Реалізація тема-рематичної прогресії у французьких публіцистичних текстах

У статті прослідковано реалізацію тема-рематичної прогресії у французьких публіцистичних тестах (на матеріалі французьких періодичних видань Le Figaro, Le Monde). Автором розглянуто загальні характеристики та структурні особливості французької газетної статті, серед яких доцільно виділити наступні: кожне французьке видання є направленим, має свою цільову аудиторію та висвітлює події з тієї позиції, яка їм ближча та яку вони підтримують. Витримки важливих статей у французькій газеті представлені на шпальтах, із зазначенням сторінок, на яких можна з ними ознайомитися. Кожна французька газета поділена на рубрики, розташування статті на газетній сторінці свідчить про її важливість: статті розміщують у порядку від більш важливих, до менш важливих. Власне сама стаття складається з таких структурних компонентів: заголовок, підзаголовок, врізка, вступ, основний текст статті, кінцівка. Автор детально проаналізував кожен із зазначених структурних компонентів та відстежив їх роль у розгортанні тема-рематичній прогресії.

Окрім цього у статті розглянуто явище актуального членування речення, що належить до сфери комунікативного синтаксису, в межах якого речення трактується не на основі традиційного формально-граматичного членування, а на основі смислового, актуального членування.

Під терміном «актуальне членування речення» розуміємо поділ речення на нову інформацію (рему) та вже відому з контексту (тему). У статті наведено характерні особливості актуального членування, до яких відносимо наступні: актуальне членування реалізує себе виключно у мовленні, в межах синтаксичної конструкції; визначає комунікативне навантаження речення; його межі нефіксовані на письмі, воно не збігається із формально-синтаксичним членуванням; уточнює значення своїх одиниць, зокрема, виявляє віднесеність до категорії означеність/неозначеність; тісно пов'язане із семантичною структурою речення і його лексичним наповненням; йому притаманні специфічні засоби вираження (порядок слів, інтонація, використання часток та ін.); не є довільним, оскільки певним типам речень (залежно від формальної організації, лексичної й семантичної структури) характерний відповідний тип актуального членування.

Ключові слова: актуальне членування речення, комунікативна мета, комунікативний синтаксис, смислове членування, тема, рема, публіцистичний текст.

Виклад основного матеріалу

У ході розвитку теорії актуального членування у лінгвістиці для позначення того ж явища використовується ряд інших термінів: комунікативне членування, смислове членування, контекстуальне членування, предикативне членування, тема-рематичне членування, логіко-комунікативне членування, функціональна перспектива речення, комунікативна перспектива речення. Термінологічні варіації мають також і структурні компоненти актуального членування, а саме: основа та ядро, логічний суб'єкт та логічний предикат, психологічний суб'єкт та психологічний предикат, основа висловлення та предикована частина, тема та рема, тема та основа, тема та привід, дане та нове, відоме та повідомлюване, тема та кінцева частина, підґрунтя та фігура тощо. Найуживанішими на сьогодні є терміни тема та рема, якими ми й оперуватимемо у нашій статті. Під ремою, ми розуміємо актуально значущішу, нову інформацію, під темою - вже відому.

Актуальне членування, відтак, тлумачиться, як виокремлення у реченні вихідної частини повідомлення - теми (даного), і того, що повідомляється про неї - реми (нового). (Загнітко, 2001: 130). Це таке членування, при якому береться до уваги комунікативне завдання в кожному конкретному акті мовлення. тема рематичний прогресія французький газетний

Характерними особливостями актуального членування речення є наступні:

1) належить до сфери комунікативного синтаксису;

2) можливе лише в межах синтаксичної конструкції;

3) реалізує себе лише у мовленні, оскільки в мові є потенційним;

4) встановлює комунікативне навантаження речення;

5) бінарне, має дихотомічний характер;

6) його межі рухливі, нефіксовані на письмі (здебільшого), залежить від інтонації, порядку слів, інших актуалізаторів, не завжди збігається із формально-синтаксичним членуванням;

7) уточнює значення своїх одиниць, зокрема, виявляє віднесеність до категорії означеність/неозначеність;

8) тісно пов'язане із семантичною структурою речення і його лексичним наповненням;

9) йому притаманні специфічні засоби вираження (актуалізатори): порядок слів, інтонація, використання часток та ін.;

10) не є довільним, оскільки певним типам речень (залежно від формальної організації, лексичної й семантичної структури) характерний відповідний тип актуального членування (Загнітко, 2001:152).

