Полісемія слів у сучасній українській літературній мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відокремлений структурний підрозділ Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж Мукачівського державного університету»

ПОЛІСЕМІЯ СЛІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Шипович Мирослава Василівна викладач

української мови та літератури

Ігнатоля Агнета Августинівна

викладач української мови

м. Мукачево



Анотація

У статті нами було розглянуто загальне узагальнення змісту слова, тобто його значення, через контекст, явища полісемії в сучасній українській літературній мові, способи її реалізації, проблеми та труднощі, які виникають при визначенні та розумінні багатозначності слів. На сучасному етапі розвитку мовознавства виникає значний науковий інтерес до такої проблеми, як багатозначність слів. Проте незважаючи на таку тривалу історію дослідження полісемії й досі постає питання, на які мовознавча наука ще не дала повністю остаточної відповіді. До них, зокрема, належить і проблематика такого поняття як однозначність та багатозначність слів, оскільки й нині це викликає неабиякі труднощі при правильному вживанні слів в реченні. полісемія слово багатозначність мова

На сучасному етапі розвитку мовознавства виникає значний науковий інтерес до проблем лексикології, у сфері якої відображено найзагальніші, універсальні закономірності мови.

Важливість дослідження полісемії слів пояснюється ще й тим, що конкретне стилістичне значення полісемічної лексеми визначається її сполученням з іншими словами, тобто в контексті, або ж увиразнюється певною ситуацією мовлення. Правильно побудований контекст усуває багатозначність у сприйманні слова, не створює двозначності. В кожному окремому контексті багатозначне слово має сприйматись тільки в одному значенні. Виняток становлять випадки, коли мовець з певною комунікативною метою затінює справжню суть висловлюваного або свідомо надає йому гумористичного, подекуди навіть каламбурного звучання., ґрунтуючись на лексичній семантиці слів, визначена параметрами синтаксичної організації мови і мовлення.

Вирішення цієї проблеми має велике теоретичне значення, оскільки поряд із однозначними словами - полісемія слів є найсуттєвішим лексико-семантичним набутком літературної мови, безмежнм джерелом і виявом її стилістичних функцій..

Джерело багатозначності слів -- у їх прямому і переносних значеннях (у метафорі, метонімії, синекдосі). Ці значення становлять величезне стилістичне багатство нашої (і кожної іншої) мови, слугують потужними засобами її образності, виразності, емоційності. Без слів із переносним значенням немає, зокрема, художніх творів.

Мова за своєю сутністю неспроможна називати кожну окрему ідею, кожне окреме лексичне значення фонетично іншим словом. Внаслідок цього те саме слово дуже часто набуває кількох лексичних значень, які близькі одне до одного. Полісемічне слово в словниках -- це тільки одне слово, одна лексема із схожими за певною ознакою значеннями.

В статті обґрунтовано особливості полісемії (багатозначності) слів в сучасній українській літературній мові.

Розглянуто значення та найважливіші ознаки слова і його лексичне та граматичне значення, а також пряме та переносне значення слів та його три типи (метафору, метонімію й синекдоху). Тому, саме на їх значення, у статті звернено особливу увагу.

Таким чином, в українській мові явище полісемії, як процес перетворення значень та появи нових значень, є безперервною розвиваючою системою лексикології, яка встановлює універсальні закономірності у розвитку значень слів та дозволяє значно розширити номінативний потенціал мови без збільшення кількості власне лексичних одиниць.

Ключові слова: слово, полісемія (багатозначність), однозначні слова (моносемічні), лексикологія, пряме значення слова, переносне значення слова, метафора, метонімія, синекдоха, номінативна (називна) функція мови.



