Художні імена Франсуа Рабле в перекладі Анатоля Перепаді

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національн й університет імені Івана Франка

Художні імена Франсуа Рабле в перекладі Анатоля Перепаді

Наталія Дмитрасевич, асистент

кафедри французької та іспанської філологій

Ярина Стецько, кандидат філологічних наук,

доцент кафедри французької та іспанської філологій

Львів, Україна

Анотація

Розгляд специфіки перекладу художніх імен залишається актуальним напрямом ономастичних досліджень, оскільки особові імена є важливим структурним елементом літературного твору будь-якого жанру.

Письменники використовують особові імена для створення образу персонажа. В загальному ансамблі зображально-виражальних засобів художнього твору онім так чи інакше конкретизує уявлення про персонаж. «Промовисті» особові імена допомагають читачу декодувати авторську інтенцію. Такі художні імена є стилістичним засобом характеристики героїв.

Вживання «промовистих» імен є давньою літературно-художньою традицією. Під впливом цієї традиції читач шукає в будь-якому особовому імені зв'язок з його носієм, ключ до розкриття характеру персонажа. Це своєю чергою змушує письменника прискіпливо та обережно добирати імена для своїх персонажів, приділяти максимум уваги таким компонентам мовного значення оніма, як його соціальне і емоційне забарвлення. Те, що в реальності сприймається як випадкове, в художньому творі видається умисним і символічним. Промовисті художні імена є певним викликом для перекладача, бо традиційні способи перекладу особових імен не завжди передають авторське значення імені. Найголовнішим завданням перекладача є «винайти» еквівалент художнього імені, не спотворивши його. Перекладач повинен зберегти стилістичне забарвлення і семантичне навантаження імені, а не просто перекодувати його. Такий переклад повинен відповідати стилю, ідеї, цілям художнього твору.

У статті розглядаються способи передачі художніх імен Франсуа Рабле в перекладі Анатоля Перепаді твору «Ґарґантюа та Пантаґрюель». Важливо, що це перший повний переклад найвідомішого твору французького Середньовіччя українською мовою. До цього часу Анатоль Перепадя вже увійшов в історію як перший перекладач семитомного циклу романів Пруста «У пошуках утраченого часу». Для порівняльного аналізу автори використали оригінал твору Рабле 1913 року, і саме таке видання старофранцузького мовного періоду, «не скорочене і не спотворене» (Лучка, 2008) перекладав А. Перепадя.

Ключові слова: художні імена, промовисті імена, номен, авторське значення, метод перекладу, компонент мовного значення.

Abstract

Artistic french names of Francois Rablet translated by Anatol Perepadia

Nataliia Dmytrasevych,

Assistant Professor at the Department of French Philology Lviv Ivan Franko National University (Lviv, Ukraine)

Yaryna Stetsko,

Candidat of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of French Philology Lviv Ivan Franko National University (Lviv, Ukraine)

Investigation of the specifics of the translation of artistic names remains a relevant direction of onomastic research since personal names are an important structural element of a literary work of any genre.

Writers use personal names to create an image of a character. Onym specifies the idea of a character in the general ensemble offigurative and expressive means of an artistic work. “Eloquent” personal names help the reader to decode the author's intention. Such artistic names are a stylistic means of characterizing the characters.

The use of “eloquent” names is an ancient literary and artistic tradition. Under its influence, the reader looks for a connection with its bearer in any given name, a key to revealing the personage's character. This, in turn, forces the writer to meticulously and carefully choose names for his characters and to pay maximum attention to such components of the linguistic meaning of onym as its social and emotional colouring. What is perceived as accidental in reality appears to be deliberate and symbolic in a work of art. Eloquent artistic names are a certain challenge for the translator, because traditional methods of translating personal names do not always convey the author's meaning of the name. The most important task of the translator is to “invent” the equivalent of the artistic name without distorting it. The translator must preserve the stylistic color and semantic load of the name, and not simply recode it. Such a translation should correspond to the style, idea, and goals of the work of art.

