Соціокультурні особливості перекладацької майстерності в дипломатичній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Соціокультурні особливості перекладацької майстерності в дипломатичній сфері

Куделько Зоя Борисівна, кандидат філологічних наук, доцент,

завідувачка кафедри сучасних іноземних мов та перекладу

Анотація

У статті висвітлюється соціокультурний вплив на перекладацьку діяльність в дипломатичній сфері. Відзначається, що сучасні міжнародні відносини реалізуються в динамічних умовах розвитку політичної ситуації. Тенденції глобалізації та мультикультурності, які набули широкого розмаху в кінці ХХ століття наразі зіткнулися з іншим трендом, який повертає політичний світоустрій до протистояння. Такі геополітичні реалії кардинально змінюють парадигму міжнародної діяльності та її супроводу у вигляді змісту та формату активності учасників дипломатичної активності. Зазначається, що перекладацька майстерність в дипломатичній роботі позиціонується як важливий елемент як безпосередньої комунікації між державами так і форма трансляції зовнішньополітичної роботи в національному та міжнародному просторі.

Висвітлюються алгоритми кореляції динаміки соціокультурних змін та формату перекладацької активності. Зазначається, що за умов стрімкого збільшення масштабів дипломатичної активності, зростає інтенсивність роботи перекладацького сегменту, який не завжди готовий до сприйняття та трансляції такого потоку інформації, сенсів, форм. Пропонується сформувати чіткий та цілісний арсенал (методологічний, інструментальний, технологічний) задля спроможності перекладацького кластеру реагувати на соціокультурні виклики. Професійність перекладача в дипломатичній сфері визначається не лише його фахово-лінгвістичним потенціалом, але й здатністю використовувати інноваційні технології та практики інформаційно-комунікативної активності.

Отже, синергія професійних компетенцій перекладачів та використання інноваційних технологічно-цифрових елементів перекладацької активності дозволяє забезпечити дипломатичний простір якісним супроводом в сегменті інформаційно-комунікативного виміру. Перспективи подальших досліджень передбачають адаптацію роботи перекладача в дипломатичному кластері до стрімких змін в міжнародному просторі та геополітичної нестабільності.

Ключові слова: міжнародні відносини, перекладацька діяльність, дипломатичний дискурс, ІКТ-дипломатія.

Kudelko Zoia Borysivna candidate of philological sciences, associate professor, head of the department of modern foreign languages and translation, Yuriy Fedkovich Chernivtsi National University, Chernivtsi

SOCIO-CULTURAL FEATURES OF TRANSLATION SKILLS IN THE DIPLOMATIC SPHERE

Abstract

The article highlights the socio-cultural influence on translation activities in the diplomatic sphere. It notes that contemporary international relations unfold in dynamic conditions of political situation development. Globalization and multiculturalism trends, which gained momentum at the end of the 20th century, are now confronted with another trend that steers political structures toward confrontation. Such geopolitical realities fundamentally change the paradigm of international activity and its accompaniment in terms of content and format of diplomatic activity. It is emphasized that translation proficiency in diplomatic work is positioned as an important element both in direct communication between states and as a form of transmitting foreign policy work domestically and internationally.

Algorithms correlating the dynamics of socio-cultural changes and the format of translation activity are discussed. It is noted that with the rapid increase in the scale of diplomatic activity, the intensity of translation work increases, which is not always ready to perceive and transmit such a flow of information, meanings, and forms.

It is proposed to form a clear and comprehensive arsenal (methodological, instrumental, technological) to enable the translation cluster to respond to socio-cultural challenges. The professionalism of translators in the diplomatic sphere is determined not only by their professional-linguistic potential but also by their ability to utilize innovative technologies and practices of information-communicative activity.

Thus, the synergy of translators' professional competencies and the use of innovative technological-digital elements of translation activity allows for ensuring qualitative support of the diplomatic space in the segment of information-communicative dimension. Prospects for further research involve adapting the work of translators in the diplomatic cluster to rapid changes in the international space and geopolitical instability.

Keywords: international relations, translation activity, diplomatic discourse, ICT diplomacy.