Abstract

Shipovich Myroslava Vasilivna Teacher of Ukrainian language and literature, A separate structural subdivision of the «Humanitarian and Pedagogical College Mukachiv State University», Mukachevo

Ignatolya Agneta Augustynivna Ukrainian language teacher, A separate structural subdivision of the «Humanitarian and Pedagogical College Mukachiv State University», Mukachevo

POLISEMY OF WORDS IN MODERN UKRAINIAN LITERARY LANGUAGE

The article considers the definition of the content of the word, ie its meaning, through the context, the phenomenon of polysemia in the Ukrainian literary language, ways of its implementation, problems and difficulties that arise in determining and understanding the ambiguity of words. At the present stage of the development of linguistics there is a significant scientific interest in the problem of ambiguity. However, despite such a long history of the study of polysemia, there are still questions to which linguistics have not yet given a completely definitive answer. These include, in particular, the problem of such a concept as the unambiguity and ambiguity of words, because today it causes considerable difficulties in the correct use of words in a sentence.

At the present stage of the development of linguistics there is a significant scientific interest in the problems of lexicology, in the field of which the most general, universal patterns of language are reflected.

The importance of the study of word polysemia is also explained by the fact that the specific stylistic meaning of polysemic lectsema is determined by its combination with other words, ie in context, or is expressed by a certain situation speech. Properly constructed context eliminates ambiguity in the perception of the word, does not create ambiguity. In each individual context, the multi-digitvo should be taken in only one sense. Exceptions are cases when a speaker with a certain communication negative purpose overshadows the true essence of the expressed or consciously gives him a humorous, in some places on-even pun sound., based on the lexical semantics of words, defined by the parameters of syntactic organization of language and speech.

Solving this problem is of great theoretical importance, because along with the unambiguous words - the polysemy of words is the most significant lexical-semantic product of literary language, the infinite source and the discovery of its stylistic functions..

Source of ambiguity of words -- in their direct and renose values (in metaphor, metonymy, sinecdos). These meanings constitute a huge stylistic richness of our (and every other) language, serve as powerful means by its imagery, expressiveness, emotionality. Without words with portable meaning, in particular, there are no works of art.

The language is essentially an insolvent name you are each individual idea, each individual lexical signth is a phonetically different word. As a result, the same word very often acquires several lexical meanings that are close to each other. Polysemic word in dictionarieski -- is just one word, one token with similar meanings.

The article justifies the peculiarities of polysemia (multivalence) of words in modern Ukrainian literary language.

The meaning and most important features of the word and its lexical and grammatical meaning, as well as the direct and portable meaning of the words and its three types (metaphor, metonymy and sinecdoch) are considered. Therefore, it is on their significance that the article pays special attention.

Thus, in the Ukrainian language, the phenomenon of polysemia, as a process of transformation of values and the emergence of new values, is a continuous developing system of lexicology, which establishes universal patterns in the development of word values and allows to significantly expand the nominative potential of language without increasing the number of actual lexical units.

Keywords: word, polysemia (multi-value), unambiguous words (monosemic), lexicology, direct meaning of the word, figurative meaning of the word, metaphor, metonymy, sinecdoha, nominative (native) function of the language.



Постановка проблеми

Кожний народ бачить світ по-своєму, через призму рідної мови. Система понять, усвідомлена народом і закріплена в значеннях слів, має свої особливості. Слово як елемент мови, що виражає окреме поняття, може бути однозначним і багатозначним, оскільки кількість предметів і явищ дійсності, відображених в свідомості людини, значно перевищує кількість слів, що позначають ці предмети і явища. При цьому смислова структура слова утворює не просту сукупність значень і вживань, а деяку систему взаємозв'язаних і взаємообумовлених елементів.

Та незважаючи на таку досить тривалу історію дослідження значення слів і досі постає питання, про полісемію слів у сучасній українській літературній мові на які мовознавча наука ще не дала повністю чіткої та остаточної відповіді.

Аналіз останніх досліджень

До питання визначення полісемії слів у сучасній українській літературній мові в останній час дедалі більше звертаються науковців та лінгвісти. Теоретичне обґрунтування підходів до вивчення багатозначності слів представлене у працях О. Потебні, О. Мельничука, Г. Золотової, Д. Станішевої, К. Ходової, Є. Чешко, та ін.

