Дослідження перекладацьких трансформацій в українському перекладознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження перекладацьких трансформацій в українському перекладознавстві

Матвійчук Олена Володимирівна

магістр Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій

Сітко Алла Василівна канд. філол. наук, доцент,

доцент кафедри англійської філології і перекладу

Національний авіаційний університет

Анотація

У статті подано аналіз ключових підходів до виокремлення та класифікації перекладацьких трансформацій. У розвідці визначено перекладацькі трансформації як прийоми, які стають в нагоді перекладачеві. Перекладацькі трансформації використовують через частково спільні чи відмінні риси англійської та української мов.

Ключові слова: перекладацькі трансформації, перекладознавство, аналіз тексту, культурна адаптація, еквівалентність.

Проблема адекватного перекладу на сьогодні є однією з найбільш актуальних у галузі перекладознавства та потребує детального дослідження. Відомо, що процес перекладу є не просто заміною елементів однієї мови елементами іншої мови, адже це складний процес, який містить в собі ряд труднощів. Одним із завдань сучасного перекладознавства як науки, є встановлення принципів декодування та кодування вербального матеріалу при переході від однієї мовної картини світу до іншої [6, c. 199].

Перекладацькі трансформації здійснюються для того, щоб перекладений текст якомога точніше передавав всю інформацію, що міститься в тексті оригіналу, з дотриманням відповідних мовних правил.

Трансформації можуть комбінуватися одна з одною і можуть набувати форми комплексних трансформацій. Між різними типами трансформацій немає перепон, одна й та сама трансформація може бути віднесена до різних типів, іноді в суперечливих ситуаціях. Одні й ті ж трансформації можна класифікувати за різними типами.

Незважаючи на відносну молодість теорії перекладу та перекладознавства як дисципліни, наразі існує велика кількість робіт, присвячених перекладацьким трансформаціям. Так, проблематикою перекладацьких трансформацій цікавилися Р.П. Зорівчак, В.І. Карабан, І.В. Корунець, В.В. Коптілов, А.В. Мамрак, А.В. Сітко, О.В. Петрашик та інші. Це не дивно, оскільки ця тема є однією з центральних, а вдале опанування нею має вирішальне значення в роботі будь-якого перекладача.

Основним поняттям у теорії перекладу є еквівалентність. Коли визначають, що іншомовна фраза та її переклад еквівалентні, мають на увазі насамперед семантичну еквівалентність, тобто асоціацію з тим самим суб'єктивним станом. Розрізняють два види семантичної еквівалентності: конститутивну та негативну. Оскільки переклад співвідноситься зі значенням, яке є одним із семантичних компонентів мовної одиниці, можна констатувати, що семантична еквівалентність досягається наявністю в текстах одного і того ж значення. У цьому випадку тексти перебувають у відношенні конститутивної семантичної еквівалентності. Другий тип семантичної еквівалентності називається декларативним і стосується явища мовної вибірковості. Його суть полягає в тому, що один і той самий об'єкт або один і той самий стан об'єкта може бути описаний з урахуванням різних позицій та різних ознак. Порівняно з компонентним рівнем семантичної еквівалентності, в межах денотативної еквівалентності виявляють семантичну відмінність між текстом оригіналу і текстом перекладу. У такому випадку, співвідношення еквівалентності грунтується на прирівнюванні різних компонентів, але які співвідносяться з однією і тією ж предметною ситуацією [4].

З вищесказаного випливає, що для досягнення семантичної еквівалентності необхідно застосувати різні перекладацькі перетворення, так звані трансформації або заміни. На рівні компонентної еквівалентності найчастіше застосовуються трансформації, які змінюють граматичну структуру мовленнєвого витвору. На рівні денотативної еквівалентності обов'язковим є використання більш складних лексико-граматичних трансформацій, що призводить до зміни у семантичній структурі висловлювання.

Перекладацька трансформація - це різновид значних і незначних змін у структурній формі мовної одиниці, що здійснюються з метою досягнення вірності та точності перекладу. Перекладацька трансформація застосовується тоді, коли перетворення деяких семантичних мовних одиниць мови оригіналу є неможливим, або через експертну оцінку, або через несумісність виражальних мовних засобів.

Перекладацька трансформація застосовується тоді, коли неможливо перетворити смислові мовні одиниці мови оригіналу або зберегти засоби вираження смислових мовних одиниць з метою максимального збереження стилю мови оригіналу [2]. Очевидно, що не всі смислові одиниці потребують структурних перетворень у процесі перекладу, а значна частина з них може бути передана мовою перекладу без будь якого втручання до форми, змісту і структури вихідного тексту, тобто без змін або з незначними змінами.

Відтак, перекладацька трансформація - це прийом, який може бути використаний професіоналами, у тому випадку, коли певні одиниці не мають мовного/граматичного еквівалента або не можуть бути використані в певному контексті. Перекладацькі трансформації допомагають досягти еквівалентності перекладу та подолати розбіжності між мовами оригіналу та перекладу.

У сучасному перекладознавстві залежно від характеру мовних одиниць цільової мови, перекладацькі трансформації поділяють на лексичні, граматичні та лексико-граматичні (коли трансформація зачіпає як лексичне, так і граматичне значення одиниці).

Перекладацькі трансформації зачіпають як лексичні, семантичні, так і граматичні одиниці мови оригіналу, або здійснюють перехід від лексичних до граматичних одиниць чи навпаки).

