Idea hominis у вимірі слов’янської антропонімії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики

Південноукраїнський національний педагогічний університет

імені К.Д. Ушинського

Idea hominis у вимірі слов'янської антропонімії

Іліаді О.І., доктор філологічних наук, професор



Статтю присвячено реконструкції фрагментів «соматичного атласу» людини, відбитого в праслов'янському вокабулярії. Для відновлення праслов'янських слів-носіїв ідеї людини було використано архаїчну категорію лексем - антропоніми-композити (переважно). Їхню цінність для розв'язання проблеми опису idea hominis у мовній свідомості давніх слов'ян важко переоцінити.

1. (Загальний вид, обличчя): *bez-leph(ka), ^z^-razh^), *к^ьпо^Шъ, *lixo-vidh, *l'uto-vidъ, *milo-vidh, *ne-krash, *ne-lepa, *ne- ob-kazъ, *ne-vh-zorh, *1ьпъко^^ъ, *zhlo-vidh. 2. (Чоло, лоб): *golo- Celh, *Ыы^о-де1ъ. 3. (Особливості очей): *ЬеІо-ось, *belo-zorh, *kuko- ось, *ііхо-ось, *slepo-kora, *viro-okh. 4. (Особливості носа): *bhrdo- nosъ, *bhrno-nosh, *dьrbo-nosъ, *kuko-nosh(jb), *siro-nosh. 5. (Особливості губ): *belo-gqbh, ^mo-b^na, *qso-bhrnh, *polo-usth. 6. (Волосся, борода, вуса): *belo-kosh, *belo-mysh, *Сьто-кигъ, *сьто- mysh, *сьто^ъ, *kolo-QSh, *qso-bhrnh, *pr^do-qsh, *prqdi-qsh, *redo- QSh, ^ь^о^ъ, *vito-QSh, ^rto-QSh. 7. (Особливості шиї): *krivo- v$zh. 8. (Долоня: пальці): *bez-palhp, 'd^go-pah, *krivo-palh, *sesto-ра1ъ. 9. (Тіло, тулуб): *belo-g<gzъ, *сыто-у!ъ, *rgbo-g<gzh/*rgbo-guzh. 10. (Ноги, стопи): *bez-p^tbjb, *belo-pgth, *kosto-lyga, *khrno-nogh, *lgko-nogh, *suxo-pgth, *tri-nogh.

Усі відновлені слова-композити з урахуванням історичної морфології слов'янських мов первісно були ад'єктивами, і цей факт пояснює їхню здатність деталізувати атрибути людської зовнішності.

Ключові слова: етимологія, праслов'янський, композит, суфікс, антропонім.



Idea hominis in the light of the slavonic anthroponymy

Iliadi A.I. Doctor of philological sciences, Professor of the Department of Translation, Theoretical and Applied Linguistics South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky

праслов'янський ідея людина

The paper deals with the reconstruction of some fragments of the Human «somatic atlas», reflected in the Proto-Slavonic vocabulary. The archaic category of words (mainly anthroponymic compounds) was used for reconstruction of Proto-Slavonic lexical units, bearing the idea of human. It is difficult to overestimate the value of these anthroponyms for solving the problem of «idea hominis» description in the linguistic consciousness of ancient Slavonians.

1. (Facies): *bez-leph(ka), *bez-ob-razh^ь), *krasыno-vidh, *lixo- vidh, *l'uto-vidh, *milo-vidh, *ne-krash, *ne-lepa, *ne-ob-kazh, *ne-vh- zorh, ^nhko-vidh, *zhlo-vidh. 2. (Frons): *golo-celh, ^ь^-сє^.

3. (Oculi): *belo-oсь, *belo-zorh, *kuko-oсь, *l.ixo-oсь, *slepo-kora, *viro- okh. 4. (Nasus): *bhrdo-nosh, *bhrno-nosh, *dыrbo-nosh, *kuko-nosh(jь), *siro-nosh. 5. (Labia): *belo-g<gbh, *сьrno-bhrna, *<gso-bhrnh, *polo-usth.

6. (Capilli, barba): *belo-kosh, *belo-mysh, *сьrno-kurh, *сьrno-mysh, ^rno-Qsh, *kolo-Qsh, *qso-bhrnh, *prgdo-gsh, *prgdi-qsh, *redo-gsh, ^ь^^ъ, *vito-Qsh, *v^to-Qsh. 7. (Collum, cervix): *krivo-vgzh. 8. (Hir, palma: digiti): *bez-pa1ъ\ь, *dыlgo-palh, *krivo-palh, *sesto-palh.

