Особливості появи та функціонування дієслівних компресивів в українській та англійській мовах

Размещено на http://allbest.ru

Кременчуцька гуманітарно-технічна академія імені А.С. Макаренка Полтавської обласної ради

Особливості появи та функціонування дієслівних компресивів в українській та англійській мовах

Івко Олександр Сергійович кандидат філологічних наук,

викладач кафедри кафедри дошкільної освіти,

Анотація

Актуальним є питання щодо сучасних засобів номінації, серед яких чільне місце посідають одиниці, утворені шляхом компресії - еліптеми, абревіатури, універби. Кожна сучасна мова індоєвропейської сім'ї має в своєму арсеналі такі одиниці.

Мета дослідження - продемонструвати особливості виникнення та функціонал дієслівних універбів в українській та англійській мовах. До досягнення мети призводить поступове вирішення таких завдань: 1) встановити універсальність визначення інваріанта для обох досліджуваних мов; 2) визначити типологію модифікування інваріанта; довести універсальність / унікальність моделювання таких модифікацій.

Методи й прийоми дослідження. Здійснено аналіз дефініцій для вибору найадекватніших з них на позначення досліджуваних лінгвальних реалій. Також методику аналізу дефініцій вжито для релевантного розмежування значення процесів універбації як внутрішнього - мовленнєвого - словотворення та деривації як системного, мовного словотвору. Використано елементи описового методу для імплементування пропонованих мовних фактів.

Висновки. Аналітичні й синтетичні одиниці досліджуваного зразка постають відповідними формами абстрактної номінативної одиниці - номеми; словотвірна структура кожного дієслівного універба має той же обсяг інформативності, що й відповідний аналітичний варіант. Дієслівний універб визначено як семантично і граматично тотожне словосполученню дієслово, яке відрізняється від словосполучення або збігається з ним у стилістичній площині, що постає, як і словосполучення, реалізацією однієї й тієї самої номеми. Саме вона постає основною одиницею мовної номінації, абстрактною мовною одиницею, що реалізується у вербальних синтетичних та полівербальних аналітичних формах (глосах, дублетах). З огляду на це в нашому дослідженні дублетами однієї номеми є словосполучення і семантично і граматично тотожне йому дієслово, яке стилістично збігається з цим словосполученням або відрізняється від нього розмовними, сленговими рисами. Універбальні дієслова української й англійської мов проаналізовані як універбалізовані еквіваленти словосполучень, тобто як синтетичні одиниці, які виникли внаслідок універбального модифікування словосполучення, мають абсолютно тотожні відповідним словосполученням лексичне й граматичне значення та синтаксичну функцію. З огляду на принципи словотворення з'ясовано, що тип вмотивованості впливає на визначення системного чи мовленнєвого словотворення. Надано універсальні для обох мов моделі формування дієслівних універбів та запропоновано формулювання двох законів появи досліджуваних одиниць.

Ключові слова: номема, мовний інваріант, словосполучення, універб, дієслівний універб, словотворення, вмотивованість, модель.

Abstract

Features of the appearance and functioning of verbal compressives in the Ukrainian and English languages

Ivko Oleksandr Serhiyovych Candidate of Philological Sciences, Lecturer, Department of Preschool Education, Kremenchug Humanitarian and Technical Academy named after A.S. Makarenko of the Poltava Regional Council

A problem of modern means of nomination, including such units formed by compression as ellipthemes, abbreviations, univerbs, is quite topical. Such units can be found in each modern language of the IndoEuropean family.

Purpose of the study is to demonstrate peculiarities of the origin and functionality of verbal univerbs in the Ukrainian and English languages. To reach the purpose, following tasks are to be gradually solved: 1) to determine universality of the definition of an invariant for both languages under analysis; 2) to identify typology of modification for an invariant; to prove universality / uniqueness of modelling of such modifications.

