Дослідження перетину філології й перекладознавства: стратегії міждисциплінарних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Університет митної справи та фінансів

Дослідження перетину філології й перекладознавства: стратегії міждисциплінарних досліджень

Подлевська Неля Володимирівна,

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри слов'янської філології, гуманітарно-педагогічний факультет

Буртан Аліна Віталіївна,

викладач, кафедра теорії, практики та перекладу німецької мови, Факультет лінгвістики

Чухно Тетяна Володимирівна,

кандидат філологічних наук, в.о. завідувачки кафедри іноземної філології, перекладу та професійної мовної підготовки, Факультет економіки, бізнесу та міжнародних відносин

Анотація

Водночас із появою перекладознавства спостерігається зростання досліджень у цій галузі. Зважаючи на те, що це була нова дисципліна, її розвиток супроводжувався визнанням відповідної галузі, оскільки перекладознавство формувалося й виділялося серед суміжних дисциплін, зокрема, філології, літератури, літературознавства, порівняльного літературознавства, лінгвістики й філософії. Однак наразі її інституціоналізація знаходиться на стадії становлення. Останніми десятиліттями перекладознавство як окрема дисципліна бореться за захист своєї автономії й еволюції перекладу. На вивчення текстів сильно впливають знання й концепції з філології й перекладознавства. Стратегії міждисциплінарних досліджень допомагають виявляти нові підходи до інтерпретації й розуміння текстів, що істотно видозмінює розподіл напрямків досліджень у межах цієї дисципліни. Утім, враховуючи важливість перекладу в сучасних суспільствах, перекладознавство бачиться необхідним міждисциплінарним предметом. Перетин філології й перекладознавства пропонує нові можливості для розуміння й аналізу текстів. Міждисциплінарні дослідження дають змогу об'єднувати підходи й методи з різних галузей знань. Отже, у представленій роботі пропонується розглянути міждисциплінарний контекст перекладознавства, а передовсім його стосунки з дисциплінами, дотичними до філології. Філологія й перекладознавство взаємодіють з іншими галузями знань, що збагачує їхні підходи й методологію. Важливе значення має вивчення міждисциплінарних підходів у філології й перекладознавстві для розвитку науки й освіти. В роботі проаналізовано «прагматичний» прорив, який супроводжує експоненціальний попит на технічні, наукові й спеціалізовані переклади, показано, як стає зрозумілою нова орієнтація перекладознавства - спадкоємиці функціональної, інтерпретаційної й цільової традиції, яка входить у парадигми художнього перекладу.

Ключові слова: міждисциплінарний трикутник, лінгвістика, філософія, крос-культурна комунікація, комунікаційний ланцюжок.

Abstract

PodlevskaNeliaVolodymyrivnaCandidateofPedagogicalSciences, AssociateProfessor, HeadoftheDepartmentofSlavicPhilology, HumanitarianandPedagogicalfaculty, KhmelnytskyiNationalUniversity

BurtanAlinaVitaliivnaTeacher, DepartmentofTheory, PracticeandTranslationofGerman, FacultyofLinguistics, NationalTechnicalUniversityofUkraine «IgorSikorskyKyivPolytechnicInstitute

ChukhnoTetianaVolodymyrivnaCandidateofPhilologicalSciences, theActingHeadofForeignPhilology, Translationand Professional LanguageTrainingDepartment, FacultyofEconomics, BusinessandInternationalRelations, UniversityofCustomsandFinance

Research on the intersection of philology and translation studies: strategies for interdisciplinary research

