Парадигма назв одягу в узусі закарпатського села

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Кафедра української мови

Парадигма назв одягу в узусі закарпатського села

Філак І.Я., к. філол. н., доцент

Анотація

У статті на матеріалі записів діалектного мовлення, переважно анкетним методом, здійснено лексико-семантичний аналіз назв одягу. У процесі дослідження виявлено функційну динаміку аналізованих одиниць, встановлено етимологію, міждіалектні та міжмовні зв'язки, зумовлені специфікою терену. Більшість слів аналізованої парадигми «назви одягу» - це видові назви, що відрізняються семантичними властивостями конкретної лексики. Зафіксовано назви одягу та взуття в мовленні трьох населених пунктів Ужгородського району Закарпатської області, які належать до маргінальних південно-лемківських говірок з рухомим наголосом, - Порошково. Зернівський Свалявка. Здійснено лексико-семантичний аналіз назв, що формують парадигму «Назви одягу». Маніфестанти зафіксують та розширять загальні відомості про лексику, виявлять діалектизми, серед яких чимало давніх слов'янських слів, оригінальних пізніших утворень тощо, а це в свою чергу може бути використане при проведенні етнолінгвістичних, лексикологічних, етимологічних, семасіологічних досліджень української мови. Зафіксовані у досліджуваному ареалі номени мають відповідники в інших говірках української мови, в літературній українській мові, чимало запозичень, зумовлених процесом формування говору. З метою порівняння динаміки узусу порівнюємо наші матеріали з діалектологічними працями іншого часового зрізу.

Для виявлення динамічних тенденцій у лексиці під час фіксації та опису здійснено стратифікацію матеріалів за віком носіїв говірки, що дало можливість відстежити поведінку маніфестантів у двох часових зрізах -синхроннрому та діахронному; поповнення репертуарного складу відбувається внаслідок запозичень з літературної мови та зміни семантичного поля багатьох номенів, які можуть репрезентувати кілька сем.

Ключові слова: діалект, сема, ареал, назви одягу, закарпатські говірки.

Abstract

The paradigm of the names of clothes in the uzus of the Zakarpatian village

Filak I.J., C. Philol., Ass. Professor of the Ukrainian Language Departamert, Uzhorod National Universiti

In the article, a lexical-semantic analysis of the names of clothes was carried out on the material of recordings of dialect speech, mainly by the questionnaire method. In the process of research, the functional dynamics of the analyzed units were revealed, the etymology, interdialect and interlanguage connections determined by the specificity of the terrain were established.

Most of the words of the analyzed paradigm "names of clothing" are species names that differ in the semantic properties of specific vocabulary. The names of clothing and footwear in the speech of three settlements of the Uzhhorod district of the Zakarpattia region, which belong to the marginal South Lemki speech with a moving accent, have been recorded - Poroshkovo, Zernivsky, Svaliavka. A lexical-semantic analysis of the names that form the "names of clothing" paradigm was carried out. Demonstrators will record and expand general information about the vocabulary, discover dialectics, including many ancient Slavic words, original later formations, etc., and this, in turn, can be used when conducting ethnolinguistic, lexicological, etymological, semasiological studies of the Ukrainian language. The nomen recorded in the researched area have counterparts in other dialects of the Ukrainian language, in the literary Ukrainian language, many borrowings caused by the process of speech formation. In order to compare the dynamics of usus, we compare our materials with dialectological works of another time period.

To identify dynamic trends in vocabulary during fixation and description, stratification of materials by age of dialect speakers was carried out, which made it possible to track the behavior of demonstrators in two time slices - synchronous and diachronic; The replenishment of the repertoire is due to borrowings from the literary language and changes in the semantic field of many nomens, which can represent several semes.

Keywords: dialect, sema, habitat, names of clothes, Transcarpathian dialects.

Постановка проблеми

Значний інтерес до детального опрацювання лексики українських народних говорів зумовлений цілою низкою причин, серед яких - зацікавленість мовознавців етнолінгвістичними елементами матеріальної культури, історією формування мовного узусу окремих територій. Це завдання виконує українська діалектологія, що вивчає «закономірності живої народної мови в усій розмаїтості її місцевих діалектів і говірок, а також географічне поширення діалектних явищ мови, окреслення певних діалектних одиниць у їх системності тощо»[1]. Відомо, що елементом етнічної культури є одяг. Одяг і взуття відіграють важливу роль у житті людини, оскільки в них представлено естетичні смаки та вподобання, соціальний стан, менталітет народу, його світогляд; значною мірою вони залежать від географічно-кліматичних умов та супроводжують людину впродовж життя. Ця давня група лексики також зазнала великих змін останнім часом під впливом розвитку промисловості, соціальних факторів, моди тощо.