9. (Corpus, dorsum): *belo-ggzh, *c^no-tylh, *rgbo-ggzh/*rgbo-guzh.

10. (Pedes, calx): *bez-pgthjы, *belo-pgth, *kosto-lyga, *khrno-nogh, *lgko-nogh, *suxo-pgth, *tri-nogh.

With taking into account of historical morphology of Slavonic languages all reconstructed in this paper words originally were adjectives and this fact may explain their ability to detalize the attributes of human appearance.

Key words: etymology, Proto-Slavonic, compound-word, suffix, anthroponym.



Вступ

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Здатність концентрувати інформацію про людину - особлива риса антропонімів, яка не потребує спеціального коментаря, оскільки особове ім'я саме по собі, власне, існує як засіб відокремити одного носія мовної культури від інших через підкреслення визначальної для його зовнішності, вдачі, соціального статусу, умов народження тощо риси. Сума ономасіологічних рис, актуальних для антропонімії, становить складну систему, детальний опис якої можливий лише за умови залучення зусиль цілого наукового колективу. Ще складніша ситуація з вивченням образу людини в іменнику реконструйованих мов, які не лишили по собі писемних пам'яток, але відновлюються завдяки свідченням їхніх мов-нащадків. Тут важлива увага до антропонімів-композитів - архаїчного класу імен, що часто сконцентровано містять оцінку людської вдачі, зовнішності тощо, первісно будучи складними ад'єктивами, які в найкращий спосіб характеризують їхнього носія. Отже, цінність подібного матеріалу для вивчення idea hominis в дзеркалі власних імен важко переоцінити.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної теми, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття. Через специфіку обраного виду лінгвістичного (етимологічного) аналізу критичний огляд наявних у літературі версій інтерпретації того чи того слова здійснюється (за потреби) безпосередньо в процесі роботи з кожним розглядуваним прикладом. Докладніше про джерела використаного далі матеріалу (з технічних причин економії місця посилання на більшість із них тут не подаються) див. у нашій попередній студії про реконструкцію фрагментів праслов'янського словника на основі ономастичного матеріалу [13].

Формулювання мети статті. Мета пропонованої студії - виділити потенційно давні, збережені в антропонімії, лексеми, утворені для характеристики зовнішнього виду людини. Мета реалізується в таких завданнях: 1) етимологічний аналіз антропонімів, які відтворюють праслов'янські лексеми з відповідною семантикою; 2) реконструкція фрагментів «соматичного атласу» людини, відбитого в праслов'янському вокабулярії.



Виклад основного матеріалу дослідження

Отже, розглянемо доступний матеріал.

1. Facies

*bezlep^ka): ст.-рус. БезлЪпкинъ, XVI. Дериват із преф. *bez- від adj. *1еръ, пор. рос. лепый `хороший, гарний'. Суфікс -ък- має статус вторинного розширення давнього безсуфіксного прикметника.

*bezobraz^b): збереглося в похідних формах, пор. пол. Bezobrazow [17, с. 560], ст.-рус. Безобразов, 1612, Безобразовъ Владим^ъ МатвЪевичъ. Субстантивований в ономастиці архаїчний ад'єктив (пор. відсутність суфікса -ьп-, властивого пізнішим прикметникам на зразок рос. безобразный).

*krasbnovid^ пол. Krasnowidow - прізвище [17, c. 5597], укр. Красновид - прізвище (Луцьк) [8, с. 216]. Іменний композит *krasьnъ с *v/dK

*lixovid^' пол. lichowid - прізвище [17, с. 6298], (похідне) ст.-рус. Лиховидовъ Пашко (близько 1520 р.), Первуша Федорович Лиховидов, 1596 (Рославль), яке слугує єдиним джерелом реконструкції зазначеної праформи в ЭССЯ. Сюди ж ст.-рус. Лиховидовка, XVI - назва річки в колишньому каширському повіті, що також має в основі особову назву Лиховид (пор. семантично протилежне рос. миловид-ный, укр. миловидий `миловидий, привабливий').

TutovidK д.-серб. Lutovid (foутовид) - ім'я князя [12, с. 146]. Іменний композит adj. *Гиґь із *v^ъ, пор. *lixov^ъ, *milov^ъ.

*milovШъ: пол. Milowidow [17, с. 7256] - польське доповнення (в разі, коли це дійсно не східнослов'янський елемент) до матеріалів реконструкції відповідної праформи, яку в ЭССЯ відновлюють із урахуванням серб., хорв., рос. і укр. лексем на зразок серб., хорв. (рідкісне) milovid `миловидий'.

