Маркери маніфестації патогенності тексту в сучасному професійно-діловому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Запорізька політехніка"

Маркери маніфестації патогенності тексту в сучасному професійно-діловому дискурсі

Онуфрієнко Галина Сергіївна

доктор філософії у філологічних науках, доцент

доцент кафедри

"Українознавство та загальна мовна підготовка"

Анотація

екологія текст професійно-діловий листування

Зазначена в заголовку статті проблема є надзвичайно актуальною для сучасної професійно-ділової комунікації в умовах інтенсивної інформатизації і суспільства, і професійного колективу, і особистості.

Автор статті фокусує наукову увагу на ознаках тих текстів у сучасному діловому листуванні, що своїм змістом завдають чи можуть завдати шкідливий вплив на адресат. Визначено функційні пріоритети тексту в професійно-діловому листуванні, які забезпечують конструктивний характер ділової вербальної комунікації, сприяють якості та продуктивності фахової діяльності в координатах етики співробітництва. Вмотивовано з урахуванням визначальних параметрів ділового листа затребуваність його як екологічного текстового продукту в професійно-діловому дискурсі. Автор обґрунтовано визначає домінантні маркери маніфестації патогенності ділового тексту на прикладі ділових листів як найбільшої локації в професійній комунікації з активним застосуванням і традиційних (паперових), і найпопулярніших технічних інструментів у нову еру комунікації. За результатами дослідження, здійсненого на засадах пріоритетних вимог до екології тексту, автор виокремив три домінантні групи ознак маніфестації патогенності в ділових листах: маркери неетичності ділової комунікації, маркери вербальних маніпуляцій з інформацією, маркери мовно-стилістичної дисгармонії/конфліктогенності. У колі превентивних заходів автор розглядає і цілком досяжні можливості системи сучасної вищої освіти та пропонує розроблення і запровадження для здобувачів бакалаврської й магістерської освіти таких практикумів, як "Екологія сучасного ділового листування", "Особливості текстотворення в професійно-діловий комунікації", для аспірантів/докторантів - "Екологія наукового тексту в комунікації".

Адресат статті - науково-педагогічні та педагогічні працівники, лінгвісти, аспіранти й магістранти.

Ключові слова: текст, професійно-ділова комунікація, патогенний текст, ділове листування, пріоритети екологічного тексту, маркери маніфестації патогенності тексту ділового листа.

Onufrienko Halyna Serhiiyna PhD in Philology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Ukrainian Studies and General Language Training, National University "Zaporizhzhya Polytechnic"

Markers of text pathogenicity manifestations in modern professional-business discourse

Abstract

The problem, mentioned in the title of the article, is highly relevant to modern professional and business communication in our time of intensive informatization of society, collectives of professionals, and the individual.

The author of the article focuses on scientific characteristics of text in modern business correspondence, which cause harm or appear likely to cause harm to the text recipient. Functional priorities of the text in professionalbusiness correspondence, which ensure a constructive character in verbal business communication, and promote quality and productivity of professional activities in ethical coordinates of business cooperation, have been defined. Considering the determining text parameters, the demand for business letters as an ecological textual product has been substantiated. The author of the article reasonably grounds the dominant markers of business text pathogenicity manifestations on the example of the business letters taken as the biggest location in professional communication with extensive use of traditional (paper) and most popular digital instruments in the modern era of communication. According to the study, which was conducted based on recognizing priorities of text ecology, the author defines three dominant groups of pathogenicity signs in business papers: unethical communicative markers, markers of verbal manipulations, and markers of language style disharmony. Among preventive measures the author considers very attainable higher education capabilities and proposes the development and implementation of such university disciplines as «Ecology of modern business correspondence», «Peculiarities of text content creation in professionalbusiness communication»”for bachelors and masters, and «Ecology of scientific text in communication»”- for postgraduate students.

The addressees of the article are scientists and teaching staff, linguists, graduate students, and postgraduates.

Keywords: text, professional-business communication, pathogenic text, business correspondence, priorities of text ecology, markers of business text pathogenicity manifestations.