Alongwiththeemergenceoftranslationstudies, therehasbeenanincreaseinresearchinthisfield. As a newdiscipline, thisdevelopmenthasbeenaccompaniedbytherecognitionofitsfield, astranslationstudieshasbeenshapedanddistinguishedfromrelateddisciplinessuchasphilology, literature, literarycriticism, comparativeliterature, linguisticsandphilosophy. However, theinstitutionalisationofthisdisciplineisstillinitsinfancy. Inrecentdecades, translationstudiesas a separatedisciplinehasbeenstrugglingtodefenditsautonomyandtheveryevolutionoftranslation. Thestudyoftextsisheavilyinfluencedbyknowledgeandconceptsfromphilologyandtranslationstudies. Interdisciplinaryresearchstrategieshelptoidentifynewapproaches, interpretationsandunderstandingsoftexts. Thissignificantlychangesthedistributionofresearchareaswithinthediscipline. Nevertheless, giventheimportanceoftranslationinmodernsocieties, translationstudiesseemstobe a necessary, interdisciplinarysubject. Theintersectionofphilologyandtranslationstudiesoffersnewapproachesandpossibilitiesforunderstandingandanalysingtexts. Interdisciplinaryresearchmakesitpossibletocombinedifferentapproachesandmethodsfromdifferentfieldsofknowledge. Thus, thepresentworkproposestoconsidertheinterdisciplinarycontextoftranslationstudies, mainlyinitsrelationswiththedisciplinesrelatedtophilology. Philologyandtranslationstudiesinteractwithotherfieldsofknowledge, whichenrichestheirapproachesandmethodology. Thestudyofinterdisciplinaryapproachesinphilologyandtranslationstudiesisofgreatimportanceforthedevelopmentofscienceandeducation. Thepaperanalysesthe «pragmatic» breakthroughthataccompaniestheexponentialdemandfortechnical, scientificandspecialisedtranslations, showinghow a neworientationoftranslationstudies, theheirtothefunctional, interpretiveandtargetedtraditionpursuedbytheparadigmsofliterarytranslation, becomesclear.

Keywords: interdisciplinarytriangle, linguistics, philosophy, cross - culturalcommunication, communicationchain.

Основна частина

Постановка проблеми. Попри те, що філологія й перекладознавство мають свої особливі завдання й методології, існує багато галузей, де вони перетинаються. Наприклад, у студіях перекладу розглядаються літературні тексти, їхні стильові особливості й культурні контексти, що має багато спільного з філологічним аналізом. Вчені, що стоять за концепціями, які мали тривалий вплив на перекладацьке мислення, мають стосунок до XX століття. Німецька філософія й романтизм, герменевтика й поетика (в сенсі теорії мови) є основами, на яких ґрунтувалися й досі ґрунтуються перекладацькі дискурси, що диверсифікувалися в безліч підходів. Однак перекладознавство народилося на початку 1960-х років як з лінгвістики, так і з бажання об'єднати розрізнені роздуми в узгодженому полі [1]. Тому не дивно, що від самого початку ці радикально різні фундаментальні орієнтації сприяли розпорошенню способів мислення, що спричинило виникнення різних теоретичних підходів з огляду на країну, тему й дисциплінарні проблеми, які самі залежать від культури, практики перекладу й передачі досліджень. Проте ці різноманітні теоретичні підходи, незважаючи на інтернаціоналізацію досліджень, навряд чи є джерелом змішування й конфронтації. Схоже на те, ніби кожна національна традиція розвинула свої перекладацькі дослідження так, що сучасний перекладацький ландшафт характеризують фрагментарне мислення й відсутність загального бачення, що може створити враження ослаблення міждисциплінарного значення. Це стосується й «філологічного» перекладознавства, головним об'єктом якого залишається те, що прийнято називати «великими текстами», сакральними й художніми текстами. Один із аспектів перетину філології й перекладознавства - це дослідження перекладу як міжкультурного комунікативного акту. Філологія вивчає особливості мовних і лінгвокультурних систем, а перекладознавство досліджує процес перенесення тексту з однієї мови на іншу. В цьому контексті питання про ефективне передання в перекладі інформації й культурних особливостей з оригінального тексту є суттєвими для обох галузей.