Вступ

Постановка проблеми. Дипломатія традиційно характеризується консервативними принципами галузевої діяльності. Чітке позиціонування дипломатичного протоколу визначає активність учасників дипломатичної діяльності. З іншого боку, соціокультурний простір розвивається останнім часом доволі стрімко, формуючи виміри перманентності та нестабільності в професійному кластері міжнародних відносин. Безпосередньо для дипломатів такі нові реалії стають фактором для трансформації фахових компетенцій. Коли ж актуалізується питання супроводу дипломатичної активності, передовсім перекладацької діяльності, то тут ситуація щодо адаптації до нових соціокультурних умов є ще складнішою.

Специфіка перекладацької діяльності полягає в тому, що її результати стають основою для інформативно-комунікативного складника дипломатичної роботи, яка є визначальною у формуванні сприйняття сенсів зовнішньополітичної активності держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний науковий дискурс актуалізував проблему перекладацької майстерності в контексті трансформацій соціокультурного простору. Дослідники не обмежують сферу застосування перекладацької діяльності в дипломатії організаційно-технічним супроводом, а визначають необхідність розуміння сенсів та змісту дипломатичної активності. Подібне розширення вимагає розширення фахових компетенцій відповідно до соціокультурних характеристик сучасного світу.

Основою соціокультурного впливу на перекладацьку діяльність в дипломатії є два ключових виміри:

* міжкультурна інтеграція та комунікація (глобаліза-ційні тенденції соціокультурного розвитку) [1];

* суспільно-політична спрямованість (тенденції збереження автентичності в соціокультурному просторі) [2].

Одним з пріоритетних завдань, які висвітлюються в сучасній літературі є трансформація моделі підготовки фахівців з перекладу в дипломатичній сфері. Соціокультурний підхід визначають в форматі окремого теоретико-методологічного принципу організації освітньої підготовки перекладача [3]. Наголошується на розривах, які сформувалися між принципами освітнього процесу підготовки перекладачів та специфіки професійної роботи в майбутньому [4]. Однією з причин вказаного розриву визначається саме соціокультурна динаміка, яка потребує постійного оновлення фахових знань та навичок.

У науковому дискурсі окреслюються загрози ігнорування соціокультурного фактору при здійсненні перекладацької активності [5], які полягають у втраті культурної ідентичності сторін дипломатичного діалогу, що призведе до розбалансування результатів зовнішньополітичної роботи. Зазначається, що зі збільшенням масштабів та інтенсивності соціокультурного розвитку [6], суттєво розширюється діяльність дипломатичного кластеру, що призводить до зростання попиту на кваліфікованих перекладачів, які забезпечуватиму необхідну комунікацію. У цьому контексті, пропонується трансформація концепту «комунікативна компетенція» [7] із долученням таких принципів як динамічність, гнучкість та універсальність. Міжкультурна комунікація (а з нею і нові вимоги до перекладацької майстерності) є наслідком глобалізаційних трендів сучасності, а саме: плюралізму, поліцентризму, синергетики [8].

Загальні тренди перекладацької майстерності в сегменті дипломатії викладені в працях, яка висвітлюють концепцію наукової дипломатії [9], інтеркультурального досвіду [10], лінгвістичного підходу [11], лінгвістично-когнітивної парадигми перекладу [12], культурно-лінгвістичної моделі [13]. Наслідком використання вказаних інструментів та тенденцій є подолання розриву між перекладацькою активністю і культурною діяльністю [14].

Мета статті - висвітлення інноваційних підходів щодо удосконалення перекладацької діяльності в дипломатичній сфері в умовах тотального впливу соціокультурних чинників (глобалізаціїі-дентифікації, технологізації, цифровізації). Завдання наукової розвідки сконцентровані на визначенні алгоритмів застосування технологічно-цифрового, інформаційно-комунікативного та інституційно-організаційного потенціалу задля покращення ефективності перекладацького супроводу дипломатичної активності.

Виклад основного матеріалу

Збільшення чинників суспільно-політичного та соціально-технологічного характеру, які впливають на зміст та формат дипломатичної діяльності зумовлює необхідність змін в перекладацькій активності для її учасників.

