Чинники семантичного розвитку лексичних і фразеологічних метафор українсько-польського континууму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники семантичного розвитку лексичних і фразеологічних метафор українсько-польського континууму

Євгенія Зайцева, магістрант; Роман Міняйло, доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» ХОР

метафоричний лексема польсько-український

Як відповідь на новітні виклики для України день-у-день тіснішають її освітні, наукові, культурні, військові зв'язки з Польщею. Поволі розсіюється й «туман» шкідливих історичних стереотипів. Зросла зацікавленість (а інколи навіть необхідність) у вивчанні й досліджуванні національної спадщини двох сусідніх держав.

У цьому аспекті важливим є й аналіз метафоричних слів і висловів крізь призму мовної свідомості, яка пояснює факти мовної поведінки окремих осіб і національних спільнот (у пропонованій розвідці - української і польської).

Уживання двох споріднених мов, з одного боку, полегшує розуміння кожної з них, з іншого - спричиняє чимало труднощів. Українська і польська належать до споріднених слов'янських мов різних груп, що зумовлює існування між ними закономірних контрастних явищ.

У польсько-українському континуумі семантичну еволюцію лексеми можуть спричинити особливості фонетичного складу неоднакових за кількістю та якістю приголосних і голосних звуків мов (зокрема, польська мова єдина зі слов'янських зберегла носові голосні). Регулярні міжмовні співвідношення фонетично різних звуків, сталі їх чергування позначаються на явищах міжмовної омонімії та паронімії [1]. Наприклад, українській назві вензель зі значенням `переплетені у вишуканий візерунок ініціали, що слугують для прикраси або як знак власника чи виробника' відповідає польська monogram. (піджак, герб, келих із вензелем, прикрашений вензелем; торгова марка у вигляді вензеля). Натомість польська лексема w^zel має чотири лексико-семантичні варіанти: 1. Місце, де зв'язані кінці чогось; петля, затягнута на мотузку, линві і т. ін. (також перен., перев. стосовно до шлюбу та образно, перев. щодо волосся); вузол. Luzny, mocny, podwojny w§zei. W§zei na linie. Miejscowy proboszcz poiqczyi nas w§ziem maizenskim. Rozsupiac, rozwiqzac w§zei. Upiqc wiosy nad karkiem w w§zei. 2. Місце, де сходяться, перехрещуються колії, лінії тощо; вузол. Nasze miasto jest waznym w§zlem komunikacyjnym. 3. Міра швидкості морського транспорту, що дорівнює одній милі на годину (1,852 км/год.); вузол. Okr§tplynql z pr§dkosciq 10 w§zlow. 4. mex. Сукупність механізмів, споруд, що мають одне призначення й розташовані в одному місці. W§zel lqcznosci [3, с. 36].

У наведеному прикладі семантичний розвиток польського номена спричинений «як внутрішньосистемними, так і зовнішніми - позамовними - чинниками: розвитком культури, науки, технологій тощо» [2, с. 6].

У сучасній українській мові слова вузол і вензель не сприймаються як навіть пароніми.

Відомо, що значення слова «еволюціонує» в процесі переносу назви з одного об'єкта на інший за подібністю. При цьому первинне значення може стати менш вживаним або взагалі зникнути, а вторинне (переносне) - основним. У сучасній лексикології метафору (перенесення за подібністю) і метонімію (перенесення за суміжністю) розглядають не як індивідуально - стилістичні, образні одиниці мови, а як стійкі зв'язки одиниць, що утворюють багатозначне слово.

Метафора - надзвичайно різноманітне й широке поняття, яке веде «активний спосіб життя». Упродовж свого існування вона піддається історичним і суспільним впливам. Одні безслідно зникають, інші з'являються. У конгітивній лінгвістиці метафора виступає в ролі ментально - мовного явища, яке є не мовною прикрасою, а засобом мисленнєвої діяльності людини. Часто міжмовні пароніми можуть мати відмінності, пов'язані зі специфікою вираження морфем в обох мовах, наприклад дрібнйця - drobnica:

ДРІБНИЦЯ, -і, ж. 1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення; пол. drobiazg, drobnostka, blahostka, glupstwo. Не хвилюйся через дрібниці. 2. у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення; пол. drobiazg, drobnostka, blahostka, glupstwo. Шкода вашого дорогоцінного часу. - Дрібниця. 3. перев. мн. Деталі, подробиці; пол. szczegol. Проникнути в суть проблеми до найменших дрібниць. 4. Предмет невеличкого розміру і другорядного значення; пол. drobiazg. Кілька дрібниць, на жаль, не вмістилося у валізу.