Постановка проблеми

Текст у всій різноманітності взаємодії його параметрів є актуальним об'єктом дослідження в усіх функційних стилях мов найбільшої у світі індоєвропейської сім'ї. Втім об'єктивно складна й багатовекторна вимірюваність тексту як одиниці мовної комунікації (МК), у тому числі в просторах діахронії та синхронії і в компаративному аспекті, є предметом комплексного аналізу не лише безпосередньо в лінгвістиці, але й, наприклад, у комунікативістиці і риториці, психології та психолінгвістиці, нейролінгвістиці та герменевтиці, семіотиці і соціології, політології та менеджменті, правознавстві та публічному управлінні, лінгводидактиці та лінгвокультурології, у сфері соціальної роботи. Інтерес до тексту як результату процесу індивідуальної та колективної інтелектуальної творчості в умовах взаємодіяльних процесів інтенсивної інформатизації соціуму та масштабної віртуальної комунікації дедалі фокусується саме в офіційно-діловому та науковому дискурсах. Тож на часі є дослідницькі проєкти з алгоритмізованого пошуку та комплексного опису таких параметрів тексту, які дозволятимуть визначати траєкторію, домінанти й результати/наслідки його комунікативного впливу на адресат у цих дискурсах в умовах формальної і неформальної комунікації, міжособистісної і безособистісної, приватної і публічної, публічної і масової, реальної й "екранної"/віртуальної, симетричної і несиметричної з урахуванням усної й письмової її форм [4, с. 116].

МК на наукових і професійно-ділових локаціях фахової діяльності, забезпечуючи завдяки ресурсу текстів зв'язок між концептуальною і вербальною картинами світу в процесі пізнання, покликана щоразу виконувати свої базові функції - інформувально-когнітивну та переконувальну, реалізовувані у форматах повідомлення, аргументування, доведення, пояснення, обґрунтування, роз'яснення, з'ясування, систематизації, класифікації, порівняння, уточнення, доповнення, узагальнення тощо [3, с.19-20]. Тож завершуватися професійно-ділова комунікація (ПДК) може з різними результатами, залежачи від комплексу багатьох чинників, утім щонайбільше від якості самого тексту як цілісного мовно-комунікативного блоку. Оскільки ПДК у будь-якій сфері соціуму і в колективі будь-якого масштабу подібна за свою природою та функціями до надскладної нервової системи живого організму, але ж соціального, то здатна посилювати, зменшувати, нейтралізовувати ступінь продуктивності колективу в цілому або ж навіть спричиняти в різних проявах контрпродуктивність і самого колективу, й окремих індивідів. Скерована на пришвидшений обмін вербалізованою інформацією, тобто новими й достовірними знаннями, міжособистісна МК покликана в професійному колективі бути рушійною силою на шляху до його прогресу, нових творчих здобутків та вдосконалення ділового партнерства, різного за масштабами і тематичним спрямуванням. У цьому її і призначення, і провідна конструктивна функція у професійно-ділових відносинах.

У професійному колективі на горизонтальній та вертикальній вісях МК кожний з індивідів демонструє різний рівень фахової компетентності та набутого досвіду, виконуючи й різні посадові обов'язки. Водночас у сучасних колективах індивіди різняться за тендером і віком, креативними здібностями та національними й психологічними особливостями, життєвим досвідом й рівнем освіченості, загальною та мовно-комунікативною культурою тощо. Тож, відбуваючись у різноманітних варіаціях та умовах, з різними інтенціями та цілями, МК фінішує з різними результатами чи наслідками. Оскільки інформацію індивід вербально «спаковує» у формат певного зв'язного тексту за допомогою обраних ним мовно-когнітивних засобів задля подальшої трансляції адресатові вже відібраної інформації, то, зрозуміло, що якість тексту, його комплексний змістово-структурний потенціал як потужного інструменту МК із досить розлогим діапазоном кардинально полярних функцій у багато чому безпосередньо залежить від самого індивіда та передусім від його інтенцій. У цьому складному, нерідко досить тривалому в часі та вельми відповідальному процесі текстотворення потребують окремої й пильної уваги від дослідників так звані патогенні тексти (ПТ), які, і це підтверджується спостереженнями на різних локаціях МК, в останні роки аж ніяк не є рідкістю в комунікаційному просторі соціуму, а навпаки - дедалі набувають поширення і в медіапросторі, і в різних професійних дискурсах, і в електронних ресурсах, і на побутовому рівні. На часі цілком умотивовано постало завдання поглиблено вивчати маркери вербальної маніфестації патогенності тексту задля профілактики багатьох негативних наслідків цього руйнівного для ПДК явища, насамперед у надважливих інтелектуальних сферах, в публічному управлінні і, безперечно, в масштабах розгалуженого та доступного практично для всіх користувачів мас-медійного простору, в площині різновекторної міжнародної діяльності, до якої інтерес у сучасному суспільстві постійно зростає.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Етимологію іменникового терміна текст визначено в словникових джерелах [7, с.565] як лексичне запозичення з латини: textum - «зв'язок, тканина, побудова». Тож під текстом усі дослідники розуміють зв'язне цілісне письмове чи усне повідомлення за певною темою, яке має змістову і структурну завершеність та орієнтоване автором на певний адресат для досягнення означеної мети/цілей в комунікації. Складники тексту як одиниці МК - речення різного структурного типу, потужний арсенал лексико-граматичних засобів для зв'язку речень у цілісну одиницю усної чи письмової форми ПДК. Утім текст є не тільки інструментом для здійснення МК, але й результатом спілкування (інтеракції і трансакції), структурно-мовним компонентом і водночас кінцевою реалізацією процесу комунікації, тобто тією структурою, яка втілюється в «живий» дискурс після свого завершення. Різні аспекти стильової досконалості, лексико-граматичної довершеності текстів у науковому й офіційно-діловому функційних стилях на прикладі різних груп індоєвропейської мовної сім'ї вивчали дослідники, зокрема, Городенська К., Зелінська Н., Коваль А., Колоїз Ж., Михайлова О., Селіванова О., Селігей П., Семеног О., Симоненко Т.(на матеріалі української мови); Герман Л., Ільченко О., Полянічко О., Романюха М., Чорна В. (в англійській мові); Карпік М., Кушнірчук О., Чик О. (в німецькій мові); Кірковська І., Смущинська І. (у французькій мові). Питання екології офіційного мовлення, впливу запозичень на стан сучасної української мови, зокрема її термінологічний фонд, та комунікацію в цілому порушили у своїх наукових працях Ажнюк Л. [1], Онуфрієнко Г. [3;4], Пасинок І. [5], Сербенська О. [6], Шелюх Ю. [8] та інші. В наших попередніх студіюваннях, матеріали яких було оприлюднено на конференціях різного масштабу, спрямовано фокус наукового дослідження на актуалітети й гігієну МК сучасною українською мовою в науковому дискурсі.

