Лінгвістичний феномен пісенного дискурсу Кузьми Скрябіна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвістичний феномен пісенного дискурсу Кузьми Скрябіна

Клєщова Оксана Євстахіївна кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української мови

ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" м. Полтава, Україна

Анотація

У статті досліджується лінгвістичний феномен пісенного дискурсу колишнього лідера гурту "Скрябін" - співака, поета-пісняра, композитора Кузьменка Андрія Вікторовича - Кузьми Скрябіна - справжнього патріота своєї Вітчизни, непересічної особистості, харизматичного лідера, пісенна творчість якого була віддзеркаленням людського життя, енциклопедією, книгою буття із філософським баченням світу. Саме філософічність пісенних текстів А. Кузьменка є властивістю його світовідчуття та світобачення, у пісенному дискурсі поета-співака одночасно поєднуються філософські роздуми про життя / смерть із пісенними текстами, які просякнуті любов'ю до людей, до рідної країни. Авторські новотвори є продуктом індивідуальної мовотворчості, мовомислення і своєрідним та неповторним експериментом А. Кузьменка. лінгвістичний скрябін поет

Пісенний дискурс є найпотужнішим і найвпливовішим ресурсом формування й відтворення ключових культурних цінностей і концептів, а його дослідження сприяє глибокому розкриттю різних аспектів взаємодії мови й суспільства, а також основних механізмів конструювання ідентичності [8, с. 13]. "Український пісенний дискурс можна охарактеризувати як складну єдність вербального і невербального / музичного компонентів; українська пісня дає змогу людині досягнути гармонії із навколишнім світом, бо наділена здатністю відтворення та передання емоцій / почуттів, оскільки співак / автор-виконавець намагається знайти відгук у серці слухача, віднайти ті глибинні струни людської душі, які будуть бриніти" [2, с. 98].

Харизматичний і талановитий, імпульсивний і запальний, сентиментальний і делікатний, скромний і щирий, чесний і відкритий, вимогливий до себе й до інших, цілеспрямований, люблячий син і батько, коханий чоловік, і одночасно справжній патріот, напрочуд чутливий до неправди, людської кривди, амбітний у своїх поглядах, вразливий до несправедливості - усі ці якості та риси характеру притаманні були йому - людині з великим серцем - Кузьмі Скрябіну. Недарма люди його любили, змагали до нього, закохувалися у його пісні, називали душею України, бо патріотизм Кузьми Скрябіна був не показним, а справжнім. "Треба не намагатися здаватися самому собі і всім іншим якимось інакшим, якщо ти претендуєш на увагу цих людей. Краще бути собою", - говорив Андрій Вікторович Кузьменко.

Кожен його пісенний текст був віддзеркаленням людського життя, енциклопедією із філософським баченням світу. "Феномен харизми A. Кузьменка слід розглядати як систему, що складається з таких факторів:

1) психологічних та фізичних особистих якостей, рис, здібностей і можливостей;

2) іміджу лідера; 3) комунікативних аспектів впливу (навики спілкування, взаємодії з людьми, прийоми впливу на них, ораторські навички, харизматичний лідер як руйнівник звичаїв і творець ритуалів); 4) мотивації лідера (прагматичні мотиви, мотиви метафізичного, місіонерського рівня, місія)" [6, с. 51].

