Використання мовних засобів у юридичних текстах

Визначення основних сфер функціонування сучасної правничої мови. Логічно-лексична структура мовлення мови права. Використання полісемії та активного вживання іншомовних слів у нормативних текстах. Особливості використання синонімів та антонімів у праві.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 18.04.2024
Размер файла 16,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

ВИКОРИСТАННЯ МОВНИХ ЗАСОБІВ У ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТАХ

Інна ГОЛОПИЧ, доцент кафедри

українознавства, кандидат педагогічних наук, доцент

Мова права, її структура й стиль належать до фундаментальних теоретико-правових проблем, які постійно потребують поглибленого вивчення.

Через її специфічність, унікальність і функціональну автономність, юридична мова кваліфікується як окремий функціональний підстиль літературної мови з притаманними йому мовними, стилістичними та структурно-жанровими ознаками, зумовленими специфікою правової сфери та комунікативно-професійними потребами в ній.

Основними сферами функціонування сучасної правничої мови є юридична наука, національне й міжнародне законодавство, судочинство, нотаріат і діловодство, де використовуються юридична лексика, термінологія, мовні кліше, метафори, мовні символи. Саме ці мовні засоби належать до юридичної техніки, та є необхідним інструментом для створення юридичних документів.

Мова права має особливу логіко-лексичну структуру мовлення, що робить її найважливішим елементом юридичної техніки й способом зовнішнього вираження правових приписів, а також характеризується набором певних лінгвостилістичних параметрів, як-от: офіційність, ясність, точність, однозначність, повнота змісту, логічна послідовність, узагальненість, сувора мовна нормативність, нейтральність, традиційність - які, водночас, є вимогами до сучасного юридичного тексту.

Використання юридичного письма передбачає високий рівень знання мови й дотримання певних правил. Однак варто зауважити, що на практиці юридичні тексти нерідко потребують стилістичного й орфографічного редагування. Наприклад, в актах правозастосування, договорах і різних документах, що складаються приватними особами, можна спостерігати відбиток наукового, публіцистичного або розмовного стилю, який демонструє рівень підготовки та професіоналізму суб'єкта, що складає документ.

Проте у текстах нормативних актів, які складаються професійними юристами, доволі часто трапляється полісемія - багатозначність слова. Наприклад, слово «орган» має багато значень, але у праві вживається на позначення установи, яка виконує певні функції в галузі державного управління. У зв'язку із цим законодавці мають створювати такий контекст, щоб у нормативному акті термін використовувався однозначно, наприклад, використовуючи уточнення, конкретизацію, визначення тощо.

Також у нормативних текстах простежується активне вживання іншомовних слів. Процес запозичення слів відбувається останнім часом із більшою швидкістю, ніж раніше, що зумовлено технічним прогресом і процесами глобалізації. Однак, важливо дотримуватись таких порад: не зловживати іншомовною лексикою; використовувати українські відповідники; у нормативних текстах подавати їх переклади або уточнення; стежити за правильним узгодженням іншомовних лексем зі словами в реченнях.

Що до синонімів, то існує думка, що використання синонімів у законодавчому стилі є недоречним, однак мовний аналіз правових текстів вказує на те, що використання синонімів, іноді, навіть є потрібним. З метою уточнення, деталізації або виділення будь-якої ознаки поняття використовують ідеографічні синоніми, наприклад, ґрунтовний (який характеризується вичерпністю) вичерпний, повний, глибокий, (з врахуванням багатьох деталей) розгорнутий, ретельний, скрупульозний, (з повнотою і вичерпністю) фундаментальний, монументальний, капітальний; фальшивий (який не є оригінальним, правдивим) підроблений, (документ) сфальшований, фіктивний, (історичний факт) сфабрикований.