Мета статті - в контексті пріоритетів фахової МК визначити базові маркери маніфестації патогенності тексту в сучасному професійно-діловому дискурсі та вмотивувати нагальну потребу щодо розроблення превентивної стратегії й відповідного інструментарію з попередження подібного деструктивного для ПДК текстового продукту, дійсно небезпечного за своїм впливом на адресат. Пропоноване дослідження виконане в контексті Стратегії популяризації української мови до 2030 року “Сильна мова - успішна держава”, схваленої у 2019 р. розпорядженням Кабінету міністрів України, і відповідно до завдань кафедрального науково-дослідного проєкту «Текст у сучасній професійній комунікації українською мовою» (2021-2024 рр., науковий керівник - доцент Галина Онуфрієнко).

Виклад основного матеріалу

Етимологічна природа прикметникового композитного компонента патогенний у складі досліджуваної терміносполуки патогенний текст зазначена в словникових джерелах [7, с. 426] як лексичне запозичення від грец. пато - “біль, страждання” і ген, генний - “породжую, створюю”, тобто хвороботворний. Тож у ПДК, яка має відбуватися у форматі пришвидшеного текстового обміну інформацією, під патогенним текстом розуміємо окремий шкідливий для адресата тип тексту з недотриманням адресантом вимог екології МК задля маніпуляцій в інформаційно-комунікаційному просторі з наміром завдати пряму шкоду репутації, іміджу, авторитету, здоров'ю окремої особи, колективу тощо. Зокрема, подібні тексти, будучи фрагментами діалогового/полілогового контексту усної або писемної МК, умисно спотворюють об'єктивність сприйняття нової, в т.ч. суперечливої, інформації та штучно спричиняють відповідними зневажливими для адресата мовними конструкціями міжособистісну конфліктну ситуацію, знижуюючи в такий спосіб реноме та комплексну працездатність особистості, руйнуюючи передбачену в професійних колективах цивілізовану різновекторну співпрацю по вертикалі й горизонталі, провокуючи адресат на природну потребу самозахищатися від навали дезінформації адресанта, його надемоційного та безпідставного критиканства, надуманих з власної користі претензій, нафантазованих обвинувачень та залякувань. Подібні тексти є деструктивними і небезпечними в МК, а відтак безпосередньо шкідливими для професійного колективу в цілому і покладених на нього функцій та завдань у забезпеченні продуктивної співпраці індивідів у межах мікрогруп, груп, команд тощо.