Ранній період пісенної творчості юного Андрія Кузьменка відображав його внутрішній світ, усвідомлення вічних людських цінностей, розуміння себе у цьому світі. Батько Андрія - Віктор Кузьмич згадував, що його завжди дивували тексти Андрія, які були пророчими, своєрідним "дороговказом" (як висловився батько Андрія) навіть для дорослої досвідченої людини, син мав дар передбачення, умів аналізувати те, що він бачив, те, що відбувається, бо багато їздив країною із виступами, спілкувався з різними людьми. Андрій завжди говорив правду, мав загострене почуття справедливості, жалю, співчуття, ніколи не був агресивним. Андрій був дуже цілеспрямованим і самостійним, надзвичайно працездатним, рішення завжди приймав сам, рішення було тверде, безапеляційне, але обдумане. Жив тією ситуацією, тими переживаннями, що й мільйони людей в Україні, він усе це бачив і відображав у своїх піснях. "Я зараз зі сцени уже не так співаю, як проповідую", - якось сказав Андрій батькам про своє концертування країною. Його сміливість, внутрішній запал і впевненість передавалася людям, які слухали його пісні на концертах, тоді, коли співак був живим, і зараз люди продовжують слухати його, але у записі, дивитися кліпи з його участю.

"Сильна сім'я - це сильна держава", - сказав Віктор Кузьмич в одному з інтерв'ю. Почуття патріотизму зароджується від любові й поваги до своєї родини, своїх батьків, товаришів, вчителів, викладачів, - усе це було в житті Андрія.

У Кузьми Скрябіна була потужна енергетика, своя харизма, яка притягувала людей, і він сам ішов їм назустріч із відкритим і щедрим серцем, а люди це відчувають, пам'ятають. Пісні із соціальним підтекстом "Кинули", "Маршрутка", "Руїна", "Люди, як кораблі", "Історія", "Я злий", "Дельфіни", "Лист до президентів України", "Сука-війна", "Кінець фільму" - глибокі за своєю суттю, філософські за характером; і водночас легкі і світлі тексти пісень, які відображають вічні людські теми-проблеми, пошуки, поривання, мрії, надії і спогоди: "Старі фотографії", "Місця щасливих людей", "Мам", "То є Львів", "Говорили і курили" - це пісні, які наповнюють людську душу світлом, веселковою радістю, спокоєм, відчуттям внутрішньої гармонії і щастя, любов'ю і вірою в майбутнє.

Варто виокремити пісенний текст "То є Львів" (2013 р.), насичений теплими мотивами любові до рідного краю, студентської юності. Пісня просякнута яскравими образами: Львів, мій колєґа, вуйко ґонуровий; костел на Привокзальній; дівка-Левандівка пахне поїздами, мостами, переїздами і гострими словами; стара Пекарська, площа ринок, Стрийський парк, Личаків, Ратуша. А. Кузьменко звертається до столиці західної частини України, як до давнього товариша: Привіт, старий, ти кльово виглядаєш. /Я гордий, шо давно вже так і добре тебе знаю... / То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть... / То є Львів, моє місто, не з простого тіста, / Ліплений роками - друзями й ворогами. / То є Львів старенький, мудрий, сивий дядько, / Кожному залишить кавалочок на згадку.

Згадуючи загалом прозову й поетичну (пісенну) творчість А. Кузьменка, гадаємо, що саме "сленг, є характерною особливістю ідіостилю Кузьми Скрябіна. Позанормативну, проте не обсценну, лексику письменник здебільшого використовує для вираження іронії, емоційно-експресивної характеристики, реалістичного змалювання середовища перебування та мовлення зображуваних персонажів. Кузьма Скрябін своєю мовотворчістю дає поштовх розвиткові власне українського сленгу..." [1, с. 43].

Якщо розглядати текст пісні з погляду подачі культурної інформації, то він насичений мовними одиницями, у семантиці яких міститься саме ця інформація, тому виокремлюємо такі типи лінгвокультурем у пісенному тексті "То є Львів":

1) . Символічні лінгвокультуреми або символіко-предметні: Стрийський парк, Криївка, Львівська ратуша, Левандівка, Личаків, Привокзальна, площа Ринок, Сихів. Ці мовні знаки з культурним змістом виражають особливості світобачення національної лінгвокультури і сприймаються суспільством як певні символи.