Також детально розглядали це питання у своїх виданнях та збірниках такі вітчизняні мовознавці, як І. Огієнко, О. Ткаченко, П. Житецький, О. Потебня, М. Жовтобрюх, С. Ярмоленко, Н. Клименко, Г. Удовиченко та багато інших.



Мета статті

На сучасному етапі розвитку мовознавства виникає значний науковий інтерес до проблеми багатозначності.

Важливість дослідження пояснюється ще й тим, що явище полісемії як процесу перетворення значень та появи нових значень, є безперервною розвиваючою системою лексикології, яка встановлює універсальні закономірності у розвитку значень слів та дозволяє значно розширити номінативний потенціал мови без збільшення кількості власне лексичних одиниць.

Виклад основного матеріалу

Слово - це основна, базова одиниця мови, яка служить для називання предметів, властивостей, дій і процесів.

Отже, слово бере на себе номінативну (називну) функцію мови. У словах реалізуються наші думки й почуття. Зі словами пов'язані всі інші одиниці мови:

Найважливіші ознаки слова:

- має певну матеріальну оболонку (складається з одного чи кількох звуків), які внутрішньо впорядковані;

- має один наголос (складні слова можуть мати ще й побічний наголос, як-от: військовозобов 'язаний); деякі складні слова (їх звичайно пишемо через дефіс) мають два головні наголоси, наприклад: воєнностратегічний',

- має лексичне значення, тобто щось називає чи виражає;

- пов'язується з іншими словами в реченні змістовими й граматичними зв'язками, виконує в реченні певну синтаксичну функцію;

- слова набирають у реченні певних граматичних форм. Розглянуто в [1, С. 108].

У слові можуть бути значення двох типів - лексичне й граматичне.

Лексичне значення - це реальний зміст слова, те, що слово називає і що закріплене традицією у свідомості мовців.

Основним у лексичному значенні слова є поняття, яке виражається словом.

Людська пам'ять неспроможна охопити назви всіх окремих предметів, тому слово співвідноситься з цілим класом однорідних предметів, явищ, які характеризуються наявністю спільних ознак на основі узагальнення. У свідомості людини створюється поняття, як категорія мислення реалізується у слові, відомо з [2].

Отже, слово (своєрідний умовний знак) - це не безпосередня назва предмета чи явища, а назва поняття про предмет. Слова спроможні позначати все, що нас оточує в навколишньому світі, що вже пізнала людина чи пізнає в майбутньому.

Мова постійно вдосконалюється, збагачується, особливо активно - в лексиці, в семантиці слів. Віддалення окремих значень полісемантичних слів, утворення нових лексем - процес тривалий і безповоротний. Оновлення значень у мові відбувається постійно, особливо якщо йдеться про сучасну українську мову.

Лексична система мови має невичерпні резерви для безперервного розвитку свого словникового складу. Такі резерви виявляються насамперед і в полісемантичних словах, а завдяки засобам масової інформації новотвори можуть набувати значного поширення, входити в ужиток.

Звісно, що багатозначність слів збагачує лексико-стилістичні можливості мови. За свою довгу історію українська мова виробила надзвичайно розвинену синоніміку, здатну задовольнити найрізноманітніші потреби мовного загалу в тому, щоб найменувати, передавати те чи інше поняття з усіма його найтоншими відтінками й виразити всю гаму пов'язаних з ним емоційно-експресивних та оцінних нюансів.

Так, у мові є слова, що мають тільки одне лексичне значення, тобто називають якусь одну істоту, предмет, ознаку, дію. Інших лексичних значень ці слова не мають. Вони однозначні. Крім однозначних, у мові є слова багатозначні, або полісемічні (від грецьких poly - багато, sema - знак).