Термін патогенний текст уперше зафіксовано в монографії з такою ж назвою, написаній у співавторстві львівськими науковцями Борисом Потятиником і Мар'яном Лозинським та опублікованій ще 1996 року. Серед українських авторів наукових досліджень на цій локації - Ю. Васьківський, Д. Гуменюк, Ю.Данько, Н. Дащенко, С. Квіт, М. Кіца, А. Ковалевська-Славова, М. Кучеренко, М. Макуха, В. Олійник, К. Серажим та інші. Проблеми патогенності тексту в рекламі, на телебаченні, в електронній мережі вивчають мовознавці і літературознавці, фахівці з риторики, емоційного інтелекту, герменевтики та PR-технологій, журналісти і соціологи, перекладознавці і менеджери, політологи і психоаналітики, правники і документознавці. Разом із тим як принципово актуальна постає в наш час інтенсивної інформатизації і суспільства, і професійного колективу, і особистості практично ще не номінована в науковій літературі проблема патогенних текстів в ОДК. Насамперед на часі розроблення стратегії й тактики нейтралізації в професійному колективі ознак і газлайтингового впливу в ОДК (маніпулятивної форми емоційного насильства над особою у способи постійного заперечення реальності фактів і відтак прямого присоромлення жертви задля руйнації'/зниження авторитетності її у професійному середовищі, формування негативного ставлення колективу до обраної жертви шляхом приховування/ігнорування її очевидних досягнень від колег та керівництва), і тролінгового впливу патогенних текстів (грубого/деструктивного флеймінгу в усній формі МК, а також спотворення адресантом інформації шляхом перебільшення недоліків на тлі нівелювання досягнень особистості, замовна з корисливих намірів, а тому й анонімна «велика брехня», неетичність або ж неповнота чи невчасність інформування тощо) із використанням завідомо неправдивої інформації про особистість. У соціумі і в професійному середовищі ОДК апріорі покликана гарантувати забезпечення гігієни інформаційного простору в ім'я утвердження шуканої у суспільстві в цілому та у фаховому колективі зокрема довіри до озвученої чи написаної інформації.

Результати порівняльного аналізу жанрових різновидів усної й писемної офіційно-ділової та наукової комунікації переконують в їх відмінностях. Так, якщо тексти в науковому дискурсі презентовані жанрами есе, усної'/письмової відповіді на питання університетської навчальної дисципліни, доповіді на науковій конференції, симпозіумі та семінарі, анотації наукового джерела, реферату, курсової'/конкурсної'/ дипломної роботи, статті в науковому журналі, тез доповіді в збірнику матеріалів наукової конференції, дисертації на здобуття наукового ступеня, автореферату дисертації, монографії, то в офіційно-діловому дискурсі представлені більш регламентованими жанрами, серед яких - доповіді на зборах, нарадах і засіданнях, службові повідомлення, інструктажі, оголошення, документи різних груп призначення, службові листи тощо. Втім в обох цих взаємодіяльних і багато в чому схожих між собою дискурсах перед автором як усного, так і письмового тексту постає чимало спільних завдань, які необхідно розв'язувати паралельно, аби не допустити ситуації створення шкідливого, а відтак і небезпечного для особистості адресата вербального продукту, який руйнує МК у цілому. Серед цих першочергових завдань автора, зокрема, такі, що гарантуватимуть змістову та мовнокомунікативну екологічність тексту, а відтак і його непатогенність у ПДК, а саме:

поінформувати однозначно, ясно та зрозуміло для адресата (повідомити, описати, порівняти, проаналізувати), керуючись принципами об'єктивності та точності викладу засобами сучасної української літературної мови;

вжити всі застосовані терміни абсолютно коректно, у повній відповідності до їхніх загальноприйнятих дефініцій, а також використати всі слова й мовні конструкції в тих лексичних значеннях, які зазначені в тлумачних словниках з урахуванням контексту (наприклад, у текстах неприпустимі помилкові ототожнення принципово різних понять і термінів на кшталт лексичні запозичення та інтернаціоналізму терміносполуки та лексико-граматичні конструкції, вправа і завдання, термінологія і термінознавство, анотація і переказ, навчальна дисципліна і курс, посадовий оклад і зарплата, що призводить до небезпечного дезінформування) ;

подати в тексті тільки достовірні й перевірені факти, цифри, цитати, прізвища, повноваження посадових осіб, досягнуті результати, висновки тощо (наприклад, недопустимими в текстах є недостовірні факти щодо авторства певної концепції, законопроєкту, винаходу, строків дедлайну тощо, оскільки спотворення фактів дезорієнтує адресат);

узагальнити описані поняття, дії, процеси та явища на засадах принципу достатньої обґрунтованості (так, серед грубих порушень інформування є й таке, коли автор у заключній частині свого тексту "приписує" прийнятий в обігу висновок стосовно одного явища чи поняття, наприклад, про недоречність надто активного використання запозиченої лексики в тексті, однак для характеристики зовсім іншого поняття - інтернаціональна лексика, що суперечить очевидному факту активної інтернаціоналізації лексики, а відтак і дезінформує);

