Система відмінювання іменників в українських грамотах XIV-XV ст.: варіативність форм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система відмінювання іменників в українських грамотах XIV-XV ст.: варіативність форм

Царалунга І.Б.

Хмельницький національний університет (Україна)

Холод Уляна

Університет Ф. Палацького в Оломоуці (Чеська Республіка)

Анотація

У статті проаналізовано явище варіативності в системі словозміни іменників, засвідчених в українських грамотах XIV-XV ст, визначені причини таких мовних хитань, з'ясовано подальші процеси уніфікації парадигми іменників в українській мові і встановлено місце паралелізму в ній. Унаслідок впливу народно-розмовної стихії, інших мовних систем особливого поширення набуло явище аналогії, що зумовило паралелізм закінчень іменників у різних граматичних формах, зокрема, у родовому, давальному, орудному, місцевому відмінках однини, родовому, давальному, орудному відмінках множини. Ряд мовних хитань у пам'ятках свідчить про помітний вплив усної народної стихії: у межах системи словозміни виокремлено специфічні риси говорів української мови, а саме - південно-західних та поліських говірок. Простежуємо певне руйнування традиційної орфографії й уніфікацію іменникової парадигми в граматичній системі староукраїнської мови XIV - XV ст, а відтак загальну тенденцію до об'єднання різних давніх типів відмінювання і витворення нової системи відмінювання іменників української мови.

Ключові слова: українські грамоти, граматична система, іменник, варіативність, dialect. іменник мовний грамота

TSARALUNHA I. B.

Khmelnytskyi National University

KHOLOD ULIANA

Universytet F. Palatskoho v Olomoutsi (Cheska Respublika)

NOUN DECLENSION SYSTEM IN UKRAINIAN MANUSCRIPTS OF THE 14TH-15^TH CENTURIES: VARIABILITY OF FORMS

The article analyzes the phenomenon of variability in the noun inflection system, found in Ukrainian manuscripts of the 14th-15th centuries, determines the reasons for such linguistic changes, clarifies further unification processes of the noun paradigm in the Ukrainian language, and establishes the place of parallelism in it.

The source base of the research covers the following published texts of business writing: a collection of charters of the 14th-15th centuries, compiled by V. Rozov, documents of the Gaiicia-Voiyn principality of the 13th - first half of the 14th century, prepared for publication by O. Kupchinskyi, a collection of Ukrainian charters of the 14th century, compiled by M. Peshchak, a collection of Ukrainian charters of the 15th century, prepared by V. Rusanivskyi, three volumes of Ukrainian-Moidavian documents published in Romania in the second half of the 20th century, five charters of the end of the 14th - beginning of the 15th century, from the collection of Tomasz Nevodnychansky, which was analyzed for paleographic and linguistic features and published by O. Moldovan, as well as the Dictionary of the Old Ukrainian Language of the 14th-15th centuries, the Atlas of the Ukrainian Language, and other lexicographical works.

Due to the influence of the folk colloquial speech and other language systems, the phenomenon of analogy became especially prevalent, which resulted in the parallelism of the noun endings in various grammatical forms, in particular, in the genitive, dative, instrumental, locative singular, genitive, dative, instrumental plural. A number of linguistic changes in the monuments reflect the strong influence of the oral folk speech. Within the inflection system, the specific features of the Ukrainian dialects, in particular, the southwestern and Poiesia dialects are singled out. There is certain destruction of the traditional orthography and the unification of the noun paradigm in the grammatical system of the Old Ukrainian language of the 14th-15th centuries, therefore, the general tendency to combine different types of declension and create a new system of noun declension.

Keywords: Ukrainian manuscripts, grammatical system, noun, variation, dialect.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Процеси формування граматичної системи української мови чи не найвиразніше відображені у писемних пам'ятках офіційно-ділового стилю української мови. До таких цінних джерел вивчення морфологічної парадигматики належать українські грамоти періоду пізнього середньовіччя. Дослідження їх дозволить уточнити хронологію явищ у граматичній системі української мови, з'ясувати причини мовних хитань у системі словозміни, визначити закономірності становлення лексико-граматичних класів слів. Ці давні документи стали об'єктом наукових студій Лукії Гумецької, Владислава Курашкевича, Марії Пещак, Віталія Русанівського, Християна Станга, Юрія Шевельова, Володимира Ярошенка та ін.

