Репрезентація діалектизмів у прозі Ю. Винничука: фонетичні елементи

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Кафедра української мови та мовної підготовки іноземців

ПЗЗСО «ІТ СТЕП СКУЛ Одеса»

Репрезентація діалектизмів у прозі Ю. Винничука: фонетичні елементи

М.Л. Дружинець, д. філол. н., професор

О.В. Генова, вчитель заруб. літератури

Анотація

Статтю присвячено дослідженню наддністрянських діалектних одиниць, зокрема вивченню їхньої індивідуально-авторської специфіки у художній творчості.

Метою розвідки є обґрунтування специфіки наддністрянських діалектних одиниць та їхніх локальних фонетичних рис у прозовій творчості Ю. Винничука.

Завдання студіювання: висвітлити специфіку роботи письменника з діалектними одиницями; схарактеризувати фонетичні особливості наддністрянського діалекту та його номінацію; сформувати корпус використаних письменником наддністрянських говіркових одиниць на фонетичному рівні; виявити та схарактеризувати специфіку репрезентації діалектних елементів у прозових творах Ю. Винничука за фонетичним рівнем мовної структури.

Об'єктом дослідження є мова прозових творів Ю. Винничука, у яких представлені діалектні елементи.

Предмет дослідження наддністрянські лексичні діалектизми (зокрема їхні фонетичні особливості) в художніх творах зазначеного письменника.

Джерельною базою слугували романи Ю. Винничука «Танґо смерті», «Мальва Ланда» та збірка оповідань «Вікна застиглого часу».

Дослідження фактичного матеріалу проведене в аспекті синхронії на основі загальнонаукового методу спостереження й опису мовних явищ. Застосовано прийоми зовнішньої та внутрішньої інтерпретацій. Специфіку наддністрянських лінгвальних елементів встановлено за допомогою зіставного методу, метод контекстуального аналізу дозволив зафіксувати говіркові риси на всіх мовних рівнях і встановити значення певної лексеми в певному контексті.

Сформовано корпус використаних письменником наддністрянських говіркових одиниць та виокремлено фонетичні одиниці наддністрянського говору (у суфіксі -ськзвук [с'] переходить у [с]; випадки апокопи; наявність алегроформ; чергування [о] з [і] та [о] з нулем звука; перехід у ненаголошеній позиції [е] в [и]; асиміляція за м'якістю передньоязикових зубних твердих приголосних; регресивна суміжна дисиміляція за способом творення: [чт] > [шт]; перехід [а] в [е] після м'яких і шиплячих приголосних; вживання на початку слова перед голосними протетичних [г], [в]; перехід ненаголошеного [о] в [у]; відсутність вставного [л] після губних; депалаталізація [р]; вживання замість мй мн). Доведено, що використані фонетичні лінгвальні елементи достатньо репрезентують наддністрянський говір. Виділені фонетичні діалектизми є категорією стилістичною, їхнє використання підпорядковується художнім установкам відтворенню природного мовлення героя, вказівці на його приналежність до певної етнографічної групи.

Перспективи подальшого студіювання заявленої проблеми вбачаємо у ґрунтовному дослідженні діалектних одиниць у сучасній художній прозі, зокрема наддністрянського говору, оскільки він є одним із найменш досліджуваних у цьому аспекті.

Ключові слова: діалектні елементи, наддністрянські діалектизми, Ю. Винничук, локативні фонетичні одиниці, художній текст.

Representation of dialectisms in the prose of Yuriy Vynnychuk: phonetic elements

Постановка наукової проблеми та її актуальність

Звернення до діалектних джерел національної мови й досі залишається виразною властивістю мовостилю деяких сучасних українських письменників, зокрема С. Андрухович, Ю. Винничука, М. Дочинця, В. Лиса, М. Матіос та ін. Актуальність обраної теми зумовлена потребою системного вивчення наддністрянських лінгвальних елементів у прозових творах Ю. Винничука, що дозволить спрогнозувати тенденції взаємодії літературної мови та діалектів у сучасній західноукраїнській літературі.