сформулювати заголовок до тексту чітко, точно та вмотивовано, викласти висновки, зауваження, рекомендації без упередженості, а тільки такі, що логічно випливають з усієї попередньої інформації та покладених на автора повноважень (прикладом порушення цього завдання є досить поширені факти, коли автор подає до надто короткого тексту заголовок, який декларує проблему монографічного виміру, а де-факто зміст тексту містить лише огляд маленького питання зазначеної в заголовку проблеми, що повністю дезорієнтує читачів в інформаційному пошуку);

переконати достовірним фактажем (обґрунтувати, пояснити на основі причинно-наслідкових зв'язків, подати в достатній кількості перевірені аргументи), скориставшись для підтвердження офіційними даними чинних документів, оприлюднених в офіційних джерелах таблиць, діаграм, схем, розрахунків та абсолютно точними цитатами (наприклад, повністю неприйнятними є факти, коли автор у своєму тексті наводить статистичні дані, які стосуються всього періоду роботи в цьому відділі/структурному підрозділі тощо, а не за той конкретно окреслений умовами звіту період, що повністю спотворює уявлення про досягнуті результати);

забезпечити дотримання всіх чинних норм/правил комунікації засобами державної мови, якою має готуватися текст і офіційно-ділового спрямування, і науковий. Так, автори текстів часто-густо порушують чинні лексичні норми при використанні спільнокореневих паронімів, що спричиняє ситуації з плутанини понять та як наслідок призводить до непорозуміння в ПДК (неправильно: мовна компетенція, виконавський комітет, виконавча дисципліна; за чинними нормами - мовна компетентність, виконавчий комітет, виконавська дисципліна), та абревіатур (неправильно: ВНЗ, вуз; за чинною нормою - ЗВО). Доволі часто спостережується в усній формі ПДК порушення чинної акцентуаційної норми в частотних у використанні лексемах (випАдок, довіднИк, Експерт, показнИк, силАбус, фАховий, феномЕн, хоча відповідно до чинних норм треба наголошувати: вИпадок, довІдник, експЕрт, покАзник, сИлабус, фаховИй, фенОмен), що якнайменше викликає недовіру до фахової компетентності мовця, невід'ємними компонентами якої є мовленнєва й термінологічна [3, с. 15-16].

Проблематика текстотворення в ПДК є доволі розгалуженою та складною, оскільки в тексті як готовому продукті мисленнєво-мовленнєвої діяльності індивіда та як універсальному інструменті офіційної МК «заміксовано» у вербалізованому форматі сутність інформації і в локаціях наукових концептів певної фахової галузі, і в нормах чинної етико-ділової регламентації задля забезпечення екології текстового матеріалу та для досягнення однієї інтенції автора/авторів чи їх цілого комплексу. У вітчизняній лінгводидактиці [2-3] розроблено алгоритмічні приписи з текстотворення засобами наукового стилю сучасної української літературної мови. Напрацьовано та постійно оновлюються з урахуванням змін регламентних вимог до змісту й форми тексту взірці різноманітних документів, що оприлюднюються в електронних джерелах та подаються в навчально-довідковій літературі у ЗВО. Разом із тим через свою безкінечно ймовірну, у тому числі в залежності від мовно-комунікативної компетентності й професійного досвіду адресанта та його рівня загальної культури спілкування, варіантність саме ділового листа як найпоширенішого жанрового різновиду тексту в професійній мові/мовленні (а в сучасних умовах повідомлення різного змісту відбувається переважно такими технічними засобами, як Вайбер, смс, факс, електронна пошта, Телеграм месенджер), найчастіше засмічується некоректними/патогенними текстами. Автори використовують їх як інструмент вербальної маніпуляції, спекулятивних технологій, дезінформації, психологічного тиску, у тому числі як активний засіб тролінгу, газлайтингу, мобінгу. Відповідальність за такі тексти, звісно, покладається на самого автора/авторів, утім нинішня практика ПДК часто-густо переконує в безвідповідальності авторів за спродукований вербальними засобами патогенний текст, адресований фізичній особі, всупереч усім чинним світовим та національним стандартам офіційної МК, її принципам, нормам, правилам, застереженням. Такі конситуації «поєдинку» у створеному професійно-діловому тексті між свободою вербальних маніпуляцій адресанта та означеними в соціумі та цивілізованому колективі принципами й актуалітетами екології МК, на які природно має право й логічно очікує адресат тексту (колега, діловий партнер, клієнт), стають причинами багатьох вкрай небезпечних, навіть руйнівних процесів у продуктивній діяльності адресата/кількох адресатів/цілого колективу, що нанівець зводить попередні надбання інтелектуально-креативної творчості як обов'язкової умови збільшення й покращення показників діяльності і самого індивіда, і всього колективу на цивілізованих принципах взаємоповаги, змагальності, відкритості, доброчесності, взаємокоректності, толерантності, персональної відповідальності критикана за висловлені претензії, образи, погрози.