DROBNICA, -у, ж., тільки одн., збірн. 1. Дрібні предмети, речі (також перен.). Sprzedaz metalowej і budowlanej drobnicy. Zyski z drobnicy (malych i srednich firm) mogq bye wi§ksze, niz w przypadku duzych koncernow. 2. Промислові товари, призначені для перевезення, що становлять окремі штуки, перев. в упаковці, напр., в ящиках, бочках, мішках тощо. Przewoz, wyladunek drobnicy. 3. Дрібна риба. Polow drobnicy. Wygral zawody w§dkarskie, choe zlapal tylko drobnicy. 4. ліс. Дерево діаметром до 7 см, враховуючи кору. Wyrqb drobnicy [3, с. 84].

Розходження в семантиці міжмовних омонімів (або паронімів) мають різний характер. У сфері українсько-польської міжмовної омонімії та паронімії можна виділити кілька семантичних типів таких пар слів [3, с. 6]:

1) слова, що повністю розходяться за значенням (або за всіма значеннями, якщо слово полісемантичне):

АКОРД, -у, ч. 1. Гармонійне поєднання кількох музичних звуків або голосів. Гучні акорди. Звучать акорди. 2. перен. Важлива подія або момент чого-небудь. Останній акорд студентського життя.

AKORD, -u, ч. 1. = акорд 1. Akord harmoniczny, melodyczny. 2. = акорд 2. Kapitulacja byla ostatnim akordem wojny. 3. тільки одн. Відрядна праця. Wol§pracowac na akord: im wi§cej zrobi§, tym wi§cej zarobi§ [3, с. 17];

2) слова, що різняться лише окремими лексичними значеннями (якщо хоча б одне слово пари полісемантичне):

АУРА -и, ж. 1. Гіпотетичне поле, яке створюється живим організмом; біополе. Аура людини, тварини. Фізична природа аури. Дослідник аури. 2. мед. Особливий стан, що передує епілепсії, істерії тощо, і який має різноманітні вияви (відчуття заціпеніння, дзвону у вухах і т. ін.) Аура епілепсії. 3. перен. Настрій, атмосфера якого-небудь середовища; те, що оточує когось, щось. Сприятлива, приємна, важка аура.

AURA, -у, ж. 1. книжн. Погода. W tym roku aura nas nie rozpieszcza.

2. книжн. ~ аура 3. Jego osob§ otaczala aura niesamowitosci. Wyst§pom muzyka towarzyszyla aura nowosci. 3. = аура 1. Ktos ma dobrq aur§. 4. = аура 2. Aura epilepsji [3, с. 21];

3) слова, які входять до одних лексико-семантичних або тематичних груп, але позначають різні предмети чи явища, наприклад жирувати^1,2 - zyrowac, zerowac:

ЖИРУВАТИ¹, -ую, -уєш, недок. 1. розм. Дозволяти собі надмірне задоволення будь-яких потреб, бажань; пол. szalec, plawic si§ w luksusach. Вони не жирують, а лише купують собі найнеобхідніше. 2. мисл. Добувати надмірну кількість їжі (про тварин, птахів і риб). В озері жирувала риба.

3. рідко. Поводитися несерйозно, пустувати, забавлятися з кимось; кокетувати з кимось; залицятися до когось; пол. wyglupiac si§, figlowac. Стане жирувати, берися за діло.

ZYROWAC, -ruj$, -rujesz, недок. Давати гарантію сплати суми векселя, позики, кредиту. Zyrowac komus kredyt.

ZEROWAC, -ruj?, -rujesz, недок. ~ жирувати 2. Gqsienica zeruje na lisciach kapusty. Ten drapieznik zazwyczaj zeruje w nocy. 2. перен. Наживатися. Zerowal na ludzkim nieszcz§sciu, na ludzkiej naiwnosci [3, с. 91];

4) слова, що розходяться передусім за стилістичними характеристиками, як-от губа - huba, gfba:

ГУБА, -й, ж. 1. Кожна з двох шкірно-м'язових рухомих складок, що утворюють краї рота в людей і тварин; пол. warga. Повні, червоні, фарбовані губи. 2. тільки мн. Кінці кліщів, лещат та ін., що слугують для захоплювання, стискування предметів. Губи лещат.

HUBA, -у, ж. (Polyporus). Гриб-паразит, що росте на стовбурах дерев; трутовик. Napniu rosia huba.

G^BA, -у, ж. 1. розм. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; рот. Rozdziawic ze zdziwienia g§b§. 2. перен., розм. Той, хто харчується за чийсь рахунок. Oprocz siebie і zony miai jeszcze pi§c gqb do wyzywienia. 3. фам. Обличчя, щоки; пика. Nalana, ogorzaia, smutna, pyzata, rozesmiana, zakazana, potworna g§ba [3, с. 71].

