Переклад лінгвоправових явищ як акт міжкультурної комунікації різних правових систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського

Київського університету права НАН України

Переклад лінгвоправових явищ як акт міжкультурної комунікації різних правових систем

Анжеліка Костянтинівна Солодка, доктор педагогічних наук, професор кафедри загальнотеоретичних правових і соціально-гуманітарних дисциплін, професор кафедри германської філології

Резюме

Солодка А. К. Переклад лінгвоправових явищ як акт міжкультурної комунікації різних правових систем.

У статті представлено аналіз лінгвоправових явищ української юридичної термінології в аспекті перекладу англійською мовою з урахуванням динаміки розвитку українського правового дискурсу та лінгвокультурних факторів, обґрунтовується доцільність застосування лінгвістичних підходів і принципів перекладу як акту міжкультурної комунікації різних правових систем.

На основі аналізу наукових праць з термінознавства, теорії та практики перекладу, міжкультурної комунікації, права, порівняльного правознавства та юридичної техніки у статті описано сучасну термінологічну ситуацію в українському юридичному дискурсі та розглянуто юридичну термінологію як її складову частину, що відбиває актуальні мовні, правові, політичні, економічні та культурні тенденції.

Ключові слова: лінгвоправове явище, міжкультурна комунікація, стратегії перекладу, термінологічне поле, терміносис- тема, юридична термінологія.

Summary

Anzhelika Solodka. Translation of linguistic and legal phenomena as an act of intercultural communication of different legal systems.

The article presents the analysis of linguistic and legal phenomena of Ukrainian legal terminology in translation into English, taking into account the dynamics of the development of Ukrainian legal discourse, linguistic and cultural factors. The expediency of applying linguistic approaches and principles of translation as an act of intercultural communication of different legal systems is substantiated.

Based on the analysis of scientific works on terminology, theory and practice of translation, intercultural communication, law, comparative jurisprudence and legal techniques, the article describes the current terminological situation in the Ukrainian legal discourse and considers legal terminology as an integral part of it, which reflects current linguistic, legal, political, economic and cultural trends.

The influence of objective factors on the translation of Ukrainian legal terminology was studied: the presence in the corpus of Ukrainian law terms of terminology, which is a linguistic heritage of the Soviet era, and terms reflecting Ukrainian legal specificity, which does not have analogues in other legal systems; lack of official translations into English of the most important Ukrainian laws and other normative legal acts, etc. and subjective factors: insufficient legal awareness of translators and the presence of common terminological errors.

The difficulties of legal translation from Ukrainian into English caused by the above-mentioned factors are analyzed on the corpus of text and dictionary examples, and the approaches to their solution based on the systematization of terminological problems are presented.

A set of legal translation strategies that provides a differentiated approach to terminological problems is systematized.

The multifaceted study of legal translation problems led to the use of a complex analysis methodology, which includes linguistic-legal, linguistic-cultural and comparative analysis, as well as lexical-semantic, conceptual, component, contextual and corpus analysis with elements of systemic analysis.

Key words: linguistic and legal phenomenon, intercultural communication, translation strategies, terminological field, terminological system, legal terminology.

Постановка проблеми

Розширення міжнародних контактів України потребує розробки лінгвістичних основ ефективної міжмовної комунікації. Сьогодні, коли активно розвивається військове, економічне та ділове співробітництво, зростає кількість транскордонних угод, учасники яких належать до різних юрисдикцій, здійснюється безліч міжнародних проєктів, окремі складові яких можуть регулюватися правом різних країн, юридичний переклад набуває все більшої актуальності. Юридична термінологія є однією з найскладніших і затребуваних сфер, у яких необхідне наукове осмислення теорії та практики перекладу. лінгвоправовий юридичний термінологія переклад

Перед сучасною лінгвістикою постає завдання виявлення та вивчення факторів, що впливають на переклад юридичної термінології з української на англійську мову, аналізу наявних і розробки нових стратегій юридичного перекладу на основі серйозної міждисциплінарної взаємодії з юриспруденцією.

