Навчальний курс із теоретичних і практичних основ термінознавства як пропедевтичний у системі підготовки філологів - прикладних лінгвістів

Размещено на http://allbest.ru

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

Навчальний курс із теоретичних і практичних основ термінознавства як пропедевтичний у системі підготовки філологів - прикладних лінгвістів

Анотація

У статті розглянуто концепцію пропедевтичної навчальної дисципліни з теоретичних і практичних основ термінознавства, призначеної для здобувачів вищої освіти за освітньою програмою «Прикладна лінгвістика».

Відзначено, що одним із традиційних елементів у системі підготовки спеціалістів із вищою освітою є широке впровадження пропедевтичних курсів, використовуваних для адаптації студентів до умов нового освітнього простору й прослуховування власне професійно спрямованих дисциплін.

Підготовчі лінгвістичні дисципліни в цілому покликані ознайомити майбутніх філологів із базовими мовознавчими поняттями, їхніми визначеннями й практичним застосуванням, а також сформувати у здобувачів вищої освіти системне мислення, здатність синтезувати й самостійно аналізувати мовні явища.

Указано, що настановою пропедевтичної навчальної дисципліни з теоретичних і практичних основ термінознавства є підготовче ознайомлення майбутніх перекладачів науково-технічних текстів із концепцією терміна як пізнавального й лінгвального феномена, насамперед із загальними особливостями термінотворення й терміновживання, а відтак і з використанням науково-технічної термінології в межах наукового стилю сучасної української літературної мови.

Наголошено, що блок тем, що висвітлюють засади роботи перекладача з термінами конкретної галузі людських знань, репрезентують у пропедевтичній навчальній дисципліні також питання про особливості творення нових термінів за рахунок власних мовних ресурсів.

Передумовою подальшої роботи здобувачів вищої освіти в галузі прикладної лінгвістики є розуміння не тільки сутності наукового стилю й наукового тексту, але й рис, що відмежовують ці лінгвальні феномени від інших функційних стилів і текстів, визначення основних рис, функцій і мовних засобів подання наукових текстів, виявлення їхніх граматичних особливостей і под.

Ключові слова: ЗВО України, переклад, прикладна лінгвістика, науковий стиль, термінологія, філологія.

Вступ

Постановка проблеми в загальному вигляді. У контексті входження системи освіти України в європейський освітній простір вища вітчизняна освіта, і вища філологічна зокрема, перебуває в стані постійного пошуку й оновлення. Як указують дослідники, в Україні й у європейських країнах філологічна освіта відіграє важливу соціальну та загальнокультурну роль, що зумовлено підвищенням значення гуманітарних знань в умовах демократизації суспільного життя та формування відкритого суспільства [1].

Також важливим видається зауваження, що проблема модернізації вищої філологічної освіти в Україні з урахуванням викликів глобалізації та процесів євроінтеграції є особливо актуальною, оскільки філологія залишається однією із найбільш популярних спеціальностей в Україні [2].

Дослідники відзначають, що «сучасний стан філологічної освіти та науки в Україні характеризується такими особливостями, як: навчання направлене на демократизацію та гуманізацію; оновлення освітніх і галузевих стандартів; зміна цілей освіти за допомогою компетентнісного підходу; створення більш сучасних методичних інструментів; упровадження викладацьких технологій, що відповідають потребам часу; широке упровадження інформаційних технологій» [3, c. 186].

У той же час процес викладання мовознавчих дисциплін у закладах вищої освіти нашої держави має й певні напрацьовані компоненти, що є підґрунтям для формування загальних і спеціальних компетентностей майбутнього фахівця філологічного напряму.

Одним із таких традиційних елементів у системі підготовки спеціалістів із вищою освітою є широке впровадження пропедевтичних курсів, використовуваних для адаптації студентів до умов нового освітнього простору й прослуховування власне професійно спрямованих дисциплін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній лінгводидактиці теоретичні й практичні принципи викладання української мови у вищій школі для філологічних спеціальностей досліджували й методично опрацьовували, зокрема, О. Горошкіна, С. Караман, З. Бакум, О. Караман, О. Копусь [4], І. Волкова, О. Мінкова [5] та ін. Науковці підкреслюють важливість реалізації особистісного підходу в освіті філологів, що зумовлює, серед іншого, «уміння організовувати навчання на відповідних рівнях складності» [4, с. 24]. Своєю чергою, дипломовані філологи-практики, викладачі лінгвістичних дисциплін, також віддають належне пропедевтичним мовознавчим курсам, функцією яких уважають утілення принципу безперервності освіти, що реалізується шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти [6].