Може здатися суперечливим твердження, що перекладознавство є невизначеною дисципліною, коли, з одного боку, у зв'язку із підвищеним попитом на перекладачів збільшується їхня підготовка, а з іншого боку, фахівці з інших дисциплін інтегрують рефлексію про переклад, ніби він може відновити критичні підходи, характерні для літератури, мови й філологічних наук. Тому необхідно додатково з'ясувати місце і роль перекладу й перекладознавства в пізнанні сьогодні й спробувати зрозуміти, в якому руслі циркулюють ідеї сучасних науковців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перекладознавство пережило багато трансформацій у процесі становлення. Концепції іноземізації й одомашнення розроблені в контексті перекладу в США, герменевтичний зсув випливає з догм французьких філософів, у Великій Британії цю дисципліну просували з лінгвістики [2, с. 329].

На думку Р. Валедон, утопія загальної теорії перекладу зараз відкинута, що звільнило нинішнє дослідження від формальних теоретичних амбіцій [3]. Зі свого боку Б. Де Грут стверджує, що в цьому аспекті філологія часто сприймається як «наказова» дисципліна в міждисциплінарному аспекті перекладознавства [4, с. 290].

М. Де Костер, Д. Штеріонов, М. Ван Херревеге, Ж. Дамбре виділяють два способи підходу до проблем міждисциплінарностіперекладознавства, пов'язаних із практикою й роллю художнього перекладу: підхід, який керується дослідженням тем, або підхід, орієнтований на переклад, який вважається символічним для всього культурного виробництва. Перший - це дослідницька практика, яка має на меті обмежити чітко визначений предмет, другий загалом теоретично досліджує зв'язок перекладу як міжкультурної практики з іншими дисциплінарними галузями, чи то філологія, література чи лінгвістика, філософія, право чи релігія [5]. Проте межі між цими практиками ще досі вивчаються.

Велика кількість наукової літератури й культурних питань у галузі перекладознавства відсуває на другий план дві основні дисципліни, які, втім, мають «факультативну спорідненість» із перекладом, а саме філологію й філософію, чиї зв'язки з перекладознавством є гносеологічними. Також має значення дослідження ролі культурології й літературознавства у вивченні перекладу. Розуміння культурного контексту й особливостей літературної традиції є важливими для правильної інтерпретації й передачі смислу оригінального тексту. Тому філологічний і літературний аналіз можуть допомогти перекладачеві належно зрозуміти й передати нюанси й значення оригіналу.

До того ж перетин філології й перекладознавства може бути важливим для вивчення розвитку мови і літератури. Дослідження перекладу дозволить виявити зміни в мовних структурах, використанні нових відтінків смислу й ефективності комунікації. Їхні результати можуть бути значущими для розвитку філології й мовознавства загалом.

Що стосується філософії, то вчені виділяють її подвійний зв'язок із перекладом. З одного боку, передача ідей, концепцій і систем мислення завжди залежала від перекладу (з таким нюансом, що «сакральні» тексти повинні сприйматися без його штучності), тому багато філософів стали перекладачами. З іншого боку, інтерпретація й значення текстів є центральними, оскільки форма вираження невіддільна від змісту та, знову ж таки, від культурного контексту [6, с. 11]. Та виникає питання, чи розвивали філософи філософію перекладу й наскільки переклад філософії цікавив перекладачів? У цьому контексті К. Мальмкьер аналізує філософський і спеціалізований переклад. Учений підтверджує звичайний поділ текстів на «літературні» й «нелітературні», водночас порушуючи проблему спеціальності філософського тексту, що вимагає адаптованого дидактичного й перекладацького підходу [7]. Проте, незважаючи на численні публікації про цей зв'язок між перекладом і філософією, перекладачі майже не досліджували цю тему.

Останні публікації торкаються цього питання опосередковано, ставлячи під сумнів значення філософії для перекладознавства й акцентуючи на потужному впливі філології.

Мета статті - огляд перетину філології й перекладознавства, що є важливою темою для міждисциплінарних досліджень. Обидві ці галузі займаються вивченням мови й літератури з різних культурних та історичних контекстів.