Формування міжкультурної компетенції можливе при врахуванні таких аспектів [1]:

* мотивація, яка передбачає прагнення перекладача осягнути соціокультурні характеристики середовища, в якому він працює та зрозуміти специфіку дипломатичної роботи в контексті міжнародних відносин;

* знання, які формують теоретичну підготовку фахівця з перекладу до якісного виконання професійних обов'язків;

* уміння - це здатність отримати переваги з усіх можливих сценаріїв, які потенційно актуалізуються в ході перекладу дипломатичної активності та готовність до зміни пріоритетів, що є характерною ознакою динамічного соціокультурного середовища;

* контекст, який визначає принципи неоднозначності, які є традиційними супутниками дипломатії, проте в поєднанні з соціокультурною нестабільністю, фактор змінності може мати неочікувані наслідки для перекладацької роботи та заблокувати її через нерозуміння порядку дотримання стандартів професійної діяльності;

* результат, який забезпечується синергією дипломатичної роботи та супроводу цієї активності та виокремлює перекладацьку майстерність в якості оптимального транслятора дипломатичних реалій для суспільства (як внутрішньої аудиторії так і зовнішнього світу).

Тривалий час соціокультурні впливи на дипломатичну діяльність позиціонувалися в якості пасивного чинника, який дипломатія покликана долати своєю активністю. За таких умов, перекладацька діяльність концентрувалася на вузькоспеціалізованих дипломатичних тонкощах та керувалася фундаментальними навичками (передовсім бездоганним знанням мов та спроможності їхньої трансляції для аудиторії). Проте, глобалізація цивілізаційного розвитку зумовила включення соціокультурних факторів до загального дипломатичного дискурсу [4]. У зв'язку з цим, трансформації зазнали й функції перекладача, до яких додався інноваційний концепт інтерпретації.

Зрозуміло, що перекладач, здійснюючи синхронний чи послідовний переклад максимально дослівно транслює думки іншомовного першоджерела та не дозволяє прямої інтерпретації ідей та поглядів. З іншого боку, сучасний інформаційно-комунікаційний простір вимагає прояву залучення всіх учасників дипломатичної роботи, яка транслюється на аудиторію. Такі контексти не передбачають роботу перекладача в автоматичному режимі, а пропонує інтеграцію перекладацької активності до загального контексту дипломатичної місії.

Розуміння соціокультурних реалій та оперування гнучкими навичками дозволяє забезпечити необхідну синергію, як сприятиме підвищенню доступності та актуальності матеріалу, який зазнає перекладу. Особистість перекладача практично неможливо актуалізувати в форматі змісту його професійної діяльності, але в контексті розвитку інформаційного суспільства, формат подачі інформації та її емоційно-ментальний супровід має важливе значення.

Перекладацька майстерність у дипломатичній сфері має доволі багато специфічних моментів, пов'язаних з цільовим призначенням та інституційно-змістовими проблемами сенсів. Для дипломатії часто характерні двозначні характеристики, подвійні смислові посилання, протокольні особливості дипломатичної інформації, прихований зміст контенту тощо. При відносній стабільності соціокультурних реалій на глобальному та локальному рівнях, вказані аспекти мають суто ситуативний (подекуди, символічний) характер та не поширюються в значних масштабах. При перекладі такі елементи можуть просто нівелюватися, що не формує загрози для дипломатичної політики. Проте, а періоди актуалізації соціокультурної активності на міждержавному чи міжнародному рівні, зміст та формат дипломатичних стандартів суттєво розширюється, що визначає нові вимоги до перекладацької майстерності.

За умов будь-якого загострення соціокультурного характеру в міжнародних відносинах, перекладач повинен не лише максимально точно відтворити інформацію від першоджерела, але й максимально тонко відчувати інші смислові аспекти подачі цієї інформації. Для зміни сенсу чи контексту інформаційного посилу іноді достатньо змінити наголоси, вже не кажучи про багато інших лінгвістично-комунікаційних особливостей активності дипломата.

Для того, щоб відчувати подібні аспекти дипломатичної активності перекладацька майстерність формується не лише з бездоганного знання мов, але й комплексу навичок соціокультурного характеру. Перекладач в дипломатичному дискурсі повинен орієнтуватися в загальних стратегічних питаннях зовнішньополітичної ситуації та розуміти специфіку конкретних результатів дипломатичної діяльності.