Оскільки в ПДК між колегами, керівником і діловими партнерами чи підлеглими, клієнтами функціюють як тексти і публікація в мас-медіа (в пресі, в радіоефірі, науковій періодиці тощо), і діловий лист (лист-претензія, лист-нагадування тощо), і фрагмент книги (параграф, розділ, стаття, навіть сторінка), і кадр відеоролика, і монолог (доповідь, виступ на зборах), і фрагмент теледіалогу в усній чи письмовій формах, то кожний із них апріорі може мати в комунікації різний вплив на адресат: позитивний, негативний і навіть шкідливий, загрозливий, зокрема, для його фізичного та психічного здоров'я і життя. Такі небезпечні для адресата тексти в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі ще називають неправильними, анормальними, некоректними, девійованими/девіантними, маніпуляційними.

З огляду на пріоритети екології МК маємо достатні підстави виокремити декілька найпоширеніших саме в ПДК маркерів патогенності текстів, що дозволяє їх віднести до групи домінантних передусім в офіційно-ділових листах, як і зареєстрованих в канцелярії, так і надісланих у нині поширений технічний спосіб на персональну контактну адресу колеги (підлеглого, ділового партнера, клієнта). По-перше, це група комунікативно-неетичних маркерів маніфестації патогенності усного й письмового тексту в ПДК, серед яких:

а) комунікативна нещирість/нечесність, яку, наприклад, підтверджує в тексті так званий рамковий тип конфлікту між змістом в типових його структурних частинах (зокрема, про нещирість сигналізують відсутнє у вступній частині листа персональне шанобливе звернення до адресата та водночас формальна наявність в заключній частині традиційної в діловій комунікації фрази "З повагою ... (ім'я, прізвище)"; або у вступній частині тексту листа формально присутній офіційний етикетний трафарет вітання, проте в основній частині адресант всупереч етичним принципам офіційної МК дозволяє собі образи, безпідставні претензії, надемоційні непідтверджені фактами звинувачення, погрози та навіть залякування, що за своєю суттю є доказом образливо-агресивного пресингу, хоча у заключній частині тексту подає знову, як і у вступній, етикетну формулу ввічливості, що цілковито підтверджує нещирість/нечесність адресанта після образливих претензій - формальне запевнення поваги до адресанта і добрі побажання);

б) необ'єктивний характер інформування, доказом чого є наведені адресантом для аргументації в діловому листі або недостовірні й неперевірені дані, або навіть надумані й неіснуючі недоліки задля руйнації професійної репутації та нівелювання іміджу адресата, що і підтверджує газлайтингову інтенцію адресанта;

в) професійна некомпетентність і як наслідок - непереконливість адресанта (наприклад, заперечування очевидних фактів або ж звинувачення в неіснуючих де-факто порушеннях заради власної вигоди адресанта з метою суб'єктивно-спотвореного ставлення до адресата, якого вважає своїм конкурентом чи навіть прагне догодити цим керівникові, що вже безпосередньо наближає ситуацію бездоказовості повідомлюваного до мобінгу або ж навіть стає одним з його проявів).

По-друге, маркери маніфестації в тексті вербальної маніпулятивності з інформацією (спекулятивності) з метою створення атмосфери професійного пригнічення, пресингу і тролінгу колеги чи підлеглого та психологічного тиску на нього для провокації конфлікту. Наприклад, демонструючи очевидні владні амбіції та отримавши від керівника певні делеговані права щодо тиску на інших, всіляко претендуючи на виконання певних адміністративних доручень у колективі і послідовно та наполегливо перебираючи на себе функції певної керівної посади, адресант листа дозволяє собі всупереч навіть елементарній спілкувальній коректності та порядності у взаєминах з досвідченими та об'єктивно успішними в професії колегами/діловими партнерами використовувати демагогічні прийоми та мовні конструкції на кшталт прямих репресивних погроз і залякувань з посиланнями на керівництво задля підтримки атмосфери страху, переслідування і відвертого приниження гідності й цькування колеги та провокування свідомо спланованих автором листа конфліктних ситуацій.