Виклад основного матеріалу. Філологія є найбільш дотичною до перекладознавства, зважаючи на її специфіку. Філологічні науки вивчають мову в її різних аспектах - звуки, лексику, граматику, стилістику тощо. Водночас переклад - це процес передачі значення тексту з однієї мови на іншу за допомогою мовних засобів. Тому знання мови й розуміння мовних особливостей є важливими для ефективного перекладу. Філологи також вивчають літературні твори, що може бути корисним для аналізу інтерпретації текстів під час перекладу. В цьому аспекті вирішальну роль у міжпредметній інтеграції на рівні філологія-перекладознавство бере на себе лінгвістика. Справа в тому, що паралельно з поступовим зміщенням теорій мовлення на задній план дослідницького ландшафту, лінгвістика стала однією з (багатьох) мовних наук, в яких сьогодні домінує парадигма когнітивної, а також розвиток корпусної лінгвістики, мовної інженерії й термінології, які значно змінили методи перекладу [8].

Отже, розглядаючи лінгвістичні й перекладознавчі дослідження, вчені все ще не впевнені щодо визнання повної автономії перекладознавства [9].

Проте проблема перекладу є занадто центральною для лінгвістики, щоб відокремити перекладознавство від неї як самостійну дисципліну [10]. За словами Л. Геллера, лінгвістика й перекладознавство невід'ємні, зокрема в межах своєї місії виведення лінгвістики з європоцентризму й сприяння її децентралізації [1].

Спираючись на наукову думку, у роботі зосереджуємося на так званому «міждисциплінарному трикутнику перекладознавства», що складається з лінгвістики, філософії й власне перекладознавства, який базується на взаємодії цих трьох ключових дисциплін.

Лінгвістика робить свій внесок у розуміння мовних систем, структур і функцій мов. Вона досліджує фонетику, морфологію, синтаксис, семантику та інші аспекти мови. У перекладознавстві лінгвістика допомагає розуміти особливості мовних структур і використання стилістичних засобів.

Філософія в перекладознавстві зосереджується на розумінні фундаментальних питань перекладу, наприклад, сутність і природа перекладу, межі між мовами й культурами, взаємодія слова й мислення. Філософський аспект допомагає вирішувати проблеми й суперечності, які виникають у процесі перекладу.

Перекладознавство власне є дисципліною, яка вивчає процеси й методи перекладу, аналізує його проблеми з погляду лінгвістики й культурних аспектів. Воно розвиває техніки перекладу, досліджує різні підходи й методології.

Міждисциплінарний підхід у перекладознавстві дозволяє комбінувати інструменти й знання з цих трьох дисциплін, щоб розкрити всі аспекти перекладу. Він допомагає зрозуміти мову й текст на глибинних рівнях, а також зважати на культурні особливості й нюанси. Міждисциплінарний трикутник перекладознавства забезпечує науковий і систематичний підхід до вивчення перекладу та його проблем.

Отже, перекладознавство, по суті, базується на лінгвістиці й філософії, однак не слід забувати про достатній внесок порівняльного літературознавства й психології [12]. Але правда полягає в тому, що, розглядаючи таке складне питання, необхідно охоплювати всі гуманітарні науки й культурні традиції, щоб розвивати міждисциплінарну антропологію перекладу. Адже схематично переклад - це (рис.):

Схематична візуалізація процесу перекладу

переклад дисципліна філологія

Аналіз процесу перекладу й тексту, що перекладається, є невід'ємною частиною науки філології, власне лінгвістики, яка пояснює труднощі, з якими стикаються фахівці, коли вони намагаються дати лаконічне визначення перекладу: художній (літературний переклад виразних текстів) (художній переклад текстів), наукові чи технічні тексти.

Для філологів переклад сприяє поширенню загальновизнаних творів за допомогою традицій і новаторства, увічнюючи творчість, збагачує діапазон ідей і літературних тем, ресурси творчості, розвиває смак до читання й забезпечує доступ до фундаментальних творів загальнолюдської культури.