Зі змінами матеріальної культури окремі реалії втрачаються, заступаються іншими, що у свою чергу зумовлює зміни складу номенів одягу, взуття, прикрас та відношень між одиницями аналізованої тематичної групи: перехід певних назв до пасивного запасу, стирання формальних і семантичних ознак мотивації одягу, взуття, прикрас чи й повну їх утрату. Водночас з'являються номени на позначення нових реалій, у зв'язку з цим змінюються джерела поповнення тематичної групи, формуються нові способи й моделі номінування одягу і взуття. Тому є нагальна потреба зафіксувати й докладно описати сучасного номінування одягу, взуття та прикрас в говірках Закарпаття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Назви одягу і взуття належать до одних із найдавніших типів номенів, тісно пов'язаних із матеріальною культурою народу, і є в свою чергу одним із виявів особливостей культури. Науковий аналіз таких груп номенів і в лінгвістичному, і в історичному планах має довгий шлях вивчення. Зауважимо, що етнографи та фольклористи раніше від мовознавців звернули увагу на назви одягу і взуття (Д. Багалій, І. Вагилевич, Ф. Вовк, І. Георгі, Я. Головацький, Д. Деляфліз, Г. Квітка-Основ'яненко, Г. Левассер де Боплан, Г. Маслова, К. Матейко, О. Шафонський, В. Шухевич). В українському мовознавстві назви одягу і взуття в основному досліджено з точки зору їхнього походження (Г. Війтів, В. Горобець, Г. Миронова, М. Худаш тощо), особливостей їхньої діалектної стратифікації (Л. Анісімова, Ф. Бабій, Н. Клименко, Н. Пашкова, Л. Пономар та ін.), однак район Закарпаття з цього погляду вивчений мало, окрім кількох розвідок Т. Піцури. У цій статті ми намагалися проаналізувати особливості регіональної парадигми «назви одягу», зокрема не тільки представити репертуар одиниць, особливості їх семантики, а й виявити давні назви, які перебувають на периферії мовної системи і вживані лише в мовленні людей найстаршого покоління.

Мета статті - зафіксувати назви одягу та взуття в мовленні трьох населених пунктів Ужгородського району Закарпатської області, які належать до маргінальних південно-лемківських говірок з рухомим наголосом, - Порошково. Зернівський Свалявка, здійснити лексико- семантичний аналіз назв, що формують парадигму «Назви одягу». Зібрані в терені матеріали зафіксують та розширять загальні відомості про лексику, виявлять діалектизми, серед яких чимало давніх слов'янських слів, оригінальних пізніших утворень тощо, а це в свою чергу може бути використане при проведенні лексикологічних, етимологічних, семасіологічних досліджень української мови.

Дослідження діалектної лексики, в тому числі назв одягу, взуття, прикрас допоможе виявити протиставлення на лексичному та семантичному рівнях, здобути нову інформацію про структуру слова, виявити функційну активність та лексико-семантичну структуру аналізованих одиниць, встановити наслідки впливу інших діалектів сусідніх споріднених і неспоріднених діалектних континуумів.

У роботі використано методи, які застосовуються у діалектологічних дослідженнях: описовий, анкетний, зіставний, порівняльний, метод інтерв'ю.

Матеріал для нашої роботи зібраний за власними записами від місцевих жителів-українців, в основі яких - «Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови» Й.О. Дзендзелівського [2]. Особливістю досліджуваних говірок є чергування новозакритого О з У, збереження задньорядного лабіалізованого Ы, тенденція до наголошування другого складу від кінця слова. Вибір терену для опису зумовлений особливостями населення, яке переважно є автохтонним, однорідним у мовному відношенні, відокремленим географічно від боржавсько-латорицьких говірок. Село Порошково (далі - П.) досить велике, населення 3821 чол., у ньому проживають українці, роми, румуни. Село Свалявка (далі -С.) має 162 жителі. Обидва населені пункти знаходяться на дорозі Ужгород - Свалява, перед Оленівським перевалом, який розділяє колишні Перечинський і Свалявський райони. Село Зернівський (далі - З.) не має статусу окремого населеного пункту, належить до сільської ради с. Порошково, але всі 53 жителі вважають своє поселення окремим селом.