Метою дослідження є обґрунтування специфіки наддністрянських діалектних одиниць та їхніх локальних фонетичних рис у прозовій творчості Ю. Винничука. Для реалізації зазначеної мети поставлено такі завдання: схарактеризувати специфіку роботи письменника з діалектними одиницями; схарактеризувати фонетичні особливості наддністрянського діалекту та його номінацію; сформувати корпус використаних письменником наддністрянських говіркових одиниць на фонетичному рівні; виявити та схарактеризувати специфіку репрезентації діалектних елементів у прозових творах Ю. Винничука за фонетичним рівнем мовної структури.

Об'єктом дослідження є мова прозових творів Ю. Винничука, у яких представлені діалектні елементи.

Предмет дослідження наддністрянські фонетичні діалектизми в художніх творах зазначеного письменника.

Джерельною базою слугували романи Ю. Винничука «Танґо смерті», «Мальва Ланда» та збірка оповідань «Вікна застиглого часу».

Наукова новизна студіювання полягає в тому, що вперше здійснено докладний аналіз наддністрянських діалектних одиниць у прозі Ю. Винничука, зокрема визначено специфіку їхньої репрезентації в художньому тексті та проаналізовано діалектні елементи фонетичного рівня. Дослідження фактичного матеріалу проведене в аспекті синхронії на основі загальнонаукового методу спостереження й опису мовних явищ. Застосовано прийоми зовнішньої (дослідження діалектних елементів певного рівня мови у зв'язку з елементами інших рівнів і з явищами позамовної дійсності) та внутрішньої (інвентаризація, диференціація та класифікація діалектизмів) інтерпретацій. Метод контекстуального аналізу дозволив зафіксувати говіркові риси на всіх мовних рівнях і встановити значення певної лексеми в певному контексті. Специфіку наддністрянських лінгвальних елементів встановлено за допомогою зіставного методу (порівняння мовних одиниць наддністрянського говору та літературної мови).

Теоретичне значення дослідження полягає в узагальненні та поглибленні окремих теоретичних відомостей про діалектизм як стилістичну категорію, зокрема про особливості роботи письменника з діалектними одиницями та способи їхнього тлумачення читачем у процесі читання художнього твору.

Практичне значення визначається тим, що фактичний матеріал може бути використаний у наукових і навчальних виданнях з лінгвостилістики, історії української літературної мови та діалектології, під час викладання філологічних дисциплін у виші.

Аналіз досліджень проблеми. Питання теоретичного вивчення діалектизмів у мовному дискурсі тривалий час входить до кола наукових інтересів вітчизняних мовознавців, зокрема С. Бевзенка, Й. Дзендзелівського, Ф. Жилка, Б. Кобилянського, І. Ковалика, І. Матвіяса та ін. Серед сучасних досліджень наукові розвідки С. Бибик, К. Глуховцевої, П. Гриценка, В. Ґрещука, С. Єрмоленко, О. Тулузакової та ін., в центрі уваги яких тенденції та перспективи діалектно-літературної взаємодії, її вплив на сучасну мовну ситуацію та функціонально-стилістичні можливості діалектизмів у літературному творі. Детальне вивчення специфіки використання певного говору авторами, визначення його стилістичних функцій і закономірностей функціонування в українській постмодерній літературі представлено у розвідках таких науковців, як: Ж. Колоїз, Т. Мислива, Л. Пена, Х. Стецик, А. Яворського.

Наддністрянський говір був предметом дослідження багатьох вчених-діалектологів, зокрема І. Верхратського, О. Горбача, Г. Шила, З. Бичка, Х. Стецик та ін. Чимало праць присвячено так званій львівській говірці, яку досліджували українські й польські вчені (Н.Хобзей, Г. Сікора, О. Палінська, Л. Підкуймуха, Я. Рудницький, Я. Янув, З. Курцова, І. Зайфферт-Наука та ін.). Серед лексикографічних праць найбільш ґрунтовними є «Наддністрянський регіональний словник» Г. Шила, «Лексикон львівський: поважно і на жарт» Н. Хобзей, О. Сімович, Т. Ястремської, Г. Дидик-Меуш і діалектні словники окремих наддністрянських говірок О. Горбача тощо.

наддністрянський мовний фонетичний діалектний винничук

Виклад основного матеріалу

Однією з проблем, яка тривалий час викликала бурхливі дискусії, є номінація досліджуваного говору: одні дослідники використовували назву «наддністрянський говір», а інші «опільський говір». Уперше номінацію «опільський» було застосовано в картах українських говорів І. Зілинського [9]. Цим самим терміном у своїх працях користувалися М. Лесів, В. Курашкевич, О. Омецінський, М. Наконечний та ін. Польські мовознавці й нині застосовують обидві номінації. К. Дейна одним із перших спробував пояснити мотивацію вживання терміну «опільський говір». За його словами, поняття наддністрянського говору охоплює значну за площею територію, яка включає в себе ще й інші говори. Через це, на думку вченого, доцільніше використовувати назву «опільський говір» [13, c. 142]. Заперечував йому О. Горбач, який наголосив, що Опілля це назва, яка використовується на позначення «лісисто-горбкуватого Західного Поділля на схід відо Львова» [6, с. 157]. Тобто, за твердженням дослідника, означення «опільський» є суто географічним найменуванням. У сучасній українській діалектології загальноприйнятою є назва «наддністрянський говір», хоча деякі вчені в дужках можуть подавати означення «опільський». З. Бичко пропонує повернути термін «опільський говір» із метою зняття та нейтралізації всіх нечіткостей і суперечностей назви «наддністрянський говір» [2, с. 17].

Наддністрянський діалект вирізняється низкою специфічних фонетичних, лексичних і граматичних рис. На рівні фонетики спостерігаються такі особливості:

• сильне «укання», що проявляється в значному зближенні (або й заступленні) ненаголошеного [о] з [у], [у^о] (рубити, ву^оби^еремок, горлу, горлу^ом, тиху та ін.);

• наголошене [а] після м'яких приголосних часто переходить в [е] (д'ековати, воуч'ёта та ін.), а в позиції перед [у] зближується з [о], зокрема в південній частині наддністрянських говірок (проуда, зоутра, до у та ін.);

• приголосні [з'], [с'], [ц'], [дз] у позиції перед голосними, зокрема перед [і], перед м'якими приголосними (а іноді й перед твердими) і в кінці слів зазнають сильного пом'якшення, набираючи шепелявого відтінку [з"], [с"], [ц"], [дз"], (сіно, з"іл'е, ціна, з''ит', дз''ура, с"уди та ін., с"віт, ц'віт, дз"вір, нйс"ко, ц"вак, Ц'кувати та ін., дес", шіс"ц" та ін.);

• непослідовне заступлення [т'] > [к'], [д'] > [г'] (кісто, девік', с'к'іна, г'істати, дві ниґ'іл'і та ін.);

• приголосні [г], [к], [х] пом'якшуються перед [е] (х'ётрий, лак'ёй, шл'ах'ё та ін.);

• досить регулярні звукосполучення [гі], [кі], [хі] (піскі, мухі, ногіта ін.);

• дуже поширений приставний [в] (вос'ін', ву^оріх, ву°бруч та ін.), зрідка [j] (]інакша, }індикта ін.), а в окремих словах [л] (лотава отава, локун'окунь та ін.) [1, с. 219 220].

М. Лесів ще зазначає про перетворення [в] на [м] у позиції перед [н] (дамно, рімняти, рімнина) [10, с. 234]. У суфіксах -ськ-, -цьк-, -ець приголосні [с'], [ц'] переходять у відповідні тверді приголосні [с], [ц] (гуспударска, польска, люцкий, німецкий, дівоцкий, войско, дітиска, пасувиско, хлупчиско, вдувец тощо) [8, с. 111 112]. Це явище також виокремлює К. Дейна у своїй праці про українські говірки Тернопільщини [13, с. 39 41]. В. Ґрещук засвідчує спорадичну заміну [ч] на [ц] у сполучнику чи [7, с. 94].