The article investigates the methods of transferring the artistic names of Francois Rabelais in the translation of Anatol Perepadia's work “Gargantua and Pantagruel”. It is important as this is the first complete translation of the most famous work of the French Middle Ages into Ukrainian. By this time, Anatol Perepadia had already entered history as the first translator of Proust's seven-volume cycle of novels “In Search of Lost Time”. The authors used the original of Rabelais's work from 1913 for a comparative analysis and it is this very edition of the Ancient French language period, “not abridged and not distorted” (Luchka, 2008), which was translated by A. Perepadia.

Key words: artistic names, colloquial names, nomen, author's meaning, translation method, component of linguistic meaning.

Вступ

Постановка проблеми. Художні імена виконують не лише називну функцію, але й передають певне значення. Переклад промовистих художніх імен сатиричних творів є особливо цікавим для дослідження, оскільки загальновідомі способи перекладу особових імен (транслітерація, транскрипція чи наближений переклад) можуть спотворити авторське значення імені. Звідси й актуальність статті, в якій висвітлюються методи перекладу промовистих імен Франсуа Рабле у першому повному виданні українською мовою (переклад Анатоля Перепаді).

Аналіз досліджень. Вивченню семантики художніх імен присвячено праці багатьох мовознавців (А. Доза, Є. Курилович, Ж. Дамурет, М. Гре- віс, Е. Пішон, Ж. Моліно, К. Жонассон, О. Чередниченко, М. Бережна, А. Гудманян). Питання перекладу імен набули висвітлення в українській науковій думці останніх років, проте, стосувалися головним чином дослідження матеріалу власних назв. Серед них - дисертаційне дослідження А. Г Гудманян «Відтворення власних назв у перекладі», стаття О. В. Ковтун, О. С. Помазан «Власне ім'я у художньому творі як перекладацька проблема». Переклади Анатоля Перепаді стали темою дослідження Валентини Савчин «Лукашіана Анатоля Перепаді». Особливості перекладу французьких художніх імен українською мовою ще дуже мало вивчені, що й зумовило актуальність статті. переклад перепадя рабле мова

Мета статті полягає у виявленні методів, які застосував Анатоль Перепадя в перекладі промовистих імен сатиричного твору Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель».

Виклад основного матеріалу

Семантична структура слова в художньому творі є ускладненою, оскільки вона збагачується тими додатковими семантичними і стилістичними компонентами, які автор вкладає в це слово. Деякі антропоніми в художньому тексті, наповнившись тим значенням, яке вкладає в них автор і, що його адекватно сприймає читач стають промовистими, значущими. Використання промовистих онімів є продовженням греко-римської традиції, за якою людині надавали прізвиська, виходячи з певних притаманних їй рис (фізичних або соціальних). Вони згодом ставали прізвищем, родовим іменем. Значення, що передається формою особового імені і характеризує носія імені, умовно назвемо авторським значенням.

Авторське значення художніх онімів часто зближує їх з прізвиськами, які підкреслюють певну рису героя. Як і прізвиська, такі літературні оніми створюють деякі труднощі для перекладачів художніх творів, адже, при перекладі треба зберегти стиль автора, «дух» твору, розкрити авторське значення, не втративши сенс оніма.

При передачі значущих онімів важливо є знайти «еквівалент», що блискуче вдалося Анатолю Перепаді, який переклав зі старофранцузької мови п'ятикнижжя Франсуа Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель». Це був перший повний переклад українською мовою (2004 рік), над яким Анатоль Перепадя працював двадцять років. Саме цей переклад визнаний найкращим перекладом з французької мови на українську у 2005 році. 17 жовтня 2007 року у Французькому культурному центрі в Україні за участю Посла Франції п. Жана-Поля Везіана Анатолю Перепаді вручили премію імені Григорія Сковороди. Для порівняльного аналізу ми мали можливість використати оригінал 1913 року, останнє повне видання старофранцузькою мовою. Його подарував уряд Франції кафедрі романських мов Львівського університету. Зараз це кафедра французької та іспанської мов Львівського національного університету імені Івана Франка. Це видання є особливо цінним ще й тому, що тут є примітки-пояснення старофранцузьких слів, які є дуже важливими для розуміння художніх імен Франсуа Рабле.