Аналіз досліджень та публікацій

Почасти грамоти містять датування та відомості про місце їх написання, що важливо для локалізації тих чи інших мовних явищ, на чому наголошував В. Курашкевич в лінгвістичному описі галицько -волинських грамот XIV - XV ст. як пам'яток офіційно-ділового стилю: "...j^zyk ich jest bardziej niz we wszystkich innych zabytkach wolny od tradycji cerkiewnej, przedstawia zyw^ mow§ warstw wyzszych, jakiej uzywano w kancelarjach ruskich. I jeszcze jedna wazna wlasciwosc gramot: scisle datowane i podaj^ mniejwi^cej wyraznie miejsce swego powstania, przez co facty j^zykowe, wyst^puj^ce w tym materjale, mozna dokladniej schronologizowac i latwiej zlokalizowac" [10, s. 1-2].

Молдавсько-українські грамоти пізнього середньовіччя стали об'єктом аналізу Л. Гумецької, яка прийшла до висновку, що "..український характер мови молдавських грамот не викликає сумнівів" [1, с. 27], і послідовно доводить це у своїй праці на підставі фонологічного і граматичного аналізу відповідних пам'яток.

Джерельна база дослідження охоплює такі опубліковані тексти ділового письменства: збірка грамот XIV - першої половини XV ст., укладена В. Розовим [7]; документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ - першої половини XIV ст., які підготував до видання О. Купчинський [2]; збірка українських грамот XIV ст., укладена М. Пещак [6]; збірка українських грамот XV ст., підготована В. Русанівським [8]; три томи українсько-молдавських грамот, видані в Румунії у другій половині ХХ століття [9]; п'ять грамот кінця XIV - початку XV ст. з колекції Томаша Неводничанського, які проаналізував щодо палеографічних і лінгвістичних рис та опублікував О. Молдован [3], а також Словник староукраїнської мови XIV - XV ст., Атлас української мови, інші лексикографічні праці.

Уміщені у виданнях грамоти написано на різних українських землях (Буковині, Галичині, Південному Поділлі, Поліссі, Центральній Україні тощо) і на суміжних із ними теренах. За послідовними українськими фонетичними і морфологічними ознаками зараховуємо ці писемні пам'ятки до важливих джерел вивчення історії української мови.

Формулювання цілей статті

Мета нашої наукової розвідки - проаналізувати явище варіативності в системі словозміни іменників, засвідчених в українських грамотах XIV - XV ст., визначити причини таких мовних хитань, з'ясувати подальші процеси уніфікації парадигми іменників в українській мові і встановити місце паралелізму в ній.

Виклад основного матеріалу

Виходячи із твердження, що варіативність - одна із суттєвих ознак мови як суспільного явища, котра виражається у функціонуванні паралельних форм мовних одиниць відповідно до закономірностей тієї чи іншої мовної підсистеми, зумовлює модифікацію різних аспектів їх вираження (фонемний, морфемний або лексичний склад, місце наголосу, парадигму відмінювання і т. ін.), уможливлює підходи до виокремлення варіантів літературних мов у їх співіснуванні, застосовано систему лінгвістичних методів, необхідних для дослідження явища варіативності в діахронії.

Для вивчення структури мови і систематизації варіативних одиниць застосовано структурний метод, для визначення варіативності паралельних словоформ - зіставний метод. Порівняльно-історичний метод застосовано для аналізу виникнення варіантів української літературної мови. Інтерпретацію виявлених мовних явищ здійснено зі застосуванням описового методу. За допомогою внутрішньої інтерпретації досліджувані варіативні одиниці класифіковано за певною матрицею параметрів - таксономія словозмінних форм у староукраїнській літературно-писемній мові, на основі зовнішньої інтерпретації встановлено зв'язки паралельних мовних форм зі сферою й ареалом уживання, ситуацією позначення тощо.

Шляхом наскрізної вибірки було зафіксовано понад тисячу варіативних форм іменників в українських грамотах XIV - XV ст. У цих давніх текстах офіційно-ділового стилю записували різноманітні соціально-правові факти, тож нерідко передавали до дрібниць усі тонкощі родинних, соціальних, адміністративних відносин. Як стверджує І. Огієнко: "Канцелярії вже з XV віку потроху переходять на живу мову, правда, з помітною домішкою церковнослов'янських елементів" [5, с. 303]. Мова таких документів, максимально наближена до народного мовлення, відображає взаємодію традиційної орфографії із говірковими, іншомовними впливами, стандартизацію іменникової парадигми в еволюції іменної морфологічної системи.

