Англомовна пареміографія: огляд актуальних паремійних збірок англійської лінгвокультури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Англомовна пареміографія: огляд актуальних паремійних збірок англійської лінгвокультури

Колонюк Сергій Миколайович магістр, аспірант кафедри романо-германської філології та зарубіжної літератури, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Анотація

Статтю присвячено стислому огляду основних паремійних збірок англійської лінгвокультури як важливого дослідницького матеріалу, що дає змогу презентувати уяву про розвиток пареміографії англійської лінгвокультури та з'ясувати їхній дослідницький потенціал, порівняти з концепціями паремійних збірок української лінгвокультури. Схарактеризовано структуру, паремійний склад, своєрідність будови й шляхи інтерпретації матеріалу, поступ англомовної пареміографії, шляхи поповнення паремійного англомовного фонду. З'ясовано, що розглянуті пареміографічні збірки англійської лінгвокультури базуються на концепціях, подібних до концепцій, актуалізованих відомими укладачами збірок української лінгвокультури - М. Номисом та І. Франком.

Виокремлено проблеми, які виникали в укладачів англомовних паремійних збірок: (а) відбір паремійного матеріалу, (б) з'ясування джерел запозичення, (в) своєрідність тлумачення з виокремленням прецедентних ситуацій, на яких базується значення кожної конкретної паремії, (г) визначення можливостей переходу діалектних паремій у фонд загальноанглійської літературної мови. Дослідження питання історії зародження та розвитку пареміографії в англійській мові було проведено завдяки систематизації та аналізі авторитетних пареміографійних джерел, унаслідок чого вдалося встановити джерела зародження пареміології як одного з напрямів лінгвістики, їхню мовну значущість та актуальність. У сучасній лінгвістиці спостерігається науковий ажіотаж у галузі пареміологійних досліджень, що зумовлено важливою роллю паремій у міжкультурній комунікації представників різних лінгвокультур. Англомовні паремії послідовно відображають мовну картину світу англійського народу, його уподобання, відповідність традиції, культурі, моралі.

Ключові слова: англомовна пареміографія, паремія, концепції паремійних збірок, англійська лінгвокультура, англомовний паремійний фонд.

Abstract

English paremiography: an overview of the current paremia collections of english linguoculture

Koloniuk Serhii Mykolaiovych Master Student, Postgraduate Student at the Department of Romano-Germanic Philology and Foreign Literature, Vasyl Stus Donetsk National University

The article is devoted to a brief review of the main paremiological collections of English linguistic culture as an important research material, which makes it possible to represent an idea of the development of paremiography of the English linguistic culture and to clarify their research potential, to compare with the concepts of paremiological collections of Ukrainian linguistic culture. The structure, paremic composition, originality of the structure and ways of interpreting the material, progress of English-language paremiography, ways of replenishing the paremic English fund are characterized. It was found that the considered paremiographic collections of the English linguistic culture are based on concepts similar to the concepts actualized by the well-known compilers of collections of Ukrainian linguistic culture - M. Nomis and I. Franko.

The problems encountered by the compilers of English-language paremic collections are singled out: (a) selection of paremic material, (b) clarification of sources of borrowing, (c) originality of interpretation with the identification of precedent situations on which the meaning of each specific paremic is based, (d) determination of possibilities the transition of dialectal paremies to the foundation of the common English literary language. The study of the history of the origin and development of paremiography in the English language was carried out thanks to the systematization and analysis of authoritative paremiographic sources, as a result of which it was possible to establish the sources of the origin of paremiology as one of the directions of linguistics, their linguistic significance and relevance. In modern linguistics, there is a scientific excitement in the field of paremiological research, which is due to the important role of paremies in the intercultural communication of representatives of different linguistic cultures. English- language paremias consistently reflect the linguistic picture of the world of the English people, their preferences, conformity to tradition, culture, and morality.

Keywords: English-language paremiography, paremia, concepts of paremic collections, English linguistic culture, English-language paremic fund.

