Ремарка як засіб конструювання національного характеру у драматичному творі І. Багряного "Розгром"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ремарка як засіб конструювання національного характеру у драматичному творі І. Багряного "Розгром"

Семак Оксана Іванівна

кадид. філол. наук, доцент кафедри іноземних мов і перекладу Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

У драматичних творах першої половини ХХ ст. ремарка змінює свою природу, стаючи засобом увиразнення найтиповіших сутнісних засад характерів персонажів. Внаслідок функціональних змін ремарки, яка, крім описово-інформаційної, відіграє роль засобу поглибленого розкриття сутнісних особливостей (почуттів, переживань) героїв твору, розширюється обсяг драматичного характеру. Змістове наповнення ремарки ідеями становлення людини як представника своєї нації, індивідуальної свободи особистості, національної гідності, сильної особистості, які гостро відчувалися письменниками у діаспорі, створює умови об'єктивного розкриття характерів у їх авторському задумі. Завдяки ремарці, яка слугує засобом вираження авторського концепту, національний характер у творах І. Багряного, підноситься до символу незнищенності українського народу.

Драматургія української діаспори першої половини ХХ ст. означена новаторським підходом митців до проблеми характеру, який "набуває художньо-філософської складності". Спільною для більшості драматургів стає тенденція зображення сильної позитивної особистості. Очевидно, таким чином драматурги в конкретних характерах втілюють власні внутрішні переживання, у яких присутні елементи надії та віри у певну перспективу людської долі, життя нації в цілому. І, як влучно зауважує Ю.Шерех, в осередку уваги українських авторів стоїть "весь час позитивне: шукання позитивних ідеалів, позитивних героїв, позитивних типів. Це поза всяким сумнівом можна вважати за ознаку духовного здоров'я" [1, с.222]. На нашу думку, саме тому у драматичних творах І. Багряного ми зустрічаємо самодостатню жіночу постать, яка для емігрантів є символом рідної землі.

Крім традиційної службової ролі ремарки, спостерігається тенденція її використання для більш повної характеристики персонажів твору. При цьому ремарка виступає як авторське слово, що визначає ідейно-естетичну спрямованість твору чи налаштовує читача на сприйняття центрального образу твору у повісті-вертепі І. Багряного "Розгром". Через розгорнуту ремарку автор підносить головну героїню до символу цілого покоління, до морально - етичного ідеалу. В експозиції до першої дії ремарка виконує функцію ретроспекції, коли автор повідомляє про загибель Ольги: ".З простреленим чолом, гола, заморожена і так виставлена на позорище, стоїть вона як мармурова статуя, посеред великої площі, гордо закинувши голову в небо.дивиться в нього великими скляними очима, мовби позиваючи самого Бога, кидаючи йому розпучливо-зухвалий виклик.