У прозових творах Ю. Винничука наявна істотна кількість діалектизмів, які вирізняються на рівні фонетики. Х. Стецик виокремлює низку фонетичних особливостей діалектних елементів у мовленні персонажів досліджуваних романів і повістей:

• Голосний [а] переходить в [е] після м'яких і шиплячих приголосних: вибачєє («Горілка і хліб зі салом то я, вам скажу, най мене Бог вибачєє, наша трійця» [5, с. 64]), почєтку (« Та, видите, пане Лук'яне, що я від самого почєтку войни кужнісінький день записую всіх німаків ду зошита» [3, с. 125]), тєжко («Коли я на світанку чую ваш голос, то так, гейби я випив півлітра моцної кави і вже готовий іти тєжко працювати» [5, с. 63]), стрілєти («<...> і я, грішний, так само трохи, тойво, стріляв до них, бо мусив стрілєти <...>» [3, с. 193]).

• На початку слова перед голосними вжито протетичні [г], [в]: гиндик («Шиють одяг, перуть, куховарять, прибирають, розводять курей, гиндиків, кролів, свиней тощо» [4, с. 396]), вуздрит (« Та він як тебе вуздрит, то голову згубе» [3, с. 174]).

• Ненаголошений [о] переходить в [у]: рубота («.тамечки во така прусвітянська в нас рубота є» [5, с. 74]), худити («Та знаєш, та то так ни можна ду читальні ни худити» [5, с. 74]), пурєдні («І то є пурєдні люди, нє?» [5, с. 64]), гуспударці («Нє шоб діти ся бавили, а то є річ незамінна в хатній гуспударці» [5, с. 49]).

• В окремих словах відсутній вставний [л] після губних: люб'ю («За що я вас люб'ю, пане Лук'яне, то за то, жи ніґди з дурного Миця сі не смієте» [3, с. 125]), роб'ю («Нє-е, я вже як шось роб'ю, то роб'ю на совішьть» [3, с. 190]).

• Звук [р] депалаталізується там, де в літературній мові виступає м'яким: віру («А я не віру ні в «там», ні в чарівниць, ані в яке інше чортовиння» [3, с. 195]), говор'ю («Я знаю, що говор'ю» [3, с. 189]).

• Замість літературного звукосполучення мй вживається мн: сі опамнятали («.дав туркам такого шпіца в дупу, жи ті сі аж під Стамбулом опамнятали, ая» [3, с. 144]), памнятаю («Я там не памнятаю, коли він щез» [3, с. 200]) [11, с. 45].

• Результати дослідження прозових творів Ю. Винничука дозволяють доповнити фонетичні особливості діалектизмів, запропонованих Х. Стецик, тому вважаємо за потрібне додати низку специфічних рис:

• У суфіксі -ськ звук [с'] переходить у [с]: людиска («Так направду, то цілком незле, жи людиска троха вмирают, нє?» [5, с. 121]), сов'єтска («Нєх жиє Сов'єтска Україна!» [5, с. 259]).

• Зустрічаються випадки апокопи, зокрема опускання кінцевого складу: тре («Тре піску? Піску тре!» [5, с. 42]), мо' («А мо', я тебе, Антоську, на плечі возьму, га?» [3, с. 159]), мож (« То власне в тих останніх звертаєсі до Ісуса, але в жоднім випадку не мож згадувати Ісуса, коли маєш когось причарувати, чи розсварити...» [3, с. 38]), чо' («Ти чо' до старшого руки простягаєш?» [3, с. 187]).

• Наявність алегроформ скорочених й стягнених форм слів і словосполучень, що виникають у розмовній мові при прискореному темпі мовлення [12, с. 18]: ці'ручки («Ці'ручки, пані інжінірова» [5, с. 143]), все `дно («Та це Володька у мене й стибрив перші рядки, бо ж я цього вірша все `дно не міг видрукувати» [3, с. 93]), Слава Йсу («вчора йшов попри мене та й каже, Слава Йсу, а я Слава Навіки і отерпла, і заціпило мене..» [5, с. 61]).

• Чергування [о] з [і] та [о] з нулем звука: войсько («Войсько польське на роверах єще моцне, як хулєра!» [5, с. 239]), войну («Чи не були би-сьте, пане президент, такий ласкавий, аби нарешті припинити тоту вашу холодну войну, бо нам більше, бігме, терпцю нема» [3, с. 192]), хтів («Але хтів би-м зобачити того сміливця, що так водить за носа аж дві великі організації» [3, с. 72]).

• Перехід у ненаголошеній позиції [е] в [и], що в обстежених творах закріплено на письмі: пирисиділи («Вчора була проба, та во прийшла пуліця та й нас всіх накрила, та й ми всі во так пирисиділи в криміналі, ая!» [5, с. 73]), ни, сі вчипила («Яких дівок? Дівки там ни були Та шо ти сі вчипила?» [5, с. 74]), більши, мині («Більши мині ані на крок до читальні!» [5, с. 74]), нима («Худи раз зі мною, во, тай пубачиш, жи то жадної паскудної руботи нима...» [5, с. 74]).

• Вимовна норма засвідчує асиміляцію за м'якістю передньоязикових зубних твердих приголосних перед відповідними м'якими, але в літературній мові це явище не відбивається орфографічно. У мові творів Ю. Винничука перехід звука [с] у [с'] перед м'якими та напівпом'якшеними приголосними закріплено на письмі, що вважаємо особливістю діалектного характеру. Скажімо, сьвіжого («Хтів-єс сьвіжого люфту! Маєш!» [5, с. 240]), сьвірка («Бумблякевич дивився на нього, як на сьвірка, врешті розвернувся і покинув кабінет, траснувши дверима» [4, с. 219]), сьлічну («Бачите, вишила ту якусь панну таку сьлічну, палац і ставочок із лебедями» [4, с. 555]), сьліпундри («Розкрий сьліпундри!» [5, с. 95]).

• Регресивна суміжна дисиміляція за способом творення: [чт] > [шт], напр., штири («Всіх нас то чекає. Штири дошки і землі трошки...» [5, с. 121]); [кт] > [хт], напр., дохтур («Вже тя дохтур випатрав» [3, с. 157]); регресивна суміжна дисиміляція за місцем творення: [ [д'ц'] > [йц'], напр., вісімнайцятий («Не варнякай дурниць! Ти, тумане вісімнайцятий!» [3, с. 122]), трийціть («Мільдую слухняно ранених сто і трийціть» [3, с. 126]).

Висновки та перспективи дослідження

Отже, використані фонетичні лінгвальні елементи (твердий [с] у суфіксі -ськ-; випадки апокопи; наявність алегроформ; перехід у ненаголошеній позиції [е] в [и]; асиміляція за м'якістю передньоязикових зубних твердих приголосних; регресивна суміжна дисиміляція за способом творення: [чт] > [шт]; перехід [а] в [е] після м'яких і шиплячих приголосних; вживання на початку слова перед голосними протетичних [г], [в]; перехід ненаголошеного [о] в [у]; відсутність вставного [л] після губних; депалаталізація [р]; вживання замість мй мн та ін.) у мові творів Ю. Винничука достатньо репрезентують наддністрянський говір. Виділені фонетичні діалектизми є категорією стилістичною, їхнє використання підпорядковується художнім установкам відтворенню природного мовлення героя, вказівці на його приналежність до певної етнографічної групи.

Перспективи подальшого студіювання заявленої проблеми вбачаємо у ґрунтовному дослідженні діалектних одиниць у сучасній художній прозі, які за своїми рисами належать до наддністрянського говору, оскільки він є одним із найменш досліджуваних у цьому аспекті.

Література

1. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. Київ: Вища шк., 1980. 247 с.

2. Бичко З.М. «Наддністрянський діалект». Чи існують варіанти його найменування? Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2015. Вип. 26. С. 15-17.

3. Винничук Ю.П. Вікна застиглого часу: оповідання та повість. Львів: ЛА «Піраміда», 2012. 208 с.

4. Винничук Ю.П. Мальва Ланда. Харків: Фоліо, 2018. 602 с.