Динамічність мови зумовлена функціюванням і взаємодією в ній традиційних, нормативних знаків і нетрадиційних, інноваційних одиниць. Вони можуть виходити за межі норми, змінювати форму та зміст, збільшувати діапазон системних можливостей і стилістичних функцій. Фразеологічні одиниці, з огляду на образність і семантичну бінарність, чи не найбільш промовисто демонструють умовність загальноприйнятих мовних норм.

Складність трактування фразеологічного континууму зумовлена, з одного боку, розумінням його як частини складнішого цілого, з іншого - визнанням і врахуванням його особливостей порівняно з нормами, що функціюють у межах інших мовних площин. У складі сучасних української та польської мов науковці виділяють стабільні одиниці, що функціюють дуже давно і не змінюють своєї структури та значення, регресивні - що виходять з ужитку (у словниках біля них подають відповідний кваліфікатор przestarzaie, dawne), та експансивні - нові фразеологізми, що закріплюються в постійному використовуванні. Перші свідчать про стійкість норми, другі - про її консерватизм, треті - про гнучкість. Можна спостерігати, як окремі значення слів, що актуалізуються в конкретному випадку, об'єднуються з іншими у відповідні семантичні системи [2, с. 8-14]. В результаті отримуємо, наприклад:

АЛЬФА І ОМЕГА, книжн. 1. Початок і кінець чогось. Все має свій початок і кінець - альфу і омегу. 2. чого. Головне в чомусь, основа, зміст, сутність чогось. Слово - альфа і омега кожної мови.

ALFA І OMEGA. Незаперечний авторитет в якійсь ділянці, чудовий знавець чогось, найважливіша особа. Dziadek byi dla malca alfq i omegq we wszystkich dziedzinach. Z artykuiu wynikaio, ze jego autor jest prawdziwq alfq i omegq [3, с. 308];

НА КОНЯ, перев. зі сл. пити, випити. 1. За добру, щасливу дорогу; пол. strzemiennego. Вип 'ємо на коня, і можемо йти. 2. На завершення. На вечірці залишилося ще трохи вина - якраз на коня.

NA KON! По конях! Na kon, wyruszamy! [3, с. 318].

Походження українських і польських фразеологізмів неодноразово досліджували науковці, адже це один з аспектів особливостей мовної свідомості народів. О.С. Мельничук зазначав, що тісні історичні зв'язки європейських народів, спільність релігії, політичних і культурних подій значною мірою зблизили їх. Ці зв'язки відбилися в лексиці і фразеологічних зворотах, які нерідко калькуються всупереч особливостям мовної свідомості певного етносу. Наприклад:

НА ХОДУ, заст. НА ХОДІ. 1. Не відриваючись від якоїсь справи, якогось діла, одночасно з ними; попутно; під час руху. Він їсть на ходу. 2. Зразу, дуже швидко і без особливих зусиль. Продавець обслуговував просто на ходу. 3. В дії або готовий до дії. Машина була на ходу, на ході.

NA CHODZIE cos, розм. ~ на ходу 3. Samochod, telewizor, pralka, lodowka na chodzie. Potrzebuj§ uzywanq lodowk§, ale, oczywiscie, na ch odzie.

(JESZCZE) NA CHODZIE, розм., фам. Про літню особу, яка зберігає добру фізичну форму. Мат juz osiemdziesiqt lat, ale jestem jeszcze na chodzie [3, с. 319].

Запропонована розвідка вповноважила до висновків, що українсько-польські взаємозв'язки в лексиці і фразеології потребують нині ґрунтовних досліджень і в історичному, і в культурологічному, й у власне мовознавчому аспектах. Семантичний же розвиток (зокрема виникнення міжмовної омонімії та паронімії) лексичних і фразеологічних метафор українсько-польського континууму можуть зумовити: міжмовні співвідношення фонетично різних звуків; специфіка вираження морфем в українській і польській мовах; калькування лексем і фразеологізмів; а також позалінгвальні чинники: особливості історико-культурного й науково-технологічного розвитку.

Список використаних джерел

1. Беднаж М. Із спостережень над польсько-українськими міжмовними омонімами // Вісник Запорізького державного університету: Філологічні науки, 1999. № 2. С. 5-8.

2. Історія української мови. Лексика і фразеологія: монографія / В.О. Винник, В.Й. Горобець, В.Л. Карпова [та ін.]; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ: Наукова думка, 1983.

3. Українсько-польський словник міжмовних омонімів і паронімів / За ред. І. Кононенко. Київ: Вища школа, 2008. 343 с.

Размещено на Allbest.ru