Парадоксальність і символічність метафор О. Вайльда в романі "Портрет Доріана Ґрея": перекладацький вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

Гол-Оглу Тамара Войцехівна,

кандидат філологічних наук, доцент завідувач кафедри перекладу

Мурза Ганна Георгіївна,

магістрант кафедри перекладу

Анотація

У статті досліджується проблема метафоризації художнього тексту О. Вайльда, яка вирізняється високим рівнем індивідуалізованості, що втілюється в парадоксальності та символічності вайльдівської метафори, її вишуканості та аристократичності. Парадоксальність метафори О. Вайльда ґрунтується на парадоксальності мислення англійського письменника, який сприймає світ у поляризованих проявах і прагне поєднати в одному метафоричному образі, в одному символі протилежні поняття. Саме тому метафори О. Вайльда часто базуються на оксимороні та антитезі, а символічність його метафор надає художньому тексту вишуканості та аристократичності. Особливе місце в романі О. Вайльда посідають розгорнуті метафори, що набувають статусу філософсько-естетичної концепції.

Ключові слова: метафора, розгорнута метафора, національна картина світу, парадокс, символ, алюзія.

Основна частина

Метафоричне переосмислення навколишньої дійсності є невід'ємною частиною когнітивної діяльності людини у межах її суспільно-культурної практики. Сучасне суспільство проявляє все більший інтерес до вивчення результатів такого переосмислення і їхнього використання у різних видах лінгвальної діяльності, зокрема і в міжмовній комунікації - перекладі.

Тексти, зокрема і перекладні, де відсутні метафоричні сполуки, виглядають надто офіційними, інформативними, тобто такими, що не розраховані на естетичний вплив на реципієнта. Художній функціональний стиль мови якраз має формувати естетичний смак реципієнта і спонукати його до художньо - естетичного опанування світу. Реципієнт перекладу як учасник процесу міжмовної комунікації сподівається отримати не лише естетичне задоволення, але й можливість для роздумів, активізації мисленнєвої діяльності, оскільки пряме, неметафоричне висловлення виконує лише інформативну функцію і орієнтує реципієнта переважно на засвоєння отриманої інформації, а спонукає до вагомих умовиводів та естетичних узагальнень. Носії мови завжди зацікавлені в опануванні не лише матеріального світу, а й осягненні та пізнанні світу ідеальних, ізотеричних речей.

Для письменників та літературних критиків метафора являє собою художній троп, стилістичний засіб виразності та художньої абстракції. Цей стилістичний прийом, що спочатку виник у шкільній риториці, спрямований на чітке та переконливе висловлювання аргументів. Функціонально суміжні стилістичні засоби (тропи), зокрема метафора, метонімія та синекдоха, вважаються досить потужними та пов'язуються із суттєвим змістом. Метафора, зазвичай, передбачає висловлення одного, маючи на увазі інше, роблячи неявне порівняння між різними речами, пов'язаними загальною ознакою, можливо, навіть порушуючи семантичні норми [3, с. 10].

Метафори - це не просто літературно-стилістичні засоби, а щось активне в розумінні, можливо, навіть сама основа мови. Метафори організовують досвід певного мовного колективу, унікально виражають його та створюють переконливі реальності та надреальності. Зазвичай метафори створюються з метою кращої внутрішньої візуалізації художньої реальності та порівняння з іншим поняттям, з якого можна зробити власний висновок. Вони розраховані на сприйняття досить освіченим, досвідченим у культурному плані, проникливим та уважним реципієнтом.

Окрім того, метафора є активним елементом у процесі формування інтелектуальних здібностей реципієнта тексту перекладу, можливо, у деякому сенсі є навіть і фундаментом самої інтелектуально-мовної діяльності. Метафори структурують наш досвід, унікально виражають його та формують переконливі реалії. Вони зазвичай створюються з метою внутрішньої візуалізації та компаративно-пізнавальною метою і слугують інструментом для глибокого та уважного сприйняття тексту, зокрема і перекладеного [4, с. 33].