5. Винничук Ю.П. Танґо смерті. Харків: Фоліо, 2015. 79 с.

6. Горбач О.Д. Говірка Комарна й Комарнянщини. Діалектологія: зібрані статті. Мюнхен: УВУ, 1993. С. 157-172.

7. Ґрещук В.В. Наддністрянський діалект у мові новел та оповідань Богдана Голода. Рідне слово в етнокультурному вимірі. Дрогобич: Посвіт, 2011. С. 93-102.

8. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології сучасної української мови. Київ: Рад. школа, 1966. 316 с.

9. Зілинський І.М. Проба упорядкування українських говорів. Записки НТШ. Львів, 1914. Т. 117-118. С. 333-375.

10. Лесів М. Українські говірки у Польщі. Варшава: Український архів, 1997. 492 с.

11. Стецик Х.М. Типологія взаємодії літературної мови і наддністрянського діалекту в українській художній прозі. Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах. 2019. Вип. 40. С. 44-49.

12. Українська мова: Енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2000. 752 с.

13. Dejna K. Gwary ukrainskie Tarnopolszczyzny. Wroclaw, 1957. s. 142.

References

1. Bevzenko, S.P (1980), Ukrainian dialectology [Ukrainska dialektolohiia], Vyshcha shk., Kyiv, 247 р.

2. Bychko, Z.M. (2015), “Naddnistrian dialect''. Are there any variants of its name? [«Naddnistrianskyi dialekt». Chy isnuiut varianty yoho naimenuvannia?] Volyn-Zhytomyrshchyna. Istoryko-filolohichnyi zbirnyk z rehionalnykh problem, Vyd-vo ZhDU im. Ivana Franka, Zhytomyr, Vyp. 26, рр. 15-17.

3. Vynnychuk, Yu.P. (2012), Windows of frozen time: short stories and a novel [Vikna zastyhloho chasu: opovidannia ta povist], LA «Piramida», Lviv, 208 р.

4. Vynnychuk, Yu.P. (2018), Malva Landa [Malva Landa], Folio, Kharkiv, 602 р.

5. Vynnychuk, Yu.P. (2015), The Tango of Death [Tango smerti], Folio, Kharkiv, 79 р.

6. Horbach, O.D. (1993), The dialect of Komarna and Komarnyansky district [Hovirka Komarna y Komarnianshchyny]. Dialektolohiia: zibrani statti, UVU, Miunkhen, рр. 157-172.

7. Greshchuk, V.V. (2011), Naddnistrian dialect in the language of Bohdan Holod's short stories [Naddnistrianskyi dialekt u movi novel ta opovidan Bohdana Holoda]. Ridne slovo v etnokulturnomu vymiri, Posvit, Drohobych, рр. 93-102.

8. Zhylko, F.T. (1966), Essays on the dialectology of the modern Ukrainian language [Narysy z dialektolohii suchasnoi ukrainskoi movy], Rad. shkola, Kyiv, 316 р.

9. Zilynskyi, I.M. (1914), An attempt to organize Ukrainian dialects [Proba uporiadkuvannia ukrainskykh hovoriv]. Zapysky NTSh. Lviv, T. 117-118, рр. 333-375.

10. Lesiv, M. (1997), Ukrainian dialects in Poland [Ukrainski hovirky u Polshchi], Ukrainskyi arkhiv, Varshava, 492 р.

11. Stetsyk, Kh. M. (2019), Typology of Interaction between the Literary Language and the Naddniester Dialect in Ukrainian Fiction [Typolohiia vzaiemodii literaturnoi movy i naddnistrianskoho dialektu v ukrainskii khudozhnii prozi]. Humanitarna osvita u tekhnichnykh vyshchykh navchalnykh zakladakh, Vyp. 40, рр. 44-49.

12. Ukrainian language Encyclopedia [Ukrainska mova: Entsyklopediia] (2000), Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana, Kyiv, 752 р.

13. Dejna, K. (1957), Gwary ukrainskie Tarnopolszczyzny. Wroclaw, р. 142.

Размещено на Allbest.Ru