По-третє, маркери мовностилістичної дисгармонії'/конфліктогенності тексту як маніфестанти його патогенності, а саме: паралельне використання в одному короткому тексті в ПДК лексико-граматичних конструкцій з практично контрастних за призначенням функційних стилів сучасної української літературної мови (наприклад, офіційно-ділового та розмовного, для останнього з яких характерні надемоційність і більша вербальна свобода), хоча і в усній формі ПДК адресант, використовуючи навіть розмовну лексику, має послуговуватися тим її нейтральним лексиконом, що є гідним рівня здобутої адресантом вищої освіти. Саме в тих професійних колективах, де панує пресингова модель ПДК і як наслідок практикуються відносно окремих чи навіть одного індивіда тролінгова, газлайтингова та мобінгова тактики, спостерігається чимало подібних прикладів свідомого ігнорування та руйнації пріоритетів екології МК, унаслідок чого з'являються «хвороби» ПДК, небезпечні для сталого розвитку та прогресу у співпраці як тієї універсальної стратегії [4, с.278], що здатна профілактувати в ПДК розв'язання конфліктів та підтримувати здорову мовно-комунікативну атмосферу в колективі, без чого недосяжними є його успіхи, високий «коефіцієнт корисної дії» та впевнений спільний рух до прогресу. Автори текстів ділових листів при цьому, частенько вимагаючи від інших дотримання доброчесності, самі не дотримуються її в ПДК, ігноруючи відомий з часів античності постулат: якщо зроблене де-факто має очевидно позитивний результат, тобто є переконливим, не потребується додаткової чиєїсь словесно-оцінювальної "допомоги", а тим паче дезінформаційного змісту, який часто-густо свідомо закладається в суб'єктивних інтерпретаціях, особливо в тих випадках, коли адресант не дотримується навіть мовленнєвої самодисципліни. Оскільки кожний досягнутий результат підлягає об'єктивним квалітативним та квантитативним вимірюванням у професійній діяльності та є величиною цілковито самодостатньою для комплексного аналізу, то апріорі не залежить і не повинен залежати від будь-яких суб'єктивних оцінок, тим більше в координатах упередженого ставлення до нього під впливом різних мотивацій, інтенцій, інтриг, навіть забаганок. Принаймні у надчутливих і відкритих для споживачів сферах сучасного соціуму.

Висновки

Порівняльно-аналітичний фокус дослідження змісту, структури, мовних засобів текстів у ПДК на прикладі найбільшої локації ділового листування дозволив на тлі їхньої пріоритетної когнітивно-інформувальної функції і відповідних похідних від неї ознак екологічності тексту визначити домінантні групи маркерів маніфестації патогенності тексту: маркери неетичності ділової комунікації, маркери вербальних маніпуляцій з інформацією, маркери мовностилістичної дисгармонії тексту (конфліктогенні). Кожна з цих груп маркерів маніфестації патогенності тексту є досить розгалуженою і представлена в ПДК підгрупами. Втім адресант патогенного тексту в усіх цих групах та їхніх підгрупах у ПДК, ігноруючи пріоритети екології вербального інформування, загальноприйняті норми культури ділового спілкування на кшталт максимальної об'єктивності й достатньої доказовості повідомлюваного, доброчесності в роботі з інформацією і відповідальності за все стверджуване, руйнуючи навіть закладену принципами ПДК обов'язкову гармонію між змістом та використаним лексичним ресурсом, не може всупереч нормам "гігієни" текстотворення не завдавати неминучої шкоди адресатові (окремій особистості - колезі, підлеглому, діловому партнерові, клієнтові чи навіть цілому професійному колективу) з усіма подальшими негативними наслідками.

Патогенні тексти в ПДК загрожують не тільки професійній діяльності в координатах ефективності й етики співробітництва та її перспективам у нову еру комунікації (електронна пошта, мобільні додатки і месенджери для миттєвого обміну повідомленнями серед колег, з клієнтами та діловими партнерами, зокрема, Viber, Telegram, WhatsApp тощо), але в тому числі як інструмент деструктивно-маніпулятивних технологій наносять шкоду "здоров'ю" колективу в цілому та окремої особистості зокрема. Подальше дослідження саме в офіційно-діловій сфері текстів з ознаками патогенного/небезпечного впливу на адресат (на індивіда, мікроколектив, колектив) не втрачатиме актуальності з огляду на постійно зростаючий попит соціуму в цілому і на комунікацію в екологічних координатах, і на потужні комплексні превентивні програми, у тому числі правового захисту, з нейтралізації та унеможливлення тролінгових, газлайтингових і мобінгових тактик у професійній комунікації.