Як правило, підготовчі лінгвістичні дисципліни в цілому покликані ознайомити майбутніх філологів із базовими мовознавчими поняттями, їхнім визначенням і практичним застосуванням, а також сформувати у здобувачів вищої освіти системне мислення, здатність самостійно аналізувати мовні явища й синтезувати нові знання.

Формулювання мети статті. Мета пропонованої статті - висвітлити концепцію навчальної дисципліни з теоретичних і практичних основ термінознавства, призначеної для студентів освітньої програми «Прикладна лінгвістика» Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».

Виклад основного матеріалу

Як зазначають фахівці, в Україні лінгвістика не виокремлена в самостійну спеціальність/спеціалізацію, а є дисципліною, яку вивчають у межах філології, що суттєво уповільнює її розвиток як науки та звужує науковий потенціал галузі; у той же час спеціалізація 035.10 «Філологія. Прикладна лінгвістика» розкриває предметну специфіку лінгвістики, актуалізує сучасні запити науки й зорієнтовує професійну підготовку вітчизняних фахівців із прикладної лінгвістики на відповідність професійним стандартам провідних європейських країн [7, с. 160].

Дослідники виділяють чотири основних підходи до організації змісту професійної підготовки філологів (спеціальність «Філологія. Прикладна лінгвістика») у вищій школі України: лінгвістичний, перекладацький, літературознавчий і комбінований, причому більшість ЗВО застосовує комбінований підхід, тобто наповнюють зміст професійної підготовки дисциплінами різного спектра, а саме лінгвістичного, перекладацького й інформаційно-комунікативного [7, с. 162].

Очевидно, що саме перекладацькі дисципліни посідають вагоме місце в професійній підготовці здобувачів вищої освіти за освітніми програмами з прикладної лінгвістики. Це пояснюється насамперед тим, що «в умовах гуманізації та стрімкого розвитку полікультурного суспільства відбувається переосмислення культурно-ціннісних орієнтирів у вищій освіті України, що значно актуалізує потребу в підготовці фахівців, здатних до кроскультурної комунікації засобами іноземної мови в інноваційно-технологічному просторі» [3, с. 1 85].

У системі підготовки майбутніх прикладних лінгвістів, професійно орієнтованих перекладати науково-технічні тексти, уважаємо особливо важливими вступні навчальні курси, які б на початкових етапах здобуття вищої освіти забезпечували вивчення української мови в такому аспекті, який би щонайкраще окреслював майбутню професійну діяльність студента-філолога, зокрема в аспекті роботи з термінами в усіх її виявах і формах. Настановою пропедевтичної навчальної дисципліни з теоретичних і практичних основ термінознавства є підготовче ознайомлення майбутніх перекладачів науково-технічних текстів із концепцією терміна як пізнавального й лінгвального феномена, насамперед із загальними особливостями термінотворення й терміновживання, а відтак і використання науково-технічної термінології в межах наукового стилю сучасної української літературної мови.

Вітчизняні науковці слушно зауважують: «Науково-технічні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальної професійної галузі науки/техніки, становлять суттєву складову науково-технічних текстів і є складними для перекладу через їхню неоднозначність, відсутність відповідників у мові перекладу (йдеться про терміни-неологізми) і національну варіантність термінів.

Для правильного перекладу терміна важливо знати його словотвірну і морфологічну структуру та зміст позначуваного ним поняття» [8, с. 297].

Вихідними для названого курсу є питання, що мають на меті попередньо актуалізувати знання філологів-початківців щодо ролі мови в сучасному суспільстві та її нормативності, підготувавши майбутніх перекладачів науково - технічних текстів до прослуховування спеціалізованих мовознавчих навчальних дисциплін.

Крім того, здобуття спеціальних знань за обраним філологічним фахом передусім передбачає вільне володіння мовою навчання, її функційними різновидами, зокрема науковим стилем, що й зумовлює доцільність його докладного вивчення.

Підготовчий курс із теоретичних і практичних основ термінознавства насамперед формує у філологів - прикладних лінгвістів професійне розуміння того, що науковий стиль належить до книжних стилів сучасної української літературної мови, яким властиві попередня підготовленість висловлювання й переважно так звана книжна (писемна) сфера функціонування, а галузями його використання є наука, технічна діяльність, виробництво, освіта.

Передумовою подальшої роботи здобувачів вищої освіти в галузі прикладної лінгвістики є розуміння не тільки сутності наукового стилю й наукового тексту, але й особливостей, що відмежовують ці лінгвальні феномени від інших функційних стилів і текстів, визначення основних рис, функцій і мовних засобів подання наукових текстів, виявлення їхніх граматичних особливостей і под.

Майбутні перекладачі науково-технічних текстів на перших етапах здобуття вищої освіти знайомляться з основними категоріями сучасної термінознавчої науки: «термін», «термінологія», «терміносистема»; «номен»; «терміноїд». термінознавство перекладач мова лінгвістика науковий

Вивчення природи терміна, його сутності як логічного елемента спеціалізованого людського знання залишається вихідною позицією сучасного термінознавства.