*nekrasK д.-рус. Некрас, XIII в. - особове ім'я. Граматичний варіант (о-основа) до *nekrasa, пор. ст.-рус. Некраса, 1565 (Суздаль), рос. діал. некраса `негарна, непоказна людина'.

*nelepa: (похідні) укр. Неліьпина, Нелипина, XIX - населений пункт у колишньому берегівському повіті (Закарпаття). Українське доповнення до статті ^е^ръ^ь) в ЭССЯ, пор. тут рос. нелепый `незграбний', а також ст.-пол. Nielepa.

*neobkazK макед. *Неоказ - антропонім, реконструкція якого видається виправданою з урахуванням ойконіма Неокази [5, с. 420], Неокази, XVI - місцева назва як плюральна форма імені *Неоказ, перенесена в топонімію. Відновлений таким чином архетип - дериват із запереченням *пе від *obkazъ, пор. чес. okaz `вид, вигляд', д.-чес. okaza `розкішність, блиск' тощо (в ЭССЯ наведені лише західно- та східнослов'янські приклади).

*nevbzor^ укр. стар. *Невзор - особове ім'я, пор. похідний ойконім Невзорове, 1765-1769 [1, с. 117]. Українське доповнення до

відповідної статті ЭССЯ, де представлені д.-рус., рос. діал. і блр. діал. лексеми, пор. рос. невзора `непоказна, непримітна людина'.

*tьnъkovidъ: укр. діал. Тонковид (Ровенська обл.) ~ тонковид `хто має тонкі риси обличчя' [7, с. 260], Tonkowid [17, c. 11726]. Іменний композит *Ьпъкъ `тонкий' із *vidh. Пор. *pblnovidh > укр. повновидий `у кого широке лице'.

*z^ovidK ст.-рус. Зловидовъ Иванъ, 1572 (Владимир) ~ рус.-ц.- слав. зловидный `потворний', `який має злий вигляд'.

2. Frons

*до1осе1ъ: ст.-рус. «Иван Голочолъ Дмитреев сын Давыдов», 1509, (похідне) «Борис Голочелов сын Дмитриева», 1550. Результат складання основ *go1ъ `голий' і *celo `лоб, чоло'. У другій частині можна вбачати ще adj. *celh(jb) ~ *celo, як у разі з рос. голо-лобый ~ лоб.

*tvbrdocelK чес. Tvrdocel Jan, XVI в. [16, с. 169]. Прикметник, утворений складанням *tvbrdh і *celo, чес. celo `лоб, чоло', пор. синонімічне рос. твердолобый.

3. Oculi

*Ье1оось: хорв. стар. Белоч, XVII (Трстен), похідне БелочиЬ (Врбовац, Загреб [6, с. 55]: як Belo- + ось `людина зі світлими очима'). Можливо, буквальним відповідником балканослов'янського *Beloocitjb є д.-пол. Micolai Byaloczicz ([18: I, с. 134]; щоправда, укладачі дають його як Biatocic на початку статті). Композит *belh & *oko, пор. далі *кикоось, *lixoocb.

*belozorb пол. Biatozor, Biatozor [17, c. 588] ~ укр. білозорий `хто має світлі очі'. Польські форми расширяють ареал рефлексів псл. *belozorh, яке в ЭССЯ відновлене на основі болг., серб., хорв., чес. і укр. прикладів.

*кикоось: хорв. Кукоч, 1825. Це ім'я В. Михайлович правдоподібно пояснив як сполучення Куко- (основа, представлена в словах на позначення чогось кривого, нерівного) й оч для характеристики косоокої людини [6, с. 634-635]. Складання *kuka й *oCb дало граматичний варіант до *oko, що становить другу частину іменних композитів. Пор. хорв. стар. Beloc (Трстен), XVII ([6, с. 55]: Belo + oCb) із постпозитивним adj. -ок, -оки (ср. црноок, ~ -и `чорноокий'), де -с виникло під упливом двоїни *oci (або через долучення -jb). Див. також *beloocb, *lixoocb.

*Ііхоось: ст.-рус. ряз. Лихочевъ, 1594-1597 - антропонім, Лихочовъ - ойконім. Композит *lixh `непарний, який не має пари' & *oko `око' чи *ok-jb (щоправда, *-ocb може бути пояснене впливом *oCi). Пор. вище *beloocb, *kukoocb.

*slepokora: пол. Slepokora [17, с. 10283]. Композит *sleph `сліпий' і *kora, ймовірно, фігурально - *`катаракта', пор. семантично близький ужиток цієї лексеми в російських діалектах: арханг. кора `плівка на грибах'.