Відмінкова парадигма іменника в аналізованих текстах ілюструє зневиразнення і руйнування системи давнього відмінювання за тематичним принципом, що представлено в Таблиці А.

Таблиця А

Граматичні форми іменників

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Отже, у словозмінній системі іменника особливого поширення набуло явище аналогії, що зумовило паралелізм закінчень іменників у різних граматичних формах, зокрема, у Р. в. однини (закону - закона); Д. в. однини (господареви - господарю); О. в. однини (лицє(м) - лщомъ); Р. в. множини (госдреи - господарии); Д. в. множини (епископомъ - епископа(мъ)); О. в. множини (зъ гайми - зъ гаями) тощо. Ряд мовних хитань у пам'ятках свідчить про помітний вплив усної народної стихії: у межах системи словозміни виокремлено специфічні риси говорів української мови, а саме - південно-західних та поліських говірок. Очевидно, за парадигмами іменників різних давніх основ відмінювалися пізніші новотвори і запозичення з інших мов.

Простежуємо певне руйнування традиційної орфографії й уніфікацію іменникової парадигми в граматичній системі староукраїнської мови XIV - XV ст., а відтак загальну тенденцію до об'єднання різних типів відмінювання і витворення нової системи відмінювання іменників в українській мові. Утворення сучасної системи відмінювання іменників стало результатом глибоких змін, що полягали передусім у поширенні відмінкових флексій одних основ на інші й у виробленні внаслідок цього спільних для усіх основ іменників відмінкових флексій.

Перспективи дослідження вбачаємо у подальшому вивченні мови писемних пам'яток з метою аналізу варіативних явищ у галузі словозміни, комплексної характеристики граматичної системи української мови, встановлення хронології мовних процесів.

Література

1. Гумецкая Л. К вопросу о языке молдавских грамот XIV - XV вв. Otazky ёё]т stredm a vychodm Evropy, 1. Brno, 1971. S. 25-35

2. Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ - першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004.

3. Молдован А. Пять новонайденных украинских грамот конца XIV - начала XV вв. Лингвистическое источниковедение и история русского языка. Москва, 2000. С. 261-276.

4. Німчук В. Історія української мови: морфологія. Київ, 1978.

5. Огієнко І. Українська літературна мова XVI століття і Крехівський "Апостол" 1560 року. Варшава,

6. 1930.

7. Пещак М. Грамоти XTV ст. Київ, 1974.

8. Розов В. Українські грамоти. Т. 1. XIV і перша половина XV ст. Київ, 1928.

9. Русанівський В. Українські грамоти XV ст. Київ, 1965.

10. Cihodaru C. Documenta Romaniae Historica. A. Moldova. V. I-III. Bucure§ti, 1975-1980.

11. Kuraszkiewicz W. Gramoty halicko-wolynskie XIV - XV wieku. Studjum j^zykowe z zasilkiem funduszu kultury narodowej. Krakow, 1934.

12. References

13. Gumeckaya L. K voprosu o yazyke moldavskih gramot XIV - XV vv. Otazky dёёin stredni a vychodni Evropy, 1. Brno, 1971. S. 2535.

14. Kupchynskyi O. Akty ta dokumenty Halytsko-Volynskoho kniazivstva XIII - pershoi polovyny XIV stolit. Doslidzhennia. Teksty.

15. Lviv, 2004.

16. Moldovan A. Pyat' novonajdennyh ukrainskih gramot konca X!V - nachala XV vv. Lingvisticheskoe istochnikovedenie i istoriya russkogo yazyka. Moskva, 2000. С. 261-276.

17. Nimchuk V. Istoriia ukrainskoi movy: morfolohiia. Kyiv, 1978.

18. Ohiienko I. Ukrainska literaturna mova XVI stolittia i Krekhivskyi "Apostol" 1560 roku. Varshava, 1930.

19. Peshchak M. Hramoty XIV st. Kyiv, 1974.

20. Rozov V. Ukrainski hramoty. T. 1. XIV i persha polovyna XV st. Kyiv, 1928.

21. Rusanivskyi V. Ukrainski hramoty XV st. Kyiv, 1965.

22. Cihodaru C. Documenta Romaniae Historica. A. Moldova. V. I-III. Bucure§ti, 1975-1980.

23. Kuraszkiewicz W. Gramoty halicko-wolynskie XIV - XV wieku. Studjum j^zykowe z zasilkiem funduszu kultury narodowej. Krakow, 1934

Размещено на Allbest.ru