Дієвим превентивним інструментом вважаємо й освітній ресурс, зокрема ефективні можливості взаємопов'язаних навчально-тренінгових спецкурсів для здобувачів вищої освіти на кожному з трьох її сучасних рівнів. Потужний освітній потенціал матимуть розроблені відповідно до сучасних інтегративних вимог лінгводидактики й риторики та запроваджені в навчальний процес мовно-комунікативні практикуми актуального змісту і значущості в обраній студентами професії, а саме: "Екологія сучасного ділового листування українською мовою" (бакалаврат), "Особливості текстотворення в професійно-діловій комунікації" (магістратура), "Екологія наукового тексту в комунікації", "Екологія українськомовного наукового та науково-навчального текстів в сучасній академічній комунікації"(аспірантура/докторантура). Для профілактування появи патогенних текстів у ПДК пропонуємо й інший можливий варіант з ефективного використання освітнього ресурсу - збільшення на 3 кредити вже наявних в навчальних планах дисциплін для обов'язкового вивчення, наприклад "Українська мова (за професійним спрямуванням)", "Іноземна мова", за рахунок нововведених змістових модулів на кшталт, зокрема, таких, як "Основи екологічного текстотворення в сучасній усній та писемній офіційно-діловій комунікації", "Алгоритмізація екологічного текстотворення в сучасній науковій комунікації", "Особливості використання термінів у сучасних наукових та офіційно-ділових текстах" тощо.

Література

1. Ажнюк Л.В. Екологія офіційного мовлення як об'єкт правового захисту. Українська мова. 2013. № 1. С. 88-103.

2. Онуфрієнко Г.С. Науковий текст у сучасному лінгводидактичному вимірі. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. Випуск 1. С. 334-339.

3. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: навч. посібник. Київ: ЦУЛ, 2016. 426 с.

4. Онуфрієнко Г.С. Риторика: навч. посібник. Київ: ЦУЛ, 2016. 624 с.

5. Пасинок В.Г. Еколінгвістичні аспекти у фокусі риторики, стилістики та культури мовлення. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Іноземна філологія. 2015. Випуск 82. С. 6-13.

6. Сербенська О.А. Сучасна українська термінографія і проблема екології мови. Вісник НУ "Львівська політехніка". Проблеми української термінології. 2002. № 453. С.17-20.

7. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. Київ: Наук. думка, 2000. 680 с.

8. Шелюх Ю.Є. "Екологія мови" в контексті проблеми формування особистості. Зб. статей V Всеукр. наук. конф. “Гуманітарні аспекти формування особистості”. Львів, 28 квітня 2011 р. Львів: Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. 2011. С. 311-317.

References

1. Azhniuk, L.V. (2013). Ekolohiya ofitsiynoho movlennya yak obyekt pravovoho zakhystu [Ecology of official communication as an object of judicial backing]. Ukrainska mova, № 1, 88-103 [in Ukrainian].

2. Onufrienko, H.S. (2012). Naukovyi tekst u suchasnomu linhvodydaktychnomu vymiri [Scientific text in the modern linguistic-didactic dimension]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. Filolohichni nauky - Zaporizhzhia National University Newsletter. Philology, 1, 334-339 [in Ukrainian].

3. Onufrienko, H.S. (2016). Naukovyi styl ukrainskoi movy [Scientific style of Ukrainian language]. Kyiv: TsUL [in Ukrainian].

4. Onufrienko, H.S. (2016). Rytoryka [Rhetoric]. Kyiv: TsUL [in Ukrainian].

5. Pasynok, V.H. (2015). Ekolinhvistychni aspekty u fokusi rytoryky, stylistyky ta kultury movlennya [Ecolinguistic aspects in rhetoric, stylistics and culture of communication]. VisnykKhNUim. V.N. Karazina. Inozemnafilolohiya, № 81, 6-13 [in Ukrainian].

6. Serbenska, O.A. (2002). Suchasna ukrainska terminohrafiya i problemy ekolohii movy [Contemporary Ukrainian terminography and issues of language ecology]. Visnyk NU “Lvivska politekhnika”. Problemy ukrainskoi terminolohii, № 453, 17-20 [in Ukrainian].

7. Shkaraputa, L.M., Morozov, S.M. (2000). Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words]. Kyiv: Nauk. Dumka [in Ukrainian].

8. Shelyukh, Yu.Ye. (2011). “Ekolohiya movy” v konteksti problemy formuvannya osobystosti [“Ecology of language” from the perspective of personality development]. Zb. stately V Vseukr. nauk. konf. “Humanitarni aspekty formuvannia osobystosti”. Lviv, 28 kvitnia 2011 r. Lviv: Lvivskyy derzhavnyy universytet bezpeky zhyttiediialnosti, 311-317 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru