Категорія контекстуальної синонімії як прояв варіантності: міждисциплінарний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам,янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Категорія контекстуальної синонімії як прояв варіантності: міждисциплінарний аспект

Казимір Ірина Сергіївна кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри англійської мови

м. Кам,янець-Подільський

Анотація

Вивчення категорії контекстуальної синонімії виходить за межі компетенції власне лінгвістичного знання. У запропонованій праці доводиться те, що категорія контекстуальної синонімії є багатоаспектним явищем, яке можна досліджувати з різних векторів наукового знання. Так, проблема близькості значень слів входить не тільки лінгвістики, а й психології, когнітології, філософії, культурології, екології та фізіології. З позиції філософських традицій проблема варіативності сягає своїм корінням в загально-філософську категорію руху і спокою, тотожності і відмінності, отримуючи діалектичне трактування. У семіотичному плані відмінність і повторення обумовлюють діалектичну єдність номінативного варіювання як явища лексичної рівнозначності і одночасно диференціації значень слів.

З'ясовано, що в психологічному плані причини варіативності можуть корелювати з універсально-логічною структурою мислення, асоціативним характером. Узагальнення теоретичного матеріалу дозволяють припустити, що синонімічні повтори у різних контекстах відображають розумову активність автора (адресанта-журналіста), які здатні вербалізувати внутрішній ментальний процес пошуку тієї чи тієї лексичної одиниці, одночасно стимулюючи формування концепції, почасти емергентної. У контексті гносеології передумови створення варіативності мовного втілення одного і того ж сенсу криються у здатності мови відображати відносини подібності та відмінності між предметами. Категорія контекстуальної синонімії, поєднуючи у собі поняття відмінності та подібності, може бути фундаментальною категорією теорії пізнання. З комунікативно-прагматичної точки зору використання контекстуальних синонімів обумовлюється особливою комунікативною значимістю вторинних найменувань.

Прагматична мотивація створення варіативності оформлення одного і того ж сенсу полягає в прагненні того, хто говорить підвищити вплив промови на адресата, у тенденції до особливої експресивності. З опертям на лінгвоекологічні принципи контекстуально-синонімічні ряди, які репрезентують відкриті системи, які характеризуються рухливістю та здатністю до переорганізації власних елементів.

Ключові слова: контекстуальна синонімія, варіантність, голістичність, ідентичність, тотожність, лінвоекологія.

Abstract

Kazymir Iryna Sergiivna Candidate of Philological Sciences, Senior Lecturer at the Department of the English Language, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi

THE CATEGORY OF CONTEXTUAL SYNONYMY AS A PHENOMENON OF VARIABILITY: AN INTERDISCIPLINARY ASPECT

Studying the category of contextual synonymy goes beyond the competence of actual linguistic knowledge. The proposed work is aimed at proving the category of contextual synonymy as a multifaceted phenomenon that can be studied from different vectors of scientific knowledge. Thus, the problem of the sameness of the meanings of words is included not only in linguistics, but also in psychology, cognitology, philosophy, cultural studies, ecology, and physiology.

From the standpoint of philosophical traditions, the problem of variability has its roots in the general philosophical category of movement and rest, identity and difference, receiving a dialectical interpretation. From a semiotic point of view, difference and repetition determine the dialectical unity of nominative variation as a phenomenon of lexical equivalence and at the same time differentiation of word meanings.

Within the area of psychology, the causes of variability can be correlated with the universal logical structure of thinking, associative character. Generalizations of the theoretical material allow us to assume that synonymous repetitions in different contexts reflect the mental activity of the author (addressee-journalist), who are able to verbalize the internal mental process of searching for a particular lexical unit, while simultaneously stimulating the formation of a concept, partly emergent. In the context of epistemology, the prerequisites for the creation of variability in the linguistic embodiment of the same meaning lie in the ability of language to reflect relations of similarity and difference between objects. The category of contextual synonymy, combining the concepts of difference and similarity, can be a fundamental category of the theory of cognition. From a communicative and pragmatic point of view, the use of contextual synonyms is determined by the special communicative significance of secondary names.