Виклад основного матеріалу

Тематична група назв одягу складається з окремих лексико-семантичних груп та утворює складну й розгалужену систему. Це одна із найдавніших груп лексики, що пов'язана з матеріальною культурою суспільства.

Чоловічий костюм, комплект верхнього одягу, який складається з піджака і штанів, має назву: анцук, -а, ч. (П., З., С.), кост'ум, -а, ч. (П.).

Назва анцук, -а, ч. вживається переважно представниками старшого покоління. Лексема запозичена з нім. мови; пор. нім. Anzug «т.с.» [3, ІІ, №153].

Назва кост'ум, -а, ч. засвоєна з літературної мови, вживається переважно представниками молодшого покоління. Походить від франц. costume із італ. costume, що пов'язано з лат. consuetudo «звичка», от consuescere «звикати».

Штани (загальна назва) на досліджуваній території називаються: ґат'і, -ей, мн., (П., З.,С.), нагавіц'і, -иц', мн.(З.), нагавки, -ок, мн. (С.). Назва ґат'і, -ей, мн., на досліджуваній території вживається також у значенні «кальсони».

У мовленні молодшого покоління вживається для позначення чоловічої білизни слово кал'сони, яке запозичене з франц. мови calegon, походить від італ. Саїхопе «штани», пов'язане з calca «панчоха». Слово зводять до народної латині, а саме зі словом calcea «взуття», утворене від лат. сalceus «черевик», похідного від сalх «п'ята» [ 4, т.2, С. 356].

Слово ґат'і, -ей, мн. запозичене з угорської мови, як стверджує П.М. Лизанець (пор. угор. gatya ) [ Лиз. -2, №187].

Кінцева етимологія слова ґат'і, -ей, мн. не встановлена. За етимологічним словником, найбільш вірогідним є пов'язування з псл. gatiti «прикривати», українське гатити як про нижній одяг первісного типу пов'язки, що закриває певні частини тіла [ 4].

Більш сучасною та актуальною для досліджуваного ареалу є назва штанів: ногауки, -к, мн. (П.). Назва ногауки, -к, мн. «полотняні штани» як діалектизм подається в [ 5]. Назви нагавіц'і, -иц', нагавки,-ок, очевидно, суфіксальні утворення, що пов'язуються зі словом нога. У слові відбулася заміна о - а під впливом наступного а, що зумовлено процесом деетимологізації.

Цікаво, що штанина, одна з двох холош штанів, називається: нагавиц'а, -і, ж. Номен нагавиц'а, -і, ж. подається в [5] зі значенням «холоша», а також зі значенням «суконні штани».

До семантичної групи назв чоловічого одягу входить поняття сорочка та її складові частини. Залежно від крою та матеріалу цей номен має назви різного походження. Чоловіча сорочка (загальна назва) незалежно від матеріалу називається: сордчка, -ки, ж. Назва сордчка, - ки, ж. є також літературною нормою українськох мови, українське літературне сорочка «т.с.» [5]. лексичний семантичний назва одяг закарпатський говірка

Комір, частина одягу, що облягає шию, застосовується порівняно недавно у фабричних сорочках, які носять повсякденно та під костюм: ґалір', -р'а, ч. (П., З., С.). Назва ґалір', -р'а, ч., крім говірок західних, північно-західних та північних районів Закарпаття, вживається і в південних районах Закарпаття (Берегівщина, Виноградівщина). Слово ґалір', -р'а, ч. походить з угорської мови, можливо, поширилося через посередництво словацької мови; угор. gallir «комір» походить від свн. діал. Gollier, goler, яке зводиться до лат. collarium - частина панциря навколо шиї [4]. У традиційній сорочці домашнього пошиття, яку носили як нижню білизну та в будень, цієї частини крою нема.

Назви верхнього одягу розрізняються залежно від признкачення, матеріалу, крою. Ці номени досить відчутно диференціюються у мовленні старшого та молодшого покоління носіїв говірки.

