Особливості військової риторики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості військової риторики

Андріянова О.Я. канд. філол. наук, доцент, професор кафедри гуманітарних наук Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Сьогодні слово - це зброя, сила й міць якої визнавалася й визнається провідними воєначальниками, політиками.

Військова професія реалізується у підготовці й веденні військових дій. А ці дії, беззаперечно, пов'язані з підвищеною мовною відповідальністю у службово-бойовій діяльності військовослужбовців. Адже мова - основний засіб спілкування особи. Кожній сфері діяльності притаманний певний тип риторики, спрямований для оптимального впливу (переважно мовного) на аудиторію з урахуванням її особливостей. У загальній риториці серед інших родів виокремлюють військове красномовство. Виняткової актуальності набуває військова риторика саме сьогодні, у складних умовах воєнного часу, коли від правильно доведеного наказу залежать успіх операції, життя людей.

Військове красномовство з'явилося ще на зорі людської цивілізації. Скажімо, герої твору «Іліада», автором якого вважають Гомера - легендарного давньогрецького поета, поєднують у собі військові чесноти (відвага, хоробрість) з даром ораторського слова. У поемі вживані переконувальні промови, які звучать на військових радах, і надихальні, що мали на меті мобілізацію чуттєво-емоційної сфери воїна. Великі полководці Стародавньої Греції та Риму були водночас і великими військовими ораторами.

Вітчизняна військова риторика має глибоке коріння. Риторичну майстерність проповідників дохристиянської епохи прослідковуємо у «Велесовій книзі». У давньоруському війську не існувало поділу щодо мовленнєвих функцій духовенства та військового командування. Ми не знаходимо даних про те, що священнослужителі супроводжували військо в поході. Руські князі об'єднували функції духовних і військових ораторів. Руські князі та воєводи неодмінно звертались до своїх дружин перед виступом у похід, перед початком битви. «Слово о полку Ігоревім» містить промову Ігоря Святославовича перед вирішальною битвою з половцями. «Повість минулих літ» донесла до наших днів промову Святослава Ігоровича до дружинників. Кращі ідеї риторики розвивали митрополит Макарій, Іоаникій Галятовський, Йосип Кононович-Горбацький, Стефан Калиновський, Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Іван Ризький.

Українське військове красномовство фрагментарно представлене в ораторській спадщині часів національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття, коли хід військових подій залежить від сили вагомого слова. У зв'язку з тим, що джерельна база дійшла до нашого часу з великими втратами (через бездержавність України та й свідоме нищення й пограбування пам'яток історії), опираємось на широковідомі та малознані документи часів козацької України кінця ХУІІ століття (зазивні універсали Богдана Хмельницького, промова Б. Хмельницького на Переяславській Раді 18.01.1 654 р., стислі промови І. Виговського 17.01.1654 р.).

Військова риторика представлена і в творчій спадщині, документах, мемуарах провідних військових діячів періоду визвольних змагань 1917-1921 рр. (із виступу Симона Петлюри під час урочистостей з приводу проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР, 22 січня 1919 року; промова Гетьмана Павла Скоропадського на ІІ делегатському з'їзді української громади в Берліні (30 серпня 1942 р. тощо)).

Кращими взірцями ораторської майстерності сьогодні можемо вважати промови Президента України Володимира Зеленського. Скажімо, звернення 3 червня 2022 р, яке вийшло на 100-й день повномасштабної війни. У ньому Зеленський згадав слова, які українці вивчили за останні місяці: «Байрактар», «Гарпун», «Старлінк», «ленд-ліз». Страшні слова -- «фільтрація», «депортація», «килимові бомбардування». Смішні -- «друга армія світу», вражаючі -- «тракторні війська». І, звичайно, такі бажані -- «мир» і «перемога».

Сучасна наукова та методична література, опираючись на досвід попередніх риторів, систематизує за різними властивостями роди красномовства, серед них і військове. На думку Н.А. Колотілової, цей вид красномовства перегукується, з одного боку, з політичним, оскільки політика та дипломатія передують війні, а з іншого - з юридичним, діловим та навіть канцелярським [1].

Проте, на нашу думку, військова риторика - це особливий вид риторики і має певні особливості.

По-перше, мовлення в професійній діяльності певних категорій військовослужбовців сягає понад половини загальної практичної діяльності.

По-друге, мовне спілкування в умовах воєнного та мирного часу суттєво відрізняються, що не є притаманним для жодного іншого роду риторики.

По-третє, у військових мовних комунікаціях переважають усні жанри, для яких характерні розмовні конструкції.

У науковій літературі існує кілька визначень військової риторики.

Ч. Далецький дає таку дефініцію: «Військова риторика - це спеціалізована мовна культура військово-професійного середовища, спрямована на освоєння військової культури, адаптацію нових поколінь до незвичних умов життя і діяльності військовослужбовців за допомогою особливих технологій мовного впливу на комунікативному й поведінковому рівнях; це частина загальної риторики, науки про правила побудови мови, системи найзагальніших вимог до мови і мовної поведінки; це система знань, навичок і вмінь комунікації за допомогою мови у промові і вербальний вплив на військовослужбовців» [2].

«Військова риторика, - на думку Т. А. Чернишової, - це наука про красномовство у військовій сфері життя суспільства з метою організувати і здійснити захист держави від зовнішньої агресії» [3]. Таке визначення, на нашу думку, є більш доцільним.

Історично склалася велика різноманітність жанрів, властивих мові військових: накази, прокламації, військові приписи (інструкція та статути), словесні повчання, настанови солдатам, звернення до війська і населення, промова-наказ, інструктивна промова; виступ на військово-політичну тему, промова-заклик.

Військова риторика об'єднує систему правил побудови мовного впливу, що реалізуються не тільки як суто технічні вимоги до комунікативних якостей мовлення: стислості, точності, сили голосу тощо, але й більш загальних підходів до відповідності мовлення вимогам військової діяльності.

Для мовлення військовиків властивий лаконізмом, чіткість і ясність настанов, наближеність до розмовного стилю, насиченість прислів'ями, приказками, цікавими випадками з життя.

Військова риторика втілює мову як фактор національної безпеки. Військовики ведуть війну «не лише на полі бою, а й на мовному фронті. Головною із причин анексії Криму та підтримки сепаратистів на Сході країни стало також мовне питання» [4].

Таким чином, військова риторика, як спеціалізована мовна культура військово-професійного середовища, має свої особливості. Оволодіння основами військової риторики дасть змогу переконувати і здобувати довіру співрозмовника у військовій сфері життя.

військовий риторика мовний

Список використаних джерел

1. Колотілова Н.А. (2007). Риторика. Навчальний посібник, 232.

2. Далецкий Ч.Б. (2003). Риторика: заговори, и я скажу, кто ты. М.: Высшая шк., Омега-Л, 409.

3. Чернишова Т.А. (2015). Феномен військової риторики. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (3, 26), 40-48.

4. Olga Andriyanova, Olga Sheliukh, Nataliia Vovchasta, Halyna Khlypavka, Anzhela Posokhova, Vitalij Kozlovskij (2022). Splitting Linguistic Consciousness of Ukrainians: Neuropsychological and Legal Aspects. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala.

Размещено на Allbest.ru