Взаємозв'язок лексикографії та лінгвістичних досліджень: здобутки та перспективи

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра німецької філології

Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра мовознавства

Взаємозв'язок лексикографії та лінгвістичних досліджень: здобутки та перспективи

Венгринович А.А., к. філол. н., доцент

Венгринович Н.Р., к. філол. н. доцент

Косило Н.В., к. філол. н., доцент

Анотація

Мета представленої роботи - це розгляд лексикографії як методу дослідження в лінгвістиці. Адже створення словників завжди мало великий вплив на наукову лінгвістичну рефлексію. Лексикографія, що дедалі більше сприймалася як об'єкт і засіб наукового дослідження мови, сприяла виникненню терміна (фр. dictionnairique) для позначення емпіричних умов, за яких укладають словники та звертаються до них.

Методи роботи - це загальна репрезентація виникнення словників, як довготривалого процесу дуже складних лінгвістичних тенденцій з високим ступенем формалізації. Аналіз дотичної літератури показав, що вони є ключовими інструментами для розвитку та досліджень у галузі лінгвістики.

Результати роботи висвічують, що створення лексичних репертуарів ознаменувалося значним розвитком досліджень у галузі фразеології, лексичного синтаксису та формальної семантики, включно з фундаментальними дослідженнями в таких галузях, як автоматична обробка мови, переклад і викладання та вивчення мов.

Отже, сам термін «словник» зазнав семантичних змін і став позначати цілу низку продуктів, які є водночас і результатами, і засобами для лінгвістичних досліджень. Висновуємо, що так чи інакше, словники в широкому сенсі слова народилися з переконання, що лінгвіст не може задовольнятися спостереженнями за обмеженим і випадковим числом лексичних одиниць, але що він повинен перевіряти свої гіпотези на всій або принаймні на значній частині лексики мови. Це переконання передбачає поєднання двох видів діяльності, які століттями залишалися роз'єднаними: накопичення лексичних даних і пошук правил, що регулюють їх поєднання.

Формулювання цих правил тепер, здається, має ґрунтуватися на якомога вичерпнішому описі сфери їх застосування: на лексикології (розглянутій в широкому сенсі, тобто включно з фразеологією, різними рівнями аналізу мови і діасистемними варіаціями), якій відводиться центральне місце в різних лінгвістичних теоріях, і на лексикографії, що розглядається як перспективна, експериментальна галузь лексикології.

Ключові слова: словник, лексика, семантика, фонетика, морфологія, синтаксис, семантичний аналіз, лінгвістичний аналіз, мова.

Abstract

The relationship between lexicography and linguistic research: achievements and prospects

Venhrynovych A.A., PhD in Philology, Ass. Professor, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University; Venhrynovych N.R., Kosylo N.V., PhD in Philology, Ass. Professor, Ivano-Frankivsk National Medical University

The purpose of the presented work is to consider lexicography as a research method in linguistics. The creation of dictionaries has always had a great influence on scientific linguistic reflection. Lexicography, which was increasingly perceived as an object and a means of scientific research of language, contributed to the emergence of the French term dictionnairique to denote the empirical conditions under which dictionaries are compiled and consulted.

The methods of the work are a general representation of the emergence of dictionaries as a long-term process of very complex linguistic trends with a high degree of formalisation. The analysis of related literature has shown that they are key tools for development and research in the field of linguistics.

The results of the study show that the creation of lexical repertoires has been marked by a significant development of research in phraseology, lexical syntax and formal semantics, including fundamental research in such fields as automatic language processing, translation and language teaching and learning. Thus, the term «dictionary» itself has undergone semantic changes and has come to denote a range of products that are both results and tools for linguistic research. We conclude that, in one way or another, dictionaries in the broadest sense of the word were born out of the conviction that a linguist cannot be satisfied with observing a limited and random number of lexical items, but that he must test his hypotheses on all or at least a significant part of the lexicon of a language.

This belief involves combining two activities that for centuries have remained separated: the accumulation of lexical data and the search for rules governing their combination. The formulation of these rules now seems to be based on the most comprehensive description of their scope: on lexicology (considered in a broad sense, i.e. including phraseology, different levels of language analysis and dyssystemic variation), which is central to various linguistic theories, and on lexicography, which is seen as a promising, experimental branch of lexicology.

Keywords: dictionary, lexicon, semantics, phonetics, morphology, syntax, semantic analysis, linguistic analysis, language.