Оскар Вайльд вивів на високий рівень використання метафор у своєму романі «Портрет Доріана Ґрея» і використовує метафори не лише для виразного висловлення, але й для трансляції глибоких філософських концепцій. Аналіз цих філософсько-естетичних метафор розкриває витончену взаємодію між естетикою та мораллю у творчості англійського письменника. Наприклад, О. Вайльд використовує метафору asmonstrousasorchids, зіставляючи, поєднуючи в одній метафоричні сполуці два протилежні поняття. Автор залишає простір для уяви реципієнта, дає право розуміти так, як більше подобається, тобто виявити свої естетичні уподобання. Однак компонент monstousнесе в собі негативне забарвлення, тоді як orchidsасоціюється з прекрасним і витонченим; у результаті метафора справляє враження чогось одночасно жахливого та прекрасного, що є проявом парадоксального мислення самого Вайльда, якого називають «майстром парадоксу». < «4ssubtleincolour» додає витонченості. Загалом, порівняння словесних образів з роману із формою та кольором орхідей указує на те, що метафори викликають враження, подібне до враження від витончених і химерних квітів.

Твір наповнений метафорами з використанням дорогоцінних металів, каміння, квітів, птахів та звірів, що є проявом естетизму і вишуканості самого О. Вайльда, який за життя сприймався англійським суспільством як денді і світський лев. Приклади деяких з них: «Don't squander the gold of your days…» [6, с. 30] - goldасоціюється з багатством, що прирівнює дні молодості до багатства. «…as though it were sweeter than honey to the red petals of her mouth…» [6, с. 11 2]; sweeterвжито метафорично у значенні «приємно», метафора «the red petals of her mouth» означає «губи», вона додає виразу експресивості і барвистості, створює яскравий, рельєфний образ. Наступна метафора також надає об'ємності та виразності «…lightswerestillburningfromthreeflickeringjets: thinbluepetalsofflametheyseemed, rimmedwithwhitefire» [6, с. 117]; тут компонент petalsвикористано у значенні «язичків полум'я», застосування оксиморону rimmedwithwhitefireдозволяє письменнику дати більш точний і витончений опис.

У подальших реченнях автор використовує слова у тому самому метафоричному значенні, надаючи тим самим метафоричним сполукам символічного статусу в тексті свого роману (метафора ^ символ). Goldспіввідноситься із семантикою «золотий колір волосся», redandwhiterosesпозначають «рум'янець і білизну шкіри». «Myheartshallneverbeputundertheirmicroscope» [6, с. 16]; ця метафора заснована на асоціації технічного приладу мікроскопа (microscope) з ретельним вивченням, зокрема і серця (heart), тобто з таємними почуттями та думками людини. Тобто Безіл Холлуорд хотів сказати, що його почуття не повинні стати предметом для загального розгляду та вивчення. Модальне дієслово shallнаділяє висловлення категоричністю.

Приклад розгорнутої метафори можемо простежити у діалозі:

«I'll back English women against the world, Harry,» said Lord Fermor, striking the table with his fist»

«A long engagement exhausts them, but they are capital at a steeplechase» They take things flying. I don't think Dartmoor has a chance.» [6, с. 45]. «They don't last» - (вони не тривалі) - у цьому реченні і в наступному: «A long engagement exhausts them, but they are capital at a steeplechase» (На довгих дистанціях вони швидко видихаються, але на коротких, з перешкодами, їм немає рівних) вирази взяті зі спортивного словника, де йдеться про стрибки. З цього реципієнти оригіналу і перекладу розуміють, що розмова між персонажами ведеться в доволі невимушеній, навіть дещо фривольній манері. Жінки в розмові асоціюються із скаковими конями, шлюб - із забігом, перегонами; ця розгорнута метафора підштовхує реципієнта до висновку-узагальнення: не кожний кінь може брати участь у перегонах з перепонами, бар'єрами, так не кожна жінка витримає шлюб з його складнощами та проблемами. Після прочитання діалогу у реципієнта залишається відчуття іронії, цинізму, діалог дуже дотепний.