Використання полісемії сприяє уникненню непотрібних повторень (тавтології), урізноманітнює мову не лише художніх та публіцистичних текстів. Наявність близьких або тотожних за значенням слів дає змогу вибрати з кожного синонімічного ряду найточніше, найдоречніше слово і для наукового стилю. Наприклад, аби уникнути текстуальної тавтології, описуючи дослідження чи праці науковця, можна скористатися такими синонімами: автор - науковець, дослідник, проектант, фахівець з..., розробник, доповідач (зрозуміло, що вибір слова залежатиме від контексту); описує - розповідає, пропонує, розглядає, аналізує, звертає увагу, наголошує, відомо з [3].

Кожне слово, яке вжите в певному зв'язку з іншими словами і при певних умовах висловлювання думки, має звичайно тільки якесь одне значення. Так, у реченні Пацієнт готовий до операції? Слово операція означає застосування механічної дії лікаря-хірурга на тканину або якийсь орган тіла хворої людини, щоб полегшити її біль та позбавити від хвороби. Але якщо ж це саме слово взяти не в одному, а в різних словосполученнях, то воно зможе набути й різних значень, часто дуже відмінних і далеких одне від одного. Однак всі такі значення для даного слова є стійкими, властивими саме йому, закріпленими за ним мовним колективом. Так, у реченні Шевчук розповів зміст наступної операції, щоб кожний військовий зав своє місце в ділі, щоб свідомо й віддано захищав Батьківщину, те ж слово операція виступає вже з іншим значенням, ніж воно має у попередньому прикладі. Тут воно означає бойову дію військової частини, спрямовану на досягнення поставленої мети. Проте друге значення, як і перше, теж властиве розглядуваному слову, тому що у нашій мові воно закріплене саме за ним.

Тож саме тому властивість слова вживатися у різних значеннях і називається багатозначністю або полісемією, розглянуто в [2, С. 24].

Полісемія слова може бути легко проілюстрована вживанням у сучасній українській мові іменника земля, який поширений на означення назви:

1. Планети: Земля перебуває в невпинному русі навколо своєї осі й навколо Сонця.

2. Місця життя та діяльності людини: І немає злому на всій землі безконечній веселого дому (Шевч.).

3. Країни, держави: Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька тижнів.

4. Суші (на відміну від води): На десятий день плавання мандрівники побачили землю.

5. Ґрунту: Снаряд розкидав мерзлу землю недалеко від колії (Десн.).

6. Поля або території з угіддями: Яка ти розкішна, земле, - думалаМаланка, - весело засівати тебе хлібом (Коцюб.).

7. Напряму донизу: Вітер заганяє дихання назад у груди. Взяв дерева за чуба і гне до землі (Коцюб.), відомо з [4].

Дійсне значення слова, або, як говорять, повнота його життя, пізнається у контексті, тобто у зв'язній мові, сполученні його з іншими словами.

В українській мові, як і в будь-якій іншій, більшість слів належить до багатозначних, або полісемічних. Але вживаються в ній і однозначні або моносемічні, слова. Як одиниця мови, що виражає певне поняття, слово, звичайно, завжди є виникає з одним значенням, отже, з походження кожне слово є однозначним. Властивість його виражати нові значення набувається згодом, у процесі дальшого існування слова.

Можливість виникнення у слові нових значень пояснюється самою природою відображення дійсності в ньому. Уявлення, що лягло в основу поняття, яке називається словом, може бути різне. Тому в понятті про явище міститься сукупність не всіх його ознак, а лише якась одна з них, найістотніша для змісту слова в той час, коли створювалась назва цього явища.

Отже, й слово, називаючи поняття, спершу виявляє теж лише якусь одну ознаку явища, саме ту, що міститься в понятті про нього. З такою ж або подібною ознакою можуть існувати й інші явища, тому слово може легко використовуватись як назва і цих явищ. Таким чином у ньому можуть виникати нові значення, відомо з [5].