Серед ключових елементів впливу на практичну перекладацьку діяльність можна визначити:

* технологічний вимір, який визначає можливість залучити технологічне оснащення для покращення умов, створених безпосередньо для перекладача, що дозволить здійснити більш якісний переклад;

* цифровий вимір, який передбачає використання діджитал-простору, в якому інформація передається оперативніше та повніше, що вимагає від перекладача відповідної інтенсивності в перекладацькій активності;

* інформаційний вимір, який формує загальний інформаційний фон, що виокремлює зовнішньополітичні ініціативи та корелюється з специфікою сприйняття дипломатичної інформації всередині країни та на зовнішній арені, а робота перекладача повинна узгоджуватися з вказаними принципами дипломатичної роботи;

* комунікативний вимір, який позиціонує перекладача як одного з активним учасників дипломатичного протоколу, незважаючи на статус супроводу, що надається перекладацької діяльності;

* організаційний вимір, який враховує основні інституційно-організаційні моменти роботи перекладача та можливі проблемні ситуації, які потенційно можуть виникнути в ході професійної діяльності.

Переклад поступово позбавляється безальтернативного домінування лінгвістичного виміру, долучаючи соціологічний, психологічний, інформаційний контекст [12]. Перспективні стратегії перекладацької активності в дипломатії спрямовані на орієнтацію до культурного виміру перекладу [14].

Збереження культурних особливостей у процесі перекладу є актуальним аспектом лінгвістичного супроводу [5]. Якщо оцінювати цю проблему в контексті виваженої соціокультурної політики, то тут актуалізується багато факторів та механізмів, які здатні забезпечити дотримання норм і принципів культурного різноманіття в перекладацькій діяльності. Проте, в дипломатії часто процес перекладу відбувається синхронно в режимі онлайн, тому часу чи можливостей для змістовного аналізу та врахування соціокультурних реалій практично немає. Тому, перед фахівцями з перекладу постає потреба долучення соціокультурних характеристик в перелік компетентностей. Допомогти в цьому процесі можуть як гнучкі навички соціо-гуманітарного характеру, так і використання технологічно-цифрового потенціалу, який суттєво підвищує рівень обізнаності перекладача в культурних, історичних, соціально-економічних чи політичних особливостях лінгвістичного простору.

Водночас, варто враховувати специфіку неофіційної роботи дипломатичних установ та відомств, які використовують перекладацький супровід для вирішення поточних робочих моментів. Часто, перекладач відіграє таку ж важливу роль в дипломатичній активності, як і дипломатичні працівники, оскільки він забезпечує розуміння сторін (хоч і на технічному мовному розумінні).

Проблема соціокультурного поступу зумовила трансформацію парадигми підготовки професійних перекладачів загалом. Глобалізований світ змінює підходи до підготовки фахівців з перекладу, формуючи такі інноваційні виміри їхніх професійних компетенцій:

* професійні фундаментальні навички доповнюються «навичками контексту», серед яких виокремлюються soft-skills, creative skills, digital skills;

* інтеграція фахової термінології до глобальних вимірів цивілізаційного, національного та локального змісту;

* врахування соціокультурних реалій (не лише традицій як було раніше) при використанні іншомовної комунікації [3].

З іншого боку, дискусійним залишається питання допустимого рівня впливу соціокультурного фактору на перекладацьку діяльність в дипломатичній сфері [6]. Перекладацька діяльність має свої рівні професійності та відповідні стандарти, порушення яких не дозволяє забезпечити гарантії повноцінного відтворення іншомовної інформації. При актуалізації впливу соціокультурних факторів можлива недостовірність або викривленість дипломатичної інформації, яка потребує перекладу та трансляції в перекладеному вигляді.

Для дипломатичного дискурсу важливо не втрачати цільове призначення. Rustamov [13] наводить приклад тлумачення кольору в контексті культурних традицій окремих націй, зокрема якщо вказувати червоний колір, то в США він асоціюється з небезпекою, у Франції з аристократичністю, в Японії з гнівом а в Китаї зі щастям. Тому при перекладі такого широко вживаного терміну в дипломатичному дискурсі як «червоні лінії» варто акцентувати на дипломатичному контексті цього вислову, а не орієнтуватися на узагальнення сенсів кольорової гами.