Отже, у мовознавстві під актуальним членуванням речення розуміють його поділ на дві смислові частини - тему та рему, одна з яких (тема) є носієм відомої інформації або ж випливає з контексту, а друга (рема) є носієм нової. Завдяки актуальному членуванню речення відбувається рух думки від даного до нового та досягається поставлена мовцем (автором письмового повідомлення) комунікативна мета.

Перш ніж перейти до детального аналізу теми та реми у французьких публіцистичних текстах, варто зазначити певні загальні характеристики та структурні особливості французької статті, які також беруть участь у представленні читачеві нової інформації та загалом впливають на її сприйняття. Відтак, важливе значення має саме видання. Наприклад, якщо це газета «Liberation », то для французького читача одразу зрозуміло, що це соціалістичне видання. «Le Figaro» - видання, що відображає точку зору поміркованих правих партій, «Le Monde» - газета ліволіберальних поглядів. Відповідно, кожне видання висвітлюватиме події з тієї позиції, яка їм ближча та яку вони підтримують. Витримки важливих статей у французькій газеті будуть представлені на шпальтах (а la une), із зазначенням сторінок, на яких можна ознайомитися з цими статтями. Кожна французька газета поділена на рубрики, які також відіграють важливу роль у комунікативному плані, адже несуть інформацію стосовно того, до якої сфери життєдіяльності відноситься стаття: політика, міжнародні відносини, спорт, відпочинок тощо. Розташування статті на газетній сторінці свідчить про її важливість. Так, редакційна стаття (article de fond) традиційно розміщуються на першій сторінці. Інші статті можуть бути розташовані у верхній частині газетної сторінки або в «підвалі». Статті, що знаходяться у «підвалі» є менш важливими аніж ті, що розміщені у верхній частині.

Умовно структуру французької статті можна поділити на такі структурні частини: заголовок (назва); підзаголовок; врізка (лад); вступ (1 абзац); основний текст статті; кінцівка.

Зупинимося більш детально на зазначених структурних елементах. Виділяють два типи статей: із заголовком та без заголовку.

Переважна більшість французьких статей все ж має заголовки. Французькі публіцистичні тексти можуть мати заголовок, який в чіткій конкретній формі висловлює основну думку, концепцію, задум автора.

За своїм смисловим навантаженням заголовки поділяються на такі, що несуть у собі:

- тему (презентація того, про що йтиме мова у статті);

- ідею (авторську модальність).

Наведемо приклади заголовків, які є темою:

1. «Irak: un militaire ukrainien tue, deuxautes blesses» (Le Figaro);

2. «Peines de prison a vie pour trois membres du Hamas» (Le Figaro);

3. «Deux membres du Fatah abattus» (Le Figaro);

4. «Explosion de sept bombes annoncees par l'ETA: cinq blesses legers» (Le Figaro);

5. «Le Japon frappe par un violent typhon: cinq morts» (Le Figaro).

Такі заголовки найчастіше зустрічаються у статтях, що носять винятково інформативний характер та мають на меті передачу певного повідомлення. Авторська оцінка в таких заголовках не простежується і визначити ставлення автора до піднятої проблематики неможливо.

У деяких статтях автор лише називає проблему, вирішення якої наводиться у тексті. Проблема може також бути поставлена у формі запитання, тобто це статті з певною проблематикою, вони несуть у собі конкретну ідею. Наприклад:

1. «Les voitures roulant au GPL sont-elles dan- gereuses?» «Viol collectif en Inde: on proces pour l'exemple?» (Le Monde);

2. «La route de Nord-Est. L'autre canal de Suez?» (Le Monde);

3. «Mariage gay et AMP: diviser pour mieux regner» (Le Figaro);

4. «Des investissements massifs dans le Grand Nord» (Le Monde).

У таких заголовках вже простежується особистість автора, однак його ставлення до проблематики не виражене. Вирішення проблеми запропоновано безпосередньо у самій статті.

Досить часто трапляються і такі випадки, коли заголовок статті завуальований метафорично чи метонімічно. Останній тип заголовку приймає форму одного з речень чи висловлювань, або навіть словосполучення, які зустрічаються у тексті і, таким чином, назва ніби є представленням усього тексту. Наприклад:

1. «L'Elysee prend la main» (Le Monde);

2. «ЬгаёР La chute des seigneurs» (Le Monde);

3. «Latinos contre gringos» (Le Monde);

4. «Chine. La montee en puissance» (Le Monde);

5. «Pour toi, j'ai tue» (Le Figaro).

У таких заголовках можна чітко простежити оцінку автора, його суб'єктивне ставлення до піднятої проблематики. Так, у першому та четвертому прикладах оціночний ефект досягається шляхом використання зниженої лексики.