Methods and techniques of the study. Definitions were analyzed to select the most adequate ones for defining lingual realities under study. A methodology of definition analysis was also applied for relevant differentiation of the significance of univerbation processes for internal - speech - word formation and derivation as a systemic, language word formation. Elements of a descriptive method for implementing the proposed language facts were used. Conclusions. Analytical and synthetic units of the example under consideration are the corresponding forms of an abstract nominative unit - nomeme; a word-forming structure of each verbal univerb has the same volume of informativity as the corresponding analytical variant. A verbal univerb is defined as a verb, being identical semantically and grammatically to a word combination, that differs from a word combination or coincide with it stylistically, and acts (like a word combination) as the implementation of one and the same nomeme. It is the main unit of language nomination, the abstract language unit being implemented in verbal synthetic and polyverbal analytical forms (glosses, doublets). In this vein, our study considers doublets of one nomeme as a word combination and its semantically and grammatically identical verb that coincides with it stylistically or differs from it in its colloquial slang features. Univerbal verbs of the Ukrainian and English languages were analyzed as the univerbal equivalent word combinations, e.g. as synthetic units originated as the result of univerbal modification of a word combination and with lexical and grammatical meaning and syntactic function being absolutely identical to the corresponding word combinations. In terms of the word formation principles, it was identified that the motivation type influences the determination of systemic or speech word formation. Models for the formation of verbal univerbs, being universal for both languages, were proposed; formulation of two laws of the origin of the units under study was developed.

Keywords: nomeme, language invariant, word combination, univerb, verbal univerb, word formation, motivation, model.

Вступ

Постановка проблеми. Зараз досить часто постає питання щодо актуальних засобів номінації, серед яких, мабуть, найголовніше місце посідають одиниці, утворені шляхом компресії - еліптеми, абревіатури, універби. Кожна сучасна мова індоєвропейської сім'ї зазвичай має в своєму арсеналі такі одиниці. Утім, потрактування їхньої сутності залишається й досі різним серед наукового загалу. Саме тому розуміємо необхідність запропонувати власне вирішення зазначеної проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Попри думку про те, що «творення нових дієслів у кількісному відношенні в зазначений період (кінець ХХ - початок ХХІ ст. - О. С. Івко) відбувається не так чисельно як іменників і прикметників» [13, с. 59], поява дієслівних універбів демонструє певну активність мовленнєвих словотворчих процесів. О. А. Стишов стверджує: «Традиційно деривація вербативів найбільш продуктивно відбувається за допомогою префіксів. Із-поміж них характеризуються як перевагою, так і різноманітністю питомі препозитивні форманти: за- (заветувати, зазомбувати, затролити, запостити, заризикувати, заламінувати, заатакувати, заакцентувати, заархівувати, зачовникувати, запаркувати), з-/с- (з 'яничаріти, здефолтувати, збартерувати, зміксувати, склонувати), про- (проінвестувати, профукати, проапгрейдити, проспонсорувати, протролити,), пере- (переформатувати, переструктурувати, перемоніторити), на- (напіарити, накомп'ютеризувати), недо- (недофінансувати, недовикористати), до- (довикликати, докапіталізувати) та ін. Серед префіксів іншомовного походження на українському ґрунті продуктивними є лише два - де- (детінізувати, декомунізувати, деприватизувати), ре- (ребрендувати, реінвестувати, реструктурувати)» [13, с. 138, 142]. Отже, очевидно, що абсолютно всі представлені дієслова науковець (як, впринципі, і решта) вважає традиційними дериватами. Але серед них ми знаходимо такі, які є результатом мовленнєвого словотворення, зумовленого внутрішньою вмотивованістю. Це заветувати (накласти вето), з 'яничаріти (стати яничарами), напіарити («переборщити» з піаром), недофінансувати (недостатньо фінансувати), ребрендувати (здійснити / здійснювати ребрейдинг), заламінувати (покрити ламінатом) тощо. Засоби цього виду словотворення (мовленнєвого, внутрішнього) - різноманітні префікси - є омонімійними системним словотвірним засобам і слугують для оформлення структури універбів-дієслів. І. Думчак у такий спосіб пропонує потрактовувати термін універбація. За походженням від лат. unus - один, verbum - слово, він у сучасній лінгвістиці «інтерпретується по-різному: як словотвірно- стилістичне явище, що представляє вторинну номінацію, напр.: мінеральна вода - мінералка [7; 12; 18]; як явище первинної номінації, коли творення будь-якого похідного пов'язують зі стягненням семантико-словотвірної перифрази, напр.: школяр - той, хто вчиться в школі [6; 8]; лише як «різновид суфіксального способу словотворення, при якому словосполучення за допомогою суфіксації згортається в слово: записна книжка > записник» [6, с. 688]. Під універбацією ми вбачаємо словотвірний акт, у результаті якого декількаслівне найменування (здебільшого це стійке словосполучення) перетворюється в однослівний відпо-відник - універб. Таким чином, результатом універбації можуть бути і суфіксальні похідні (Маріїнський палац - Маріїнка), і еліптичні субстантиви (контрольна робота - контрольна), і деякі типи абревіатур (медична сестра - медсестра) та складних слів (Добрий день - Добридень) [5, с. 341-342]» [1].