*virook^ ст.-рус. (із епентетичним в) *Виро(в)ок > діал. *Вервок- антропонім, твірний для назви озера Вервоково, XVI. Композит псл. *virb `косоокий' (його пов'язують ще з д.-рус. увирити `косити оком', рос. діал. вирити `дивитися', серб., хорв. v^riti `т. с.' [4: I, с. 356]: із посиланням на Л. В. Куркіну) и *oko `око'.

4. Nasus

*b^donos^ рос. стар. Бордоносъ, XIX, пол. Bordonos - прізвище в сучасному польському антропоніміконі [17, с. 866], що, судячи з типу реалізації *ъ у структурі tert, є східнослов'янським лексичним елементом. Композит *b^d- (можливо, рудимент дієслівної основи, варіантної за вокалізмом до д.-інд. bardh-, vardh- `відрізати' ~ і.-є. *bher- `дряпати, різати') & *nosъ `ніс'. Див. ще: [10, с. 293-294].

*b^nonos^ ст.-рус. Бурносъ Иванъ, 1609, укр. *Бирнонос (із давнішого *Бърноносъ), збережене у складі похідних гідронімів Бирнос, Бирносово (в колишній Херсонській губ.), блр. *Бурнос (< *Бурноносъ < *Бърноносъ), твірне для ойконіма Бурносово (колишня Вітебська губ.). Засвідчені варіанти показують синкопу складу но, що не перешкоджає реконструкції наведенного вище архетипу як композита *b^na `губа' & *nosъ `ніс'. Не виключено, що випадіння складу в блр. *Бурнос зумовлене саме впливом структури апелятивів на зразок бурнос `бурчання в ніс'.

До репрезентантів *bъmonosъ логічно зарахувати ще укр. Борнос, ст.-укр. Василь Бурнос, 1558 г., рос. ойконіми Бурносов, Борносова, Борносово, які в українській ономастичній літературі зорієнтовані безпосередньо на *b^na `губа' і под. [10, с. 264].

*dьrbonosъ: рос. Дербаносов - сучасне прізвище. Композит *dьrbati та *nosъ `ніс' (про людину, що має звичку чесати ніс або про кирпату людину).

*kukonos^^: рус. Коконосово, XIX в. - топонім (Псковська губ.) - імовірно, спотворене *Куконосово, хоча не виключена питомість форми з о Коконос- < *koko-nosъ, де перший компонент - основа *kok-, варіантна до *kuk- (ЭССЯ: *koca). Сюди ж укр. Куконосов - прізвище [2, с. 67] ~ рус.-ц.-слав. куконосый `горбоносий' і под. (в ЭССЯ зі східнослов'янських рефлексів представлений лише рус.-ц.-слав. прикметник).

*sironos^ ст.-рус. Иван Артемьевич Широнос Осин, 1485 (Новгород), Иванко Васильев Широнос, 1568 г. (Корела) ~ рос. діал. карел. широносый `невгамовний, той, хто пхає свого носа в усі справи' (І. А. Кюршунова). Комбінація основ *^гъ & *nosъ (пор. *sirop$fa).

5. Labia

*belogQbK д.-пол. Biaiogqb: Martinus Baloganb, 1452 г. [18: I, c. 134], (похідне) ст.-рус. волог. Белогубкин Иван Никифоров, 1678 г. Ад'єктивний композит *Ье1ъ і *дрЬъ ~ *gQba `губа'.

*СьгпоЬъгпа: серб. Cmdbmja [11, c. 311], хорв. Crnobrnja [14, c. 100]. Композит adj. *сьтъ & *b^na `губа'. Ця форма цінна тим, що консервує релікт серб./хорв. subst. *6p^a/*brnja, яке нині доступними джерелами фіксується лише у складі похідного brnjica `кільце, що продягається худобі через губу' (ЭССЯ). Тож, видається доцільним визначення серб./хорв. імені як рефлекса пізнього псл. діал. *сьто- b^na, співвідносного з *bъmo-nosъ (див. вище).

*QSob^nK чес. Usobrno, Usobrny - топоніми (в літературі співвіднесені зі ст.-сл. ясъ, рос. ус, болг. бърна `губа' та ін.) [15, с. 113], явно пов'язані з антропонімічною лексикою, оскільки тут представлене складання компонентів, які характеризують деталі зовнішності людини («губовусий», точніше - «вусогубий»).