Заголовок є невід'ємним компонентом статті. Він несе в собі риси того явища, яке викликало інтерес в автора та спонукало його до написання статті. Заголовок є узагальненням змісту всього тексту, він ніби фокусує увагу читача, готує його до сприйняття подальшого викладу матеріалу. Заголовок набуває статусу інформаційного центру: він не лише вказує на зв'язок зі змістом статті та характеризує останню, але й сам насичений змістом. Відповідно, заголовок несе в собі рематичну, нову, інформацію, а отже, аналіз тема-рематичної структури тексту варто починати саме із заголовка.

Наступним структурним компонентом французької статті є підзаголовок. Варто одразу зауважити, що не всі статті містять цю структурну складову. Ми розглянули приклади підзаголовків та спробували простежити взаємозв'язок заголовка та підзаголовка:

1. «Viol collectif en Inde: on proces pour l'exemple?»

Les agresseurs de l'etudainte decedee samedi ont ete inculpe hier. Ils risquent la pendaison (Le Monde).

У наведеному підзаголовку бачимо конкретизацію заголовку. Автор уточнює що саме він має на увазі під «груповим зґвалтуванням».

2. «L'Elysee prend la main»

A la demande de Nicolas Sarkosy, un coordonateur national vient d'etre nomme pour mieux lutter contre le terrorisme. Confie a Bernard Bajolet, diplomate atypique, ce poste renforce le controle presidentiel sur les services secrets (Le Monde).

У заголовку до цього прикладу простежується лише критична оцінка автора, про що ж сама стаття читачу залишається лише здогадуватися. У підзаголовку визначається тема статті - мова йтиме про створення, за вказівкою Ніколя Сар- козі, нової посади міжнародного координатора, на яку призначили Бернара Божоле.

3. «Israel. La chute des seigneurs»

Meme s'il semble encore tirer partout les ficelles, les echecs et les bavures en cascade ont donne un coup a la legende du Mossad tentaculaire et tout- puissant (Le Monde).

Як і в попередньому прикладі, заголовок не передає змісту статті. Зрозуміло, що мова йтиме про невдачі, однак, які саме? У підзаголовку відбувається конкретизація - мова йтиме про невдалі операції ізраїльської спеціальної служби Моссад.

4. «Latinos contre gringos»

Washaington a perdu de son influence dans son arriere-cour. De nombreux pays du sous-continent basculent a gauche et l'annee electorale 2006 devrait confirmer la tendance (Le Monde).

У заголовку автор використав зневажливу форму звертання до американців, висловивши, таким чином, власне ставлення, однак дає розмите уявлення про зміст статті. З підзаголовка стає зрозуміло, що мова йтиме про втрату США своїх позицій у Латинській Америці.

5. «Chine. La montee en puissance»

Le Guoanbu, specialise dans l'espionnage economique et financier, deploie ses antennes tous azimuts, autant en Asie qu'en Occident... Une efficacite qui impressionne (Le Monde).

Як і в попередніх прикладах, у підзаголовку відбувається конкретизація: автор пояснює, яким саме чином Китай зазнає підйому - шляхом зміцнення позицій своєї розвідувальної служби в країнах Азії та на Заході.

Отже, підзаголовок в свою чергу є носієм рема- тичної інформації. Він може бути продовженням назви статті, уточнювати її, за умови, якщо заголовок не є завуальованим. Якщо ж назва незрозуміла, то у підзаголовку визначається основна проблематика статті.

Ще одним структурним компонентом французької статті є врізка (лад). Саме у цій частині автор подає рематичну інформацію у стислій формі. Завдяки врізці можна зрозуміти стислий зміст статті, не читаючи її повністю. Наприклад:

Les espions chinois du Guonbu ont pu penetrer la recherche nucleaire americaine (Le Monde).

Отже, ми бачимо, що ремою наведеної статті є інформація стосовно того, що шпигуни китайської розвідки змогли заволодіти відомостями стосовно стану американських ядерних розробок. Переглянувши заголовок, підзаголовок та врізку можна скласти уявлення про зміст статті та вирішити для себе, цікавить вас вона чи ні.

Перший абзац французької статті (вступ) з точки зору комунікативної прогресії несе смислове навантаження. Саме тут автор формулює головну думку статті. Усі ключові слова також наявні у першому абзаці. До прикладу, візьмемо ті ж статті, в яких ми порівнювали заголовки з підзаголовками:

1. Les cinq suspects du viol collectif d'une etudainte indienne, decedee samedi des suites de ses blessures, ont formellement ete inculpes hier par un tribunal de Saket, au sud de Delhi, de meurtre, enlevement et viol. L'agression avait declenche la colere de la population qui, pendant des jours, a battu le pave de la capitale indienne pour reclamer des mesures efficaces pour proteger les femmes contre les violences sexuelles (Le Monde).