Актуальність питання зумовлена динамікою розвитку українського правового дискурсу, в якому співіснує різна за походженням термінологія - українська та запозичена. Це породжує необхідність диференційованого підходу до перекладу термінів українського права англійською мовою. Запропоновані в цій статті на основі лінгвістичного, юридичного та культурологічного аналізу перекладацькі підходи та стратегії озброюють перекладачів науково обґрунтованим і перевіреним на практиці інструментарієм для вирішення проблем юридичного перекладу з української мови на англійську мову.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

За порівняно невеликий період часу у вивченні юридичної термінології пройдено доволі великий шлях: від визначення базових понять, дослідження семантичної, структурно-граматичної та функціональної специфіки юридичних термінів та термінологічних словосполучень (І. Усенко, Н. Шеремета, Т. Стоянова).

У сучасній лінгвістиці юридична термінологія вивчається у різних аспектах (когнітивному, прагматичному, антропоцентричному). Аналіз юридичної термінології проводиться у світлі юридизації природної мови (В. Згурська), у світлі вимог, що ставляться до мови права, правових культур і належності до національних правових систем, досліджується специфіка української юридичної термінології (С. Дорда, Н. Качмар,), вивчаються проблеми англійської юридичної термінології (Н. Яцишин). На особливу увагу заслуговують роботи, в яких проводиться порівняльний аналіз функціонування юридичних термінів в українській та англійській мовах (А. Ляшук).

Формулювання мети статті

Метою статті є висвітлення основних лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, що впливають на переклад української юридичної термінології на англійську мову, виявлення та класифікація труднощів цього виду перекладу, обґрунтування з лінгвістичної та юридичної точок зору стратегій вирішення проблем, що виникають при юридичному перекладі з української мови на англійську.

Викладення основного матеріалу

На сучасному етапі багато лінгвістів розмежовують поняття «термінологія» і «терміносистема». Термінологія розглядається як сукупність термінів. Терміносистема утворюється внаслідок упорядкування стихійно сформованої термінології, коли деяка сукупність номінативних одиниць, відповідних поняттям тієї чи іншої галузі знань, трансформується певним чином в організовану систему термінів із зафіксованими відносинами між ними1.

До розряду дискусійних понять термінознавства належить поняття «термінополе»2. У лінгвістиці існують різні, часто несупадні визначення цього поняття. Попри наявність дискусійних термінологічних питань, з низки позицій можна назвати спільність погляду дослідників. Зокрема, це стосується розуміння термінологічного простору, який є «сукупністю терміносистем у мові професійної комунікації»3.

Існують теоретичні вимоги, що пред'являються до термінів як за змістом, так і за формою у співвідношенні нормативних вимог і термінологічної реальності. До таких вимог відносяться: фіксованість змісту, точність, однозначність, незалежність від контексту, відсутність синонімів, стислість, систематичність і семантична вмотивованість. Термін в ідеалі максимально абстрактний, однозначний, стоїть поза експресією, міжнародний, логічний та систематичний4. Проте термінологічна реальність далека від змальованого вченим ідеалу.

Юридичні терміни розуміються як словесні позначення державно-правових понять, за допомогою яких виражається і закріплюється зміст нормативно-правових розпоряджень держави. В основні вимоги до юридичних термінів входять: однозначність, ясність, загальновизнаність, апробованість, стислість, самозрозумі- лість та стійкість5.

Одним із аспектів вивчення юридичної термінології є розгляд її як частини юридичної техніки. Юридична техніка досі перебуває поза увагою лінгвістів, хоча, безсумнівно, має стати предметом вивчення у міждисциплінарному руслі.