Постановка проблеми

Термін «лексикографія» з'явився порівняно недавно. Сьогодні під лексикографією розуміють техніку створення словників, тоді як лексикологія - це наука, об'єктом якої є лексика. Як і в багатьох інших галузях, ця наука виникла задовго до появи відповідної методики.

На рівні мовлення слова представлені в неоднорідному порядку через неоднорідність їхніх тем. Гетерогенність тем, що складають предмет дискурсу, посилюється алфавітним порядком їх представлення. На рівні мови існують організовані структури, склад і механізми функціонування яких необхідно описати. Це завдання лексиколога, який часто є водночас і лексикографом. А власне написання словника передбачає вибір методу та реалізацію лексикологічної теорії.

У представленій роботі лексикографія розглядається як методологія дослідження в лінгвістиці. Розвідка об'єднує дослідження, присвячені лексикографії як складовій частині теоретичного опису природної мови або як полю для спостережень та експериментів, у рамках певної лінгвістичної теорії чи лінгвістичного напряму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Лексикографія як наука охоплює досягнення лінгвістів, які працюють над створенням словників, є хроністами та протагоністами її обширного лінгвістичного опису і які висвітлюють основні теоретичні засади та лексикографічні продукти [1, c. 43]. Аналіз літератури в цьому контексті є важливим етапом дослідження, оскільки дає можливість ознайомитися з результатами попередніх розвідок у галузі лексикографії та лінгвістики. Так, С. Янг підкреслює, що теорія мови повинна пов'язувати граматику з лексикою і навпаки. Тому лексикографія має на меті описати як лексику, так і граматику мови, що вивчається. Автор описує моделі об'єктних класів, які відіграють ключову роль у врахуванні семантики в автоматичній обробці мови. Ці лексикографічні описи є такими само широкими, як і точними. Не випадково лексикографія стала піонером у використанні нової лінгвістичної моделі та у використанні нової лексикографічної форми: електронного словника, який не можна плутати з електронним словником, що створений як комп'ютеризована версія паперових словників, але є структурованим і формалізованим продуктом для використання програмним забезпеченням [2, с. 419]. Сучасний комп'ютерний вчений і лінгвіст Де Шрівер спроєктував і розробив низки платформ лінгвістичної інженерії, які дали змогу реалізувати електронні системи для багатьох мов. Автор розглядає різні програми НЛП і показує, що комп'ютерне опрацювання документів, яке намагається обійтися без ґрунтовного лінгвістичного опису, приречене на невдачу [3]. У потоці описаних мовних проблем та нюансів лінгвісти зацікавилися словниковим запасом мовців і спробували з'ясувати кількість слів у лексиконі дітей, підлітків і дорослих залежно від їхнього рівня освіти. Методологічний підхід був складним, але вони принаймні змогли виокремити найпоширеніші слова, у такий спосіб поділивши словниковий запас на два типи слів: високочастотні та низькочастотні [4]. У дотичній роботі, досліджуючи фразеологізми, автори акцентують на частотності вживання певних слів. Вони виділили граматичні слова, потім дієслова, прикметники й іменники та доступні слова - слова, які всім відомі, але які вживаються лише в дуже специфічних ситуаціях [5].

Загалом робота лексикографів ведеться на основі записів, а не на основі письмових матеріалів. Для створення словника виникає необхідність транскрибування записів з метою викладання та подальшого їх опрацювання - розбиття величезної кількості лексики на частини для швидкого та ефективного поширення мови [6].

Це дає змогу з'ясувати рівень наявних знань та визначити недосліджені аспекти, які потребують подальшого дослідження, а також допомагає побачити напрями розвитку лінгвістики та лексикографії, організувати нові дослідження і знайти можливості для співпраці між фахівцями цих галузей.

Мета статті - розкриття взаємозв'язку між лексикографією та лінгвістичними дослідженнями, зокрема дослідження впливу лексикографії як науки про словники та лексику на розвиток лінгвістичних досліджень; вивчення її процесування; аналіз методів формування різних словників, їхньої структури, а також опис різних підходів до лексикографічних досліджень і їх значення для розвитку лінгвістики.

Виклад основного матеріалу

Природа мови така, що спроби встановити зв'язок між лексикографією та лінгвістичними дослідженнями без масивних і детальних лінгвістичних знань є проблемними. Ці лінгвістичні знання стосуються всіх рівнів мови: орфографічного (якщо залишатися в царині писемності), морфологічного, синтаксичного та семантико-прагматичного.