Згодом уявлення про явище в процесі його пізнання може змінюватися, поширюватися, а значить, може змінюватися й узагальнене поняття про нього, отже, змінюватиметься й зміст слова. Тому воно вступає в зв'язок з новими, іншого характеру поняттями, що відбивають інші ознаки явища, і знову набуває нових значень уже за цими ознаками. Так, до прикладу, прикметник залізний виник спершу лише для означення назви прикмети, речі за матеріалом, з якого вона складається: залізна покрівля, залізний меч. Пізніше він став називати й прикмету, яка вказує на міцність предмета, і набув, таким чином, нового значення в мові: Хай чують окупанти, що ми - залізний народ.

Основне значення слова називають прямим, а похідні - переносними.

До прикладу, слова золота, гострий, грала, ніс у словосполученнях золота монета, гострий ніж, грати на скрипці, ніс людини - вжиті в прямому значенні, а в словосполученнях золота людина, гострий розум, вода грала, ніс корабля - у переносному.

Прямі значення слів є первинними, тобто такими, що склалися історично в свідомості носіїв мови. Тому що з цим значенням вони вперше з'явилися в мові. Переносні значення для слова - вторинні, розглянуто в [6, С. 10].

Багатозначність слів можлива тому, що між предметами, явищами є чимало спільного. Переносне значення виникає внаслідок перенесення найменувань з одних явищ на інші за певними асоціативними зв'язками.

На основі полісемії слів в українській мові виділяють три основні типи переносних значень - метафору, метонімію, синекдоху.

Метафора (від грецького metaphora - переміщення, віддалення) - це перенесення назви з предмета на предмет за певною подібною ознакою.

В основі метафори лежить подібність:

- за кольором: золотий перстень і золоте сонце;

- за розміром: крапля дощу і крапля надії,

- за формою: ніс людини і ніс судна;

- за функцією: око людини і око фотоапарата;

- за місцем розміщення: підошва чобота і підошва горщ

- за міцністю: залізні двері і залізне здоров 'я;

- за емоційним вираженням: чорна сукня і чорна заздрість;

- за звучанням: людина стогне і земля стогне.

В українській мові, як і в будь-якій іншій, розрізняють метафори загальноприйняті, тобто загальновживані (сонце зійшло), і індивідуальні, поширені в художній літературі як один із засобів створення поетичних образів {Кудись хмарки на конях мчать), відомо з [7].

Переносне вживання слова може мати різний зв'язок з основним його значенням. Іноді назва одного предмета, явища, властивості переноситься на інші за ознакою суміжності. Таке вживання переносного значення слова називається метонімією (від грецького metonymia - п ерейменування).

Метонімія має у своїй основі:

- просторову суміжність: Київ святкує, Хрещатик шумить;

- суміжність матеріалу й виробу з нього: столове срібло, старовинна бронза;

- суміжність імені автора та його твору: читати Шевченка, грати Шопена:,

-часову суміжність: учорашній день, воювати йде 94-йрік',

-суміжність дії та результату: продається чудове видання, обхід хворих',

-суміжність знаряддя й назви дії: перу належить, майстерність пензля',

- суміжність дії та місця дії: вхід (входження) - вхід (місце)',

- суміжність предмета і того, що в ньому міститься: чайник закипів, випив цілу чашку;

-суміжність ознаки дії та її носія: доброта перемагає, підлота відступає;

-перехід ознаки дії на пов'язаний з нею предмет: швидка траса, безкінечні години. Розглянуто в [8, С. 111].

В основі метонімії лежить реальний зв'язок між предметами та явищами, який і виражається уподібненням їх за ознакою суміжності. Цим метонімія відрізняється від метафори, в якій лише зіставляються за ознаками схожості певні предмети, явища та властивості, відомо з [9].

Буває, що в мові замість назви цілого вживається назва його частини або, навпаки, - в значенні частини виступає назва цілого. Таке перенесення значення слова називається синекдохою (від грецького synekdoche - співпереймання). Тобто відбувається кількісна заміна понять:

- замість назви цілого предмета може вживатися назва його частини: носа не показує, ноги моєї там не буде;

- вживання однини замість множини, рідше навпаки: зібралася вся школа, державна копійка, розглянуто в [10, С. 307].