Задля вирішення проблеми збалансування соціокультурного впливу та стандартів перекладу варто розглядати це питання в контексті компетентності учасників дипломатичного дискурсу. Для дипломата ситуація, коли потрібно варіювати між досягненням цілей та врахуванні позиції іншої сторони є звичною. Коли ж таке питання актуалізується для перекладача в дипломатичній сфері, то тут варто керуватися іншими фаховими компетенціями, домінуючим складником яких є лінгвістична характеристика. Концепти «інформаційна компетентність» та «комунікаційна компетентність» [7] фахового перекладача повинні збалансовуватися, оскільки вони формують цілісність та достовірність інформаційного дипломатичного кластеру.

Так формуються інтеркультуральні комунікативні компетенції [10], які зосереджені на набутті необхідного досвіду перекладача. Досвід є універсальним концептом, який для перекладацької майстерності є відмінним узагальнюючим елементом наявних фахових лінгвістичних знань та умінь. Досвід передбачає не лише реагування та сприйняття впливу соціокультурних факторів, але й їхню оперативну обробку та рішення щодо доцільності подальшого включення до інформаційного сегменту перекладацької роботи.

Загалом, питання соціокультурного впливу інтегроване до концепту «культурної дипломатії» [8], яке розкриває сутність соціального та культурно-креативного розвитку міжнародних відносин, визначаючи інноваційні драйвери зовнішньої політики держави. Культура дипломатії у цьому контексті формує принцип культури перекладу, який враховує не лише формально дослівний переклад, але й допомагає підкреслити світоглядно-ментальні акценти політичного спрямування. Сучасні дослідники концепту «культурної дипломатії» надають цьому елементу характеристики, згідно з якою відзначається, що «…на відміну від політичних та інституційних аспектів культурної дипломатії, лінгвістичний підхід до понять може підкреслити лінії впливу соціального обміну як процесу міжкультурного обміну. Завдяки цьому корисність лінгвістичної основи в аналізі культурної дипломатії має потенціал покращити значення понять, що використовуються в соціокультурних процесах, а не розглядати комунікацію лише як функцію взаємодії» [11, c. 31].

Варто зауважити, що вказаний «поворот до культури» аж ніяк не покликаний змінити цільове призначення дипломатичної активності. Скоріше, соціокультурний принцип використовується як інструмент формування відповідних компетенцій у дипломатів, перекладачів та інших учасників дипломатичної роботи [8]. Рішенням узгодження соціокультурних та професійних аспектів в перекладацькій майстерності в дипломатичній сфері є використання парадигми наукової дипломатії, яка регулює активність соціально-гуманітарній сфері [9]. З одного боку, перекладач керується чіткими нормами науково-лінгвістичного дискурсу, а з іншого боку - залучає принципи соціо-гуманітарного характеру.

Висновки

соціокультурний перекладацький дипломатичний

Отже, проблема перекладацької майстерності в парадигмі сучасних міжнародних відносин полягає у забезпеченні належних інструментів для здійснення супроводу дипломатичного протоколу. Практично-орієнтовані завдання ефективного перекладу полягають у забезпеченні доступності та актуальності інформації, яка транслюється для суспільства як результат міжнародної активності. Соціокультурна динаміка сучасного цивілізаційного розвитку значно ускладнює проблему зрозумілості дипломатичних ініціатив, тому питання якісного перекладу не повинно додавати проблемних моментів для рівня сприйняття в суспільстві міжнародної роботи. Натомість, професійний перекладацький супровід дипломатичної роботи є запорукою функціонування зовнішньої політики в геополітичному просторі та у взаєминах між державами. Водночас, переклад часто стає передумовою для об'єктивної та зрозумілої трансляції зовнішньополітичних дипломатичних принципів на внутрішню та зовнішню аудиторію. Перспективи подальших досліджень проблеми перекладацької майстерності в дипломатичній сфері повинні корелюватися зі специфікою соціокультурних тенденцій на національному, локальному, міжнародному та глобально-цивілізаційному рівні.