Поругана і все ж таки незаймано-прекрасна в своїй божественній вроді і в своїй незрівнянній гордості, скована жорстоким холодом і все ж динамічна, обернена в кричущу емблему, в символ, в апотеозу безоглядної мужньости, гордости і зневаги" [2, с.7]. Ремарки не лише характеризують двох головних персонажів - українку Ольгу та німецького офіцера Матіса, але й "означують те авторське сприйняття ззовні, яке ніби розпочинає висловлювання героїв, і тим створюють ситуативний контекст для репліки" [3, с.254]. Починаючи із експозиції, у всіх подальших ремарках автор підкреслюватиме моральну вищість Ольги над завойовниками. Вже під час першої зустрічі з Матісом Ольга дивилась "на нього привітно. і в той же час насмішкувато. Так, як старші дивляться на менших. Хоч було їй щонайбільше - 27-28 років. Крапельки дощу мерехтіли їй на віях, на бровах. Шляхетне, аристократичне обличчя - обличчя гордої, високоосвіченої людини, що звикла командувати - було трохи бліде, від того великі очі були ще виразніші, а ніздрі пристрасно роздималися від внутрішньої затаманої бурі" [2, с.26]. Щоб відтінити внутрішні переживання Ольги, в авторських ремарках постійно наголошується на убивчому спокої, підкресленій ввічливості Ольги. Емоційний стан німецького офіцера виявляється через орудування стеком - він то сповільнює, то прискорює свій рух в руках Матіса. Про виграний Ольгою перший словесний двобій говорить авторська ремарка: "Стек враз перестав рухатись. Матіс витріщив очі, змішався, так ніби йому з усієї сили ударили в обличчя" [2, с.32]. Протягом всього твору зовнішній спокій жодного разу не зрадить Ольгу, хоча вона не раз переживатиме напружені ситуації, і саме авторська ремарка щоразу вказуватиме на жорстоку внутрішню боротьбу, величезну силу волі героїні. Ремарка утворює підтекст, який розкриває душевні переживання героїв, докладно описує думки, почуття Ольги, які створюють дисонанс із зовнішньою дією. Засобом психологічного характеротворення стає опис жестів Ольги. Вони формують у читача цілісний образ героїні, підкреслюють ті риси, на яких найбільше хоче наголосити І. Багряний - інтелігентність, аристократизм, сила волі. Для письменника важливо протиставити багатий внутрішній світ Ольги, мотивацію її вчинків загарбницькій ідеології Матіса та його помічників. Ремарки доповнюють репліку Ольги про характер її боротьби з ворогом: "В кожнім разі я не збираюся бути ані долметчером, ані Марусею Богуславкою, ані навіть тією Султаншою Роксоляною. (та й засміялась) - Я не можу їм тепер оголосити війну збройно, але зате я оголошую війну іншу, якої ніякими гарматами не виграєш. Це йому не з пукавки стріляти і не стеком хвиськати" [2, с.60]. Дисонує із вчинками ворогів і гра Ольги на фортепіано, передана у ремарках, які є продовженням психічного стану героїні. Уникаючи відповіді, вона торкається інструмента і награє мелодії, які краще за слова передають її незламність і вищість.

Послуговуючись ремаркою, автор довершує образ Матіса. Зокрема, гра в шахи з Ольгою супроводжується авторськими ремарками, які відтворюють градацію почуттів німецького офіцера: "Матіс лише засопів... Червоний і напружений, і затятий вид його - це символ зачепленої сліпої амбіції" [2, с.80], "Матіс несподівано визвірився, втративши рівновагу від нервування", "Матіс вже люто, брутально" [3, с.81 ]. Шахова партія, яку виграла Ольга, завершується вибухом гніву Матіса: "Матіс втратив панування над собою. Осатанів. Враз схопився, перекинув стіл і вихопив пістоля" [2, с.85].

Авторське втручання І. Багряного в драматичну дію через ремарку- коментар є виявом загальної авторської стратегії. "Спираючись на власний багатий подіями й трагізмом досвід, автор грунтує свою антропоцентричну історіософську систему на ідеї сильної особистості - ідеалізованому, взірцевому образі народного героя - воїна-месника, владаря, мудреця, пророка й творця. Придатність на цей статус включає зв'язок зі старою елітою, індивідуалістичну самодостатність, єдність із природою, наполегливість, активність, вірність своїм моральним нормам, силу віри й любові до "своїх" людей. У стратегії автора це відбивається в концепції "сильного автора" (Г. Блум) - пріорітеті авторського задуму в усіх аспектах створення художнього тексту" [4, с.149]. ремарка коментар трагізм

Нове трактування характерів драматургії змінює фукцію такого елемента драми, як ремарка. Крім традиційної службової частини драми, ремарка стає засобом типізації характеру, мотивує вчинки персонажів. У повісті-вертепі "Розгром" І. Багряного ремарка перетворюється на епічний відступ, що несе авторську оцінку головних характерів п'єси, підносячи їх до символу незнищенності духу українців. Вона також сприяє розкриттю багатовимірності внутрішнього світу героїв.

Список використаних джерел

1. Шерех, Ю.В. (1998). Пороги і Запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології: в 3 т. Харків: Фоліо. Т.1.

2. Багряний, І.П. (1948). Розгром: Б.м. : Прометей.

3. Малютіна, Н.П. (2006). Українська драматургія кінця ХІХ - початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки. Одеса: Астропринт

4. Балаклицький, М.А.(2005) "Нова релігійність"Івана Багряного. К: Смолоскип, 2005.

Размещено на Allbest.ru