Лексична одиниця є тим місцем, де ці рівні аналізу зустрічаються, оскільки вона виступає як одиниця обробки з однією графічною формою (або їх набором), з морфологічними парадигмами (флективними та дериваційними), низкою синтаксичних конструкцій (які вона вводить у дискурс або в межах яких вона може існувати залежно від того, розглядається її активна чи пасивна валентність) і значенням, яке можна вирахувати лише взявши до уваги всі ці дані.

Численні наукові праці показують, що лише акцент на формалізованій лінгвістичній інформації у вигляді словників є єдиним способом правильного визначення одиниці аналізу. Системи, засновані на статистичних маніпуляціях з графічними формами, занадто часто призводять до неточних або незастосовних результатів, оскільки вони не здатні правильно ідентифікувати відповідні базові одиниці.

У роботі виокремлено два основні типи лексикологічних досліджень, які відповідають двом фундаментальним дисциплінам лексикології:

* морфо-лексикологія вивчає типи слів з погляду їх формального складу, структуру незмінної частини слова, особливості та взаємозв'язки елементів цієї структури (радикалів та афіксів, композиційних радикалів), деривацію та композицію. Встановити межу між морфонологією та морфосинтаксисом непросто. Морфосинтаксис описує механізми варіативності слів у дискурсі (флексії, знаки узгодження);

* семантика вивчає слова з погляду їхніх значень і встановлює, зіставляючи контексти, загальне значення слова в мовленні. Вона також намагається окреслити мережі, в які слова вписуються відповідно до їхніх значень.

Отже, взаємозв'язок лексикографії та лінгвістичних досліджень є надзвичайно важливим для розвитку обох галузей. Лексикографія охоплює вивчення словникової лексики мови, створення словників та лінгвістичний аналіз слів і їх значень. У лінгвістичних дослідженнях мова розглядається як система, вивчається морфологія, синтаксис, фонетика, семантика тощо.

Саме лексикографія надає лінгвістам необхідний інструментарій для аналізу лексики та її функціонування. Лексикографічні методи дають змогу виявити особливості лексичного складу мови, на основі яких будуються лінгвістичні теорії та моделі. Наприклад, аналіз лексикографічної інформації про слова допомагає встановити їхні семантичні зв'язки, механізми утворення словосполучень і складних конструкцій, а також виявляти зміни в значенні слів у різні історичні періоди. Щодо лексики та словникового запасу - неможливо порахувати всі слова в мові, оскільки деякі слова можуть функціонувати лише в певних обмежених групах мовців: науково- технічні терміни, професійний сленг, регіональні слова, а також соціокультурні відмінності суттєво впливають на знання лексики, як кількісно, так і якісно. Мовознавці часто розрізняють лексику і словниковий запас, де лексика - це теоретична сутність, сукупність слів, які мова робить доступними для своїх носіїв, а словниковий запас - сукупність слів, які використовує конкретний мовець в усному чи писемному мовленні.

У цьому контексті варто згадати про підмножини лексикону як фактичне його вираження. Два індивіди, які розмовляють, щоб зрозуміти один одного, запозичують слова, якими вони обмінюються, зі спільного лексикону, оскільки кожне слово є знаком, що охоплює спільне значення [7].

Знання всіх цих лінгвістичних нюансів та лінгвістичні дослідження надають лексикографам нові напрями і підходи до створення словників. До прикладу, новітні лінгвістичні теорії семантичної структури слів та словосполучень знайшли своє застосування в сучасних комп'ютерних словниках і тезаурусах [8, с. 141]. Лінгвістичний аналіз також впливає на визначення перспектив розвитку лексикографії: на основі нових досліджень лексикографи можуть удосконалити методи створення словників і поліпшити їхній дизайн.

У процесі створення словників варто пам'ятати, що існують мікросистеми, які мають власний досвід пізнання світу і в такий спосіб надають словам певного значення [9]. Саме сприйняття, здатність до категоризації та абстрагування показує, що неможливо зберегти незмінним бачення мови та зв'язку між мовою і мовленням, між означуваним і означальним. лексикографія лінгвістичний словник синтаксис семантика

Сучасна лінгвістика вбачає в організації лексики необхідність чітко визначених категорій та еквівалентів. Саме тут помічними стають семантичні поля - підмножини лексики, лексична мікросистема, в якій група термінів відповідає певному поняттю [10, с. 150].