Ще один аспект вивчення юридичної термінології - це юридична культура, що пов'язує в єдине ціле такі поняття, як право, культура і переклад. Витоки цього напряму розкриваються у змісті руху Law as Culture, що має місце в США. Прихильники напряму розуміють особливості правової системи (до яких можна віднести і специфічну для тієї чи іншої правової системи юридичну термінологію) як особливі форми прояву національної правової культури. Взаємодія правових культур здійснюється за допомогою юридичного перекладу, який є міжкультурним посередництвом у правовій сфері. Необхідність аналізу юридичного перекладу як складової частини міжнародного правового дискурсу, облік типології юридичних текстів і стилістичних різновидів мови права в перекладі, специфіка юридичного перекладу як акту міжкультурної комунікації наголошується у напрямі «Право як культура»6.

Юридичний переклад у такому сенсі висвітлюється як культурологічний поворот у перекладознавстві в цілому. Про зміну вектора дослідження перекладу свідчить наявність такого домінантного поняття, як cultural turn (культурологічний поворот у перекладознавстві) та використання основних перекладацьких стратегій у світлі філософсько-культурологічного підходу.

Отже, юридичний переклад як складову міжнародного правового дискурсу можна розглядати із таких аспектів:

Історія та сучасність правого дискурсу, а також фактори, що визначають актуальність юридичного перекладу на сучасному етапі7.

Необхідність обліку типології юридичних текстів і стилістичних різновидів мови права у перекладі8.

Специфіка юридичного перекладу як акту міжкультурної комунікації, яка полягає передусім у його міждисциплінарному характері, оскільки він перебуває на перетині юриспруденції, лінгвістики та перекла- дознавства.

Переклад юридичних текстів будь-якого типу - від статутних законів до контрактів і свідчень у залі суду - це практика, яка стоїть на перехресті трьох сфер теоретичних досліджень: теорії права, теорії мови та теорії перекладу9.

Професійні компетенції, необхідні для юридичного перекладу, що передбачають не лише високий рівень володіння іноземною мовою (включаючи мову в такій сфері професійної комунікації, як юриспруденція), а й ґрунтовну лінгвокраїнознавчу та лінгвокультурологічну підготовку, глибокі праві знання з права10.

Юридичний переклад і порівняльне правознавство. Багато дослідників відзначають тісний зв'язок між юридичним перекладом і порівняльним правом. Часто дослівний переклад неможливий або не має великого сенсу. Знову ж таки, правильне знання іноземної правової системи є ключовим. Тому порівняльне правознавство та юридичний переклад нерозривно переплетені. Саме тому в юридичному перекладі надзвичайно важливі вміння та навички порівняльно-правового аналізу11.

Проблема еквівалентності у крос-системному юридичному перекладі. Дослідники переважно сходяться на думці, що найбільші складнощі в юридичному перекладі виникають тоді, коли задіяні мови обслуговують принципово різні правові системи, якими є, зокрема, система загального права (до якої належать Англія та США) та система континентального права. Звісно ж, що такий юридичний переклад може бути обґрунтовано названий крос-системним (або міжсистемним)12. У цьому сенсі крос-системний юридичний переклад - це переклад, у якому задіяні мови, які обслуговують принципово різні правові системи, і який передбачає перехід із однієї системи юридичних координат у зовсім іншу систему юридичних координат.

У процесі дослідження факторів, що впливають на переклад юридичної термінології з української мови на англійську13-15, встановлено труднощі, що виникають при перекладі юридичних термінів і фактори, які породжують ці труднощі:

Терміни, які відображають українську правову специфіку, з урахуванням термінологічної спадщини радянської епохи. Такі терміни включають господарське право та право оперативного управління, арбітражний суд, загальну спільну власність та спільну часткову власність, правовстановлюючі та правозасвідчуваль- ні документи, землі населених пунктів. Для подолання труднощів перекладу застосовуються такі стратегії юридичного перекладу: термінологічне конструювання та стратегія «свідомих опущень». Наприклад: право господарського відання - right of economic jurisdiction, право оперативного управління - right of operational management, арбітражний керуючий - court-appointed administrator, землі населених пунктів - populated area land/population centre land.