Отже, «Універбацію спочатку потрактовували як вияв синтетизму в словотворенні, за якого ті значення, що містять аналітичні конструкції, втілюються у синтетичній одиниці - слові, універбі. Крім цього, універбацію визначали і як творення слова на базі словосполучення, до якого воно (слово-універб) стає абсолютним синонімом. За такого підходу до універбації уналежнювали абревіацію, субстантивацію, суфіксацію» [4]. Звуження терміна на позначення поняття «універбація» призвело до потрактування процесу перетворення словосполучення у слово такого зразка, коли воно у своїй структурі має основу лише одного з компонентів словосполучення, за формою є одним словом, а за змістом збігається зі словосполученням. На думку Крістіан Леман, універбація є синтагматичним згущенням «послідовності слів, що повторюються в дискурсі, в одне слово, наприклад, коли іспанське поєднання a tras (назад) перетворюється на atras «позаду». На відміну від процесів словотворення <.. .> універбація є спонтанним процесом» [17, р. 205].

Ми не можемо не погодитися з тим, що «універбація відбувається як з граматичними формативами, так і з лексемами. У першому випадку не виникає жодних проблем із відокремленням її від морфологічних процесів, особливо від флексії. В останньому випадку універбація контрастує зі словотворенням» [17, р. 207]. Обидва процеси створюють складні слова. Ці процеси настільки тісно взаємопов'язані, що їх не завжди легко розрізнити в конкретних випадках, у зв'язку з чим рання лінгвістична термінологія іноді навіть не віддзеркалювала їхню відмінність. Однак їхні емпіричні та історичні прояви відрізняються, тому їх необхідно розрізняти на теоретичній основі. Мартін Хаспельмат уважає, що «універбація є фазою процесу злиття» [16]. Крістіан Леман ґрунтовно зазначає: «по-перше, універбація сама по собі є градієнтним процесом, який відображає фази слабшої та сильнішої універбації. У принципі, універбація відбувається в момент, коли аналітична конструкція перетворюється на слово. Однак, оскільки саме поняття слова не має чітких меж, цей процес насправді не є миттєвим перетворенням, а радше поступовим переходом. Стрімкіше універбація розвивається в міру накопичення так званих її специфічних симптомів» [17, р. 205]. По-друге, універбацію можна віднести до коалесценції (стягнення). Сутність такої ієрархії полягає в тому, що як у граматикалізації, так і в лексикалізації одні фази коалесценції передують, а інші слідують за універбацією. Так звана попередня універбація є генезисом колокації та її синтаксичною фіксацією. Наступним етапом постає втрата морфологічної межі та фонологічне злиття. Крістіан Леман констатує, що такі поняття, як граматикалізація, лексикалізація, коалесценція, універбація тощо, часто - і досить правомірно - визначаються як діахронічні процеси. Усі ці процеси є видами спрямованої лінгвістичної варіації; але напрямок проявляється лише в діахронічній перспективі. Це легко продемонструвати для універбації. Синхронічним проявом універбації є варіювання трактування конструкції як одного слова або як сполучення слів. Простим критерієм універбації є написання відповідного виразу одним словом.

Отже, за найбільш новітнього розуміння сутність досліджуваного явища полягає у створенні синтетичної одиниці - дієслова - на базі одного з компонентів аналітичного найменування, яке структурно є словосполученням. «У цьому значенні використовуються й інші терміни, як-от: семантичне стягнення, семантична конденсація, компресія мотивувального словосполучення що супроводжується втіленням його семантики у дієслівному дублеті, який отримано внаслідок афіксальної універбації. Це явище схарактеризовано наявними в мові двома формально пов'язаними аналітичною та синтетичною одиницями із тотожною семантикою» [4].