2) . Тропеїчні лінгвокультуреми, які в результаті перенесення значень та зміщення смислів здобувають ще й культурологічну сему: ратуша скучає, шпилем небо дзюравить; вікна запотіли від запахів неділі (влучні приклади метафоричного перенесення значення слова); дівка-Левандівка пахне поїздами, мостами, переїздами і гострими словами; Ніаполь і Ліворно по-галицьки говорять; Львів... ліплений роками; Сихів в автобусі надихав (яскраві приклади метонімічного перенесення значення слова).

3) . Лінгвокультуреми-фразеологізми етнічного уснорозмовного походження: То є Львів, моє місто, не з простого тіста, / Ліплений роками - друзями й ворогами; Неаполь і Ліворно по-галицьки говорять, наші в них погоду роблять; Дівка-Левандівка пахне... гострими словами.

4) . Сигніфікативні лінгвокультуреми: То є Львів старенький, мудрий, сивий дядько, ... вуйко ґонуровий, ... мій колєґа. Це такі лінгвокультуреми, денотат яких спільний для порівнюваних культур, а сигніфікати відрізняються змістом культурної інформації.

5) . Символічні лінгвокультуреми соціально-національної поведінки, як правило, це формули мовного етикету:

6)

Привіт, старий, ти кльово виглядаєш.

Я гордий, що давно вже так і добре тебе знаю..;

То є Львів, "Бонжороно!" - Неаполь і Ліворно

По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять [5, с. 153].

Пам'ятаймо, що лінгвокультурема є стійкою, відтворюваною в етнолінгвістичному соціумі мовною одиницею, яка відображає культурний досвід і ціннісні орієнтири національного суспільства. З цього погляду вона є надбанням і скарбом нації [9, с. 63]. "Лінгвокультурема є органічною і значною за обсягом частиною українського словника, що несе в собі цивілізаційні здобутки за всю мовну історію українців разом з їх мовними попередниками..." [9, с. 66].

Філософічність поезії А. Кузьменка є властивістю його світовідчуття та світобачення, у пісенному дискурсі автора-пісняра одночасно поєднуються філософські роздуми про життя / смерть із пісенними текстами, які просякнуті любов'ю до людей, до рідної країни: а) Дякую, люди! За то, шо ви з нами, за то, шо ви живі. /Дякую, люди! За то, шо ви кращим робите світ ("Дякую, люди!"); б) ...Шоби в наші теплі хати не заходив мороз, / Шоби наше добре серце не хворіло на зло, / Шоби з космосу вернулися космічні літаки, / Скрябін хоче всім добра... /З Новим роком! (пісня "З Новим роком!"); в) Ціла Європа знає, шо то є Україна, /

Така струйова супермодна країна ("Модна кроаїна") [3, с. 83-84]; г) Люди, як кораблі, / Кожен пливе, поки хвиля несе і поки глибока вода... ("Люди, як кораблі"); ґ) Наше життя - то мінне поле, Куди не сунься - чужі навколо ("Любити платити"); д) Наше життя - то танго / Без правил і до кінця. / Танго страшне і гарне, / Тільки сцену вибирати не нам. / Наше життя - то танго, / До смерті танцюємо вдвох, /1 поки ми разом - з нами Бог ("Танго"); е) І набагато тихше тече життя ріка, /Якщо ти свого друга часто зустрічаєш... ("Лист до друга"); є) Останню сигарету ми викурим на двох, / Що з нами буде завтра - може знати тільки Бог ("Остання сигарета"); ж) Білет в один кінець нам заготований всім ("Бути маленьким"); з) Смерть - то є спокій і ніч... ("Малий"); и) За гроші не купити тільки час, / Він всіх нас методично поділив. / Когось він опустив, когось підняв, /А є на кого взагалі забив ("Старі фотографії).

Альбом "Модна країна" - це народження нового, дорослого "Скрябіна", який занурившись у себе, зрозумів свою сутність, навчився помічати, що відбувається довкола, усвідомив себе в цьому світі, що й спонукало його написати нові пісенні тексти: "Модна країна", "Бультер'єр", "Чорнобиль" та ін.