У першому абзаці автор конкретизує заголовок та підзаголовок: він вказує на кількість підозрюваних та на пред'явлене їм звинувачення за викрадення, зґвалтування та вбивство. Можна припустити, що в наступних абзацах статті розглядатимуть деталі вчинення злочину тайого наслідки.

2. Il sera les yeux et les oreilles du president. Vingt- quatres heures sur vingt-quatre, un coordonnateur national veillera bientot, de l'Elysee, sur les services de renseignement fran^ais. Une information recueillie a Bagdad, une image satellite prise depuis le ciel afgan, un virement suspect repere sur un compte offshore ou la detection d'un reseau islamiste radical en banlieu: des septembre, les secrets des espions, contre-espions, policiers, gendarmes et douanires specialises seront filtres, analyses, recoupes par ce «Monsieur Renseignement». Les plus importants remonteront a Nicolas Sarkozy (Le Monde).

У першому абзаці автор пояснює, у чому ж полягатиме завдання міжнародного координатора Бернара Бажоле - він стане «вухами та очима» президента. Назву статті пояснюють у першомуабзаці - президент бере під контроль спеціальні служби.

3. Les mytes ont la vie dure. Certains continuent a voir partout la main du Mossad. Meme dans l'affaire Monica Lewinsky. Un livre recent du Britannique Gordon Thomas ne souvient-il pas que des services secrets israeliens avaient enregistre les convresations telephoniques entre le president Clinton et Monica Lewinsky? Et, toujours selon cet ouvrage, les responsables israeliens auraient envisage d'exercer une sorte de chantage sur le president americain: user de ces enregistrements pour echapper a des pressions politiques (Le Monde).

Вступ є продовженням підзаголовку - автор пояснює, чому ж Моссад вважають всюдисущою та всесильною спецслужбою та формулює головну проблему статті: політичні репресії як головний інструмент ізраїльської спецслужби. Яскравим прикладом таких методів діяльності спецорганів є скандал із Біллом Клінтоном та Монікою Левінськи.

4. C'est Peter Hakim, president d'Inter-americain Dialogue, un centre d'analyse de Washington, qui l'affirme: «Les relations entre les Etats-Unis et l'Amerique latine sont a leur niveau le plus bas depuis la fin de la guerre froide». Les declarations d'Evo Morales semblent confirmer son diagnostic: «Vive la coca, a bas les Yankees!» a lance cet ancien planteur de coca devenu president de la Bolivie, au soir de son triomphe electoral du 18 decembre (54 % des voix, des le premier tour). Ses projets ont de quoi indisposer Washington: nationalisation partielle des hydrocarbures et legalisation des plantation de coca dans la region du Chapare. Morales partage avec son homologue venezuelien, Hugo Chavez, une grande admiration pour le «combat anti-imperialiste» de Fidel Castro. Voila qui promet... (Le Monde).

Перший абзац фактично підтверджує підзаголовок: мова йтиме про погіршення відносин між США та Латинською Америкою.

5. Jamais les services speciaux chinois n'ont ete si actif. Dans tous les domaines: espionnage econo- mique, piratage informatique, pillage technologique. Aussi, la question se pose: ont-ils remplace le KGB sovietique de la guerre froide? (Le Monde).

У наведеному вище вступі автор говорить про зростання рівня активності спеціальних служб Китаю. Власне перший абзац та підзаголовок допомагають зрозуміти назву статті. Однак у вступі автор у формі запитання піднімає ще одну проблему, вирішення якої варто шукати у самому тесті статті.

З наведених вище прикладів бачимо, що перший абзац статті містить тематичну інформацію, яка була ремою у підзаголовку чи заголовку. Основна мета вступу - постановка головної теми статті, її проблематики. Отже, вступ (перший абзац) розкриває заголовок та підзаголовок, є їхнім логічним продовженням, відповідно, містить як рематичну, так і тематичну інформацію. В усіх наступних абзацах, які складають основний корпус статті відбувається розкриття першого абзацу.

Важливе значення у французькій статті має кінцівка, адже саме в останньому абзаці проявляється авторська модальність, його відношення до повідомлення. Варто зауважити, що кінцівка французької статті є досить специфічною: вона ніби відокремлена від загального тексту, адже тут автор висловлює свою, суб'єктивну, думку, часто в завуальованій формі. Ось чому останні речення статті не завжди легко зрозуміти. Розглянемо декілька прикладів:

1. Enfin, Bajolet et ses collaborateurs seront en premiere ligne dans un dossier controverse: le renforcement du secret-defense. Un chhantier tres delicat: il risque d'accroitre la part d'ombre de services regulierement suspectes de manoeuvres politiques (Le Monde).