Об'єднання понятійного та лексичного полів дає нам пояснення значення слова, бо еквівалентність акустичного образу і поняття ізолює цей знак від поля. Лексика своєю чергою організовує універсум, і саме через це поле слово набуває свого значення.

Лексика організовує всесвіт, але не відображає його автоматично, адже все залежить від досвіду кожної окремої людини [11].

Загалом взаємозв'язок лексикографії та лінгвістичних досліджень є взаємовигідним для обох галузей і дає змогу досягти нових здобутків та відкрити нові перспективи в дослідженнях мовної лексики та її функціонування. Оскільки мова постійно змінюється і адаптується до нових реалій, лексикографія та лінгвістичні дослідження є невід'ємною частиною вивчення мови та формування сучасного словника. У формуванні словника важливим є поняття лексичної частоти, яка охоплює:

• важливість числового фактора в лінгвістиці;

• використання статистики для всіх мовних фактів;

• кількісні та якісні дослідження;

• частотність у всіх галузях мовознавства - фонології, синтаксисі тощо.

Базовим методом у роботі лексикографів вважаємо лексичну статистику. Це статистичний метод опису лексики, який дає можливість виміряти частоту вживання слів і в такий спосіб виокремити найпоширеніші слова.

Щодо проблемних моментів, то стилістичні питання (використання різної лексики в різних ситуаціях) та проблема підрахунку є найпоширенішими. Адже лексика складається з набору відкритих одиниць і варіює залежно від мовця більше, ніж синтаксис, морфологія чи фонологія. З огляду на це кожний дослідник встановлює власні стандарти, тому іноді в дослідженнях великих текстів різні дослідники отримують різні результати.

Усе це варто враховувати, досліджуючи зв'язок лексикографії з лінгвістикою.

Безсумнівно, розглядаючи створення словників як мету об'єктом, оскільки він є метамовою. Йдеться не тільки про навчальний та дидактичний ракурси використання словника - мова також про його значення як культурного довідкового об'єкта. Деякі дослідники називають укладання словників сукупністю практик, які ведуть до створення об'єкта - словника, який є інструментом комунікації [11]. Проте із цим можна не погодитися, оскільки в такому разі роль лексикографії зводилася б до переліку слів, а словник розглядався б як інструмент комунікації, культурний медіум, створений для певної аудиторії (енциклопедії, мовні словники).

Щоб бути ефективним і відповідати своєму призначенню, словник повинен надавати інформацію, він має бути вичерпним, надавати значення слів та умови вживання. Словник не читають, як інші твори, до нього звертаються по консультацію, його ставлять під сумнів, він полегшує комунікацію між соціокультурними групами, але сам не може бути комунікацією.

Словники мають певні спільні характеристики, але їх можна класифікувати за 3 критеріями: мова оригіналу / мова перекладу - двомовні та одномовні словники; щільність номенклатури - екстенсивні (всі слова в мові) та інтенсивні словники (певна технічна чи наукова галузь); загальний характер інформації, що подається про термін, який використовується як словникова стаття, - енциклопедичні та мовні словники.

Енциклопедичний словник подає інформацію про річ, позначену словом: використання, походження, місце в культурі тощо, розміщений не в загальному алфавітному порядку, а за темами, часто включає фотографії, карти і є по суті іменною номенклатурою.

Лінгвістична структура енциклопедичного словника може охоплювати такі елементи (табл. 1):

Таблиця 1

Структура енциклопедичного словника

Джерело: власна розробка авторів

Ці елементи спільно створюють структуру енциклопедичного словника, яка надає користувачам зручний та організований доступ до інформації. На відміну від енциклопедичного, лінгвістичний словник має дещо інакшу структуру (табл. 2).

Таблиця 2

Структура лінгвістичного словника

Джерело: власна розробка авторів

Зауважимо, що це лише загальна структура лінгвістичного словника і можуть існувати інші розділи або елементи залежно від конкретної мети словника.

Основна діяльність лексикографа полягає у визначенні семантичної універсальності для кожного терміну. Адже в мові завжди є принаймні одна пара синонімів, і цей термін може бути як словом, так і словосполученням. Завжди можна замінити слово словосполученням майже еквівалентного значення (якщо залишити осторонь афективний аспект).

У лексикографії важливу роль відіграють лінгвістичні характеристики дефініції, а саме: більш однорідні та суворі процедури, ніж в енциклопедії, лексикограф стикається з перешкодами значення (наведення парафразу, семантично еквівалентного слову), з верифікацією.