Для вираження скорочених варіантів повних форм юридичних понять вживають абревіатури як абсолютні слова-синоніми, що обумовлено прагненням до стислості терміна, наприклад, ККУ - Кримінальний кодекс України, КЗпП - Кодекс законів про працю, ВВР - Відомості Верховної Ради, ВАКС - Вищий антикорупційний суд. Утворення синонімів-дублетів допомогло замінити словосполучення однослівними термінами (нерухоме майно - нерухомість, злочинна дія - злочин, система законів - законодавство, юридична наука -правознавство).

Тож, синоніми у юридичних текстах виконують важливі функції диференціації, уточнення, доповнення поняття, вказівки на тотожність, близькість понять, а також збагачують мову тексту. Однак, використовуючи синоніми, слід пам'ятати, що не можна використовувати квазісиноніми, вживати неточні або відтінкові синоніми, також неприпустимою є синонімічна надлишковість. мова право лексичний текст

Антонімічні поняття у мові права використовуються досить часто (обвинувач - захисник, позивач - відповідач, кредитор - боржник та ін.), що вимагає дотримання симетричності у протиставленні. Тож важливо не протиставляти багатозначні слова або близькі за значенням слова.

Небажаним явищем є уживання жаргонізмів, наприклад, таких як «річдок», «пасажиропотік», оскільки вони надають нормативному документу відтінок просторіччя. Деякі жаргонні слова вже адаптувались і набули загальновживаного характеру (наприклад, виручка, самогон, притон).

На синтаксичному рівні, в юридичних текстах, варто звернути увагу на вживання фразеологізмів, що поділяються на загальні, неюридичні та допоміжні, наприклад, «реєстраційний номер», і власне юридичні «необхідна оборона», «взяття під варту», «передання до суду».

Також важливим аспектом для логічної структури тексту є правильна побудова речень. Речення мають бути грамотно складені; точно висловлювати думку законодавця; бути юридично нейтральними; конструкції речень не повинні бути надмірно складними; не містити спонукальних слів, вживання прислівникових і дієприслівникових зворотів, не перевантажуватися однорідними членами.

Отже, для створення грамотних юридичних текстів, правники мають постійно підвищувати свій рівень володіння державною мовою та професійно послуговуватися мовними засобами у сфері законодавства.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Значення синонімів як одного з найуживаніших складників стилістичних засобів мови. Приклади використання синонімів у газетних текстах задля уникнення тавтології, поглиблення емоційної виразності мови, уточнення та роз'яснення, посилення ознаки або дії.

    статья [15,3 K], добавлен 23.11.2012

  • Давня та сучасна українська лексикографія. Поняття словника. Орфографічний словник української мови. Тлумачний словник української мови. Словник синонімів української мови. Винекнення лексикографії з практичних потреб пояснення незрозумілих слів.

    реферат [33,0 K], добавлен 25.01.2009

  • Процес надходження іншомовних слів в словниковий склад англійської мови. Походження і значення запозичень. Внутрішньо лінгвістичні і екстралінгвістичні причини даного явища. Приклади використання запозиченої лексики в газетно-публіцистичному стилі.

    курсовая работа [55,9 K], добавлен 26.03.2015

  • Мовна культура, характерні риси ділового стиля. Використання мовних кліше у ділових паперах, їх основні ознаки та перетворення у мовні штампи. Просторіччя та вульгаризми в канцелярській мові. Типові помилки використання кліше в сучасних рекламних текстах.

    курсовая работа [41,7 K], добавлен 22.03.2014

  • Характерні риси сучасної української літературної мови та особливості її використання. Історія становлення української графіки й орфографії, видання "Українського правопису" 1945 р. Походження іноземних слів, що використовуються в літературній мові.

    реферат [24,7 K], добавлен 04.07.2009

  • Характеристика явища паронімії в українській мові. Розкриття суті стилістичного вживання паронімів. Аналіз їх відмінності від омонімів. Визначення структурно-семантичних ознак паронімів. З’ясування особливостей їх використання в журналістських текстах.

    курсовая работа [41,0 K], добавлен 18.02.2013

  • Прийоми і методики морфологічного аналізу. Особливості вживання частин мови у професійному мовленні. Правильне вживанням іменників та прикметників у діловому спілкуванні. Використанням дієслівних форм і прийменникових конструкцій у професійних текстах.