Автори сучасних досліджень також наполягають на належності слів та фразеологізмів до рівноправних одиниць номінації. «Всі слова і фразеологічні одиниці (далі ФО) російської мови входять до його номінативноь системи, і немає таких слів і ФО, які перебували б поза нею, сприймалися окремо, ізольовано. <...> Слово і фразеологічна одиниця є найважливішими номінативними одиницями мови, які служать для іменування предмета і повідомлення інформації про предмети, ознаки, процеси і відношення - явища реальної дійсності» [11, с. 174]. Отже, одиниці, які виникли як результат мовленнєвої номінації (синтетичні одиниці, слова-синтагми, глоси прості й комплексні, аналітичні конструкції, різноструктурні модифікації відповідних номем - в різних термінологічних системах) постають базовими різновидами номінативних одиниць, а номема (згідно з термінологією В. М. Нікітевича) - базовою одиницею мовної номінації. Цю думку підтримує В. М. Нікітевич, зауважуючи на тому, що лише слово не може бути «єдиним засобом номінації» [9, с. 16]. Він говорить про інші можливі номінативні одиниці - «означувальні різної структури». «Кожну з таких одиниць він називає «номемою» і вважає, що будь-яка мовленнєва номинативна синтагма є відбиттям її мовного еквівалента, стираючи різницю між мовною та мовленнєвою номінацією» [3, с. 99]. Отже, точкою відліку у дослідженні особливостей універбальних компресивів постає визначення «основної одиниці мови (або основної номінативної одиниці)» сутність якого є «виокремленням одиниці, яка містить основну - номінативну - функцію» [3, с. 100]. А номінативну функцію виконують не лише синтетичні - словесні - одиниці, а й аналітичні: сполучення слів та словосполучення. Кожна з цих номінацій може виступати інваріантом - абстрактною мовною одиницею.

Мета статті - продемонструвати особливості виникнення та функціонал дієслівних універбів в українській та англійській мовах.

До досягнення мети призводить поступове вирішення таких завдань:

1) встановити універсальність визначення інваріанта для обох досліджуваних мов;

2) визначити типологію модифікування інваріанта; довести універсальність / унікальність моделювання таких модифікацій.

Методи й прийоми дослідження. Здійснено аналіз дефініцій для вибору найадекватніших з них на позначення досліджуваних лінгвальних реалій. Також методику аналізу дефініцій вжито для релевантного розмежування значення процесів універбації як внутрішнього - мовленнєвого - словотворення та деривації як системного, мовного словотвору. Використано елементи описового методу для імплементування пропонованих мовних фактів.

Виклад основного матеріалу

Результати та їх обговорення. Отже, будь-який інваріант, матеріалізований у звукових чи текстових оприявненнях, передбачає здатність цих одиниць варіюватися у залежності від умов їхнього використання. Варіювання у лінгвістиці охоплює всі рівні мови. Саме цей факт схарактеризовує важливість поняття варіювання для мовної системи, що особливо виявляється у функціованні та розвитку мови.

Причинами появи варіантів постають інтра- та екстралінгвістичні чинники, як-от: дія законів системності, економії мовленнєвих зусиль, аналогії (внутрішні); взаємодія з іншими мовами через їхніх носіїв, вплив діалектів, соціальне розшарування мови тощо (зовнішні).

Варіювання може втілюватися у фонетичних змінах в межах певної одиниці; може залежати від різних стилів або професійних жаргонів; може бути пов'язане з фонетичними особливостями оточуючого контексту, зі зміною морфемного складу слова, а також зі зміною морфемного складу слова у комплексі з тим чи іншим стилістичним диференціюванням; зі зміною слова, що стосується лише його змістовного плану [3, с. 103].

Раніше (Івко 2018) ми зазначали, що інваріант постає основним варіантом, початковою формою мовної одиниці, слова; його потрактовують як факт мови. З огляду на це однією з ознак варіювання розуміють наявність в складі змінюваних форм слова ієрархічно старшої одиниці - первинної форми слова. Отже, «інваріант не може збігатися з варіантом за абсолютно всіма своїми ознаками: він ототожнюється із кожною власною мовленнєвою чи текстовою реалізацією умовно, бо поруч з однією такою реалізацією постають інші реалізації цього ж інваріанта» [4].

Джерелом для номем із домінантою-словосполученням постають аналітичні ідіоматизовані їхні модифікції зі словесною домінантою певного зразка (слово, поширене залежною повнозначною лексемою, яка виконує функцію семного конкретизатора): саме стійкі словосполучення вже не є формами слова, оскільки їхня семантика не зводиться до семантики основного компонента словосполучення... А ось вільні словосполучення цілком очевидно відносяться <...> до числа синтагмних різновидів номем зі словесною домінантою. Доволі регулярними стають випадки перетворення вже номінатем з домінантою-словосполученням на номінатеми з домінантою-словом. «Сутність такого розвитку полягає, на нашу думку, у прагненні номінатеми втілитися у слові - у мовленні, тобто - у процесі мовленнєвої номінації» [3, с. 108].