Постановка проблеми

Словники паремій англійської мови презентують загальну національну спадщину, той невичерпний фонд, що віддзеркалює лінгвокультуру етносу. Надбанням та значущістю цих словників є докладний опис паремій з огляду на їхнє тлумачення, варіативність, синонімію, факультативність, антонімію, багатозначність тощо. Словники паремій є зібранням скарбів народної мудрості, образності, влучності народного мовлення. У кожному конкретному виданні відбито не лише своєрідність цього малого жанру фольклору й мовленннєвого жанру, дискурсивного складника, але презентовано пареміологійну концепцію укладача. Уважаємо, що визначення своєрідності основних паремійних словників англійської мови для етно- та лінгвокультурологічних дослідження є актуальною проблемою сучасного мовознавства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Систематизацію та впорядкування паремійного фонду англійської мови було розпочато укладанням словника паремій на основі історичного дослідження Джорджа Апперсона, який зібрав близько 3000 зразків народної мудрості, що вналежнена до XII століття, і, на думку вченого, частина із зібраних паремій уживалася раніше. Прислів'я та приказки, зафіксовані в цьому словникові [5], було розподілено за тематичними групами (ідеографічний принцип), розроблено й алфавітний покажчик, але найголовніше - висвітлено етимологію майже всіх паремійних одиниць. У «Oxford Dictionary of Proverbs» уміщено також мовні одиниці, що мають літературне походження з оригінальних англомовних текстів, а також переклади запозичень із грецької мови та латини, що вживалися без змін, та такі, у яких відбулися певні трансформації в мовленні англійців. Укладач словника ретельно добирав усі можливі варіанти та відомості про ту чи ту паремію, оскільки вважав їх викристалізованим підсумком народної мудрості [5]. Роботу над словником Дж. Апперсона можна порівняти з аналогійною діяльністю Матвія Номиса та Івана Франка щодо укладання паремійних збірок української лінгвокультури. Дослідників об'єднує те, що вони протягом тривалого часу збирали мовний матеріал з першоджерел та намагалися простежити етимологію паремій, уклали словники за ідеографічним принципом. Нагадаємо, що Матвій Номис та Іван Франко намагалися зібрати ввесь обсяг паремій українського народу, галицької лінгвокультури зокрема (І. Франко). Наступним етапом у вивченні паремійного фонду англійської мови став словник «Oxford Dictionary of English Proverbs», уперше опублікований у 1935 році [9]. Пізніше на його базі виник «Concise Oxford Dictionary of Proverbs» (укр. «Стислий словник паремій»), ґрунтовно перероблений Френком Вільсоном в 1970 році. На особливу увагу заслуговує саме фундаментальне видання Френка Вільсона. У цьому словнику детально та всебічно переглянуто ввесь дослідницький матеріал та презентовано його в діахронічному аспекті, і саме історичний вектор надав виданню суттєвої новизни та актуальності [8].

Новий формат розвитку лексикографічного опису паремій англійської мови розпочинається в XX столітті виданням 1982 року словника під назвою «Concise Oxford Dictionary of Proverbs» (укр. «Стислий Оксфордський словник прислів'їв») за редакцією Джона Сімпсона. Друге видання впорядковане Джоном Сімпсоном разом з Дженніфер Спік у 1992 році. Третє видання вийшло у світ 1998 року, четверте опубліковане названими вище авторами в 2003 році, п'яте - у 2008 році підготувала Дженніфер Спік (хоча передмова датована 2007 роком). У 2015 році світ побачив шосте видання, упорядницею якого є також Дж. Спік. Цей словник містить близько 2 500 паремій та практично не відрізняється від попереднього видання, тому сфокусуємо увагу саме на монументальній праці 2008 року. Зауважмо водночас, що паремійні збірки української лінгвокультури містять набагато більше одиниць.