Без лінгвістичних знань лексикограф не зможе досягти мети, адже йому необхідно передусім представити слово в ситуації в реченнях або синтагмах. А слово існує лише в реченні і є важливою частиною мікроструктури словника, оскільки надає важливу інформацію про синтаксичні або семантичні особливості слова, що вводиться, за допомогою спільнокореневих термінів. Якщо в словнику міститься слово, яке типографічно відрізняється від решти (часто виділене курсивом), можливо взяте з літературних творів або вигадане носієм мови, то деякі словники використовують лише фальсифіковані приклади, інші поєднують фальсифіковані та підписані приклади.

Із цього випливає, що укладач може або використати умовне визначення з лексикографії, умовно розмежовуючи значення, розпливчасте за природою слів у звичайній мові, якщо вони призначені для технічного використання, або представити природну дефініцію, сформовану носіями мови, описову і непередбачувану, що підтверджує екстралінгвістичну природу.

Тобто зв'язок між лексикографією та лінгвістичними дослідженнями обумовлює екстралінгвістичний характер критеріїв, що становлять конвенційність укладеного матеріалу. Лінгвістичні елементи беруться до уваги як у вимовному контексті (технічного використання) так і у вимовній меті (наказового характеру). Адже кінцева мета лексикографії полягає у визначенні слів у звичайній мові, визначенні природних об'єктів у більш обмеженому сенсі та визначенні природних об'єктів, сформульованих мовцями, - і в цьому процесі лексикографія та лінгвістика є взаємопов'язаними, нерозривними елементами.

Висновки

Підсумовуючи представлену роботу, визначаємо лексикографію та лінгвістичні дослідження як взаємопов'язані галузі, які взаємодоповнюють одна одну у своїх завданнях та цілях. У роботі проаналізовано літературу, присвячену плануванню, створенню або використанню словників великого обсягу, наявних ресурсів, незавершених описів або творів, що перебувають на стадії прототипу. Опрацьовані наукові роботи охоплюють різні лексикографічні досягнення, як-от багатовимірні лексичні мережі, лексикони спільної компіляції, марковані корпуси та термінологічні бази даних. Доцільність представленої роботи в тому, що вона ґрунтується на попередній теоретизації мови і сприяє розвитку лінгвістичних досліджень. У результаті аналіз дотичної літератури дав загальне тлумачення лексикографії як науки про словники та їх створення, із завданням систематизації та опису лексичного матеріалу мови з метою забезпечення користувачів необхідною лексичною інформацією. У галузі лінгвістичних досліджень - це процес аналізу та розуміння мовної системи, який охоплює дослідження лексики, синтаксису, фонетики, морфології та інших розділів мовознавства.

Оскільки одним з основних результатів лексикографії є створення словників, які зберігають лексичну інформацію мови та допомагають користувачам розуміти й використовувати слова правильно, то саме тут лінгвістичні дослідження дають можливість розкрити закономірності та особливості мови, дослідити джерела походження слів, вивчити семантику та синтаксис, а також розширити розуміння мовленнєвих актів.

У роботі описано структури енциклопедичного та лінгвістичного словників, що чітко вказали на взаємодію лексикографії та лінгвістичних досліджень. Обидві галузі у взаємодії сприяють підвищенню якісного рівня словників, їхньому постійному оновленню та адаптації до змін у мовній системі. Це підтверджує, що успішне здійснення лексикографічних досліджень потребує використання різноманітних методик та підходів, які вивчаються та розвиваються в рамках лінгвістичних досліджень.

Перспективи взаємовпливу лексикографії та лінгвістичних досліджень пов'язані з подальшим розвитком технологій, зокрема комп'ютерного моделювання та аналізу мови, що сприятиме швидшому та більш точному створенню словників.

Отже, взаємозв'язок лексикографії та лінгвістичних досліджень є важливим для розвитку мовознавства та підвищення якості словників. Спільна робота в цих галузях вже дала значні результати, але є ще багато перспектив для подальшого дослідження та розвитку.

Література

1. Li Y. Heming Yong and Jing Peng. A Sociolinguistic History of British English Lexicography. 2022. Lexikos. 2023. 41-46.

2. Yang S.A. Review of Research on Learner Corpora--Taking Overseas Core Journals in Linguistics From 2007 to 2021 as an Example. Theory and Practice in Language Studies. 2023. 417-423.