Аналізуючи класифікацію перекладацьких трансформацій, варто зазначити, що фахівці в галузі теорії перекладу досі не знайшли спільного компромісу як щодо визначення самого поняття «трансформація», так і щодо єдиної класифікації цих перекладацьких прийомів. Як наслідок, на сьогодні науковцями запропоновано значну кількість класифікацій, які більшою чи меншою мірою відрізняються одна від одної.

Так, О.В. Петрашик використовує таку класифікацію перекладацьких трансформацій: перекладацька транскрипція та транслітерація, калькування та лексико-семантичні заміни: конкретизація, генералізація. До граматичних трансформацій у поданій класифікації включаються такі морфологічні та синтаксичні трансформації: синтаксична еквівалентність (прямий переклад), - поділ речення на частини, злиття речень, граматичні заміни [5].

Проте, більшість вітчизняних учених класифікують перекладацькі трансформації на три типи: граматичні, лексичні та лексико-граматичні (комбіновані) [1; 2; 3; 4]. До лексичних трансформацій відносять транскрипцію, транслітерацію, калькування, лексико-семантичні заміни (генералізація, конкретизація та модуляція). Під час перекладу до лексичних елементів мови оригіналу вносяться певні зміни з метою адекватної передачі їх семантичних, стилістичних та прагматичних характеристик, а також з урахуванням норм мови перекладу та мовних традицій країни перекладу.

У межах граматичних виокремлюють синтаксичне уподібнення, прямий переклад, членування речення, об'єднання речень та граматичні заміни. У якості комплексних трансформацій подаються антонімічних переклад (який у класифікації В.І. Карабана має кілька видів [1]), переміщення, вилучення, додавання, компенсація втрат при перекладі та експлікація [1; 4].

Аналіз теоретичних праць підтвердив недостатню дослідженість граматичних характеристик художнього мовлення. Тому погоджуємося з думкою А. Сітко про те, що «у перекладознавчих розвідках, навіть тих, що висвітлюють лінгвістичні аспекти перекладу, зосереджено увагу на проблемах відтворення лише окремих синтаксичних явищ, у той час як найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний саме з розумінням синтаксичної структури та комунікативної семантики речень» [7, с. 8].

Граматичні трансформації можуть бути повними або частковими, залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або лише частково. У багатьох випадках ці процеси також супроводжуються заміною частин мови.

Слід зазначити, що використання перекладацьких трансформацій в основному визначається двома основними чинниками: об'єктивними та суб'єктивними. Перетворення, які залежать від об'єктивних факторів, в основному пов'язані з культурними відмінностями, які існують між двома мовами. Суб'єктивні причини включають брак часу в процесі перекладу та особистий стиль перекладача. Варто також додати, що існує дві умови для конверсії. Одна з них базується на стабільній міжмовній відповідності, а інша - на контексті. Так, основними факторами, які впливають на використання трансформацій на граматичному рівні, є: синтаксична функція речення, його лексичне наповнення, семантична структура, контекст речення а також експресивно-стилістична функція речення. Перекладацькі трансформації варто використовувати тоді, коли неможливо змінити семантику мовної одиниці вихідної мови або коли спосіб вираження семантичних мовних одиниць зберігається з метою максимального збереження стилю вихідної мови.

Оскільки метою перекладу, є «не приганяння тексту під чиєсь сприйняття, а збереження змісту, функцій, стильових, стилістичних, комунікативних і художніх цінностей оригіналу. І якщо ця мета буде досягнута, то й сприйняття перекладу в мовному середовищі перекладу буде відносно рівним сприйняттю оригіналу в мовному середовищі оригіналу» [8, с. 274]. Отже, головне завдання перекладача під час здійснення перекладу полягає у досягненні семантичної еквівалентності тексту оригіналу та тексту перекладу. Для виконання цього завдання необхідно застосовувати різноманітні перекладацькі перетворення, а на рівні компонентної еквівалентності - трансформації. Причина, що викликає потребу у використанні трансформацій випливає з того, що кожна мова має свою власну, своєрідну структуру, і цей чинник необхідно враховувати під час перекладу.

Список використаних джерел

[1] Карабан В. І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську. [укр./англ.]: навч. посіб. для ВНЗ. Вінниця: Нова Книга, 2003. 605 с.

[2] Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. Київ: Юніверс, 2003. 164 с.

[3] Корунець І. В. Вступ до перекладознавства. [англ./укр.]. Вінниця: Нова Книга, 2008. 512c.

[4] Мамрак А.В. Вступ до теорії перекладу. К.: Центр учбової літератури, 2009. 304 с.

[5] Петрашик О.В. Основні причини зміни структури речення при перекладі.

Філологічні науки. № 6. Актуальні проблеми перекладу.

Національний технічний університет України «КПІ». Вилучено з: http://www.rusnauka.com/4_NIC_2016/Philologia/6_206949.doc.htm

[6] Сітко А.В. Використання результатів контрастивних досліджень у перекладознавстві. Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. - Вип. 116. - С. 199-203.

[7] Сітко А.В. Відтворення комунікативної семантики англійських інтерогативних конструкцій у перекладі: автореф.... канд. філол. наук: 10.02.16. Одеса, 2011. 19 с.

[8] Сітко А.В. Проблема відтворення граматичної семантики інтерогативів засобами цільової мови. Проблеми семантики, прагматики та когнітивноїлінгвістики: зб. наук. праць / відп. ред. Н.М. Корбозерова. К.: Логос, 2012. Вип. 22. С. 267-274.

Размещено на Allbest.ru