«Oxford Dictionary of Proverbs 2008» є п'ятим виданням словника паремій Оксфордського університету, у якому віддзеркалено зміни, що відбулися в примітках, які вказують на особливості використання зафіксованих одиниць, простежуємо певну зміну структури словникових статей та наявність указівок на стилістичну належність чи інші прагматичні параметри деяких усталених народних виразів. Комп'ютерні технології сприяли зібранню паремій з літературних джерел англійської мови різної історичної доби, як це робили М. Номис та І. Франко. Але Дж. Спік відбирала серед паремій лише найбільш відомі та зрозумілі сучасним носіям англійської мови. У передмові до «Oxford Dictionary of Proverbs», що написана 2007 року, його укладачка наголосила саме на цій концепції відбору матеріалу до словника.

«English proverbs explained» - збірка англійських паремій, що актуальні для носіїв англійської лінгвокультури. Про важливість цієї книги писали в освітньому додатку газети «Таймс»: як зауважувалося, вона полягає в тому, що збірка є чудовою колекцією англійських паремій для тих, хто намагається уникнути затертих фраз у щоденному спілкуванні [7, С. 2]. Уперше словник опубліковано в 1967 році, друге видання побачило світ у 1969 році. Обидві книги надруковані у Великій Британії (Лондон). Укладачі збірки - Рональд Ріду та Кліффорд Віттінг. У другому виданні цього словника паремії подано в алфавітному порядку з наданням відповідних тлумачень. Пояснення прості, часто з прикладами вживаних паремій і перехресними посиланнями на інші паремії з тотожною семантикою. Наприкінці збірки розміщено вичерпний покажчик ключових слів, щоб легше відстежити за ним паремію за номером.

У передмові подано визначення паремії та акцентовано особливу увагу на популярності виразу, що передає пораду, застереження, рекомендацію тощо. Паремія, зрозуміло, виключно народне висловлювання і віддзеркалює своєрідність ментальності, мовну свідомість, що сформувалася протягом тривалого часу. Розмірковуючи над визначенням паремії, укладачі вважають, що такі народні висловлювання повинні містити незмінну мудрість, тобто мають ґрунтуватися на онтологійних та аксіологійних загальнолюдських засадах, сформульованих у лаконічній формі.

Мета цієї статті - стисло схарактеризувати основні паремійні збірки англійської лінгвокультури як важливого дослідницького матеріалу, що дає змогу презентувати уяву про розвиток пареміографії англійської лінгвокультури, указати на своєрідність паремійних словників англійської мови як важливої дослідницької бази для актуалізації порівняльних українсько-англійських і англо-українських досліджень в Україні. Попутно проводиться аспектуальний аналіз англомовних збірок зі збірками, що існують в українській пареміографії, насамперед загальновідомі збірки, укладені М. Номисом «Українські приказки прислів'я і таке інше» [4] та І. Франком «Галицько-руські народні приповідки» [1].

У дослідженні використано описовий метод для стислої характеристики основних паремійних словників англійської лінгвокультури, що доповнений діахронійним аналізом, який спроєктований на історичний підхід до з'ясування структури і своєрідності цих словників, аксіологійний метод дає змогу схарактеризувати ціннісні орієнтири укладачів паремійних збірок англійського народу, частково залучено й порівняльний метод, актуалізований імпліцитно, щодо порівняння основних дослідницьких векторів пареміографічних концепцій укладання відповідних збірок (див. статті автора щодо аналізу українських пареміографічних збірок [2],[3] метод індукції - для отримання загальних висновків.