Багатозначність і варіативність юридичної термінології. Такі терміни реалізуються в таких галузях права, як земельне право, податкове право, право інтелектуальної власності. Варіанти перекладу таких термінів англійською мовою часто не зафіксовані в українсько-англійських юридичних словниках (наприклад, commerce, commercial dealings, market, trade, tradability, transferability, transactions, sale тощо).

Невмотивованість і семантична непрозорість термінів. Тут прикладами є, зокрема, чотири терміни: валюта балансу - balance sheet total, облік по відвантаженню - accrual basis accounting, будівництво госп- способом - force account construction і забезпечувальні заходи - provisional remedies. У цьому випадку використовується третя стратегія юридичного перекладу - стратегія «свідомих спрощень», яка може використовуватися для семантично невмотивованих термінів у тому випадку, коли прямий англійський еквівалент українського терміна (будівництво госпспособом) є вузькоспеціальним (force), а прагматика перекладу вимагає забезпечення максимальної доступності перекладного тексту для розуміння цільовою аудиторією (construction using internai resources).

Юридична синонімія. Є випадки, коли слова, які є синонімами у загальнолітературній мові, позначають різні поняття в юридичній мові (слідство та розслідування - investigation and examination, санація та фінансове оздоровлення - rehabilitation and financial recovery). Зустрічається і протилежне. Терміни-синоні- ми в юридичній мові не є синонімами у своїх загальнолітературних значеннях (земельна ділянка та землекористування - land plot and land holding). Також існують терміни, які є синонімічними в одній галузі права та розходяться за значеннями в іншій (реєстрація та постановка на облік - registration at the place of residence and registration at the place of stay).

Термінологічні колізії, в рамках яких «зіштовхуються» терміни офіційних українських (перекладних) текстів міжнародних договорів і термінологія сучасного українського права. Наприклад, комерційні позначення та варіанти їх перекладу англійською мовою.

Міжмовна паронімія, наприклад, таких термінів, як титул, новація, реформація балансу, об'єкт і суб 'єкт. Ці терміни свідчать про те, що в юридичному перекладі потрібно з особливою обережністю ставитися до «інтернаціоналізмів», оскільки уявлення про «міжнародний» характер саме юридичних термінів найчастіше виявляється помилковим: об'єкт - object, об'єкт оподаткування - taxable item; object of taxation = purpose of taxation - мета стягнення податків (діяч); суб'єкт злочину - perpetrator of a crime, criminal subject of a crime - предмет злочину.

Використовуючи стратегію «свідомих спрощень», можливо отримати ясні та компактні англійські еквіваленти українських юридичних термінів. Наприклад, суб'єкт правопорушення - offender, суб'єкт оперативне диспетчерського управління - switchgear operator/company.

Проблему українізмів, які неминуче з'являються у перекладному тексті як наслідок принципу першої асоціації та випадків міжмовної інтерференції. Прикладами є типові для юридичного слововживання (включаючи дієслівні обороти та прикметники), при перекладі яких англійською мовою в більшості випадків звучить іноземний «акцент», а саме: володіти правом, знайти відображення в чомусь, від імені (договір укладено компанією «ААА» від імені Генерального директора), статутний капітал, зовнішньоекономічна діяльність, реквізити, відносини, відповідний.

«Загальні термінологічні помилки», які є джерелом перекладацьких труднощів та нових значень термінів. Як приклад ми розглядаємо терміни злиття та приєднання як найменування двох форм юридичних реорганізацій, передбачених українським законодавством, та складнощі, пов'язані з їх перекладом англійською мовою. Основна причина таких складнощів полягає у зрушенні в семантиці англійського еквіваленту приєднання, що сталося не в мові, а у свідомості широкого кола користувачів, які вживають цей термін в іншому значенні, що не дозволяє використовувати його як пряму словникову відповідність українського терміна. Англійським терміном-еквівалентом є merger, визначення якого в англо-англійських тлумачних юридичних словниках показують абсолютний збіг зі значенням українського терміна приєднання, проте на практиці merger вживається у значенні злиття, при цьому словниковим еквівалентом злиття є термін consolidation.