Отже, «структурними типами номеми з домінантою-словосполученням постають всі семантично й граматично тотожні певному словосполученню одиниці:

1) ідіоматизоване словосполучення, тобто колокація, яку розуміють як лексико-семантичний тип словосполучення, за своєю внутрішньою семантичною структурою стоїть між вільним і фразеологічним сполученням;

2) фразеологізоване словосполучення, виникнення якого зумовило ідіоматизоване словосполучення і яке демонструє постійне й повторюване вживання вільного сполучення слів не в прямому, а в узагальненому, образно-переносному значенні;

3) сполучення зі службовим словом;

4) універбалізований (універбальний, вербальний, словесний, моновербальний, синтетичний) еквівалент словосполучення, тобто слово, що виникло внаслідок синтетичної модифікації словосполучення; воно постає тотожним словосполученню у лексико-граматичному аспекті, тобто демонтрує тотожність лексичного, граматичного значень та синтаксичної функції» [3, с. 110; 4].

Четвертий тип номеми з домінантою-словосполученням має окреме структурування.

1. Синтетична реалізація номеми з домінантою аналітичного зразка створюється внаслідок еліпсису, скорочення сполучення слів до слова, яке за своєю природою є його компонентом:

а) еліпсис у напрямку залежного слова;

б) еліпсис у напрямку головного слова;

в) еліптична універбація, яку поділяємо на два типи:

- іменна;

- дієслівна, в межах якої пропонуємо також виділити дієслівну, дієприкметникову та дієприслівникову.

Дієслівна універбація, як було зазначено раніше, спостерігається у деяких з індоєвропейських мов, зокрема українській і англійській, а одиниці, які з'являються й функціонують у цих мовах, демонструють різний ступінь активності вживання у мовленні. Звісно, такі особливості зумовлені впливом структури певної мови.

У процесі аналізу дієслівних універбів уважаємо за потрібне визначити семантичні та формальні параметри їхнього функціонування. Ми не розглядаємо ці синтетичні одиниці як продукт системного, або мовного, словотворення з огляду на те, що словосполучення і дієслівний універб постають маркерами однієї й тієї ж самої дії. Тут ідеться лише про імітування словотвірного акту. Відрізнити акт мовленнєвого (внутрішнього) словотворення від акту деривації можна через один з головних критеріїв визначення процесу появи мовленнєвих або мовних одиниць - тип вмотивованості. . словотворення компресив мова універбація

Словотвір завжди характеризують мотиваційні відношення. Утім, не завжди такі відношення постають словотвірними у класичному їх розумінні. Вмотивованість уважають семантичною зумовленістю значення похідного слова значеннями його складників. У нашому конкретному випадку загальні схеми, або модели, вмотивованості дієслівних універбів принципово збігаються зі схемами вмотивування універбів-іменників, запропонованими Н. В. Дьячок [2], (однак друга схема зреалізовується в дієслівних універбах української мови вкрай рідко, а в універбах англійської мови взагалі не використовуються) і мають такий вигляд:

1)1+ 2 =3 , де 1- основа залежного слова аналітичної конструкції, що є фактично омонімійною твірній, 2 - суфікс або конфікс, що є омонімійним словотвірному форманту, зі значенням головного елемента аналітичної конструкції, 3 - основа синтетичного еквівалента аналітичної конструкції, яка є омонімійною похідній основі (ставати червоним - червоніти: 1 - червон- + 2 - -і- = 3 - червоні(ти); to make a contribution - to contribute: 1 - contribut- + 2 - -0- = 3 - contribute);

2)1+ 2 =3 , де 1- основа головного слова аналітичної конструкції, що є омонімійною твірній, 2 - суфікс або конфікс, що є омонімійним словотвірному форманту, зі значенням залежного елемента аналітичної конструкції, 3 - основа синтетичного еквівалента аналітичної конструкції, яка є омонімійною похідній основі (закрыти рота - закритися: 1 - закры- + 2 - (-ть)ся = 3 - закрыться); в англійській у такий спосіб може бути представлений інший універбалізаційний процес, але не еліптична універбація, - еліпсис у напрямку головного слова (to shut the mouth - to shut (up): 1 - shut- + 2 - -0-(up) = 3 - to shut (up)).

