Емотивний компонент у структурі англійського ад’єктивного емосемізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Емотивний компонент у структурі англійського ад'єктивного емосемізму

Мельничук Наталія Олександрівна

кандидат філологічних наук, асистент кафедри іноземних мов для природничих факультетів

асистент кафедри іноземних мов для природничих факультетів

Україна

Анотація

Лексичне значення слова є цілісним і комплексним явищем, яке базується на відображенні у свідомості індивіда об'єктивної дійсності. Завдяки лексичному значенню людина має змогу розуміти слово та вживати його у мовленні. При дослідженні функціонування емотивних ад'єктивів в англійській мові виникає необхідність детального вивчення їхньої внутрішньої форми, яка базується на емотивному компоненті та відображається за допомогою їхніх лексичних значень.

Ключові слова: емотивність, оцінність, експресивність, конотація, денотативний компонент.

Проблема співвідношення компонентів лексичного значення слова є частково вирішеною у сучасній лінгвістичній парадигмі. Різноманітні визначення лексичного значення слова дещо різняться, однак загальним принципом є те, що вони описують це явище як реалізацію поняття засобами мовної системи. Зокрема, О.Г. Беляєвська [1] стверджує, що лексичне значення слова - це система, яка складається з елементів різного ступеня складності, що виступають у нерозривній єдності та визначаються семантикою, прагматикою та синтактикою слова.

В.В. Левицький зазначає, що такі поняття, як семантика, прагматика та синтактика можуть бути об'єднані за формулою „знання про сукупність можливих уживань у мовній та немовній ситуації”, тому науковець пропонує наступне визначення лексичного значення слова: „...значення - це набуті шляхом досвіду (у процесі діяльності) знання про сукупність мовних і немовних ситуацій, в яких може вживатися слово” [2]. На відміну від понять, які є загальними для різних мов, лексичне значення слова формується в умовах конкретних словесних зв'язків мови, а тому, як і вся її лексика, є національно - специфічним. Особливістю його є і те, що воно може не збігатися з поняттям, до якого відноситься за обсягом чи змістом [3].

Лексичне значення слова тісно пов'язане з граматичним залежно від частини мови, до якої воно належить, а тому кожна з них має свої семантичні особливості. Крім лексичного та граматичного значень, деякі лінгвісти в окрему категорію виокремлюють і фонетичне значення слова, яке визначається як символічне значення звуків. Таким чином, внутрішня форма слова, тобто його значення, становить складну структуру, яка називається семантичною структурою слова чи структурою лексичного значення слова та містить у собі низку складових. лексичний слово емотивний ад'єктив

В.І. Шаховський [4] включає у модель лексичної семантики слова три або два макрокомпоненти: денотативний (логіко-предметний), конотативний і функціонально-стилістичний чи, відповідно, денотативний та функціонально- стилістичний.

На думку О.Г. Беляєвської [1], основою лексичного значення є предметна співвіднесеність, яка формує його дійсний зміст та є здатністю слова позначати предмети та явища об'єктивної дійсності, а тому лексичне значення слова повинно містити три основні компоненти: дійсний зміст (який включає денотативний і сигніфікативний аспекти), конотативний і прагматичний аспекти.

З.Д. Попова та Й.А. Стернін вважають, що „у значенні слова виокремлюється предметно-логічна частина, яка відповідає поняттю, та додаткова, конотативна частина, що відображає загальні суб'єктивні моменти людського сприйняття поняття та його найменування” [5]. Це розуміння характеризує денотативний компонент як „центральне значення лінгвістичної форми” [5], що є частиною лексичного значення слова, яка повністю покриває його логіко-предметний зміст (позначення предметів і понять, спільних для всіх носіїв мови) та протиставляється конотації.

За своєю структурою конотативний аспект значення слова є досить складним, а тому в його рамках лінгвісти виділяють різноманітні компоненти: емотивний, стилістичний; експресивний, емоційний, оцінний, інтенсивний, образний. Л.М. Васильєв [6] визначає конотацію як результат логічно розчленованого відображення дійсності, що пов'язаний з чуттєво-ситуативним мисленням, та зараховує до його складу експресивно-образний, емоційно- образний, емоційно-оцінний та модально-оцінний зміст. Крім того, деякі науковці називають у рамках конотації прагматичний, національний, ідеологічний і культурологічний компоненти, а тому говорять про додаткові її відтінки, зумовлені соціальними, культурними та ситуаційними аспектами комунікації.