Висновки

Юридичний переклад є більшою мірою актом міжкультурної комунікації, ніж власне міжмовної комунікації, оскільки у контакт вступають різні правові системи та культури, відмінністю яких пояснюється проблемність багатьох юридичних термінів для перекладу. На структуру терміна, на його переклад іншою мовою може значно впливати відмінність у побудові систем різних галузей права в різних країнах. Юридичні терміни в українській мові не завжди «композиційно» та/або юридично збігаються з термінами, які є їх еквівалентами в англійській мові.

В українській юридичній термінології: 1) існують терміни, які не мають аналогів у англійській мові та англосаксонському праві; 2) є багатозначні терміни, значення яких можуть бути полярними. В одному зі значень термін може бути відбитком української правової специфіки й суперечити англомовній і загальносвітовій практиці, в якій використовується фонетичний аналог лексичної одиниці, що є полісемантичним в українській мові; 3) продовжують існувати терміни, що виникли за радянських часів, включені в сучасне законодавство, але не розкриті в ньому чітко й тому потребують особливої обережності у перекладі; 4) існують терміни, які описують ту ж саму ділянку правового поля, що й терміни англосаксонського права, але інакше «членують» її; 5) неоднозначність розуміння одних термінів ускладнює переклад інших термінів, що входять до того ж термінологічного поля і які не становили б складнощів у перекладі, якби подібна неоднозначність не була властива термінологічному простору українського права; 6) виникають нові терміни, які вимагають диференційованого перекладу на англійську мову.

Проблеми перекладу термінів, що відбивають українську правову специфіку, можуть перекладатися так: 1) під час вибору еквівалента у складі існуючих англійських юридичних термінів потрібно враховувати розбіжності українського та англомовного законодавств; 2) при конструюванні нового англійського термінологічного поєднання, призначеного для передачі специфічних українських реалій англійською мовою, можна використовувати нетермінологічні поєднання, що є в англійській мові, або вдатися до калькування українського термінологічного словосполучення; 3) при конструюванні англійського терміна необхідно пам'ятати про систему перекладацьких координат, в яку має бути «вбудований» зазначений термін, якщо термінологічне конструювання застосовується до цілого термінологічного ряду.

Як обов'язкові компоненти перекладацької стратегії при доборі чи конструюванні англомовних еквівалентів тих юридичних термінів, які відбивають специфіку українського права, виділяємо такі: 1) перевірка компонентів українського термінологічного поєднання та його багатозначності; 2) перевірка компонентів потенційного англійського еквівалента та його багатозначності; в) їх зіставлення за обсягом значень; 3) розмежування квазісинонімів; 4) розгляд усієї тематичної групи (всього правового поля) в цілому; 5) облік словотвірних (мотиваційних) зв'язків; 6) стилістична перевірка компонентів українського (англійського) термінологічного поєднання за критерієм архаїчності.

Український правовий дискурс вирізняє висока динамічність, велика кількість, частота й деяка хаотичність змін у нормативно-правовому регулюванні. У процесі дослідження встановлено, що зміни в українському законодавстві, різні галузі якого можуть «запозичувати» один у одного термінологію, наповнюючи старий термін новим або додатковим змістом, можуть впливати на прийняття перекладацьких рішень під час перекладу з української на англійську мову.

У сучасному українському правовому полі мають місце термінологічні колізії, пов'язані з протиріччями між термінами чинного законодавства і термінологією міжнародного права.