Перекладознавство є рефлексивною дисципліною і міждисциплінарний аспект цієї науки не пропонує стійких і чітких пояснень, а лише інтерпретації. До того ж перекладознавство - це дисципліна, що описує практику, яка має два типи референтів: лінгвістику й філософію. Тобто воно запозичує з інших дисциплін методи дослідження.

Наприклад, міждисциплінарністьперекладознавства й філософії перекладу вкорінена у філософському мисленні, але не є ні самодостатнім, ні феноменологічним актом. Здебільшого переклад актуалізується в лінгвістиці.

Лінгвістика, зокрема та, що пов'язана з перекладом, методологія й термінологія, а також філософія перекладу, імпліцитний психологічний вимір і практика репрезентують частину з того, що відбувається в дискурсі теорії й практики перекладу, що реалізуються в умовах власної міжкультурної комунікації. Так епістемологія перекладацького дискурсу спрямовує нас насамперед до міждисциплінарного трикутника лінгвістики, філософії й перекладознавства. До цього слід додати доповнення з боку соціальних наук, які надають інформацію, необхідну для заповнення конкретної й поглибленої семантики. Також існують знання й габітус, властивий літературі. Тобто вся сукупність гуманітарних наук покликана до введення значного ступеня міждисциплінарності.

Якщо переклад художніх текстів залишається у світі філології, де розширюються культурні обміни, переклад технічних, наукових і спеціалізованих текстів кількісно не менший і не менш важливий за художній. В обох випадках комерційні й економічні імперативи обумовлюють виконання роботи в міждисциплінарному руслі.

Розвиток технологій, інформатики, лінгвістики машинного перекладу, комп'ютерного, корпусного перекладу, двомовних корпусів і термінології змінив професійну практику перекладачів, що спеціалізуються на прагматичних текстах, аж до проникнення самої професії перекладача у визнані спеціальності, як, наприклад, письменник або рецензент. Це вторгнення впливає на художній, науково-технічний переклад і переклад текстів гуманітарних наук. У цьому контексті виявляється, що дослідження в галузі перекладознавства спрямовані на супровід й оцінку цих розробок, а також навчання майбутніх перекладачів. Різноманіття текстів, жанрів, норм, відмінності в цілях перекладів й отримувачів, для яких вони призначені, також спричиняють різноманітність дослідницьких орієнтацій, тому перекладознавство, яке ще називають «прагматичним», не розвивається лише на власних засадах.

Прагматичний аспект перекладознавства й лінгвістики містить вивчення практичних аспектів перекладу, зокрема реальних ситуацій, комунікативних вимог до перекладу, наукових методів і прийомів, а також вплив перекладу на мовну культуру й спілкування.

У перекладознавстві прагматичний підхід орієнтований на сприйняття перекладу як комунікативного акту, який повинен відповідати потребам і очікуванням співрозмовників. Вивчаються прагматичні аспекти зв'язку між перекладачем й отримувачем тексту, включно з контекстуальністю, інтенцією й використанням певних мовних засобів і конвенцій.

У лінгвістиці прагматичний аспект вивчення орієнтується на дослідження комунікативного функціонування мови. Розглядається використання мовних засобів у реальних ситуаціях спілкування та їхній вплив на комунікативний процес. Прагматика лінгвістики займається вивченням мовних актів, імпліцитних значень, вираження емоцій та інтелектуальних актів у мовленні.

Філологія також вивчає прагматичні аспекти мови, зокрема в контексті літератури, культурології й історії мови. Досліджуються способи використання мовних засобів у літературних творах і їхній вплив на сприйняття й інтерпретацію тексту, історичні аспекти мови, як вона змінюється й адаптується в різних епохах і культурах.

Загалом прагматичний аспект перекладознавства, лінгвістики й філології розглядається як важливий елемент вивчення мови, орієнтований на її практичне використання й реалізацію в комунікативному середовищі.

Ця дисципліна дозволяє уявити необхідність розуміння, що вся операція перекладу відображається в її конкретних ефектах і в його адекватності тому, що зазвичай сприймається аудиторією, якій він адресований, як істинне.