В українському перекладі цього сатиричного роману, в якому багато експериментів з іменами героїв, знаходимо приклади, де збережене емоційне забарвлення оніма:

M. Haultechaussade - магістр Плюндра (плюндри (штани до колін) - les chausses);

le seigneur de Painensac - сеньйор де Торбофат; le compte de Mouillevent - граф де Дармоїд;

le duc de Francrepas - дук де Блюдолиз;

Faquin - Марнодум;

Heurtebise - Вітролет;

Tropditeux - Пустоб'яка;

Jean le Veau - Жан Телята;

Billon - Шаг (le billon (розмінна монета) - шаг (гріш, пів копійки));

Tournemoule - Верзун;

Basdefesses - Курдупель;

le compte de Spadassin - граф Галабурдa;

le capitaine Merdaille - капітан Гівняй;

Bon Jean - Жан Добряга;

Preliguand - Мартопляс;

Tyravent - Дмухач;

Lasdaller - Вайло;

Menuail - Шуя;

le prince de Gratelles - принц де Шолуді;

le vicomte de Morpiaille - віконт де Вошва;

Hastivesau - Шкодороб;

le capitaine Toucquedillon - капітан Боюн (лаштував до бою гармату);

Frere Jean des Entommeures - брат Жан Зубарь.

Всі ці імена безпосередньо характеризують особові імена притаманні твору сатиричного жанру. Анатоль Перепадя тут застосовує метод підбору функціонального аналогу, коли мовна одиниця оригіналу передається лексичною одиницею мови перекладу. Таке явище викликає схожі емоції у читача оригіналу і читача перекладу.

Однак, не завжди авторське значення художнього імені зрозуміле для пересічному читачеві. Таким є, наприклад, ім'я Frere Jean des Entom- meures - брат Жан Зубарь. Тому тут є дуже доречними коментарі упорядників видання оригіналу, де знаходимо пояснення:

“Entamures ou hachis. Forme dialectale dont Rabelais se sert ailleurs dans son sens propre : “ Va, ladre vert, respondit Frere Jean, a tous les millions de diables, qui te puissent anatomiser le cervelle et en faire des entommeures.” Ce nom fait allusion a l'humeur batailleuse de Frere Jean.” (Rabelais, 1913: 260).

«Нутрощі або фарш. Діалектна форма, яку Рабле вживає в інших місцях у її прямому значенні: «Іди, зелена сволото, - відповів брат Жан, - до всіх мільйонів дияволів, які можуть розчленувати твій мозок і перетворити його на нутрощі. Ця назва вказує на бойовий настрій брата Жана» (Рабле, 2012: 69).

При першій появі цього героя в творі Франсуа Рабле бачимо цей семантичний ряд, який і привів до вибору перекладачем саме такого імені Зубарь (gueule - dents; паща - зуби):

“En 1'abbaye estoit pour lors un moine claustrier, nomme Frere Jean des Entommeures, jeune, gallant, frisque, de hayt, bien a dextre, hardy, adventureux, delibere, hault, maigre, bien fendu de gueule, bien advantage en nez [...], au reste clerc jusques es dents en matiere de breviaire” (Rabelais, 1913: 259).

«У той час ув абатстві був чернець на прізвисько Жан Зубарь, чоловік молодий, хваткий, чепуристий, веселий, ручий, сміливий, до того ж зухвалий, високий сухорлявий, горластий, носатий, мастак часи відбубоніти, обідні відкатати, вигилії учесати, коротше, найправдивіший чернець з усіх, якими чернецтво будь-коли щонай- чернецькіш чернечило. Та ще й на Часослові зуби з'їв» (Рабле, 2012: 68).

Авторське значення - елемент енциклопедичного значення особового імені, тобто, тієї його частини, яку вкладає в дане ім'я автор твору. Ця частина енциклопедичного значення антропоніма кожного персонажа розкривається, передусім, в розповідних фрагментах. Порівнюючи оригінал та переклад роману Ф. Рабле, знаходимо приклади, де, для того, щоб зберегти значення особового імені головного героя, Анатоль Перепадя використовує одночасно описовий переклад і метод підбору семантичного неологізму:

“Le bonhomme Grandgousier [...] entendit le cri horrible que son fils avait fait entrant en lumiere de ce monde [...], dont il dit : “Que GRAND tu as supple le gosier”. Ce que oyants, les assistants dirent que vrai- ment il devait avoir par ce le nom Gargantua, puisque telle avait ete la premiere parole de son pere a sa nais- sance, a l'imitation et exemple des anciens Hebreux ” (Rabelais, 1913: 56).