Навіть одна розбіжність між значенням терміна в міжнародному праві та його значенням в українському праві може порушити всю систему перекладацьких координат, що базувалася на офіційних перекладних текстах міжнародних договорів і зумовити необхідність створення нової системи перекладацьких координат з урахуванням нових термінологічних реалій.

Ідентифіковано такі перекладацькі дилеми, які неминуче виникають у процесі юридичного перекладу: 1) пошук лінгвоправового компромісу. Рішення подібної дилеми здійснюється виключно контекстуально з урахуванням прагматичного аспекту тексту, що перекладається, і екстралінгвістичних факторів; 2) вузькопрофесійний характер термінологічних компонентів. Перекладач опиняється перед вибором між використанням терміна, який може бути не завжди зрозумілим або відомим адресату тексту, і описовим перекладом, якому може бути віддано перевагу з урахуванням прагматичного компонента перекладу та який має бути максимально компактним та прозорим; 3) наявність зрушень у семантиці юридичних термінів у лексичних одиницях та свідомості користувачів термінології. Перекладач має вибір: вибудовувати нову систему перекладацьких координат, орієнтуючись виключно на словникові дефініції і використовувати словникові відповідності, або вбудовувати терміни в нову систему координат і шукати нові міжмовні термінологічні відповідності, оскільки потрібний для перекладу термін виявляється «обтяженим» іншим значенням. Орієнтиром у такому пошуку можуть бути синоніми того терміна, в семантиці якого відбулися зрушення.

Виявлено випадки розбіжності між теоретичними вимогами, що висуваються до термінів у лінгвістичному термінознавстві, та термінологічними реаліями українського правового поля. Існують серйозні розбіжності між такою найважливішою теоретичною вимогою, що висуваються до термінів, як відсутність синонімів, та термінологічною реальністю українського правового поля, в якому відносини синонімії між лексичними одиницями складаються в різних комбінаціях: 1) слова-синоніми у загальнолітературній мові не є синонімами в юридичному слововжитку; 2) синонімічні юридичні терміни можуть бути синонімами у своїх загальнолітературних значеннях; 3) терміни, які є синонімами в одній галузі права, можуть не бути такими в іншій галузі права. Зазначені синонімічні комбінації в силу їхньої різноманітності є фактором, що ускладнює юридичний переклад з української мови на англійську мову. В одних випадках більш ефективний підхід полягає у використанні одного й того ж терміна перекладачем у комбінації з уточнювальними словами, в інших - адекватне перекладацьке рішення допомагає знайти стратегію термінологічного конструювання.

Чимало українських юридичних термінів є багатозначними. За такої багатозначності істотною умовою розуміння значення терміна є контекст, у якому він вживається.

Використання синонімії у перекладі як орієнтира для перекладу синонімічних термінів потребує детального зіставлення обсягу значень і функціональної належності лексичних одиниць, з яких передбачається скласти українсько-англійську відповідність.

В українському правовому полі є доволі велика кількість невмотивованих термінів з непрозорою семантикою, що ускладнює переклад, оскільки фонетична оболонка терміна не завжди дає змогу зрозуміти, чи називає термін виключно українське правове поняття або поняття, що є загальним для системи українського права. Як наслідок, перекладач постає перед вибором між термінологічним конструюванням і лінгвоправо- вим пошуком еквівалента. Рішення про вибір стратегії перекладу залежить від конкретної ситуації та рівня правової поінформованості перекладача.

Однією з виявлених проблем юридичного перекладу є комбінаторика українських юридичних термінів. Багато юридичних термінів мають високий ступінь синтаксичної валентності, наслідком чого, крім виникнення великої кількості термінологічних словосполучень в одному термінологічному полі, може бути поява у терміна нового значення або висування на перший план того чи іншого аспекту його значення.