Під позицією перекладу, доповненою постлінгвістичним підходом до прагматики, або когнітивною прагматикою, розуміється використання когнітивних методів і концепцій для аналізу й розуміння прагматичних аспектів комунікації в процесі перекладу.

У цьому підході звертається увага на роль і вплив контексту, зв'язку між текстом і ситуацією, інтенції референта, імпліцитних змістів тощо. Когнітивна прагматика постає як його розширення, яке визначається акцентом на вивченні когнітивних процесів, що лежать в основі сприйняття, інтерпретації й продукції мови.

У перекладі ці підходи можна використати для аналізу прагматичних аспектів оригінального тексту й урахування їх у процесі перекладу, а також для кращого розуміння й інтерпретації намірів референта. Адаптуючи підходи постлінгвістичної прагматики й когнітивної прагматики до перекладу, можна досягти більш точного й адекватного передавання оригінального тексту, а також кращого визначення ситуації, зв'язку й намірів висловлювача.

Опис перекладознавства як «прагматичного» чи «літературного» явища необхідний, щоб охопити питання про його виживання в механізованому процесі, оскільки машина (тобто комп'ютер) виконує все більше й більше завдань. Багато вчених відстоюють ідею злиття аналогового й цифрового в майстерності перекладача, виступаючи за нову парадигму перекладознавства, ергономіку. Ця нова парадигма передбачає використання сучасних технологій, наприклад, машинний переклад і штучний інтелект, для покращення якості перекладу. Але вона також визнає значення людського фаху й професіоналізму перекладача. За новою парадигмою, перекладачі використовують технологію як інструмент, щоб підтримати свою роботу й покращити продуктивність. Вони виправляють і редагують машинні переклади, щоб забезпечити максимальну точність й адаптацію до конкретного контексту. Так вони поєднують унікальність людського сприйняття й інтуїції з передовими технологіями.

Нова парадигма перекладознавства також враховує ергономічні аспекти перекладу. Це означає, що перекладачі мають працювати в комфортних умовах і мати доступ до необхідних ресурсів й інструментів. Наприклад, вони можуть використовувати спеціалізовані програми для перекладу, електронні словники та інші технічні засоби для полегшення своєї роботи.

Вона ставить перекладача в центр процесу перекладу й визнає його унікальні вміння, які не можуть бути повністю заміщені машинами. Від перекладача вимагається не тільки знання мови й культури, але й уміння ефективно користуватися технологіями.

Такі зміни в перекладознавстві відкривають нові перспективи для розвитку цієї галузі й дозволяють перекладачам працювати швидше й ефективніше. Водночас перед перекладачами постають нові виклики й вимагається від них постійного вдосконалення своїх навичок й адаптації до змін.

Ергономіка передовсім акцентує увагу на переважанні людського фактору й на необхідності адаптувати роботу до людини, а не навпаки. Вона розвиває цілісний підхід до людини, яка одночасно розглядається у фізіологічному, когнітивному й соціальному вимірах. Вибір цієї основної позиції в перекладознавстві чітко означає, що саме людина - перекладач знаходиться в центрі дослідження і саме ця складна людська діяльність вивчається в ситуації, а не інструмент (програмне забезпечення машинного перекладу або корпусний переклад) чи процес і його різні частини (передача мовних і культурних елементів змісту тощо).

Перевага контексту, висунута ергономістами, які спираються на діяльнісні теорії, перегукується з принципами, коли діяльність перекладача-лінгвіста визначається насамперед місією, яку повинен виконувати переклад, - розширювати духовний простір суспільства.