3. de Schryver G.M. The future of lexicography: Extrapolating from five decades of trends. In Research Institute of Business Administration, School of Commerce, Waseda University. 2023.

4. Tiberius C., Kallas J., Koeva S., Langemets M., Kosem I. A Lexicographic Practice Map of Europe. International Journal of Lexicography. 2023.

5. Kozlova T., Polyezhayev Y. A Cognitive-pragmatic study of Australian English phraseology. Ad Alta: Journal of Interdisciplinary Research. 2022. 12(1).

6. Crifo F. Nicholas Lo Vecchio, Dictionnaire historique du lexique de l'homosexualite. Transferts linguistiques et culturels entre frangais, italien, espagnol, anglais et allemand (TraLiRo-Lexicologie, onomastique et lexicographie), Strasbourg, Editions de Linguistique et de Philologie, 2020. 515.

7. Венгринович А.А. Прикметники різної морфологічної будови та кількість синонімів у сучасній німецькій мові (на матеріалі “Duden. Sinnund sachverwandte Worter. Synonymworterbuch der deutschen Sprache”). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. Одеса, 2022. №53 том 1. С. 29-32.

8. Capin D., Benninger C., Vladimirska E. De la categorisation subjective: procedes et pratiques linguistiques. Langue frangaise/ 2020. 7-27.

9. Chiss J.L. De la pedagogie du frangais a la didactique des langues: les disciplines, la linguistique et l'histoire. De la pedagogie du frangais a la didactique des langues. 2020. 1-254.

10. Polguere A. Apports de la lexicographie reticulaire: le cas de la polysemie relationnelle. Langues & Parole. 2020. 135-156.

11. Pause M.S., Polguere A. Separation phraseologique: quand les locutions s' eclatent. Cahiers de lexicologie. 2020. 233-271.

References

1. Li, Y. (2023). Heming Yong and Jing Peng. A Sociolinguistic History of British English Lexicography. 2022. Lexikos, 33, 41-46.

2. Yang, S. (2023). A Review of Research on Learner Corpora--Taking Overseas Core Journals in Linguistics From 2007 to 2021 as an Example. Theory and Practice in Language Studies, 13(2), 417-423.

3. de Schryver, G.M. (2023). The future of lexicography: Extrapolating from five decades of trends. In Research Institute of Business Administration, School of Commerce, Waseda University.

4. Tiberius, C., Kallas, J., Koeva, S., Langemets, M., & Kosem, I. (2023). A Lexicographic Practice Map of Europe. International Journal of Lexicography.

5. Kozlova T., Polyezhayev Y.A (2022). Cognitive-pragmatic study of Australian English phraseology. Ad Alta: Journal of Interdisciplinary Research, 12(1).

6. Crifo, F. (2022). Nicholas Lo Vecchio, Dictionnaire historique du lexique de l'homosexualite. Transferts linguistiques et culturels entre frangais, italien, espagnol, anglais et allemand (TraLiRo-Lexicologie, onomastique et lexicographie), Strasbourg, Editions de Linguistique et de Philologie, 2020, XIV+ 515 p.

7. Venhrynovych, A. (2022). Prykmetnyky riznoi morfolohichnoi budovy ta kilkist synonimiv u suchasnii nimetskii movi (na materiali “Duden. Sinn- und sachverwandte Worter. Synonymworterbuch der deutschen Sprache”) [Adjectives of Different Morphological Structure and Number of Synonyms in Modern German Language (Based On “Duden. Sinn und sachverwandte Worter. Synonymworterbuch der deutschen Sprache”)]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Filolohiia International Humanitarian University Herald. Philology, 1(53), 29-32.

8. Capin, D., Benninger, C., & Vladimirska, E. (2020). De la categorisation subjective: procedes et pratiques linguistiques. Langue franqaise, (207), 7-27.

9. Chiss, J.L. (2020). De la pedagogie du frangais a la didactique des langues: les disciplines, la linguistique et l'histoire. De la pedagogie du franqais a la didactique des langues, 1-254.

10. Polguere, A. (2020). Apports de la lexicographie reticulaire: le cas de la polysemie relationnelle. Langues & Parole, 5, 135-156.

11. Pause, M.S., & Polguere, A. (2020). Separation phraseologique: quand les locutions s'eclatent. Cahiers de lexicologie, 2020(116), 233-271.

Размещено на Allbest.Ru