Іншою найважливішою проблемою юридичного перекладу є міжмовна паронімія. Це явище потребує особливої уваги, оскільки уявлення про «міжнародний» характер юридичних термінів, що мають подібне зовнішнє оформлення в українській та англійській мовах, виявляється у багатьох випадках помилковим.

Розбіжність обсягів значення українських та англійських термінів-паронімів може бути як повною, так і частково залежною від вектора семантичного розвитку лексичних одиниць, що становить складнощі у перекладі.

Встановлено ефективність застосування трьох перекладацьких стратегій, релевантних для юридичного перекладу: 1) при трансляції на англійську мову юридичних термінів, що позначають специфічні для української системи права поняття, стратегія термінологічного конструювання дає змогу уникнути небезпеки підміни чи змішання понять, притаманних різним правовим системам; 2) стратегії «свідомих опущень» і «свідомих спрощень» дають змогу виявити спотворення сенсу юридичного тексту, уникнути непотрібних асоціацій, а в окремих випадках - усунути «національний акцент» у перекладі, який діє у тому правому середовищі та тій правовій культурі, до яких потрапляє перекладений текст; 3) складність проблем юридичного перекладу часто потребує поєднання зазначених перекладацьких стратегій не тільки під час перекладу правового тексту, а й під час перекладу окремих термінів чи термінологічних словосполучень.

Виявлено такі словникові та лексикографічні лакуни: 1) багатозначні правові терміни часто не повністю висвітлено в існуючих українсько-англійських юридичних словниках, які фіксують не всі значення цих полісемантичних одиниць, що ускладнює переклад, оскільки перекладач не має у своєму розпорядженні докладних та чітко структурованих словниково-довідкових джерел; 2) враховуючи, що для семантики деяких юридичних термінів характерна наявність відтінків одного й того ж значення, які можуть надавати терміну прикметники, що вживаються разом з ним, найважливішим завданням перекладу стає передача нюансування значення зі збереженням загальноправового змісту; 3) не повною мірою усвідомлюється укладачами двомовних українсько-англійських юридичних словників і таке явище, як міжмовна паронімія. Наслідком цього є включення до словників варіантів перекладу, які не завжди коректно відбивають реальну картину англійського юридичного слововживання.

Отже, як джерела під час прийняття перекладацьких рішень повинні використовуватися: 1) двомовні спеціальні словники; 2) англійські та українські одномовні термінологічні словники; 3) законодавчі та інші юридичні документи, що відбивають поточну юридичну практику; 4) коментарі фахівців у галузі права; 5) певні інтернет-ресурси (офіційні інтернет-сайти органів судової влади та юридичних відомств, електронні версії професійних юридичних, лінгвістичних та лінгвоправових видань тощо).

Для з'ясування значень проблемних для перекладу термінів може виявитися необхідним: 1) звернення не лише до чинних редакцій нормативних документів, а й до тих, що втратили чинність, але містять важливі для цілей перекладу визначення та пояснення; 2) проміжні умовно перекладацькі дії - переклад з української юридичної мови на українську загальнозрозумілу, що передує добору англійського відповідника.

Будь-які міжмовні, і особливо термінологічні відповідності, підібрані за принципом першої асоціації, в юридичному перекладі вимагають лінгвоправового аналізу з метою недопущення помилок юридичного характеру.

У юридичному перекладі особливу важливість має наявність ґрунтовних фонових правових знань, високий рівень правової поінформованості перекладача та його правової культури у найширшому значенні слова (включаючи вміння користуватися різними джерелами правової інформації) для того, щоб: а) знайти правильне перекладацьке рішення; б) виділити потрібний термін у складі можливих варіантів перекладу; в) вибрати правильну стратегію перекладу та межі її використання; г) ідентифікувати та аналізувати складні лінгвоправові явища.