«They say that when good Americans die they go to Paris,» chuckled Sir Thomas, who had a large wardrobe of Humour's cast-off clothes» [6, с. 51]. Вайльд використовує прийом метафори. Слово «wardrobe» викликає ряд асоціацій, у тому числі - сховище запасу одягу, гардеробу, звідки при необхідності дістається той чи інший предмет туалету. «Cast-offclothes» - обноски; цей компонент метафори викликає асоціацію неактуальності та певної застарілості. Таким чином, вираз «…alargewardrobeofHumour'scast-offclothes» говорить про те, що жарти сера Томаса застаріли і завжди однакові, і він використовує їх у міру необхідності, тобто нібито дістає із шафи.

Часто у творі зустрічається прийом алюзії - особливого різновиду метафори. Алюзія - «художньо-стильовий прийом; натяк, відсилання до певного літературного твору або історичної події, має витлумачити обізнаний і кмітливий читач» [1]. Автор не вважає за необхідне роз'яснювати, оскільки читач достатньо освічений, щоб самостійно усвідомити взаємозв'язок між обговорюваною темою у творі та згаданим фактом. «ThatTartuffehasemigratedtoEnglandandopenedashop» [6, с. 249] - використання прийому алюзії як посилання у творі на інші літературні, історичні або міфологічні факти при згадці імені Тартюфа - відомого персонажа Мольєра. Тартюф уособлює у собі лицемірну, підступну людину, яка своїми розмовами про благочестя прикриває свої пороки та гріхи. У зазначеному висловлюванні використана алюзійна метафора, а вираз «…openedashop…» викликає асоціації з поширенням будь - якого товару; у поєднанні з ім'ям Тартюфа цей вислів свідчить про розповсюдження лицемірної чесноти.

У аналізованому уривку ми бачимо, що Оскар Вайльд використовував такі лексичні елементи з конотативним значенням, як hollow, flaccid, fading, droop, wrinkled, blue-veinedта twisted, що робить атмосферу більш драматичною та надає їй візуалізації.

«Hour by hour and week by week the thing upon the canvas was growing old. It might escape the hideousness of sin, but the hideousness of age was in store for it. The cheeks would become hollow or flaccid. Yellow crow's feet would creep round the fading eyes and make them horrible. The hair would lose its brightness, the mouth would gape or droop, would be foolish or gross, as the mouths of old men are. There would be the wrinkled throat, the cold, blue-veined hands, the twisted body, that he remembered in the grandfather who had been so stern to him in his boyhood. The picture had to be concealed. There was no help for it» [6, с. 206]. Цей фрагмент, який можемо також інтерпретувати як розгорнуту метафору, демонструє ідеєю О. Вайльда, що краса втрачається з віком. Те, що колись було молодим, повним, твердим, жвавим та проворним, стає старим, виснаженим. Цей живописний опис може нагадувати нам про мотив квітів, оскільки квіти мають живу молодість, але старіння приходить швидко, і вплив старіння є нещадним до краси. Пелюстки в'януть, стебла висушуються, і кольори марніють. Ці речі завжди згадуються О. Вайльдом, оскільки вони так сильно впливають на зовнішню привабливість, красу; отже, час є нездоланною перешкодою на життєвому шляху.

Здається також, що Доріан Ґрей відчуває огиду не лише до ідеї старіння, але й до старих людей. Він нападає на них безпосередньо у рядку: «…themouthwouldgapeordroop, wouldbefoolishorgross, asthemouthsofoldmenare» [6, с. 55] - «…рот би широко відкрився або закрився, був би дурний або грубий, як роти старих чоловіків» [2, с. 54]; цей уривок розкриває той факт, чому Доріан не відчував симпатії та взагалі хоча б якоїсь емпатії до свого власного дідуся. Асоціюючи персонаж з таким жахливим описом, читач думає про значущість такого персонажа для презентації головної ідеї роману.