Структурні елементи конотації виконують певні функції у мовленні: емотивність відображає емоційне переживання певного явища суб'єктом, експресивність має здатність підсилювати вплив на адресата мовлення, оцінність відповідає за позитивну чи негативну реакцію мовця, стилістичний елемент має за мету виявити належність слова до певної сфери спілкування, інтенсивність відповідає за ступінь прояву певної ознаки об'єкта.

Емотивно-оцінне ставлення мовця до об'єкта є одним із смислових компонентів конотації, що доповнює раціональну оцінку, адже у системі лексичних засобів є велика кількість одиниць, семантика яких є наслідком взаємодії у слові чуттєвого та раціонального, номінативних і стилістичних (оцінних) компонентів. Таким чином, конотація як частина лексичного значення тісно взаємодіє з екстралінгвістичними чинниками, адже всі додаткові семантичні, стилістичні чи прагматичні відтінки значення слова будуються саме на її основі.

Денотативний і конотативний макрокомпоненти у структурі семантики слова тісно пов'язані між собою: денотація відображає основні понятійні ознаки номіната, а конотація відповідає за їхню оцінку та емоційне ставлення мовця до них, що забезпечує досягнення сукупного прагматичного ефекту в мовленні. Таким чином, і денотативний, і конотативний аспект значення слова взаємодіють з прагматичним, адже мають спільну функцію - характеризують учасників комунікації та їхнє ставлення до об'єкта. І навіть маючи диференційні ознаки, компоненти цих категорій інтегровані у структурі лексичного значення слова. Зупинимося детальніше на розгляді основних характеристик одного з компонентів конотації - емотивного, адже саме він співвідноситься зі сферою емоційно-чуттєвого сприйняття індивіда та є „семантичним стрижнем конотації” [4].

Емотивний компонент є результатом відображення емоцій у процесі їхньої вербалізації та семантизації, який, на думку деяких лінгвіств [7], слугує для індивідуального вираження емоційної оцінки об'єктів світу. Основним структурним елементом емотивного компонента є сема емотивності або емосема, поняття якої було введено у лінгвістичну термінологію В.І. Шаховським [4], що визначив її як окремий вид семи, який співвідноситься з емоціями мовця. У семантиці слова сема емотивності є сукупністю конкретної семантичної ознаки „емоція” та певного її конкретизатора (наприклад „любов”, „ненависть” тощо), що здатна відображати емоційний процес як щодо мовця, так і щодо слухача чи навіть когось стороннього.

Розглядаючи місце емосеми у структурі лексичного значення слова, більшість науковців погоджується, що вона є компонентом конотації та лише супроводжує денотативний компонент. Проте необхідно зазначити, що сема емотивності може бути і в денотативному макрокомпоненті, наприклад, при відображенні емоцій як об'єктивно існуючої реальності у мові та мовленні.

Позиція емосеми у семній структурі слова визначає її статус і характер маніфестації емотивних значень слів, виконуючи функцію визначального фактору та беручи безпосередню участь у вираженні емоцій у семантиці слова. Саме це формує її визначальну роль при дослідженні та детальному описі емотивного пласту лексики.

Доведено, що семи емотивності можуть вступати у різноманітні взаємовідносини з денотативними семами: в адгерентних контекстах денотативні семи можуть набувати іншої референтної співвіднесеності, що спричинює розширення семантики слова внаслідок появи у ньому емосем. У зв'язку з цим у нього з'являється нове, додаткове емотивне значення: „достатньо наявності у значенні мовної одиниці хоча б однієї емосеми, навіть прихованої, щоб ця одиниця in potentia мала можливість коли-небудь її реалізувати” [4]. У процесі вивчення семи емотивності у лексико-семантичній структурі слова виникає необхідність з'ясування статусу його емотивного значення, яке базується на емосемі та визначається як „облігаторний семантичний зміст, що повністю збігається з лексичним значенням слова та слугує тільки для вираження емоційного стану чи ставлення (без його називання у слові) до світу. Денотатами емотивного значення є соціологізовані емоції мовців (типологізовані емоційні ситуації спілкування)” [4]. Емотивні значення варіативно відображаються у лексичній семантиці, виникаючи на різних мовних і мовленнєвих рівнях у вигляді спеціалізованих семантичних компонентів, притаманних цим рівням, та містять основну інформацію про емоції людини. Тобто, обов'язковою умовою функціонування емотивного значення є наявність у ньому семи емотивності, а звідси - чітко вираженого емотивного змісту.