Література

1. Кравченко Г., Лю Я. Сутність і структура міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів. Імідж сучасного педагога, 2023. № 2. С. 42-46. https://doi.org/10.33272/2522-9729-2021-2(197)-42-46

2. Плецан Х. Універсальні закономірності виникнення, еволюції і функціонування культурної дипломатії в структурі механізму розвитку креативних індустрій України. Актуальнi питання гуманiтарних наук, 2023. № 70. С. 4-16. https://doi.org/ 10.24919/2308-4863/70-2-1

3. Крайняк Л., Дуда О. Соціокультурний підхід до професійної підготовки студентів - майбутніх перекладачів. Scientific Journal Virtus, 2020. № 41. С. 78-80. http://www.tsatu.edu.ua/shn/wp-content/uploads/sites/59/5_journal41.pdf#page=78

4. Duda O., Rybachok S., Humovska I. Socio-cultural approach to future translators' training. Закарпатські філологічні студії, 2022. № 21., С. 163-167. https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2022.21.2.33

5. Герасименко О., Гончаренко А. Мистецтво перекладу як засіб збереження культурних нюансів у процесі перекладацької діяльності. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, 2023. № 205. С. 38-44. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-5

6. Онищенко М. Роль і важливість професійної підготовки перекладачів у сучасному світі. Академічні візії, 2023. № 20. https://www.academy-vision.org/ index.php/av/article/view/427

7. Сілютіна І., Синьо В., Познанський Р. Формування комунікативної компетенції майбутніх перекладачів. Закарпатські філологічні студії, 2022. № 22. С. 215-222. https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2022.22.2.39

8. Ціватий В. Міжкультурна комунікація, інтернаціоналізація і розвиток освіти як стратегія формування моделі культури майбутнього: міжнародно-політичний, історико-інституціональний і креативний аспекти. Гуманітарний корпус, 2022. № 48. С. 33-37. https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/38979/gum_48.pdf?sequence= 1#page=33

9. Perminova L. Science diplomacy in the context of socio-cultural development of education. Three Seas Economic Journal, 2022. № 3. С. 64-72. https://doi.org/10.30525/ 2661-5150/2022-3-10

10. Biletska O., Lastovskyi V. Semchynskyy K. Intercultural communication competence: International relations and diplomacy area. Linguistics and Culture Review, 2021. № 5. С. 1664-1675. https://doi.org/10.21744/lingcure.v5nS4.1874

11. Tudor S. The linguistic framework of cultural diplomacy. Futuribili: Rivista di studi sul futuro e di previsione sociale, 2021. № 1/2, С. 31-51. Retrieved from: https://www.openstarts.units.it/entities/publication/80c7e8eb-1133-4865-8c6dc4379914b8d6/details

12. Erton Э. Linguistic and cognitive aspects of translation and interpretation skills. Journal of Language and Linguistic Studies, 2020. № 16. С. 1910-1920. https://doi.org/ 10.17263/jlls.851022

13. Rustamov I. Linguistic and cultural aspects of literary translation and translation skills. British Journal of Global Ecology and Sustainable Development, 2022.

№ 10. С. 168-173. Retrieved from https://www.journalzone.org/index.php/bjgesd/ article/view/158

14. Al-Sofi B., Abouabdulqader H. Bridging the gap between translation and culture: towards a cultural dimension of translation. International journal of linguistics, literature and culture, 2019. https://doi.org/10.21744/ijllc.v6n1.795

References

1. Kravchenko, H., & Liu, Ya. (2023). Sutnist i struktura mizhkulturnoi kompetentnosti maibutnikh perekladachiv [The essence and structure of intercultural competence of future translators. The image of a modern teacher]. Imidzh suchasnoho pedahoha - The image of a modern teacher, 2, 42-46. Retrieved from: https://doi.org/10.33272/2522-9729-2021-2(197)-42-46 [in Ukrainian].

2. Pletsan, Kh. (2023). Universalni zakonomirnosti vynyknennia, evoliutsii i funktsionuvannia kulturnoi dyplomatii v strukturi mekhanizmu rozvytku kreatyvnykh industrii Ukrainy [Universal regularities of emergence, evolution and functioning of cultural diplomacy in the structure of the mechanism of development of creative industries of Ukraine.]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk - Current issues of humanitarian sciences, 70, 4-16. Retrieved from: https://doi.org/10.24919/2308-4863/70-2-1 [in Ukrainian].