Серед ключових метафор виділяється портрет Доріана, який символізує його моральний розкол та ціну гріховного життя. Зміни, що відбуваються з часом в портреті, засвідчують процес виродження і морального падіння Доріана. На початку роману Доріан Ґрей є чистим, добрим молодим чоловіком, коли його знайомлять з лордом Генрі: «DorianGrayismydearestfriend, andhehasasimpleandabeautifulnature» [6, с. 16] - «Доріан Ґрей - мій найдорожчий друг, у нього проста і прекрасна натура» [2, с. 15], тим часом лорд Генрі вважає, що «Therewassomethinginhisfacethatmadeonetrusthimatonce. All the candour of youth was there, as well as all youth's passionate purity. One felt that he had kept himself unspotted from the world» [6, с. 17] - «У його обличчі було щось таке, що відразу змушувало довіряти йому. Тут була вся відвертість молодості, як і вся пристрасна чистота молодості. Один відчував, що він залишився незаплямованим від світу» [2, с. 16]. За словами Оскара Вайльда, «Itisnotmerelyinartthatthebodyisthesoul. In every sphere of life it is the beginning of things» [6, с. 38] - «Не лише в мистецтві тіло є душею. У кожній сфері життя це початок речей» [2, с. 37]. Однак у процесі свого виродження без моральних обмежень Доріан балує себе опіумними притонами та пустувальницями. Він спокушає сестру лорда Генрі Воттона, леді Гвендолен, і ставить її в таке незручне становище, що її чоловік і діти зневажають її. Він спокушає деяких молодих аристократів, таких як лорд Старвлі, єдиний син лорда Кента, і молодий герцог Пертський, сер Генрі Ештон. Отже, лорд Старвлі змушений залишити Англію із заплямованим іменем, а сер Генрі Ештон вдається до самогубства. Більшість жертв Доріана виродилися, втратили моральний облік і ведуть жалюгідне життя. Оскільки Доріан продав свою душу дияволу за вічну зовнішню красу, він вирішує позбавитися рабства моралі. Тому портрет можна розглядати як реалістичний об'єкт - моральну метафору для ілюстрації його грішної душі. Однак, оскільки Доріан насправді нехтує обмеженнями загальноприйнятої моралі, його душа відділяється від тіла після цієї демонічної клятви, що призводить до його самознищення.

Портрет, який виступає як моральна метафора Доріана Грея, несе в собі естетичні погляди Вайльда на мистецтво, спосіб життя та суспільство. Безіл Холворд, автор портрета, є художником-метафорою самого Вайльда. За допомогою цих метафор Уайльд передає своїм читачам, що якщо інтелектуал не може бути моральною людиною, не досягає інтеграції тіла та душі або не насолоджується життям у художній спосіб, він приречений на трагічний кінець. як герої його роману.

Отже, О. Вайльд активно використовує у своєму романі «Портрет Доріана Ґрея» як звичайну, так і розгорнуту метафору, вживання якої у прозових текстах є вкрай не частим. Метафоричні сполуки в романі, як правило, набувають символічного змісту і статусу. Символіка роману О. Вайльда має метафоричне походження, а метафори є оригінальними і парадоксальними. Саме парадоксальність і вишуканість авторської метафорики О. Вайльда, надають тексту роману символічності та естетизму, парадоксальності та нетривіальності, що виступають основою авторського стилю цього англійського письменника, майстра епатажу і парадоксу, і обов'язково мають бути передані в перекладі, хоча і становлять певну перекладацьку трудність.

Список використаних джерел

[1] Волков А.Р. Алюзія. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С. 21.

[2] Уайльд Оскар. Портрет Доріана Ґрея: Роман: пер. з англ. та прим. Р. Доценка. К.: Школа, 2003. 216 с.

[3] Dickey J. Metaphor as Pure Adventure. Washington, 1968. 20 р.

[4] Black E. Metaphor, simile and cognition. Cambridge: Blackwell Publishing, 1954. 150 p.

[5] Crisp P. Imagism's metaphors. Cambridge: Cambridge University Press, 1996. 346 р.

[6] Wilde. O. The Portrait of Dorian Gray. Lippincott Monthly Magazine, 1890. 224 p.

Размещено на Allbest.ru