*poloust^ ст.-укр. Полоусъ бедоръ - Запорозький гетьман, 1595, Феско Полоусъ [3, с. 60], укр. Полоусов [2, с. 88], ст.-блр. Ивашъко Полоусы, XVI в. ~ рос. діал. полоусый, новосиб. полоустый `із широким горлом (про глиняний глек)'. Композит *роІ^ь `порожній' & *usta `уста'. Очевидно, первісний прикметник.



6. Capilli, barba

*belokos^ хорв. Бjелокосиfi (Дубровник) ([6, с. 75]: из бео + коса як назва сивої людини), пол. Biaiokos [17, с. 583]. Ад'єктивний композит *Ье1ъ & *kosa.

*belomys^ пол. Biaiomyza, Biaiomyzy, Bieiomyzy [17, c. 583, 627] з експресивним z, пор. s в пол. іменах Czernomysa, Czernomysy. Прикметник архаїчного типу, що являє композит *Ье1ъ & *mysa, див. далі *Cьmomysъ.

*сьгпокигъ: хорв. Crnokur [14, c. 100]. Складання основ adj. *сьтъ & *kuriti (s$), пор. серб. діал. курити `курити; підпалювати; горіти', курити се `мести, порошити (про сніг)' тощо. Дослівно - людина з волоссям, ніби вкритим чорним пилом, пор. діаметрально протилежне рос. белокурый, яке М. Р. Фасмер тлумачить як «ніби вкритий білим пилом», виводячи від курить, пор. ще пол. kurz `пил'.

^momysK пол. Czarnomys [17, c. 1714], ст.-рус. Черномысъ Тишко, 1606 г. Комбінація основ *сьтъ `чорний' & *mysъ, пор. укр. діал. миза `морда', блр. мыза, мьіса `морда (про тварин і людину)'. Композит, імовірно, первісно мав статус прикметника, пор. рос. діал. курськ. голомызый `безбородий від природи' та пол. Czernomysy - особове ім'я. Сюди ж пол. форми з експресивним варіюванням s: z, пор. Czernomysa, Czernomysy на противагу Biaiomyza, Biaiomyzy [17, c. 583, 1762].

*CbrnoQS^ пол. Czarnowqs - прізвище, для якого в польськом же именнику існує східнослов'янський відповідник (укр. чи блр. елемент у місцевому антропоніміконі) Czernous поряд із частково адаптованим фонетично (ср. Czarn- замість Czern-) Czarnous [17, c. 1715, 1762]. Композит *сьтъ & QSb `вус', пор. протилежні рос. Белоус, укр. Білоус, Білоусенко та ін. сучасні прізвища.

*koloQSK укр. Колоус - прізвище [7, с. 198]. композит *kolo `коло, кільце' & *QSъ `вус' (про чоловіка із закрученими кінчиками вусів). пор. ще однотипні в плані номінації *vitoQSъ і *vьrtoQSъ (див. нижче).

*QSOb^nK чеш. usobrno, usobrny - топоніми ~ ст.-сл. ясъ, рус. ус, болг. бърна `губа'), тобто «губовусий», «вусогубий» (див. вище).

*pr§doQSK відновлюється з урахуванням блр. стар. Предоусова, XVI - назва пустоші в колишній Вітебській губ. утворення на базі основ *pr$do, *pr$sti `прясти' & *Qsъ `вус'.

*prQdiQS^ хорв. Prudeus, Prudeuz [14, с. 535], укр. Прудиус, Продоус, Придивус - антропоніми ~ діал. продаус `дорослий учень із вусами' [7, с. 237], прудивус `вусань', прудиус `т. с.' ([4: iv, с. 616]: «складне утворення з не зовсім ясним першим компонентом пруди-, можливо, пов'язаним давнім чергуванням голосних із прясти, пряду»; хорв. форми тут не фігурують). складання основ дієслова *prQditi `заводити, розводити' (пор. рос. діал. прудить перех. `плодити, розводити кого-, що-н.') & *QSЪ `вус', пор. також *kOІOQSЪ (вище), *vitoQsъ, *vьrtoQSъ (див. нижче). Серед наведених укр. форм можуть бути й рефлекси псл. *pr§diQsh із препозитивним *pr$di, тобто imper. до *pr$sti, *pr$dQ `прясти' (пор. вище наведений в ЕСУМ погляд).

*redogsK ст.-рус. Редоусов, твірне для ойконіма Редоусовская, 1563. Архаїчне за формою (пор. кореневий ад'єктив замість суфіксального *redhkh) складання основ adj. *redh і subst. *Qsh.