Традиційними положеннями цієї галузі знань є, зокрема, те, що його основна одиниця - поняття, поняття існує об'єктивно; терміни називають поняття; поняття вибудовуються у системи понять, логічно та онтологічно структуровані.

Майбутні перекладачі наукових і технічних текстів повинні усвідомити, що «виникненню наукової термінології передує цілий ланцюг лінгвістичних та позалінгвістичних чинників, пов'язаних, з одного боку, із структурним розвитком мови, її функціональних стилів, а з другого, - розширенням суспільних функцій, проникненням її в усі сфери людської діяльності: науку і техніку, виробництво, діловодство, суспільно-політичне та культурне життя народу; станом національної науки, освіти, техніки, промисловості» [9, с. 39]. Поняття «термінологія» є одним із вихідних методологічних і теоретичних термінознавчих понять; саме термінологія як безпосереднє середовище існування кожного терміна зумовлює його сутність та істотні ознаки.

Розуміння цього сприяє насамперед формуванню в майбутніх прикладних лінгвістів вміння відрізняти в процесі навчальної й подальшої професійної перекладацької діяльності терміни від не-термінів у спеціалізованих текстах і відповідно доречно користуватися ними, оцінювати кількісний і якісних склад термінології конкретної галузі людських знань чи практичної діяльності, а також свідомо виявляти характер системних зв'язків між термінами цієї терміносукупності, що сприяє кращому виконанню безпосередніх професійних завдань перекладача науково-технічних текстів.

Блок тем, що висвітлюють засади роботи перекладача з термінами конкретної галузі людських знань, репрезентують у пропедевтичних навчальних дисциплінах також питання про особливості творення нових термінів за рахунок власних мовних ресурсів.

Майбутні фахівці з науково-технічного перекладу вже на перших етапах професійного становлення мають усвідомити, що специфіка термінотворення, що протистоїть деривації загальновживаних слів, полягає у використанні обмеженого набору моделей, що й стало одним із системотвірних чинників організації галузевих термінологій. Відтак поглибити розуміння цих процесів покликаний розгляд явищ термінологізації, детермінологізації та транстермінологізації конкретних лексичних одиниць, що належать до сфери певної науки чи техніки.

Особливої уваги в контексті перекладацької практики потребує й питання іншомовних термінів та інтернаціоналізмів у професійному мовленні фахівців і текстах конкретної сфери науки чи техніки. Незважаючи на тривалі дискусії, на сьогодні більшість мовознавців схильні вважати, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної термінології запозичених термінів не можна уникнути, тому що запозичений термін-слово, як правило, приходить разом із новим поняттям і функціонує одночасно з ним. Відтак запозичення в межах термінології можна вважати виправданими й навіть продуктивними в разі, коли вони вже увійшли до складу української мови і їх не можна замінити питомими українськими словами.

У вивченні прикладними лінгвістами особливостей термінотворення й терміновживання на увагу заслуговують і лексико-семантичні явища синонімії, омонімії та паронімії в системі термінологічної лексики. Як відомо, реалізація цих лексико-семантичних категорій у термінології має ознаки, що принципово відрізняються від цього процесу в загальновживаній лексиці.

Незважаючи на те, що всі ці явища є природними виявами розвитку мови, у термінологічній лексиці їх уважають небажаними. Навпаки, вивчення зовсім мало відомого майбутнім філологам зі шкільного курсу української мови явища гіперо-гіпонімії термінів виявиться корисним для глибшого усвідомлення мовного втілення системної організації сучасних галузевих терміносистем української мови.

Важливе місце в пропедевтичній дисципліні з теоретичних і практичних основ термінознавства посідають теми, присвячені граматичним, тобто морфологічним і синтаксичним, нормам наукового стилю сучасної української літературної мови в усній і писемній формах його реалізації.

Зважаючи на те, що правописні аспекти частин мови й пунктуаційні особливості основних синтаксичних конструкцій студенти-філологи опанували ще в шкільному курсі української мови, доцільно на рівні вищої філологічної освіти в межах пропедевтичної дисципліни основну увагу зосередити на вивченні питань, пов'язаних з особливостями використання окремих, властивих саме українському науковому стилю й терміновживанню граматичних форм самостійних і службових частин мови.

Зокрема, це такі питання, як специфіка вживання форм відмінка, числа та роду іменників, особливості використання віддієслівних іменників, слів і словосполук, що описують дійові ознаки та процесові поняття, у наукових і технічних текстах. Особливої уваги філологів - початківців також потребують такі специфічні риси українського синтаксису, як дієслівний спосіб позначання дій (процесів), уживання активних і пасивних, а також безособових конструкцій тощо.