The pragmatic motivation for creating variability in the design of the same meaning lies in the desire of the speaker to increase the impact of the speech on the addressee, in the tendency to special expressiveness. Based on linguistic-ecological principles, contextual-synonymous series that represent open systems characterized by mobility and the ability to reorganize their own elements.

Keywords: contextual synonymy, variability, holism, identity, ecolinguistics.

Постановка проблеми

Проблему мови мовної варіативності пропонуємо розглядати з позицій маргінальних галузей, які є дотичними до лінгвістики, а саме: загальнофілософських, психологічних, гносеологічних, соціо-психологічних, екологічних та власне лінгвістичних. Широкий підхід до того чи того об'єкта в контексті різних галузей знання уможливлює голістично схарактеризувати явище в єдності та комплементарності з іншими явищами, виявляючи його комплексну сутність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Варіантність синонімічних одиниць досліджується в діахронії (О.Ковалюк) та на матеріалі економічних термінологічних одиниць української мови (Л. Архипенко). Варіантність та синонімію вивчають на матеріалі англійської мови в термінології синтаксису (О. Васецька) та авіаційної лексики (І. Асмукович). Утім, натепер відсутні ґрунтовні дослідження щодо уточнення міждисциплінарних потенцій категорії контекстуальної синонімії на матеріалі англійської мови. Актуальність запропонованого дослідження полягає у вивченні категорії контекстуальної синонімії як відкритої системи з виявленням філософських, психологічних, соціологічних та екологічних характеристик. Мета статті - дослідити міждисциплінарні зв'язки контекстуальної синонімії у векторі новітньої парадигми. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: обґрунтувати філософські, психологічні, гносеологічні, соціально- психологічні, комунікативно-прагматичні, екологічні трактування категорії контекстуальної синонімії.

Філософське підґрунтя

Дослідження того чи того мовного явища можливе лише у контексті дій, змодельованих відомим вченим-філософом Френсісом Беконом, а саме тим шляхом, який є спробою вивести всі істини тільки з власної свідомості, подібно павуку, що вимотує із себе павутиння. [1].

позиції філософських традицій проблема варіативності бере свій початок від загальнофілософської категорії руху. Усе тече та змінюється. Немає в світі такої матерії, яка б не зазнала фізичного чи механічного переміщення і перебувала в стані абсолютного спокою.

Світ, в якому ми живемо завжди перебуває в русі, так як ру' є способом існування матерії та її узагальненим атрибутом. Рух - це будь-яка зміна у природі та суспільстві. Матерії без руху не існує, оскільки не існує й руху без матерії. А розвиток - це найвищий тип руху, завдяки якому проходить незворотна, спрямована зміна матеріальних та ідеальних об'єктів від одного якісного стану до іншого, від старого до нового [2, с. 12]. Розрізнять механічну, фізичну, соціальну, біологічну та хімічну форми. Утім, у нашому дослідженні релевантно при вивченні варіантності звертатись до механічної форми руху, де переміщення (зміна, розвиток) відбувається під дією певних факторів згідно законів механіки.

В історико-філософській традиції, ще з її витоків трактуються альтернативні бачення руху: від абсолютизуючого його релятивізму (починаючи з Геракліта) до тотального його заперечення (починаючи з елеатів). У філософських навчаннях, що постулюють онтологічний статус руху, останнє трактується як універсальна характеристика основ буття. Так, у рамках матеріалізму “рух” розумівся як спосіб існування матерії (Дідро, Гольбах, Енгельс [3, с. 31]. Таким чином, більшість філософських концепцій трактують рух в межах варіантності як атрибут будь-якої матерії та можливість збереження тотожності, яка є однією з його фундаментальних характеристик.

Кореляція поняття руху з категорію ідентичності або тотожності надає руху характеру відносності. Ідентичність/тотожність визначається у філософській літературі як однаковість чи повний збіг чогось із чимось. Так, річ вважається ідентичною, якщо вона при всіх різних ситуаціях і обставинах завжди залишається одним і тим же, так що вона може ідентифікуватися як те ж саме. Ідентичність є чимось подібним, рівнозначним чи тотожним щодо предметів, явищ і понять [4, с. 91].