Новий Андрій Кузьменко змінився, подорослішав, тому й зазнала змін його пісенна творчість; співак-пісняр перейшов від роздумів до конкретних дій, щоб своїми піснями змінити світ, зробити його кращим; ".він зробив свою творчість інструментом і заговорив з людьми на їхній мові. На своїй мові" [7, с. 39]. Не стидайся - то твоя земля, / Не стидайся - то Україна. /Добре там, де нас нема, /

Стань для батька справжнім сином - основний меседж пісні А. Кузьменка "Модна країна".

Наступний етап творчості - альбом "Натура". Ліричний дискурс, у якому автор створює пісенні / поетичні тексти [10], у яких намагається знайти відповіді на життєво важливі питання у взаємовідносинах між жінкою і чоловіком - це пісні "Спи собі сама", "Мовчати", "Я сховаю тебе", "ВодаВогонь", "Шампанські очі", "Моя королева", "Італодіско" (Шкільна любов), "Медляк",

"Ніби в раю", "Радіо "Любов"", "Пором", які просякнуті особливою чоловічою мудрістю, виваженістю, коханням до жінки, любов'ю; а також жартівливі пісні "Відстань", "Давай з тобою", "Дівчина Кончіта", "Дівчина з кафешки" та ін.

Олександр Зволінський - гітарист гурту "Скрябін" від 1999 року, який протягом 15 років пліч-о-пліч прожив, пропрацював з Андрієм Кузьменком, так охарактеризував гурт: ""Скрябін" - це велика сім'я, яку створив Андрій і про яку турбувався. Тепер, коли не стало Кузьми, життя багатьох людей сильно змінилося. Наші життя змінилися. В них не стало його. Але є пісні і є люди, які люблять ці пісні. І є ми. Ми старатимемося не підвести ні тих, про кого піклувався Андрій, ні тих, для кого Андрій творив. Адже ми і є "Скрябін" - його "Скрябін"" [7, с. 42]. Костянтин Сухоносов - аранжувальник гурту із 2003 року розповідав, що його "постійно вражали... тексти Андрія. Жодного разу я не чув від нього тексту висмоктаного з пальця, кожен текст - це як енциклопедія життя, хоч бери і вивчай, і викладай у вищих навчальних закладах. Пісні народжувались в його голові, напевно. Через те, що він був дзеркалом, в якому відображалося життя Всесвіту" [7, с. 49].

Якщо говорити про словотворчість / мовотворчість, то саме авторський оказіоналізм є продуктом індивідуальної мовотворчості, своєрідним і неповторним експериментом А. Кузьменка. На нашу думку, кожен вдалий новотвір слід вважати певним внеском у загальнонародну мовну скарбницю. Будь-яка словотвірна інновація завжди міцно спирається на мовні традиції, на загальнонародне мовне багатство.

Серед новотворів А. Кузьменка значне місце займають суфіксальні утворення. Суфікси української мови дають можливість передавати різноманітні відтінки значень і різноманітні оцінки індивідуально-авторського сприйняття. Як правило, у пісенних текстах переважна більшість таких новотворів вживається автором з метою негативної оцінки: віповський зал, мілизна, німаки; хоч лексеми добряк, другани, кобітки мають позитивне значення. Звертають на себе увагу насамперед складні слова - композити, які створив поет-пісняр: дискотанці, італодіско, техносекс, порш Панамера. Чималу групу назв осіб утворюють іменники-юкстапозити, у яких один із компонентів виступає в ролі означуваного, інший - у ролі означення (прикладки). Такі поєднання слів з'являються як уточнення ознак у межах відношень рід - вид, схожість однієї особи з іншою, наприклад: дівка-Левандівка, дура-цензура, людиманекени, сука- війна, хлопці-олігархи, хлопці-екстремали, чувіхи-феміністки, подружка-зима. Використовуючи юкстапозити, А. Кузьменко повніше, глибше характеризує образи, має можливість виявити власне ставлення до них, дати певну оцінку, й одночасно юкстапозиція дає авторові змогу створити нові образи: вікно- телевізор, дурна пап'ємашина, малий-дурний, злі язики-писки тощо.