Підсумкова частина навчального курсу з теоретичних і практичних основ термінознавства має на меті сформувати в майбутніх прикладних лінгвістів думку, що «розглядати сучасне термінознавство можна з різних позицій: стандартизації та уніфікації, створення баз даних, співпраці у міжнародних організаціях, особливості перекладу та термінів, редагування термінологічних праць» [10, с. 94]. Ця міжпредметна галузь знань ґрунтується на атрибутивних ознаках своєї основної одиниці - терміна, поєднує в собі фрагменти предметних знань, зокрема філософії, логіки, концептології, семіотики, класичної лінгвістики та інших дисциплін, однак має виразне прикладне спрямування.

Висновки

Вища філологічна в Україні перебуває в постійному пошуку більш сучасних методичних інструментів навчання й шляхів упровадження викладацьких технологій, що відповідають потребам часу, однак має й численні напрацьовані компоненти, що є підґрунтям для формування загальних і спеціальних компетентностей майбутніх фахівців. Освітня спеціалізація «Прикладна лінгвістика», яка в Україні позиціонована в межах філологічної спеціальності, у цілому спрямована на підготовку фахівців, здатних розв'язувати практичні завдання в галузі мовознавства, перекладознавства та інформаційних технологій. Незважаючи на такий інтегративний підхід, саме перекладацькі дисципліни домінують у професійній підготовці здобувачів вищої освіти за освітніми програмами з прикладної лінгвістики.

У підготовці прикладних лінгвістів, професійно орієнтованих перекладати наукові й технічні тексти, особливу вагу мають пропедевтичні навчальні курси, зокрема з теоретичних і практичних основ термінознавства. Настановою такої вступної дисципліни є підготовче ознайомлення майбутніх перекладачів науково-технічних текстів із теорією наукового стилю, концепцією терміна, особливостями термінотворення й терміновживання.

Навчальну дисципліну з теоретичних і практичних основ термінознавства можна вважати, на наш погляд, безпосереднім компонентом комплексу пропедевтичної підготовки філологів - прикладних лінгвістів, одним із напрямів роботи яких є переклад науково-технічних текстів, до вивчення спеціалізованих фахових мовознавчих курсів, таких, зокрема, як «Зіставна стилістика української та англійської мов», «Термінознавство», «Теорія та практика перекладу» тощо.

Список використаних джерел

[1 ] Харченко, І. І. (2019) Теоретичні та прикладні аспекти розвитку філологічної освіти в Україні та в країнах Європейського Союзу. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія», (38 (1)), 73-75.

[2] Стрелок, Н. В., Самелюк, А. В. & Мітькіна, Є. М. (2023) Відмінність і подібність систем вищої філологічної освіти України та європейських держав. Академічні Візії, (18). Вилучено з: https://academy-vision.org/index.php/av/article/download/220/208.

[3] Дьячкова, Я. О. & Сизенко, А. С. (2021) Новітні тенденції у викладанні мов: вища школа. International scientific and practical conference «Pedagogy, psychology and teaching methods: international experience» : conference proceedings, July 16-17, 2021, Riga, Latvia: «Baltija Publishing», 185-188.

[4] Горошкіна, О., Караман, С., Бакум З., Караман, О. & Копусь, О. (2015) Практикум з методики навчання мовознавчих дисциплін у вищій школі. О. Горошкіна & С. Караман (ред.). Київ: N. p.

[5] Волкова, І. В. & Мінкова, О. Ф. (2019) Методичні рекомендації до курсу «Методика викладання української мови у ВНЗ». Мелітополь: ФОП Однорог Т. В.

[6] Турчин, А. І. (2021) Наступність у навчанні іноземних мов студентів нелінгвістичних спеціальностей закладів вищої освіти. Франкофонія в умовах глобалізації і полікультурності світу : збірник тез ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Г натюка. Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Г натюка, 171-174.

[7] Лапшина, О., Дорофєєва, О. & Комочкова, О. (2023) Зміст професійної підготовки фахівців із прикладної лінгвістики в системі вищої освіти України. Вісник Львівського університету. Серія педагогічна, (38), 159-170.

[8] Дубічинський, В., Бондарець, О. & Терещенко, Л. (2009) Гуманізація технічної освіти. Українська термінологія і сучасність. Л. О. Симоненко (ред.). Київ: Ін-т укр. мови НАНУ, (VIII), 294-298.

[9] Симоненко, Л. О. (2018) Українське термінознавство кінця ХХ - початку ХХІ ст.: стан і перспективи розвитку. Мовознавство, (3), 39-47.

[10] Кочан, І. М. (2017) Українське термінознавство сьогодні. Studia philologica, (9), 93-101.

Размещено на Allbest.ru