Опис формальних особливостей номем досліджуваного зразка вимагає означення декількох позицій. Кожне досліджуване аналітичне найменування схарактеризовано двома типами відношень між головним і залежним словами: керуванням - в обох мовах (робити масаж, здійснювати де фрагментацію; to come to conclusion, to make a call) і приляганням - лише в українській (креативно працювати). У відповідних їм синтетичних елементах (дієслівних універбах) ці відношення втілено у поєднанні основи з суфіксом або конфіксом (масажувати, дефрагментувати, убезпечити, ощасливити, креативити, to conclude, to contribute, to call). Зазначені відношення між елементами початкових словосполучень відображаються у семантичній структурі того чи того дієслівного універба, пов'язуючи перетворення аналітичної конструкції на синтетичну з низкою морфонологічних змін. Але слід зауважити, що такі зміни притаманні українськомовним дієслівним універбам, чого не можна сказати про англомовні їх аналоги. Це, безперечно, пов'язано з типологічними відмінностями двох мов - східнослов'янської та західногерманської, зокрема наявністю / відсутністю флективної словозміни та особливостями словотворення, коли на межі морфем може спостерігатися лише фонетичне чергування, яке не відбивається графічно.

Отже, матеріал української мови демонструє такі морфонологічні зміни.

1. Усічення твірної основи, що втілене в усіченні фінального сполучення голосний + приголосний основи (здійснювати дефрагментацию - дефрагментувати).

2. Усічення твірної основи, що супроводжується історичним чергуванням приголосних (робити французьким - офранцужувати).

3. Нарощення твірної основи (бути деканом - деканствувати).

4. Чергування приголосних основи (влаштовувати проводи - проводжати).

Попередньо наведені моделі допомогли нам свого часу вивести два закони, за якими словосполучення трансформуються в універби. Перший з цих законів є головним, другий - опціональним, адже поява універбів відповідно до нього здійснюється нерегулярно.

1. Твірним є залежний елемент словосполучення, а головний синтезується у словотвірний афікс (точніше - у афікс, що є омонімійним словотвірному). Наприклад, дієслівний універб панувати постає еквівалентом (дублетом) словосполучення бути паном; омонімізація словотвірного процесу базується на основі форми паном - пан-, а семантичне навантаження слова бути - «дія» - синтезувалося у суфіксі -ува; дієслівний універб to contribute є еквівалентом словосполучення to make a contribution; омонімічний системному акт словотворення базується на основі contribut-, семантичне навантаження слова to make - «дія» - синтезується у матеріально не оприявненому суфіксі (за аналогією з нашими морфемними структурами).

2. Твірним є головний елемент словосполучення, а залежний синтезується у словотвірний афікс. Наприклад, дієслівний універб заткнутися є еквівалентом (дублетом) словосполучення заткнути (свого) рота; омонімійність словотвірного процесу базується на основі форми заткнути - заткну-, а семантичне навантаження слова свого рота - «об'єкт» - синтезувалося у постфіксі -ся; дієслівний універб to shut (up) є еквівалентом (дублетом) словосполучення to shut the mouth; омонімійність словотвірного процесу базується на основі форми to shut - shut-, а семантичне навантаження слова the mouth - «об'єкт» - синтезувалося у постфіксі -up.

Висновки

Отже, викладений матеріал дозволив дійти висновків, що аналітичні й синтетичні одиниці досліджуваного зразка постають відповідними формами абстрактної номінативної одиниці - номеми; словотвірна структура кожного дієслівного універба має той же обсяг інформативності, що й відповідний аналітичний варіант.

Дієслівний універб визначено як семантично і граматично тотожне словосполученню дієслово, яке відрізняється від словосполучення або збігається з ним у стилістичній площині, що постає, як і словосполучення, реалізацією однієї й тієї самої номеми.

Саме вона постає основною одиницею мовної номінації, абстрактною мовною одиницею, що реалізується у вербальних синтетичних та полівербальних аналітичних формах (глосах, дублетах). З огляду на це в нашому дослідженні дублетами однієї номеми є словосполучення і семантично і граматично тотожне йому дієслово, яке стилістично збігається з цим словосполученням або відрізняється від нього розмовними, сленговими рисами.

Структурними різновидами номеми з домінантою-словосполученням постають всі семантично тотожні одиниці, які ототожнюються на рівні словосполучення.

Еліптичний дієслівний універб маркує один із підтипів структурних різновидів номеми з домінантою-словосполученням, де семантично тотожна відповідному словосполученню одиниця постає універбалізованим (вербальним, словесним) еквівалентом цього словосполучення.

Універбальні дієслова української й англійської мов проаналізовані як універбалізовані еквіваленти словосполучень, тобто як синтетичні одиниці, які виникли внаслідок універбального модифікування словосполучення, мають абсолютно тотожні відповідним словосполученням лексичне й граматичне значення та синтаксичну функцію.