Варіативність - це прояв однієї і тієї ж сутності, наприклад, видозміни однієї і тієї ж одиниці, яка при всіх змінах залишається сама собою. Під варіативністю в лінгвістиці ми розуміємо мовне явище, яке характеризується повторюваністю ключових понять та обумовлене необхідністю повторної номінації повністю або почасти ідентичних об'єктів у межах однієї референтної ситуації. Категорія тотожності є найважливішою характеристикою варіативності. Так, тотожність визначає межі варіативності: “варіативність” - це певна зміна чи модифікація, яка не веде до появи нової одиниці.

Сучасні мислителі традиційної німецької школи абсолютизують “рух”, приписуючи варіантність як одну із фундаментальних характеристик, будь-якого явища, зокрема, сенсу. Як зазначає Жіль Делез, “…сучасна думка породжується втратою тотожності, де сучасний світ - це світ симулякрів. Інакше кажучи, це образи-копії, які позбавлені оригіналу. Усі тотожності лише симульовані, виникаючи як оптичний “ефект глибшої гри” - відмінності та повторення. ... повторення є маскуванням та усуненням диференційного [5]. Явище варіативності слід визначати через поняття руху та спокою, тотожності та відмінності. Така діалектика є сутнісною характеристикою категорії варіантності, що дозволяє їй, не змінюючи свого змісту, залишаючись тотожною, отримувати різні варіанти свого втілення.

“Ідентичність” та “рух як онтологічні елементи явища варіативності подання одного й того ж значення знаходять обґрунтування у філософської концепції Платона, який розробив поняття “ідеї” та “речі”. Взаємодія цих філософських категорій відображає діалектичну здатність одного і того ж змісту отримувати безліч форм свого вираження. Так, “ідея”, згідно з давньогрецьким мислителем, залишаючись незмінною самій собі, є взірцем для “речї”, яка прагне стати “ідеєю” у всьому різноманітті свого втілення [6].

У семіотиці категорії відмінності та повторення зумовлюють діалектичну єдність номінативного варіювання як явища лексичної рівнозначності та одночасно значеннєвої диференціації слів. Так, у лінгвістичній літературі мовним елементам нерідко приписується єдність стійкості та мінливості. Специфічною ознакою мовного знака є асиметрія плану вираження і плану змісту, яка полягає в тому, що: а) план вираження (позначувальне) є лінійним і дискретним, а план змісту має кумулятивну властивість, тобто характеризується структурною глобальністю і часовою безперервністю. Позначувальне може мати декілька позначуваних, тобто тут існують відношення одне - декілька і декілька - одне (явища полісемії, омонімії, синонімії. План вираження може змінюватися при незмінності плану змісту і навпаки [7]. Та чи та референтна ситуація потенційно визначає нескінченні можливості варіювання щодо неоднозначного відображення одного і того ж фрагменту дійсності.

Психологічне трактування. У психологічному плані етіологія варіативних номінацій криється в універсально-логічній структурі мислення, та в його асоціативному характері. Відомо, що такі процедури як узагальнення, порівняння, класифікація та виділення об'єктів, що лежать в основі створення варіативних форм для вираження одного й того змісту, є ознаками людського мислення. Ряд прихильників теорії когнітології та мовного дискурсу, в якій простежується взаємовідносини мислення та функцій мови, мовних виразів психічних структур, визначають роль номінативного варіювання у русі. Так, виділені Т. ван Дейком когнітивні стратегії, “стратегічні кроки”ЃC що дозволяють формувати структуру дискурсу та його фрагментів, такі як “пояснення”ЃC “уточнення”ЃC “виправлення”, “повтор” [8, c.168] безпосередньо пов'язані з використанням номінативних засобів варіативності.

Вміння оперувати змістом у мовця полягає насамперед у здатності висловити одну й ту саму думку за допомогою різноманітних мовних засобів, інакше кажучи, за допомогою перефразування власних висловлювань або їх елементів, а у слухача - у розумінні смислової тотожності або подібності різних висловлювань. Важливу роль у такій комунікації відіграють асоціативні зв язки. Згідно з психолінгвістичної концепції, людина у мовної діяльності апелює не до лексем при вираженні значення, але почасти до суб'єктивного образу об'єктивного світу.