2. Sans partager cette these, bien des experts estiment que le Mossad a sans doute eu trop tendence ces dernieres annees a se reposer sur les lauriers. Toutefois, sa legende est encore vivace. Non seulement certains voient toujours le Mossad tirer partout les ficelles. Mais encore les agents secrets israeliens a la retraite continuent a trouver facilement de nouveaux employeurs a l'etranger (Le Monde).

3. Comme il semblait loin, le temps oh la Maison Blanche faisait et defaisait les gouvernements dans son aariere-cour ... (Le Monde).

У цьому висновку автор із певною насмішкою натякає на ті далекі часи, коли США мали необмежений контроль над урядами інших держав.

4. Le SVR russe est remonte a un fort niveau d'activite. Mais les chinois etaient deja tres presents dans l'espionnage economique, qu'ils n'ont fait qu'intensifier (Le Monde).

Автор завершує рамкову конструкцію статті: він закінчує тим, з чого розпочав - дійсно, китайський економічний шпіонаж наразі значно посилився.

5. Aujourd'hui, pour jbtenir la levee du secret, les magistrats peuvent saisir une commission administratives independante: les portes du bunker restent entreouvertes. Demain, les juges risquent de trouver porte close (Le Monde).

У статті мова йшла про те, що для отримання ордеру на обшук у приміщенні, в якому розташовується спецслужба, необхідно скликати спеціальну комісію. Автор образно порівнює спецслужбу з бункером і у висновку натякає на те, що, якщо зараз і є можливість хоча б частково потрапити до цього бункеру, то завтра цієї можливості може вже й не бути.

Як видно з наведених прикладів, у кінці статті автор може прямо висловити своє ставлення, може лише натякнути, а може залишити проблему відкритою. Так чи інакше, кінцівка статті є обов'язковим компонентом закінченості всього тексту. Однак, читачеві, який не зумів розгледіти задум автора, стаття може здатися незавершеною. Насправді ж, завершеність статті полягає саме в тому, що автор не бачить однозначного її вирішення. Або ж він не вважає за потрібне повідомляти висновок, вирішення, кінцеве судження, вважаючи, що сам підтекст, форма викладу інформації підкажуть читачеві необхідне чи можливе вирішення, а сам автор ніби лише «підштовхує» до нього.

Висновки

Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що хоча й явище актуального членування, на матеріалі французьких текстів зокрема, розглянуто науковцями досить глибоко, французька газетна стаття залишається цікавим об'єктом дослідження з позиції комунікативного синтаксису та має ряд особливостей, які суттєво відрізняються її від української газетної статті. Ці особливості беруть участь у реалізації тема- рематичної прогресії, адже несуть в собі інформаційне навантаження, починаючи від розташування статті у газеті. Знання цих характеристик допоможе читачеві краще зрозуміти задум та посил автора, а перекладачеві транслювати його мовою перекладу.

Список використаних джерел

1. Огієнко К.О. Актуальне членування речення в теоретичному і прикладному мовознавстві ХХ століття: автореферат дисертації ... кандидата філологічних наук: 10.02.15. Одеса, 2018. 27 с.

2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.

3. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: синтаксис: монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.

4. Шульгіна В. Інформативність і комунікативне членування. Медіапростір. 2017. Випуск 9. С. 59-64.

References

1. Ohiienko K.O. Aktualne chlenuvannia rechennia v teoretychnomu i prykladnomu movoznavstvi ХХ stolittia: avtoref- erat dysertatsii ... kandydata filolohichnykh nauk [Topical sentence structure in theoretical and applied linguistics of the 20th century: thesis abstract for obtaining the scientific degree of candidate of philological sciences]: 10.02.15. 2018. 27. [in Ukrainian].

2. Vykhovanets I.R. Hramatyka ukrainskoi movy [Grammar of the Ukrainian language. Syntax]. Syntaksys. Lybid, 1993. 368 s. [in Ukrainian]

3. Zahnitko A.P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy: syntaksys [Theoretical grammar of the Ukrainian language: syntax monograph]: monohrafiia. Donetsk National University, 2001. 662. [in Ukrainian]

4. Shulhina V. Informatyvnist i komunikatyvne chlenuvannia. [Informativeness and communicative membership]. Mediaprostir. 2017, №9. 59-64. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.Ru