Пальто до коліна з вовни, яке вийшло з ужитку на досліджуваній території, але зберігається в говірці як архаїзм, має назву: гун'а, -і, ж. (П., З., С.), зм. гун'ча, -ати, с. (С.). Слово гун'а, -і, ж., як застаріле, зі значенням «верхній одяг з домотканого грубого, переважно нефарбованого сукна» подається в СУМ [5, ІІ, С.86]. Використовується переважно з експресивним забарвленням у значенні «старе, немодне пальто».

Інший тип верхнього теплого одягу - бурка, верхній довгополий чоловічий одяг з домотканого грубого сукна з відлогою. Позначається як: лаЗбик, -а, ч. (П., З.). Назва вживається представниками старшого покоління.

Верхній одяг з фабричного сукна, пальто, по-різному називають носії молодшого та старшого покоління: кабат, -а,ч. (П., С.), кобат, -а, ч. (З.,), рідше представниками молодшого покоління - пал'то, -а, с.

Назва кабат, -а,ч. запозичена з угорської мови; угор. Kabat. Вважають, що назва кабат запозичена з перської мови через посередництво угорської [ 4]. Що стосується форми кобат, то вона виникла як фонетичний варіант внаслідок втрати етимологічного зв'язку з угорським словом кабат.

Сіряк, старовинний довгополий верхній одяг з домотканого грубого сукна, називають: сірак, -а, ч. (С., З.). Назва застаріла і майже не використовується. Відома старшим носіям говірки. Слово утворене від прикметника сірий за допомогою суфікса -ак. Назва вмотивована кольором одягу.

Частина крою пальта, іншого одягу, який складається з двох половин, має назву, вживану всіма носіями говірки. Пола, край кожної з половин пальта, шинелі і т.ін., називають: пола, -и, ж. (П., З., С.). Назва пола поширена і в інших говірках Закарпаття, але з з іншим семантичним наповненням. На Виноградівщині, Берегівщині, як вказує П.М. Лизанець, слово це має значення «шифер». Слово пола (з наголосом на другому складі) є також літературною нормою української мови і фіксується з тим же значенням у тлумачному словнику [ 5]. Номен пола походить від псл пола, від полъ, що означає «половина», «сторона» [4].

До архаїчної лексики відноситься і назва для онучі, це шматок тканини, яким обмотують ногу перед взуванням чобота, постола: онучка, -и, ж. (П., С.), унучка, -и (З.). У західних районах Закарпатської області основна назва онуча втратилася, її замінив демінутив онучка [3]. В окремих говірках вони функціонують як рівноправні назви. Слово фіксується у словнику за редакцією Б. Грінченка з посиланнями на різні території України. Вживається в літературній мові [5], має значення «шматок тканини, яким обмотують ноги перед взуванням (перев. в чоботи)», «Шматок старої, брудної тканини; ганчірка». Діалектна форма утворена від онуча за допомогою суфікса -к. У говірці с. Зернівський початковий голосний переходить в у під впливом вокальної гармонії перед наголошеним складом.

Галстук, краватка в діалектному середовищі називається в мові середнього і старшого покоління: машл'а, -і, ж. (П., З.), машлик, -а, ч. (З.).

Назва машл'а, -і, ж. похожить з угорської мови, пор. masli id. Номен вживається рідко, тому що цей предмет одягу носять тільки зі святковим костюмом. Форма машлик, -а, ч. теж утворена від угорського запозичення, але вона отримала зменшувальний суфікс -ик і набула ознак чоловічого роду.

Жіноче плаття в досліджуваному ареалі має назву: віґан, -а, ч.

Слово поширене також у говірках Мукачівського, Свалявського, Воловецького Берегівського, Іршавського районів.

Назва запозичена з угор. vigano. В угорській мові vigano «сукня, спідниця» походить від прізвища віденської танцюристки Вігано [4]. Назва більшою мірою стосується плаття звичайного домашнього крою, яке популярне у носіїв старшого покоління. Куповане плаття з сучасних тканин у мовленні молодшого покоління називається літературним словом плаття.