Спостерігаємо досить цікаві дієслова префіксального, префіксально-суфіксального, префіксально-постфіксального, суфіксального, постфіксального способу творення: добрехали, насварять, настрашився, попридумуй, понап'ємося, понакрила зима; руляєш по своїх подружках; не спішіться: В Берліні на одного німця два українця, / Тому німецьку мову вивчити не спішіться. Авторськими новотворами можна вважати лексеми розплаяна плоть ("Душа і плоть"); руляєш (у словниках є рулюєш) та понап'ємося (вина) [4, с. 101-102].

Отже, пісенний дискурс А. Кузьменка, колишнього лідера гурту "Скрябін", - це глибоко філософська лірика непересічної особистості, харизматичного лідера, який став іконою українського року, людиною - легендою, справжнім патріотом, пісенна творчість якого була віддзеркаленням людського життя, енциклопедією, книгою буття із філософським баченням світу.

Пам'ятаймо формулу життя Андрія Кузьменка - не стояти на місці, рухатися тільки вперед, жити і творити для людей, для своєї країни.

Список використаних джерел

1. Гаврилюк, Н. & Зозюк, І. (2014). Сленг як особливість ідіостилю Кузьми Скрябіна (Андрія Кузьменка). Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 36-45. Вилучено з http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vftk_2014_17_5

2. Клєщова, О. (2023). Український пісенний дискурс. Література в мультикультурному дискурсі : збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції / за заг. ред. О. Крижановської. Полтава: ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка", 93-101.

3. Клєщова, О. Є. (2018). Філософія буття поезії Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна). Zwiastowac. Nauki i praktyki: Monografia pokonferecyjna "Science, Research, Development.

4. Philology, sociology and culturology". London 30.10.2018 - 31.10.2018. Warszawa: Wydawca: Sp. z o.o. "Diamond trading tour", (10), 82-86. Вилучено з http://xn-- e1 aajfpcds8ay4h.com.ua/files/82_5.pdf

5. Клєщова, О. Є. (2019). Національне мовомислення пісенної творчості Андрія Кузьменка (Скрябіна). Zwiastowac. Nauki i praktyki: Monografia pokonferencyjna Science,

6. Research, Development. Philology, Sociology and Culturology. London 30.10.2019 - 31.10.2019. Warszlawa: Wydawca: Sp. Z o.o "Diamond trading tour", (22), 99-103.

7. Вилучено з http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/94_5_s.pdf

8. Клєщова, О. Є. (2014). Лінгвокультуреми у пісенному тексті Андрія Кузьменка "Львів то є Львів". Образне словоЛуганщини: матеріали ХІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. імені Віктора Ужченка, вип. 13, 152-159.

9. Конвалюк, У. (2018). Харизма особистості Андрія Кузьменка. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство, (1), вип. 38, 47-57.

10. Кузьменко, О. (2016). Група "Скрябін" та друзі по сцені / автор і упоряд. Ольга Кузьменко. Львів: Вид-во Старого Лева. 216 с.

11. Кухарчук, І., Падеріна, К. (2022). Порушення лексичних норм у сучасному пісенному дискурсі. Науковий потенціал дослідника: філологічні та методичні пошуки: зб. наук. пр. викладачів і студентів, вип. 10. / за заг. ред. В.А. Каліш. Глухів: Глухів. нац. пед. ун-т імені Олександра Довженка, 18-24.

12. Мацько, Л. (2011). Лінгвокультурологічний аналіз художнього тексту. Культура слова, вип. 75, 56-66.

13. Скрябін, К. (2018). Проза. Поезія. Харків: Фоліо, 597 с.

Размещено на Allbest.ru