Юридичному перекладачеві в багатьох випадках доводиться не тільки шукати лінгвоправовий компроміс, який дає змогу досягти в перекладі балансу між можливостями англійської мови та традиціями англійського слововживання, з одного боку, та адекватною передачею реалій української правової системи - з другого боку, а й пам'ятати про межі, у яких можливий подібний компроміс. Неправильне перекладацьке рішення може призвести до виникнення не тільки лінгвістичних, а й юридичних, фінансово-економічних s політичних ризиків, ускладнюючи взаєморозуміння та взаємовідносини.

Отже, юридичний переклад з української мови на англійську та з англійської мови на українську є двома різноспрямованими, взаємозбагачувальними та тісно взаємопов'язаними процесами. Взаємозв'язок виявляється у тому, що проблема перекладу з рідної мови іноземною, може бути джерелом рішення для ситуації під час перекладу у зворотному напрямі. У зв'язку з особливою важливістю забезпечення правової коректності перекладеного тексту урахування подібної «діалектики» юридичного перекладу є істотним елементом перекладацької практики.

Подальшого дослідження вимагають проблеми юридичного перекладу, зумовлені високою частотністю абстрактних іменників і номінативних ланцюжків в українській юридичній мові. Окремою проблемою юридичного перекладу з української на англійську є «зворотний» переклад запозичених лексичних одиниць, що набувають в українській мові нових значень і відтінків. Подальшого вивчення потребує й питання співвідношення юридичної повноти та мовної надмірності правового тексту у світлі перекладу. Вирішення подібних проблем у перекладі з української мови на англійську розширює перекладацький світогляд та озброює перекладача додатковими знаннями, які можуть використовуватися при перекладі у зворотному напрямі.

Література

1. Яцишин Н. П. Юридична термінологія як спеціалізована система правових понять. Термінологічний вісник: зб. наук. пр. Київ: ІУМ НАНУ, 2013. Вип. 2(2). С. 99-103.

2. Згурська В. Г. Структурно-семантичні характеристики юридичної термінології англійської мови у рамках україномовного перекладу. Актуальні проблеми слов 'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. 2010. Вип. XXIII, ч. 2. С. 535-542.

3. Яцишин Н. П. Названа праця.

4. Шеремета Н. Правнича термінологія української мови та процеси творення. Вісник Національного університету Львівська політехніка. Проблеми української термінології. 2013. С. 120-123.

5. Яцишин Н. П. Названа праця.

6. Стоянова Т В. Проблеми класифікації юридичної термінології та її переклад. Науковий вісник ПНПУ ім. К. Д. Ушин- ського. 2018. № 27. С. 189-197.

7. Там само.

8. Ляшук А. Н. Зіставний аналіз структури правничих термінів генетично неспоріднених мов (української та англійської мови). Мова і культура. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. Вип. 7. Т 2: Культурологічний підхід до викладання мови і літератури. 2004.С. 155-160.

9. Згурська В. Г. Названа праця.

10. Качмар Н. В. Вивчення юридичної термінології на заняттях іноземної мови за професійним спрямуванням у вищий школі. Філософські обрії сьогодення: збірник наукових праць / за заг. ред. Г. Д. Берегової. Херсон: ДВНЗ «ХДАУ», 2019. С. 114-119.

11. Ляшук А. Н. Названа праця.

12. Згурська В. Г. Названа праця.

13. Дорда С. В. Складності перекладу юридичної термінології. Науковий вісник Волинського національного ун-ту ім. Л. Українки. Серія Філологічні науки. Мовознавство. Луцьк. 2011. № 6 (Ч. 2). С. 39-43.

14. Манжос Я. Ю. Особливості функціонування термінів, що позначають злочини проти людини. Матеріали І Міжвуз. наук.- практ. конф. «Актуальні проблеми філології: мовознавство, перекладознавство та методика викладання філологічних дисциплін». Маріуполь: ПДТУ, 2010. С. 141-145.

15. Усенко І. Б. Українська юридична термінологія. Українське державотворення: невитребуваний потенціал. Київ, 1997.

Размещено на Allbest.ru