«Добряга Грангузьє [...] зачув страшенний лемент: то його син, заледве появившися на світ, репетував [...]. От батько і гукнув: «Оце ґарґало, ти ба!». Почувши теє, гості нараяли так дитятко і назвати - Ґарґантюа, - бо це перше слово, яке батько вимовив при родинах, - за взірцем і прикладом давніх гебреїв.» (Рабле, 2012: 28).

На цьому прикладі бачимо, як геніальному перекладачеві Анатолю Перепаді вдалося описовим методом, пояснити походження імені головного героя твору : grand - Gargantua, ґарґало - Ґарґантюа.

Роман Франсуа Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель» - це магічний світ, сповнений експериментів з іменами. Анатоль Перепадя зберіг цю магію, дух твору та стиль автора: «Це мій автор, я відчуваю його дух» [1]. Після подорожі у Францію, де перекладач побачив «місця Рабле», він вжився в кожну фразу і відчув архетипи твору в сучасному світі: «Ось мій учитель Микола Лукаш - типовий пантагрюелець, і за стилем життя, і, власне, як ерудит, який уміло орудував багатьма мовами» (Лучка, 2008). Себе Анатоль Перепадя також порівнював з героєм Рабле: «Я - тлумач - почувався персонажем цієї книжки, таким собі сучасним Панта- грюелем у «плюндрах», тобто в коротких «сплюндрованих штанях» з повідрізуваними холошами й пишними бганками вгорі.» (Лучка, 2008).

Висновки

Переклад художніх імен є особливою філологічною проблемою, оскільки в літературному творі антропонім функціонує як важливий органічний елемент його стилістичної системи, виконуючи активну роль у створенні загальної образності твору. Неправдоподібність при перекладі промовистих імен веде до втрати авторського значення імені, стилю і колориту твору.

Аналіз перекладу художніх імен Рабле, що їх здійснив Анатоль Перепадя, дає підставу для висновку: для збереження авторського значення промовистого імені неможливо обмежитися використанням одного певного методу перекладу. Анатоль Перепадя вдається до поєднання методів підбору функціонального аналогу та семантичного неологізму, а також описового перекладу. Художні імена Франсуа Рабле в перекладі Анатоля Перепаді мають вагоме стилістичне і експресивне навантаження і є важливим елементом організаційної структури художнього тексту.

Список використаних джерел

1. Лучка А. Наш Пантаґрюель. Літакцент http://www.litakcent.com/index.php?id=601

2. Рабле Франсуа. Ґарґантюа і Пантаґрюель (переклад зі старофранцузької). Харків : Фоліо, 2012. 634 с.

3. Barthes, Roland. «PROUST ET LES NOMS». To honor Roman Jakobson : essays on the occasion of his 70. birthday, 11. October 1966: Vol. 1, edited by, Berlin, Boston: De Gruyter Mouton, 1967, pp. 150-158. https://doi. org/10.1515/9783111604763-014

4. Rabelais Francois. Gargantua et Pantagruel. Paris : Honore et Edouard Champion, 1913. 454 p.

References

1. Luchka A. Nash Pantagriuel. [Our Pantagruel] Litaktsent {http://www.litakcent.com/index.php?id=601 [in Ukrainian].

2. Rable Fransua. (2012) Gargantiua i Pantagriuel (pereklad zi starofrantsuzkoi). [Gargantua and Pantagruel (translation from ancient French)] Kharkiv: Folio. 634 p. [in Ukrainian].

3. Barthes, Roland. “PROUST ET LES NOMS”. [“PROUST AND THE NAMES”.] To honor Roman Jakobson : essays on the occasion of his 70. birthday, 11. October 1966: Vol. 1, edited by , Berlin, Boston: De Gruyter Mouton, 1967, pp. 150-158. https://doi.org/10.1515/9783111604763-014 [in French]

4. Rabelais Francois. Gargantua et Pantagruel. [Gargantua and Pantagruel] Paris : Honore et Edouard Champion, 1913. 454 p. [in French]

Размещено на Allbest.ru