Синоніми відображають функціонування матерії у різних відносинах, різними відтінками думки емоційно-експресивним ставленням суб'єкта до певного об'єкта. Виходячи з цього, психолінгвістичний підхід неминуче виходить у сферу психічних процесів та враховує особливості функціонування особистості в природі та суспільстві. Об'єднання слів за змістом відображає звичні для інформанта зв'язки між об'єктами реального світу. контекстуальний лексичний слово ментальний

?ак, асоціативні реакції ґрунтуються на емоційно-оціночних зв'язках. У межах дослідження контекстуальної синонімії, опираємося на асоціативний експеримент для виявлення асоціативного поля в межах категорії контекстуальної синонімії. Вільний асоціативний експеримент проводився з допомогою веб-сервісу “STIMULUS” (http://stimulus.tools/en), розроблений О.Ф. Загородньою та к.т.н., доц. Ю.В. Загороднім мовою програмування Delphi 7. Результати дослідження доводять те, що асоціативність в лексичній системі є продуктивним способом нарощення нових значень та смислів лексичних одиниць, які грунтуються на здатності ментального лексикону відтворювати асоціативні зв'язки за певних умов. Визначено у такий спосіб ядро та периферію асоціативних полів політичного змісту таких стимулів: BORIS JOHNSON, WAR, EMANUEL MACRON, TORIES, BIG DOG, PUTIN'S INVASION, WAR [9, с.28].

Наявність варіативних засобів апелюється до теоретичного виправдання у концепції “психологічного задоволення” під час мовленнєвого акту повторення В. Шнайдера [10]. Дослідник вважає, що усвідомлене або неусвідомлене звернення відправника повідомлення щодо варіативного оформлення сенсу призводить до психологічної насолоди як для того, хто говорить (у нашому випадку журналістська група, яка здійснює акт передачі інформації шляхом написання тієї чи тієї інформації) так і для читача (адресата).

В. Шнайдер виявляє явище прихильності носіїв мови, де повторення, подвоєння чи скупчення слів належать до конструктивних ознак мови. “Ефект повторення” привносить у мову певний ритм, розвантажує таким чином пам'ять, досягаючи при цьому “ефект переконання”. Той, хто повторює двічі чи тричі одне й теж, забезпечує собі, по-перше, розуміння слухачів і, по-друге, задоволення.

Таким чином, техніка подвійного чи потрійного повторення є основою будь-якого акта говоріння чи письма [10, с. 67]. Концепція В. Шнайдера про повторення перегукується з ідеєю Дж. Богена про акт “здійснення”ЃC“завершенняv (fulfilments of mental acts), згідно з якою “задоволення займає місце здійснення” [11, с. 108]. Розгляд контекстуальної синонімії в аспекті метафтонімічних та метафоричних концептуальних блендів приводить нас до розгляду суперсистеми свідомості колективного позасвідомого, за К.Г. Юнгом. Метафора є місточком для вихоплення найвіддаленіших концептуальних зон нашого мозку [12, с.198]. Були спроби схарактеризувати процеси метафоризації австрійським психологом і лінгвістом К. Бюлером, мовляв “ми відчуваємо подвійність сфер і щось подібне до абсорбції однієї з них в іншу, що зникає лише у випадку більшої вживаності таких утворень [12]. За його спостереженнями, метафора упобнюється гештальтам і синестезіям.

З опертям на психологічні трактування, частково можемо припустити, що використання у своїх комунікативних актах категорії контекстуальної синонімії, а саме: повтори чи перифразування тих чи тих матерій, є характерною рисою так званої інтровертної особистості, схильної до самоаналізу, рефлексії та додаткового обмірковування певних реалій.

Гносеологічне трактування. Гносеологічне вчення пояснює явище “варіативності” у мовленнєвій реалізації у здатності мови викривати відносини подібності і відмінності між предметами. Так, у гносеологічному плані феномен “мовленнєвого повторення” може розглядатися як фундаментальна категорія теорії пізнання. Дослідник вважає, що пізнавальна діяльність людини незмінно пов'язана з необхідністю виділення об єктів через їхню відмінність від інших об'єктів. Таким чином, ототожнення та розрізнення об'єктів означає знаходження їх меж, або визначень, оскільки, структуруючи межі об'єкта, людина визначає його [13].