Перспективи міждисциплінарних підходів у перекладознавстві є багатообіцяючими (табл.):

Міждисциплінарні перспективи в перекладознавстві

Отже, для повного розуміння перспектив міждисциплінарності перекладознавства необхідно відійти від бінарного поділу на «літературне» й «нелітературне». Насправді в умовах підвищених потреб певні елементи здаються невловимими: ситуація перекладу й комунікаційний ланцюжок, інформоване використання технологічних інструментів, перекладач, який, залишається у центрі дослідницьких проблем на цей момент, і сприйняття перекладу як сукупності філологічних наук. З огляду на ці елементи й неоднакові знання, якими можуть володіти перекладачі, особливо якщо вони мають лише конкретну практику перекладу або обмежуються викладанням, виявляється, що дослідження, метою яких є розуміння реальності з метою отримання інтерпретації, яка висвітлить певні питання, що виходять за рамки ситуації на місцях, може бути більш орієнтованим на, наприклад, проблеми етики в напруженому економічному або політичному контексті, відповідальність перекладача, оволодіння лінгвістичними, міжкультурними й міждисциплінарними питаннями. Ці проблеми вже досліджені, але, як і філософські питання, вони вимагають постійного оновлення й відкритості для зовнішнього світу.

Висновки. Перекладацькі дослідження розосереджені як географічно, так і з погляду підходів, уписаних у різні соціокультурні й академічні контексти. Філологія цікавиться художнім перекладом (включно з релігією), враховує різноманітність дискурсів, включно з технічними й науковими текстами. Між цими двома сферами, філологією й перекладознавством, а також з огляду на встановлені дисциплінарні межі, дослідження в галузі їхньої міжпредметності все ще недостатньо розвинене. Наприклад, те, що стосуються філософії й соціальних наук, іноді анексується літературою (філософія залишається окремою галуззю). Крім того, експоненціальний попит на переклади в галузях гуманітарних і суспільних наук, на додаток до науково - технічних текстів, паралельно з дуже швидким оновленням цифрових інструментів і термінології призвів до впровадження більш ефективних стратегій міждисциплінарних досліджень для перекладацької практики. Як наслідок, відкрився новий шлях перекладацького мислення, що інтегрує цифрові інструменти, термінологію, спеціалізований дискурс, навчання, місце й середовище перекладача. Його розвиток, ймовірно, буде однією з яскравих рис останнього десятиліття, водночас рефлексія або теоретизація, зосереджуючись більше суто на мовах, лінгвістичних операціях, культурних проблемах і «перекладі», здається, сповільнюється.

Отже, висновуючи з описаного міждисциплінарного трикутника, представлене дослідження надає перевагу прагматичному аспекту перекладознавства, оскільки він містить реальне відношення до референта, робочу ситуацію й обмеження, накладені комунікаційним ланцюгом.

Проте можна сподіватися, що структурування поля прагматичного перекладу, рефлексії, закріпленої в «реальному», а також напруга до послідовної перекладацької думки сприятиме розширенню теоретичного горизонту всієї дисципліни, яка цілком може, як і лінгвістика, перетворитися на перекладацькі науки, не знайшовши своєї повної легітимності в науках про мову, літературу або науках про людину й суспільство.

Література

1. Vrabel T. TheHistoryofEstablishmentofTranslationStudiesasanInterdisciplinaryScience. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ГУМАНІТАРНИХ НАУК, 2020. 202086. https://doi.org/10.24919/23 08-4863.1/32.214478

2. Schaffner C., Chilton P. Translation, metaphorandcognition. TheRoutledgehandbookoftranslationandcognition. 2020. 326-343. https://doi.org/10.4324/9781315178127-22

3. Valdeon R.A. Newsproductionandinterculturalcommunicationatthecrossroadsofdisciplines. LanguageandInterculturalCommunication. 2021. 27 (3), 323-334. https://doi.org/10.1080/14708477.2021.1916275

4. DeGroote B. Translationasculturaltechnique: Constructing a translationhistoryofmedia. Target. 2023. 35 (2), 285-305. https://doi.org/10.1075/target.20180.deg

5. DeCoster M., Shterionov D., VanHerreweghe M., Dambre J. Machinetranslationfromsignedtospokenlanguages: Stateoftheartandchallenges. Universal Access intheInformationSociety. 2023. 1-27. https://link.springer.com/article/10.1007/ s10209-023-00992-1