    реферат [40,9 K], добавлен 28.02.2017

  • Основні ознаки культури мови, що стосуються лексичних і фразеологічних засобів різностильових текстів. Шість стилів мовлення та їх особливості. Лексичні (словотвірні) та морфологічні засоби стилістики. Смисловий зв'язок між словами: слово та контекст.

    реферат [35,0 K], добавлен 17.12.2010

  • Граматична правильність мовлення як ознака культури мовлення. Особливості якісних прикметників вищого ступеня. Поєднання слів у словосполучення як мінімальний контекст. Утворення двох числових форм іменників. Точність мовлення: синоніми та омоніми.

    реферат [22,4 K], добавлен 17.12.2010

  • Мовне питання в Україні. Функціонування словникового складу української мови. Фактори, які спричиняють утворення неологізмів. Лексична система мови засобів масової інформації як джерело для дослідження тенденцій у розвитку сучасної літературної мови.

    реферат [18,0 K], добавлен 12.11.2010

  • Місце класичної китайської мови веньянь та байхуа у розвитку китайської мови. Модернізація писемності. Відмінності в граматичному складі веньянь і сучасної китайської мови. Сфера застосування веньянізмів. Фразеологічна система сучасної китайської мови.

    дипломная работа [84,2 K], добавлен 27.12.2012

  • Особливості дослідження понять і класифікація термінів в англійській мові. Вживання термінологічної лексики в художніх текстах. Особливості стилістичного функціонування термінів в текстах художнього стилю на прикладі циклу оповідань А. Азімова "I, Robot".

    курсовая работа [44,3 K], добавлен 03.10.2013

  • Вигук та звуконаслідування як частини української мови, відвигукові одиниці: поняття, особливості, класифікація. Структурно-семантичний зміст та функціональна характеристика вигуків і ономатопоетичних слів. Стилістичне використання вигукової лексики.

    курсовая работа [92,4 K], добавлен 18.09.2014

  • Особливості давального та кличного відмінків іменників в офіційно-діловому стилі. Вживання закінчень -а (-я), -у (-ю) у родовому відмінку однини іменників чоловічого роду (власних імен та прізвищ). Порушення морфологічної норми в ділових текстах.

    реферат [19,0 K], добавлен 06.04.2015

  • Лінгвістичні дослідження мови художньої літератури. Індивідуальний стиль Олеся Гончара як авторська своєрідність використання мовних засобів літератури. Самобутність стилю письменника у авторському використанні мовних засобів для зображення дійсності.

    курсовая работа [40,0 K], добавлен 13.06.2011

  • Характеристика запозиченої лексики, її місце у складі сучасної української мови. Особливості вивчення пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи мови-рецептора. Характеристика іншомовних запозичень з соціально-політичної сфери.

    курсовая работа [139,6 K], добавлен 08.04.2011

  • Основні види синонімів, особливості їх використання в різних стилях мови. Механізм утворення і компоненти синонімічного ряду. Створення Т. Шевченком ампліфікованих синонімічних центрів для посилення виразності поезії при змалюванні певних подій і образів.

    курсовая работа [46,1 K], добавлен 13.10.2012

  • Норми української мови як основа розуміння та визначення анормативів. Особливості та причини виникнення помилок. Класифікації та різновиди ненормативних утворень. Характеристика мовних помилок у рекламних текстах: в проспектах та рубриках газет.

    курсовая работа [47,3 K], добавлен 24.02.2014

  • Варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття. Спільність значення синонімів, їх значення в різних стилях сучасної української літературної мови. Основні ознаки та правила вибору синонімів, вживання в літературі і публікаціях.

    презентация [117,8 K], добавлен 19.12.2012

  • Поняття про знак і знакову систему мови: типологія, структура, специфіка мовних знаків. Своєрідність мови як знакової системи, знаковість і одиниці мови. Семіотика як наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем та символів.

    реферат [24,5 K], добавлен 14.08.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.