Можна припустити, що здатність людського мислення до ототожнення та розрізнення знаходиться в основі створення варіативності для вираження одного й того самого змісту є необхідною умовою нашого пізнання. Так, з одного боку, людині властиво ідентифікувати та диференційовано позначати відмінності об'єктивно схожих, але водночас нетотожних матерій. З іншого боку, людині властиво, розрізняючи ототожнювати. Можемо говорити про те, що повторну номінацію людина використовує для втілення певних пізнавальних та комунікативних установок при членуванні об'єктивної дійсності. Варіативність форми, що поєднує у собі повтор без тотожності, відіграє провідну роль у процесі пізнання. Послугування різними засобами вираження однієї й тієї ж думки у межах контексту (контекстуальних синонімів) порушує традиційні узуальні зв язки, апелюючи до когнітивної активності носія мови. Повторна номінація як прояв категорії контекстуальної синонімії є потужним тригером пізнавального ефекту. Використання варіативної номінації для позначення одного й того ж референта сприяє не тільки отриманню інформації про позначене, а й накопиченню інформації у процесі розгортання номінативного ланцюжка текстових синонімів. До прикладу наведемо випадок дистантної контекстуальної синонімії, яка описує британську політикиню Кет Сміт: As Cat Smith said in her resignation letter to Keir Starmer, since becoming MP for Lancaster and Fleetwood in 2015 she has spent all but a few months on the frontbenches. An early supporter of Jeremy Corbyn, she became a junior equalities minister under him just four months after entering parliament.

(THE GUARDUAN 29/11/2021)

Іншим прикладом розгортання синонімічного ланцюжка знаходимо на матеріалі контекстуальних синонімів на позначення Бориса Джонсона: Boris Johnson's popularity dip may be such that Tory voters in Old Bexley and Sidcup brand the prime minister a “blithering idiot” and question his qualities as a leader, but Labour still faces an uphill battle to win the seat in Thursday's byelection.

(THE GUARDUAN 29/11/2021)

Якщо припустити, що вторинні найменування відображають не лише різні сторони та ознаки, але й різні концепти, варіативність можна розглядати також як можливість обміну пізнавальним досвідом.

Соціально-психологічне трактування. Людина є складноорганізованою істотою, яка має певний характер, що вибудовує своєрідну стратегію поведінки в різних ситуаціях. Тим не менш, завдяки відносній схожості спільних громадських умов існування, економіко- політичної обстановки, соціально-нормативних вимог та культурних засад єдиного соціального колективу, багато особистісних рис можуть переходити до розряду типових. Соціально-психологічна організація, спосіб мислення та характер взаємодії сучасної людини відбиваються у мові. Так, схильність до тієї чи тієї мовної поведінки, до використання певних мовних явищ нерідко є виразом діючих у суспільстві поведінкових шаблонів.

Існування тих чи тих соціальних факторів може зумовлювати появу в мові єдиного соціального колективу певних мовних явищ і впливати на їхнє поширення серед носіїв мови. Розкутість, зростання психологічного неприйняття цензури та бюрократичної мови минулого, прагнення урізноманітнити свою мову та використовувати нові експресивні та сучасні засоби вираження характеризують представника сучасного покоління. Якщо десятиліття тому певні мовленнєві засоби не вітались, то на сьогодні це - вибір. Особливо яскраво це реалізується в процесі номінування одного явища різними мовленнєвими засобами. Сучасна ділова людина завжди прагне бути „першою скрипкою”ЃC завдяки чому енергійність входить у норму життя. Такі необхідні риси в у конкурентноспроможному світі як: підприємливість, кмітливість, дух ініціативності та новаторства, почуття оптимізму та впевненості у своїх справах визначають схему поведінки сучасної людини та впливають на мову. Так, мова багато в чому слугує інструментом на шляху до успіху [14, с. 32]. У мові такі якості виражаються у здатності до внутрішньої мобілізації, динамізму, експресивності. Різноманітність та варіативність засобів мовного втілення змісту тотожної номінації обумовлюється також психосоціальною диференціацією носіїв мови. Один і той же фрагмент дійсності може бути по-різному втілений представниками різних етнічних, соціально-професійних, вікових груп. Таким чином, можна зробити висновок, що основне джерело появи різноманітних синонімів криється в найскладнішій диференціації суспільства з опертям на професійне, гендерне, соціальне та вікове підґрунтя.