3. Krainiak, L., & Duda, O. (2020). Sotsiokulturnyi pidkhid do profesiinoi pidhotovky studentiv - maibutnikh perekladachiv [Sociocultural approach to professional training of students future translators]. Scientific Journal Virtus, 41, 78-80. Retrieved from: http://www.tsatu.edu.ua/shn/wp-content/uploads/sites/59/5_journal41.pdf#page=78 [in Ukrainian].

4. Duda, O., Rybachok, S., & Humovska, I. (2022). Socio-cultural approach to future translators' training. Zakarpatski filolohichni studii - Transcarpathian Philological Studies, 21, 163-167. Retrieved from: https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2022.21.2.33 [in Ukrainian].

5. Herasymenko, O., & Honcharenko, A. (2022). Mystetstvo perekladu yak zasib zberezhennia kulturnykh niuansiv u protsesi perekladatskoi diialnosti [The art of translation as a means of preserving cultural nuances in the process of translation]. Naukovi zapysky. Seriia: Filolohichni nauky - Proceedings. Series: Philological sciences, 205, 38-44. Retrieved from: https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-5 [in Ukrainian].

6. Onyshchenko, M. (2023). Rol i vazhlyvist profesiinoi pidhotovky perekladachiv u suchasnomu sviti [The role and importance of professional training of translators in the modern world]. Akademichni vizii - Academic vision, 20. Retrieved from: https:// www.academy-vision.org/index.php/av/article/view/427 [in Ukrainian].

7. Siliutina, I., Syno, V., & Poznanskyi, R. (2022). Formuvannia komunikatyvnoi kompetentsii maibutnikh perekladachiv [Formation of communicative competence of future translators]. Zakarpatski filolohichni studii - Transcarpathian Philological Studies, 22, 215-222. Retrieved from: https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2022.22.2.39 [in Ukrainian].

8. Tsivatyi, V. (2022). Mizhkulturna komunikatsiia, internatsionalizatsiia i rozvytok osvity yak stratehiia formuvannia modeli kultury maibutnoho: mizhnarodnopolitychnyi, istoryko-instytutsionalnyi i kreatyvnyi aspekty [Intercultural communication, internationalization and the development of education as a strategy for forming a future culture model: international-political, historical-institutional and creative aspects]. Humanitarnyi korpus - Humanitarian Corps, 48, 33-37. Retrieved from: https://enpuir. npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/38979/gum_48.pdf?sequence=1#page=33 [in Ukrainian].

9. Perminova, L. (2022). Science diplomacy in the context of socio-cultural development of education. Three Seas Economic Journal, 3, 64-72. https://doi.org/ 10.30525/2661-5150/2022-3-10

10. Biletska, O., Lastovskyi, V., & Semchynskyy, K. (2021). Intercultural communication competence: International relations and diplomacy area. Linguistics and Culture Review, 5, 1664-1675. https://doi.org/10.21744/lingcure.v5nS4.1874

11. Tudor, S. (2021). The linguistic framework of cultural diplomacy. Futuribili: Rivista i studi sul futuro e di previsione sociale, 1/2, 31-51. Retrieved from: https:// www.openstarts.units.it/entities/publication/80c7e8eb-1133-4865-8c6d-c4379914b8d6/details

12. Erton, Э. (2020). Linguistic and cognitive aspects of translation and interpretation skills. Journal of Language and Linguistic Studies, 16, 1910-1920. https://doi.org/ 10.17263/jlls.851022

13. Rustamov, I. (2022). Linguistic and cultural aspects of literary translation and translation skills. British Journal of Global Ecology and Sustainable Development, 10, 168-173. Retrieved from https://www.journalzone.org/index.php/bjgesd/article/view/158

14. Al-Sofi, B., & Abouabdulqader, H. (2019). Bridging the gap between translation and culture: towards a cultural dimension of translation. International journal of linguistics, literature and culture. https://doi.org/10.21744/ijllc.v6n1.795

Размещено на Allbest.ru