Будь-яка спідниця в досліджуваному ареалі називається: сукн'а, - і, ж. (П., З, С.).Ця лексема поширена в усіх говірках Закарпаття. Назва сукн'а, -і, ж. «т.с.» є також літературною нормою української мови у значенні «жіноче плаття» [5], отже говіркова назва є семантичним діалектизмом. На думку П.М. Лизанця, слово сукн'а, -і, ж. «спідниця» угорського походження від szoknya, де етимологія не цілком ясна.

Г.І. Гримашевич виявила цю лексему в поліських говорах. Лексема сукн'а та її дериват суконка у поліських говірках, як і в інших укр. та блр., лише зрідка функціонують із семантикою `жіноча спідниця' (пор. надгорин. сукн'а `жіноча спідниця', зах.-поліс. сукн'а (сукн'е) `спідниця з серпанку (рідко затканої лляної тканини)', рідше - `крамна спідниця', закарп. сукня `спідниця рясована з фабричного сукна', `андарак', `спідниця з сукна', `спідниця з сукна синього кольору'. Основне значення цієї лексеми та її дериватів - `жіноча сукня' (див.: бойк. сукємнка, наддністр. сукенка, сукинка `дитяче плаття', блр. сукенка, сукенькі, рос. суконка). Вона зафіксована також із значенням `спідниця з сукна', що підтверджує думку про мотивацію цієї назви матеріалом виготовлення. Можна припустити, що розвиток семантики має такий вигляд: `вид тканини' - `одяг з певної тканини' - `жіночий одяг, плаття' - `жіночий одяг, спідниця'. Але мотиваційна основа `матеріал' з часом утратилася, оскільки за допомогою цієї лексеми реалізуються семи, не пов'язані з матеріалом виготовлення - сукном. На думку вчених, етимологія слова сукня пов'язана з *сукати [4] - в основі назви лежить мотивація «спосіб виготовлення тканини». Крім загальної назви спідниці, деривати сукенка, суконка відомі із семантикою `довга широка вовняна спідниця', `спідниця з легкої тканини'. Ці значення, очевидно, є вторинними, зазначає Г.І. Гримашевич [6].

Тепла спідниця з вовняного матеріалу в мовленні старшого покоління нає назву: кабат 'а, -ати, с. (П., С.), кабати, -ув, мн. (З.).

Лексема кабат'а, -ати, с. майже повністю вийшла з ужитку у зв'язку з відсутністю реалії. Зрідка назвою користуються представники старшого покоління. У говірці с. Зернівський слово має форму множинного іменника. У говірках с. Порошково, Свалявка іменник має форму середнього роду, який асоціюється з демінутивом. Слово кабат фіксується в словнику [ 5], але з іншим значенням: «1. солдатська куртка. 2. Пальто», тобто для говірки це семантичний діалектизм. На думку П.М. Лизанця, це слово угорського походження, від kabat.

Подовжена кофта на ґудзиках, з шалевим коміром уже не використовується в побуті, але назву ще пам'ятають: кордеґан, -а, ч. (П., С.). Ця лексема вийшла з ужитку і відома тільки старшим носіям говірки. Слово кордеґан, -а, ч. запозичене, можливо, з угорської мови - kardegan - «т.с.».

Велика тепла жіноча хустка носить назву: хустка, -и, ж.(П., З., С.). Ця лексема функціонує і в інших говірках Закарпаття. Слово хустка, -и, ж. вживається і в українській літературній мові [5].

Лексема хустка та її деривати із семантикою 'жіночий головний убір' відомі в говірках усіх східнослов'янських мов, зокрема укр. схполіс. хуста 'хустка', 'маленька хустина', 'велика хустка', закарп хустка, 'фустка `жіноча хустка', бойк. хустка 'хустка', 'кусок домашнього полотна', 'хустина', волин. хусця `хустка', захполіс., наддністр. хустка 'вовняна хустка на голову', 'хустина на голову', карп. хуста, фуста `хустка', `носова хустинка', прикарп. фустка `літня хустка', блр. 'хуста 'хустка', 'хустка 'велика хустка', 'хустка, кустка 'хустка-укриванка', хвустка 'хустка', хустка 'загальна назва хустки', хус'тина 'хустка'. рос. хуста 'хустка, серветка'. Слово хустка виникло з давнього хуста, яке вперше зустрічається в грамоті XI ст. На думку мовознавців, назви хуста і хустка укр. мовою запозичені через пол. (пол. chusta 'хустка, білизна') з іт. fustagno, с.-лат. fustanum 'вид бавовняної тканини' < араб. Fostag, стара назва Каїру [4]. А. Брюкнер вважає слово слов'янським, з псл. *skut 'одяг', Ф. Славський у пол. мові chustka - українізмом. Г.І. Гримашевич стверджує, що зважаючи на значення лексеми хуста (хустя), можна припустити, що розвиток семантики йшов у напрямі від називання білизни до найменування будь-якого шматка тканини, який не був одягом, а від нього - до назви хустки, жіночого головного убору [6].