Комунікативно-прагматичне трактування. З комунікативно- прагматичної точки зору, послугування функцією номінативного варіювання в мові обумовлюється особливою комунікативною значимістю контекстних найменувань. Так, прагматична мотивація створення варіативності форми для подання одного і того ж референта може полягати в прагненні того, хто говорить підвищити вплив мовлення на адресата, в тенденції до особливої експресивності. У спілкуванні важливо встановити контакт із співрозмовником, вплинути на його ставлення, переконати, схилити його до тих чи тих думок та вчинків. Для цієї мети адресант пише усвідомлено або підсвідомо використовує всі вербальні засоби комунікативної експресії. Текстові заміни/вторинних найменувань та контактних синонімів як прояв контекстуальної синонімії актуалізують особливу комунікативну силу експресивності. Ми вважаємо, що в самому понятті оказіональної синонімії поняття “близькості значення слів” міститься елемент новизни, незвичності та “свіжості”. Варіативність мовного втілення засобами категорії контекстуальної синонімії розвінчує стереотипи та кліше узуальних слововживань, надаючи особливий експресивний ефект на адресата. Як стереотипи набридають, буденність набридає, і багато в словнику здається надто прозаїчним, традиційним та тьмяним. Мова засобів масової інформації є однією з найбільш впливових сфер мови, де будь-якому висловлюванні, за заувагами професора Івана Бехти, у медіа-текстах присутній прагматичний компонент “…коли адресант, виконуючи комунікативне завдання, добирає засоби мови, визначаючи ставлення до них, організовує їх у спосіб уможливлення адекватного декодування” [15].

Внаслідок контекстуального зближення значення слів, відбувається нарощення прагматично зорієнтованої інформації у газетному тексті. Наведемо приклади вторинних номінативних актів контекстуальної синонімії на матеріалі політичних медіа текстів: Harriet Harman, Labour's former deputy leader, has said she will step down at the next election after around 40 years in parliament. The mother of the house - the title given to the female MP with the longest continuous service - said she felt she could move on from the Commons with renewed faith in her party's future. Ed Miliband, who led the party with Harman as his deputy between 2010 and 2015, described her as “a feminist, fighter, conviction politician The shadow culture secretary, Lucy Powell, said Harman had been a “trailblazer for women”. “She's incredibly effective, very loyal, fierce, formidable and very kind. She taught me so much, ” she said.

(THE GUARDIAN 9/12/21)

Йдеться про британську політикиню із Лейбористської партії та Палати громад - Гарієт Гарман, яка згадується у тексті шляхом послугування контекстуальних синонімів. Сугестивний потенціал контекстуально-синонімічних прагмем (“the mother of the house”, a feminist, fighter, conviction politician”ЃCa “trailblazer for women”ЃCeffective, very loyal, fierce, formidable and very kind) містить суб5єктивні номінації з позитивною оцінкою. Можемо припустити, що виставляючи у потрібному світлі ту чи ту політичну особу, адресант переслідується ілокутивною метою вплинути на світогляд адресанта.

Екологічне трактування. Глобалізаційні процеси є тригером у процесах залучення різних дисциплін, які уможливлюють голістичне бачення дослідженої проблеми. За заувагами О. Морозової, екологізм як наукова парадигма становить очевидну альтернативу антропоцентризму [16]. Під час вивчення категорії контекстуальної синонімії важливо звернутись до відносно нової галузі - еколінгвістики, яка отримала свою популярність після виходу книги американського професора Ейнара Хаугена у 1972 році “The Ecology of Language”. Одним із тверджень Хаугена, вказує на зв'язок мови до біологічних видів, які у свою чергу ростуть, змінюються та помирають в залежності від свого оточення [17, с.24].