З огляду на принципи словотворення з'ясовано, що тип вмотивованості впливає на визначення системного чи мовленнєвого словотворення. Надано універсальні для обох мов моделі формування дієслівних універбів та запропоновано формулювання двох законів появи досліджуваних одиниць.

Література

1. Думчак І. (2019) Мовностилістична диференціація універбації. Українознавчі студії. Івано-Франківськ, Плай, 20. http://joumals.pu.if.ua/index.php/ukrst.

2. Дьячок Н. В. (2011) О трансформации типов мотивированности в рамках номинатем типа «словосочетание + эллиптический универб». Объем понятия лексикализации. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 9 Сучасні тенденції розвитку мов. Вип. 5. Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова. С. 99-104.

3. Дьячок Н. В. (2016) Универбация в русском языке: структурно-семантическое и ономасиологическое описание: дис. ... д. филол. наук : 10.02.02. Київ. 460 (522) с.

4. Івко О. С. (2018) Дієслівна універбація в російській мові: структурно- семантичний аналіз: дис. ... к. филол. наук : 10.02.02. Дніпро. 236 с.

5. Исаченко А. В. (1958) К вопросу о структурной типологии словарного состава славянских языков. Slavia. Roc. 27. Ses. 3. С. 334-352.

6. Клименко Н. Ф. (2000) Універбація. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк М. П. та ін. Київ: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана. 688 с.

7. Нелюба А. М. (1992) Універбація як вторинний спосіб найменуваня реалій Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць. Харків. С. 67-71.

8. Нелюба А. М. (2007) Явища економії в словотвірній номінації української мови. Х.: Вид. Центр ХНУ. 301 с.

9. Никитевич В. М. (1985) Основы номинативной деривации. Минск: Вышэйшая школа. 158 с.

10. Пакулова Т. В. (2016) Універбація в англійській мові як один із проявів компресії. Східнослов'янська філологія. Мовознавство. Вип. 29. С. 57-61. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sfil_2016_29_11

11. Попова М. А. (2009) Определение понятия «номинативная единица» в контексте исследования лексико-фразеологических инноваций. Новое в славянской филологии. Вып. 4. Севастополь. С. 173-178.

12. Сидоренко О. М. (1992) Про поняття універбізації в сучасному слов'янському мовознавстві. Мовознавство. № 4. С. 42-47.

13. Стишов О. А. (2019) Динаміка лексичного складу сучасної української мови. Лексикологія. Лексикографія. Біла Церква : «Авторитет». 198 с.

14. Тараненко О. О. (2015) Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ - ХХІ ст.). К.: Видавничий дім Дмитра Бураго. С. 80-82.

15. Універбація (2000) «Українськамова». Енциклопедія. К. С. 688

16. Haspelmath, Martin (2011) The gradual coalescence into "words" in grammaticalization. Narrog, Heiko & Heine, Bernd (eds.), The Oxford handbook of grammaticalization. Oxford etc.: Oxford University Press (Oxford Handbooks in Linguistics); 324-355.

17. Lehmann, Christian (2021). "Univerbation" (PDF). Foha Linguistica Historica. 42: TBD. Univerbation is the syntagmatic condensation of a sequence of words recurrent in discourse into one word.

18. Szczepanska, E. (1994) Uniwerbizacja w jgzyku czeskim іpolskim. Krakow. 102 р.

References

1. Dumchak I. (2019) Linguistic and stylistic differentiation of univerbation. Ukrainian studies studios. [Movnostylistychna dyferentsiatsiya univerbatsiyi. Ukrayinoznavchi studiyi] Ivano-Frankivsk, Play, 20. http://journals.pu.if.ua/index.php/ukrst.

2. ПіасБок, N. V. (2011) On the transformation of types of motivation within the framework of nominatems like "phrase + elliptical univerb". The scope of the concept of lexicalization. Scientific _ journal of the NPU named after M. P. Drahomanov. [O transformatsii tipov motivirovannosti v ramkakh nominatem tipa «slovosochetaniye + ellipticheskiy univerb». Ob"yem ponyatiya leksikalizatsii. Naukovyy chasopys NPU im. M. P. Drahomanova] Series 9 Modern trends in language development. Issue 5. Kyiv: NPU named after M. P. Drahomanov. Р. 99-104.