*tvьrdOQSъ: ст.-рус. Твердоусъ Игнатко, 1657 г. Ад'єктивний композит *1уыбъ и *QSЪ.

*vitOQSK ст.-рус. Витусово - ойконім (Новгородська земля) < *Витоусово. Іменний композит part. Vife `звитий, закручений' & *Qsъ `вус' (йдеться про позначення такої риси чоловічої зовнішності, як закручені чи вигнуті вгору кінчики вусів). пор. наступне *vьrtoQSъ.

*vbrtOQSK ст.-рус. Вертаусов Платон, XVII (Курськ). Складання основ *vbrteti `вертіти' & *Qsъ `вус'. Імовірно, первісний ад'єктив.



7. Collum, cervix

*krivov§zK пол. Krzywowiqza [17, с. 5776], укр. Кривов'яз, Кривов'язюк - прізвища. Ад'єктивний композит *kriуъ & *у^ъ, укр. в'язи, чеш. vaz `потилиця'.

8. Hir, palma: digiti

*bezpalbj^ пол. Bezpata, Bespata [17, c. 548, 560] ~ рос. беспалый `у кого нема одного чи більше пальців' (ЭССЯ: лише рос. і укр. матеріал + явно інноваційні пол. bezpalcy, блр. бяспальцы).

*dblgopalK пол. Dotgopatow - прізвище [17, c. 2096], ймовірно, перенесене зі східнослов'янської території, де псл. *dbigh `довгий' представлене саме як долгий чи довгий, а не dtugi, як у поляків, у чиїй вимові було би *Dtugopatow. Псл. *dbigopah - ад'єктив із архаїчною морфологією: тут маємо *dbigh & *paih - безсуфіксна форма до *paibcb `палець'. Власне, відсутність суфіксації (-ьсь) у постпозитивному *-paih - показник давності композита.

*krivopalb: ст.-рус. Кривопаловъ Якушка - Нижегородский посадский, 1672. Композит adj. *krivh & subst. *paih (другий компонент звичайно функціонує в ускладненій формі *pai-bcb `палець'). Архаїчна коренева форма *paih уможливлює праслов'янську хронологію цього, первісно ад'єктивного, утворення.

*sestopalb: пол. Szostopai, Szestopatow [17, c. 11132, 11219], ст.- рус. Иван Шестапалов, 1642. Композит num. *sestb & subst. *pah `палець'.

9. Corpus, dorsum

*belogQZb: ст.-рус. волог. Белогускины Иван Козмин с., 1795, Дмитрий и Александр Петровы дети, 1830. Ю. І. Чайкіна виводить прізвище від прізвиська Белогузка ~ др.-рус. гузня `задня частина тіла, сідниці'. Антропонім цікавий тим, що є доказом існування східнослов'янських рефлексів *beiogQZh (в ЭССЯ воно відновлене винятково на матеріалі південнослов'янських мов).

'^moty^: д.-пол. Czamotyt Induccio Nicolai Czamotii, 1430 [18: VII, c. 36]. Композит *сьтъ `чорний' & *tyih, пол. tyt `задня частина, спина'.

*r§bogQzW*r§boguzK ст.-рус. Семен Ребагуз, 1645 г. (Вязьма). Композит *r$bh `строкатий' & *gQZh/*guzh `зад', пор. однотипне укр. чорногуз `лелека'.

10. Pedes, calx

^zp^tb^: ст.-рус. Беспятый Захар, XVI, Безпятый Андрей Захаровъ, Торопъ Михайловъ сынъ Безпятого, XVII ~ рос. діал. арханг. беспятый `той, у кого п'ятки не випинаються назад', `той, хто не вміє ходити належним чином'. Складний прикметник архаїчної структури, утворений преф. *bez- і subst. *p$ta `п'ята, п'ятка'.

*belop§tb: хорв. Белопета (Загреб), Билопета, 1743 (Боснія) [6, c. 55, 70]. Ад'єктивний композит *beih & *p$ta.

*kbrnonogb: пол. Kiernoga [17, c. 4872] - синкопована форма до *Kiernonoga. Ад'єктивний композит *къгпъ & *nogh (~ *noga, *beznogh), співвідносний з *khrnorQkh, *khmopaihjb, *khrnoiaphjb та ін.

*kostolyga: ст.-рус. *Костолыга - особове ім'я, твірне для прізвища Костолыгин, 1636, пор. ще д.-новг. Костолыжа, 1501 - ойконім. Композит *kostb & *lyga, пор. блр. діал. лЫга `нога', льігі `тонкі ноги' (ЭССЯ: стаття *lygati II). Таким чином, *kostolyga позначало людину з тонкими ногами (фігурально - «кістяну» ногу).