Лінгвоекологічна методика аналізу категорії контекстуальної синонімії ґрунтується на п'яти принципах: аксіома емерджентності; принцип коливання чисельності; закон тиску довкілля; принцип фазових реакцій; 5) принцип екологічної комплементарності чи додатковості. Потрібно уточнити те, що принципи 1 - 4 працюють на парадигматичному рівні, оскільки уточнюють суть відносин, що об'єднують лексеми до груп, а саме - до синонімічних рядів. Що стосується принципу 5, то він застосовується до синтагматичного рівня, а саме - характеризує відносини між синонімами та іншими лексемами у тексті [18,19]. Аксіома емерджентності полягає у тому, що будь-яка жива екологічна система є групою з ієрархічною структурою і, як правило, з відкритими зовнішніми межами та особливими властивостями, які відсутні у його частин. Відкрита система - це система, яка активно обмінюється з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією.

У закритій системі такий обмін обмежений або відсутній. Поняття відкритості системи має велике значення під час вивчення питання розвитку й життєвого циклу системи. Для закритих систем характерні процеси старіння. У термодинаміці - дисципліні, що вивчає явища передачі енергії, процеси старіння визначаються зростанням ентропії [20, с.21-22]. За характером ієрархічної організації категорія контекстуальної синонімії є тією відкритою системою, яка характеризується багатокомпонентною структурою, незамкнутістю, нелінійністю та ситуативною концептуалізацією.

Висновки

Міждисциплінарні потенції вивчення категорії контекстуальної синонімії уможливлюють достеменно вивчати природу лексичної варіативності у дискурсно-когнітивному векторі. Методологія аналізу з міждисциплінарних позицій дозволяє виявити такі характеристики формування синонімічних рядів: багатокомпонентність, незамкненість об'єднання, асоціативність, рухливість, ієрархічність структури, насиченість рядів заниженими елементами (жаргонні, сленгові одиниці, розмовна лексика).

Література

1. Протистояння раціоналізму та емпіризму Френсіс Бекон: “Знання - сила!”

2. Бойко О.П. Філософія. Ч. 2. Філософські системи: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / за ред. О.П. Бойко. Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”ЃC 2009. 113 с.

3. Фрідріх Енгельс. Листи про історичний матеріалізм 1890----1894. Київ: Видавництво політичної літератури України, 1980. 31 с.

4. Велика Українська Енциклопедія з напряму “Філософські науки” (філософія, логіка, етика, естетика) / Укладачі: Арістова А. В., Шліхта І. В.; за заг. ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. - Київ : Державна наукова установа “Енциклопедичне видавництво”, 2019. 256с.

5. Жиль Делез і перспектива онтології однозначності.

6. Природа мовного знаку

7. Teun-A.-van-Dijk. Discourse, context and cognition.

8. Казимір І. Асоціативні потенції контекстуальної синонімії на матеріалі політичної лексики англійської мови. П'івденн^'й Ар:хів. Філологічні науки. Вип. 90. Херсон, 2022. С. 28-35

9. Schneider W. Woerter machen Leute. Magie der Sprache. Zuerich, Muenchen: R. Piper&Co. Verlag, 1976. - 434 S.

10. Bogen J. Wittgensteins philosophy of language. Some aspects of its development: New York. Routledge&Kegan Paul, 1972. - 244 p.

11. Buhkler, K. 1965. Sprachtheorie: Die Darstellungsfunktion der Sprache

12. Humberto R. Maturana , Francisco J. Varela. The Tree of Knowledge: The Biological Roots of Human Understanding. 1992

13. Coulter J. Social construction of mind. Studies in Ethnomethodology and linguistic philosophy. London: The Macmillan Press LTD, 1979. 190 p.

14. Бехта І. А. Прагматика оповідного дискурсу у газетно-публіцистичному стилі. Новітня філологія. 2007. № 4 (24) С. 71-84

15. Морозова О. Екологічний підхід до аналізу неправдивих висловлень. Мовні і концептуальні картини світу. Вип.55. Київ: ВПЦ «Київський університет». 2015. С. 258-166.

16. Haugen E. The EGology of Language. Stanford, 1972. 211 p.

17. E. Haugen, Fill A, Muhlhausler P. The Ecology of Language. The Ecolinguistics Reader. Language, Ecology and Environment. L.; N.Y., 2001.