Невелика жіноча хустка з тонкої тканини фіксується як: хуст'а, - `ати, с. (П., З., С.). Слово хуст'а в нормативному словнику зазначене [5] як діалектне зі значенням «1. збірн. «білизна», 2. «хустки». Слово того ж походження, що і хустка.

Старий, порваний одяг, ганчірка має назву: р'анд'а, -д'а, с., зб. (П., З., С.), цур'а, -р'а, с., зб. (П., З.), лахи, лаху, мн. (З.), цундр'а, - р'а, с. (С., З.).

Назва р'анд'а, -д'а, с., зб. поширена і в інших говірках Закарпаття, від р. Ріки й на схід (Тячівський, Рахівський райони), але з іншим значенням - «загальна назва для одягу». На думку П.М. Лизанця, можливо, лексема р'анд'а угорського походження - від угор. randy. В українських закарпатських говірках, як стверджується в етимологічному словнику, це слово - запозичення зі словацької мови, пор. словац. randa “стара драна сорочка», етимологія слова неясна [4].

Назва цуря фіксується в нормативному словнику [5] як діалектизм зі значенням «лахміття». Лексема лахи «т.с.» є також літературною нормою української мови [4].

Одяг (загальна назва): шат 'а, -т 'а, с., зб. (П., З.), цур'а, -р'а (С.). Лексема шаття зафіксована і в СУМ [5] із тим же значенням. Слово поширене в говірках Ужгородщини, Перечинщини, В.-Березнянщини [3].

Слово шат'а походить із словацької мови: у словацькій мові є слово saty; слово засвідчене в пам'ятках Закарпаття в 17 ст. («Углянський збірник», «Ключ», «Торунський збірник»). Й.О. Дзендзелівський вказує, що ареал слова продовжується у південних лемків, і не виключає, що «з боку семантики є більше підстав вважати його полонізмом, хоч не може бути виключений і паралельний вплив сусідніх східнословацьких говірок. В усякому разі мовляни... усвідомлюють його як словакізм» [3].

Слово цур'а, цундр'а функціонує в закарпатських говірках як полісемантичне, вказує Т. Піцура, хоча переважає значення «зношений, порваний одяг». Номен румунського походження, від рум. діал. Jundra “довгий і широкий селянський одяг» [4]. У значеннях, що не пов'язані з одягом, фіксується у говірках Хустського району.

Для поняття «білизна, натільний одя», існує номен: спудн 'ой, -ого, с., субстантивований прикметник(П., З., С.).

Лексема спудн'ой, -ого, с. фіксується в [5 ] у формі спіднє з тим же значенням.

Кишеня, слово має локальний характер на закарпатському ареалі, до переважає ряд запозичень у цьому ж значенні: кишин'а, -і, ж. (П., З., С.).

Назва кишеня є літературною нормою української літературної мови [5]. Слово, очевидно,у говірці походить із сх.-словац. kisena [4]. З погляду етимології, існує думка, що слово кишеня походить від псл. *kisenja, можливо у значенні «гаман з кишки», яке утворилося, мабуть, від *кі§ька «кишка» [4]. Замочок -змійка у мові старшого покоління функціонує як: цібзер', -р'а, ч. (П.), ціпзар', -р'а ч. (З., С.).

Назва ціпзар' запозичена з угор. cippzar. Слово цібзер' є фонетичним варіантом угорського запозичення. Цікаво, що в угорській мові це слово є запозиченням 20-30 років ХХ ст. з англійської і походить від назви компанії-виробника цієї речі. Застібка-блискавка або просто блискавка (також -- зіпер, англ. zipper) призначена для швидкого з'єднання деталей одягу. Складається з двох текстильних стрічок, на яких закріплені у шаховому порядку пластмасові або металеві ланки (у вигляді окремих зубців або кілець суцільної спіралі, що утворюють ланки). З'єднання або роз'єднання половинок виконується за допомогою замка (слайдера, або бігунка), що ковзає стрічками, при цьому кожна ланка фіксується між парою ланок з протилежного боку. У жіночу моду блискавка прийшла у повоєнні роки. Там вона набула окрім практичних функцій, декоративні.