*къгпоподъ: пол. Kiernoga [17, c. 4872] < *Kiernonoga. Складний прикметник, утворений з *къгпъ `обрізаний, поламаний, спотворений' і *noga, пор. *khmorQkh(jb). Синкопа складу no (вона мала місце вже в історичний період) - явище часте в рефлексах складних слів із препозитивним *khrn-, пор. матеріали ЭССЯ.

Чфкоподъ: ст.-рус. Фетча Фатьянов Луконог, 1568 (Корела;

І. А. Кюршунова зіставляє першу частину з рос. лука `вигин [...]', яке підказує, що *луконогий - `той, у кого вигнуті (викривлені) ноги'; вік утворення вона не зазначає). Псл. *lQkonogh - ад'єктивний композит *lQkh `вигин, дуга' & безсуф. прикметника до *noga, пор. *lQkonosh(jb) в ЭССЯ.

*suxop§^: д.-пол. (похідне) Suchopiqtek: Nobilis Stanislaus dictus Suchopyantek, 1442 [18: VII, c. 245], рос. Сухопет - сучасне прізвище. Композит ад'єктивної морфології *suxъ & *p$ta `п'ятка'.

Чпподъ: Trinoga (Darinoga), X ст. - слов'янське особове ім'я у венеціанських документах, пол. Trzynoga - прізвище [17, с. 11836]. Іменний композит num. *tri `три' & adj. *nogh(jb), як у рос. дву-ногий, одно-ногий і под., пор. укр. Трирога, 1720 г. (Triroha) - прізвище (Закарпаття) ~ три роги [9, с. 559].



Висновки

Групова реконструкція праслов'янських слів, які використовувалися для позначення специфічних рис людської зовнішності, дає підстави зробити кілька висновків практичного характеру.

1. Всі реконструйовані лексеми-композити з погляду історичної морфології слов'янських мов первісно належали до ад'єктивів, і цей факт пояснює їхню здатність деталізувати атрибути людської зовнішності.

2. До складу ад'єктивів-композитів на правах препозитивної частини входили основи іменників (*bhrna, *kuka (*koka), *kolo, *Qsh), прикметників (*belh, *сьтъ, *db1дъ, *golh, *kostb(jb), *krasьnъ, *krivh, *lixh, *l'utb, *lQkb, milh, *polhjb, *redh, *г$Ьъ, *slёpъ, *suxъ, *sirh, *tvbrdh, *tbnhkh, *virh, *Zhlh), дієприкметників (* khrnh, *vith), числівників (*sestb, *tri) і дієслів (*bhrd-, *dbrbati, *pr$do, *pr$sti, *prQditi, *vbrteti).

3. Постпозитивним елементом були: соматичні терміни (назви частин тіла), назви волосся (в тому числі у вигляді зачіски), вусів, а також лексема на позначення зовнішності загалом (*vidh).

Перспективи подальших розвідок ми бачимо в залученні більшої кількості матеріалу, завдяки якому потенційно можлива глибока деталізація «соматичного атласу» людини як способу вивчення idea hominis у мові давніх слов'ян.



Література

1. Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр.: покажчик населених пунктів. Київ: Друк. МВС України, 1959. 184 с.

2. Горпинич В. О. Прізвища степової України: Словник. Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. 404 с.

3. Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII- XVIII ст.) / [Упор., підгот. до друку та передмова В. О. Мокляка]. Полтава: АСМІ, 2007. Т. І. 400 с.

4. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / [За ред. О. С. Мельничука]. Київ: Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.

5. Микулчик И. Антички градови во Македонка. Скоп|е: МАНУ, 1999. Къ. 8. 457 с.

6. МихаіловиЬ В. Српски презименик. Нови Сад: Аурора, 2002. 735 с.

7. Пура Я. О. Край наш у назвах. Рівне: [Б. в.], 1999. Ч. 3. 287 с.

8. Скорук І. Д. Прізвища-композити в антропоніміконі м. Луцька. Актуальні питання антропоніміки: Збірник матеріалів наукових читань пам'яті Юліана Костянтиновича Редька. Київ: НАНУ, 2005. С. 207-217.

9. Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців. Історико- етимологічний словник. Львів: Світ, 2005. XLVIII, 701 с.

10. Шульгач В. П. Нариси з праслов'янської антропонімії. Київ: Довіра, 2008. 413 с.