Виклад основного матеріалу

У виданні «Oxford Dictionary of Proverbs 2008» презентовано фонетичні, лексичні, граматичні та структурні варіанти паремій, як і в словниках М. Номиса та І. Франка, що віддзеркалює (а) розвиток мовленнєвої культури носіїв англійської лінгвокультури різних поколінь, (б) зміни, що відбулися в їхньому побуті та взаєминах. Зауважмо, що майже 400 паремій вилучені із сучасних літературних джерел, але вплив екстралінгвальних чинників призводить до архаїзації і виключення з ужитку тих паремій, що не відповідають сучасним ментальним реаліям англомовного населення та не сприймаються як потрібні для висловлювання відповідної думки. Зокрема, Дж. Спік наголошує на тому, що «вирази прийнятої мудрості патріархального аграрного суспільства, яке організувалося відповідно до ритмів пір року та церковного календаря, стають антикварними дивацтвами в сучасному середовищі» (Спік 2007). Незважаючи на це, людина продовжує існувати в просторово-часовій площині, тому пов'язані із цим загальні онтологійні та аксіологійні основи життя залишаються без змін. Одним з таких фрагментів життя людини є, наприклад, подорож, оскільки рід людини - Homo erectus здавна почав подорожувати: це заняття було одним з основних. І перші подорожі, що зрозуміло, здійснювалися для вгамування голоду. Американський дослідник Деніел Еверет висловив думку про те, що «перш ніж ми з упевненістю почнемо інтерпретувати маршрути еректуса як культурні й когнітивно обґрунтовані, а не просто пов'язані з умовами полювання на певних тварин, нам слід порівняти ці шляхи зі шляхами міграції інших тварин, що покинули Африку. Тоді ми зможемо визначити, чи людина, яка вже ходить прямо (рівно), просто пішла слідом за іншими тваринами, що було спровоковано голодом, а не культурними цінностями й значеннєвими структурами» [6, С. 79]. Практично немає таких фактів із життя народу, які б не були відбиті в пареміях, оскільки вони є невичерпним джерелом вікової мудрості, досвіду багатьох поколінь носіїв лінгвокультури. Наведені в словнику паремії надають змоги зрозуміти мовну ментальність англомовного етносу, зокрема й щодо ставлення до подорожі.

Укладачі словника - Р. Ріду та К. Віттінг - зауважують, що паремії можуть зникнути в одній частині англомовного світу, але бути живими в іншій. На їхню думку, в одній країні певне прислів'я може використовуватися селянами, хоча воно повністю могло зникнути в мовленні міщан, тому деякі з них починають звучати трохи старомодно [7, С. 7], що є важливим дослідницьким предметом. Висловлювання, що вналежнюють до паремій, зрозуміло, отримали найбільше схвалення в народі, оскільки вони, з одного боку, короткі, чіткі, але настільки змістовні, що здобули визнання в колективній свідомості носіїв англійської лінгвокультури. Укладачі цієї збірки паремій впевнені, що саме зазначені якості паремійних висловлювань сприяють їхньому запам'ятовуванню. Природна форма паремій характеризується наявністю рими, алітерації, асонансу тощо. Стислість, звичайно, також належить до важливих аспектів запам'ятовування. Р. Ріду та К. Віттінг припускають, що кожна паремія створена конкретної лінгвоперсоною, конкретним мовцем і мотивована конкретною ситуацією але в процесі апробації в мовленнєвій практиці мотивація (походження) паремій може втрачатися, тому правомірно називати такі висловлення народними джерелом колективної мудрості того чи того народу. І це, дійсно, так, оскільки паремії підсумовують повсякденний досвід людей, який необхідно вивчати, щоб визначити своєрідність мовного мислення кожного народу.

Паремії, як відомо, це частина усної культурної традиції, і вона виникла ще задовго до того, як з'явилися відповідні словники. Р. Ріду та К. Віттінг відзначають, що за часів Вільяма Шекспіра паремії були найбільш розповсюдженими, але вони, імовірно, існували й раніше, хоча і в іншій формі, що менш запам'ятовувалася, тобто англійські паремії пройшли еволюцію перед тим, як вони потрапили в паремійну збірку. Вочевидь, з поширенням друкованого слова висловлювання мудреців почали швидше доходити до простого люду, який, перетворював їх на паремії, якщо вони йому подобалися. І, навпаки, влучні народні висловлювання легко потрапляли у твори мудреців, тобто паремії є наслідком співпраці конкретних носіїв мови й колективного мовомислення.