18. Zhou, W. Ecolinguistics: A half-century overview. Journal of World Languages, 7(3), 2021. C. 461-486.

19. Масікевич Ю.Г., Шестопалов, О.В., Негадайло А.А.. Теорія систем в екології : підручник. Суми : Сумський державний університет, 2015. 330 с.

References

1. Protystoiannia ratsionalizmu ta empiryzmu Frensis Bekon: “Znannia - syla![Opposition between rationalism and empiricism Francis Bacon: "Knowledge is power!].

2. Boyko O.P. (2009). Filosofski systemy: navchalno-metodychnyi posibnyk dlia samostiinoho vyvchennia dystsypliny [Philosophy. Part 2. Philosophical systems: educational and methodological guide for independent study of the discipline].

3. Friedrich Engels (1980). Lysty pro istorychnyi materializm 1890--1894. Kyiv: Vydavnytstvo politychnoi literatury Ukrainy. 31 p. [in Ukrainian].

4. Velyka Ukrainska Entsyklopediia z napriamu “Filosofski nauky”Ѓifilosofiia, lohika, etyka, estetyka) [The Great Ukrainian Encyclopedia from the field of "Philosophical Sciences" (philosophy, logic, ethics, aesthetics)] Ukladachi: Aristova A. V., Shlikhta I. V.; za zah. red. d. i. n., prof. Kyrydon A. M. Kyiv : Derzhavna naukova ustanova “Entsyklopedychne vydavnytstvo”ЃC2019. 256 p. [in Ukrainian].

5. Zhyl Delez i perspektyva ontolohii odnoznachnosti. [Gilles Deleuze and the perspective of the ontology of unambiguity].

6. Plato theory of Ideas.

7. Pryroda movnoho znaku [The nature of the linguistic sign].

8. Teun-A.-van-Dijk. Discourse, context and cognition.

9. Kazymir, I.S. (2022). Asotsiatyvni potentsii kontekstualnoi synonimii na materiali politychnoi leksyky anhliiskoi movy. [Associative potencies of contextual synonymy on the material pf political lexis pf the English language]. Filolohichni nauky.

10. Schneider, W. (1976). Woerter machen Leute. Magie der Sprache. Zuerich, Muenchen:R. Piper&Co. Verlag, P. 434.

11. Bogen J, (1972). Wittgensteins philosophy of language. Some aspects of its development: New York. Routledge&Kegan Paul, P.244.

12. Buhkler, K. (1965). Sprachtheorie: Die Darstellungsfunktion der Sprache

13. Humberto R. Maturana , Francisco J. Varela, (1992). The Tree of Knowledge: The Biological Roots of Human Understanding.

14. Coulter J, (1979). Social construction of mind. Studies in Ethnomethodology and linguistic philosophy. London: The Macmillan Press LTD, 190 p.

15. Bekhta I. A, (2007). Prahmatyka opovidnoho dyskursu u hazetno- publitsystychnomu styli [Pragmatics of narrative discourse in newspaper and journalistic style] Novitnia filolohiia. 2007. № 4 (24) P. 71-84 [in Ukrainian].

16. Morozova O, (2016). Ekolohichnyi pidkhid do analizu nepravdyvykh vyslovlen. [Ecological approach to the analysis of false statements. Linguistic and conceptual pictures of the world]. Movni i kontseptualni kartyny svitu. Vyp.55. Kyiv: VPTs «Kyivskyi universytet». 2015. P. 258-166.

17. Haugen E, (1972). The EGology of Language. StanfordЃC211 p.

18. E. Haugen, Fill A, Muhlhausler P. (2001). The Ecology of Language. The Ecolinguistics Reader. Language, Ecology and Environment. L.; N.Y.

19. Zhou, W, (2021). Ecolinguistics: A half-century overview. Journal of World Languages, 7(3), P. 461-486.

20. Masikevich Y.G., Shestopalov, O.VЃCNehadailo A. АЃCЃi2015). Teoriia system v ekolohii [Theory of systems in ecology] pidruchnyk. Sumy: Sumskyi derzhavnyi universytet, 2015. 330 p.

Размещено на Allbest.ru