11. Bjelanovic Z. Rjecnik antroponima Bukovice. Ономатолошки прилози. Београд: САНУ, 1989. Къ. X. С. 176-363.

12. Gesta regum sclavorum (= Извори за српску истори|у. Къ. 7) / [Изд. приред. и текст прев. Драгана Кунчер]. Београд: Истори|ски институт, 2009. 181 с.

13. Iliadi A. I. Proto-Slavonic Reconstruction and Slavonic Anthroponymy. Kirovograd (manuscript). 375 p.

14. Leksik prezimena Socijalisticke Republike Hrvatske. Zagreb: Institut za jezik, 1976. 772 s.

15. Liewehr F. Zur Ausdrucksverstarkung im Slavischen. Zeitschrift fur slavishe Philologie. 1954. Bd XXIII/1. S. 89-115.

16. Listar k dejinam SkolsM Kutnohorskeho (1520-1623) / [Sest. dr. Vojtech J. Novacek]. Historicky archiv. Praha, 1894. C. 5. 231 s.

17. Slownik nazwisk uzywanych w Polsce na pocz^tku XXI wieku / [Oprac. K. Rymut]. Krakow, 2003 (електронна версія).

18. Slownik staropolskich nazw osobowych / [Pod red. W. Taszyckiego]. Wroclaw etc.: PAN, 1965-1985. T. I--VII.



References

1. Generalny opys Livoberezhnoyi Ukrayiny 1765--1769 rr. [The complete description of Left-Bank Ukraine]. Kyiv: Druk. MVS Ukrayiny, 1959. 184 p.

2. Gorpynych V. O. Prizvyshcha stepovoyi Ukrayiny: Slovnyk [The Surnames of Steppe Ukraine]. Dnipropetrovs'k: DDU, 2000. 404 p.

3. Dzherela z istoriyi Poltavs'kogo polku (seredyna XVII--XVIII st.) [Sources on the History of Poltava regiment]. Poltava:ASMI, 2007. Т. І. 400 p.

4. Etymologichny slovnyk ukrayins'koyi movy [An Etymological Dictionary of Ukrainian Language]. Kyiv: Naukova dumka, 1982--2012. Т. 1--6.

5. Mikulcic I. Anticki gradovi vo Makedonija [The Antique Cities in Macedonia]. Skopje: MANU, 1999. Knj. 8. 457 p.

6. Mihajlovic V. Srpski prezimenik [Serbian Namelist]. Novi Sad: Aurora, 2002. 735 p.

7. Pura Ya. O. Kray nash u nazvakh [Names of Our Land]. Rivne: [B. v.], 1999. Ch. 3. 287 p.

8. Skoruk I. D. Prizvyshcha-kompozyty v antroponimikoni m. Luc'ka [Nominal Compounds (Surnames) in the Anthroponymicon of Lutsk]. Aktualni pytannia antroponimiyi [Issues of Anthroponymy]. Kyiv: NANU, 2005. P. 207--217.

9. Chuchka P. P. Prizvyshcha zakarpats'kykh ukrayintsiv. Istoryko- etymologichny slovnyk [Surnames of Ukrainians of Zakarpathia]. Lviv: Svit, 2005. XLVIII, 701 p.

10. Shulgach V. P. Narysy z praslov'ans'koyi antroponimiyi [Essays on Proto-Slavonic Anthroponymy]. Kyiv: Dovira, 2008. 413 p.

11. Bjelanovic Z. Rjecnik antroponima Bukovice. Onomatoloski prilozi. Beograd: SANU, 1989. Knj. X. P. 176--363.

12. Gesta regum sclavorum. Beograd: Istorijski institut, 2009. Knj. 7.181 p.

13. Iliadi A. I. Proto-Slavonic Reconstruction and Slavonic Anthroponymy. Kirovograd (manuscript). 375 p.

14. Leksik prezimena Socijalisticke Republike Hrvatske. Zagreb: Institut za jezik, 1976. 772 s.

15. Liewehr F. Zur Ausdrucksverstarkung im Slavischen. Zeitschrift fur slavishe Philologie. 1954. Bd XXIII/1. S. 89--115.

16. Listar k dejinam Skolstvf Kutnohorskeho (1520--1623) / [Sest. dr. Vojtech J. Novacek]. Historicky archiv. Praha, 1894. C. 5. 231 s.

17. Slownik nazwisk uzywanych w Polsce na pocz^tku XXI wieku / [Oprac. K. Rymut]. Krakow, 2003 (електронна версія).

18. Slownik staropolskich nazw osobowych / [Pod red. W. Taszyckiego]. Wroclaw etc.: PAN, 1965-1985. T. I--VII.

Размещено на Allbest.ru

...