Важливим джерелом паремій англійської лінгвокультури, як і будь-якої іншої, є запозичення з інших мов. Але якщо паремія існувала в латинській, французькій чи іспанській мовах до того, як вона з'явилася в англійській мові, немає доказів того, що вона належить до запозичених. Це актуальна проблема, що потребує ретельного аналізу. Цілком можливо, що паремія утворилася й розвивалася одночасно і в англійській мові, і в інших мовах, але в англійській мові не була зафіксована в писемній формі. Зрештою, мудрість у багатьох етносів моделюється в подібних висловлюваннях. Навіть тоді, коли очевидно, що паремія була справді запозичена з іншої мови, як у випадках з багатьма пареміями класичного походження, остаточне джерело походження визначити важко. Саме на це звертають увагу укладачі збірки.

Цікавим є порівняння паремій укладачами словника з універсальною валютою, яку можна доречно використовувати в кожному окремому випадку. Таке порівняння визначає цінність паремійного фонду. Без сумніву, через стислість форми, вдалу вербалізацію важливої думки паремії мають майже безмежні можливості застосування, але насамперед вони важливі для етнолінгвокультурологічних та лінгвоконцептуальних досліджень.

Укладачі словника акцентують увагу на способах тлумачення паремій. Уважається, що значення паремії пов'язано з їхнім використанням і стосується суті проблеми, оскільки в цих висловлюваннях сконцентровано підсумок досвіду, якого набували багато поколінь, мовомислення, омовлення ментальності. Паремії спочатку тлумачилися буквально, вербалізували слушну пораду, рекомендацію, настанову (використовувалися поширені мовленнєві жанри). Але існування паремії, на думку Р. Ріду та К. Віттінг, залежить від її потенційної здатності метафорично застосовуватися до широкого кола різних видів діяльності людини, що пов'язана з довкіллям, культурою певного народу, його ментальністю. Справді, поширення паремій шляхом метафоричного застосування до інших подібних ситуацій (прецедентність), поступове нарощування метафоричності в процесі використання їх у мовленні демонструвало креативність мовців, зокрема й носіїв англійської лінгвокультури, як, зрештою, й українських лінгвоперсон.

Зазначмо, що паремії в Англії ще в X столітті почали використовуватися як метод навчання латинської мови. Саме від запам'ятовування паремій, що переписувалися мовцями, очікували вдосконалення розуму. Паремії вважалися ефективним джерелом навчання.

Як зазначалося в британській газеті «Дейлі Мірор», паремії - це сконцентрована мудрість віків, і будь-яка людина, яка прийме їх пораду, не помилиться [7, С. 2]. Автори словника Р. Ріду та К. Віттінг упевнені, що філософія англійців закарбована в їхньому паремійному фонді, що керує життям носіїв англійської лінгвокультури, як і будь-якої іншої.

паремійний збірка англійський лінгвокультура

Висновки

Стислий аналіз основних паремійних збірок англійської лінгвокультури як важливого дослідницького матеріалу дає змогу презентувати уяву про розвиток пареміографії англійської лінгвокультури, виявити параметризацію паремійних словників англійської мови як важливої дослідницької бази для лінгвістичних порівняльних досліджень в українській лінгвістиці.

Констатуємо, що пареміологійний фонд англійської мови добре презентований в англомовній культурі, що зафіксовано в низці паремійних словників, що мають традиційну структуру, відповідають рівню розвитку пареміографії періоду, коли виходив словник.

Англомовні паремійні збірки ХІХ століття подібні за будовою, складом, принципами укладання з аналогійними збірками, укладеними в українській лінгвокультурі, насамперед ідеться про збірки, укладені М. Номсом та І. Франком.

Укажімо й на важливі проблеми, які виникали в укладачів: презентація відомостей про походження паремій, їхнє тлумачення, вияв прецедентних ситуацій, що відображені в паремії, інтерпретація можливостей діалектних паремій (констатація їх переходу в загальномовний фонд), проблема визначення вектору запозичення тощо.

Паремії, презентовані в збірках англійської лінгвокультури, не втрачають своєї значущості для сьогоднішньої англомовної культури, що поширена у світі. Завдяки інтернет-мережі розглядувані словники паремій використовують на різних територіях, у різних країнах, а вміщені в них паремії відповідно адаптуються в сучасному мовленні.