6. Baker M. CorpusLinguisticsandTranslationStudies*: Implicationsandapplications. InResearchingtranslationintheageoftechnologyandglobalconflict. 2019. 9-24. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780429024221-2

7. Malmkjsr K. LinguisticsandtheLanguageofTranslation. EdinburghUniversityPress. 2019. https://doi.org/10.1515/9781474470667

8. Boria M., Carreres A., Noriega-Sanchez M., Tomalin M. (Eds.). Translationandmultimodality: Beyondwords. 2019. Routledge. https://doi.org/10.1075/babel.00239.wan

9. Rosman A., Rubel P.G. (Eds.). Translatingcultures: Perspectivesontranslationandanthropology. 2020. Routledge. https://doi.org/10.1093/applin/ami017

10. Derrida J. Lifedeath. UniversityofChicagoPress. 2020. https://doi.org/ 10.7208/9780226701141

11. Heller L. Translaborationaslegitimation<? br?>ofphilosophicaltranslation. Target. 2020. 32 (2), 239-260. https://doi.org/10.1075/target.20078.hel

12. Xiao K., Martin R.M. CognitiveTranslationStudies: Modelsandmethodsatthecuttingedge. LinguisticaAntverpiensia, New Series-Themes inTranslationStudies. 2020. 19. https://doi.org/10.52034/lanstts.v19i0.593

References

1. Vrabel T. (2020). TheHistoryofEstablishmentofTranslationStudiesasanInterdisciplinaryScience. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ГУМАНІТАРНИХ НАУК, 202086. https://doi.org/10.24919/2308-4863.1Z32.214478

2. Schaffner C. &Chilton P. (2020). Translation, metaphorandcognition. TheRoutledgehandbookoftranslationandcognition, 326-343. https://doi.org/10.4324/ 9781315178127-22

3. Valdeon R.A. (2021). Newsproductionandinterculturalcommunicationatthecrossroadsofdisciplines. LanguageandInterculturalCommunication, 21 (3), 323-334. https://doi.org/10.1080/14708477.2021.1916275

4. BrechtdeGroote (2023). Translationasculturaltechnique: Constructing a translationhistoryofmedia. Target, 35 (2), 285-305. https://doi.org/10.1075/target.20180.deg

5. DeCoster M., Shterionov D., VanHerreweghe M. &Dambre J. (2023). Machinetranslationfromsignedtospokenlanguages: Stateoftheartandchallenges. Universal Access intheInformationSociety, 1-27. https://link.springer.com/article/10.1007/s10209-023-00992-1

6. Baker M. (2019). CorpusLinguisticsandTranslationStudies*: Implicationsandapplications. InResearchingtranslationintheageoftechnologyandglobalconflict (pp. 9-24). Routledge. https://doi.org/10.4324/9780429024221-2

7. Malmkjsr K. (2019). LinguisticsandtheLanguageofTranslation. EdinburghUniversityPress. https://doi.org/10.1515/9781474470667

8. Boria M., Carreres A., Noriega-Sanchez M. &Tomalin M. (Eds.). (2019). Translationandmultimodality: Beyondwords. Routledge. https://doi.org/10.1075/babel.00239.wan

9. Rosman A. &Rubel P.G. (Eds.). (2020). Translatingcultures: Perspectivesontranslationandanthropology. Routledge. https://doi.org/10.1093/applin/ami017

10. Derrida J. (2020). Lifedeath. UniversityofChicagoPress.https://doi.org/10.7208/ 9780226701141

11. Heller L. (2020). Translaborationaslegitimation<? br?>ofphilosophicaltranslation. Target, 32 (2), 239-260. https://doi.org/10.1075/target.20078.hel

12. Xiao K. &Martin R.M. (2020). CognitiveTranslationStudies: Modelsandmethodsatthecuttingedge. LinguisticaAntverpiensia, New Series-Themes inTranslationStudies, 19. https://doi.org/10.52034/lanstts.v19i0.593

Размещено на Allbest.ru