3. Dіachok, N. V. (2016) Univerbation in Russian: structural-semantic and onomasiological description: thesis. ... d. philol. Sciences: 10.02.02. [Univerbatsiya v russkom yazyke: strukturno-semanticheskoye і onomasiologicheskoye opisaniye. dis. ... d. filol. nauk : 10.02.02.] Kyiv. 460 (522) р.

4. Ivko, O. S. (2018) Verb univerbation in the Russian language: a structural-semantic analysis: thesis ... k. philol. of science: 10.02.02. [Diyeslivna univerbatsiya v rosiys'kiy movi: strukturno-semantychnyy analiz: dis. ... k. filol. nauk : 10.02.02.] Dnipro. 236 с.

5. Isachenko, A.V. (1958) To the question of the structural typology of the vocabulary of the Slavic languages. Slavia. [K voprosu o strukturnoy tipologii slovarnogo sostava slavyanskikh yazykov. Slavia] Roc. 27. Ses. 3. Р. 334-352.

6. Klimenko, N.F. (2000) Univerbation. Ukrainian language. Encyclopedia. [Univerbatsiya. Ukrayins'ka mova. Entsyklopediya] Kyiv : Publishing house "Ukrainian encyclopedia." named after M.P. Bazhan. 688 p.

7. Nelyuba, A. M. (1992) Univerbation as a secondary way of naming realities. Linguistic studies. Collection of scientific works. [Univerbatsiya yak vtorynnyy sposib naymenuvanya realiy Lingvistychni doslidzhennya. Zbirnyk naukovykh prats'] Kharkiv. Р. 67-71.

8. Nelyuba, A. M. (2007) Economy phenomena in the word-formation nomination of the Ukrainian language. [Yavyshcha ekonomiyi v slovotvirniy nominatsiyi ukrayins'koyi movy] Kharkiv. 301 p.

9. Nikitevych, V. M. (1985) Fundamentals of nominative derivation. [Osnovy nominativnoy derivatsii] Minsk : Graduate School. 158 p.

10. Pakulova, T.V. (2016) Univerbation in the English language as one of the manifestations of compression. East Slavic philology. Linguistics. [Univerbatsiya v anhliys'kiy movi yak odyn iz proyaviv kompresiyi. Skhidnoslov"yans'ka filolohiya. Movoznavstvo] Zssue 29. Р. 57-61. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sfil_2016_29_11

11. Popova, М. А. (2009) Definition of the concept of "nominative unit" in the context of the study of lexical and phraseological innovations. New in Slavic philology. [Opredeleniye ponyatiya «nominativnaya yedinitsa» v kontekste issledovaniya leksiko- frazeologicheskikh innovatsiy. Novoye v slavyanskoy filologii] Zssue 4. Р. 173-178.

12. Sydorenko, O. M. (1992) On the concept of universalization in modern Slavic linguistics. Linguistics. [Pro ponyattya univerbizatsiyi v suchasnomu slov"yans'komu movoznavstvi. Movoznavstvo] № 4. Р. 42-47.

13. Styshov, O. A. (2019) Dynamics of the lexical composition of the modern Ukrainian language. Lexicology. Lexicography. [Dynamika leksychnoho skladu suchasnoyi ukrayins'koyi movy. Leksykolohiya. Leksykohrafya] Bila Tserkva : «Authority». 198 p.

14. Taranenko, О. О. (2015) Updated models in the word-formation system of the modern Ukrainian language (end of the 20th - 21st centuries). [Aktualizovani modeli v systemi slovotvorennya suchasnoyi ukrayins'koyi movy (kinets' 20 - 21 st.)] Kyiv: Dmytro Burago Publishing House. P. 80-82.

15. Ukrainian language. Encyclopedia (2000) [Ukrayins'ka mova. Entsyklopediya] Kyiv : Publishing house "Ukrainian encyclopedia." named after M.P. Bazhan. 688 p.

16. Haspelmath, Martin (2011) The gradual coalescence into "words" in grammaticalization. Narrog, Heiko & Heine, Bernd (eds.), The Oxford handbook of grammaticalization. Oxford etc.: Oxford University Press (Oxford Handbooks in Linguistics); 324-355.

17. Lehmann, Christian (2021) "Univerbation" (PDF). Folia Linguistica Historica. 42: TBD. Univerbation is the syntagmatic condensation of a sequence of words recurrent in discourse into one word.

18. Szczepanska, E. (1994) Uniwerbizacja w jgzyku czeskim ipolskim. Krakow. 102 p.

Размещено на Allbest.ru