Перспектива дослідження полягає в необхідності застосування цих словників для порівняльних розвідок, спроєктований на конкретні тематичні групи паремій української і англійської лінгвокультур.

Література

1. Галицько-руські народні приповідки: у 4 томах. Зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко: 2-е вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006.

2. Колонюк С.М. (2021). «Галицько-руські народні приповідки» І. Франка - унікальне джерело фіксації та інтерпретації фатичних комунікативних формул вітання і прощання. Publishing House “Baltija Publishing”.

3. Колонюк С., Космеда Т. (2023). Збірка «українські приказки, прислів'я, і таке інше» Матвія Номиса як ефективний пареміографічний дослідницький матеріал. Collection of scientific papers «SCIENTIA», (July 14, 2023; Coventry, UK), 127-129.

4. Пазяк М.М. Номіс та збірка “Українські накази, прислів'я і таке інше”. Українські приказки, прислів'я і таке інше. Уклав М. Номіс / Упоряд., приміт. та вступна ст. М.М. Пазяка. Київ: Лібідь, 1993.

5. Apperson G. English Proverbs and Proverbial Phrases: J. M. Dent and Sons limited. 1929. 721 p.

6. Everett D. How language began: the story of humanity's greatest invention. New York: Liveright Publishing Corporation a Division of W. W. Norton & Company, 2017. 340 p.

7. Ridout Ronald, Witting Clifford. English proverbs explained. Pan Books London and Sydney. 1969. 223 p.

8. The Oxford Dictionary of English Proverbs. Compiled by W. G. Smith. Edited by F. P. Wilson. 1970. 950 p.

9. The Oxford Dictionary of English Proverbs. Smith, W. G., Heseltine, J. E. (eds). 1935. 676 p.

References

1. Halytsko-ruski narodni prypovidky: u 4 tomakh. Zibrav, uporiadkuvav i poiasnyv dr. Ivan Franko: 2-e vyd. [Galician-Russian folk tales]. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU imeni Ivana Franka, 2006. [in Ukrainian].

2. Koloniuk S.M. (2021). «Halytsko-ruski narodni prypovidky» I. Franka - unikalne dzherelo fiksatsii ta interpretatsii fatychnykh komunikatyvnykh formul vitannia i proshchannia. [Galician-Russian folk tales" by I. Franko - a unique source of fixation and interpretation of phatic communicative formulas of greeting and farewell]. Publishing House “Baltija Publishing”. [in Ukrainian].

3. Koloniuk S., Kosmeda, T. (2023). Zbirka «Ukrainski prykazky, pryslivia, i take inshe» Matviia Nomysa yak efektyvnyi paremiohrafichnyi doslidnytskyi material. [The collection of "Ukrainian sayings, proverbs, and so on" by Matthew Nomis as an effective paremiographic research material]. Collection of scientific papers «SCIENTIA», (July 14, 2023; Coventry, UK), 127-129. [in Ukrainian].

4. Paziak M.M. Nomis ta zbirka “Ukrainski nakazy, pryslivia i take inshe”. Ukrainski prykazky, pryslivia i take inshe. ["Ukrainian commandments, proverbs and so on". Ukrainian sayings, proverbs and so on.]. Uklav M. Nomis / Uporiad., prymit. ta vstupna st. M.M. Paziaka. Kyiv: Libid, 1993. [in Ukrainian].

5. Apperson G. English Proverbs and Proverbial Phrases: J.M. Dent and Sons limited. 1929. 721 p. [in English].

6. Everett D. How language began: the story of humanity's greatest invention. New York: Liveright Publishing Corporation a Division of W.W. Norton & Company, 2017. 340 p. [in English].

7. Ridout Ronald, Witting Clifford. English proverbs explained. Pan Books London and Sydney. 1969. 223 p. [in English].

8. The Oxford Dictionary of English Proverbs. Compiled by W.G. Smith. Edited by F.P. Wilson. 1970. 950 p. [in English].

9. The Oxford Dictionary of English Proverbs. Smith, W.G., Heseltine, J.E. (eds). 1935. 676 p. [in English].

Размещено на Allbest.ru