонімізації утворюють цілу низку топооб'єктів. Такі топоніми утворилися лексико-семантичним шляхом на основі існуючих, тому ці назв структурно оформлені на дотопонімному рівні і визначаються мовознавцями як первинні. До первинних відносимо відтопонімні назви, що утворилися шляхом семантичного перенесення назви відомого географічного об'єкта на нововиниклий об'єкт.

Відтопонімні назви представлені великою кількістю прикладів. Такі мотивувальні основи переосмислюються, отримуючи додаткове, нехарактерне для них смислове навантаження. Підставою перенесення таких лексем є схожість топооб'єктів за розташуванням у просторі, зовнішніми рисами, специфікою проживання чи родом діяльності людей.

У ХХ ст., у період заселення цієї території переселенцями із сусідніх або віддалених регіонів, виникла значна частина відтопонімних назв. У зв'язку з таким активним періодом заселення краю переселенцями з інших регіонів, відповідно переносилися і назви.

Аульна - балка, гирло в селі Велика Білозерка. У балці є невеликий ставок, який позначено на сучасній топографічній карті області. Назване тому, що у балці до 1778 р. розташовувався ногайський аул [2, с. 13]. Ойконім^оронім.

Велика топонімічна парадигма походить від назви Більмак: балка Більмак, балка Більманка, залізнична станція Більманка, земельна громада Більманська, лісова дача Більманська.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тому для цієї назви характерна така парадигма:

Більмак - балка. Назва походить від найменування кам'яного масиву і кургану. Назва походить від тюркського белмек `розділяти" [2, с. 69].

Більманка - балка. Назва походить від кам'яного пагорбу Більмак-Могили [Князьков 2, с. 69].

Більманка - село на лівому березі річки Берди, по берегу балки Більманки і балки Більмака. Назва походить від назви балки Більманка [2, с. 70].

Більманка - проміжна залізнична станція на перегоні Комиш - Заря - Верхній Токмак ІІ. Назва походить від назви села [2, с. 70].

Більманська - земельна громада (община), водночас частина села Більманки. Назва громади за назвою села [ 2, с. 70].

Більманська - лісова дача (лісовий масив) за 2 км від північної околиці села Більманки, біля північної околиці села Дубового. Назва за назвою земельної ділянки [2, с. 70].

Від ороніма шляхом перенесення утворився ланцюжок оронімічних назв.

Бурчацьк - проміжна залізнична станція за 1,5 км на південний схід від села Бурчак на перегоні Таврійськ - Пришиб. Виникла у 1895 р. як полустанок (роз'їзд). Назва за назвою села Бурчак [2, с. 115]. Ойконім воронім.

Топонімічну парадигму, утворену з двох назв, представляє найменування археологічних пам'яток Каратюк, які знаходяться в різних місцевостях.

Каратюк - залишки поселення, археологічна пам'ятка, за 0,5 км на південний захід від центру села Черешневого, на мисах, утвореного невеликими балками. Названа археологами за назвою річки [2, с. 85].

Каратюк - залишки стародавнього поселення, археологічна пам'ятка, знаходиться на північному сході від села Білоцерківки на правому березі річки Каратюк. Названі дослідниками за назвою річки [2, с. 85]. Ойконім ^ ойконім.

Кушугум - проміжна (лінійна) залізнична станція на перегоні Запоріжжя І - Таврійськ біля селища міського типу Кушугуму. Тому назва походить від назви села Кушугум. Дослідники виводили походження від тюркського коч кум "баранячий пісок", каджакут "великий пісок", кушмак "об'єднувати" [1, с. 209]. Ойконім ^ орнонім.

Курошани - село, Новомиколаївської ради, на березі балки Курошани. Засноване як хутори в другій половині XIX ст. Землі хуторів ще в першій чверті XIX ст. належали до так званої "вівчарної ділянки" (для випасу овець колоністами). Назва хуторів за назвою балки. На території сучасного села також знаходилось кілька економій, які входили до складу Курушанських хуторів. Після революції і громадянської війни на їх основі були створені комуни [2, с. 283]. Оронім ^ ойконім.

Відзначимо, що від однієї основи Токмак утворилась ціла низка топонімів: Токмак прізвисько ^ річка Токмак ^ річка Мала Токмачка ^ село Мала Токмачка. Антропонім^ гідроніми ^ ойконім.

Токмак - річка. Іноді вважається верхньою течією річки Молочної. Впадає в Молочну біля північної околиці міста Молочанська. На початку 1920-х рр. Токмачкою називалась уся річка. Річка мала велике значення у заселенні земель району. По її берегах розташовано чимало населених пунктів. На початку XX ст. зауважувалось, що річка влітку пересихала. Первісний зміст тюркської назви тепер втрачений, тому можливі різні пояснення етимології топоніму. За В.Г. Фоменком, назва походить від слова ток "ситий, насичений" [7, с. 93]. О.С. Стрижак вважає, що в основі назви тюркізм токмак ^слити' [6, с. 15], однак тюркською мовою це акмак. В тюркських мовах також токмак "давати ім'я". У той же час, без сумніву, назва річки походить від назви великого кам'яного пагорба - гори Токмак (тепер гора Синя), біля якої річка бере свій початок. Від назви пагорба Токмак походить також назва річки Малої Токмачки [2, с. 300].

Мала Токмачка - річка, гирло біля східної околиці села". Назва походить від назви гори (кам'яного пагорба) Токмак, яка розташована поблизу витоків річки. Від назви пагорба Токмак походить також назва річки. Походження тюркського топоніму Токмак до кінця незрозуміле. Первісний зміст тюркської назви втрачений, тому можливі різні пояснення етимології топоніма. За В.Г. Фоменко, назва походить від слова ток "ситий", "насичений". О.С. Стрижак вважає, що в основі назви тюркізм токмак "лити". В тюркській мові також токмак "давати ім'я". У цілому, йдеться про походження назви пагорба Токмак, тому не всі переклади придатні. Назва пагорба походить, скоріш за усе, від тюркського етноніму токмак "дерев'яний молото"'. Ще Томак - давнє прізвисько половців [2, с. 162].

Мала Токмачка - село на березі річки Кінської, засноване в 1795 році. Припущення В.Г. Фоменка на підставі аналізу мікротопонімів села, про те, що на місці села в минулому був якийсь ногайський аул безпідставно. Топоніми, які вважав вчений тюркськими, мають слов'янське походження, або використовувалися українцями безвідносно до будь-якої тюркської присутності в минулому [2, с. 162].

Значна топонімічна парадигма утворилась і від назви Мамай ^ мис Мамаєва Могила ^ пагорб Мамай-Гора ^ археологічний комплекс Мамай-Гора ^ урочище Мамай Сур ^ ґрунтовий могильник Мамай-Сурка. Антропонім ^ ороніми.

Мамаєва Могила - мис (кут) Каховського водосховища. Являє собою північну і північно-східну частину урочища і пагорба Мамай- Гора, тому й назва. З'явився разом з водосховищем. На мису розташований великий ґрунтовий могильник Мамай-Сурка [2, с. 51].

Мамай-Гора - пагорб на північ від західної околиці села Великої Знам'янки на березі Каховського водосховища. Пагорб і прилегла територія одночасно є урочищем. На пагорбі є велика кількість археологічних пам'яток. Із кількох топооб'єктів поруч з назвою Мамай першим за часом цю назву отримав помітний пагорб і урочище. Пагорб мав різні назви. Назва Мамай-Даг перекладається, як Мамаєва Гора. А назва Мамаєва Гора зафіксована у 1897 році як народна [2, с. 51].

Мамай-Гора - археологічний комплекс (археологічна пам'ятка) на території урочища Мамай-Гора біля західної околиці села Великої Знам'янки. Комплекс складається з ґрунтових могильників. До складу археологічного комплексу Мамай-Гора входять також кургани, перші з яких були створені за часів енеоліту. Найвищим є курган Мамаєва могила [2, с. 51].

Мамай-Сур - урочище на захід від села Велика Знам'янка [ 2, с. 52].

Мамай-Сурка - ґрунтовий могильник епохи середньовіччя за 1 км від околиці села Великої Знам'янки на високому березі Каховського водосховища. Могильник розташований у північній частині урочища Мамай-Гора й однойменного пагорба [2, с. 52].

Топоніми становлять важливе інформативне джерело історико- етнографічного вивчення будь-якого регіону. Одні з них відображають форми колишнього територіального устрою, інші - етнонаціональний чи соціальний склад населення, вказують на тісний зв'язок із фізико- географічними особливостями певної місцевості.

Від однієї назви Троян утворились назви села та залізничної станції. Це знову ж таки свідчить про багатство топонімічних парадигм.

Трояни - село засноване в 1862 р. болгарськими переселенцями з с. Старо-Троян (тепер село Кілійського р-ну Одеської області). Назва за назвою села, звідки прийшли переселенці. Село виникло навпроти ногайського селища Батрак (Бодрак - паралельна назва села до революції). Як неофіційна назва села в літературі згадується також назва Шаншекли. Так називався інший ногайський аул (селище), що також знаходиться біля села [3, с. 55].

Трояни - проміжна залізнична станція на лінії Верхній Токмак - Бердянськ. Назва станції за назвою села, на околиці якого побудована [3, с. 55]. Ойконім ^ оронім.

Гідронімія є найбільш консервативною частиною власних назв, найменування водойм не змінюються протягом століть, утворюючи навколо себе групи топонімів відгідронімного походження. Адже первісно населення заселяло ту територію, яка була забезпечена водними ресурсами. Отже, у зв'язку з наявністю щільної сітки річок на теренах України виникла велика кількість топонімів. Виникнення топоніма від гідроніма відбувається внаслідок контактного перенесення назв, або топонімної метонімії [5].

Топоніми відгідронімного походження виникли внаслідок збігу фонетичних і словотвірно-морфологічних елементів гідронімів і географічних назв або ж тільки внаслідок збігу їх словотвірної основи. Виникнення гідронімно-топонімійної омонімії обумовлене дією метонімії, тобто розподіленням, розчленуванням спільної назви на два географічні об'єкти, які розташовані поруч. Варто зазначити, що назви населених пунктів історично виникали пізніше, ніж назви річок, струмків та потоків, тому наявність відгідронімних назв свідчить про їхню давність.

Аталикова - долина, урочище, територіально знаходиться біля річки Аталикової у Василівському районі, з середини ХІХ ст. відомої як

Кам'яна та Павлівська. Назва відгідронімна, адже походить від назви річки Аталикова. Долину вперше згадав Е. Лясота, який відвідував Подніпров'я у 1594 році [1, с. 13]. Гідронім ^ оронім.

Великий Кушугум - Малий Кушугум - лівобережні відгалуження протоки Кушугуму. В основі другої назви закладено тюркізми куш і гум, що означає "пташиний пісок" [6, с. 52].

Великий Кушугум - Малий Кушугум - затоки проти Кушугуму. Назва походить від назви селища міського типу Кушугум [1, с. 212]. Оронім ^ гідронімічні назви (протоки, затоки).

Кушугум - селище міського типу на березі Каховського водосховища. Засноване в 1770 році запорізькими козаками та стихійними переселенцями. Назва за назвою протоки [1, с. 208]. Гідронім ^ ойконім.

Мала Більманка - Велика Більманка - балки, гирло за 3 км від села Більманки [2, с. 90]. Ці назви утворюють бінарну опозицію "великий - малий". Ойконім ^ оронім ^ гідронім.

Чингульський - курган, на південно-захід від південної околиці села Заможного, біля річки Чингулу. Курган, серед інших, що є біля нього, позначений на топографічних картах 1865 р. і 1941 р. Курган був названий дослідниками за назвою річки [2, с. 307]. Гідронім ^ оронім.

Юшанли - хутір, на лівому березі річки Юшанли, на території сучасного села Кірове. Хутір був заснований у 1830 р. відомим менонітським діячем Іоганном Корнісом [2, с. 309]. Гідронім ^ ойконім.

Для номінації географічних об'єктів велике значення мають опозиції, які виконують важливу роль у лексичному фонді топоніміки. Сам факт топонімічного протиставлення характерний для багатьох слов'янських територій.

Найпоказовішими в плані відбиття опозицій є топонімічні та гідронімічні назви. Оскільки початково головною природною функцією топонімів була адресна, тобто така, що містила відомості про сам об'єкт і про його зв'язки з іншими об'єктами, то система протиставлень часто базується на відношеннях "верхній - нижній", "ближній - дальній", "старий - новий", "малий - великий" "мокрий - сухий".

Для топонімічних та гідронімічних назв цього регіону характерним є опозиція "великий - малий", що вказує на розмір русла. Такі назви утворилися шляхом трансонімізації від більшого об'єкта Кушугум - Великий Кушугум - Малий Кушугум, Мала Токмачка, Мала Більманка - Велика Більманка.

Топонімічні протиставлення зумовлені рядом внутрішньомовних і екстралінгвальних факторів, зокрема використанням під впливом певних соціально-історичних та психолінгвальних чинників.

Найчастіше це відбувається, коли люди освоюють нові території, а старі назви залишаються, а також коли малі топооб'єкти отримують назви від великих топонімічних об'єктів.

Висновки

Основами географічних назв відтопонімного походження виступають назви населених пунктів, пагорбів, гір, земельних ділянок, річок, проток, балок. Вони вказують переважно на місце розташування поселення або на місце, з якого йшло переселення людей. Попри свою давність, типологічне розмаїття, топонімічні назви підпорядковані закономірностям тієї мови, з якої вони запозиченні. Крім того, топоніми - це особливий пласт лексики, в якому відображена матеріальна та духовна культура народу, що проживав на цій території, а також відображає вплив економічних та політичних процесів. Значна кількість топонімів вийшла з ужитку, але цінним краєзнавчим джерелом залишаються ті топонімічні назви, що ще збереглися в усному мовленні старшого покоління цього регіону.

Література

1. Князьков Ю.П. Запорізька область. Історико-географічний і топонімічний словник (Василівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Запорізький, Новомиколаївський). Запоріжжя: Тандем-У, 2004. Вип. 1. 320 с.

2. Князьков Ю.П. Запорізька область. Історико-географічний і топонімічний словник (Великобілозерський, Кам'янсько-Дніпровський, Куйбишевський, Михайлівський, Оріхівський, Пологівський, Розівський, Токмацький райони). Запоріжжя: Тандем-У, 2006. Вип. 2. 339 с.

3. Князьков Ю.П. Запорізька область. Історико-географічний і топонімічний словник (Бердянський, Веселівський, Мелітопольський, Приазовський, Приморський, Чернігівський, Якимівський райони). Запоріжжя: Тандем-У, 2007. Вип. 3. 332 с.

4. Кримський А.Ю. Тюрки, їх мови та літератури. Київ, 2007. Т. 1 : Тюркські мови. 104 с.

5. Отін Є. С. До етимології слова товариш. Мовознавство. 1969. № 5. С. 58-62.

6. Стрижак О.С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини (Нижньонаддніпрянське Лівобережжя). Київ: Наукова думка, 1967. 127 с.

7. Фоменко В.Г. Звідки ця назва? Дніпропетровськ: Промінь, 1969. 104 с.

8. References:

9. Kniazkov Yu. P. Zaporizka oblast. Istoryko-heohrafichnyi i toponimichnyi slovnyk (Vasylivskyi, Vilnianskyi, Huliaipilskyi, Zaporizkyi, Novomykolaivskyi) [Zaporizhzhia Region. Historical-geographical and toponymic dictionary (Vasilyvskyi, Vilnius, Gulyaipilskyi, Zaporizhzhya, Novomykolaivskyi)]. Zaporizhzhia : Tandem-U, 2004. Issue 1. 320 p.

10. Kniazkov Yu. P. Zaporizka oblast. Istoryko-heohrafichnyi i toponimichnyi slovnyk (Velykobilozerskyi, Kamiansko-Dniprovskyi, Kuibyshevskyi, Mykhailivskyi, Orikhivskyi, Polohivskyi, Rozivskyi, Tokmatskyi raiony) [Zaporizhzhia Region. Historical-geographical and toponymic dictionary (Velikobilozersky, Kamiansko- Dniprovsky, Kuibyshevsky, Mykhailivskyi, Orihivskyi, Polohivskyi, Rozivskyi, Tokmaksky districts)]. Zaporizhzhia : Tandem-U, 2006. Issue 2. 339 p.

11. Kniazkov Yu. P. Zaporizka oblast. Istoryko-heohrafichnyi i toponimichnyi slovnyk (Berdianskyi, Veselivskyi, Melitopolskyi, Pryazovskyi, Prymorskyi, Chernihivskyi, Yakymivskyi raiony) [Zaporizhzhia region. Historical-geographical and toponymic dictionary (Berdyansky, Veselivskyi, Melitopolskyi, Pryazovskyi, Primorskyi, Chernihivskyi, Yakymivskyi districts)]. Zaporizhzhia : Tandem-U, 2007. Issue 3. 332 p.

12. Krymskyi A. Yu. Tiurky, yikh movy ta literatury [Turks, their languages and literature]. Kyiv, 2007. Vol. 1 : Turkic languages. 104 p.

13. Otin Ye. S. Do etymolohii slova tovarysh [On the etymology of the word comrade]. Linguistics. 1969. No. 5. P. 58-62.

14. Stryzhak O. S. Nazvy richok Zaporizhzhia i Khersonshchyny (Nyzhnonaddniprianske Livoberezhzhia) [Names of the rivers of Zaporozhye and Kherson Oblast (Lower Dnipro Left Bank)]. Kyiv: Naukova dumka, 1967. 127 p.

15. Fomenko V. H. Zvidky tsia nazva? [Where does this name come from?]. Dnipropetrovsk : Promin, 1969. 104 p.

Размещено на Allbest.ru