При дослідженні сутності емотивного значення необхідно акцентувати, що воно вагомо відрізняється від емотивної забарвленості, хоч ці поняття досить часто ототожнюють. У сучасній лінгвістичній науці емотивну забарвленість визначають як суб'єктивний компонент висловлення, що входить в об'єктивний план висловлювання та є складовим елементом його семантики. Щодо відмінностей між поняттями емотивного значення та емотивної забарвленості, то можна навести конкретні приклади: англійські прикметники з емотивним значенням (terrible, wonderful, delightful), які є вираженням емоційного враження від предмета думки, та емоційно забарвлені прикметники (two-faced, pigheaded, barbarous), які мають оцінний елемент, породжений смисловим змістом слова. Звідси випливає, що емотивне забарвлення є способом вираження особистої емоційної реакції мовця на висловлювання, що є властивістю мовлення, тоді як емотивне значення є суто мовною властивістю слова. Цікавим є те, що за присутності у висловлюванні хоча б одного слова з емотивним значенням, воно беззаперечно стає емоційно-забарвленим, отримуючи необхідний емотивний заряд та певну оцінку. Отже, емотивне значення вказує на безпосереднє вираження словом певної емоції та оцінки, у той час як емоційно-забарвлені прикметники розкривають свій емоційно-оцінний смисловий зміст залежно від оточення, в якому вони перебувають.

Таким чином, емотивне значення тісно пов'язано з власне категорією емотивності, яка „без сумніву є функціонально-семантичною категорією, адже відповідає всім її ознакам”. В.І. Шаховський [4] розглядає категорію емотивності на рівні лексико-семантичного поля, виокремлення якого підтверджує системний статус емосемізмів, що здійснюють у межах цього поля свою емотивну функцію, яка реалізується за допомогою емотивного коду „як лінгвістичної універсалії, що природно формується у кожній мові на основі певного набору засобів, серед яких є експресиви та емотиви всіх рівнів - від фонологічних до структурних”.

Таким чином, емотивний компонент є невід'ємною частиною функціонально-семантичної категорії емотивності, яка є базовою для формування лексико-семантичного поля емотивних прикметників в англійській мові та виконує функцію вираження почуттів носія мови, що виникають на основі впливу навколишнього середовища. Основним структурним елементом емотивного компонента є сема емотивності, або емосема. Позиція емосеми у семній структурі ад'єктивного емосемізму визначає її статус і характер маніфестації емотивних значень слів, виконуючи функцію визначального фактора та беручи безпосередню участь у вираженні емоцій у семантиці емотивного прикметника.

Список використаних джерел

1. Беляевская, Е. Г. (2016). Семантика слова. Киев: Высшая школа.

2. Левицкий, В. В. (2006). Семасиология (с. 68-69). Винница: Нова книга.

3. Арнольд, И. В. (2014). Лексикология современного английского языка (с. 55-58). Москва: ФЛИНТА.

4. Шаховский, В. И. (2012) Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка (с. 25-98). Москва: ЛКИ.

5. Попова, З. Д. (2014). Лексическая система языка: Внутренняя организация, категориальный аппарат и приемы описания (с. 27-45). Москва: ЛИБРОКОМ.

6. Васильев, Л. М. (2012). Современная лингвистическая семантика (с. 91 -95). Москва: ЛИБРОКОМ.

7. Гамзюк, М. В. (2000). Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць. Київ: Видавничий центр КДЛУ.

Размещено на Allbest.ru