Висновки

Отже, полісемія слів - це властивість слів уживатися в різних значеннях. Джерело багатозначності - у переносних значеннях (у метафорі, метонімії, синекдосі). Без переносного вживання слів немає мови художнього твору.

Таким чином, в українській мові полісемія слів -- це найсуттєвіші лексико-семантичні набутки літературної мови, безмежне джерело і вияв її стилістичних функцій.



Література

1. Новий довідник: Українська мова. Українська література. Київ: ТОВ «Казка», 2010. 864 с.

2. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1: підручник для факультетів мови й літератури, педагогічних інститутів. Київ: 2004. 424 с.

3. Кононенко П. П., Кадомцева Л. О., Мацько Л. І. Українська мова. Посібник для вступників до вузів. Київ: «Либідь», 1992. 224 с.

4. Плющ М. Я. Сучасна українська літературна мова: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Київ: «Вища школа», 2006. 430 с.

5. Гнатюк Л. П, Бас-Кононенко О. В. Українська мова. Особливсгі практичного застосування. Київ: «Знання-Прес», 2006. 259 с.

6. Ющук І.П., Практичний довідник з української мови. Київ: «Рідна мова», 1998. 223 с.

7. Сучасна українська мова / за ред. О. Д. Пономарева. Київ: Либідь, 2005. 48 с.

8. Українська мова: Енциклопедія. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.

9. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: підручник. Київ: Либідь, 2010. 336 с.

10. Караман С. О., Караман О. В., Плющ М. І. Сучасна українська літературна мова. Київ: Літера ЛТД, 2011. 560 с.

References

1. Novij dovidnik: Ukrams'ka movci. Ukrams'ka literatura [New directory: Ukrainian language. Ukrainian literature\. Kii'v: TOV «Kazka» [in Ukrainian],

2. Zhovtobrjuh, M. A., Kulik, В. M. (2004). Kurs suchasndi ukra'ins'kot literaturnoi movi [Course of modern Ukrainian literary language]. Kii'v [in Ukrainian],

3. Kononenko, P. P., Kadomceva, L. O., Mac'ko, L. I. (1992). Ukrains'ka mova [Ukrainian language], Kii'v: «Libid¹» [in Ukrainian],

4. Pljushh, M. Ja. (2006). Snchasna ukrams'ka literatnrna mova [Modern Ukrainian literary language]. Kii'v: «Vishha shkola» [in Ukrainian],

5. Gnatjuk, L. P., Bas-Kononenko, О. V. (2006). Ukrams'ka mova. Osoblivsti praktichnogo zastosnvannja [The Ukrainian language. Features of practical application]. Kii'v: «Znannja-Pres» [in Ukrainian],

6. Jushhuk, I.P. (1998). Praktichnij dovidnik z ukrams'kot movi [Practical guide to the Ukrainian language]. Ki'iv: «Ridna mova» [in Ukrainian],

7. Ponomareva, O. D. (2005). Snchasna ukrams'ka mova [Modern Ukrainian language]. Ki'iv: Libid¹ [in Ukrainian],

8. Ukrams'ka mova: Enciklopedija [Ukrainian language], (vol. 1-2). Ki'iv: Ukrains'ka enciklopedija im. M. P. Bazhana [in Ukrainian],

9. Bezpojasko, О. K., Gorodens'ka, K. G., Rusanivs'kij, V. M. (2010). Gramatika ukratns 'kot movi /Grammar of the Ukrainian language]. Ki'iv: Libid¹ [in Ukrainian],

10. Karaman, S. O., Karaman, О. V., Pljushh, M. I. (2011). Snchasna ukrams'ka literatarna mova [Modern Ukrainian Literary Language]. Ki'iv: LiteraLTD [in Ukrainian],

Размещено на Allbest.ru

...