У мовленні молодшого покоління використовується слово з більш загальним значенням - замок, мка, ч. (П., С.). Запозичення з літературної мови. Манжет на сорочці - атрибут сучасного крою одягу. мовцям старшого покоління слово не відоме: манжет, -а, ч. (П., З., С.). Номен манжет, -а засвоєний з літературної мови [5]. Слово походить із французької мови manchette, де вважається запозиченням з німецької мови Manschette [4].

Рукавиця з відділенням для всіх пальців і виріб з будь-якої тканини з відділенням для великого пальця, що надівають на кисть руки, всі покоління носіїв говірки називають однаково: рукавиц'і, рукавиц', мн. (П., З), рукавіц'і, рукавиц'(С.). Лексема рукавиці з таким же значенням вживається і в літературній українській мові [5].

Лексема мотивована словом рука, це суфіксальне утворення.

Висновки

Дослідивши назви одягу у говірках сіл Порошково, Зернівський, Свалявка Перечинського району Закарпатської області, можемо констатувати, що цей шар діалектної лексики заслуговує на увагу діалектологів. Ми зібрали відповідний діалектний матеріал, зіставили його з лексикою української літературної мови, виявили риси, властиві як загальноукраїнським явищам, так і специфічні для говірки. Досліджувані говірки належать до архаїчної групи діалектів південно- західного наріччя, і характеризується мовною строкатістю, яка виявляється і в структурі досліджуваної парадигми.

З погляду стосунку до літературної мови більшість проаналізованих слів належить до літературної норми, зокрема: рукавиц'і, кишин'а, хустка, сукн'а. Значна частина корпусу описаних слів останнім часом архаїзується, натомість приходять слова з літературної мови, що називають нові поняття. Отже, можемо стверджувати, що досліджений узус є частиною говіркового масиву української мови.

Дослідження засвідчує тенденцію до динамічних змін, які виявляються в оновленні лексики, передусім розширення семантичної структури слів, які одночасно є репрезентантами кількох парадигм. Перспективи подальших досліджень пов'язуємо з розширенням репертуару аналізованої парадигми.

Література

1. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 326 с.

2. Дзендзелівський Й.О. Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови. К.: Наук. думка, 1984.378 с.

3. Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської обл. УРСР: Лексика. Ч. І-ІІІ. Ужгород, 1958-1993.

4. Етимологічний словник української мови: в 7 т. К.: Наукова думка, 1983 -2011.

5. Словник української мови: В 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980.

6. Гримашевич Г.І. Номінація жіночого поясного одягу в говірках Середнього Полісся

References

1. Bevzenko S.P. (1980) Ukrainska dialektolohiia [Ukrainian dialectology]. Kyiv.: Vyshcha shkola, 1980. 326 s.[in Ukrainian].

2. Dzendzelivskyi Y.O. (1984) Prohrama dlia zbyrannia materialiv do Leksychnoho atlasu ukrainskoi movy [A program for collecting materials for the Lexical Atlas of the Ukrainian language]. Kyiv: Naukova. dumka,.378 s. [in Ukrainian].

3. Dzendzelivskyi Y.O. (1958- 1993) Linhvistychnyi atlas ukrainskykh narodnykh hovoriv Zakarpatskoi obl. URSR: Leksyka. Ch. I-III.[ Linguistic atlas of Ukrainian folk dialects of the Transcarpathian region of the Ukrainian SSR: Vocabulary. Part I-III]. Uzhhorod,. [in Ukrainian].

4. Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy (1983 -2011) [Etymological dictionary of Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka,T. 1-7[in Ukrainian].

5. Slovnyk ukrainskoi movy (1970 - 1980) [Dictionary of the Ukrainian language in11 v.] Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

6. Hrymashevych H.I. Nominatsiia zhinochoho poiasnoho odiahu v hovirkakh Serednoho Polissia [Nomination of women's belt clothes in the dialects of the Middle Polissia

Размещено на Allbest.Ru